Document No. 86729590

Date of the hearing: 20/12/2019
Date of the decision: 26/12/2019
Case №: 760/24728/19
Proceeding №: 42018000000002581
Instance: HACC
Judicial form: Criminal

Presiding judge (HACC) : Bitsiuk A.V.
Secretary : Voloshchenko S.V.
Lawyer : Zorina R.O., Nenasheva Ye.V.
Prosecutor : Musiiaka V.V.

Справа № 760/24728/19

Провадження1-кс/991/3419/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2019 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Біцюк А.В, за участю секретаря Волощенко С.В., прокурора Мусіяка В.В., захисників Зоріна Р.О., Ненашева Є.В., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Києві клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Яндюка С.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Піщанки, Піщанського району, Вінницької області, громадянина Україна, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні № 420180000000002581 від 22.10.2018 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Яндюка С.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Піщанки, Піщанського району, Вінницької області, громадянина Україна, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні № 420180000000002581 від 22.10.2018 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367 КК України.

У клопотанні детектив просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 370 000 ,00 грн. та покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

•не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

•повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України Яндюка С.В., Нечипоренка Д.І., Бірюкова Р.Г., Цомбара М.В. про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

•утриматися від спілкування зі свідками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

•здати на зберігання детективам Національного антикорупційного бюро України усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що мають право на виїзд з України та в`їзд до України.

Клопотання мотивовано тим, що:

• ОСОБА_1 підозрюється в тому, що в період з 01.03.2017 по 31.10.2018, будучи народним депутатом України VIII скликання, умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи владою всупереч інтересам служби, отримав неправомірну вигоду для себе, а саме право користування готельним номером в ДП «Готельний комплекс «Київ» за рахунок бюджетних коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України, чим спричинив тяжкі наслідки інтересам юридичної особи публічного права - Управлінню справами Апарату Верховної Ради України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України;

•зазначений злочин є тяжким корупційним злочином, за який передбачено покарання в вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

•наявні ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вплинути на його хід.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з викладених у ньому підстав, просив його задовольнити в повному обсязі. Крім того зазначив, що згідно з приміткою 1 до ст. 364 КК України службовими особами, зокрема у ст. 364 КК України, є, зокрема, особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а тому, ОСОБА_1 , набувши повноважень народного депутата України VIII скликання з часу складання присяги до часу припинення повноважень 29.08.2019 у розумінні примітки 1 до ст. 364 КК України був службовою особою, оскільки на постійній основі здійснював функції представника законодавчої влади.

Захисники підозрюваного - адвокати Зорін Р.О. та Ненашев Є.В. заперечували проти клопотання з підстав його невмотивованості та вважали, що у його задоволенні слід відмовити.

В обґрунтування своєї позиції захисники зазначили, що:

- стосовно ОСОБА_1 відсутня обґрунтована підозра, оскільки стаття 364 КПК України передбачає спеціального суб`єкта, про який зазначено у Примітці 1 до ст. 364 КПК України, яким ОСОБА_1 не є в силу положень Закону України «Про статус народного депутата», яким передбачено, що народний депутат України є обраний відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України" представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України, а тому ОСОБА_1 як народний депутат України не відноситься до суб`єктів владних повноважень і не наділений повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, не є посадовою/службовою особою органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. На підтвердження даної позиції зазначили про наявність відповідного правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 р. у справі № 826/8777/18;

- заявлені стороною обвинувачення ризики, які передбачені статтею 177 КПК, є ймовірними, докази на підтвердження наявності відповідних ризиків наразі відсутні та не надані стороною обвинувачення;

- розмір застави, визначений у клопотанні детектива, занадто великий та не відповідає розміру доходу, який отримує підозрюваний ОСОБА_1 ;

- квартира АДРЕСА_2 , власником якої 01.03.2017 р. став ОСОБА_1 , не була придатна для проживання в ній, а за такого останній продовжував користуватися готельним номером в готелі «Київ» за рахунок бюджетних коштів, що свідчило про відсутність підстав повідомляти про набуття у власність зазначеного житла уповноважені органи.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав позицію захисників.

Слідчий суддя, ознайомившись із поданим клопотанням про тимчасовий доступ до речей та документів, а також доданими до нього матеріалами, прийшов до наступного.

Згідно ч.ч. 1-2 статті 196 КПК України в ухвалі про застосування запобіжного заходу суд зазначає відомості про:

1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому обвинувачується особа;

2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК;

3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК;

4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини;

5) запобіжний захід, який застосовується

В ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина 1 статті 194 КПК).

З огляду на зазначені положень закону, слідчому судді під час вирішення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави з метою визначення чи є законні підстави для застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави, а якщо так, то чи забезпечить застава в розмірі 370 000,00 гривень виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобігання існуючим ризикам, необхідно в межах доводів відповідного клопотання розкрити: 1) кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа; 2) ризики, які були заявлені стороною обвинувачення, та їх обґрунтованість; 3) чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК; 4) обґрунтованість розміру застави.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа

ОСОБА_1 підозрюється в тому, що в період з 01.03.2017 по 31.10.2018, будучи народним депутатом України VIII скликання, умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи владою всупереч інтересам служби, отримав неправомірну вигоду для себе, а саме право користування готельним номером в ДП «Готельний комплекс «Київ» за рахунок бюджетних коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України, чим спричинив тяжкі наслідки інтересам юридичної особи публічного права - Управлінню справами Апарату Верховної Ради України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до протоколу Центральної виборчої комісії від 26.10.2014 «Про результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі» був визнаний таким, що обраний народним депутатом України VIII скликання, а 27.11.2014 відповідно до ст. 79 Конституції України склав присягу перед Верховною Радою України, зобов`язавшись усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов`язки в інтересах усіх співвітчизників.

ОСОБА_1 , набувши повноважень народного депутата України VIII скликання, та не будучи забезпеченим житлом у м. Києві з метою отримання в користування готельного номера в готелі «Київ» за рахунок бюджетних коштів, передбачених на компенсацію вартості оренди житла або винайму готельного номера народними депутатами України, підписавши 26.11.2014, подав на ім`я Керівника Апарату Верховної Ради України три заяви, в яких просив розмістити його в готелі «Київ» у зв`язку з відсутністю власного житла в м. Києві, нараховувати йому кошти для винайму готельного номера, які перераховувати на рахунок Державного підприємства «Готельний комплекс «Київ» Управління справами Верховної Ради України протягом усього строку виконання депутатських повноважень. Указані заяви були зареєстровані 16.12.2014 вх. №227720 в Апараті Верховної Ради України.

Тоді ж, 26.11.2014 ОСОБА_1 , уклав договір з Державним підприємством «Готельний комплекс «Київ» Управління справами Верховної Ради України» (далі - ДП «Готельний комплекс «Київ» ) № 186 про надання послуг, на підставі якого отримав в користування готельний номер, вартість винайму якого оплачувалась Управлінням справами Верховної Ради України за рахунок бюджетних коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України.

29.01.2016 Розпорядженням Першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України № 12 затверджено новий Порядок видачі народним депутатам України коштів для компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера, ознайомившись із яким, ОСОБА_1 підписавши16.03.2016, подав до Апарату Верховної Ради України заяву про подальше перерахування грошових коштів, що нараховувались йому для компенсації вартості винайму готельного номера, на розрахункові рахунки ДП «Готельний комплекс «Київ» яка була зареєстрована 17.03.2016 вх. № 62837 в Апараті Верховної Ради України.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що 01.03.2017 ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.03.2017 зареєстрованого за номером 175 , виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Панченко А.П. став власником квартири АДРЕСА_2 , тобто став забезпеченим житлом у місті Києві.

Відповідно до положень статті 35 «Про статус народного депутата України» у витратах на забезпечення діяльності Верховної Ради України передбачаються кошти на оренду житла або винайм готельного номера. Народному депутату на оренду житла або винайм готельного номера на підставі його заяви та копії документа, до якого внесені відомості про місце його проживання, Апаратом Верховної Ради України щомісячно видаються кошти в розмірі, встановленому кошторисом Верховної Ради України для компенсації вартості оренди (винайму).

Водночас, умови, за яких народний депутат має право отримувати кошти на оренду житла або винайм готельного номера і вимагати як представник влади нарахування і виплати відповідної компенсації, визначені в ч. 2 ст. 35 Закону, згідно з якою право на отримання таких коштів мають народні депутати, не забезпечені житлом у місті Києві, і місце їх проживання, відповідно до його реєстрації, знаходиться на відстані понад 30 км від меж міста Києва.

Чинним Цивільним кодексом України в ст. 379 ЦК України надано визначення житла фізичної особи - житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них, у зв`язку з чим наявність у власності квартири, житлового будинку або іншого житлового приміщення свідчить про забезпеченість особи житлом.

Отже, враховуючи зазначені положення закону, сторона обвинувачення стверджує, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що 01.03.2017 відповідно до Закону втратив право на отримання компенсації вартості оренди житла або винайму готельного номера, та маючи на меті зберегти за собою право користування готельним номером в готелі «Київ» за рахунок бюджетних коштів, передбачених на компенсацію вартості оренди житла або винайму готельного номера народними депутатами України, зловживаючи владою, тобто умисно використовуючи як службова особа надані йому як народному депутату (представнику законодавчого органу державної влади) владні повноваження, в межах наданої йому компетенції ставити обов`язкові для виконання юридичною особою вимоги щодо забезпечення гарантії його депутатської діяльності в частині виплати компенсації за оренду житла чи винайму готельного номера, діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, не рахуючись з покладеними на нього Конституцією України і Законами України обов`язками діяти на благо Вітчизни і дбати про добробут Українського народу, вирішив отримати неправомірну вигоду для себе за рахунок коштів, передбачених Законом для компенсації вартості оренди (винайму) житла народним депутатам.

З цією метою, для одержання неправомірної вигоди у виді подальшого надання йому як народному депутату України в користування готельного номера за рахунок бюджетних коштів, передбачених на компенсацію вартості оренди житла або винайму готельного номера народними депутатами України, без наявності підстав для отримання таких коштів внаслідок забезпеченості житлом у м. Києві, ОСОБА_1 навмисно не вжив заходів з повідомлення ні Керівника Апарату Верховної Ради України, ні Управління справами Верховної Ради України про те, що він втратив право на отримання коштів для компенсації вартості винайму готельного номера.

При цьому, ОСОБА_1 усвідомлював, що зловживаючи владою не повідомляючи Керівника Апарату Верховної Ради України та Управління справами Верховної Ради України з метою безпідставного отримання неправомірної вигоди у виді права користування готельним номером за рахунок коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України, його дії явно суперечать інтересам служби, цілям і завданням гарантій депутатської діяльності, що визначені в Законі, а співробітники Апарату Верховної Ради України не були уповноважені здійснювати перевірку щодо наявності підстав у народного депутата України для отримання грошових коштів як компенсації відповідно до ст. 35 Закону і лише внаслідок невжиття заходів щодо відкликання раніше висунутої народним депутатом України вимоги зобов`язані будуть в подальшому надати йому готельний номер з відшкодуванням його вартості за рахунок бюджетних коштів. Тому ОСОБА_1 був переконаний, що за будь-яких обставин не повідомляючи Управління справами Верховної Ради України отримає таку неправомірну вигоду, а відшкодування вартості виділеного йому готельного номера Управлінням справами Верховної Ради України здійснюватиметься за рахунок бюджетних коштів, що призведе до тяжких наслідків у виді протиправного вибуття відповідної суми коштів, передбачених на забезпечення діяльності Верховної Ради України, з рахунку юридичної особи публічного права.

Проте, внаслідок значного суспільного резонансу, викликаного журналістським розслідуванням про безпідставність одержання окремими народними депутатами України компенсацій за оренду житла чи винайм готельного номера, ОСОБА_1 19.11.2018 звернувся до Апарату Верховної Ради України із поданням про припинення з 01.11.2018 нарахування компенсаційних виплат за винайм ним готельного номеру, припинивши таким чином вчинюване ним кримінальне правопорушення.

Отже, ОСОБА_1 , будучи службовою особою (представником влади) і зловживаючи владою всупереч інтересам служби, шляхом не вжиття заходів з метою повідомлення Управління справами Верховної Ради України про набуття у власність житла в місті Києві та усвідомлюючи той факт, що співробітники Апарату Верховної Ради України та Управління справами Верховної Ради України не мають повноважень перевіряти наявність у народного депутата житла в місті Києві та будуть виконувати його раніше подану вимогу у формі заяви, у період з 01.03.2017 по 31.10.2018 отримав неправомірну вигоду для себе, яка полягала в отриманні в користування готельного номера в ДП «Готельний комплекс «Київ» за рахунок бюджетних коштів.

При цьому внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_1 на підставі поданих ним заяв від 16.12.2014 та 17.03.2016 Управління справами Верховної Ради України в період з 01.03.2017 по 31.10.2018 (включно) нараховувало йому грошові кошти для компенсації вартості оренди житла та винайму готельного номера в сумі 361 540,00 грн. (що більше ніж у 410 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, встановлений на 01.01.2018), які в подальшому на підставі його ж заяв перераховувало на розрахунковий рахунок ДП «Готельний комплекс «Київ» як оплату за користування ОСОБА_1 готельним номером.

Відповідно внаслідок зазначених протиправних дій ОСОБА_1 щодо отримання ним неправомірної вигоди Управлінню справами Верховної Ради України (на даний час Управлінню справами Апарату Верховної Ради України) як юридичній особі публічного права і головному розпоряднику бюджетних коштів спричинено тяжкі наслідки, які полягають у безповоротній втраті бюджетних коштів у сумі 361 540,00 грн., тобто такі наслідки, які більш ніж у 410 разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян, встановлений на 01.01.2018).

Зазначена сума збитків підтверджується висновком експерта за результатами проведення комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 08.11.2019 №1613,1614,2327-2329/19-2350.

Дії підозрюваного ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 2 статті 364 - як зловживання владою, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для самої себе використання службовою особою влади всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки

Отже, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину (частина 4 статті 12, примітка 1 статті 45, частина 2 статті 364 КК України).

Щодо обґрунтованості підозри

Вищезазначені обставини обумовлюють наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого кримінального правопорушення на думку сторони обвинувачення, з чим слідчий суддя погоджується, виходячи з наступного.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Наявність обґрунтованою підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу.

Відповідно до примітки 1 до ст. 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, зокрема, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 78 Конституції України народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 17.10.2002 (справа № 1-6/2002) положення статті 75 Конституції України у взаємозв`язку з положеннями статей 5, 76, 85 Конституції України треба розуміти так, що Верховна Рада України як орган державної влади є колегіальним органом, який складають чотириста п`ятдесят народних депутатів України. Верховна Рада України за своєю природою є представницьким органом державної влади і здійснює законодавчу владу. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій.

Отже, набувши повноважень народного депутата України з часу складання присяги до часу припинення повноважень 29.08.2019, народний депутат України VIII скликання ОСОБА_1 у розумінні примітки 1 до ст. 364 КК України був службовою особою, оскільки на постійній основі здійснював функції представника колегіального органу державної влади, а саме законодавчої влади.

Посилання сторони захисту на спростування зазначеної позиції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 р. у справі № 826/8777/18 не заслуговує на увагу слідчого судді, оскільки в даній справі вирішувалося питання щодо статусу особи в конкретному спорі для визначення правовідносин, що склалися між сторонами, з метою дотримання правил підсудності, а не висловлювалася позиція стосовно статусу «народний депутат України» в контексті співставлення його з поняттям «службова особа» в розумінні кримінального законодавства.

Крім того, згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема, заявою народного депутат ОСОБА_1 від 26.11.2014 про нарахування коштів для винайму готельного номера зареєстрована в Апараті ВРУ від 16.12.2014 вх. №227720; заявою народного депутат ОСОБА_1 від 26.11.2014 про перерахування грошових коштів за винайм готельного номера на рахунок ДП «Готельного Комплексу «Київ» зареєстрована в Апараті ВРУ від 16.12.2014 вх. №227720; заявою народного депутат ОСОБА_1 від 26.11.2014 про розміщення в готелі «Київ» зареєстрована в Апараті ВРУ від 16.12.2014 вх. №227720; заявою народного депутат ОСОБА_1 від 16.03.2016 про перерахування грошових коштів за винайм готельного номера на рахунок ДП «Готельного Комплексу «Київ» зареєстрована в Апараті ВРУ від 17.03.2016 вх. №62837; присягою народного депутата України 8-го скликання ОСОБА_1 від 27.11.2014; договором № 163 про надання послуг від 26.11.2014 між ДП «Готельний комплекс «Київ» Управління справами Апарату Верховної Ради України та НДУ ОСОБА_1 ; висновком експерта за результатами проведення комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 08.11.2019 №1613,1614,2327-2329/19-23; висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 04.11.2019 № 13-2/130;листом Першого заступника Керівника апарату Верховної Ради України від 15/22-1549 від 27.12.2018;додатком до листа від 27.12.2018 № 15/22-1549 список народних депутатів України восьмого скликання, які скористались правом отримання коштів для компенсацій вартості оренди житла та винайму готельного номера; копіями декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_1 за 2017 рік, за 2018 рік; показами свідка ОСОБА_2 , зафіксовані в протоколі допиту свідка від 28.11.2018; показами свідка ОСОБА_3 , зафіксовані в протоколі допиту свідка від 12.12.2018; інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 144501876 від 08.11.2018; належним чином завіреною копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 175 видане 01.03.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Панченко А.П. та іншими доказами.

Наявні в матеріалах провадження докази є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Посилання сторони захисту на ту обставину, що підозрюваний не є суб`єктом злочину, передбаченого ст.364 КК України до уваги не приймається, оскільки відповідно до положень Примітки 1 ст.364 КК України, Службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади. Народний депутат України, в силу покладених на нього повноважень (прав та обов`язків), є представником влади (реалізовує владні функції делеговані йому Українським народом).

Наявність ризиків, та їх обґрунтованість

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у кримінальному провадженні № 420180000000002581 від 22.10.2018 р. щодо підозрюваного ОСОБА_1 , слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду

Ризик переховування від правосуддя обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (злочин, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.). Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Станом на теперішній час ОСОБА_1 володіє достатніми майновими активами, наявність яких дає підстави для висновку про достатність ресурсів для життя підозрюваного в умовах розшуку, що підвищує ймовірність ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Слідчим суддею встановлено, що про відсутність перешкод для ОСОБА_1 покинути територію України свідчить також і наявність паспорту громадянина України для виїзду за кордон, та його обізнаність та досвід перетину державного кордону України, враховуючи ту ообставину, що підозрюваний протягом останніх років неодноразово виїзджав за межі України.

Наведені вище обставини в сукупності дають підстави дійти висновку щодо наявності ризику ймовірного переховування від органу досудового розслідування або/та суду.

Щодо ризику незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Під час судового розгляду встановлено, що більшість свідків у кримінальному провадженні є особами як працюють в Управління справами Апарату Верховної Ради України. ОСОБА_1 двічі був обраний народним депутатом України (VIІ та VIII скликання). Отже, ОСОБА_1 , може мати досить велике коло знайомств серед високопосадовців, що надає йому потенційну можливість впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності, протиправно тиснути на них або членів їх сімей, а також може підбурювати керівництво Апарату Верховної Ради України, діючих народних депутатів України безпосередньо впливати на працівників управління справами Апарату Верховної Ради України.

У зв`язку із викладеним, існує ймовірність незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з боку підозрюваного ОСОБА_1 .

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, чи вплинути на його хід.

Підозрюваний ОСОБА_1 тривалий час був народним депутатом України, за такого, у нього наявні відповідні організаційні можливості, особисті та ділові зв`язки з суб`єктами, уповноваженими на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, у тому числі працівниками правоохоронних органів, народними депутатами України.

Отже, зазначені можливості та зв`язки ОСОБА_1 зможе використати для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності та перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином - шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників та сторін кримінального провадження, штучного створення доказів своєї невинуватості.

Свій статус та зв`язки, пов`язані із ним, а також особисті зв`язки ОСОБА_1 може також використовувати з метою незаконного впливу на органи досудового розслідування, суд, інших учасників кримінального провадження, створення інших умов та обставин з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Наведені вище обставини дають підстави дійти висновку щодо наявності ризику ймовірного впливу на хід кримінального провадження та його перешкоджанню з боку підозрюваного ОСОБА_1 .

Можливість застосування більш м`яих запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК?

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (частина 1 статті 182 КПК).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з заставою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 4) домашній арешт.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.

Ризики, які вище буди встановлені слідчим суддею, а саме: ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду і ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, чи впливати на його хід, є актуальними безвідносно до стадії цього кримінального провадження.

З огляду на викладене, а також наведених вище характеристик кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , та вагомості встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК, слідчий суддя дійшов висновку про те, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді застави буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_1 та зможе запобігти цим ризикам.

Отже, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 тяжкого корупційного злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, вказане свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж застава.

Обґрунтованість розміру застави

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина 4 статті 182 КПК).

Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( п. 2) ч. 5 ст. 182 КПК). У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 5 статті 182 КПК).

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави

Детектив в клопотанні по застосування запобіжного заходу у вигляді застави просив визначити заставу у розмірі 370 000, 00 грн., тобто, у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з огляду на те, що застосування до підозрюваного ОСОБА_1 застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів не здатне забезпечити виконання ОСОБА_1 визначених процесуальних обов`язків та запобігти наведеним ризикам, враховуючи те, що відповідно до поданих ОСОБА_1 декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік, він вказує заощадження в розмірі 8 370 000,00 грн.

При визначені розміру застави необхідно врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Так, під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у Вінницькій області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ., одружений, має малолітню дітину, наразі не працює.

Протягом 2012-2019 років ОСОБА_1 був народним депутатом Верховної Ради України сьомого та восьмого скликання. Будучи службовою особою і зловживаючи владою всупереч інтересам служби, шляхом не вжиття заходів з метою повідомлення Управління справами Верховної Ради України про набуття у власність житла в місті Києві та усвідомлюючи той факт, що співробітники Апарату Верховної Ради України та Управління справами Верховної Ради України не мають повноважень перевіряти наявність у народного депутата житла в місті Києві та будуть виконувати його раніше подану вимогу у формі заяви, підозрюваний ОСОБА_1 у період з 01.03.2017 по 31.10.2018 отримав неправомірну вигоду для себе, яка полягала в отриманні в користування готельного номера в ДП «Готельний комплекс «Київ» за рахунок бюджетних коштів, розмір яких склав 361 540,00 грн., чим Управлінню справами Верховної Ради України (на даний час Управлінню справами Апарату Верховної Ради України) як юридичній особі публічного права і головному розпоряднику бюджетних коштів спричинено тяжкі наслідки, які полягають у безповоротній втраті бюджетних коштів у розмірі, який у 410 разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян, встановлений на 01.01.2018.

З огляду на зазначені виключні обставини, в тому числі посада народного депутата України, яку займав підозрюваний коли зловживав владою всупереч інтересам служби, та на розмір завданого матеріального збитку вбачається, що застава у зазначених законом межах, з урахуванням усіх обставин, не здатна забезпечити виконання ОСОБА_1 , що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на нього обов`язків, і має бути призначена у розмірі, який перевищує граничний, встановлений законом. При цьому, майновий стан підозрюваного свідчить про недостатність встановленого законом граничної суми застави аби забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, запобігти встановленим ризикам.

Так, згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 є власником: земельної ділянки загальною площею 0,2263 гата житлового будинку загальною площею 79,1 кв.м. в Одеській області в с. Шабо; трьома квартирами в місті Києві загальною площею 150,3 кв. м.

Крім того, ОСОБА_1 володіє значними майновими активами. Зокрема, вказується, що підозрюваний у 2018 році задекларував таке майно щодо себе - грошові активи у розмірі 8370000,00 ( вісім мільйонів триста сімдесят тисяч) гривень.

Заначені дані, як зазначає сторона обвинувачення, містяться в декларації, поданої ОСОБА_1 як особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік, а також в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Сторона захисту зазначила, що розмір застави, про застосування якого просить сторона обвинувачення, є непомірним для підозрюваного ОСОБА_1 , оскільки його дохід за рік становить набагато менше зазначеного розміру, при цьому, не надала доводів, заперечень чи нових відомостей щодо зазначеної вище інформації про розмір грошових активів підозрюваного, доказів на підтвердження спростування відповідної інформації, яка міститься в декларації, поданої ОСОБА_1 , як особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік та на яку посилалися детектив у клопотанні.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя вважає за необхідне встановити розмір застави у розмірі 370 000 000 гривень, адже така застава здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, та не є завідомо непомірною для підозрюваного із урахуванням викладеного вище.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (частина 3 статті 132 КПК).

Згідно ч. 5 ст. 195 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, та які передбачені пунктами 1-9 частини 5 статті 195 КПК України.

З огляду на встановлені та описані вище обставини, наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_1 тяжкого злочину та ризиків, передбаченіих статтею 177 КПК, слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного ОСОБА_1 , про який ідеться в клопотанні детектива.

Завдання, для виконання якого детектив звернувся з даним клопотанням, а саме: забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим ризикам може бути виконане саме через застосування до нього запобіжного заходу в вигляді застави у розмірі 370 000 000 гривень.

Також, відповідно до положень ч.5 ст.194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного слід покласти обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено, а саме:

- повідомляти детективів Національного антикорупційного бюро України Яндюка С.В., Нечипоренка Д.І., Бірюкова Р.Г., Цомбара М.В. про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- здати на зберігання детективам Національного антикорупційного бюро України усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України.

Що стосується вимоги детектива про покладення на підозрюваного обов`язку не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, то в цій частині клопотання не підлягає задоволенню з огляду на те, на даний момент ризик того, що підозрюваний буде переховуватись від слідства, ухилятись від покладених на нього процесуальних обов`язків, мінімальний з огляду на визначений розмір застави, який в достатній мірі може запобігти цьому ризику.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання детектива про застосування запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 186, 193-194, 196, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Піщанки, Піщанського району, Вінницької області, громадянина Україна, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 370 000,00 (триста сімдесят тисяч) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду:

Код ЄДРПОУ 42836259

Номер рахунку за стандартом ІВАN UA 318201720000037312076096000

Визначений розмір застави підозрюваний, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати оригінал документу, що це підтверджує, з відміткою банку, прокурору Мусіяці В.В .

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу, але не пізніше п`яти днів з дня оголошення ухвали.

Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

Попередити підозрюваного ОСОБА_1 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі визначеному КПК України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Мусіяку В.В.

Строк дії ухвали в частині покладання на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язків - до 20.02.2020 року включно.

Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ А.В. БІЦЮК