Document No. 86729618

Справа № 369/12790/18

Провадження1-кп/991/115/19

У Х В А Л А

21 грудня 2019 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючої Білоус І. О.,

суддів: Кравчука О. О., Крука Є. В.,

секретар судового засідання Манохіна О. Є.,

за участі:

прокурора Снєгірьова О. М.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників Козака І. О., Куца Я. О., Личманюка А. В.,

Шупені М. М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 52018000000000438 від 08 травня 2018 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, народженого у с. Мироцьке Києво-Святошинського району Київської області, проживає на АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, народженого у м. Донецьку, проживає на АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Історія провадження

18 жовтня 2019 року до Вищого антикорупційного суду із Києво-Святошинського районного суду Київської області в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 20-2 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України надійшли матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого за ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_2 , обвинуваченого за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, згідно з ч. 3 ст. 35 КПК України, для розгляду кримінального провадження було визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі: головуючої Білоус І. О., суддів Кравчука О. О., Крука Є. В.

Згідно з ч. 6 ст. 34 КПК України, суд, якому направлено кримінальне провадження з іншого суду, розпочинає судове провадження зі стадії підготовчого судового засідання, незалежно від стадії, на якій в іншому суді виникли обставини, передбачені частиною першою цієї статті.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22 жовтня 2019 року по вказаному кримінальному провадженню було призначено підготовче судове засідання.

До початку підготовчого судового засідання захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Шупеня М. М. надіслав до суду скаргу, в якій посилається на протиправність дій детективів Національного антикорупційного бюро України та заступника Генерального прокурора України під час проведення досудового розслідування даного кримінального провадження, оскільки, зокрема, вважає, що ОСОБА_1 було вручено підозру неуповноваженою особою.

У підготовчому судовому засіданні захисник Шупеня М. М., ураховуючи вищенаведені доводи, доповнив свою скаргу вимогою закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 10 ч. 2 ст. 284, ст. 219, ст. 314 КПК України, посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 19.07.2018 року (справа № 349/1487/14-к).

У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Куц Я. О. заявив усне клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки згідно із цим обвинувальним актом ОСОБА_2 обвинувачується у пособництві ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, при цьому у розділі «Правова кваліфікація кримінального правопорушення» цього ж обвинувального акту зазначено, що дії ОСОБА_1 під час досудового розслідування кваліфіковано за ч. 4 ст. 363 КК України.

У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Козак І. О. заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки надана ОСОБА_1 копія обвинувального акту хоч і підписана прокурором, однак не скріплена відповідною печаткою. Крім цього, вважає, що в обвинувальному акті нечітко викладені фактичні обставини кримінального правопорушення та взагалі не зазначено мотивів його вчинення, а в розділі «Правова кваліфікація кримінального правопорушення» вказано не вірну правову кваліфікацію (не ч. 4 ст. 368 КК України - за якою ОСОБА_1 було повідомлено про підозру, а ч. 4 ст. 363 КК України). Також захисник Козак І. О. зазначає про неповноту реєстру матеріалів досудового розслідування.

2. Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні зазначав про відсутність підстав для задоволення скарги захисника Шупені М. М. про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 10 ч. 2 ст. 284, ст. 219, ст. 314 КПК України з огляду на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року (справа № 356/2475/14-к), а також посилаючись на те, що наявність печатки на обвинувальному акті не передбачено вимогами ст. 291 КПК України.

Прокурор зазначив, що в обвинувальному акті в розділі «Правова кваліфікація кримінального правопорушення» допущена технічна помилка, а саме замість вказівки про кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 368 КК України зазначено ч. 4 ст. 363 КК України, що не впливає на зміст обвинувального акту та не тягне жодних порушень прав обвинуваченого ОСОБА_1 .

Також прокурор зазначив, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстав для прийняття рішення, передбаченого п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, немає, клопотання захисників Куца Я. О. та Козака І. О. про повернення обвинувального акту прокурору є безпідставними, відтак не можуть бути задоволеними.

Інші учасники судового провадження не заперечували проти задоволення скарги захисника Шупені М. М. про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 10 ч. 2 ст. 284, ст. 219, ст. 314 КПК України, а також клопотань захисників Куца Я. О. та Козака І. О. про повернення обвинувального акту прокурору.

3. Оцінки та мотиви суду

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги захисника Шупені М. М. про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 10 ч. 2 ст. 284, ст. 219, ст. 314 КПК України, а також клопотань захисників Куца Я. О. та Козака І. О. про повернення обвинувального акту прокурору, виходячи з наступного.

Положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:

a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;

b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

У п. 51 рішення ЕСПЛ у справі «Ващенко проти України» від 26 червня 2008 року зазначено: «Суд також нагадує, що поняття обвинувачення для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (див. «Фоті та інші проти Італії» (Foti and Others v. Italy), серія А N 56, п. 53, рішення від 10 грудня 1982 року, та «Озтурк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), серія А N 73, п. 53, рішення від 21 лютого 1984 року).

У рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року, зокрема, зазначено, що «…обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. b ч. 3 ст. 6 Конвенції».

Згідно з ч. 3 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Отже обов`язок щодо того, що обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України, нормами кримінального процесуального закону покладається саме на прокурора.

При цьому законодавець надає суду право, а не встановлює обов`язок, під час підготовчого судового засідання повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України (постанова Верховного Суду від 26 червня 2018 року справа № 520/8135/15-к, провадження № 51-203 км 17).

Положеннями п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України встановлено вимоги до обвинувального акта, згідно з якими обвинувальний акт має містити, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на статтю закону про кримінальну відповідальність, та формулювання обвинувачення.

Так, в даному обвинувальному акті, зокрема, зазначено, що його складено у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 52018000000000438 від 08 травня 2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.

Викладені в акті відповідні фактичні обставини кримінального провадження із зазначенням про те, що ОСОБА_1 оголошено підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а ОСОБА_2 - у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.

У розділі «Формулювання обвинувачення, яке висунуто ОСОБА_1 » зазначено, що останній обвинувачується в одержанні службовою особою неправомірної вигоди в особливо великих розмірах для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди, тобто скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

У розділі «Формулювання обвинувачення, яке висунуто ОСОБА_2 » зазначено, що останній обвинувачується у пособництві в одержанні службовою особою неправомірної вигоди в особливо великих розмірах для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди, тобто скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.

Враховуючи викладене, посилання захисників Куца Я . О. та Козака І. О . на те, що в обвинувальному акті у розділі «Правова кваліфікація кримінального правопорушення» зазначено, що дії ОСОБА_1 під час досудового розслідування кваліфіковано за ч. 4 ст. 363 КК України - не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкоджає суду призначити судовий розгляд, оскільки, на переконання суду, відомості, які містяться в обвинувальному акті, свідчать про офіційне доведення до відома ОСОБА_1 компетентним органом твердження про вчинення ним злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, і є достатніми для повного розуміння ОСОБА_2 суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Відсутність гербової печатки на копії обвинувального акта, наданій обвинуваченому, не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки її обов`язковість не передбачена вимогами КПК України. Так, у ч. 3 ст. 291 КПК України містяться вимоги щодо посвідчення обвинувального акта виключно шляхом підписання слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. Жодних додаткових вимог щодо посвідчення обвинувального акта у ст. 291 КПК України не зазначено.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт. Додатки до обвинувального акту, визначені ч. 4 ст. 291 КПК України, не є і не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання. Кримінальний процесуальний кодекс не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для повернення обвинувального акта прокурору.

З огляду на викладене, клопотання захисників Куца Я. О. та Козака І. О. про повернення обвинувального акту прокурору із викладених ними підстав не можуть бути задоволені.

Разом із цим, відповідно до вимог ч. 3 ст. 314 КПК України на стадії підготовчого судового засідання суд має встановити, чи відповідає по формі обвинувальний акт вимогам ст. 291 КПК України. Самі обставини, викладені в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення, тобто суть обвинувального акту, а також питання щодо наявності в іншої особи процесуальних прав для вручення підозри не є предметом розгляду в підготовчому судовому засіданні, оскільки на даній стадії судового провадження фактичні обставини справи не досліджуються.

Суд також наголошує, що відповідно до висновків про застосування норм права викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року по справі №536/2475/14-к, Генеральний прокурор або його заступник можуть доручити вручення прийнятого (складеного) та підписаного ними повідомлення про підозру судді суб`єкту, уповноваженому здійснювати процесуальні дії у конкретному кримінальному провадженні. Вручення повідомлення про підозру судді уповноваженим суб`єктом за умови, що таке рішення було прийняте (складене) та підписане саме Генеральним прокурором або його заступником, не порушує гарантії суддівської незалежності.

За таких обставин скарга захисника Шупені М. М. про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 10 ч. 2 ст. 284, ст. 219, ст. 314 КПК України з викладених у цій скарзі підстав не може бути задоволена.

На підставі викладеного, керуючись статтями 134, 291, 314, 315, 316, 369, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні скарги захисника Шупені М. М. про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 10 ч. 2 ст. 284, ст. 219, ст. 314 КПК України - відмовити.

2. У задоволенні клопотання захисника Куца Я. О. про повернення обвинувального акту прокурору - відмовити.

3. У задоволенні клопотання захисника Козака І. О. про повернення обвинувального акту прокурору - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: Білоус І. О.

Судді: Кравчук О. О.

Крук Є. В.