Document No. 86812123

Справа № 4910/10/19-к

Провадження1-кп/4910/1/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

03 січня 2020 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого: Крука Є.В.

суддів: Білоус І.О., Кравчука О.О.

секретар судового засідання Демченко Л.О., Мітніцька О.В.

за участю:

прокурора Малик О.І.

захисників Борисенка А.О., Авдієнка О.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Малик Ольги Іванівни про застосування запобіжного заходу у виді застави щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Нікополь, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , адвоката (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 13 березня 2003 року № 1146), у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.01.2014 за №32014080000000003 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України

ВСТАНОВИВ:

1.Історія провадження

28 грудня 2019 року до Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Малик О.І. про застосування запобіжного заходу у виді застави щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2.Клопотання та позиції сторін

2.1. Позиція прокурора

В судовому засіданні прокурор підтримала викладене в клопотанні; зазначила, що обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого корупційного злочину (кримінального правопорушення), за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років, що, відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, є тяжким злочином. Як підставу для застосування запобіжного заходу прокурор зазначила наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ст. 177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_1 переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, зокрема, на свідків, які знаходилися в підпорядкуванні ОСОБА_1 та безпосередньо обізнані про обставини виконання спірних контрактів.

На обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що ОСОБА_1 володіє паспортами громадянина України для виїзду за кордон, виданим 20.09.2010 Нікопольським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, дійсний до 20.09.2020, та НОМЕР_2 виданим 06.12.2010 Нікопольським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, дійсний до 06.12.2020, здійснює регулярні закордонні поїздки до різних країн світу, включаючи Ізраїль, Туреччину, Німеччину та Польщу.

Зокрема протягом останніх років неодноразово виїжджав з території України в різноманітних напрямках.

Таким чином, ОСОБА_1 на тривалий період здійснює виїзд за кордон, що свідчить про наявність у нього засобів та матеріальних активів для проживання за кордоном.

Крім того, стороною обвинувачення встановлено, що ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання в Сполучених Штатах Америки, а саме за адресою: АДРЕСА_2, а також те, що на ім`я ОСОБА_1 видано водійське посвідчення штату Флориди, США.

Також, згідно отриманої в порядку міжнародного співробітництва інформації від компетентних органів Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 працює у компаніях «GOLDEN FINANCE GROUP» на посаді AMBR та UTIST USA, INC, на посаді президента, які зареєстровані на території Сполучених Штатів Америки.

Наведені вище обставини, дають підстави стверджувати про наявність достатніх ризиків для втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду обвинуваченого ОСОБА_1 поза межами України.

Крім того, прокурор зазначила, що на праві приватної власності ОСОБА_1 та його сім`ї належать значні матеріальні активи.

Зокрема, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, у ОСОБА_1 перебуває 1/17 приватної спільної часткової власності нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, відповідно до Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, у власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 1211600000:03:011:0011 за адресою: Дніпропетровська область, м . Нікополь, вулиця Гагаріна, площею 0,1 га.

Також, встановлено, що засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД СТАЛЕВИХ ТРУБ "ЮТІСТ" (код ЄДРПОУ - 37837198, місцезнаходження - Дніпропетровська обл., місто Нікополь, ПРОСПЕКТ ТРУБНИКІВ, будинок 56), а також єдиним учасником Товариства з майновим внеском 2 700 000 грн. та грошовим внеском - 1000 грн. з 2017 року по липень 2019 року був ОСОБА_1 . 25.07.2019 згідно акту приймання-передачі ОСОБА_1 свою частку у статутному капіталі ТОВ "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД СТАЛЕВИХ ТРУБ "ЮТІСТ" було передано своїй неповнолітній дочці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, можна вважти, що на даний час ОСОБА_1 продовжує мати вплив на здійснення діяльності зазначеним товариством. ТОВ "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД СТАЛЕВИХ ТРУБ "ЮТІСТ" на праві власності належить низка транспортних засобів та приміщень. Також, засновником та кінцевим бенефіціарним власником ПП "СБ-УКРРЕСУРС" (код ЄДРПОУ - 38984460, місцезнаходження - Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вулиця Патріотів України, будинок 128) є ОСОБА_1 . Згідно Статуту ПП "СБ-УКРРЕСУРС", власником підприємства є громадянин України ОСОБА_1 . Вищим органом управління є власник підприємства. Власник підприємства правомочний приймати рішення з будь яких питань діяльності Підприємства. До виключної компетенції власника розпорядженням прибутку Підприємства, розпорядження усім майном Підприємства та грошовими коштами. Статуний капітал даного підприємства - 4000 грн. ПП "СБ-УКРРЕСУРС" на праві власності належить ряд нерухомого майна.

Крім того, згідно отриманої в порядку міжнародного співробітництва інформації від компетентних органів Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 працює у компанії «GOLDEN FINANCE GROUP» та є президентом компанії UTIST USA, INC, які зареєстровані на території Сполучених Штатів Америки.

Згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є засновником підприємств зі схожими назвами, які зареєстровані в Україні. Так, ОСОБА_1 є засновником ТОВ "ГОЛДЕН ФІНАНС ЛТД" та до липня 2019 року був засновником ТОВ "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД СТАЛЕВИХ ТРУБ "ЮТІСТ".

Така схожість назв підприємств, які зареєстровані в Україні та Сполучених Штатах Америки, дають підстави вважати, що ОСОБА_1 є засновником або учасником також і компаній «GOLDEN FINANCE GROUP» та UTIST USA, INC.

Враховуючи, що злочином завдано шкоди на суму більше ніж 10 мільйонів гривень, просила застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у виді застави у розмірі 1500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Одночасно просила покласти на обвинуваченого певні обов`язки.

2.2. Позиція захисту

Захисник Авдієнко О.А. в судовому засіданні надав усні та письмові заперечення. Вказав, що посилання прокурора на тяжкість покарання не може бути підставою для задоволення клопотання; обвинувачений неодноразово перетинав держаний кордон та завжди повертався в Україну; відсутні підтвердження, що обвинувачений буде впливати на свідків оскільки кримінальне провадження триває з 2014 року. Також додав, що обвинувачений завжди з`являвся на усі виклики. Згідно відповіді Нікопольського районного відділу Державної міграційної служби від 20 грудня 2019 року паспорта для виїзду за кордон видані на ім`я ОСОБА_1 зберігаються у міграційній службі та ОСОБА_1 не звертався із відповідною заявою про їх повернення. Згідно відповіді Нікопольського відділу поліції, за час знаходження ОСОБА_1 під домашнім арештом, порушень зі сторони останнього зафіксовано не було, скарг на адресу останнього не надходило. Звертає увагу, що обвинувачений не має місця роботи у США, записаний лише як засновник в UTIST USA , INC, не має жодної з посад у «GOLDEN FINANCE GROUP» та не має візи та дозволу на працевлаштування на території США взагалі. Також, вказав на те, що ТОВ "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД СТАЛЕВИХ ТРУБ "ЮТІСТ", яке обвинувачений подарував доньці, веде збиткову господарську діяльність та щодо товариства розпочато процедуру банкрутства. Згідно долучених до справи довідок,обвинувачений з ПП «Юркомус», ТОВ «Голден фінанс ЛТД», ПП «СБ-Укрресурс», ПП «Глейнвіто» жодних дивідендів не отримує.

Захисник Борисенко А.О. в судовому засіданні надав усні пояснення, в яких заперечував проти задоволення клопотання. Вважає, що сума застави, яку пропонує прокурор є непропорційною до доходів обвинуваченого ОСОБА_1 та призведе до порушення його прав.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав заперечення захисників, заперечував проти задоволення клопотання, та зазначив, що він не працює закордоном, у нього немає грошей на сплату застави, його дохід за 2019 рік склав приблизно 275000 гривень, вважає обґрунтованою заставу в розмірі 40-50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

3.Мотиви суду

Обговоривши у судовому засіданні питання доцільності застосування запобіжного заходу у виді застави щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , вислухавши думку прокурора, захисників, обвинуваченого, суд приходить до наступних висновків.

3.1 Хронологія застосування запобіжного заходу

На розгляді Вищого антикорупційного суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

ОСОБА_1 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, а саме: зловживання службовим становищем, тобто умисне, в інтересах третіх осіб використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції Закону № 3207 - VІ від 07.04.2011).

Установлено, що Державний науково-дослідний та проектний інституту титану є юридичною особою, яка заснована на державній власності та входить до сфери управління Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном.

Відповідно до наказу Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном від 30.03.2012 № 55 підприємство перейменовано у ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ТИТАНУ» (далі - Підприємство).

24.05.2011 року ОСОБА_1 призначений першим заступником генерального директора Підприємства, відповідно до наказу генерального директора Підприємства від 24.05.2011 № 442-к.

24.05.2011 ОСОБА_1 надано право першого підпису за період відсутності генерального директора, відповідно до наказу від 24.05.2011 № 447.

19.01.2012 між Підприємством в особі генерального директора ОСОБА_4 (Продавець) та компанією «Solway Industries LTD» (Saint Vincent and the Grenadines, Trust House, 112, Bonadie Street, Kingstown, CIN 504, CTD 1998) в особі директора Andre Seidelsohn (Покупець) укладено контракт № 2012-1-ИТ на виконання Робочого проекту реконструкції заводу по виробництву феронікелю компанії «Solway Industries LTD».

Досудовим розслідуванням встановлено, що роботу над укладенням вказаного контракту та підготовкою технічних питань було розпочато з жовтня 2011 року силами Підприємства спільно з ТОВ «Побузьський феронікелевий комбінат», одним із засновників якого являлась компанія «Solway Industries LTD». Співпраця між Підприємством та ТОВ «Побузьський феронікелевий комбінат» тривала ще з 2009 року. Також, встановлено, що виконання вказаного контракту відбувалось виключно силами компанії «Solway Industries LTD» та Підприємства, а в подальшому - Підприємства без участі будь-яких третіх осіб. Таким чином, ОСОБА_1 , у період з квітня 2012 року по 05.06.2013, діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, в інтересах та за пособництва ОСОБА_1, а також в інтересах інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, використав своє службове становище всупереч інтересам Підприємства, що полягало в укладенні агентської угоди від 11.10.2011 № 1/2011, додатку № 1 до агентської угоди від 11.10.2011 № 1/2011 та підписанні актів приймання до Додатку № 1 агентської угоди № 1/2011 від 11.10.2011, на підставі яких здійснено переказ грошових коштів в сумі 1 258 500 доларів США з рахунку Підприємства на рахунок компанії «REMAX LTD» в якості винагороди за послуги та роботи, які нібито були надані відповідно до додатку № 1 до агентської угоди від 11.10.2011 № 1/2011, а насправді не надавались та не виконувались, що спричинило тяжкі наслідки, які виразились у завданні майнової шкоди Підприємству в розмірі 1 258 500 доларів США, що по курсу Національного Банку України в гривневому еквіваленті становить 10 059 190,50 грн.

19 липня 2019 року о 08 годині 05 хвилин ОСОБА_1 затримано у порядку п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

19 липня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції закону № 3207-VI від 07.04.2011 року), а саме у зловживанні службовим становищем, тобто в умисному, в інтересах третіх осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 20 липня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього певних обов`язків строком до 17.09.2019 року, включно.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 11 вересня 2019 року ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням певних обов`язків до 9 листопада 2019 року, включно.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 1 листопада 2019 року ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням певних обов`язків до 20 грудня 2019 року, включно.

17 грудня 2019 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Малик О.І. про продовження запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та строку дії обов`язків обвинуваченому ОСОБА_1 .

Як убачається з довідки КП «Нікопольська міська лікарня № 1» ОСОБА_1 з 16 грудня 2019 року по 26 грудня 2019 року перебував у вказаному закладі на стаціонарному лікуванні.

Ухвалою без виходу до нарадчої кімнати від 03 січня 2019 року залишено без розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та строку дії обов`язків.

Станом на день розгляду клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді застави, відносно ОСОБА_1 не застосовано жодного запобіжного заходу.

3.2 Правове обґрунтування

Згідно зі змістом ст. ст. 131-132 КПК України - запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали суду.

Згідно ч. 4 ст. 186 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

3.2.1 Щодо обґрунтованої підозри

Щодо обґрунтованої підозри слід зазначити, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини.

У своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom»). Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Як убачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_1 може бути причетний до тих подій, які йому інкримінуються.

3.2.2 Щодо ризиків

Щодо ризиків кримінального провадження, то прокурор зазначає про ризик переховування та ризик незаконного впливу на свідків. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Щодо ризиків у цьому кримінальному провадженні, то заявлені прокурором ризики заслуговують на увагу.

Ризик переховування від правосуддя Суд оцінює в світлі (1) обставин цього кримінального провадження та (2) особистої ситуації (обставин) ОСОБА_1 (фактичних даних, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).

Ризик переховування обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від суду.

Суд враховує, що ОСОБА_1 тривалий час був за кордоном та підозра йому була вручена одразу після повернення до України, зокрема останній повернувся в Україну 16 липня 2019 року, а підозра вручена останньому 19 липня 2019 року.

Станом на 2019 рік ОСОБА_1 володіє певними майновими активами, у компанії «GOLDEN FINANCE GROUP» ОСОБА_1 перебуває на посаді AMBR та у компанії UTIST USA, INC перебуває на посаді президента. Наявність таких активів, в тому числі і за кордоном, дає підстави для висновку про достатність ресурсів для життя підозрюваного в умовах розшуку, що підвищує ймовірність ризику переховуватися від суду.

Стороною захисту на момент розгляду клопотання не надано допустимих документальних доказів, які б спростували позицію прокурора щодо можливості ОСОБА_1 проживання у США.

Щодо існування ризику за п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України суд погоджується з прокурором, що обвинувачений неодноразово, до пред`явлення підозри, перетинав державний кордон України, що підтверджується відомостями Державної прикордонної служби України, а тому існує обґрунтована об`єктивна можливість, що обвинувачений може спробувати переховуватися від суду, коли справа вже знаходиться в провадженні суду.

Крім того, санкція відповідної частини статті відносить інкримінований злочин до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Becciev v. Moldova», п. 58). Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Суд погоджується з висновками прокурора про наявність ризику незаконного впливу на свідків.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

У зв`язку із викладеним, існує ймовірність незаконного впливу й на інших свідків у цьому кримінальному провадженні.

Щодо існування ризику за п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто незаконного впливу на свідків, суд вважає обґрунтованим твердження сторони обвинувачення, з огляду на те, що 24.05.2011 року ОСОБА_1 був призначений першим заступником генерального директора Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектний інститут титану» (далі - Підприємство), відповідно до наказу генерального директора Підприємства від 24.05.2011 № 442-к. 24.05.2011 ОСОБА_1 надано право першого підпису за період відсутності генерального директора, відповідно до наказу від 24.05.2011 № 447. Перебуваючи на посаді першого заступника генерального директора Підприємства, відповідно до посадової інструкції № ДИ 30-2012 від 17.04.2012, ОСОБА_1 здійснював наступні повноваження: керівництво згідно з чинним законодавством виробничо-господарською і фінансово-економічною діяльністю Підприємства; був відповідальним за наслідки прийнятих рішень, збереження і ефективне використання майна Підприємства і фінансово-господарські результати діяльності. Отже, ОСОБА_1 обіймав посаду на Підприємстві, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, і був службовою особою в розумінні ч. 2 ст. 18 Кримінального кодексу України. З урахуванням того, що ОСОБА_1 був службовою особою та мав в підпорядкуванні осіб, які можуть бути обізнані про обставини вчиненого злочину, то, на думку суду, є обґрунтована можливість, що обвинувачений може вплинути на свідків.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.

Ризики, які вище встановив Суд, а саме: ризик переховування від суду і ризик незаконно впливати на свідків є актуальними безвідносно до стадії цього кримінального провадження.

Позиція прокурора про водійське посвідчення на території США спростована самими документами, долученими до клопотання про застосування запобіжного заходу у виді застави, зокрема, у останніх зазначено, що строк їх дії закінчився в грудні 2019 року (а.к. 67).

4. Висновки

Суд враховує той факт, що вчинене кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність ризиків, передбачених п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

З огляду на ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є, в тому числі, забезпечення балансу між правами і інтересами окремої особи (обвинуваченого) та суспільними інтересами (захист особи суспільства і держави), а також застосування належної правової процедури.

Згідно ст. 3 Закону Україна «Про Вищий антикорупційний суд» завданням Вищого антикорупційного суду є здійснення правосуддя відповідно до визначених законом засад та процедур судочинства з метою захисту особи, суспільства та держави від корупційних і пов`язаних із ними злочинів та судового контролю за досудовим розслідуванням цих злочинів, дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а також вирішення питання про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави у випадках, передбачених законом, у порядку цивільного судочинства.

Отже, на даному етапі, обмеження прав особи, що має процесуальний статус обвинуваченого, та застосування запобіжного заходу у виді застави, про що клопоче прокурор, спрямовано виключно на досягнення дієвості кримінального провадження, і не становить надмірного втручання у права і свободи цієї особи, з урахуванням наявності обґрунтованої підозри у сукупності з ризиками кримінального провадження.

Таким чином, дотримуючись принципів, визначених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності обставин, суд вважає за доцільне обрати обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді застави з покладенням певних обов`язків.

5. Щодо розміру застави

У клопотанні прокурор просить визначити обвинуваченому заставу у розмірі 1500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Водночас, розмір застави не може бути завідомо непомірним для підозрюваного.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно ( абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Гафа проти Мальти» від 22.05.2018, зазначено що гарантія, передбачена статтею 5 п. 3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль для встановлення належного розміру застави. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави, і повинен враховувати майновий стан обвинуваченого.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена, враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави (абзац 4 пункту 16 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013).

Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Отже, положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують Суд на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Отже, розмір застави повинен головним чином визначатися, виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо мова йде про право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

З огляду на обставини кримінального провадження та встановлені ризики суд погоджується, що застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Судом встановлено, що застава у зазначених законом межах, з урахуванням усіх обставин, не здатна забезпечити виконання ОСОБА_1 , що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на нього обов`язків, і має бути призначена у розмірі, який перевищує граничний, встановлений законом.

ОСОБА_1 є власником декількох компаній, зокрема, як зазначено у клопотанні прокурора, ОСОБА_1 у компанії «GOLDEN FINANCE GROUP» перебуває на посаді AMBR та у компанії UTIST USA, INC перебуває на посаді президента. ОСОБА_1 працює в ТОВ "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД СТАЛЕВИХ ТРУБ "ЮТІСТ" з річним доходом приблизно 275 000 гривень, що не заперечується самим ОСОБА_1 . Також, ОСОБА_1 є єдиним власником та виконавчим директором у ПП «СБ-Укрресурс» та має корпоративні права в ПП «Юркомус», ТОВ «Голден фінанс ЛТД», ПП «СБ-Укрресурс», ПП «Глейнвіто», що підтверджується змістом, наданих в судовому засіданні адвокатом Авдієнком О.А., довідок ПП «Юркомус» від 02.01.2020 року, ТОВ «Голден фінанс ЛТД» від 02.01.2020 року, ПП «СБ-Укрресурс» від 02.01.2020 року, ПП «Глейнвіто» від 02.01.2020 року, що підтверджує можливість здійснення контролю над такими компаніями.

Судом встановлено, що сума збитків, за версією слідства та за пред`явленим позовом, на момент вчинення інкримінованого злочину, тобто 2013 рік, становила 1 258 500 доларів США, що по курсу Національного Банку України в гривневому еквіваленті становило 10 059 190,50 грн. Майже одразу після оголошення підозри ОСОБА_1 , 25 липня 2019 року, на підставі акту приймання перейшло право власності від ОСОБА_1 до ОСОБА_6 - його доньки, на частку у ТОВ "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД СТАЛЕВИХ ТРУБ "ЮТІСТ" вартістю 2 700 000 гривень.

Прокурором в судовому засіданні не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про приналежність обвинуваченому іншого рухомого або нерухомого майна.

Разом з цим, оцінивши докази, надані стороною захисту, на підтвердження майнового стану обвинуваченого та членів його сім`ї, що дійсно свідчать про непомірність розміру застави для обвинуваченого, який запропонував прокурор, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру застави.

З урахуванням викладеного у клопотанні прокурора, а також враховуючи міркування сторони захисту, встановлені судом обставини, а саме: наявність корпоративних прав ОСОБА_1 , майна, яке належить компаніям, в яких ОСОБА_1 є учасником, його річного доходу протягом останніх декількох років у сумі 275 000 гривень, вартість корпоративних прав його доньки в розмірі 2 70 000 гривень, суд вважає, що застава у розмірі 250 (двісті п`ятдесят) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 525500 грн. (п`ятсот двадцять п`ять тисяч п`ятсот) грн. здатна, у разі її внесення, забезпечити виконання ОСОБА_1 процесуальних обов`язків та не є непомірною для нього.

На момент розгляду справи стороною захисту не надано допустимих доказів про обставини та причини порушеної справи про банкрутство ТОВ "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД СТАЛЕВИХ ТРУБ "ЮТІСТ", частка в якому була подарована ОСОБА_1 та в якому він працював на керівній посаді протягом останніх декількох років.

Враховуючи майновий стан обвинуваченого, його сім`ї, визначений розмір застави не є непомірним для нього. Водночас перспектива втрати застави дійсно дозволить уникнути встановленого ризику переховування. Такий запобіжний захід, як особисте зобов`язання, не може в даному випадку запобігти встановленим судом ризикам.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 194 КПК України, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого певні обов`язки, а саме в тому об`ємі, який запропонував прокурор. Покладені на обвинуваченого обов`язки за своєю суттю є пропорційними, помірними та такими, що не становитимуть надмірний тягар для обвинуваченого, у зв`язку з чим їх застосування відповідає п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 177, 182, 186, 194, 331, 369-372 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Малик Ольги Іванівни про застосування запобіжного заходу у виді застави обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.01.2014 за №32014080000000003 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, - задовольнити частково.

Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави в розмірі 250 (двісті п`ятдесят) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 525500 грн. (п`ятсот двадцять п`ять тисяч п`ятсот) грн.

Покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:

-прибувати за кожною вимогою до прокуратури та суду;

-не відлучатися з міста Нікополя, Дніпропетровської області, без дозволу прокурора або суду;

-повідомляти прокурора чи суд про зміну місця свого проживання та місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина для виїзду за кордон НОМЕР_1 виданий 20 вересня 2010 року Нікопольським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, дійсний до 20 вересня 2020 року, паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 виданий 6 грудня 2010 року Нікопольським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, дійсний до 6 грудня 2020 року та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;

-утримуватися від спілкування з ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 ( ОСОБА_8 ), ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а також зі службовими особами та працівниками (в тому числі з колишніми службовими особами та працівниками) Державного науково-дослідного та проектного інституту титану, Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектний інститут Титану», ПАТ «Інститут Титану», ТОВ «Побузький феронікелевий комбінат», компанії «Solway Industries LTD», «REMAX LTD», «AVATRANS LLP»;

-носити електронний засіб контролю.

Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами:

код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_3 .

Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити два місяці з моменту застосування застави

Роз`яснити обвинуваченому, що він не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у виді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у виді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у виді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Копію ухвали про обрання запобіжного заходу вручити обвинуваченому ОСОБА_1 негайно після її оголошення.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурорів, що входять до складу групи прокурорів у даному кримінальному провадженні.

Копію ухвали направити Нікопольському відділу поліції ГУНП в Дніпропетровської області до виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Крук Є.В.

Судді: Білоус І.О.

Кравчук О.О.