Document No. 89571891

Справа № 760/1711/19

Провадження №11-сс/991/383/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого Михайленка Д. Г., суддів Павлишина О. Ф., Глотова М. С.

за участю секретаря судового засідання Онуфрієнко І. В.,

учасники судового провадження: представник власника майна адвокат Кикіш С-М. Ф. (в інтересах ОСОБА_1 ), прокурори Сидоренко В. А. та Панченко О. О.,

розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 21.01.2019 про арешт майна за клопотанням детектива Горохівського Б. Т. у кримінальному провадженні № 52017000000000365, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.06.2017.

Історія провадження

1.21.01.2019 ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва в кримінальному провадженні № 52017000000000365 (далі також - ухвала слідчого судді) задоволено клопотання детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (далі - детектив НАБУ) Горохівського Т. Б. про арешт майна, яке зареєстроване за ОСОБА_1

2.21.04.2020 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді. У цей же день ухвалою судді-доповідача Чорненької Д. С. призначено розгляд вказаної апеляційної скарги.

3.23.04.2020 ухвалою суду задоволено заяви про самовідвід головуючого Чорненької Д. С. та судді Чорної В. В.

4.28.04.2020 за результатами повторного розподілу зазначеної апеляційної скарги автоматизованою системою документообігу суду ухвалою судді-доповідача призначено розгляд вказаної апеляційної скарги.

Зміст та мотиви оскаржуваної ухвали

5.Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання детектива та вирішено накласти арешт на таке майно: (1) квартиру загальною площею 83,3 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (далі – квартира -1); (2) частку в розмірі ѕ квартири загальною площею 45,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 (далі - частка квартири-2); (3) квартиру загальною площею 53,8 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_4 ( далі – квартира -3).

6.Слідчий суддя обґрунтував задоволення клопотання слідчого тим, що: (1) 15.01.2019 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27 - частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК) ; (2) 11.10.2003 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, який на теперішній час не розірвано; (3) майно, набуте ОСОБА_1 за час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 , є їх спільною сумісною власністю; (4) відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначені об`єкти нерухомості перебувають у власності ОСОБА_1 ; (5) є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення можливої конфіскації майна.

Вимоги і доводи апеляційної скарги

7.В апеляційній скарзі висловлені такі вимоги: (1) поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді; (2) скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою у задоволенні клопотання детектива НАБУ у кримінальному провадженні № 52017000000000365 про арешт майна відмовити.

8.Необхідність поновлення строку апеляційного оскарження обґрунтовується тим, що апелянт не мала можливості звернутися з апеляційною скаргою у встановлені законом строки через обмежувальні заходи, введені постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020.

9.Вимоги апеляційної скарги щодо її суті мотивовані таким: (1) щодо квартири-1 - апелянт визнає, що вона дійсно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, втім вважає, що вказана квартира не може бути обтяжена з метою можливої конфіскації майна, враховуючи положення частини 3 статті 73 Сімейного кодексу України (далі - СК), оскільки вона була придбана 06.12.2014, тобто до подій, які інкримінуються її чоловіку, що в свою чергу свідчить про придбання її не за кошти, здобуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення; (2) щодо частки квартири-2 зазначено, що вона належить апелянту на праві особистої приватної власності, оскільки була набута 30.11.2017 на підставі договору дарування, отже також не може бути обтяжена арештом; (3) квартира-3 не належить на праві власності апелянту, оскільки 14.10.2014 була відчужена нею іншій фізичній особі, яка є добросовісним набувачем, з цих підстав відповідно до вимог частини 10 статті 170 КПК на неї не може бути накладено арешт з метою забезпечення можливої конфіскації майна.

Позиції учасників провадження

10.У судовому засіданні представник власниці майна адвокат Кикіш С-М. Ф. відмовився від апеляційної скарги в частині вимог, які стосуються арешту частки у розмірі ѕ (три четвертих) квартири 60 загальною площею 45,2 кв. м . за адресою: АДРЕСА_22 . Просила в цій частині апеляційне провадження закрити. У решті вимог підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

11.Прокурори не заперечували проти закриття апеляційного провадження в частині арешту зазначеної вище частки квартири АДРЕСА_8 . У решті вимог - заперечували проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просили залишити її без задоволення.

12.Інші учасники судового провадження в судове засідання не прибули та не надали Суду свої позиції щодо апеляційної скарги. Враховуючи, що такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, то їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду (частина 4 статті 405 КПК).

Оцінка та мотиви Суду

13.Враховуючи вимоги і доводи апеляційних скарг та правову позицію, висловлену в оскаржуваній ухвалі слідчого судді, Суд повинен перевірити: (1) наявність підстав для поновлення строку апеляційного оскарження; у разі прийняття Судом рішення про поновлення строку апеляційного оскарження (2) доводи апеляційної скарги щодо часу, належності, підстав набуття/відчуження права власності апелянтом на кожен з об`єктів нерухомого майна, його правовий режим, наявність правових підстав для накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна та (3) вирішити питання щодо клопотання про закриття апеляційного провадження щодо апеляційних вимог стосовно частки квартири-2.

(1) Щодо клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді

14.Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення (пункт 3 частини 2 статті 395 КПК). Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення (абзац 2 частини 3 статті 395 КПК). Для особи, яка оспорює рішення слідчого судді, ухвалене з викликом цієї особи, але без її участі, початком (початковим моментом) перебігу строку для подання апеляційної скарги є момент проголошення такого рішення (постанова Верховного Суду України від 01.10.2015 у справі № 5-103кс15).

15.Оскаржувана ухвала була постановлена 21.01.2019 без участі власниці майна (та її представника), які не повідомлялись про час та дату проведення вказаного судового засідання, що підтверджується змістом оскаржуваної ухвали та матеріалами провадження (том 1 а. с. 76).

16.Як зазначив представник власниці майна оскаржувану ухвалу ОСОБА_1 отримала лише 27.03.2020 та подала апеляційну скаргу засобами поштового зв`язку лише 17.04.2020, тобто за межами п`ятиденного строку апеляційного оскарження. Неможливість своєчасного подання апеляційної скарги апелянт обґрунтувала неможливістю отримання повноцінної правової допомоги у зв`язку із запровадженням карантину.

17.Так, 13.03.2020 Указом Президента України №87/2020 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

18.Із 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин у зв`язку з чим запроваджено певні обмеження щодо умов перевезення пасажирів громадським транспортом, зокрема, з 17.03.2020 заборонено перевезення пасажирів метрополітеном міста Києва, з 18.03.2020 впроваджено обмеження щодо кількості пасажирів, які одночасно можуть перевозитись в наземному громадському транспорті (пункт 1, підпункти 4 та 5 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19»). Карантинні обмеження, введені Урядом, у більшій частині зберігались до 11.05.2020 (зміни, внесені до постанови КМУ № 211 постановами № 242 від 20.03.2020, № 255 від 02.04.2020, № 262 від 08.04.2020, № 284 від 15.04.2020)

19.У місті Києві встановлено режим надзвичайної ситуації регіонального рівня для територіальної підсистеми міста Києва єдиної державної системи цивільного захисту (пункт 1 розпорядження голови виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 488 від 20.03.2020 «Про встановлення режиму надзвичайної ситуації на території міста Києва»). Із 00 годин 00 хвилин 23.03.2020 комунальне підприємство «Київпастранс», яке здійснює перевезення пасажирів на наземному транспорті, забезпечує перевезення виключно тих осіб, які мають спеціальні квитки, посвідчення особи та засоби індивідуального захисту згідно укладених договорів з підприємствами, установами, організаціями, які забезпечують життєдіяльністю міста Києва (пункт 3 рішення постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації, оформлене протоколом № 16 від 21.03.2020).

20.Отже, з 12.03.2020 по 11.05.2020 державою в особі її уповноважених органів та посадових осіб вживались заходи, спрямовані на запобігання поширенню вірусу COVID-19, що передбачали, зокрема, певні обмеження руху транспорту, що об`єктивно могли спричинити (спричинили) труднощі в пересуванні громадян та зміни графіку роботи певних відділень поштового зв`язку, адвокатських компаній. Вказані обставини могли вплинути на своєчасне подання апеляційної скарги та мають враховуватись при вирішенні питання про поновлення процесуального строку.

21.Пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою суду (частина 2 статті 117 КПК).

22.Враховуючи запроваджений на території України карантин та запровадженні у зв`язку з цим обмежувальні заходи, спрямовані на запобігання поширення вірусу COVID-19, необхідність отримання апелянтом правової допомоги щодо аналізу оскаржуваної ухвали та матеріалів справи, підготовки та подання апеляційної скарги, Суд дійшов висновку про наявність поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження. Отже, строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді від 21.01.2019 підлягає поновленню.

(2) Перевірка обґрунтованості накладення арешту на квартиру-1 та квартиру-3

23 .Суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав накладення арешту на квартиру-1 з огляду на таке.

24.При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен серед іншого враховувати: a) правову підставу для арешту майна; b) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини 2 статті 170 КПК); с) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; d) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (частина 2 статті 173 КПК).

25.У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб (частина 5 статті 173 КПК).

26.У клопотанні детектива НАБУ про арешт майна від 17.01.2019 необхідність накладення арешту на майно ОСОБА_1 обґрунтовується серед іншого загрозою його приховування, пошкодження, псування та відчуження з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання (том 1 а. с. 5-6).

27.Задовольняючи клопотання детектива про арешт майна, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження з метою забезпечення конфіскації майна (пункт 3 частини 2 статті 170 КПК) та про належність предмету арешту майна, зазначених вище квартир, жінці підозрюваного - ОСОБА_1

28.Правова позиція власника майна полягає в тому, що слідчий суддя не врахував той факт, що норма частини 3 статті 73 Сімейного кодексу України (далі - СК) не дозволяє накладати арешт на майно, набуте під час шлюбу, у разі, якщо воно було придбано не за кошти, отримані внаслідок скоєння кримінального правопорушення.

29.Наявність правових підстав для конфіскації як виду покарання, обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину, факт перебування у шлюбі з ним, та дата його укладання власником майна не ставиться під сумнів.

30.Із урахуванням меж апеляційного розгляду Суд розглядає лише доводи апелянта стосовно застосування наведеної норми СК з урахуванням встановлених обставин справи.

31.30.07.2011 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб (том 1 а. с. 62-64).

32.Згідно повідомлення про підозру від 19.01.2019 ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні дій, які кваліфікуються як кримінальне правопорушення, що мали місце в період з грудня 2015 року по березень 2017 року, коли він перебував на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» (том 1 а. с. 16).

33.Дійсно, як стверджує апелянт, право власності на квартиру-1 було набуто ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 11.12.2014 № 308105613 (том 1 а. с. 65-66), тобто в період шлюбу, але за рік до вчинення кримінального правопорушення.

34.При відшкодуванні шкоди, завданої кримінальним правопорушенням одного з подружжя, стягнення може бути накладено на майно, набуте за час шлюбу, якщо рішенням суду встановлено, що це майно було придбане на кошти, здобуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення (частина 3 статті 73 СК).

35.Як вбачається з диспозиції наведеної норми, вона обмежує можливість здійснення стягнення за рахунок майна, набутого під час шлюбу, з метою відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, вчиненим одним з подружжя умовою набуття такого майна за кошти, здобуті внаслідок його вчинення. У той же час, жодних обмежень щодо накладення стягнення на майно в результаті застосування конфіскації майна як виду покарання наведена норма не містить. Вказане повністю узгоджується з тим, що саме Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили (стаття 2 КК).

36.Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частини 1 та 3 статті 368 Цивільного кодексу України). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина 2 статті 60 СК) . Дружина , чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном (частина 1 статті 67 СК). Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина 1 статті 69 СК ). У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення (стаття 70 СК) .

37 .Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (частина 5 статті 132 КПК).

38.Оскільки ні особою, якою подано апеляційну скаргу, ні іншими учасниками провадження не надано доказів визначення часток у майні, набутому за час шлюбу подружжя, то воно є їх спільною сумісною власністю. Презюмується, що частки кожного з подружжя є рівними, але це питання на момент постановлення ухвали слідчого судді, не вирішено ні самим подружжям, ні судом в порядку позовного провадження. Квартира не є річчю індивідуального користування, тобто не виключена з режиму спільної сумісної власності.

39.Власником майна не надано доказів придбання ОСОБА_1 вказаних об`єктів майна за рахунок власних особистих коштів. Крім того, апелянт визнає належність квартири-1 на праві спільної сумісної власності з чоловіком, який є підозрюваним в цьому кримінальному провадженні.

40.Оскільки частки подружжя у праві спільної власності не визначені, суд позбавлений можливості їх визначати на етапі досудового розслідування, поза межами позовного провадження.

41.За таких обставин Суд приходить до висновку про правильність застосування арешту майна відносно квартири-1, що є спільною сумісною власністю, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

42.Щодо квартири-3 апелянт стверджує, що вона дійсно належала їй [на підтвердження цього в матеріалах справи міститься копія витягу з Реєстру речових прав на нерухоме майно (том 1 а. с. 67), за якою вказана квартира була набута апелянтом на підставі договору купівлі-продажу від 03.06.2005], в той же час вона була відчужена іншій фізичній особі 14.10.2014 за договором купівлі-продажу (том 1 а. с. 82).

43.Копію вказаного договору апелянт не додала до апеляційної скарги, проте сторона обвинувачення не заперечувала проти цього факту та не надала відомості, які б спростовували твердження апелянта в цій частині.

44.Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень КПК (частини 1, 3 статті 26 КПК).

45.Інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, - особа, стосовно якої (в тому числі щодо її майна) здійснюються процесуальні дії, визначені КПК (пункт 16-1 частини 1 статті 3 КПК).

46.Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (частина 6 статті 22 КПК).

47.Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особа. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов`язки, передбачені КПК для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути, зокрема, особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником. Повноваження представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, на участь у кримінальному провадженні підтверджуються документами, передбаченими статтею 50 КПК, - якщо представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні. Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, користується процесуальними правами третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інтереси якої він представляє (частини 1-6 статті 64-2 КПК).

48.По суті питань, порушених в апеляційній скарзі, апелянт вказує на нібито допущені ухвалою слідчого судді порушення прав та законних інтересів іншої особи - набувача квартири-3 за договором купівлі-продажу від 14.10.2014.

49.Документів, які б підтверджували повноваження апелянта представляти інтереси нового власника квартири-3, до апеляційної скарги не додано.

50.Зважаючи на принцип диспозитивності, враховуючи відсутність повноважень апелянта представляти інтереси нового власника квартири-3, відсутність апеляційної скарги самого такого власника на ухвалу слідчого судді, якою накладено арешт на майно, Суд не може розглядати доводи ОСОБА_1 про порушення прав та законних інтересів особи, на представництво якої вона не уповноважена.

51.Вказане стосується доводів апеляційної скарги про належність квартири-3 іншій фізичній особі. Тому у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині слід відмовити.

(3) Щодо відмови апелянта від апеляційної скарги в частині вимог відносно частки квартири-2

52 .У судовому засіданні представник власниці майна адвокат Кикіш С-М. Ф. відмовилася від апеляційної скарги в частині вимог, які стосуються арешту частки у розмірі ѕ (три четвертих) квартири 60 загальною площею 45,2 кв. м . за адресою: АДРЕСА_22 та просила в цій частині апеляційне провадження закрити.

53.Мотивом відмови від апеляційної скарги в частині апелянт назвала скасування ухвали слідчого судді в цій частині в порядку статті 174 КПК, що також було підтверджено прокурором.

54.Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду (частина 1 статті 403 КПК).

55.У випадку відмови від апеляційної скарги особи, яка її подала, суд апеляційної інстанції виносить ухвалу про закриття апеляційного провадження лише у випадку, якщо вирок або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або якщо немає заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги (абзац 2 пункту 12 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.11.2012 № 10-1717/0/4-12 «Про деякі питання порядку здійснення судового провадження з перегляду судових рішень у суді апеляційної інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України»).

56.Сторона обвинувачення не заперечувала проти відмови та закриття апеляційного провадження в частині вимог щодо частки квартири-2.

57.Інші особи не оскаржували в апеляційному порядку накладення арешту на зазначений об`єкт нерухомості.

58 .Документи, що підтверджують повноваження представника апелянта, не містять застережень щодо обмеження його повноважень, зокрема, права відмовитися від апеляційної скарги в частині чи повністю. Крім того, представник власниці майна адвокат Кикіш С-М. Ф . повідомила Суду, що вона не має обмежень у своїх повноваженнях.

59.Враховуючи викладене, Суд не вбачає перешкод у прийнятті відмови від апеляційної скарги в частині вимог стосовно частки квартири-2 та приходить до висновку про необхідність закриття апеляційного провадження в цій частині.

Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги

60.За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

61.Суд прийшов до висновку, що в частині вимог апеляційної скарги стосовно частки квартири-2 слід закрити апеляційне провадження у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги представником особи, що її подала, в цій частині. У решті - ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

62.Керуючись статтями 26, 170-173, 403, 404, 405, 407, 419, 532 КПК, колегія суддів постановила:

1.Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

2.Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 21.01.2019 про арешт майна.

3.Апеляційне провадження у частині оскарження арешту частки у розмірі ѕ (три четвертих) квартири 60 загальною площею 45,2 кв. м . за адресою: АДРЕСА_7 - закрити.

4.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 у частині оскарження арешту квартири 13 загальною площею 83,3 кв . м ., що розташована за адресою: АДРЕСА_19 , та квартири 47 загальною площею 53,8 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_21 - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Г. Михайленко

Судді О. Ф. Павлишин

М. С. Глотов