Document No. 86432805

Справа № 369/5566/19

Провадження1-кп/991/142/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

17 грудня 2019 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого Кравчука О.О.,

суддів: Гавриленко Т.Г. Сікори К.О.

секретар судового засідання Мітніцька О.В.

за участю:

прокурора: Кохна В.О.

захисників: Гриньковського С.П., Шкурідіна Є.Є.

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Києві матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 червня 2017 року за №42017000000001985, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в

м. Києві, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,

ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Києві, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Історія провадження

31 жовтня 2019 року на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 жовтня 2019 року до Вищого антикорупційного суду надійшли матеріали згаданого кримінального провадження в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 20-2 Розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України.

31 жовтня 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, згідно з ч. 3 ст. 35 КПК України, для розгляду зазначеного кримінального провадження було визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого судді Кравчука О.О., суддів Гавриленко Т.Г. та Сікори К.О.

Ухвалою від 04 листопада 2019 року у вказаному провадженні призначене підготовче судове засідання.

До початку підготовчого судового засідання, захисник обвинуваченої ОСОБА_2 адвокат Шкурідін Є.Є. через канцелярію суду подав клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.

2. Позиції учасників кримінального провадження

У судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_2 адвокат Шкурідін Є.Є. підтримав своє клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.

Вказане клопотання захисник обґрунтував наступними доводами:

1) на момент подій, описаних в обвинувальному акті, і на даний час, відсутнє законодавство України про кримінальну відповідальність, яке визначає об`єкт і об`єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 369-2 КК України, у зв`язку зі втратою чинності Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», на який посилається примітка до ст. 369-2 КК, що означає бланкетний характер відповідної норми. Крім того, за твердженням захисника обвинуваченої ОСОБА_2 , в обвинувальному акті прокурор не сформулював конкретного, чіткого і зрозумілого та без будь-яких суперечностей обвинувачення, кожній з осіб, які притягуються до відповідальності, та має намір застосувати кримінальний закон за аналогією, що заборонено.

2) обвинувачена ОСОБА_2 не набула процесуального статусу обвинуваченої, оскільки обвинувальний акт було вручено їй поза межами строків досудового розслідування та з порушенням права на захист.

3) обвинувачена ОСОБА_2 також не набула статусу підозрюваної, оскільки вручення повідомлення про підозру було здійснено неуповноваженою особою.

Обвинувачена ОСОБА_2 підтримала думку свого захисника, зазначивши, що на її думку обвинувачення сформульоване абстрактно, а сам обвинувальний акт не містить конкретного формулювання обвинувачення, що є підставою для його повернення прокурору.

Обвинуваченою ОСОБА_2 та її захисником Шкурідіним Є.Є., а також прокурором наведено ряд посилань на судову практику, зокрема постанови Верховного суду, що на їх думку, ухвалено в аналогічних справах. Зокрема, обвинувачена ОСОБА_2 посилається на постанову Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12 лютого 2019 року по справі №725/3152/16-к як на підставу неможливості притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 369-2 КК України.

Прокурор у судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні клопотання про повернення обвинувального акта та призначити кримінальне провадження до судового розгляду, вважаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Також, прокурор зазначив, що на його думку сторона захисту, обґрунтовуючи своє клопотання доказами, намагається вчинити дії, що не допустимі на вказаній стадії кримінального провадження, а саме, дослідити докази. Щодо доводів захисту про повідомлення ОСОБА_2 про підозру, прокурор Кохно В.О. зазначив, що на його думку вказане повідомлення відбулось у суворій відповідності з положеннями глави 22 КПК України, адже закон не зобов`язував генерального прокурора чи його заступника особисто вручати підозру, та у клопотанні про повернення обвинувального акта прокурору, відсутні конкретні підстави, передбачені КПК для повернення обвинувального акту.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_1 адвокат Гриньковський С.П. підтримав клопотання адвоката Шкурідіна Є.Є. про повернення обвинувального акта прокурору.

Обвинувачена ОСОБА_1 підтримала позицію свого захисника.

3. Оцінки та мотиви суду

Суд, заслухавши учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали обвинувального акту та додатки до нього, дійшов висновку про те, що клопотання про повернення обвинувального акту прокурору задоволенню не підлягає, з огляду на наступне:

3.1. Відповідно до вимог пункту 3 частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Як убачається зі змісту пункту 5 частини другої статті 291 Кримінального процесуального кодексу України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Таким чином, формулювання обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення прокурор викладає в обвинувальному акті в такому виді, в якому вважає його встановленим. Формулювання обвинувачення викладено в обвинувальному акті, що розглядається, так, як це вважав за необхідне прокурор та сформульоване прокурором відносно обвинуваченої ОСОБА_1 на аркушах 16-27 обвинувального акту, а відносно обвинуваченї ОСОБА_2 на аркушах 27-36 обвинувального акту.

Питання про узгодженість викладення матеріалу в обвинувальному акті, власне фактичних обставин справи, а також про узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацію кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації кримінального правопорушення, не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин.

Відповідно до вимог частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України, на стадії підготовчого судового засідання суд має встановити, чи відповідає по формі обвинувальний акт вимогам Кримінального процесуального кодексу України, зокрема його статті 291. Повернення ж обвинувального акта може мати місце, коли обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України. Самі обставини, викладені в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення, тобто суть обвинувального акта, а також питання щодо наявності в іншої особи процесуальних прав для вручення підозри, не є предметом розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного кримінального Суду в складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03 липня 2019 року по справі 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора.

3.2 Розглядаючи доводи захисника Шкурідіна Є.Є. про те, що на момент подій, описаних в обвинувальному акті, і на даний час, відсутнє законодавство України про кримінальну відповідальність, яке визначає об`єкт та об`єктивну сторону злочину передбачену ст. 369-2 КК України, а отже, в діях обвинуваченої ОСОБА_2 відсутній склад злочину, а також про те, що прокурором в обвинувальному акті не сформульовано конкретного, чіткого і зрозумілого та без будь-яких суперечностей обвинувачення, кожній з осіб, які притягуються до відповідальності, і намір прокурора застосувати кримінальний закон за аналогією, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні в 2017-2018 роках злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України. Зазначена норма кримінального закону передбачає кримінальну відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди. Згідно з приміткою до цієї статті, особами, уповноваженими на виконання функцій держави, є особи, визначені в пунктах 1-3 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» втратив чинність відповідно до п. 4 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» з 26.04.2015 - тобто з дня введення в дію Закону України «Про запобігання корупції». Прокурор вважає, що особа, на яку за версією сторони обвинувачення впливали або мали намір впливати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , незважаючи на втрату чинності Законом «Про засади запобігання і протидії корупції», була й залишилася особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Суд звертає увагу на те, що посилання обвинуваченої та її захисника Шкурідіна Є.Є. на постанову Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12 лютого 2019 року №725/3152/16-кв в частині обґрунтування доводів захисту про неможливість притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 369-2 КК України є безпідставними, оскільки у вказаній постанові судом не ставилась під сумнів кваліфікація діянь за цією статтею, а вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, якими обвинуваченого визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, залишено без змін.

З урахуванням наведеної вище правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 03 липня 2019 року по справі 273/1053/17, кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого. Таким чином на стадії підготовчого судового засідання суд позбавлений можливості вирішити питання щодо наявності чи відсутності об`єкта та об`єктивної сторони передбаченого ст. 369-2 КК злочину у діяннях, у яких прокурором обвинувачуються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

3.3. Щодо доводів захисника Шкурідіна Є.Є. про вручення обвинувального акту поза межами строків досудового розслідування, судом встановлено, що строки досудового розслідування були продовжені постановою заступника Генерального прокурора України від 20 червня 2018 року до 27 серпня 2018 року та постановою Генерального прокурора України від 20 серпня 2018 року до 27 жовтня 2018 року. Прокурором надано копії розписок від 13 серпня 2018 року щодо вручення копії клопотання про продовження строку досудового розслідування обвинуваченій ОСОБА_2 та захиснику Шкурідіну Є.Є, проти залучення яких до матеріалів кримінального провадження учасники підготовчого судового засідання не заперечували, та відповідні факти ніким не оспорювалися.

Питання своєчасності вручення стороні захисту копії клопотання про продовження строків досудового розслідування в кримінальному провадженні, про яке зазначає адвокат Шкурідін Є.Є., вже було предметом судового контролю. Відповідно до ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2018 року, права сторони захисту вже було поновлено вказаною ухвалою, шляхом зобов`язання прокурора вручити стороні захисту копію клопотання про продовження строку досудового розслідування.

Що стосується доводів захисту про те, що обвинувальний акт вручений стороні захисту поза межами строку досудового розслідування через незаконність постанови Генерального прокурора України про продовження строку досудового розслідування з підстав неознайомлення стороною обвинувачення всіх захисників обвинуваченої ОСОБА_2 з клопотанням про продовження строку, суд підкреслює, що ч. 3 ст. 295 КПК України не містить імперативної норми яка би зобов`язувала сторону обвинувачення ознайомлювати з вказаним клопотанням всіх захисників.

Повідомлення про завершення досудового розслідування вручено обвинуваченїй ОСОБА_2 12 жовтня 2018 року та їх захиснику Литвину А.О. лише 02 листопада 2018 року (т.1, а.с.191-193). Прокурором в підготовчому судовому засіданні не надано підтверджень щодо вручення копій іншим захисникам. Водночас згідно з даними реєстру матеріалів досудового розслідування, що додається до обвинувального акта (сторінка реєстру 11, номери з 261 по 278, т. 1, а. с. 52), розпочинаючи з 12 жовтня 2018 р. зазначені процесуальні дії надання доступу до матеріалів досудового розслідування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , захисникам Гриньковському С.П. (зокрема, 12.10.2018), Шкурідіну Є.Є. (зокрема, 12.10.2018). Обвинувальний акт складено та затверджено 23 квітня 2019 року. Таким чином, суд приходить до висновку, що на даній стадії судового провадження факт складення обвинувального акту поза межами строків досудового розслідування не знайшов свого підтвердження.

Відповідно до розписок копія обвинувального акта вручена обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 23 квітня 2019 року. Обвинувачена ОСОБА_2 в розписці навела ряд зауважень щодо вручення копії обвинувального акта, що підтримані та засвідчені підписом захисника Шкурідіна Є.Є. У відповідних зауваженнях не міститься застережень щодо потреби в наданні копій обвинувального акта іншим захисникам та порушення її права на захист. Отже суд вважає встановленим, що копія обвинувального акта була надана обвинуваченій та її захиснику. Також суд зазначає, що процедура вручення обвинуваченій копії обвинувального акта та документів, що додаються до нього, не є предметом розгляду в підготовчому судовому засіданні, а можливі допущені при цьому порушення не є підставою для проведення обвинувального акта прокурору.

3.4. Щодо доводів сторони захисту про те, що повідомлення про підозру вручене обвинуваченій ОСОБА_2 не належним суб`єктом.

Суд підкреслює, що відповідно висновків про застосування норм права викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року по справі №536/2475/14-к, Генеральний прокурор або його заступник можуть доручити вручення прийнятого (складеного) та підписаного ними повідомлення про підозру судді суб`єкту, уповноваженому здійснювати процесуальні дії у конкретному кримінальному провадженні. Вручення повідомлення про підозру судді уповноваженим суб`єктом за умови, що таке рішення було прийняте (складене) та підписане саме Генеральним прокурором або його заступником, не порушує гарантії суддівської незалежності.

Таким чином, вказані доводи сторони захисту судом відхиляються.

Cуд наголошує на тому, що зі змісту п. 3 ч. 3 ст. 314 Кримінального процесуального кодексу України вбачається, що суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду. Отже, повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд. При розгляді клопотання судом не встановлено таких недоліків обвинувального акта, які би перешкоджали суду призначити судовий розгляд. В той же час розгляд судом відповідних доводів захисників можливий на стадії судового розгляду, під час якої суд, за участю сторін, на підставі дослідження наданих доказів, здійснює розгляд кримінального провадження і ухвалює за наслідками цього судове рішення.

З огляду на перелік обов`язкових відомостей, які повинен містити обвинувальний акт відповідно до ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України, та підстав для повернення обвинувального акту прокурору, які зазначені в п. 3 ч. 3 ст. 314 Кримінального процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про те, що вказані захисником Шкурідіним Є.Є. обставини не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту, а тому у задоволенні його клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 291, 314, 315, 316 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_2 адвоката

Шкурідіна Є.Є. про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 червня 2017 року за №42017000000001985 за обвинуваченням: ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Кравчук О.О.

Судді: Гавриленко Т.Г.

Сікора К.О.