Document No. 91836232

Справа № 623/2988/18

1-кп/991/190/19

УХВАЛА

22 вересня 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючий - Маслов В.В.,

судді - Строгий І.Л., Федорак Л.М.,

учасники кримінального провадження:

секретар судового засідання - Луганський О.Ю.,

прокурор - Іванющенко О.А.,

обвинувачений - ОСОБА_1 ,

захисники - Островська М.А., Пироженко О.С.,

розглядаючи у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 52017000000000614, стосовно обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шахтарськ Донецької області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 29 вересня 2017 року (справа № 760/19986/17, провадження № 1-кс/760/13917/17) було накладено арешт на таке майно:

1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 ;

грошові кошти у сумі 641 долар США, 15400 гривень, вилучені 27 вересня 2017 року під час обшуку квартири АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_2 ;

піджак сірого кольору, грошові кошти у сумі 4000 гривень, вилучені 27 вересня 2017 року під час обшуку службового кабінету № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , які належать ОСОБА_1

20 лютого 2020 року обвинувачений ОСОБА_1 та власник майна - ОСОБА_2 звернулись до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про скасування арешту на вказане майно.

У своєму клопотанні обвинувачений ОСОБА_1 та власник майна ОСОБА_2 посилаються на те, що арешт на майно накладений необґрунтовано та з порушенням вимог КПК України.

Зазначені доводи обґрунтовують наступним:

-арешт було накладено без виклику у судове засідання осіб, які є власниками або володільцями вилученого майна, що позбавило можливості останніх навести заперечення щодо клопотання детектива про арешт майна;

-ухвала слідчого судді про арешт майна є невмотивованою, оскільки вона не містить детального опису мотивів та підстав прийняття рішення з відповідними посиланнями на норми КПК України та матеріали провадження. Слідчий суддя обмежився лише формальною констатацією щодо наявності усіх передбачених кримінальним процесуальним законом підстави для арешту майна, не проаналізувавши при цьому доводи клопотання детектива та допустивши неповний судовий розгляд;

-ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуків від 21.09.2017, які стали підставою для вилучення та подальшого арешту майна, є незаконними та необґрунтованими, оскільки постановлені незаконним складом суду, за відсутності секретаря судового засідання, без здійснення належного фіксування судового засідання, без виклику усіх учасників судового засідання;

-під час звернення до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку, стороною обвинувачення використано завідомо підроблені документи - протоколи допиту свідка ОСОБА_3 ;

-арештоване майно у виді 1/3 частини квартири та грошових коштів, які вилучені за місцем проживання у ОСОБА_1 та в службовому кабінеті ОСОБА_1 не відповідають критеріям речових доказів;

-арештоване майно у виді 1/3 частини квартирине відповідає критеріям спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання;

-єдиним доказом, на підставі якого було накладено арешт на 1/3 частини квартири є інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка сформована неуповноваженою згідно чинного законодавства особою, а отже отримана з суттєвим порушенням вимог КПК України, що свідчить про недопустимість цього доказу в розумінні ст. 87 КПК України.

-накладення арешту на майно грубо порушує недоторкане право приватної власності, гарантоване ст. 41 Конституції України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , та його захисники підтримали клопотання про скасування арешту майна та просили його задовольнити.

ОСОБА_2 подала до суду заяву, згідно з якою підтримала подане клопотання про скасування арешту на майно та просила розглядати це клопотання за її відсутносты.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на правомірність накладення арешту.

Суд, заслухавши учасників судового провадження дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про скасування арешту на майно, з огляду на наступне.

Кримінальне процесуальне законодавство передбачає два можливі шляхи скасування арешту у кримінальному провадженні: оскарження ухвали слідчого судді (суду) про арешт майна в апеляційному порядку або звернення до суду з клопотанням про скасування арешту.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді (суду), якою було накладено арешт на майно може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, зокрема у разі неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, допущення судом першої інстанції істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які дозволяють вважати відповідну ухвалу незаконною та необґрунтованою.

Натомість, подаючи суду клопотання про скасування арешту майна особа, яка заявляє відповідне клопотання, має довести, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 2 ст.174 КПК України)

У даній справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з клопотанням про скасування арешту майна у порядку, визначеному ст. 174 КПК України, а тому суд мав перевірити чи наведені у клопотанні переконливі доводи про необґрунтованість накладеного арешту чи про те, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Проаналізувавши викладені у клопотанні доводи, суд дійшов висновку, що посилання обвинуваченого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на допущені процесуальні порушення, під час ухвалення слідчим суддею рішення за результатами розгляду клопотань детектива про арешт майна та про надання дозволу на обшук, не можуть слугувати підставою для скасування арешту у порядку, визначеному ст. 174 КПК України, оскільки відповідні доводи підлягають оцінці під час процедури апеляційного перегляду судових рішень.

Так само, не можуть слугувати підставою для скасування арешту майна наведені у клопотанні доводи щодо недопустимості тих чи інших доказів, які були зібрані стороною обвинувачення на стадії досудового розслідування та стали підставою для проведення обшуку і накладення арешту на вилучене майно, оскільки відповідна оцінка доказів на предмет їх допустимості можлива лише за результатами їх дослідження на стадії судового розгляду кримінального провадження.

Посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на необґрунтованість накладеного арешту на майно внаслідок невідповідності останнього встановленим критеріям для речових доказів та конфіскації майна, як виду покарання, суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Частиною 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна, зокрема допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт з метою забезпечення збереження речових доказів накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 29 вересня 2017 року, арешт на виявлені та вилучені 27 вересня 2017 року під час проведення обшуку службового кабінету ОСОБА_1 , піджак сірого кольору та грошові кошти в сумі 4000 гривень, було накладено з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки відповідне майно відповідає критеріям, визначеним в статті 98 КПК України.

При цьому, слідчий суддя проаналізував обставини кримінального провадження і надані до клопотання протоколи слідчих дій та дійшов обґрунтованого висновку про те, що існує сукупність розумних підозр вважати, що вилучені грошові кошти та піджак могли зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, а саме залишки спеціальної хімічної речовини, якою було оброблено предмет неправомірної вигоди.

Такі мотиви ухваленого слідчим суддею рішення суд вважає переконливими та такими, що спростовують доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про необґрунтованість накладеного арешту, внаслідок невідповідності арештованого майна критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України.

Окрім того, вищевказаною ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 29 вересня 2017 року, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, було накладено арешт на 1/3 частину квартири, що зареєстрована на праві спільної часткової власності за ОСОБА_1 та на вилучені 27 вересня 2017 року під час проведення обшуку квартири за місцем фактичного його проживання грошові кошти, а саме: 641 долар США; 15 400 гривень.

Оцінюючи наявність підстав для ухвалення слідчим суддею відповідного рішення, суд виходить із того, що арешт майна, з метою забезпечення можливої конфіскації як виду покарання, накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч.5 ст.170 КПК України).

На час накладення арешту на майно ОСОБА_1 був підозрюваним, так як 28 вересня 2017 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді конфіскації майна.

Отже, слідчий суддя цілком обґрунтовано наклав арешт на майно, оскільки мав достатні підстав вважати, що кошти, вилучені за місцем проживання ОСОБА_1 , можуть належати останньому та суд, за результатами судового розгляду, з огляду на положення КК України, може призначити йому покарання у виді конфіскації майна.

У клопотанні про скасування арешту на майно ОСОБА_2 стверджує, що грошові кошти у сумі 641 долар США, 15400 гривень, вилучені 27 вересня 2017 року під час обшуку квартири АДРЕСА_2 , є її особистою власністю, але не підтверджує ці факти жодним доказом, що в свою чергу позбавляє суд можливості перевірити ці доводи та надати їм оцінку.

На час підготовчого судового засідання зазначені слідчим суддею підстави для арешту майна продовжують існувати.

У клопотанні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зняття арешту майна не наведені переконливі доводи про те, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

З урахуванням зазначеного, у задоволенні вказаного клопотання слід відмовити.

Керуючись ст. 170-174, 314-316, 372, 376 КПК України, КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про скасування арешту майна, накладеного відповідно до ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 29 вересня 2017 року - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Судді

В.В. Маслов І.Л. Строгий Л.М. Федорак