Document No. 88074473

справа № 991/1576/20

провадження №11-сс/991/216/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді Семенникова О.Ю.,

суддів Боднара С.Б., Михайленка Д.Г.,

секретаря судового засідання Марисенко Л.В.,

за участю захисників Сидорчук Ю.М., Малюка О.О.,

підозрюваної ОСОБА_1 ,

прокурора Лучківа Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу захисника Сидорчук Юлії Миколаївни, яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 лютого 2020 року про застосування до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке 14 лютого 2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52019000000000120,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 лютого 2020 року клопотання сторони обвинувачення задоволено, застосовано до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 18 квітня 2020 рокувключно з визначенням застави у розмірі 290 (двісті дев`яносто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 609 580,00 (шістсот дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят) гривень, із покладенням на підозрювану відповідних обов`язків.

В обґрунтування постановленої ухвали слідчий суддя вказав на наявність обґрунтованої підозри та доведеність стороною обвинувачення наявності ризиків того, що підозрювана ОСОБА_1 зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вплинути на свідків у цьому кримінальному провадженні, з метою ненадання ними свідчень, зміни чи відмови від раніше наданих ним показань, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, та вказано на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам.

Вимоги апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка їх подала.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням захисник Сидорчук Ю.М., яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 , звернулась до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 лютого 2020 року та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначила, що обраний запобіжний захід є занадто суровим та до підозрюваної слід застосувати більш м`який запобіжний захід, ухвала слідчого судді прийнята із чисельними порушеннями Кримінального процесуального кодексу України, є необґрунтованою та незаконною виходячи з того, що злочини, за якими підозрюється ОСОБА_1 , стосуються службових осіб державних та комунальних підприємств, в той час як підозрювана була директором філії товариства з обмеженою відповідальністю, тобто юридичної особи приватного права. Також слідчим суддею не враховано, що ОСОБА_1 звільнена з посади директора Дніпропетровської філії ТОВ «Харківське монтажно-виробниче підприємство «Електропівденмонтаж» у травні 2019 року, тобто ще до того, як відбулась поставка товару. Слідчим суддею не врахованого і тих обставин, що взимку 2019 року, перебуваючи на посаді директора ДФ ТОВ «ХМВП «Електропівденмонтаж», ОСОБА_1 вживала всіх заходів задля дотримання умов договору поставки, у зв`язку з чим підписано акт про недоліки.

У скарзі захисником також вказано про відсутність ризику переховування, оскільки підозрювана не ухилялась від явки на допити у рамках даного кримінального провадження та надавала покази під час досудового розслідування, що підтверджується відміткою на повістці про виклик від 07 серпня 2019 року, у зв`язку з чим висновки слідчого судді та доводи органу досудового розслідування з цього приводу є необґрунтованими, в тому числі з урахуванням того, що після звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, ОСОБА_1 здала до Головного управління державної міграційної служби України у Дніпропетровській області свій закордонний паспорт НОМЕР_1 , а два інші паспорти, на які посилалась сторона обвинувачення, здані влітку при заміні закордонного паспорту.

Стороною обвинувачення також не вказано, а слідчим суддею не встановлено жодного свідка, на кого може впливати підозрювана ОСОБА_1 , у зв`язку з чим вказаний ризик за позицією заявника є також необґрунтованим та недоведеним.

За доводами апеляційної скарги органом досудового слідства не доведено також існування ризиків можливого знищення, сховання або спотворення будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки не зазначено, які саме речі, документи може знищити підозрювана. Слідчим суддею не взято до уваги, що необхідні речі та документи, що мають значення для кримінального провадження, вилучені в ході проведеного обшуку, а кран переданий державному підприємству, знаходився у його розпорядженні і коли він зник, підозрювана не перебувала на посаді директора.

Відтак, при встановленні ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, як зазначено в апеляційній скарзі захисником, слідчим суддею не взято до уваги, що кран зник у період знаходження у володінні працівників державного підприємства, і на той час ОСОБА_1 не працювала на посаді директора підприємства.

Захисником Сидорчук Ю.М. у апеляційній скарзі також зазначено, що підозрювану ОСОБА_1 19 лютого 2020 року незаконно затримали - без ухвали слідчого судді, і на час затримання підозрювана не мала статусу підозрюваної особи у вказаному кримінальному провадженні, і дані обставини, слідчим суддею під час прийняття оскаржуваного рішення враховані не були.

Також за позицією особи, яка звернулась з апеляційною скаргою, слідчим суддею в оскаржуваному рішенні не враховані вимоги ст.178 КПК України, не надана оцінка в сукупності всіх обставин, в тому числі міцності соціальних зв`язків підозрюваної, її характеристику, щодо допомоги ОСОБА_1 батькові, який є пенсіонером та інвалідом, перенесення підозрюваною у 2018 році онкологічної операції та потреба у спеціальному харчуванні.

За позицією захисника прокурором не доведено, а слідчим суддею фактично не отримано від сторони обвинувачення жодних обґрунтувань неможливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, та як наслідок, єдиною підставою для тримання підозрюваної ОСОБА_1 під вартою в оскаржуваній ухвалі зазначено тяжкість інкримінованого їй правопорушення.

Також вказано на неспівмірність розміру встановленої застави доходам особи, оскільки судом не враховано майновий стан підозрюваної згідно з довідками про доходи за 2018 рік та 2019 рік, у зв`язку з чим визначена суддею сума застави у розмірі 609 580 грн. є занадто високою.

Позиції учасників судового провадження.

Захисник Сидорчук Ю.М. у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити у повному обсязі із зазначених у ній підстав.

Захисник Малюка О.О. та підозрювана ОСОБА_1 підтримали апеляційну скаргу захисника Сидорчук Ю.М., просили її задовольнити в повному обсязі.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив рішення слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.

Мотиви суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно з ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу до підозрюваної ОСОБА_1 слідчий суддя у повному обсязі дотримався вимог ст.ст.132, 177, 178, 182, 194 КПК України.

Відповідно до матеріалів судового провадження вбачається, що підстави для застосування до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу при розгляді клопотання детектива слідчим суддею належним чином перевірялись. При цьому, у судовому засіданні заслухані доводи прокурора, заперечення захисників та підозрюваної ОСОБА_1 , досліджені письмові матеріали клопотання прокурора та письмові заперечення з додатками сторони захисту, з`ясовані всі обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_1 , дані про її особу в їх сукупності, в тому числі на які посилалась захисник в апеляційній скарзі, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою в інкримінованих їй кримінальних правопорушень, а також конкретні обставини зазначених правопорушень.

Слідчим суддею встановлено та з матеріалів судового провадження вбачається, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень за ч.5 ст.27, ч.2 364 КК України та ч.1 ст.366 України, тобто в умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої юридичної особи пособництві службового становища всупереч інтересам служби, що завдало шкоди державним інтересам та спричинило тяжкі наслідки, за попередньою змовою групою осіб, а також у внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, 19 лютого 2020 року о 08 год 33 хв ОСОБА_1 затримано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України, того ж дня о 23 год 37 хвїй належним чином в порядку ст.278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України.

Слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі зазначено, що підозрювана ОСОБА_1 була службовою особою відповідно до примітки 1 до ст.364 КК України, оскільки обіймала в ДФ ТОВ «ХМВП «Електропівденмонтаж» посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій.

Колегія суддів не погоджується з даними висновками слідчого судді та вважає їх помилковими, оскільки відповідно до примітки 1 ст.364 КК України суб`єктом зазначеного злочину є особи, які серед іншого обіймають постійно чи тимчасово на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом. До державних та комунальних підприємств прирівнюються юридичні особи, у статутному фонді яких відповідно державна чи комунальна частка перевищує 50 відсотків або становить величину, що забезпечує державі чи територіальній громаді право вирішального впливу на господарську діяльність такого підприємства.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДФ ТОВ «ХМВП «Електропівденмонтаж», у якому підозрювана обіймала посаду директора, є філією ТОВ «ХМВП «Електропівденмонтаж», яке є юридичною особою приватного права.

У зв`язку з цим слідчий суддя помилково дійшов висновку, що підозрювана ОСОБА_1 відповідно є службовою особою саме за визначенням положень примітки 1 до ст.364 КК України

Враховуючи вищевикладене, позиція сторони захисту щодо хибності висновків слідчого судді в частині визнання ОСОБА_1 службовою особою саме за приміткою 1 до ст.364 КК України є обґрунтованою.

В той же час, оскільки ОСОБА_1 займала посаду директора в юридичній особі приватного права, підозрювана визнається службовою особою за положеннями ч.3 ст.18 КК України, проте зміст обставин за пред`явленою їй підозрою свідчить про кваліфікації її дій за ст.364 КК України саме і лише разом з нормою ч.5 ст.27 КК України як пособника у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.364 КК суб`єктами даного злочину.

Відтак, визначення або невизначення підозрюваної службовою особою за змістом пред`явленої органом досудового розслідування підозри не впливає на обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину за кваліфікацією ч.5 ст.27, ч.2 ст.364 КК України.

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_1 могла вчинити вищевказані кримінальні правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.

Так, під час розгляду клопотання прокурора слідчий суддя, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточну кваліфікацію дій ОСОБА_1 , виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, дійшов вірного висновку про наявність обґрунтованої підозри на час розгляду клопотання щодо можливого вчинення ОСОБА_1 інкримінуємих кримінальних правопорушень.

Таким чином, незважаючи на помилкову підставу визначення підозрюваної службовою особою, слідчим суддею за наданими матеріалами клопотання правомірно встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою інкримінуємих правопорушень, у зв`язку з чим посилання захисника підозрюваної на необґрунтованість підозри, в тому числі через неправильну кваліфікацію дій особи за визначеними органом обвинувачення нормами, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та є такими, що спростовуються матеріалами судового провадження.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме того, що підозрювана ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів встановила належне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваної, в тому числі про її сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК України.

Щодо посилання захисника про необґрунтованість висновку слідчого судді про наявність ризику того, що підозрювана ОСОБА_1 зможе переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, вбачається, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.364 КК України та ч.1 ст.366 КК України, один з яких згідно з положеннями ст.12 КК України є тяжким злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Крім того, за приміткою ст.45 КК України злочин, передбачений ст.364 КК України є корупційним, а отже у разі засудження особи, до неї не може бути застосовано звільнення від покарання, а також застосування більш м`якого покарання, ніж передбачене законом.

Колегія суддів зазначає, що сама по собі тяжкість злочину не є визначальною умовою, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Посилання захисника на обставини, що підозрювана під час досудового розслідування добровільно з`являлась на допит у якості свідка колегією суддів приймається до уваги, однак попередня належна процесуальна поведінка до вручення повідомлення про підозру не спростовує ризиків, зазначених в ухвалі слідчого судді. Передача ж закордонного паспорту на зберігання до управління державної міграційної служби України у Дніпропетровській області є умовою виконання підозрюваною обов`язку, встановленого слідчим суддею, після внесення застави та не впливає на вирішення питання судом апеляційної інстанції щодо правомірності висновку слідчого судді за апеляційною скаргою при встановленні ризиків під час розгляду клопотання детектива.

Отже, враховуючи вищевикладене, у сукупності із обґрунтованим стороною обвинувачення розміром завданої шкоди, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо існування ризику можливого переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду.

Щодо заперечень сторони захисту про відсутність доказів, які б обґрунтовували наявність ризику можливості ОСОБА_1 незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні колегія суддів відзначає наступне.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, при оцінці існування цього ризику слідчий суддя виходив із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до якої на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст.224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків, які під час досудового розслідування надали пояснення на підтвердження обставин пред`явленої підозри, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Таким чином, враховуючи характер можливо вчиненого кримінального правопорушення, а також те, що підозрювана ОСОБА_1 знайома з працівниками ДФ ТОВ «ХМВП «Електропівденмонтаж» та ТОВ «ТД «ТАЙГЕР СТІЛ», яке здійснило постачання автокрану до ДФ ТОВ «ХМВП «Електропівденмонтаж», може спілкуватись з ними та впливати на цих свідків з метою зміни останніми своїх показань, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрювана ОСОБА_1 може вчинити дії із тиску на свідків з метою зміни наданих ними свідчень.

Посилання захисника Сидорчук Ю.М. на відсутність доказів, які б обґрунтовували наявність ризику можливості ОСОБА_1 знищити, спотворити та приховати докази у кримінальному провадженні, оскільки всі необхідні докази органами досудового розслідування вилучені під час обшуку, а автокран, вилучений та переданий на зберігання, згодом зник коли підозрювана вже не перебувала на посаді директора підприємства, колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Так, слідчим суддею надано належну оцінку даним обставинам та вірно зазначено, що цей ризик існує, оскільки підозрювана обґрунтовано підозрюється у внесені до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що збільшує ризик того, що вона й надалі може вчиняти дії направлені на фальсифікування доказів (речей, документів). Речовий доказ у даному провадженні - автокран жовтого кольору на базі вантажного автомобіля китайського виробництва, переданий на зберігання на території БФ ДП «АМПУ», як на час розгляду клопотання слідчим суддею, так і апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали від 21 лютого 2020 року, не виявлено, місцезнаходження не встановлено, що також підтверджує про можливість існування вказаного ризику.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з мотивами слідчого судді і також вважає, що ризик того, що ОСОБА_1 як особисто, так і за допомогою інших підозрюваних (інших осіб), може знищити сховати або спотворити докази у даному кримінальному провадженні, а також будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, є встановленим та належним чином обґрунтованим.

Вказані обставини зникнення на стадії досудового розслідування речового доказу - автокрану, який знаходився на відповідальному зберіганні у одного із підозрюваних у даному кримінальному провадженні, належним чином обґрунтовує і встановлений слідчим суддею ризик можливості ОСОБА_1 , підозрюваної окрім іншого у вчиненні умисного пособництва у вчиненні злочину за ч.2 ст.364 КК України іншими підозрюваними, перешкоджати даному кримінальному провадженню іншим чином, в тому числі вчиненням дій за допомогою інших співучасників злочину з метою введення в оману органу досудового розслідування щодо обставин вчинення злочину, характеру відносин, що склалися між ДФ ТОВ «ХМВП «Електропівденмонтаж» та БФ ДП «АМПУ».

Відтак, приймаючи до уваги вищенаведені ризики, які слідчий суддя визнав доведеними, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.364 КК України та ч.1 ст.366 КК України, характер та обставини провадження, розмір шкоди, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що на час розгляду ним клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосування більш м`яких запобіжних заходів, в тому числі особистого зобов`язання, не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваної та виконання нею процесуальних обов`язків.

Колегія суддів зазначає, що вчинене кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_1 , має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Надані із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою матеріали доводять наявність правових підстав для обрання підозрюваній зазначеного запобіжного заходу, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують саме такий обсяг втручання у права та інтереси підозрюваної з метою досягнення дієвості цього провадження шляхом обрання найбільш тяжкого запобіжного заходу.

Відносно обґрунтованості розміру застави, який визначений слідчим суддею та оскаржується стороною захисту з підстав неврахування майнового стану підозрюваної, колегія суддів зазначає, що слідчим суддею при визначенні розміру застави належним чином враховано розмір спричинених збитків в розмірі 2 490 000,0 грн внаслідок інкримінуємих злочинних дій, враховано посади, які одночасно займала підозрювана, її майновий стан та доходи за 2018-2019 року згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, і як наслідок вірно з урахуванням всіх вимог ст.182 КПК України визначено розмір застави у розмірі 290 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 609 580 (шістсот дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят) грн.

Слідчим суддею досліджено та належним чином надано оцінку доводам захисника відносно можливого незаконного затримання ОСОБА_1 поза процедурою визначеною законодавством, зокрема, всупереч положенням п.14 ч.1 ст.3, п.3 ч.1 ст.208 КПК України.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо належного дотримання процесуальних процедур затримання та подальшого вручення підозри за обставин та висновків, викладених в ухвалі від 20 лютого 2020 року.

Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, не спростовують, істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними захисником підозрюваної в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги захисника Сидорчук Ю.М., яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 , підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 422, 532 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника Сидорчук Юлії Миколаївни, яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 лютого 2020 лютого про застосування до підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке 14 лютого 2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52019000000000120,залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

___________ ___________ ___________

Семенников О.Ю. Боднар С.Б. Михайленко Д.Г.