- Presiding judge (HACC) : Maslov V.V.
- Judge (HACC) : Nohachevskyi V.V., Fedorak L.M.
- Secretary : Luhanskyi O.Yu.
- Prosecutor : Kozachyna S.S.
Справа № 760/4297/18
1-о/991/6/20
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2020 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючий - Маслов В.В.,
судді - Ногачевський В.В., Федорак Л.М.,
учасники кримінального провадження:
секретар судового засідання - Луганський О.Ю.,
прокурор - Козачина С.С.,
засуджена - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про перегляд за виключними обставинами вироку Вищого антикорупційного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 760/4297/18 за матеріалами кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номерами 42019000000000542 від 12 березня 2019 року та 52017000000000055 від 20 січня 2017 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судді у відставці, з вищою освітою, розлученої, раніше не судимої, -
у вчиненні злочину, передбаченого статтею 366-1 КК України,
в с т а н о в и в:
Фактичні обставини справи
1. Вироком Вищого антикорупційного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 760/4297/18 (провадження 1-кп/4910/27/19) ОСОБА_1 було визнано винуватою у пред`явленому обвинуваченні за статтею 366-1 КК України та призначено їй покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати посади, згідно з наведеним судом переліком.
2. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого була визнана винуватою ОСОБА_1 , полягало у неподанні нею, як суддею та суддею у відставці, декларацій за 2015-2018 роки із зазначенням свого майнового стану, які вона була зобов`язана подати згідно з положеннями ЗУ «Про запобігання корупції».
3. 30 листопада 2019 року вирок суду набрав законної сили, оскільки у відведений законом термін ОСОБА_1 не подала апеляційну скаргу.
4. У подальшому, ОСОБА_1 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою та просила поновити строк на апеляційне оскарження вироку.
5. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15 липня 2020 року у поновленні строку на апеляційне оскарження було відмовлено та повернуто ОСОБА_1 апеляційну скаргу на вирок суду.
6. 27 жовтня 2020 року Конституційним Судом України було ухвалено рішення № 13-р/2020 (справа № 1-24/2020(393/20)), згідно з яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними):
-пункти 6, 8 частини першої статті 11, пункти 1, 2, 6-10-1, 12, 12-1 частини першої, частини другу - п`яту статті 12, частину другу статті 13, частину другу статті 13-1, статтю 35, абзаци другий, третій частини першої статті 47, статті 48-51, частини другу, третю статті 52, статтю 65 ЗУ «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII зі змінами;
-статтю 366-1 КК України.
7. З дня ухвалення цього рішення Конституційним Судом України вказані норми, які визнані неконституційними, втратили чинність.
8. Мотивуючи своє рішення, Конституційний Суд України, зокрема, виходив з того, що наведені вище положення ЗУ «Про запобігання корупції», які стосуються повноважень НАЗК в частині його контрольних функцій як органу виконавчої влади над судовою гілкою влади, суперечать статті 6, частинам 1, другій статті 126, частинам 1, 2 статті 149 Конституції України та порушують принцип незалежності судової влади.
9. Дійшовши висновку про те, що стаття 366-1 КК України суперечить частині 1 статті 8 Конституції України, Конституційний Суд України зазначив, що встановлення кримінальної відповідальності за декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації, а також умисне неподання суб`єктом декларування декларації є надмірним покаранням за вчинення цих правопорушень. Негативні наслідки, яких зазнає особа, притягнута до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених статтею 366-1 КК України, непропорційні шкоді, яка настала або могла настати у разі вчинення відповідних діянь. У зв`язку із цим, законодавець не дотримався принципів справедливості та пропорційності як елементів принципу верховенства права.
10. 9 листопада 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами вироку Вищого антикорупційного суду від 30 жовтня 2019 року.
11. У заяві ОСОБА_1 посилається на пункт 1 частини 3 статті 459 КК України, який передбачає, як виключну підставу для перегляду судового рішення, встановлену Конституційним Судом України неконституційність, закону чи його окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи.
12 .При цьому зазначає, що враховуючи встановлення Конституційним Судом України неконституційності положень ЗУ «Про запобігання корупції» та статті 366-1 КК України, які були застосовані Вищим антикорупційним судом України у вироку від 30 жовтня 2019 року, останній має бути переглянутий за виключними обставинами та скасований із закриттям кримінального провадження з підстав набрання чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за статтею 366-1 КК України.
13. Також, заявниця просила здійснити перегляд за виключними обставинами вироку Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2019 року, який за змістом є аналогічним вироку від 30 жовтня 2019 року.
14. Під час судового розгляду заяви ОСОБА_1 судом було встановлено, що мова іде про один і той самий вирок, ухвалений Вищим антикорупційним судом 30 жовтня 2019 року у справі № 760/4297/18 (провадження 1-кп/4910/27/19), який унаслідок недогляду, було двічі, у різний час, направлено до єдиного реєстру судових рішень.
15. У зв`язку із цим, суд розглядатиме заяву ОСОБА_1 лише щодо перегляду вироку, ухваленого Вищим антикорупційним судом 30 жовтня 2019 року у справі № 760/4297/18 (провадження 1-кп/4910/27/19).
Позиція сторін
16. Під час судового розгляду ОСОБА_1 підтримала вимоги викладені у поданій нею заяві.
17. Прокурор заперечував проти перегляду рішення суду посилаючись на те, що подана ОСОБА_1 заява має бути залишена без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 462 КПК України та не містить чітких даних про судове рішення, яке заявниця просить переглянути. Разом із тим, прокурор зазначив, що у випадку, якщо суд розглядатиме таку заяву по суті, то останній має закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 , з огляду на рішення Конституційного Суду України, згідно з яким визнано такою, що не відповідає Конституції України ст. 366-1 КК України.
Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали,
положення закону, яким керувався суд і практика
18. Суд оцінив доводи поданої заяви, проаналізував положення законодавства, що регулює порушене питання, взяв до уваги судову практику та дійшов висновку про наявність підстав для скасування вироку і закриття кримінального провадження, з огляду на таке.
19. Судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами, зокрема, у випадку встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону чи його окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи (частина 1, пункт 1 частини 3 статті 459 КК України).
20. Суд має право скасувати вирок і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами без задоволення (ч. 1 статті 467 КК України).
21. До повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України законів та інших правових актів Верховної Ради України (пункт 1, частини 1 статті 150 Конституції України).
22. Закони за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, зокрема, у випадку якщо вони не відповідають Конституції України (частина 1 статті 152 Конституції України).
23. Рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені (статті 151-2 Конституції України).
24. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (частина 2 статті 152 Конституції України).
25. Ключовим правовим питанням у даній справі є застосування частини 2 статті 152 Конституції України у взаємозв`язку з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 459 КК України, в аспекті можливості застосування судом ретроспективної дії рішень Конституційного Суду під час перегляду судових рішень у кримінальному провадженні.
26. Свої висновки щодо цього питання суд робитиме на підставі аналізу змісту норм законодавчих актів України та судової практики.
27. Так, аналіз змісту вищенаведених положень частини 2 статті 152 Конституції України дає підстави для висновків, що законодавець на конституційному рівні не передбачив зворотну дію в часі рішення Конституційного Суду України та, відповідно, втрату чинності законів, що визнані неконституційними у ретроспективі.
28. Попри відсутність у Конституції України норм, які б передбачали зворотну дію в часі рішення Конституційного Суду України, у процесуальному законодавстві все ж містяться певні правові наслідки рішення Конституційного Суду України щодо визнання закону неконституційним, які можна назвати ретроспективними.
29. Це, зокрема, закріплена у частині 1, пункті 1 частини 3 статті 459 КПК України можливість перегляду за виключними обставинами судових рішень, при постановлені яких було застосовано закон, що визнаний неконституційним.
30. Схожі за змістом норми також передбачені у цивільному, адміністративному та господарському процесуальному законодавстві.
31. Слід зазначити, що наразі у адміністративному судочинстві складається судова практика, яка фактично виключає реальне застосування вищезазначеного механізму перегляду судових рішень, оскільки суди виходять з позиції відсутності ретроспективної дії рішення Конституційного Суду України на правовідносини, які були предметом спору.
32. Зокрема, вказаний підхід був відображений у рішеннях Верховного Суду та зводився до такого: на момент ухвалення судових рішень норма закону, згодом визнана неконституційною, була чинною; перегляд рішень за таких підстав порушує принцип правової визначеності (res judicata) (постанови Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі №808/2492/18, та від 25 липня 2019 року у справі №804/3790/17).
33. Разом із тим, в ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі №808/1628/18 була аргументована і протилежна позиція.
34. Наведені рішення формують практику Верховного суду у сфері адміністративної юрисдикції натомість у кримінальному судочинстві, така практика на даний час практично відсутня.
35. Саме тому, в аспекті правового питання, що розглядається, суд, вважає за необхідне звернути увагу на правове регулювання, що існує в правових системах інших країн.
36. Так, за законодавством Німеччини справа, заснована на правовому положенні, яке було визнано несумісним із Основним законом, або яке було скасовано відповідно до § 78, або яке базувалося на тлумаченні правового положення, яке Федеральним Конституційним Судом, визнане несумісним із Основним законом, може бути знову відкрита відповідно до положень Кримінально-процесуального кодексу для оскарження остаточного засудження (§ 79 Закону «Про Конституційний Суд»).
37. Законодавство Іспанії передбачає, що Рішення про неконституційність законів, положень чи актів, які мають силу Закону, не дозволяють переглядати судові процеси, завершені кінцевим рішенням, в якому застосовувались закони, положення чи антиконституційні акти, за винятком випадку кримінального або адміністративного судового провадження, якщо застосування визнаної недійсною норми має спричинити зменшення покарання чи санкції, виключення, звільнення або обмеження відповідальності (стаття 40 Закону «Про Конституційний Суд»).
38. Схожі за змістом норми також існують у законодавстві Чеської Республіки (стаття 71 Закону «Про Конституційний Суд»), Словаччини (стаття 41 b «Про Організацію Конституційного Суду»), Румунії (стаття 26 Закону «Про Організацію і Діяльність Конституційного Суду»), Албанії (стаття 26 Закону «Про Організацію і Діяльність Конституційного Суду»), Угорщини (стаття 43 Закону «Про Конституційний Суд»), Республіки Корея (стаття 47 Закону «Про Конституційний Суд»), Мексики (стаття 107 Конституції), Португалії (стаття 282 Конституції).
39. Відповідні законодавчі положення вказують на наявність в правових системах інших держав механізмів, аналогічних до того, який закріплений у частині 1, пункту 1 частини 3 статті 459 КПК України, та згідно з яким держава бере на себе обов`язок забезпечити ефективне поновлення прав людини через можливість повторного розгляду справи, під час якого суд, зважаючи на рішення Конституційного Суду України, повинен переглянути судове рішення, яке ґрунтувалося на неконституційних положеннях закону.
40. Важливим при цьому є те, що у відповідних нормах переважно йдеться про можливість перегляду рішень у справах, що розглядались за правилами кримінального судочинства, тобто особлива увага приділяється тим рішенням, які встановлюють для особи кримінальну відповідальність, та за якими така особа відбуває кримінальне покарання.
41. Це пояснюється тим, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, має відбуватись лише у виняткових випадках, які не порушують принцип правової визначеності (res judicata), оскільки відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі обставини (див. справу «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), N 52854/39, п.52, ECHR 2003-IX)».
42. Підсумовуючи зазначене колегія суддів доходить до висновку, що рішення Конституційного Суду України про визнання закону неконституційним має перспективну дію. Але для учасників судової справи, у якій застосовано неконституційний закон, українське законодавство передбачає спеціальний механізм захисту їхніх прав - перегляд справи за виключними обставинами.
43. Такий механізм не суперечить Конституції України, а навпаки, доповнює існуючі гарантії, що закладені у частині 1 статті 58 Конституції України (закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи) та у статі 5 КК України (зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі).
44. Разом із тим, на переконання суду, сам факт визнання неконституційності застосованої у рішенні норми права, не є автоматичною підставою для скасування такого рішення. Крім цього факту, мають існувати обставини, які вказують на винятковість ситуації, що об`єктивно зумовлює необхідність перегляду судового рішення.
45. У даній справі такими обставинами суд вважає наступні.
46. Як вбачається зі змісту вироку ОСОБА_1 була засуджена за вчинення злочину, передбаченого статтею 366-1 КК України.
47. Згідно з висновками Конституційного Суду України, наведеними у рішенні від 27 жовтня 2020 року, вказана стаття суперечить частині 1 статті 8 Конституції України, оскільки при визначенні її змісту законодавець не дотримав принципів справедливості та пропорційності як елементів принципу верховенства права.
48. Вказаний принцип має визначальне значення, оскільки є відображенням найвищих загальнолюдських цінностей у всіх сферах суспільного життя.
49. Його застосування гарантується як Конституцією України так і кримінальним процесуальним законодавством.
50. Тому, недотримання цього принципу у справі заявниці, об`єктивно вказує на суттєве втручання у її основоположні права та, як наслідок, на необхідність перегляду судового рішення.
51. Крім того, заявниця, до цього часу продовжує зазнавати обмеження своїх прав, передбачених Конституцією України, відбуваючи застосоване до неї згідно зі статтею 366-1 КК України кримінальне покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади, що за висновками Конституційного Суду України є несправедливим та непропорційним.
52. Також, ще одним негативним наслідком, якого може зазнати заявниця у зв`язку із засудженням, є припинення відставки та, відповідно, виплат довічного грошового утримання, згідно із частиною 2 статті 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
53. На переконання колегії суддів у своїй сукупності вказані обставини є такими, що дають підстави для перегляду вироку Вищого антикорупційного суду від 30 жовтня 2019 року за виключними обставинами шляхом його скасування на підставі частини 1, пункту 1 частини 3 статті 459 КПК України.
54. Такий перегляд вироку, що ухвалений на підставі положень закону, визнаних неконституційними, свідчитиме про «відповідальність» держави, про яку йдеться у статті 3 Конституції України. У такий спосіб держава виконує свій обов`язок поновити права, що були порушені унаслідок ухвалення акту, який став об`єктом судового конституційного контролю і визнаний неконституційним.
55. Внаслідок ухвалення рішення Конституційним Судом України та втрати чинності пунктом 8 частини першої статті 11, статтею 49, 50 ЗУ «Про запобігання корупції», а також статтею 366-1 КК України, як таких, що не відповідають Конституції України, діяння, яке ставиться у вину заявниці згідно з висунутим обвинуваченням, перестало бути протиправним і кримінально караним.
56. З огляду на зазначене, провадження у справі необхідно закрити.
57. Попри те, що нормами кримінально-процесуального закону відповідну ситуацію прямо не передбачено як підставу для закриття провадження у справі, суд вважає за необхідне й можливе застосувати аналогію права. Зазначена можливість встановлена частиною 6 статті 9 КПК України, згідно з якою коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються встановлені частиною першою статті 7 КПК України загальні засади кримінального провадження (ухвала ВС від 2 вересня 2020 року справа № 0306/7567/12 (провадження №13-73кс19)).
58. Однією з таких засад є законність, що включає обов`язок суду, як і інших органів державної влади, неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу та інших актів законодавства.
59. Керуючись статтями 370, 372 КПК України,
п о с т а н о в и в:
Вирок Вищого антикорупційного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 760/4297/18 (провадження 1-кп/4910/27/19), яким ОСОБА_1 було визнано винуватою у пред`явленому обвинуваченні за статтею 366-1 КК України - скасувати.
Закрити кримінальні провадження № 42019000000000542 та № 52017000000000055 щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого статтею 366-1 КК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Судді
В.В. Маслов В.В. Ногачевський Л.М. Федорак