- Presiding judge (HACC) : Nohachevskyi V.V.
- Judge (HACC) : Kryklyvyi V.V.
- Secretary : Yarosha O.M.
- Prosecutor : Harvanko I.M.
Справа № 991/4996/20
Провадження № 1-кп/991/53/20
УХВАЛА
15 липня 2020 року місто Київ
Колегія Вищого антикорупційного суду у складі суддів Ногачевського В.В. (головуючий), Галабали М.В., Крикливого В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Яроша О.М.,
прокурора Гарванка І.М.,
обвинуваченого ОСОБА_1 ,
його захисника Дорошенка К.К., Телешецького О.І.,
розглянула у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52019000000000906.
Відповідно до даного акта:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець селища міського типу Золочів Золочівського району Харківської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинувачується за частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України.
1. Питання, передбачені пунктами 1-4 частини третьої статті 314 та частиною другою статті 315 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України)
18 червня 2020 року з Офісу Генерального прокурора отримано вищезазначений обвинувальний акт.
У підготовчому засіданні суду необхідно з`ясувати, чи немає підстав для прийняття рішень, зазначених у пунктах 1-4 частини третьої статті 314 КПК України). У разі їх відсутності, необхідно провести підготовку до судового розгляду.
Вищевказаними нормами КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:
1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування;
2) закрити провадження;
3) повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу;
4) направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.
У підготовчому засіданні прокурор, обвинувачений та його захисники вважали за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду, оскільки обвинувальний акт складений із дотриманням вимог статті 291 КПК України, підстав для закриття провадження, повернення обвинувального акта, внесення подання про визначення підсудності немає.
Судом встановлено відсутність підстав, для прийняття рішень, зазначених у пунктах 1-4 частини третьої статті 314 КПК України. З`ясовано, що будь-які угоди до суду не надходили, обвинувальний акт складено згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, підстав для його повернення чи закриття кримінального провадження не встановлено. Дотримано вимоги підсудності.
З`ясувавши питання, що передбачені пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України, колегії необхідно здійснити підготовку до судового розгляду.
Відповідно до частини другої статті 315 КПК України з метою підготовки до судового розгляду суд:
1) визначає дату та місце проведення судового розгляду;
2) з`ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд;
3) з`ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді;
4) розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту, витребування певних речей чи документів, здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні;
5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.
Прокурор просив призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Сторона захисту не заперечила щодо призначення та розгляду справи у відкритому судовому засіданні.
Згідно з частиною другої статті 316 КПК України судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.
З урахуванням засад гласності та відкритості судового провадження, його необхідно здійснювати відкрито, з обов`язковою участю сторін кримінального провадження: прокурора, обвинуваченого та його захисників.
2. Клопотання, що стосуються запобіжного заходу
До питань, що ставляться перед судом під час підготовчого провадження, належить також вирішення клопотань учасників про зміну чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжних заходів, обраних до обвинуваченого (частина третя статті 315 КПК України).
24.06.2020 прокурором Гарванком І.М. подано клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного згідно з частиною п`ятою статті 194 КПК України (1).
У клопотанні зазначається на необхідність продовження строку дії додаткових обов`язків, оскільки ризики перешкоджання ОСОБА_1 здійсненню правосуддя у справі не зменшились. До ризиків прокурор відносить можливість обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників провадження, а також протиправно перешкоджати провадженню іншим чином. Тому для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_1 необхідно продовжити строк дії таких обов`язків ще на два місяці.
Відповідно до матеріалів клопотання строк попередньо покладених на ОСОБА_1 обов`язків закінчився 29.06.2020.
25.06.2020 від адвоката Дорошенка К.К. надійшло клопотання про скасування запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_1 (2)
У клопотанні захисник просить скасувати запобіжний захід у вигляді застави та повернути грошові кошти у сумі 4 994 600, 00 грн заставодавцю.
Необхідність скасування запобіжного заходу обґрунтовано тим, що наразі не існує жодних ризиків того, що обвинувачений буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищить, приховає чи спотворить речі та документи, що мають значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливатиме на свідків, перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином, вчинить інше кримінальне правопорушення.
Захисник зазначає, що факт відсутності ризиків підтверджується тим, що у ході досудового розслідування ухвалами слідчих суддів та за результатами апеляційних розглядів суд встановлював та визнавав непідтвердженим існування одного й того ж ризику. Водночас, усі клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу, продовження строку покладених обов`язків чи відсторонення від виконання обов`язків ґрунтувалися на аналогічних обставинах. Окрім цього, процесуальна поведінка обвинуваченого - бездоганна. Він жодного разу не порушив покладених обов`язків.
Про необхідність скасування застави, на думку Дорошенка К.К. , вказують і особисті якості обвинуваченого: міцність соціальних зав`язків в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи та проживання, позитивна репутація, його майновий стан, відсутність судимостей та фактів притягнення до кримінальної відповідальності за іншими провадженнями.
З огляду на закінчення строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 додаткових обов`язків, прокурор звернувся до суду з клопотанням про зміну клопотання про продовження строку дії обов`язків згідно з частиною п`ятою статті 194 КПК України. Згідно з новим клопотанням він просив обрати обвинуваченому такі обов`язки:
1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає - смт. Золочів Харківської області, без дозволу детектива, прокурора, за виключенням виїзду до місця роботи у місті Харкові та до населених пунктів у межах Харківської області,
2) повідомляти детектива (слідчого), прокурора про зміну свого місця проживання,
3) утримуватись від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
4) здати на зберігання до органу досудового розслідування (детективу у кримінальному провадженні) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України.
Щодо задоволення клопотання захисника Дорошенка К.К. прокурор заперечував. Він вважав його необґрунтованим.
Захисники Дорошенко К.К. та Телешецький О.І. просили скасувати запобіжний захід, застосований до обвинуваченого. Щодо клопотання прокурора про зміну іншого клопотання про продовження строку дії обов`язків зазначили, що воно не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Згідно з КПК України прокурор може змінити своє клопотання лише щодо запобіжного заходу. Проте додаткові обов`язки не вважаються самостійним запобіжним заходом відповідно до переліку, визначеного статтею 176 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку своїх захисників.
Судом досліджено матеріали клопотань учасників провадження.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.11.2019 ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Одночасно, визначено альтернативний триманню під вартою запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 994 600 гривень. У разі внесення застави на підозрюваного покладено ряд процесуальних обов`язків, визначених частиною п`ятою статті 194 КПК України.
На обґрунтування застосування зазначеного запобіжного заходу слідчим суддею вказано про існування таких ризиків: переховування від органів досудового розслідування та суду, знищення, приховання чи спотворення речей та документів, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно з квитанцією від 04.11.2019 ОСОБА_6 внесено заставу за обвинуваченого у визначеному ухвалою розмірі. 05.11.2019 обвинуваченого звільнено з-під варти під заставу.
21.11.2019 ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги захисників Дорошенка К.К. та Веремійчука К.О. залишено без задоволення, а ухвалу, якою застосовано запобіжний захід - без змін. Додатково Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду зазначено про існування ризику вчинення ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення. Проте ризик переховування ОСОБА_1 від суду чи органів досудового розслідування колегія вважала недоведеним.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.05.2020 строк покладених обов`язків продовжено до 29.06.2020. Під час вирішення питання про продовження строку обов`язків слідчим суддею враховано наявність таких ризиків: переховування від органів досудового розслідування та суду, впливу ОСОБА_1 на свідків.
1. Підстави для застосовування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави існують і на цей час. Застава не підлягає скасуванню.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина друга статті 177 КПК України).
До таких ризиків частина перша статті 177 КПК України відносить можливість обвинуваченого:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 176 КПК України до запобіжних заходів відноситься застава.
За частиною четвертою статті 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме подібні дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Звернення прокурора до суду з обвинувальним актом не означає автоматичне припинення існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Однак, при вирішенні питання про зміну чи скасування запобіжного заходу суду необхідно провести детальний аналіз кожного із встановлених на етапі досудового розслідування ризиків. Існування чинників можливої неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого і під час судового розгляду свідчить про необхідність збереження запобіжного заходу і на цьому етапі.
Провівши аналіз аргументів сторін, суд приходить до висновку про існування ризику переховування обвинуваченого від суду. Цей ризик залишається реальним з огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , суворістю можливого покарання, пов`язаними із цим негативними для особи наслідками.
ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України. Санкція зазначеної статті передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
Цей злочин є корупційним. Чинне законодавство виключає можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
Суд погоджується з твердженнями захисників про те, що незважаючи на частоту перельотів протягом 2018-2019 років, обвинувачений кожного разу повертався на територію України. Більше того, напрямки перельотів свідчать про їх здійснення переважно з метою відпочинку. Тому сам по собі цей факт не може свідчити про однозначну можливість обвинуваченого покинути територію України. Однак, розглядаючи цю обставину разом із зазначеними вище та іншими відомостями, такими як достатній майновий стан обвинуваченого та членів його сім`ї, що випливає з щорічних декларацій обвинуваченого, ризик переховування ОСОБА_1 від суду залишається реальним.
Щодо тверджень сторони захисту, що за час застосування запобіжного заходу процесуальна поведінка ОСОБА_1 була бездоганною, суд не виключає того, що така поведінка була гарантована, в тому числі і відповідним запобіжним заходом.
Колегія також вважає ймовірною можливість вчинення ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення. Згідно з обвинувальним актом злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , був вчинений з метою надання неправомірної вигоди детективу для закриття ним іншого кримінального провадження. Такі дії свідчать про можливість надання неправомірної вигоди іншим посадовим особам задля вчинення в його інтересах інших дій.
У розрізі зазначеного ризику, суд не виключає також можливості впливу обвинуваченого на свідків. Показання свідка отримуються судом усно шляхом допиту особи безпосередньо в судовому засіданні. А отже, за відсутності дієвого запобіжного заходу є ризик незаконного впливу на свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Судом враховано характеризуючі відомості щодо обвинуваченого. Однак, у процесі їхнього співставлення із зазначеними вище ризиками, суд прийшов до висновку, що вони не спростовують необхідності дії запобіжного заходу.
Суд також не бере до уваги твердження захисту про непомірність застави. Відповідно до матеріалів клопотань заставу за обвинуваченого внесено ОСОБА_6 . Водночас, стороною захисту не надано жодних підтверджень його звернення до обвинуваченого з вимогами про повернення коштів. Окрім цього, внесення заставодавцем грошових коштів (застави) було його правом, а не обов`язком.
Не заслуговують на увагу твердження сторони захисту про необґрунтованість обвинувачення. Законодавство містить вимогу виключно щодо перевірки на етапі досудового розслідування підозри на предмет обґрунтованості. Водночас, під час судового процесу закон не вимагає від суду обґрунтовувати обвинувачення при вирішенні питання про зміну/скасування запобіжного заходу. Така оцінка є предметом судового розгляду, що надається судом на підставі поданих доказів при ухваленні кінцевого рішення у справі.
Отже, і надалі існують підстави, що зумовлювали обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави.
2. Судом з`ясовано, що ризики на етапі розгляду справи в суді, порівняно із тими, що існували на етапі досудового розслідування, не зменшились. Відтак, колегія приходить до висновку про необхідність додаткового покладення на обвинуваченого обов`язків, визначених частиною п`ятою статті 194 КПК України.
При застосуванні запобіжного заходу, суд зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких доведена прокурором (частина п`ята статті 195 КПК України).
Такі обов`язки покладаються на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку аналогічному до продовження строку дії тримання під вартою. Після закінчення такого строку ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються (частина сьома статті 195 КПК України).
Незважаючи на те, що прокурор своє клопотання назвав клопотанням про зміну іншого клопотання, воно містить у собі усі ознаки клопотання про зміну запобіжного заходу - застави в частині покладення на обвинуваченого додаткових обов`язків. Тому суд вважає за необхідне розглядати це клопотання за правилами, що передбачені для зміни запобіжного заходу.
Згідно з статтею 176 КПК України додаткові обов`язки, визначені частиною п`ятою статті 194 КПК України, не належать до запобіжних заходів. Однак, їхнє повторне обрання можливе у межах дії запобіжного заходу у вигляді застави.
До обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Необхідність продовження її дії обґрунтовано вище. У порівнянні зі встановленими на етапі досудового розслідування ризики вчинення обвинувачем дій, визначених статтею 177 КПК України, не зменшилися.
Окрім цього, прокурор з клопотанням про продовження строку обов`язків звернувся 24.06.2020, тобто до часу закінчення попереднього строку їх дії. Однак, судове засідання, у якому мало вирішуватись це питання відбулося вже після закінчення строків дії обов`язків.
Відтак, зміна клопотання прокурора та прохання покласти на обвинуваченого зазначені обов`язки зумовлена саме цими обставинами. Будь-які фактичні дані не змінились.
Враховуючи, що на даний час відносно ОСОБА_1 діє запобіжний захід у вигляді застави, прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України і необхідність покладення на обвинуваченого обов`язків, суд приходить до висновку, що заявлене прокурором клопотання підлягає задоволенню.
Водночас, з огляду на закінчення досудового розслідування, обов`язок обвинуваченого щодо повідомлення органу досудового розслідування чи прокурора про зміну місця свого проживання, а також отримання від цих органів дозволу на виїзд з смт. Золочів Харківської області втрачає своє значення. Також суд зважає на доводи сторони захисту щодо затримки цих органів у питаннях надання подібних дозволів. Відтак, колегія вважає за необхідне зобов`язати обвинуваченого повідомляти суд про зміну свого місця проживання, а також не відлучатися із Харківської області без дозволу суду.
Доводи сторони захисту щодо необхідності обвинуваченого часто виїжджати за межі Харківської області у зв`язку з робою є недостатньо обґрунтованими. На підтвердження вказаної тези суду надано виключно наказ про призначення обвинуваченого на посаду, проте інших документів, де, зокрема, встановлювалося б його робоче місце, а також режим роботи не надано.
У зв`язку з існуванням ризику впливу обвинуваченого на свідків, суд вважає за необхідне покласти на нього обов`язок утримуватись від спілкування з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Окрім цього, суд вважає за необхідне зобов`язати обвинуваченого здати до відповідного територіального органу/територіального підрозділу Державної міграційної служби свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України.
3. Клопотання про витребування матеріалів
У підготовчому судовому засіданні прокурором також подано клопотання про витребування у слідчого судді Вищого антикорупційного суду матеріалів клопотання про накладення арешту на майно та його розгляд.
Як вдалося встановити, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1 (грошові кошти у сумі 92 900 грн та 5 700 доларів США). Однак, іншою ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду цю ухвалу скасовано та призначено новий розгляд клопотання детектива про накладення арешту на зазначене майно.
Таким чином, на цей час матеріали клопотання, які прокурор просить витребувати знаходяться на розгляді у слідчого судді Вищого антикорупційного суду. Остаточного рішення за результатами розгляду клопотання постановлено не було.
Фактично, клопотання прокурора зводиться до переобрання колегією на себе обов`язку щодо вирішення клопотання, що перебуває на розгляді слідчого судді. Разом з тим, з новим клопотанням про накладення арешту у спосіб, що передбачений законом, прокурор не звертається.
Як в клопотанні, так і в судовому засіданні прокурор не наводить жодної норми чинного законодавства, яка передбачала б механізм подібного витребування документів в іншого судді.
КПК України та іншими нормами витребування у іншого судді справ, що до цього часу не були розглянуті, не врегульовано. Разом з цим, задоволення клопотання прокурора буде перешкоджати розгляду іншої справи, фактично буде містити ознаки втручання у здійснення правосуддя іншим суддею.
Більше того, ухвалу апеляційною інстанцією поставлено на етапі досудового розслідування в межах виконання функції судового контролю за досудовим розслідуванням. Така функція судом не здійснюється після завершення слідства та передачі обвинувального акта до суду.
На підставі викладеного, суд робить висновок, що таке клопотання є необґрунтованим. Тому воно не підлягає задоволенню.
4. Інші клопотання, що стосуються заходів забезпечення кримінального провадження
15.07.2020 від адвоката Дорошенка К.К. в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_7 надійшли клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.11.2019 (1) та про повернення тимчасово вилученого майна (2).
(1) Клопотання обґрунтоване тим, що рішення про накладення арешту прийняте з істотним порушенням вимог КПК України. Стосовно обвинуваченого відсутня необхідність застосування конфіскації майна, як виду додаткового покарання, у випадку ухвалення обвинувального вироку. Арешт на спільну сумісну власність подружжя накладено незаконно. Такий порядок не передбачений КПК України. Таким чином, захисник просить скасувати накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.11.2019 арешт на майно, зокрема нежитлові будівлі та транспортні засоби.
(2) Зміст наступного клопотання передбачає таке.
Захисник у клопотанні просить негайно повернути тимчасово вилучені під час обшуку автомобіля марки Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , грошові кошти в загальній сумі 92 900 грн та 5 700 доларів США їх законному власнику - ОСОБА_8 .
Клопотання обґрунтовується тим, що зазначений автомобіль та вилучені під час проведення у ньому обшуку грошові кошти належать матері обвинуваченого. Ці кошти на стадії досудового розслідування не були арештовані через відсутність належних правових підстав. Проникнення та вилучення майна з автомобіля є очевидно незаконним. Стороною обвинувачення було грубо порушено вимоги частини третьої статті 172 КПК України.
У судовому засіданні Дорошенко К.К. , Телешецький О.І. та ОСОБА_1 просили задовольнити клопотання. Прокурор Гарванко І.М. просив відмовити у задоволенні клопотань. Вважав їх необґрунтованими.
1. Клопотання про скасування арешту майна не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду за клопотанням обвинуваченого, його захисника, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (частина друга статті 174 КПК України).
Арешт майна допускається, серед іншого, з метою конфіскації майна як виду покарання (пункт третій частини другої статті 170 КПК України).
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачується за частиною третьою статті 369 КПК України. Санкція цієї статті передбачає покарання, зокрема у виді конфіскації майна.
Таким чином, накладення арешту на майно, що належить обвинуваченому на праві власності, обґрунтовується можливістю його конфіскації у випадку визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні зазначеного злочину.
Посилання захисника у клопотанні про відсутність необхідності у застосуванні виду додаткового покарання - конфіскації майна, не заслуговують на увагу, оскільки суд на цьому етапі позбавлений можливості здійснювати оцінку необхідності такого виду покарання. Така оцінка буде надана судом виключно за результатами розгляду справи та оцінки поданих сторонами доказів при ухваленні кінцевого рішення.
Щодо накладення арешту на майно, що знаходиться у спільній сумісній власності обвинуваченого та його дружити, слід зазначити таке.
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина друга статті 60 Сімейного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 73 Сімейного кодексу України за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.
Усе зазначене в клопотанні майно належить обвинуваченому на праві приватної власності чи сумісної власності. При цьому, частка ОСОБА_1 у праві власності на спільно набуте майно не виділена.
Оскільки чинне законодавство передбачає можливість звернення стягнення на спільне сумісне майно, однак частки ОСОБА_7 та ОСОБА_1 на зазначене у клопотанні майно на цей час не визначена, суд не може на цьому етапі скасувати арешт з такого майна.
Таким чином, у задоволенні такого клопотання слід відмовити.
2. Клопотання про повернення тимчасово вилученого майна не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 168 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Як було встановлено під час судового засідання, вирішення питання про арешт зазначених у клопотанні грошових коштів наразі перебуває на розгляді слідчого судді Вищого антикорупційного суду.
Таким чином, колегія робить висновок про передчасність такого клопотання, оскільки до часу вирішення слідчим суддею питання про арешт таке майно не підлягає поверненню його володільцю.
З огляду на зазначене, суд постановив:
ПОСТАНОВИВ:
- клопотання прокурора Гарванка І.М. задовольнити частково та покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі обов`язки:
1) не відлучатися із Харківської області без дозволу суду,
2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання,
3) утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
4) здати до відповідного територіального органу/територіального підрозділу Державної міграційної служби свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, крім паспорта громадянина України;
- строк дії обов`язків встановити до 16.09.2020;
- у задоволенні клопотання захисника Дорошенка К.К. про скасування запобіжного заходу у вигляді застави відмовити;
- у задоволенні клопотання прокурора Гарванка І.М. про витребування матеріалів клопотання про накладення арешту на майно та його розгляд відмовити;
- у задоволенні клопотання захисника Дорошенка К.К. про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.11.2019, відмовити;
- у задоволенні клопотання захисника Дорошенка К.К. про повернення тимчасово вилученого майна відмовити;
- призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52019000000000906 про обвинувачення ОСОБА_1 за частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України;
- судовий розгляд провести у відкритому судовому засіданні у судовій залі № 4 приміщення Вищого антикорупційного суду за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, буд. 41 о 09 годині 00 хвилин 24 липня 2020 року;
- викликати в судове засідання прокурора, обвинуваченого, його захисників.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення й оскарженню не підлягає.
Судді:
М.В. Галабала В.В. Ногачевський В.В. Крикливий