Document No. 87730059

Справа № 991/2177/19

Провадження №11-сс/991/43/20

Слідчий суддя у суді 1-ї інстанції: Хамзін Т. Р.

Доповідач: Глотов М. С.

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

УХВАЛА

І м е н е м У к р а ї н и

18 лютого 2020 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Глотова М. С.,

суддів: Калугіної І.О., Чорненької Д. С.,

за участю:

секретаря судового засідання Міленко О. В.,

прокурора Семака І. А.,

представника ТОВ «ФІНОД» Лазарчук Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги директора ТОВ «ФІНОД» - ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 грудня 2019 року щодо накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №52017000000000636,

В С Т А Н О В И Л А:

До Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від директора ТОВ «Фінод» надійшли апеляційні скарги на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.12.2019.

І. Зміст оскаржуваного рішення.

1.1. 17.12.2019 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду постановив ухвалу, якою наклав арешт на майно, належне ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: (1) 1/2 частку земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:20:001:0023 площею 0,4401 га., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; (2) 1/2 частку земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:47:001:0038, загальною площею 0,2 га., розташовану за адресою: АДРЕСА_1; (3) транспортний засіб MERCEDES-BENZ S 350, 2015 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

1.2. Свою ухвалу слідчий суддя мотивував тим, що (1) Національне антикорупційне бюро України (далі - НАБУ) здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000636 від 26.09.2017 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364 , ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК), в якому ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК; (2) ОСОБА_2 є власником автомобіля і часток земельних ділянок, яких стосувалося клопотання про арешт майна; (3) у разі ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_2 вказане майно може бути об`єктом конфіскації як виду покарання за ч. 3 ст. 212 КК; (4) застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна не спричинить для власника негативних наслідків; (5) обмеження права власності підозрюваного є співмірним розміру шкоди в сумі 77 719 040,72 грн., завдання якої інкримінується ОСОБА_2

ІI. Вимоги і доводи апеляційної скарги.

2.1. В апеляційних скаргах директор ТОВ «Фінод» ОСОБА_1 просив: (1) скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.12.2019 та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання детективу відмовити.

2.2. Свої вимоги особа, яка подала апеляційні скарги, мотивувала тим, що слідчим суддею не враховано факти:

(1) перебування автомобіля, на який накладався арешт, у власності ТОВ «Фінод», а не ОСОБА_2 ;

(2) відсутності жодного відношення ТОВ «Фінод» до вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_2 , в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000636 від 26.09.2017 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 368 КК, та не переслідування в межах даного кримінального провадження посадових осіб цього товариства;

(3) необізнаності ТОВ «Фінод» як добросовісного набувача, що ним придбано майно в особи, яка не мала права його відчужувати;

(4) відсутності доказів, які б надавали підстави вважати, що арештоване майно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом;

(5) відсутності обґрунтованої потреби, яка б виправдовувала такий ступінь втручання у права товариства;

(6) передачі частин земельних ділянок, на які накладався арешт, в іпотеку ПАТ «БАНК ВОСТОК»;

(7) позбавлення внаслідок арешту земельних ділянок можливості погашення заборгованості ОСОБА_2 по кредитному договору перед ПАТ «БАНК ВОСТОК».

ІII. Позиція учасників провадження.

3.1. Представник ТОВ «Фінод», присутня у судовому засіданні, підтримала апеляційні скарги свого довірителя та просила їх задовольнити. Зазначила, що слідчим суддею не було враховано права та інтереси третіх осіб стосовно майна, щодо якого вирішувалося питання про його арешт. Також вказала, що так як ТОВ «Фінод» добросовісний набувач, то вичерпний перелік підстав за яких в нього можливо витребувати відповідне майно, передбачений ст. 388 Цивільного кодексу України. Вказувала й на те, що згідно Закону України «Про іпотеку» задоволення вимог кредиторів є пріоритетним, у зв`язку з чим накладати арешт на майно, передане в іпотеку, неможливо. Представник Лазарчук Г. В. повідомила, що не може нічого сказати з приводу наявності чи відсутності виданого ТОВ «Фінод» свідоцтва про реєстрацію автомобіля, на який накладено слідчим суддею арешт, так як у неї є лише ті документи, які довіритель подав до суду.

3.2. Прокурор, присутній у судовому засіданні, заперечив проти задоволення апеляційних вимог та просив апеляційні скарги залишити без задоволення. Зазначав, що на момент постановлення слідчим суддею оскаржуваної ухвали власником автомобіля, на який накладено арешт, залишався ОСОБА_2 , а передача земельних ділянок в іпотеку не може бути підставою для відмови в накладенні арешту на таке майно. Вказував також, що кримінально-правовий арешт має пріоритет перед іншими арештами, виходячи із вимог ч. 7 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Також наголошував на тому, що так як ТОВ «Фінод» вносило заставу за ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, то було обізнане з тим, що він підозрюється у вчиненні злочинів та не має права таке майно відчужувати.

IV. Обставини, встановлені колегією суддів під час розгляду апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді, позиції учасників, дослідивши матеріали провадження та перевіривши наведені доводи, колегія суддів встановила наступне.

4.1. Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань НАБУ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000636 від 26.09.2017 злочинів, відповідальність за які передбачена ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 212 КК (т. 1 а. с. 10-12).

4.2. 27.11.2019 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 - ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 364 КК (т. 1 а. с. 13-130).

4.3. 09.12.2019 детектив НАБУ, за погодженням із прокурором, звернувся з клопотанням про арешт майна до слідчого судді Вищого антикорупційного суду. Серед іншого, просив накласти арешт на: 1/2 частку земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:20:001:0023, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 частку земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:47:001:0038, розташовану за адресою: АДРЕСА_1; транспортний засіб MERCEDES-BENZ S 350, 2015 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 (т. 1 а. с. 1-9, 148).

4.4. Судовий розгляд вищезазначеного клопотання детектива проводився у закритому судовому засіданні за відсутності представника ТОВ «Фінод» (т. 1 а. с. 149-151, 153-155).

4.5. 17.12.2019 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду постановив ухвалу, якою частково задовольнив клопотання детектива НАБУ, наклавши арешт на: 1/2 частку земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:20:001:0023 площею 0,4401 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частку земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:47:001:0038, загальною площею 0,2 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1; транспортний засіб MERCEDES-BENZ S 350, 2015 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_12 . Вищий антикорупційний суд разом із супровідним листом №991/2177/19/6841/2019 від 18.12.2019 надіслав ОСОБА_2. поштою копію ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.12.2019, яку, як зазначено в апеляційній скарзі, ОСОБА_2 отримав 24.12.2019, після чого про наявність такої ухвали повідомив ТОВ «Фінод» (т. 1 а. с. 157-163).

4.7. 02.01.2020 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла поштою апеляційна скарга директора ТОВ «Фінод», відправлена 27.12.2019, яку подано на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.12.2019 в частині оскарження накладення арешту на транспортний засіб MERCEDES-BENZ S 350, 2015 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 158-163, 225).

4.8. 08.01.2020 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла поштою апеляційна скарга директора ТОВ «Фінод», відправлена 28.12.2019, яку подано на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.12.2019 в частині оскарження накладення арешту на земельні ділянки кадастровий номер 5110137500:20:001:0023 та кадастровий номер 5110137500:47:001:0038 (т. 2 а. с. 1-8, 69).

4.9. Із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 364 КК. Зокрема, зазначається, що «упродовж 2016-2017 років службові особи Київської міської митниці ДФС та Київської митниці ДФС, Одеського окружного адміністративного суду України, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди рядом юридичних осіб, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, сприяли злочинній діяльності по заниженню низкою юридичних осіб митної вартості імпортованих товарів, чим спричинили тяжкі наслідки державним інтересам. Діючи з вказаною метою, групою осіб упродовж 2016-2017 років зареєстровано у м. Одеса ряд підприємств, від імені яких здійснено ввезення на митну територію України товарів за номенклатурою: тканина, білизна, полотно, сумки, рюкзаки, у Київській міській митниці ДФС та Київській митниці ДФС. У такий спосіб, від імені ТОВ «Девопс» (код ЄДРПОУ 41005089), ТОВ «Аль Мак» (код ЄДРПОУ 40691094), ТОВ «РКС Агросейл» (код ЄДРПОУ 40637168), ТОВ «Трейд Лайнс» (код ЄДРПОУ 40545329), ТОВ «Агроперспектива ЮМТ» (код ЄДРПОУ 39962406), ТОВ «Рейндж ОПТ» (код ЄДРПОУ 40195854), ТОВ «Укрінвест, ЛТД» (код 40060573), ТОВ «Віллос» (код 41122546), ТОВ «Кріссистемс» (код ЄДРПОУ 40892716), ТОВ «Прогрес-Тренд» (код ЄДРПОУ 40947150), ТОВ «Ількасар» (код ЄДРПОУ 41009481), ТОВ «Блек Сі Торг» (код ЄДРПОУ 41190731), ТОВ «ТК Укрпромторг» (код ЄДРПОУ 40114707), ТОВ «Трейд Оптімо» (код ЄДРПОУ 39898891), ТОВ «Фінсервіс Пром» (код ЄДРПОУ 40874863), ТОВ «Рембудстар» (код ЄДРПОУ 40621320), ТОВ «Торгест» (код ЄДРПОУ 40680082), ТОВ «КНД Трейд КОМ» (код ЄДРПОУ 40516083), ТОВ «Плюс-Граніт-Інвест» (код ЄДРПОУ 40825989) розмитнення товарів здійснено у Київській міській митниці ДФС, а від імені ТОВ «Ланистер» (код ЄДРПОУ 41208240), ТОВ «Плюс-Граніт-Інвест» (код ЄДРПОУ 40825989), ТОВ «Транском БУД» (код ЄДРПС 41434803), ТОВ «Аксон Максіма Трейд» (код ЄДРПОУ 41414792), ТОВ «Елара Трейд» (код ЄДРПОУ 41375771) у Київській митниці ДФС.

В середині 2016 року групою осіб створено злочинну організацію з метою вчинення умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) та зловживання службовим становищем для отримання злочинним шляхом доходів за рахунок зменшення розміру митних платежів, які підлягали сплаті до державного бюджету при ввезенні в Україну комерційних товарів від імені ТОВ «ТРЕЙД ОПТІМО», ТОВ «ТК УКРПРОМТОРГ», ТОВ «ТОРГЕСТ», ТОВ «КНД ТРЕЙД КОМ», ТОВ «ФІНСЕРВІС ПРОМ», ТОВ «РСК АГРОСЕЙЛ» та інших юридичних осіб.

Групою осіб під час імпорту товарів комерційного призначення з вересня 2016 року по вересень 2017 року, за пособництва службових осіб ТОВ «ТРЕЙД ОПТІМО», ТОВ «ТК УКРПРОМТОРГ», ТОВ «ТОРГЄСТ», ТОВ «КНД ТРЕЙД КОМ», ТОВ «ФІНСЕРВІС ПРОМ», ТОВ «РКС АГРОСЕЙЛ», вчинено умисне ухилення від сплати податку на додану вартість у сумі 65 823 766,42 гривень та мита у сумі 11 895 274,30 гривень, що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету України коштів в загальній сумі 77 719 040,72 гривень, що є особливо великим розміром» (т. 1 а. с. 10-12).

4.10. Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 є власником (1) 1/2 частки земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:20:001:0023 площею 0,4401 га., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; (2) 1/2 частки земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:47:001:0038, загальною площею 0,2 га., розташованої за адресою: АДРЕСА_1. А згідно відомостей з Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо вищевказаних земельних ділянок, у зв`язку з укладенням договорів іпотеки, встановлено обтяження у вигляді заборони на їх відчуження (т. 1 а. с. 132-137).

4.11. У витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів від 05.12.2019 та наданій директором ТОВ «Фінод» у додатку до апеляційної скарги копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 ОСОБА_2 з 18.02.2015 зазначений як власник транспортного засобу MERCEDES-BENZ S 350, 2015 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 (т. 1 а. с. НОМЕР_7 , 169).

4.12. 19.12.2019 на підставі договору комісії, укладеного ОСОБА_2 з ТОВ «Бриз», відповідне ТОВ «Бриз» уклало договір купівлі-продажу транспортного засобу - належного ОСОБА_2 автомобіля MERCEDES-BENZ S 350, 2015 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 , з ТОВ «Фінод» (т. 1 а. с. 191-196).

4.13. У копії листа т.в.о. начальника Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області, адресованого директору ТОВ «Фінод», від 26.12.2019 за №31/15-7284, зазначено, що за ТОВ «Фінод», код за ЄДРПОУ 38352312, зареєстровано 19.12.2019 автомобіль MERCEDES-BENZ S 350, 2015 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 , державні номерні знаки НОМЕР_13 . Мотиви і висновки колегії суддів.

Надаючи оцінку обставинам, встановленим під час розгляду апеляційних скарг, колегія суддів виходь із такого.

(§1) Межі перегляду оскаржуваної ухвали

5.1. У КПК прямо не зазначено, що при здійсненні перегляду ухвали слідчого судді в апеляційному порядку колегія суддів апеляційного суду обмежена доводами апеляційної скарги, але чинною є ч. 1 ст. 404 КПК, в якій вказано, що «суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги». У ст. 404 КПК також прямо не зазначено, що наведена норма застосовується і до процедури перегляду рішення слідчого судді. Водночас, згідно з ч. 6 ст. 9 КПК «у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 11 ст. 7 цього Кодексу». Так, ч. 3 ст. 26 (Диспозитивність) КПК встановлено, що «слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом». Крім того, ч. 1 ст. 22 КПК вказує, що «кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом».

Отже, колегія суддів суду апеляційної інстанції переглядає оскаржувану ухвалу слідчого судді в межах доводів апеляційної скарги.

5.2. Із урахуванням вищенаведеного та доводів, вказаних в апеляційних скаргах представника ТОВ «Фінод», колегія суддів під час апеляційного розгляду має з`ясувати чи:

(1) подано апеляційні скарги з дотриманням строку на апеляційне оскарження (якщо їх подано без дотримання такого строку, то має бути з`ясовано чи наявні поважні причини для його поновлення);

(2) при постановленні оскаржуваної ухвали допущено порушення вимог КПК, внаслідок яких її може бути скасовано та постановлено нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання.

(§2) Загальні принципи та їх застосування до обставин конкретного провадження

Щодо дотримання строку на апеляційне оскарження

5.3. Строки апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, визначені ст. 395 КПК. Зокрема, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК «апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п`яти днів з дня її оголошення». Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК «якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення». При цьому в ч. 5 ст. 115 КПК зазначено, що «при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк…». Згідно з ч. 7 ст. 115 КПК «при обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи».

Тому, вирішуючи чи дотрималася особа, яка подала апеляційну скаргу, строку на апеляційне оскарження, враховуються: (1) дата постановлення оскаржуваної ухвали, (2) факт розгляду справи, рішення по якій оскаржується, за участю особи, в інтересах якої подано апеляційну скаргу, та/або її представника, (3) дата отримання особою, в інтересах якої подано апеляційну скаргу, та/або її представником, оскаржуваного судового рішення, (4) поважність причини несвоєчасного подання апеляційної скарги (за умови, якщо колегія суддів дійде висновку про її подання з порушенням строку на апеляційне оскарження).

5.4. Оскільки, як встановлено колегією суддів, оскаржувану ухвалу було постановлено слідчим суддею 17.12.2019 в закритому судовому засіданні без виклику представника ТОВ «Фінод», і товариство дізналося про відповідне рішення зі слів ОСОБА_2 лише 24.12.2019, то для апелянта у цій справі строк на апеляційне оскарження розпочався 25.12.2019. Останнім днем такого строку було 02.01.2020 як перший робочий день, адже п`ятий день 30.12.2019 та наступні два дні 31.12.2019, 01.01.2020 були вихідними. Так як у розпорядженні суду відсутні докази обізнаності ТОВ «Фінод» про факт наявності оскаржуваної ухвали від 17.12.2019 раніше ніж до 24.12.2019, і прокурор не заперечував цього та не надав доказів пропуску строку, то зазначена обставина презюмується.

5.5. У зв`язку з наведеним, на думку колегії суддів, подання директором ТОВ «Фінод» 27.12.2019 першої апеляційної скарги та подання ним 28.12.2019 другої апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.12.2019 було своєчасним та з дотриманням строку на апеляційне оскарження, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК. Тому, колегією суддів питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, який ТОВ «Фінод» не пропустило, не вирішується.

Щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості арешту майна

5.6. У п. 194 рішення по справі «Узан та інші проти Туреччини» (Uzan and others v. Turkey») від 05.03.2019, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08 та 19316/08 (далі - справа «Узан та інші проти Туреччини»), Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) дійшов висновку, що утримання майна, вилученого за рішенням суду в рамках кримінального провадження, має розглядатися з точки зору відповідності такого рішення закону держави-учасника, який регулює використання майна відповідно до загальних інтересів суспільства.

В Україні застосування арешту майна в рамках кримінального провадження регулюється ст. ст. 132, 170-173 КПК.

Так, у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК «арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна…».

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК «завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження...».

Поруч із наведеним ч. 2 ст. 170 КПК визначає мету, за наявності якої допускається застосування арешту майна, вказуючи, що «арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди».

5.7. У свою чергу випадки, коли слідчий суддя в арешті майна повинен відмовити, визначені ч. 3 ст. 132 і ч. 1 ст. 173 КПК.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК «застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням». А згідно із ч. 1 ст. 173 КПК «слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу».

5.8. Разом з тим, у відповідності до п. п. 1, 3, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК «при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 170 цього Кодексу);розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб». Зазначені положення п. п. 1, 4, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК узгоджуються з практикою ЄСПЛ щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція). Адже, в п. 195 рішення у справі «Узан та інші проти Туреччини» ЄСПЛ, оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції, зробив висновок, що, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, (3) має забезпечувати справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами. Крім того, в п. 203 рішення у наведеній справі ЄСПЛ, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає, щоб втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право особи, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

5.9. Оскільки оскаржуваною ухвалою арешт було накладено на транспортний засіб та на 1/2 частки двох земельних ділянок з метою конфіскації як виду покарання, то під час апеляційного перегляду колегія суддів зазвичай перевіряє чи: (1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути фактичною підставою для арешту майна; (2) наявна хоча б одна правова підстава для арешту майна; (3) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні детектива; (4) загальносуспільний інтерес обмежити право власності, із огляду на завдання кримінального провадження та наслідки арешту майна для власника, переважає право власника на мирне володіння своїм майном; (5) щодо майна, арешт якого оскаржується, може бути застосовано конфіскацію майна як засіб покарання. Але в даній ситуації колегія суддів перевіряє вказані обставини, виходячи з доводів апеляційної скарги.

5.10. Директор ТОВ «Фінод» у своїх апеляційних скаргах не оспорював факту наявності обґрунтованої підозри в тому, що ОСОБА_2 міг вчинити злочини, у вчиненні яких він підозрюється у рамках кримінального провадження №52017000000000636. Тому, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для виходу за межі доводів, наведених в апеляційних скаргах.

5.11. Щодо ступеня тяжкості, то колегія суддів звертає увагу на те, що серед злочинів, вчинення яких розслідується у кримінальному провадженні №52017000000000636, є особливо тяжкий і тяжкі злочини. Зокрема, як було встановлено, ОСОБА_2 у відповідному кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 364 КК.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 12 КК «тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі». У зв`язку з цим, колегія суддів звертає увагу, що у разі доведеності винуватості підозрюваного ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №52017000000000636, його може бути притягнуто до відповідальності з призначенням покарання у вигляді: (1) штрафу від 15000 до 25000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років з конфіскацією майна (за ч. 3 ст. 212 КК); (2) позбавлення волі на строк від 5 до 12 років (за ч. 1 ст. 255 КК); (3) позбавлення волі на строк від 3 до 6 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, зі штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (за ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 364 КК).

Виходячи із вищевказаного, колегія суддів дійшла висновку про доведеність прокурором існування у кримінальному провадженні №52017000000000636 обґрунтованої підозри такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування арешту майна.

5.12. Правовою підставою для арешту майна ОСОБА_2 , яка вбачається з матеріалів провадження, в оскаржуваній ухвалі зазначено необхідність забезпечити можливість конфіскації майна як виду покарання. Оскільки така підстава передбачена п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК, тому слідчий суддя правильно перевірив наявність правової підстави для арешту майна.

5.13. Оцінюючи те, наскільки потреби досудового розслідування у ситуації, про яку йдеться, виправдовують саме такий ступінь втручання у право ОСОБА_2 на мирне володіння майном, на яке оскаржуваною ухвалою накладено арешт, колегія суддів зауважує, що при вирішенні даного питання враховується можливість в інший спосіб аніж через накладення арешту досягнути результату, передбаченого першим реченням абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 132 КПК «заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження».

Ч. 2 ст. 132 КПК передбачає, що «заходами забезпечення кримінального провадження є: 1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід; 2) накладення грошового стягнення; 3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; 4) відсторонення від посади; 4-1) тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; 5) тимчасовий доступ до речей і документів; 6) тимчасове вилучення майна; 7) арешт майна; 8) затримання особи; 9) запобіжні заходи».

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК «арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження».

Як вважає колегія суддів, у разі відмови накласти арешт на майно ОСОБА_2 , існує ризик його приховування, відчуження у разі здійснення якого не буде можливості застосувати щодо нього конфіскацію як вид покарання. Адже, із наведених заходів забезпечення кримінального провадження лише арешт майна здатен запобігти можливості його приховування чи відчуження, й в інший спосіб цього зробити неможливо.

Вищевказане, на думку колегії суддів, свідчить, що на даній стадії потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йшлося у клопотанні детектива в частині, в якій його було задоволено.

5.14. Водночас, при оцінці того, що з огляду на завдання кримінального провадження та наслідки арешту майна для власника переважає - «загальносуспільний інтерес обмежити право власності» чи «право власника на мирне володіння своїм майном», колегією суддів враховується не лише тяжкість злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_2 , але й те, що один із таких злочинів, передбачений ч. 2 ст. 364 КК, згідно примітки до ст. 45 КК вважається корупційним злочином.

5.14.1. Згідно із Засадами державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки, затверджених Законом України №1699-VII від 14.10.2014, саме корупція є однією з причин, що призвела до масових протестів в Україні наприкінці 2013 року - на початку 2014 року. Крім того, у п. 3.3. розділу 3 Стратегії національної безпеки України, схваленої рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 06.05.2015, та затвердженої Указом Президента України №287/2015 від 26.05.2015, корупція визнана однією з актуальних загроз національній безпеці України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК «завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура».

5.14.2. Оскільки інкриміновані ОСОБА_2 злочини стосуються спричинення тяжких наслідків державним інтересам у вигляді ненадходження до бюджету митних платежів, у тому числі за рахунок яких відбувається наповнення Державного бюджету України, за рахунок якого виплачуються заробітні плати вчителям, лікарям, військовослужбовцям та іншим працівникам бюджетної сфери, ремонтуються дороги загального користування тощо, а поруч з ОСОБА_2 в Україні є мільйони добросовісних платників податків і митних платежів, то в цілому українське суспільство зацікавлене в захисті від подібних правопорушень і притягненні винних осіб до відповідальності.

5.14.3. Тому, оцінюючи розумність та співрозмірність обмеження прав ОСОБА_2 завданням кримінального провадження у конкретній ситуації, колегія суддів констатує, що на даній стадії кримінального провадження загальносуспільний інтерес обмежити право власності ОСОБА_2 щодо майна, шляхом накладення на нього арешту для цілей кримінального провадження, переважає його право на мирне користування та розпорядження цим майном. Саме тому, з огляду на суспільну небезпечність діяння і його можливі наслідки не лише для державного бюджету, але й національної безпеки, від якої залежить життя мільйонів людей на території України, застосування арешту майна не порушує справедливого балансу між інтересами власника такого майна і завданнями кримінального провадження.

5.15. Оцінюючи можливість застосування конфіскації майна як виду покарання до майна, на яке детектив НАБУ просив накласти арешт, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про існування сукупності підстав вважати, що таке майно (автомобіль і частки земельних ділянок) може підлягати конфіскації в порядку її застосування як покарання.

5.15.1. Згідно з положеннями ч. 5 ст. 170 КПК «у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна».

Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК «покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються».

Згідно з ч. 2 ст. 59 КК «конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу».

У відповідності до ч. 2 ст. 52 КК «конфіскація майна є додатковим видом покарання».

Поруч із вищенаведеним, санкція ч. 3 ст. 212 КК передбачає застосування до особи, визнаної винуватою у вчиненні передбаченого відповідною нормою злочину, додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

Отже, конфіскація майна є додатковим видом покарання та встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, якщо санкцією хоча б однієї зі статей Особливої частини КК, за якою особу визнано винною вироком суду, передбачено за вчинення конкретного злочину застосування до такої особи додаткового покарання у вигляді конфіскації майна. Зокрема, можливість застосування такої санкції передбачено до особи, в разі визнання її винуватою у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена ч. 3 ст. 212 КК.

5.15.2. Із огляду на те, що у кримінальному провадженні №52017000000000636 ОСОБА_2 інкримінується вчинення злочину, в т. ч. передбаченого ч. 3 ст. 212 КК, то як правильно встановив слідчий суддя, в разі визнання у подальшому відповідної особи винуватою у вчиненні такого злочину його майно може бути конфісковане. Зокрема, за наведених обставин у порядку застосування додаткового покарання можуть бути конфісковані належні йому 1/2 частки земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:20:001:0023, 1/2 частки земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:47:001:0038 та транспортний засіб MERCEDES-BENZ S 350 з номером кузова НОМЕР_1 .

5.15.3. Поруч із наведеним, колегія суддів відхиляє довід директора ТОВ «Фінод» та представника даного товариства стосовно того, що накладення арешту на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК є неможливим, оскільки зазначений автомобіль є власністю не ОСОБА_2 , а ТОВ «Фінод». Оскільки, як вважає колегія суддів, копія листа т.в.о. начальника Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області від 26.12.2019 за №31/15-7284 не є правовстановлюючим документом та навіть в сукупністю з копією договору купівлі-продажу не може підтверджувати факт переходу права власності на автомобіль MERCEDES-BENZ S 350 з номером кузова НОМЕР_1 від ОСОБА_2 до ТОВ «Фінод». Адже, як зазначено в п. 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 (далі - Порядок), «на зареєстровані в уповноважених органах МВС транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію». Крім того, у відповідності до абз. 3 п. 15 вказаного вище Порядку «у разі наявності відомостей про арешт або розшук транспортного засобу його реєстрація не проводиться». Саме з огляду на наведене, а також з урахуванням того, що ТОВ «Фінод» не надано копії свідоцтва про реєстрацію автомобіля MERCEDES-BENZ S 350 з номером кузова НОМЕР_1 за ТОВ «Фінод», колегія суддів вважає недоведеним факт того, що з 19.12.2019 власником відповідного транспортного засобу вже не є ОСОБА_2

5.15.4. Також колегія суддів зауважує, що оскільки предметом перегляду в апеляційному порядку є ухвала слідчого судді від 17.12.2019, на момент постановлення якої власником автомобіля MERCEDES-BENZ S 350 з номером кузова НОМЕР_1 безспірно був ОСОБА_2 , підстав для скасування такої ухвали у зв`язку з можливим укладенням договорів 19.12.2019, направлених на відчуження ним такого свого транспортного засобу третій особі, теж не має. Так як станом на 17.12.2019 зазначені обставини не існували, в апеляційного суду відсутні підстави брати до уваги обставини, які не досліджував слідчий суддя, тобто ті, які виникли після 17.12.2019.

5.15.5. Не заслуговують на увагу й твердження представника ТОВ «Фінод» - адвоката Лазарчук Г. В. стосовно того, що згідно Закону України «Про іпотеку» задоволення вимог кредиторів є пріоритетним, у зв`язку з чим накладати арешт на майно, передане в іпотеку, неможливо. Адже, згідно з ч. 7 ст. 170 КПК «арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу». Тобто, колегія суддів погоджується з доводом прокурора, що кримінально-правових арешт має пріоритет перед іншими арештами, в т. ч. й перед встановленням заборони на відчуження майна за іпотечним договором.

5.15.6. З огляду на зазначене вище, не знайшли свого підтвердження й інші твердження особи, яка звернулася з апеляційними скаргами.

5.15.7. Тому, враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з тим, що, за умови доведеності винуватості ОСОБА_2 в т. ч. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК, зазначене майно, на яке слідчий суддя наклав арешт, може підлягати конфіскації.

(§3) Висновок

5.16. Таким чином, за наведених обставин, апеляційні скарги, подані директором ТОВ «Фінод» на ухвалу слідчого судді від 17.12.2019, слід залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.

Керуючись ст. ст. 7, 115, 131-132, 170-173, 370, 376, 395, 404, 405, 407, 418, 422, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги директора ТОВ «ФІНОД» - ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 грудня 2019 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: М. С. Глотов

Судді: І. О. Калугіна

Д. С. Чорненька