Document No. 93605450

Справа № 200/3009/18

Провадження 1-кп/991/61/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Кравчука О.О.,

суддів: Крука Є.В., Білоус І.О.

секретар судового засідання Мітніцька О.В.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Демківа Д.М.

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 січня 2017 року за № 52017000000000023, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Історія провадження, зміст клопотання та позиції сторін

1.1. 27 травня 2020 року ухвалою Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження № 52017000000000023, за епізодами пред`явленого обвинувачення в умисному неподанні суб`єктом декларування декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про запобігання корупції», за 2015 та 2016 роки, що кваліфіковано за ст. 366-1 КК України, на підставі ст. 49 КК України - закрито.

30 липня 2020 року ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду частково задоволено апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_1 та скасовано ухвалу Вищого антикорупційного суду від 27 травня 2020 року про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції кримінального провадження, в частині її обвинувачення у кримінальному провадженні № 52017000000000023 за епізодами неподання декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про запобігання корупції», за 2015 та 2016 роки.

Ухвалою суду від 10 серпня 2020 року у вказаному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 01 вересня 2020 року кримінальне провадження було призначено до судового розгляду.

1.2. 11 грудня 2020 року через канцелярію до Вищого антикорупційного суду від обвинуваченої ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття кримінального провадження.

У своєму клопотанні обвинувачена, із посиланням на рішення Конституційного суду України 27.10.2020 № 13-р/2020, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК, та у зв`язку з набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України, просила закрити кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 05.01.2017 за № 52017000000000023, за її обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366-1 КК України.

1.3. У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 своє клопотання підтримала, просила його задовольнити.

По суті питання закриття кримінального провадження № 52017000000000023 з підстав, указаних у клопотанні, прокурор Демків Д.М. не заперечував.

Щодо вирішення питань про долю речових доказів та документів, скасування заходів забезпечення, сторони повідомили про відсутність необхідності їх вирішення, оскільки в ході досудового розслідування речових доказів вилучено не було, арешти не накладались.

2. Релевантне законодавство та рішення Конституційного суду України

Рішенням Конституційного Суду України від 27.10.2020 № 13-р/2020 у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України, статтю 366-1 КК України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У статті 147 Конституції України встановлено, що Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України.

Відповідно до ст. 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Згідно зі ст. 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У п. 4 рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 № 15-рп/2000 зазначено, що додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов`язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КК України, кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Згідно з ч. 6 ст. 9 КПК, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу

Статтею 284 КПК визначено перелік підстав для закриття кримінального провадження.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК, кримінальне провадження закривається в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

3. Оцінка та мотиви суду

Заслухавши думки сторін, дослідивши доводи клопотання, суд дійшов таких висновків:

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК, кримінальне провадження закривається в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

Тобто, мова йде про прийняття Верховною Радою України, як єдиним органом законодавчої влади в Україні, відповідного закону, який буде скасовувати кримінальну відповідальність за відповідний злочин (т.з. декриміналізація злочину).

Як зазначалось у п. 1.1. цієї ухвали ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України, а саме в умисному неподанні суб`єктом декларування декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про запобігання корупції», за 2015 та 2016 роки.

Із системного аналізу вказаних норм та наведених рішень Конституційного Суду України вбачається, що ст. 366-1 КК України, яка визнана неконституційною, втратила свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, а саме з 27.10.2020.

Суд уважає, що відповідні правила, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК та ч. 1 ст. 5 КК України, хоча і стосуються закону про кримінальну відповідальність, тобто акта органу законодавчої влади, однак, із урахуванням ч. 6 ст. 9 КПК, підлягають застосуванню в цій справі відповідно до загального правового принципу «nullum crimen, nulla poena sine lege», а також статей 58, 92 Конституції України, статей 3, 11 КК України, оскільки кримінальний закон на цей час не містить у собі положень про кримінальну відповідальність за неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про запобігання корупції», у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 .

Таким чином, суд приходить до висновку, щодо відсутності законодавчих підстав для продовження провадження в цій справі та про наявність матеріальних та процесуальних підстав для задоволення клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 , а тому кримінальне провадження № 52017000000000023 за ст. 366-1 КК України, в частині відповідних епізодів, зазначених у п. 1.1 цієї ухвали, підлягає закриттю.

Керуючисьстаттями 7-10, 22, 42, 110, 284, 369, 372 КПК, статтями 147, 151-2, 152 Конституції України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження - задовольнити.

2. Закрити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 січня 2017 року за № 52017000000000023, за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366-1 КК України, за епізодами неподання декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про запобігання корупції», за 2015 та 2016 роки, на підставі п. 4, ч. 1 ст. 284 КПК.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Кравчук О.О.

Судді: Крук Є.В.

Білоус І.О.