Document No. 89130735

Справа № 991/2566/19

Провадження 1-кп/991/195/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2020 р. м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуюча - Федорак Л.М.,

судді - Маслов В.В., Строгий І.Л.,

секретар судового засідання - Луганський О.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальне провадження № 52017000000000540 стосовно обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івано-Франківськ, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працює, одружений, має на утриманні малолітню доньку, не є депутатом,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення прокурор: Кимлик Р.В.

сторона захисту захисник: Олешко О.М.,

обвинувачений: ОСОБА_1

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 на підставі контракту від 02.10.2015 № 25к/15 з 02.10.2015 до 28.08.2018 обіймав посаду директора державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» (далі - ДП «ЛБТЗ»), тобто відповідно до підпункту «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції, чинній на момент подання декларацій), належав до посадових осіб юридичної особи публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини 1 цієї статті.

Такі особи згідно з ст. 45 цього ж Закону зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством, а також у випадку припинення відповідної діяльності декларацію за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, та наступного року після припинення діяльності декларацію за минулий рік.

Водночас, ОСОБА_1 у декларації за 2017 рік, не вказав відомості про об`єкт нерухомості, належний на праві власності члену його сім`ї, а саме про 242/33524 частки у нерухомості, розташованій на земельній ділянці № НОМЕР_1 під кадастровим номером 944, кадастрова громада 01507 Нусдорф, район Дьоблінг, місто Відень, Республіка Австрія , невід`ємною часткою якої є квартира АДРЕСА_3 придбані 03.06.2011 за ціною 381 000 євро (4 401 314,66 грн відповідно до курсу НБУ станом на 03.06.2011).

Крім цього, в порушення вимог п. 5-1 ч. 1 ст. 46 Закону (в редакції, чинній на момент подання декларації), ОСОБА_1 у вказаній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не вказав відомості про компанію «Aventa Investment Limited», зареєстровану 22.06.2007 за № 62,496 на території Белізу зі статутним капіталом 50 000 доларів США (252 500 грн відповідно до курсу НБУ станом на 25.06.2007), кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якої є він особисто та був станом на кінець відповідного звітного періоду.

Також, ОСОБА_1 у декларації за період, не охоплений раніше поданими деклараціями 01.01.2018 - 28.08.2018 та у декларації після припинення діяльності за 2018 рік, не вказав відомості про об`єкт нерухомості, належний на праві власності члену його сім`ї, а саме про об`єкт нерухомості, розташованій на земельній ділянці № НОМЕР_1 під кадастровим номером 944, кадастрова громада 01507 Нусдорф, район Дьоблінг, місто Відень, Республіка Австрія , невід`ємною часткою якої є квартира АДРЕСА_3 придбані 03.06.2011 за ціною 381 000 євро (4 401 314,66 грн відповідно до курсу НБУ станом на 03.06.2011).

Крім цього, в порушення вимог п. 5-1 ч. 1 ст. 46 Закону (в редакції, чинній на момент подання декларацій), ОСОБА_1 у вказаних деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування не вказав відомості про компанію «Aventa Investment Limited», зареєстровану 22.06.2007 за № 62,496 на території Белізу зі статутним капіталом 50 000 доларів США (252 500 грн відповідно до курсу НБУ станом на 25.06.2007), кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якої є він особисто та був станом на кінець вказаних звітних періодів.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, діючи з прямим умислом, подав завідомо недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме на 4 653 814,66 грн, у кожній з вище зазначених декларацій.

Відповідно, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-1 КК України, а саме, подання суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

07 травня 2020 року прокурором групи прокурорів - прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокуратура Кимликом Романом Володимировичем та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участі захисника Олешка Олега Михайловича, на підставі ст. ст. 468, 469, 470, 472, 473, 476 КПК України укладена угода про визнання винуватості.

Зміст укладеної угоди про визнання винуватості

При вирішенні питання про укладення даної угоди враховано наступні обставини:

- ступінь і характер сприяння ОСОБА_1 у проведенні кримінального провадження щодо нього, беззаперечне визнання ним своєї винуватості в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, надання зізнавальних показань стосовно вчиненого злочину;

- характер і тяжкість висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, зокрема, належність кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , до злочинів невеликої тяжкості, а також спричинення шкоди внаслідок його вчинення лише державним та суспільним інтересам;

- наявність суспільного інтересу у швидкому судовому провадженні, яке забезпечить повне, своєчасне та невідворотне покарання ОСОБА_1 за вчинення корупційного кримінального правопорушення;

- наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Згідно з угодою, обставин, що пом`якшують покарання не виявлено, обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , є вчинення злочину повторно.

Відповідно до угоди, обвинувачений ОСОБА_1 повністю та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі висунутого йому обвинувачення. Зобов`язується беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутого йому обвинувачення у судовому провадженні.

За угодою, враховуючи характер та обставини кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , домовленості щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, відсутні.

Зважаючи на те, що кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 366-1 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , збитків не заподіяно, підстав для його цивільної відповідальності не має.

Відповідно до угоди, прокурор та обвинувачений ОСОБА_1 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ст. 366-1 КК України та погодилися на призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за ст. 366-1 КК України в межах санкції статті у виді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн, з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною з управлінням державними підприємствами на строк 3 роки. На призначення зазначеного покарання обвинувачений ОСОБА_1 згоден.

Відповідно до угоди, сторонам відомо та зрозуміло, що відповідно до вимог ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження даної угоди про визнання винуватості для прокурора і підозрюваного є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями частини четвертої статті 394 та частини третьої статті 424 КПК України, а для підозрюваного - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України.

В угоді сторонами обумовлено наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про можливість укладення угоди про визнання винуватості. Перевірка судом відповідності угоди вимогам КПК України та положення закону, якими він керується

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

У судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України, а саме у поданні суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Обвинувачений ОСОБА_1 беззастережно визнав свою вину, підтвердив свою згоду на призначення узгодженого покарання, а також те, що цілком розуміє свої права, які передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, щодо якого він визнав себе винним, вид покарання, що буде застосований до нього, у разі затвердження угоди.

Обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що насильства, примусу чи погроз з питань укладення угоди до нього ніхто не застосовував. Обіцянок, чи будь-яких інших обставин, не передбачених угодою йому ніхто не надавав.

Захисник Олешко О.М. повідомив, що здійснював захист обвинуваченого під час укладення угоди та повністю підтвердив зазначені його підзахисним дані.

Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; умови угоди не відповідають інтересам суспільства; умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні, зокрема, щодо злочинів невеликої тяжкості, до яких згідно з ст. 12 КК України належить злочин, вчинений ОСОБА_1 . Крім того, шкода, спричинена внаслідок вчинення злочину ОСОБА_1 завдана лише державним та суспільним інтересам.

Узгоджене сторонами у судовому засіданні покарання відповідає вимогам ст. ст. 53, 55, 65 КК України.

Умови угоди відповідають інтересам суспільства. Затвердження угоди свідчить про швидке здійснення судового провадження, яке забезпечить притягнення обвинуваченого до відповідальності за вчинене ним корупційне правопорушення з метою виправлення останнього. Зазначене впливає на усвідомлення суб`єктами декларування караності умисних дій, спрямованих на ухилення від декларування, приховання наявного у них майна та невідворотність відповідальності, сприяє формуванню у суспільства антикорупційної правосвідомості.

Із досліджених судом в судовому засіданні обвинувального акта та угоди, пояснень сторін вбачається, що умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, нею не вирішується питання щодо майна третіх осіб.

Суд встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обґрунтованих підстав вважати протилежно судом не встановлено.

За угодою, домовленості щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, відсутні. Кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , збитків не заподіяно, підстав для цивільної відповідальності обвинуваченого немає.

Фактичні обставини, описані у обвинувальному акті, формулювання обвинувачення, вказане в угоді, підтвердження ОСОБА_1 цих обставин та визнання ним своєї вини у присутності захисника, дають можливість суду дійти висновку про існування фактичних підстав для визнання винуватості обвинуваченим.

Отже, підстави для відмови у затвердженні угоди відсутні, остання відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

Цивільний позов не пред`являвся.

Речові докази відсутні.

Процесуальні витрати в розмірі 2860 грн на проведення судово-почеркознавчої експертизи відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України належить стягнути із обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 не обирався. З огляду на обрану міру покарання, підстави для обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченого відсутні.

Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 474-475 КПК України, суд

у х в а л и в:

затвердити угоду про визнання винуватості від 07 травня 2020 року, укладену між прокурором групи прокурорів - прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Кимликом Романом Володимировичем та обвинуваченим ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 52017000000000540 за участі захисника ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України.

На підставі угоди про визнання винуватості від 07 травня 2020 року призначити ОСОБА_1 покарання за ст. 366-1 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 (три тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) грн з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов`язаною з управлінням державними підприємствами на строк 3 (три) роки.

Процесуальні витрати в розмірі 2860 (дві тисячі вісімсот шістдесят) грн на проведення експертизи стягнути із обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Захисник має право отримати в суді копію вироку.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно з статтею 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 КК України.

Судді

В.В. Маслов І.Л. Строгий Л.М. Федорак