Document No. 86760831

Справа № 991/3010/19

Провадження1-кс/991/3625/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р.

за участю:

секретаря судового засідання Заплатинської К.В.,

прокурора Кохно В.О.,

захисника Сініціної М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Гультяєва Ю.В., погоджене із прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кохно В.О., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

у кримінальному провадженні № 42019000000002238 від 22.10.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2019 року до Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання.

Для розгляду клопотання визначено слідчого суддю Вищого антикорупційного суду Хамзіна Т.Р.

1.Доводи клопотання

У клопотанні зазначено, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002238 від 22.10.2019 за підозрою колишнього Першого віце-прем`єр-міністра України ОСОБА_1 та колишнього голови Державного агентства України з інвестицій та розвитку ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а також за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України.

За версією органу досудового розслідування у період з травня по грудень 2010 року, ОСОБА_2 , обіймаючи посаду Голови Державного агентства України з інвестицій та розвитку (далі - Держінвестицій), а також будучи головою конкурсної комісії, яка здійснювала попередній розгляд проектів суб`єктів господарювання, пов`язаних із наданням державної підтримки для реалізації інноваційного проекту та членом комісії з координації заходів, пов`язаних з реалізацією інвестиційних проектів (далі - координаційна комісія), діючи умисно, із корисливих мотивів, за попередньою змовою в групі із Першим віце-прем`єр-міністром України, головою координаційної комісії ОСОБА_1 , шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинив заволодіння чужим майном - коштами Державного бюджету України в особі Держінвестицій, на користь третьої особи, суб`єкта господарювання ВАТ «Завод напівпровідників», у фінансово-господарській діяльності якого був зацікавлений особисто ОСОБА_3 . Розмір збитків склав 170 081 071,67 грн., що більше ніж у 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та відповідно до примітки 4 до статті 185 КК України є особливо великим розміром.

У період з листопада 2010 року по квітень 2011 року, ОСОБА_2 , діючи умисно, із корисливих мотивів, за попередньою змовою в групі з ОСОБА_1 , шляхом зловживання своїм службовим становищем, повторно вчинив заволодіння чужим майном, а саме коштами Державного бюджету України на користь третіх осіб - суб`єктів господарювання АТ «ВКП «Металіст» у сумі 3 283 741,55 грн. та ТОВ «Рекуперація свинцю» в сумі 22 015 876,36 грн., чим державі в особі Держінвестицій завдано шкоду на загальну суму 25 299 617,91 грн., що більше, ніж у 600 разків перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром.

Підставою для звернення із клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів чи спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Поряд із цим детектив зазначає, що у зв`язку із переховуванням ОСОБА_1 та відсутністю достовірної інформації про його місцезнаходження, з 15.01.2015 оголошено його розшук. Повідомлення про підозру у зв`язку із невстановленням місця перебування ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст. ст. 111, 135, ч. 1 ст. 278 КПК України, направлено останньому у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Крім цього детектив посилається на обставини, які підтверджують обізнаність ОСОБА_1 про існування кримінального провадження щодо нього та складення повідомлення про підозру.

2. Позиція сторони обвинувачення

Прокурор Кохно В.О. клопотання про обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав з підстав наведених у ньому. Зазначив, що зібрані докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину, підтверджують наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також підтверджують факт перебування останнього у міжнародному розшуку.

3. Доводи сторони захисту.

Захисник Сініціна М.С. проти задоволення клопотання про обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечила.

В обґрунтування своїх заперечень послалася на такі обставини:

1) безпідставність звернення із клопотанням про обрання запобіжного заходу. Захисник, посилаючись на матеріали, що були додані детективом до клопотання зазначає, що вони містять постанову детектива від 24.10.2019 про зупинення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні. Водночас постанова про відновлення досудового розслідування, яка мала б передувати зверненню із клопотанням про обрання запобіжного заходу у матеріалах, доданих до клопотання відсутня. Вказане з урахуванням положень ч. 5 ст. 280, ч. 1 ст. 283 КПК України, на думку захисника, ставить під сумнів законність звернення детектива із цим клопотанням. Крім цього захисник зазначає, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.09.2019 органу досудового розслідування встановлено процесуальний строк тривалістю 30 днів для проведення досудового розслідування та прийняття одного із рішень, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК України, який закінчився 04.10.2019;

2) недоведення органом досудового розслідування факту оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук. Захисник зазначає, що єдиним основним актом, який регулює питання міжнародного розшуку є Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні в попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затверджена наказом від 09.01.1997 № 3/1/2/5/2/2. За положенням цієї Інструкції міжнародний розшук здійснюється з використанням каналів та можливостей Інтерполу, підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу, надісланий НЦБ Інтерполу. За твердженням захисника, сам лише факт винесення постанови про оголошення особи у міжнародний розшук, без надання відповідних документів про звернення до НЦБ Інтерполу та інформації про публікацію в інформаційній системі Інтерполу відповідного повідомлення про оголошення особи у розшук, не є підставою для висновку, що така особа у встановленому порядку оголошена у міжнародний розшук.

Також захисник вказує, що за повідомленням Генерального секретаріату Інтерполу Міжнародної організації кримінальної поліції від 27.04.2017 інформація щодо ОСОБА_1 у базах даних Інтерполу анульована. Комісія Інтерполу на 108-й сесії, яка проходила з 28.01.2019 по 01.04.2019 дійшла висновку, що збереження будь-яких даних щодо ОСОБА_1 в інформаційній системі Інтерполу не відповідає правилам Інтерполу, а було прийнято рішення про видалення даних щодо нього.

Зазначаючи про недоведення органом досудового розслідування оголошення ОСОБА_1 у міжнародний розшук, захисник також посилається на судові рішення Печерського районного суду м. Києва та Київського апеляційного суду, ухвалені за результатами розгляду клопотань про здійснення спеціального досудового розслідування;

3) недоведення існування ризиків, передбачених пп. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Захисник зазначає, що доводи сторони обвинувачення щодо переховування ОСОБА_1 та відсутність відомостей про місце його знаходження є суперечливими. В обґрунтування наведеного вказує, що 14.05.2019 ОСОБА_1 направив до Служби безпеки України, Національної поліції України та Генеральної прокуратури України повідомлення, де повідомляв про місце свого знаходження. У подальшому ця інформація використовувалася як Службою безпеки України, так і Генеральною прокуратурою України. Не доведеним захисник вважає цей ризик і в світлі того, що ОСОБА_1 виїхав за межі України до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що не може свідчити про ухилення останнього від органів досудового розслідування.

Посилання на існування ризику знищення, приховування чи спотворення оригіналів документів, які мають значення для кримінального провадження, захисник, з огляду на тривалість досудового розслідування вважає безпідставним;

4) необґрунтованість підозри. За твердженням захисника висновок органу досудового розслідування про причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КПК України ґрунтується лише на припущеннях, без належного обґрунтування та підкріплення його відповідними доказами. Надані ж докази не можна вважати належними та допустимими;

5) недотримання порядку повідомлення про підозру. Захисник, посилаючись на положення ст. ст. 42, 111, 135, 278 КПК України зазначає, що всупереч цим нормам матеріали клопотання не містять відомостей про вручення повідомлення про підозру. Факт надіслання повідомлення про підозру за усіма відомими адресами можливого проживання та перебування ОСОБА_1 , на думку захисника, не свідчать про виконання вимог КПК України, які ставляться до порядку вручення повідомлення про підозру.

4. Оцінка та висновки слідчого судді

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією майна.

З огляду на те що ОСОБА_1 інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КПК України обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законодавчо передбаченим.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Крім наведеного, ч. 6 ст. 193 КПК України передбачено, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного можливе у разі якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, буде доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.

4.1. Щодо статусу ОСОБА_1 у кримінальному провадженні та дотримання вимог із повідомлення особи про підозру

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є, зокрема, особа щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Згідно з ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Порядок здійснення повідомлень передбачений ст. 135 КПК України.

За змістом ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).

Із матеріалів клопотання вбачається, що 23.01.2014 начальником третього слідчого відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України. У зв`язку із відсутністю відомостей про місцезнаходження ОСОБА_1 та неможливістю вручення йому повідомлення про підозру особисто, воно було надіслано останньому у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 135 КПК України:

- за місцем реєстрації ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

- за адресою: АДРЕСА_2 .

06.02.2015 копія повідомлення про підозру вручена захиснику Сініціній М.С.

Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України від 15.01.2015 оголошено розшук ОСОБА_1

09.10.2017 старшим слідчим в особливо важливих справах управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 191 КК України.

Повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, у зв`язку із неможливістю його вручення відповідно до ч. 1 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України було надіслано ОСОБА_1 за місцем його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ; за його останнім відомим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Також повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри було надіслано на адресу захисника ОСОБА_1 - адвоката Сініціної М.С.

Серед іншого, з огляду на отримані в ході досудового розслідування відомості щодо орієнтовного місця перебування ОСОБА_1 , Генеральною прокуратурою України були вжиті заходи для вручення ОСОБА_1 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри і шляхом звернення до Генеральної прокуратури Російської Федерації про надання міжнародної правової допомоги.

Вказане дає підстави для висновку, що орган досудового розслідування вжив усіх можливих заходів для вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

З огляду на заперечення сторони захисту слідчий суддя зазначає, що КПК України пов`язує набуття процесуального статусу підозрюваного, місцезнаходження якого не встановлено, саме з вжиттям заходів з вручення повідомлення про підозру, а не з фактичним отриманням повідомлення про підозру.

Виходячи із положень ст. 135 КПК України можна дійти висновку, що дотримання прав особи, яка тимчасово не проживає за місцем реєстрації, не повідомляє про зміну місця свого проживання або переховується від органів досудового розслідування полягає не в обов`язку осіб, якими отримано процесуальний документ, що призначений для такої особи, повідомити її про надходження процесуального документу, а в тому що про надходження цих процесуальних документів особа може дізнатися не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.

Про обізнаність ОСОБА_1 із наявністю кримінального провадження щодо нього свідчать власне як факт укладення договору із захисником на представництво його інтересів, у тому числі, й у цьому кримінальному провадженні, так і той факт, що він звертався до Інтерполу із питаннями, що стосуються його розшуку.

Наведені обставини у сукупності дають підстави для висновку, що ОСОБА_1 має у цьому кримінальному провадженні процесуальний статус підозрюваного, а тому щодо нього може вирішуватися питання про обрання запобіжного заходу.

4.2. Щодо наявності обґрунтованої підозри

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

У своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

В судовому засіданні слідчим суддею досліджені, зокрема, такі документи з метою встановлення причетності ОСОБА_1 до вчинення інкримінованих йому злочинів:

- нормативні акти, що стосуються призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- протокол № 19 засідання Кабінету Міністрів України від 17.05.2010, на якому прийнято Постанову «Про комісію з питань управління та координації заходів із реалізації інвестиційних проектів», призначення ОСОБА_2 Головою Державного агентства України з інвестицій та розвитку;

- протокол № 27 засідання Кабінету Міністрів України від 16.06.2010 на якому прийнято постанову «Про деякі питання надання державної підтримки для реалізації інноваційних та інвестиційних проектів в реальному секторів економіки»;

- протокол № 56 засідання Кабінету Міністрів України від 11.10.2010 на якому прийнято постанову «Про перерозподіл коштів державного бюджету та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України»;

- протокол № 32 засідання Урядового комітету з питань розвитку галузевої економіки та науково-інноваційної політики від 22.10.2010;

- протокол № 60 засідання Кабінету Міністрів України від 25.10.2010 щодо змін у складі Комісії з координації здійснення заходів, пов`язаних з реалізацією інвестиційних проектів;

- протоколи засідання конкурсної комісії з відбору інноваційних та Інвестиційних проектів у реальному секторі економіки для їх державної підтримки у 2010 році за рахунок коштів Стабілізаційного фонду від 15.10.2010 та 27.10.2010,

- протокол засідання Комісії з координації здійснення заходів, пов`язаних з реалізацією інвестиційних проектів від 26.10.2010;

- договір №18/106 про компенсацію відсоткових ставок за користування кредитами залученими для реалізації інноваційного проекту від 27.10.2010, укладений між Держінвестицій та ВАТ «Завод напівпровідників» та додаткова угода № 1 до нього від 08.11.2010

- платіжні доручення № 360 від 04.11.2010 та № 421 від 07.12.2010 про перерахування бюджетних коштів на користь ВАТ «Завод напівпровідників» у межах договору № 18/106 від 27.10.2010;

- договір № 34 про компенсацію відсоткових ставок за користування кредитами залученими для реалізації інноваційного проекту від 29.12.2010, укладений між Держінвестицій та ПрАТ «Виробничо-комерційне підприємство «Металіст» із додатковою угодою № 1 до нього від 29.12.2010;

- договір № 33 про компенсацію відсоткових ставок за користування кредитами залученими для реалізації інноваційного проекту від 29.12.2010, укладений між Держінвестицій та ПрАТ «Виробничо-комерційне підприємство «Металіст» із додатковою угодою № 1 до нього від 29.12.2010;

- платіжні доручення № 485 та № 486 від 29.12.2010 про перерахування бюджетних коштів на користь ПрАТ «Виробничо-комерційне підприємство «Металіст» у межах договорів № 33 та № 34;

- договір № 25 про компенсацію відсоткових ставок за користування кредитами залученими для реалізації інноваційного проекту від 28.12.2010, укладений між Держінвестицій та ТОВ «Рекуперація свинцю»;

- платіжне доручення № 540 від 29.04.2011 про перерахування на користь ТОВ «Рекуперація свинцю» бюджетних коштів у межах договору № 25;

- протокол допиту свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ;

- бізнес-план реконструкції з розширенням виробництва ВАТ «Завод напівпровідників», додаткові угоди до кредитного договору, укладені між ВАТ «Завод напівпровідників» та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»;

- висновок експертів за результатами проведення додаткової судово-економічної експертизи № 647/5552*5554/17-45 від 28.03.2017, яким зокрема встановлено, що збитки, внаслідок порушення вимог абз. 3 і 4 п. 10 «Порядку використання у 2010 році коштів Стабілізаційного фонду для державної підтримки реалізації інноваційних та інвестиційних проектів у реальному секторі економіки, у тому числі через механізм здешевлення кредитів» та абз. 14, 15 пункту 2.2. «Порядку конкурсного відбору інноваційних та інвестиційних проектів у реальному секторів економіки для їх державної підтримки у 2010 році за рахунок коштів Стабілізаційного фонду» при наданні державної підтримки ВАТ «Завод напівпровідників», АТ «ВКП «Металіст» та ТОВ «Рекуперація свинцю» документально підтверджуються на загальну суму 195 380 689,58 грн.

Дослідження цих доказів формує у слідчого судді внутрішнє переконання щодо можливої причетності ОСОБА_1 до злочинів, вчинення яких інкримінується йому органом досудового розслідування.

Таким чином висновки органу досудового розслідування не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою Кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.

Отже вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

4.3. Щодо наявності ризиків

В обґрунтування клопотання детектив посилається на існування таких ризиків:

- ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду;

- ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

-ризик незаконно впливати на інших підозрюваних та свідків у кримінальному провадженні;

- ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Зокрема доказами на обґрунтування ризику можуть бути фактичні знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; показання свідків, про намір підозрюваного вчинити дії особи, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, спроба підозрюваної особи вчинити дії направлені на знищення доказів - підтверджені документально; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні - підтверджені документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв`язки особи; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - підтверджене документально; необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується; документами, довідками про те, що особа вже притягалась до кримінальної відповідальності, була засуджена, має не зняту чи не погашену судимість, схильна до протиправної поведінки, притягалась до адміністративної відповідальності, інформація про те, що не будучи раніше судимою, особа вчинила декілька злочинів.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий судді вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що ОСОБА_1 зможе переховуватися від органів досудового розслідування, з огляду на таке.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України. Злочин передбачений ч. 5 ст. 191 КК України є особливо тяжким корупційним злочином відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. Звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення цього злочину КК України не передбачено. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Наявність цього ризику підтверджується і фактом його тривалого (з лютого 2014 року) перебування за межами України.

При оцінці існування ризику переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування слідчий суддя, серед іншого також враховує доводи органу досудового розслідування щодо дій, які вчиняються ОСОБА_1 з метою припинення його розшуку каналами Інтерполу, шляхом звернення із повідомленнями про його місце перебування та дій, що направлені на припинення розшуку органом досудового розслідування.

Так зі змісту постанови про припинення розшуку від 11.06.2014 вбачається, що підставою для припинення розшуку стало надходження від ОСОБА_1 повідомлення про його місцезнаходження та його зобов`язання прибути до Генеральної прокуратури України для проведення слідчих дій, що у подальшому не підтвердилося та стало підставою для повторного оголошення розшуку підозрюваного.

Разом з цим слідчий суддя дійшов висновку про недоведення стороною обвинувачення ризиків знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на інших підозрюваних та свідків у кримінальному провадженні та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. На думку слідчого судді, посилання на існування цих ризиків, з урахуванням тривалості досудового розслідування, обставин та характеру кримінального провадження та особи підозрюваного, є формальними, неконкретними та недостатніми. Стороною обвинувачення фактично не надано жодного доказу на підтвердження існування цих ризиків.

З урахуванням цього зазначені ризики не враховуються слідчим суддею при обранні запобіжного заходу.

З урахуванням тяжкості злочинів вчинення яких інкримінується ОСОБА_1 , доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та існування ризику переховування від органів досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку, що цього достатньо для можливості обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Інші запобіжні заходи, на думку слідчого судді, не забезпечать його належну процесуальну поведінку і не зменшать встановленого ризику.

4.4. Щодо оголошення підозрюваного у міжнародний розшук

Із матеріалів клопотання вбачається, що постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України від 15.01.2015 оголошено розшук ОСОБА_1 .

На підставі постанови прокурора другого відділу процесуального керівництва управління організації та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини спеціальної категорії Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України від 03.09.2019 повторно оголошено міжнародний розшук ОСОБА_1 .

Частиною 6 ст. 193 КПК України передбачено, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного можливе у разі якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, буде доведено, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.

Тобто, положення ч. 6 ст. 193 КПК України не зобов`язують при вирішення питання про обрання запобіжного заходу доводити факт перебування особи в розшуку, йдеться лише про оголошення в міжнародний розшук.

Чинний КПК України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у розшуку, однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) органом досудового розслідування має бути винесена відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК України).

Винесена детективом або прокурором на підставі ст. 281 КПК України постанова про оголошення розшуку підозрюваного у подальшому є підставою для здійснення розшуку оперативним підрозділом, якому доручено здійснювати розшук підозрюваного, усіх необхідних розшукових заходів в межах державного розшуку, або для звернення за міжнародною правовою допомогою - при міждержавному або міжнародному розшуку. Тобто оголошення розшуку підозрюваного на підставі ст. 281 КПК України не має будь-якого обмеження за територією в межах держави або за межами України.

Слідчий (детектив) вправі здійснювати дії з розшуку підозрюваних осіб як в системі організації Інтерпол так і поза нею.

Так за змістом статті 2 Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерполу, вказана організація здійснює здійснює взаємодію всіх органів кримінальної поліції. Тобто, наявність або відсутність у вказаній організації відомостей про розшук певної особи, ще не свідчить, що особа не перебуває в міжнародному розшуку, оскільки компетентні органи країни мають можливість звертатись напряму до інших країн відповідно до міжнародних угод.

Міжнародна організація кримінальної поліції - Інтерпол лише дає змогу ефективно супроводжувати процес міжнародного розшуку та здійснювати криміналістичне, інформаційне, аналітичне, організаційне, методичне забезпечення такої діяльності.

Відсутність інформації в організації Інтерпол про розшук певної особи не свідчить про відсутність її міжнародного розшуку, оскільки наявність/відсутність такої інформації не є обов`язковою умовою міжнародного розшуку особи.

Положення Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затвердженої спільним наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Держкомкордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України № 3/1/2/5/2/2 від 09.01.1997 не регулює питання оголошення осіб у міжнародний розшук.

Посилання сторони захисту на п. 4.4. Інструкції про те, що підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу, надісланий до НЦБ Інтерполу, не свідчить про те, що особа вважається такою, що перебуває у розшуку лише після публікації в інформаційній системі Інтерполу відповідного повідомлення про оголошення особи у розшук. На думку слідчого судді, звернення правоохоронного органу із запитом до НЦБ для проведення оперативно-розшукових заходів та слідчих дій є формою реалізації (виконання) рішення про оголошення особи в міжнародний розшук.

Вищенаведене також спростовує твердження сторони захисту про те, що видалення даних про ОСОБА_1 із бази даних Інтерполу вказує на те, що він не перебуває у міжнародному розшуку.

Отже, з урахуванням викладеного слідчий суддя вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 оголошено у міжнародний розшук.

4.5. Щодо строку дії ухвали про тримання під вартою

Частиною 6 ст. 193 КПК України передбачено, що у випадку розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрання такого запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, після затримання цієї особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Аналіз положень наведеної статті дає підстави для висновку, що у разі оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, остаточно питання про обрання запобіжного заходу підозрюваному вирішується після його затримання та доставки до суду, а за такого строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у виді триманні під вартою підозрюваному, якого оголошено в міжнародний розшук, триває до його затримання та доставки до суду і не обмежується строком встановленим ч.1 ст.197 КПК України.

Отже, з урахуванням тяжкості злочинів вчинення яких інкримінується ОСОБА_1 , доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та існування ризику переховування від органів досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

При цьому, слідчий суддя також враховує, що відповідно п.п. 4 розділу VІ Наказу Міністерства Юстиції України від 19.08.2019 № 2599/5 «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення міжнародного співробітництва з питань взаємної правової допомоги, видачі правопорушників (екстрадиції), передачі (прийняття) засуджених осіб, виконання вироків та інших питань міжнародного судового співробітництва у кримінальному провадженні під час судового провадження» підставою для здійснення екстрадиції розшукуваного в Україну для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або його зміну на більш м`який запобіжний захід є саме ухвала компетентного суду про тримання особи під вартою.

Викладене дає підстави для задоволення клопотання детектива НАБУ Гультяєва Ю.В. про обрання запобіжного заходу у виді тримання під варто щодо підозрюваного ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 177, 178, 183, 193, 194, 281, 372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання детектива Національного бюро Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Гультяєва Ю.В., погоджене із прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кохно В.О., про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 задовольнити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Після затримання і не пізніше як через 48 (сорок вісім) годин з часу доставки ОСОБА_1 до місця кримінального провадження розглянути за його участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід у встановленому законом порядку.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Т.Р. Хамзін