Document No. 88926420

Справа № 991/3292/20

Провадження1-кс/991/3393/20

УХВАЛА

24 квітня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М., за участю секретаря судового засідання Зубріцької А.М., детектива Харкевича Ю.І., адвоката Дорошенка К.К., Хохули М.О., розглянувши у закритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Харкевича Ю.І., погоджене із прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Гарванком І.М. про арешт майна по кримінальному провадженню № 52019000000000906 від 11.10.2019,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло відповідне клопотання, в якому детектив, з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, прохає про арешт майна підозрюваного ОСОБА_1 , а саме: грошових коштів у національній та іноземній валюті в загальній сумі 92 900 грн. та 5 700 доларів США.

Відповідно до матеріалів клопотання, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52019000000000906 від 11.10.2019, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що під час проведення досудового розслідування кримінального провадження № 52019000000000105 від 06.02.2019, за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Державного підприємства «Гутянське лісове господарство», що спричинило тяжкі наслідки, директором вказаного державного підприємства ОСОБА_1 , на виконання свого злочинного умислу, 10.10.2019 запропоновано та 30.10.2019 передано детективу Національного антикорупційного бюро України - ОСОБА_2 , тобто службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірну вигоду в розмірі 100 000 тисяч доларів США з метою прийняття останнім в інтересах ОСОБА_1 та інших зацікавлених осіб, рішення по справі № 52019000000000105.

30.10.2019 детективами Національного антикорупційного бюро України проведено обшук автомобіля марки Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який перебував під керуванням ОСОБА_1 та під час обшуку виявлено та вилучено грошові кошти в національній та іноземній валюті, а саме: 70 банкнот номіналом по 200 гривень, 100 банкнот номіналом по 200 гривень, 16 банкнот номіналом по 500 гривень, 4 банкноти номіналом по 200 гривень, 1 банкнота номіналом 100 гривень, 100 банкнот номіналом по 500 гривень; 17 банкнот номіналом по 100 доларів США, 80 банкнот номіналом по 50 доларів США, в загальній сумі 92 900 грн. та 5 700 доларів США.

04.11.2019 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду постановлено ухвалу, якою надано дозвіл детективам Національного бюро на проведення обшуку транспортного засобу - автомобілю марки Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з метою виявлення речей і документів зазначених в протоколі обшуку від 30.10.2019, в тому числі вищезазначених грошових коштів.

На підтвердження права власності на вилучені грошові кошти детективом надано копію протоколу обшуку автомобіля Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до якого було вилучено вищевказані грошові кошти; декларацію про майновий стан; відеозапис обшуку від 30.10.2019.

Також у клопотанні детектив просить про розгляд клопотання у закритому судовому засіданні з метою не розголошення відомостей досудового розслідування та без повідомлення власника майна, оскільки це є необхідним для забезпечення арешту майна та зменшить ризик передачі або відчуження зазначеного майна третім особам.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 КПК України, слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні, якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом.

Згідно ч. 1 ст. 222 КПК України, відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов до висновку про можливість розгляду клопотання у закритому судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. Зважаючи на те, що майно, на яке детектив прохає накласти арешт було вилучено під час проведення обшуку, тому не існує об`єктивних причин вважати, що воно може бути знищено, приховано від органу досудового розслідування. Відповідно до зазначеної норми, після отримання клопотання, слідчим суддею здійснено судовий виклик ОСОБА_1 , як особи з користування якої було вилучено майно, на яке детектив прохає накласти арешт. Також про дату та час слухання було повідомлено захисників підозрюваного ОСОБА_1

У судове засідання з`явилися захисники ОСОБА_1 - адвокат Дорошенко К.К. та Хохула М.О., які надали пояснення з приводу того, що детективом у клопотанні не вірно зазначено власника майна, оскільки вилучені грошові кошти є власністю матері підозрюваного - ОСОБА_3 . На підтвердження чого вказали на той факт, що автомобіль у якому було проведено обшук та вилучено грошові кошти є власністю ОСОБА_3 . На підставі зазначеного просили відмовити в задоволенні клопотання.

Крім цього, звернули увагу, що кошти мають статус тимчасово вилученого майна, проте у визначений КПК України строк на вказане майно не було накладено арешт. Підстав для поновлення строків КПК України не передбачає, тому є всі підстави відмовити у задоволенні клопотанні або повернути клопотання детективу.

Детектив у судовому засідання клопотання підтримав, прохав задовольнити. Пояснення надав аналогічні тексту клопотання. Додатково пояснив, що хоча автомобіль, у якому проведено обшук і зареєстрований на матір ОСОБА_1 , однак фактичним його власником є сам підозрюваний, що підтверджується фактом постійного користування останнім зазначеним автомобілем. Зазначив, що твердження адвокатів стосовно права власності на вилучені гроші, є оманливим, оскільки на час зупинення та проведення обшуку автомобіля у ньому перебував сам підозрюваний. Крім того, ніяких речей, які б належали його матері у автомобілі відшукано не було, що вказує на безпідставність тверджень адвокатів.

Розглянувши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків

Відповідно до ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Частина 3 ст. 132 КПК України зазначає, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з вимогами ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

В силу вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні;

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна;

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як вбачається із матеріалів клопотання, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 52019000000000906 від 11.10.2019. У кримінальному провадженні 31.10.2019, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав (наприклад «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.07.2011 та інших), що «термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення». Тим більше, що відповідно до практики ЄСПЛ, факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Перевіривши наявні у суду матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Вирішуючи питання про правову підставу для забезпечення кримінального провадження слідчий суддя зазначає, що інкриміноване ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369 КК України, передбачає призначення покарання з можливістю конфіскації майна або без такої. А тому з метою забезпечення реальності виконання вироку, на цій стадії є доцільним накласти арешт на майно підозрюваного, а саме: грошові кошти в національній та іноземній валюті в загальній сумі 92 900 грн. та 5 700 доларів США.

Крім того, зважаючи на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя виходить з того, що критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50). Так, враховуючи наведене, слідчий суддя вважає за можливе накласти арешт саме шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном, яке належить підозрюваному ОСОБА_1 .

З приводу приналежності коштів ОСОБА_3 , з урахуванням наявних матеріалів, слідчий суддя ставить під сумнів цю обставину. Так, з дослідженого відеозапису проведеного обшуку 30.10.2019, вбачається, що кошти знаходились у сумці, в якій знаходились речі, а саме посвідчення на ім`я ОСОБА_1 , що у певній мірі дозволяє встановити приналежність власника сумки. Відомості зазначені у запереченнях до протоколу обшуку, про приналежність коштів, а саме твердження, що вони належать жінці та матері ОСОБА_1 у сукупності із запереченнями адвокатів, про приналежність коштів виключно матері ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , свідчать лише про можливі заходи, які здійснювала родина для спростування приналежності коштів ОСОБА_1 , мають суперечливий характер, а тому сприймається судом, як можливість уникнення арешту вказаного майна.

Поряд з цим, у судовому засіданні адвокатами не підтверджено доходи ОСОБА_3 та можливість здійснення нею накопичень у розмірі вилученої суми грошових коштів, тобто не надано жодного доказу на підтвердження своєї позиції, у зв`язку із чим доводи сторони захисту щодо права власності на вилучені грошові кошти не приймаються до уваги слідчим суддею.

Слідчий суддя також звертає увагу, що зазначені у клопотанні кошти не мають статусу тимчасово вилученого майна, оскільки про їх відшукання зазначено в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 04 листопада 2019 року. Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном. За таких обставин, підстави вважати кошти тимчасово вилученим майном у слідчого судді відсутні, а тому заперечення захисту щодо недотримання вимог ч. 5 ст. 171 КПК України є необгрунтованими.

На підставі вищевикладеного, слідчий суддя переконаний, що з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, є правові підстави для арешту майна.

Керуючись ст.ст. 110, 131-132, 170-175, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Харкевича Ю.І., погоджене із прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Гарванком І.М. про арешт майна по кримінальному провадженню № 52019000000000906 від 11.10.2019 - задовольнити.

Накласти арешт, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, на майно, що належить підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- грошові кошти в загальній сумі 92 900 грн. та 5 700 доларів США, а саме: 70 банкнот номіналом по 200 гривень, 100 банкнот номіналом по 200 гривень, 16 банкнот номіналом по 500 гривень, 4 банкноти номіналом по 200 гривень, 1 банкнота номіналом 100 гривень, 100 банкнот номіналом по 500 гривень; 17 банкнот номіналом по 100 доларів США, 80 банкнот номіналом по 50 доларів США, які виявлені та вилучені 30.10.2019 під час проведення обшуку транспортного засобу - автомобілю марки TOYOTA LAND CRUISER 200, чорного кольору, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Слідчий суддя С.М. Мойсак