- Presiding judge (HACC) : Halabala M.V.
- Judge (HACC) : Kryklyvyi V.V., Nohachevskyi V.V.
- Secretary : Yarosha O.M.
- Lawyer : Honchariuk T.V., Peliuka S.S.
- Prosecutor : Kozachyna S.S.
Справа № 344/2364/19
Провадження № 1-кп/991/94/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Вищого антикорупційного суду в складі головуючого судді Галабали М.В., суддів Крикливого В.В., Ногачевського В.В. провела підготовче судове засідання щодо розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000001520. Згідно з обвинувальним актом у цьому провадженні прокурор висунув обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому ч. 3 ст. 368 КК України - одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди у значному розмірі для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданої їй влади та службового становища.
Підготовче провадження проведено за участі сторін та інших учасників судового провадження:
прокурора: Козачини С.С.,
обвинуваченого: ОСОБА_1 ,
захисників: Гончарюк Т.В., Пелюка С.С.,
секретаря судового засідання: Яроша О.М.
У процесі розгляду суд встановив:
1.04 жовтня 2019 року з Верховного Суду, за результатами розгляду подання Івано-Франківського апеляційного суду про направлення матеріалів кримінального провадження до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт від 07 лютого 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000001520, щодо ОСОБА_1 .
2.У судовому засіданні прокурор просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду, оскільки відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України.
Захисниками Гончарюк Т.В., Пелюком С.С. заявлено клопотання про повернення обвинувального акта щодо обвинувачення ОСОБА_1 прокурору. Адвокати обґрунтовують його таким: з висунутим у обвинувальному акті обвинуваченням сторона захисту не погоджується, так як вважає, що взагалі відсутня подія злочину, а в діях обвинуваченого ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Більше того, на думку захисників, формулювання обвинувачення є неконкретним та таким, що не дає можливості захисту чітко розуміти, якими саме діями обвинуваченого ОСОБА_1 вчинено кримінальне правопорушення.
Захисники також вважають, що даний обвинувальний акт суперечить вимогам статті 291 КПК України, зокрема в тій частині, що фактичні обставини діяння не знаходять свого відображення в конкретній нормі кримінального закону з правильною юридичною оцінкою діяння.
Також в даному обвинувальному акті, на думку захисників, обвинувачення є нечітким та некоректним, що проявляється в наступному: по-перше, зі змісту фабули обвинувачення ОСОБА_2 діяв в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, тобто, у своїх інтересах. Натомість, згідно інформації, відображеної в матеріалах кримінального провадження, всі дії ОСОБА_2 вчиняє в інтересах ОСОБА_3 , тобто в інтересах третьої особи. По-друге, зі змісту обвинувачення не вбачається, за які саме дії чи наміри про вчинення чи невчинення дій відбулося притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.
Сторона захисту стверджує, що, виходячи з вищенаведеного, в обвинувальному акті не відображено об`єктивну та суб`єктивну сторони кримінального правопорушення.
У своєму клопотанні про повернення обвинувального акту захисниками також звертається увага на реєстр матеріалів досудового розслідування, що додається до обвинувального акту. Інформація, що міститься в ньому, на думку захисників, дає підстави стверджувати про невнесення відомостей до ЄРДР 20.06.2018 про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину; про здійснення провокації з боку ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 за сприяння працівників правоохоронних органів; про неуповноваженість НАБУ як органу досудового розслідування на здійснення досудового розслідування у зв`язку з порушеннями правил підслідності. Виходячи з останнього, сторона захисту стверджує, що всі докази, які були зібрані НАБУ у даному кримінальному провадженні, як органом досудового розслідування, не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі, а тому, в розумінні статті 358 КПК України, всі процесуальні дії та процесуальні документи, складені в процесі слідчих, негласних слідчих (розшукових) та оперативно-розшукових дій, в тому числі і сам обвинувальний акт, є неналежними та недопустимими.
Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання захисників про повернення обвинувального акта.
3.Прокурор заперечував проти заявленого захисниками клопотання. Зазначив, що обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а недоліки, на які посилаються захисники, не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору відповідно до положень КПК України. Більше того, аргументи, зазначені у клопотанні захисників за своєю суттю не підлягають розгляду на даній стадії кримінального провадження.
4.Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт суд вважає, що клопотання захисників не підлягає задоволенню з огляду на таке.
4.1.Відповідно до ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим кодексом.
4.2.Згідно з ч. 1 ст. 373 КПК України після звернення до суду з обвинувальним актом встановлення відсутності події кримінального правопорушення, відсутності в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення є підставами для винесення виправдувального вироку, а не повернення обвинувального акта прокурору.
4.3.Пунктом 5 ч. 2 ст. 291 КПК України визначено, що обвинувальний акт має містити такі відомості, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
В пункті 2 постанови Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16 зазначено таке: «При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.»
4.4.Складений 07 лютого 2019 року обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. Ці фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення (в тому числі стосовно об`єктивної та суб`єктивної сторін злочину), що, у свою чергу, дає можливість стороні захисту зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Визначення ступеня деталізації опису обставин вчинення злочину належить до дискреції прокурора. Відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Маттоціа проти Італії»).
На переконання суду, встановлені прокурором Кривенком В.В. та викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення є достатніми для повного розуміння обвинуваченим суті висунутого проти нього обвинувачення.
4.5.У складеному 07 лютого 2019 року обвинувальному акті зазначається:
«Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди у значному розмірі для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданої їй влади та службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.»
Зважаючи на наведене немає підстав стверджувати, що обвинувачення не сформульовано, оскільки воно містить опис як фактичної моделі інкримінованих злочинів, так і опис їх правової моделі.
4.6.Доводи захисників про те, що дії обвинуваченого неправильно кваліфіковані згідно з законом про кримінальну відповідальність можуть бути перевірені судом лише на стадії судового, а не підготовчого розгляду. Це пояснюється тим, що відображена в обвинувальному акті кваліфікація злочину - це результат кримінально-правової оцінки діяння стороною обвинувачення, внаслідок чого констатовано, що скоєне, на її переконання, є кримінальним правопорушенням, визначено норму кримінального закону, яка передбачає відповідальність за скоєне, встановлена нею відповідність між юридично-значущими ознаками посягання і ознаками злочину, передбаченими законом, і процесуально закріплений висновок прокурора, детектива про наявність такої відповідності. Таким чином, відповідність або невідповідність між юридично-значущими ознаками інкримінованого ОСОБА_1 посягання та ознаками злочину, передбаченими КК України, колегія суддів може встановити лише після оцінки доказів.
4.7.Доводи захисника Пелюка С.С. про те, що прийняття ОСОБА_1 як суддею господарського суду Івано-Франківської області процесуального рішення щодо продовження повноважень арбітражного керуючого ОСОБА_3 . у справі № 909/456/16 про банкрутство ПАТ «Живиця» перебувало поза межами компетенції обвинуваченого, також можуть бути перевірені Вищим антикорупційним судом лише після дослідження відповідних доказів на стадії судового розгляду. Вищезгадана оцінка зазначеної захистом обставини, поряд із іншим, може вплинути і на оцінку правильності правової кваліфікації інкримінованого обвинуваченому діяння.
4.8.Решта аргументів сторони захисту, зокрема тих які, стосуються невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, вчинення ОСОБА_5 провокації злочину, порушення правил підслідності, також можуть бути предметом оцінки на стадії судового розгляду, бо ставлять під сумнів належність та допустимість доказів сторони обвинувачення.
5.Відтак, підстав для повернення обвинувального акта прокурору суд не вбачає.
Керуючись вищенаведеним та на підставі статей 1, 3, 291, 314 КПК України суд постановив:
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні клопотання захисників Гончарюк Т.В., Пелюка С.С. про повернення обвинувального акта від 07 лютого 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000001520, щодо ОСОБА_1 , - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.В. Галабала
Судді: В.В. Крикливий
В.В. Ногачевський