- Presiding judge (HACC): Fedorov O.V.
Справа № 454/2576/17
Провадження 1-кп/991/166/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
24 січня 2020 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
у підготовчому судовому засіданні у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42017030000000251 від 06 червня 2017 року,
за обвинуваченням ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Самбір, Львівської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, розглянувши клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта прокурору,
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017030000000251 від 06 червня 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13 листопада 2019 року у вказаному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.
Відповідно до положень ст. 314 КПК України першочерговим завданням підготовчого судового засідання є вирішення питання про можливість призначення судового розгляду, у зв`язку з чим, суд з`ясовує, чи наявні підстави для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 314 КПК України.
З цією метою, у підготовчому судовому засіданні головуючим було заслухано думку учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду.
Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта і просив його повернути, у зв`язку з чим подав відповідне клопотання.
В обґрунтування заявленого клопотання обвинувачений вказує, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, виходячи з того, що:
1) у ньому відсутнє зазначення реєстраційного номеру кримінального провадження і дата складання обвинувального акту,
2) обвинувальний акт було затверджено не старшим групи прокурорів у даному кримінальному провадженні;
3) у реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні відомості про час проведення окремих слідчих та процесуальних дій;
4) в обвинувальному акті зазначено відомості, які не передбачені вимогами чинного законодавства України щодо форми та змісту обвинувального акту, і які мали б міститись в реєстрі матеріалів досудового розслідування, зокрема, дати проведення слідчих та процесуальних дій (затримання ОСОБА_7, повідомлення про підозру, визначення підслідності кримінального провадження, обрання запобіжного заходу, його продовження, а також повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри);
5) у обвинувальному акті та в реєстрі не співпадають дати повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри;
6) у ньому не викладені фактичні обставини справи, які виправдовують обвинуваченого;
7) вказано суму неправомірної вигоди у розмірі 4 мільйони гривень, а не 4 тисячі, що суперечить матеріалам справи;
8) стороні захисту в повному обсязі не відкриті матеріали досудового розслідування;
9) обвинувальний акт був вручений детективом у Національному антикорупційному бюро України, а не прокурором в приміщенні Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
В обґрунтування останнього доводу, обвинувачений ОСОБА_7 подав клопотання про витребування у Спеціалізованої антикорупційної прокуратури журналу реєстрації відвідувачів та відеозапису за 04.10.2017 для підтвердження того, що у цей день, ані він, ані його захисник, не перебували у приміщені Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Просив вирішити це питання одночасно та в межах розгляду клопотання про повернення обвинувального акта.
ОСОБА_7 зауважив, що викладені ним обставини суттєво впливають на його право мати повну, вичерпну інформацію про характер, обсяг і причини обвинувачення та перешкоджає реалізації його права на захист.
Прокурор заперечував проти даного клопотання, просив суд призначити кримінальне провадження до судового розгляду, вважаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України, а доводи обвинуваченого є необґрунтованими.
Зокрема, прокурор звернув увагу колегії суддів на те, що у обвинувальному акті, на аркуші №1 зазначено реєстраційний номер кримінального провадження, який відповідає витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, а саме №42017030000000251, на підтвердження чого прокурор долучив відповідний витяг. Крім того, прокурор зазначив, що сторона захисту безпідставно стверджує про відсутність дати складання обвинувального акту, оскільки на аркушах 1, 11, 12 обвинувального акту міститься дата його складання та затвердження.
Прокурор також зауважив, що доводи сторони захисту щодо неточностей, які, на їх думку, містяться в реєстрі матеріалів досудового розслідування, не заслуговують на увагу, оскільки КПК України не визначає наявність таких недоліків як підставу для повернення обвинувального акту.
Також прокурор зазначив, що незгода з фактичними обставинами справи, які сторона обвинувачення вважає встановленими, не є підставою для повернення обвинувального акта, оскільки на підготовчому судовому засіданні не вирішується питання про обґрунтованість висунутого обвинувачення.
Крім того, прокурор зазначив, що 04.10.2017 року обвинувачений та його захисник були в повному обсязі ознайомлені з обвинувальним актом та отримали його письмову копію, так само сторона захисту отримала в порядку ст. 290 КПК України і доступ до матеріалів досудового розслідування, на підтвердження чого прокурор посилався на відповідну розписку обвинуваченого, яка міститься в матеріалах кримінального провадження, а також надав суду аналогічну розписку від захисника. Разом з тим, на думку прокурора, зауваження сторони захисту щодо невідкриття окремих матеріалів досудового розслідування заявлені передчасно, оскільки не можуть бути перевірені на стадії підготовчого судового засідання.
Щодо зазначення в обвинувальному акті дати та часу проведення окремих слідчих та процесуальних дій, то, на думку прокурора, викладати в обвинувальному акті хронологічну послідовність дій на досудовому розслідуванні законодавством не заборонено. Також прокурор зазначив, що в обвинувальному акті чітко вказано суму неправомірної вигоди, розмір якої становить 4 тисячі гривень, а не 4 мільйони, як про це стверджує обвинувачений.
Додатково прокурор зауважив, що обвинувальний акт затверджений прокурором, який був наділений повноваженнями прокурора у цьому кримінальному провадженні, а чинним законодавством не передбачено необхідність погоджувати такі дії зі старшим групи прокурорів. Також, на думку прокурора, не передбачено законодавством і конкретного місця вручення обвинувального акту, а детектив є уповноваженою особою для здійснення відповідної процесуальної дії.
З огляду на викладене, прокурор вважає, що твердження сторони захисту є безпідставними, а тому у задоволенні клопотання про повернення обвинувального акта слід відмовити.
Також прокурор просив відмовити і в задоволенні вимог обвинуваченого в частині витребування інформації щодо відвідування ОСОБА_7 та його захисником приміщення Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, оскільки місце і суб`єкт вручення обвинувального акта не впливають на вирішення питання про його повернення.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 повністю підтримав думку свого підзахисного і просив задовольнити його клопотання.
Суд, проаналізувавши доводи обвинуваченого, заслухавши думку захисника та прокурора, приходить до висновку про необґрунтованість заявленого клопотання, з огляду на наступне.
Згідно з п.13 ч.1 ст. 3 КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.
З аналізу положень п. 3 ч.3 ст. 314 КПК України, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, зокрема за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
Колегією суддів встановлено, що поданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки він містить усі відомості, які передбачені п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив і до нього додано усі передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.
Так, з обвинувального акта вбачається, що у ньому поруч з іншими відомостями, які передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, що повністю відповідає викладеним фактичним обставинам кримінального правопорушення, а також обставини які, відповідно до частини першої статті 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. У формулюванні обвинувачення вказано всі ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони, в тому числі час, місце та спосіб скоєння інкримінованого обвинуваченому злочину, відповідно до диспозиції ч.2 ст. 369-2 КК України, які у своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Таким чином, дослідивши обвинувальний акт, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ньому порушень вимог ст. 291 КПК України, з наявністю яких КПК України пов`язує можливість його повернення прокурору. За таких обставин, доводи сторони захисту у цій частині суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження.
Так само необґрунтованими суд вважає і твердження сторони захисту про відсутність обов`язкових реквізитів обвинувального акта, оскільки в ході його дослідження колегія суддів встановила наявність реєстраційного номеру кримінального провадження, а також дати складання та затвердження обвинувального акта.
Щодо зазначення в обвинувальному акті дат слідчих та процесуальних дій, то суд не визнає це порушенням вимог ст. 291 КПК України, оскільки остання визначає мінімально необхідний та обов`язковий перелік відомостей, що мають міститись в обвинувальному акті. Зазначення у ньому більш деталізованої інформації не становить порушення вимог вказаної статті і є правом сторони обвинувачення.
Щодо неточностей, наявних на думку сторони захисту, у реєстрі матеріалів досудового розслідування, то суд не вважає це невідповідністю самого обвинувального акта вимогам КПК України та підставою для повернення обвинувального акта.
Колегія суддів також не визнає порушенням ст. 291 КПК України той факт, що в обвинувальному акті відсутні фактичні обставини, що виправдовують обвинуваченого, оскільки в обвинувальному акті викладаються ті фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. Вказане означає, що визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акта належить до дискреційних повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати від нього змінити їх виклад.
Водночас, суд роз`яснює, що на підставі ч. 4 ст. 42 КПК України, обвинувачений має право збирати і подавати на стадії судового розгляду суду будь-які матеріали і докази, які на його думку мають значення для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, крім того, сторона захисту має право брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їх допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.
У ході дослідження обвинувального акта не знайшли свого підтвердження зауваження обвинуваченого щодо розміру неправомірної вигоди, який зазначено в обвинувальному акті.
Так само, не має значення для встановлення відповідності обвинувального акта вимогам КПК України і той факт, що він був затверджений не старшим групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні, оскільки такої вимоги чинне законодавство не містить.
Щодо невідкриття стороні захисту усіх матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, то суд не вважає ці доводи такими, що впливають на вирішення питання про повернення обвинувального акта і не підлягають розгляду на стадії підготовчого судового засідання. Ці обставини будуть досліджені судом у подальшому під час судового розгляду.
Суд також відхиляє доводи обвинуваченого щодо неналежного, на його думку, місця та суб`єкта вручення обвинувального акта, оскільки законодавством не передбачено жодних обмежень щодо місця фактичного вручення обвинувального акта, а розписка обвинуваченого про отримання обвинувального акта та додатків до нього свідчить, що копії відповідних документів вручались йому прокурором ОСОБА_8 .
Крім того, виходячи з положень п. 3 ч. 3 ст. 314 та ст. 291 КПК України, вказані обвинуваченням умови вручення обвинувального акта не мають значення для вирішення питання про його повернення.
За таких обставин, суд відхиляє клопотання обвинуваченого в частині витребування матеріалів для підтвердження вказаних доводів щодо місця та суб`єкта такого вручення, оскільки вони не впливають на можливість призначення судового розгляду на підставі такого обвинувального акта і не свідчать про будь-які порушення прав ОСОБА_7 стороною обвинувачення.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу сторони захисту на те, що зазначені ними у клопотанні про повернення недоліки обвинувального акта, жодним чином не свідчать про порушення права на захист ОСОБА_7, оскільки не впливають на можливість розуміння ним обсягу і характеру висунутого проти нього обвинувачення.
У цьому контексті нерелевантними є посилання обвинуваченого на практику Європейського суду з прав людини у справі «Камасинський про Австрії», оскільки за змістом останньої заявник стверджував, що на слуханні йому було вручено обвинувальний акт незрозумілою мовою, а переклали йому тільки назви інкримінованих злочинів англійською мовою, не пояснивши матеріальної суті, що була підґрунтям обвинувачень. На дані зауваження заявника Суд вказав, що завдяки усним поясненням, наданим англійською мовою, п. Камасинського було достатньою мірою поінформовано зрозумілою для нього мовою про «характер i причину обвинувачення проти нього», як цього вимагає пункт 3 (а) статті 6. Суд зазначив, що, виходячи із конкретних обставин справи, відсутність письмового перекладу обвинувального акта ані завадила йому здійснювати свій захист, ані позбавила його права на справедливий судовий розгляд, у зв`язку з чим не встановив порушення цього пункту статті 6.
Так само безпідставним є і посилання захисника на практику ЄСПЛ у справі «Абрамян проти Росії», оскільки у цьому рішенні Суд констатував відповідне порушення з огляду на те, що заявник дізнався про нову юридичну кваліфікацію інкримінованого йому злочину під час уже прийняття рішення судом і таким чином не міг підготуватись до захисту.
Натомість, у даному кримінальному провадженні, і обвинувачений ОСОБА_7, і його захисник до початку підготовчого судового засідання у повному обсязі були ознайомлені з обвинувальним актом і отримали його письмову копію, до того ж у ньому зрозумілою для сторони захисту мовою було викладено усі ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_7 злочину, з посиланням на конкретні фактичні обставини, які сторона обвинувачення вважає встановленими.
Таким чином, в ході розгляду поданого клопотання, не знайшли свого підтвердження доводи обвинуваченого про невідповідність обвинувального акта вимогам ст.291 КПК України, а тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його повернення прокурору.
З огляду на вищевикладене, у задоволенні вказаного клопотання слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 291, 314-316 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1.У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про повернення обвинувального акта по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42017030000000251від 06червня 2017року,за обвинуваченням ОСОБА_7 увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.369-2КК України відмовити.
2.Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
3.Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2