- Presiding judge (HACC AC): Nykyforov A.S.
- Judge (HACC AC): Pavlyshyn O.F., Chorna V.V.
- Secretary : Serdiuk Yu.S.
- Prosecutor : Harvanko I.M.
Справа № 991/1415/19
Провадження №11-сс/991/17/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 січня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого Никифорова А.С.,
суддів Павлишина О.Ф.,
Чорної В.В.,
за участю секретаря судового засідання Сердюк Ю.С.,
прокурора Гарванко І.М.,
представника третьої особи,
щодо майна якої вирішується питання
про арешт - адвоката Веремійчука К.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Черезова Ігоря Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 листопада 2019 року (справа №991/1415/19, провадження №1-кс/991/1970/19) про часткове задоволення клопотання детектива та накладення арешту на майно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 52019000000000906 від 11.10.2019,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного судового рішення
і встановлені судом першої інстанції обставини
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 листопада 2019 року частково задоволено клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Харкевича Ю.І. та
- накладено арешт на майно, яке належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_2 , шляхом накладення заборони на його відчуження, а саме:
1) нежитлову будівлю під літ "Г-1" (корівник 4 рядний), що знаходиться за адресою: Харківська обл., Золочівський р., сщ/рада. Золочівська; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1430933563226;
2) нежитлову будівлю під літ "В-1" (контора відділення), що знаходиться за адресою: Харківська обл., Золочівський р., сщ/рада. Золочівська; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1430803963226;
3) нежитлову будівлю під літ "Е-1" (зерносклад), що знаходиться за адресою: Харківська обл., Золочівський р., сщ/рада. Золочівська; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1430759663226;
4) нежитлову будівлю під літ "Б-1" (гараж), що знаходиться за адресою: Харківська обл., Золочівський р., сщ/рада. Золочівська; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1430713763226;
5) нежитлову будівлю під літ "А-1" (центральний склад), що знаходиться за адресою: Харківська обл., Золочівський р., сщ/рада. Золочівська; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1430664563226;
6) нежитлову будівлю під літ "Ж-1" (ангар для сільськогосподарських машин), що знаходиться за адресою: Харківська обл., Золочівський р., сщ/рада. Золочівська; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1430318863226;
7) нежитлову будівлю під літ "Д-1" (телятник), що знаходиться за адресою: Харківська обл., Золочівський р., сщ/рада. Золочівська; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1430265963226;
- Накладено арешт на транспортні засоби, що належать на праві власності підозрюваному ОСОБА_2 , шляхом накладення заборони на їх відчуження, а саме:
1) автомобіль вантажний ГАЗ 66, 1990 р.в., VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ;
2) автомобіль вантажний КАМАЗ 5320, 1986 р.в., VIN: НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 ;
3) автомобіль вантажний КАМАЗ 4310, 1987 р.в., VIN: НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 ;
4) автомобіль легковий INFINITI QX70, 2014 р.в., VIN: НОМЕР_7 , д.н.з. НОМЕР_8 ;
- Накладено арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності дружині підозрюваного ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (код РНОКПП НОМЕР_9 ), шляхом накладення заборони на його відчуження, а саме:
1) будівлю магазину, загальною площею (кв.м): 663.3, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1217711963226;
2) земельну ділянку площею 0.1487 га, кадастровий номер 6322655100:01:006:0167 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1167110163226;
3) земельну ділянку площею 0.0025 га, кадастровий номер 6322655100:01:006:0166 за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1167058763226;
4) 1-кімнатну квартиру загальною площею (кв.м) 32,3, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 10247144;
- Накладено арешт на транспортний засіб, що належить на праві власності дружині підозрюваного ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (код РНОКПП НОМЕР_9 ), шляхом накладення заборони його на відчуження, а саме: вантажний автомобіль КАМАЗ 43101, 1989 р.в., VIN: НОМЕР_10 , д.н.з. НОМЕР_11 ;
У задоволенні клопотання в іншій частині - відмовлено.
Оскаржувана ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду про накладення арешту від 06.11.2019 обґрунтована наступним.
ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 369 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від 4 до 8 років із конфіскацією майна або без такої.
Через те, що детективом було доведено належність зазначеного у клопотанні рухомого та нерухомого майна підозрюваному ОСОБА_2 , з метою забезпечення можливої конфіскації майна у випадку призначення покарання, слідчий суддя наклав арешт на його майно.
Також слідчим суддею встановлено, що підозрюваний ОСОБА_2 з 20.12.2008 по даний час перебуває у шлюбі із ОСОБА_1 , за якою зареєстровано:
1) будівлю магазину, загальною площею (кв.м): 663.3, за адресою: АДРЕСА_1 ;
АДРЕСА_3 ) земельну ділянку площею 0.1487 га, кадастровий номер 6322655100:01:006:0167 за адресою: АДРЕСА_1 ;
3) земельну ділянку площею 0.0025 га, кадастровий номер 6322655100:01:006:0166 за адресою: АДРЕСА_1 ;
4) 1-кімнатну квартиру загальною площею (кв.м) 32,3, за адресою: АДРЕСА_2 ;
5) вантажний автомобіль КАМАЗ 43101, 1989 р.в., д.н.з. НОМЕР_11 ,
яке було набуте нею у період шлюбу із ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу.
Враховуючи, що відповідно до вимог ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, а слідчим суддею не виявлено обставин, згідно якими зазначене вище майно ОСОБА_1 можна віднести до її особистої власності, оскільки воно набуте нею на підставі договорів купівлі-продажу, з метою забезпечення виконання конфіскації майна як виду покарання, яке може бути призначене ОСОБА_2 , слідчий суддя наклала на нього арешт.
Одночасно із цим слідчий суддя відмовила у задоволенні клопотання детектива у частині накладення арешту на 3-кімнатну квартиру загальною площею 64,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , яка набута ОСОБА_1 в період шлюбу на підставі договору дарування, яка, в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України, є її особистою приватною власністю.
З підстав, передбачених ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання детектива розглянуто у закритому судовому засіданні без виклику ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_1 .
Вимоги апеляційної скарги
і узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 листопада 2019 року, 13 грудня 2019 року адвокат Черезов І.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, у якій ставить вимогу про скасування цієї ухвали та постановлення нової, якою частково задовольнити клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Харкевича Ю.І. та накласти арешт на майно, що належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_2 .
На обґрунтування своєї апеляційної скарги адвокат вказав, що вказана вище ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, а отже є такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Чинним КПК України не врегульоване питання про накладення арешту на майно, що належить на праві власності дружині підозрюваного. А тому слідчий суддя у цьому випадку на підставі ч. 6 ст. 9 КПК України повинен був керуватись загальними засадами кримінального провадження.
Одночасно із цим, на думку адвоката, слідчий суддя вірно оцінив та інтерпретував поняття «права спільної сумісної власності», але не врахував тих обмежень, які накладаються в ході правозастосування цього поняття в рамках кримінального провадження, оскільки подружжям не визначено часток у спільній сумісній власності.
ОСОБА_1 не набула статусу підозрюваної у цьому кримінальному провадженні, а тому застосовані слідчим суддею обмеження шляхом накладеного арешту на належне їй майно, на думку адвоката, є неспівмірними, оскільки виходять за рамки обґрунтованого процесуального примусу.
Також адвокат зазначив, що слідчий суддя, вирішуючи питання про накладення арешту без виклику власників майна, порушив право ОСОБА_1 , як третьої особи, на захист її законних інтересів. Окрім того, на момент розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна на частину майна підозрюваного ОСОБА_2 арешт вже був накладений на підставі постанови детективів НАБУ від 04.11.2019 про арешт майна.
Позиції учасників судового провадження
Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - адвокат Веремійчук К.О. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, прохав скаргу задовольнити. Додатково пояснив, що ОСОБА_1 не є підозрюваною у межах цього кримінального провадження, а тому до належного їй майна не може бути застосовано конфіскацію як вид покарання взагалі.
Прокурор вважав, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, яку слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.11.2019 без змін. Пояснив, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду повно та всебічно досліджені матеріали клопотання. Судовий розгляд був обґрунтовано проведений без виклику власників майна, оскільки родиною ОСОБА_2 та ОСОБА_1 могли бути вжиті заходи щодо переоформлення належного їм майна на користь третіх осіб з метою неможливості його арешту. Слідчим суддею було правомірно забезпечено кримінальне провадження шляхом накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_2 , в тому числі і на майно, на яке розповсюджується режим спільної сумісної власності.
Мотиви суду
Заслухавши доповідь головуючого, доводи учасників судового провадження та обговоривши їх, дослідивши матеріали апеляційного провадження, Суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. У цьому випадку арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд, у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п.п. 1,3,5,6 ч. 2 ст. 173 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
В силу вимог ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
У кримінальному провадженні № 52019000000000906 від 11.10.2019 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 369 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від 4 до 8 років із конфіскацією майна або без такої.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_2 , що є передумовою для визначення правомірності накладення арешту на майно ОСОБА_1 , Суд зазначає наступне. Відсутність нормативного визначення змісту стандарту доказування «обґрунтована підозра» у кримінальному процесуальному законі України покладає тягар тлумачення відповідного стандарту на суд. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» є найнижчим стандартом доказування в кримінальному процесі й не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення.
З огляду на наведене, колегія суддів на цій стадії досудового розслідування може зазначити, що підозра, про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, є обґрунтованою на підставі фактів та інформації, яких достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_2 міг вчинити кримінальне правопорушення.
Нормами статті 61 Конституції України визначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 60 цього Кодексу вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності. Одночасно із цим, ч. 3 ст. 368 ЦК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, відповідно до матеріалів клопотання, підозрюваний ОСОБА_2 з 20.12.2008 по теперішній час перебуває у шлюбі із ОСОБА_1 (том 1 а.с. 163).
За ОСОБА_1 зареєстровано:
1) будівлю магазину, загальною площею (кв.м): 663.3, за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 153 );
2) земельну ділянку площею 0.1487 га, кадастровий номер 6322655100:01:006:0167 за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 154);
3) земельну ділянку площею 0.0025 га, кадастровий номер 6322655100:01:006:0166 за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 154);
4) 3-кімнатну квартиру загальною площею 64,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_4 (том 1 а.с. 155);
5) 1-кімнатну квартиру загальною площею (кв.м) 32,3, за адресою:
АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 156);
6) вантажний автомобіль КАМАЗ 43101, 1989 р.в., д.н.з. НОМЕР_11 (том 2 а.с. 20).
Режим права власності виникає в залежності від виду правочину, на підставі якого воно було набуте. Майно, зазначене у пунктах 1, 2, 3, 5, було набуто ОСОБА_1 під час її перебування у шлюбі із підозрюваним ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 1 а.с. 153-154, 156). Тому в силу вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України, ст. 60 СК України, таке майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Представниками ОСОБА_1 не надано доказів на спростування режиму спільної сумісної власності, наявності укладеного між подружжям шлюбного договору, спеціального договору або вирішення іншим чином питання визначення часток кожного із подружжя у спільній сумісній власності, трансформувавши режим спільної сумісної власності у режим спільної часткової власності. А тому слідчим суддею Вищого антикорупційного суду вірно визначений правовий режим такого майна та накладений арешт на:
1) будівлю магазину, загальною площею (кв.м): 663.3, за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 153);
2) земельну ділянку площею 0.1487 га, кадастровий номер 6322655100:01:006:0167 за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 154);
3) земельну ділянку площею 0.0025 га, кадастровий номер 6322655100:01:006:0166 за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 154);
4) 1-кімнатну квартиру загальною площею (кв.м) 32,3, за адресою:
АДРЕСА_2 (том 1 а. с. 156 ).
3-кімнатна квартира АДРЕСА_4 , що зареєстрована за ОСОБА_1 , набута нею в період шлюбу на підставі договору дарування, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 1 а.с. 155). Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України, зазначена квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , на яку, в силу принципу індивідуальності характеру юридичної відповідальності особи, не може бути накладений арешт з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання у межах цього кримінального провадження. А тому колегія суддів погоджується із слідчим суддею Вищого антикорупційного суду про відмову у задоволенні клопотання детектива у частині накладення арешту на цю квартиру.
Одночасно із цим колегія суддів вважає не доведеним наявність правових підстав для накладення арешту на вантажний автомобіль КАМАЗ 43101, 1989 р.в., д.н.з. НОМЕР_11 .
Відповідно до реєстраційної картки ТЗ автомобіль КАМАЗ 43101, 1989 р.в., д.н.з. НОМЕР_11 , зареєстрований за ОСОБА_1 у період перебування її у шлюбі із ОСОБА_2 (том 2 а.с. 20). Однак, із відомостей, які містяться у цій реєстраційній картці, неможливо встановити правову підставу набуття нею права власності на автомобіль - чи було воно набуто шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, спадкування або іншого правочину. Такі відомості також не були надані прокурором у судовому засіданні на підтвердження режиму спільної сумісної власності подружжя. Оскільки у Суду відсутня можливість достеменно визначити правовий режим права власності на вантажний автомобіль КАМАЗ 43101, 1989 р.в., д.н.з. НОМЕР_11 , дана обставина є підставою для скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду в цій частині.
Колегія суддів не приймає до уваги заперечення сторони захисту щодо відсутності у ОСОБА_1 процесуального статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, через що немає підстав для накладення арешту на належне їй майно, з огляду на наступне. Незалежно від реєстрації майна на ім`я одного із подружжя, якщо воно було набуте за час шлюбу, майно вважається спільним на загальних підставах. Вжитий слідчим суддею захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна застосований не до особистого майна ОСОБА_1 , а щодо майна підозрюваного, що знаходиться у спільній сумісній власності із дружиною. Режим спільної сумісної власності, на відміну від режиму спільної часткової власності, не передбачає виділ часток кожного власника в натурі, що унеможливлює ідентифікацію конкретних часток підозрюваного у спільному майні, через що обтяження майна в цілому є єдиним можливим, реальним та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження з метою можливого виконання конфіскації майна у випадку призначення такого виду покарання. А тому, наявність процесуального статусу ОСОБА_1 як підозрюваної не є головною передумовою для накладення арешту на майно, право власності на яке зареєстровано за нею.
Зважаючи на викладене вище, на думку колегії суддів, слідчим суддею при вирішенні питання про накладення арешту на майно підозрюваного, що перебуває у режимі спільної сумісної власності, слід було б конкретизувати, що такою ухвалою накладається арешт не на майно дружини підозрюваного (як зазначено у тексті ухвали), а «на майно підозрюваного ОСОБА_2 , яке є спільною сумісною власністю підозрюваного і його дружини ОСОБА_1 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_1 ». Однак, оскільки по своїй суті оскаржуване судове рішення є правильним, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена конкретизація не вплине на його суть, законність та порядок виконання, а тому підстав для її зміни в цій частині немає.
Щодо заперечень адвоката про розгляд клопотання детектива у закритому судовому засіданні без виклику власників майна, чим може бути порушено право ОСОБА_1 , як третьої особи, на захист її законних інтересів, із врахуванням застосування такого арешту у порядку ч. 9 ст. 170 КПК України, Суд зазначає наступне.
Арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідування кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Згідно з частинами 1 і 2 статті 172 КПК України, якщо це необхідно з метою забезпечення арешту майна, клопотання про арешт може розглядатися без виклику власника майна. Це правило не поширюється лише на випадки розгляду клопотання про арешт тимчасово вилученого майна та надає право слідчому судді на власний розсуд, при наявності обґрунтованих підстав вважати, що майно, яке є предметом розгляду, може бути відчужено або передано на користь інших осіб з метою унеможливлення виконання судового рішення, вирішити питання про розгляд справи без повідомлення власника такого майна. Враховуючи те, що правовою підставою для накладення арешту на майно у цьому кримінальному провадженні є забезпечення можливої конфіскації у майбутньому у випадку призначення такого виду покарання, з метою недопущення його відчуження, слідчим суддею було обґрунтовано прийнято рішення про розгляд клопотання детектива без виклику власників майна, що узгоджується із принципом здійснення судового контролю. Через те, що учасниками судового провадження не надано документального підтвердження існування на день постановлення оскаржуваної ухвали арешту, накладеного в порядку ч. 9 ст. 179 КПК України, Суд не має об`єктивної можливості прийняти до уваги такі заперечення з приводу недоцільності розгляду клопотання детектива без виклику власників майна.
Висновки суду
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
В силу вимог п. 4 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу.
Відповідно до вимог п.п. 2,3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема: невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Вимоги ч. 1 ст. 411 КПК України встановлюють, що судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо: 1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; 2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; 3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; 4) висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Колегія суддів вважає, що слідчим суддею в цілому обґрунтовано задоволено клопотання детектива, вірно визначено правову підставу для накладення арешту, надано оцінку розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, оскільки таке майно може забезпечити виконання конфіскації майна як виду покарання, яке може бути призначено ОСОБА_2 , враховано наслідки арешту майна для підозрюваного та третіх осіб та накладений арешт лише шляхом заборони його відчуження, без обмеження права користування та розпорядження. Враховуючи зазначене, колегія суддів констатує, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду не було допущено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
В той же час, оскільки Судом встановлено невідповідність висновків слідчого судді, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження щодо належності підозрюваному на праві спільної сумісної власності та наявності підстав для накладення арешту на вантажний автомобіль КАМАЗ 43101, 1989 р.в., д.н.з. НОМЕР_11 , Суд приходить до висновку про необхідність частково задовольнити апеляційну скаргу адвоката Черезова Ігоря Юрійовича та скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 листопада 2019 року про арешт майна по кримінальному провадженню № 52019000000000906 від 11.10.2019 в частині накладення арешту шляхом заборони на відчуження цього транспортного засобу.
Керуючись ст.ст. 131, 170-173, 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу адвоката Черезова Ігоря Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 листопада 2019 року (справа №991/1415/19, провадження №1-кс/991/1970/19) про часткове задоволення клопотання детектива та накладення арешту на майно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 52019000000000906 від 11.10.2019 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 листопада 2019 року про часткове задоволення клопотання детектива та накладення арешту на майно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 52019000000000906 від 11.10.2019 - скасувати в частині накладення арешту шляхом накладення заборони на відчуження вантажного автомобіля КАМАЗ 43101, 1989 р.в., VIN: НОМЕР_10 , д.н.з. НОМЕР_11 .
В решті ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 листопада 2019 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: А.С. Никифоров
Судді: О. Ф. Павлишин
В.В. Чорна