Document No. 87480604

Справа № 760/15288/18

Провадження 1-кп/991/74/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

03 лютого 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Кравчука О.О.,

суддів: Крука Є.В., Білоус І.О.

секретар судового засідання Мітніцька О.В.

за участі:

прокурора: Кравця В.В.

захисників: Яценка В.В., Самарець А.М., Пархоменка С.С., Кушкової Н.М., Гарбуза М.В., Трекке А.С., Глоби К.В.

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 52016000000000241 від 14 липня 2016 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Київ, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Фурси Білоцерківського району Київської області, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Київ, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Товмачик Коломийського району Івано-Франківської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_6 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Клопотання учасників кримінального провадження

1.1. До початку підготовчого судового засідання, захисником обвинуваченого ОСОБА_1 адвокатом Яценком В.В. було заявлено клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, у зв`язку з його невідповідністю вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Необхідність повернення обвинувального акта прокурору захисник Яценко В.В. обґрунтовує його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України, з наступних підстав.

1) На думку захисника, обвинувальний акт не містить вказівки про розмір шкоди, яка, за висновком сторони обвинувачення, була завдана вчиненням злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України;

2) Адвокат не погоджується з формулюванням обвинувачення в окремих його частинах, кваліфікацією кримінальних правопорушень відносно дій, вчинених обвинуваченим ОСОБА_1 , що зазначені в обвинувальному акті, з приводу чого вказує наступне:

- обвинувальний акт, в частині кваліфікації за ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України, відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , не містить в собі посилання на форму підбурювання, визначену в ст. 27 КК України;

- обвинувальний акт, в частині кваліфікації дій за ч. 1 ст. 366 КК України, відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , не відповідає фактичним обставинам справи;

- участь обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 КК України, кваліфіковано органами досудового розслідування за ч. 5 ст. 191 КК України, без обов`язкового посилання на, передбачену ст. 27 КК України, роль співучасника;

- в обвинувальному акті не зазначено яким саме чином, внаслідок вчинення яких саме діянь, досягалась мета відмивання (легалізації) грошових коштів, отриманих від державного підприємства.

1.2. Також до Вищого антикорупційного суду через канцелярію надійшло клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_2 - адвоката Гарбуза М.В. про повернення обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування.

Своє клопотання захисник обвинуваченої ОСОБА_2 адвокат Гарбуз М.В. обгрунтовує тим, що, на його думку, є неможливим призначення вказаного кримінального провадження до судового розгляду, у зв`язку з такими суперечностями та недоліками, які містяться в тексті обвинувального акта:

1) в обвинувальному акті, в частині обвинувачення ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченому ч. 5 ст. 191 КК України, відсутні відомості про потерпілого та про розмір матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

2) адвокат не погоджується з формулюванням обвинувачення в окремих його частинах, кваліфікацією кримінальних правопорушень відносно дій, вчинених обвинуваченою ОСОБА_2 , що зазначені в обвинувальному акті, з приводу чого вказує наступне:

- обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

- правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_2 , не відповідає викладеним в обвинувальному акті фактичним обставинам, які орган досудового розслідування та прокурор вважають встановленими;

- обвинувальний акт не містить жодного посилання на наявність у діях ОСОБА_2 корисливого мотиву та злочинної мети, а також відсутні відомості про те коли саме, де і за яких обставин, та з ким саме ОСОБА_2 вступила у злочинну змову з метою заволодіння коштами ДП «Укрзалізничпостач».

1.3. У підготовчому судовому засіданні захисником обвинуваченого ОСОБА_1 адвокатом Трекке А.С. також було заявлено клопотання про повернення обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування.

Своє клопотання захисник Трекке А.С. мотивує тим, що обвинувальний акт необхідно повернути прокурору для усунення недоліків, у зв`язку з його невідповідністю критеріям прийнятності, а саме вимогам ст. 291 КПК України, нормам міжнародного права та вимогам Конституції України. Заявлені у клопотанні вимоги захисник Трекке А.С. обґрунтовує наступними доводами.

1) На думку захисника, обвинувальний акт, в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 191 КК України, не містить відомостей про потерпілого та про розмір матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

2) У своєму клопотанні захисник не погоджується з формулюванням обвинувачення в окремих його частинах, кваліфікацією кримінальних правопорушень відносно дій, вчинених обвинувачем ОСОБА_1 , що зазначені в обвинувальному акті, та вказує на те, що:

- обвинувальний акт містить протиріччя між формулою кваліфікації в ЄРДР та формулою кваліфікації, зазначеною в обвинувальному акті;

- в обвинувальному акті відсутня диференціація діяння об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

- обвинувальний акт не містить переконливих посилань на факт протиправного збагачення ОСОБА_1 ;

- в обвинувальному акті відсутні відомості про фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, які б вказували на основні елементи складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

- в обвинувальному акті, в частині формулювання обвинувачення ОСОБА_1 за ст. 209КК України, відсутні відомості про місце вчинення злочину;

3) На думку захисника, реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам КПК України, оскільки він не містить ряду відомостей:

- про внесення до ЄРДР інформації щодо скоєння кримінального правопорушення конкретною особою - ОСОБА_1 ;

- про правову кваліфікацію щодо повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 ;

- про визнання будь-якої особи потерпілим;

- про внесення до ЄРДР відомостей про дату, час закінчення досудового розслідування, в порушення ч. 3 ст. 283 КПК України;

- про захисників обвинуваченого ОСОБА_1 ;

- про вчинення такої процесуальної дії, як повідомлення захисників обвинуваченого ОСОБА_1 про завершення досудового розслідування.

4) Також, на думку захисника, в обвинувальному акті не зазначені обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , за їх фактичної наявності.

2. Позиції учасників кримінального провадження щодо заявлених клопотань

2.1. Захисники обвинуваченого ОСОБА_1 адвокати Яценко В.В., Треккке А.С. та захисник обвинуваченої ОСОБА_2 адвокат Гарбуз М.В. підтримали свої клопотання, а також підтримали клопотання одне одного, наполягали на їх задоволенні та просили суд повернути прокурору обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_3 адвокати Пархоменко С.С. та Глоба К.В., захисник обвинуваченої ОСОБА_5 адвокат Кушкова Н.М., захисник обвинуваченої ОСОБА_2 адвокат Самарець А.М. підтримали заявлені клопотання та просили суд їх задовольнити.

2.2. Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 повністю підтримали позиції своїх захисників.

2.3. Прокурор проти заявлених клопотань заперечував, висловив думку про їх безпідставність. У судовому засіданні подав письмові заперечення на клопотання захисників Яценка В.В. та Гарбуза М.В., просив долучити їх до матеріалів справи, та висловив усні заперечення відносно клопотання захисника Трекке А.С. і зазначив наступне.

2.3.1. Щодо думки захисників про незазначення в обвинувальному акті розміру матеріальної шкоди, спричиненої злочином, та визначення її розміру стороною обвинувачення на власний розсуд.

На думку прокурора, доводи захисників у цій частині не відповідають дійсності. На виконання положень п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України, визначення розміру матеріальних збитків у цьому кримінальному провадженні здійснено шляхом призначення та проведення відповідної експертизи (п. 51 реєстру матеріалів досудового розслідування).

У тексті обвинувального акта на сторінці 114 зазначено, що розмір шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 5 ст. 191 КК України, становить 21 470 164, 42 грн. На думку прокурора, диспозиція ст. 212 КК України не містить посилання на матеріальну шкоду, а наслідком вчинення цього кримінального правопорушення є фактичне ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів. У формулюванні обвинувачення ОСОБА_1 , на сторінці 55 обвинувального акта та ОСОБА_2 , на сторінці 80 обвинувального акта ,зазначено, що сума фактичного ненадходження становить 9 960 000 грн.

2.3.2. Стосовно участі потерпілого у кримінальному провадженні.

Прокурор зауважив, що під час досудового розслідування на адресу ПАТ «Укрзалізниця» направлялось повідомлення про можливість участі у кримінальному провадженні у якості потерпілого, на що було отримано відповідь про передчасність прийняття рішення про визнання ПАТ «Укрзалізниця» потерпілим у цьому кримінальному провадженні.

Стосовно зазначення в обвинувальному акті неотримання згоди від Філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця», прокурор зазначив, що ПАТ (на сьогодні АТ) «Укрзалізниця» є правонаступником ДП «Укрзалізничпостач», про заволодіння майном якого йдеться в обвинувальному акті. Філія «Центр забезпечення виробництва» є відокремленим підрозділом АТ «Укрзалізниця» з власним кодом ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 40081347. Таким чином, викладені в обвинувальному акті відомості стосовно юридичної особи, якій можливо заподіяно шкоду внаслідок кримінального правопорушення, але яка не виявила бажання взяти участь у кримінальному провадженні, є коректними.

2.3.3. Стосовно неконкретності обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366 КК України.

На думку прокурора, формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 366 КК України сформульовано конкретно та відповідає викладеним в обвинувальному акті фактичним обставинам, які сторона обвинувачення вважає встановленими. Зокрема, на сторінці 48 обвинувального акта зазначено, що ОСОБА_2 , діючи за вказівкою та підбуренням ОСОБА_1 , власним підписом посвідчила довідку від 22.07.2014 № 86/17, яка містила недостовірні відомості. Так, у формулюванні обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 йдеться про видачу довідки, яка за формою та наявністю необхідних реквізитів, містила інформацію, що частково не відповідала дійсності, тому їх дії кваліфіковано правильно, як внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

2.3.4. Стосовно відсутності у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 статусу службової особи.

Прокурор зазначає, що на сторінці 30 обвинувального акта є посилання на те, що на час вчинення злочину ОСОБА_1 обіймав посади фінансового директора у ТОВ «Люксвен» та ТОВ «Союз Енерго», між тим, на сторінці 55 обвинувального акта є посилання на те, що на час вчинення злочину ОСОБА_2 обіймала посади директора ТОВ «Інкомм», а тому, у розумінні ч. 3 ст. 18 КК України, вони є службовими особами.

Інкриміновані ОСОБА_1 дії ширші меж, визначених ст. 27 КК України дефініцій «підбурювач» та «пособник». При цьому відомостей про те, що ОСОБА_1 організував вчинення злочину або керував його вчиненням, під час досудового розслідування не здобуто, тому роль організатора злочину ОСОБА_1 інкримінована бути не може. З обвинувального акта слідує, що ОСОБА_1 у співучасті з іншими суб`єктами злочину вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, що повністю відповідає дефініції «виконавець», згідно ч. 2 ст. 27 КК України. Порушень ч. 3 ст. 29 КК України при складанні обвинувального акта не допущено.

2.3.5. Стосовно суперечностей обвинувачення за статтями 209, 212 КК України.

На думку прокурора, суперечності обвинувачення за статтями 209, 212 КК України, на які вказує сторона захисту, в обвинувальному акті відсутні. Разом із тим, має місце реальна сукупність вказаних кримінальних правопорушень.

2.3.6. Стосовно кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 209КК України.

Прокурор зазначає про те, що на сторінці 51 обвинувального акта зазначено, що ОСОБА_1 організував перерахунок отриманих від ДП «Укрзалізничпостач» коштів на рахунок ТОВ «Люксвен». Вказане формулювання використано для означення того, що ОСОБА_1 у співучасті з іншими суб`єктами злочину вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 209КК України, що повністю відповідає дефініції «виконавець», згідно ч. 2 ст. 2 КК України.

2.3.7. Щодо позиції сторони захисту відносно того, що фактичні обставини обвинувачення ОСОБА_2 не стосуються її діянь.

На думку прокурора, викладене на сторінках 55-80 обвинувального акта формулювання обвинувачення ОСОБА_2 стосується саме кваліфікації її дій. Зазначення участі та ролі інших співвиконавців злочину у формулюванні висунутого їй обвинувачення зроблено виключно з метою забезпечення його належності і конкретності.

2.3.8. Стосовно не зазначення обов`язкових для доказування мотиву, мети та місця вчинення злочину.

На думку прокурора, вказані обставини зазначено в обсязі, який спромоглась встановити сторона обвинувачення під час досудового розслідування, на сторінках 55-59 обвинувального акта. Також прокурор зазначив, що доказування цих обставин повинно здійснюватись під час судового розгляду, а не підготовчого судового засідання.

2.3.9. Відносно позиції сторони захисту щодо наявності в обвинувальному акті протиріччя між формулою кваліфікації в ЄРДР та формулою кваліфікації, зазначеною в обвинувальному акті.

На думку прокурора, захисник фактично пропонує суду звертати увагу на документи та докази, яких у суду наразі немає. Витяг з ЄРДР суду не надавався та до обвинувального акта не долучався, бо це не передбачено КПК України. Прокурор надав суду відповідний витяг з ЄРДР та скріншот карти правопорушника ОСОБА_1 , де відображено кваліфікацію відповідних дій ОСОБА_1 Прокурор підкреслив, що ЄРДР є автоматизованою системою та витяг із нього формується автоматично з даних, які, на момент його формування, вже внесено до ЄРДР. При формуванні витягу відомості про співучасть не відображаються, однак інформація про зазначення при кваліфікації дій ОСОБА_1 посилання на відповідну частину статті 27 КК України наявна в картці правопорушника.

2.3.10. Щодо думки про те, що в обвинувальному акті відсутні відомості про фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, які б вказували на основні елементи складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

На думку прокурора, основні елементи складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, відображено у формулюванні обвинувачення, а захисник помилково вважає, що вони мають зазначатись у викладі фактичних обставин. Фактичні обставини даного обвинувального акта збігаються з формулюванням обвинувачення, оскільки фактично дублюють одне одного.

2.3.11. Щодо відсутності в обвинувальному акті в частині формулювання обвинувачення ОСОБА_1 за ст. 209КК України, відомостей про місце вчинення злочину.

На переконання прокурора, на сторінці 50 обвинувального акта зазначено, що злочин вчинено у невстановленому місці, можливість чого прямо передбачено у КПК України.

2.3.12. Щодо позиції сторони захисту відносно невідповідності реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам КПК України.

Прокурор щодо висловленої думки сторони захисту про невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам КПК України зазначив про те, що в реєстрі матеріалів вказано всі відомості, які він має містити, відповідно інформація, яка не передбачена вимогами КПК України, у реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутня.

На переконання прокурора, Кримінальний процесуальний кодекс України містить абстрактні вимоги щодо реєстру матеріалів досудового розслідування. Так, ст. 209КПК України не містить вимог щодо зазначення в реєстрі матеріалів досудового розслідування правової кваліфікації згідно повідомлення особі про підозру, у вказаній правовій нормі мова йде про необхідність зазначення інформації про факт такого повідомлення взагалі. Реєстр матеріалів досудового розслідування не містить інформації про потерпілого, оскільки жодна особа під час досудового розслідування потерпілим не визнавалась. В розділі 2 п. 40 реєстру матеріалів досудового розслідування зазначено про прийняття такого процесуального рішення як обвинувальний акт, вказано інформацію про дату прийняття цього рішення. Повідомлення учасників про завершення досудового розслідування було доручено детективу, що відповідно відображено в розділі 1 п. 121 реєстру матеріалів досудового розслідування.

2.3.13. Щодо думки сторони захисту про відсутність в обвинувальному акті обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , за їх фактичної наявності.

Не погоджуючись із позицією сторони захисту, прокурор зазначив, що ст. 66 КК України містить не вичерпний перелік обставин, які пом`якшують відповідальність винної особи. За наявності інших обставин, не передбачених ст. 66 КК України, за рішенням суду вони можуть бути визнані такими, що дійсно пом`якшують відповідальність особи, однак їх існування має доводити саме сторона захисту.

3. Мотиви та оцінки суду

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 314 КПК України суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Суд, заслухавши заявлені клопотання та думки учасників провадження, дослідивши обвинувальний акт із додатками, дійшов висновку щодо відсутності підстав для їх задоволення, з огляду на наступне.

3.1. Щодо доводів сторони захисту про відсутність в обвинувальному акті відомостей про потерпілого.

Згідно з ч. 1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

З аналізу системних положень ст. 55 КПК України випливає, що права та обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження у якості потерпілого.

Як убачається зі змісту обвинувального акта, на сторінці 3 вказано, що жодна особа не подавала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження у якості потерпілого. Письмової згоди від Філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Укрзалізниця» на визнання цієї юридичної особи потерпілою під час досудового розслідування не отримано.

Окрім того, суд зауважує, що потерпілий як потенційний учасник кримінального провадження, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 3 КПК України, належить до сторони обвинувачення, і тому його відсутність у кримінальному провадженні не порушує прав обвинувачених на захист. Зокрема, сторона захисту не позбавлена права в установленому порядку заявляти клопотання про виклик відповідних осіб до суду для допиту в якості свідків.

3.2. Щодо доводів сторони захисту про незазначення в обвинувальному акті розміру матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України та ч. 3 ст. 212 КК України.

Суд критично розцінює та відхиляє доводи сторони захисту про відсутність в обвинувальному акті відомостей про розмір матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України та ч. 3 ст. 212 КК України, оскільки вони не відповідають дійсності та спростовуються змістом самого обвинувального акта.

Так, на сторінці 114 обвинувального акта стороною обвинувачення зазначено, що розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 5 ст. 191 КК України, становить 21 470 164, 42 грн. Разом із тим розмір шкоди, спричиненої діями обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у співучасті з іншими суб`єктами злочину, внаслідок вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, додатково відображено в обвинувальному акті на сторінках 46 та 71.

Так, на сторінках 55 та 80 обвинувального акта зазначено, що шкода, спричинена діями обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , внаслідок вчинення кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, полягає у несплаті до Державного бюджету коштів у розмірі 9 690 000, 00 грн.

3.3. Щодо доводів сторони захисту щодо неточностей, суперечностей, неповноти при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення та формулюванні обвинувачення, помилок при кваліфікації дій обвинувачених та незазначення обставин, які пом`якшують відповідальність.

Суд підкреслює, що доводи захисників обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокатів Яценка В.В., Трекке А.С. та Гарбуза М.В. зводяться до переоцінки правової кваліфікації, здійсненої прокурором під час складання обвинувального акта, що не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору, оскільки судом у підготовчому судовому засіданні не надається оцінка обставинам, зазначеним в обвинувальному акті, а вирішується питання щодо можливості призначення судового розгляду на підставі наданого обвинувального акта.

Питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті, власне, фактичних обставин справи, а також узгодженість викладених фактичних обставин із формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації кримінального правопорушення не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового розгляду суд не вправі вдаватись до оцінки вказаних обставин. Обставини, викладені в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення, тобто суть обвинувального акта, є предметом розгляду кримінального провадження у судовому засіданні по суті.

Також суд враховує, що за змістом п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються в обвинувальному акті, належить до виключних дискреційних повноважень прокурора, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані, в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного Кримінального Суду в складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), відповідно до якої, кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду, до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи, перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні складений у відповідності до вимог ст.291 КПК України, а саме, у ньому міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

3.4. Щодо доводів сторони захисту відносно невідповідності реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам КПК України.

Що стосується твердження сторони захисту про невнесення всіх необхідних відомостей до реєстру матеріалів досудового розслідування, то хоча суд і вважає, що вказаний документ має містити всі дані, які вказані в ч. 2 ст. 109 КПК України, без винятку, проте, неповнота такого реєстру, за умови долучення його до обвинувального акта, також не свідчить про наявність підстав для прийняття рішення, передбаченого п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, та може бути з`ясована в ході судового розгляду кримінального провадження, у зв`язку з чим, доводи сторони захисту відносно невідповідності реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам КПК України судом відхиляються.

Отже, з огляду на перелік обов`язкових відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, відповідно до ст. 291 КПК України, та підставу повернення обвинувального акта прокурору, передбачену п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, а також із урахуванням наведених мотивів суду, доводи, вказані стороною захисту в заявлених клопотаннях, не свідчать про наявність порушень вимог ст. 291 КПК України, та не можуть бути підставою для повернення обвинувального акта прокурору, а тому у задоволенні клопотань захисників обвинуваченого ОСОБА_1 адвокатів Яценка В.В. та Трекке А.С. та клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_2 адвоката Гарбуза М.В. слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 291, 314, 315 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Яценка В.В. про повернення обвинувального акта прокурору - відмовити.

2. У задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_2 , адвоката Гарбуза М.В. про повернення прокурору обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування - відмовити.

3. У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Трекке А.С. про повернення обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування - відмовити

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Кравчук О.О.

Судді: Крук Є.В.

Білоус І.О.