Document No. 94317692

справа № 991/9343/20

провадження №11-сс/991/10/21

слідчий суддя: Михайленко В.В.

доповідач: Чорна В.В.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

Іменем України

20 січня 2021 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Чорної В.В.,

суддів Никифорова А.С., Павлишина О.Ф.,

при секретарі судового засідання Халітовій І.В.,

за участі:

особи, якою подано апеляційну скаргу - захисника Білявського Я.М.,

захисників Терефенко О.Р., Штокалова Є.А.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

прокурора Перова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Білявського Ярослава Миколайовича - захисника підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Озаричі, Конотопського району Сумської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, у кримінальному провадженні № 52020000000000362 від 03.06.2020 р., на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.11.2020 р. про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, -

ВСТАНОВИЛА:

1.Короткий зміст оскаржуваного рішення, апеляційної скарги та заперечень.

До Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яка ухвалою від 24.11.2020 р. призначена до розгляду.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.11.2020 р. відмовлено у задоволенні скарги адвоката Білявського Ярослава Миколайовича - захисника підозрюваного ОСОБА_1 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 52020000000000362 від 03.06.2020 р.

В апеляційній скарзі захисник Білявський Я.М. просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, підписане 13.06.2020 року заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та вручене в цей же день прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Семаком І.А. у межах кримінального провадження № 52020000000000362 від 03.06.2020 р. Посилається на те, що зазначена ухвала слідчого судді є незаконною, невмотивованою, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що слідчий суддя при вирішенні скарги на повідомлення про підозру вийшов за межі предмету скарги та її обґрунтування, оскільки стороною захисту не порушувалось питання обґрунтованості підозри чи її доведеності. Крім того, слідчим суддею викривлено доводи скарги, що призвело до невідповідності висновків оскаржуваної ухвали фактичним обставинам провадження - зокрема, в частині того, що доводи скарги стосуються питань кваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_1 . Захисник стверджує, що у скарзі насправді було викладено доводи на підтвердження того, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 ґрунтується на статті Кримінального кодексу, яка спростовується обставинами кримінального правопорушення, викладеними безпосередньо у повідомленні про підозру.

Прокурор у кримінальному провадженні Семак І.А. подав заперечення проти апеляційної скарги, в яких зазначив, що кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України відповідає фактичному викладу обставин у повідомленні про підозру, а позиція апелянта щодо кваліфікації дій останнього є помилковою через те, що згідно з встановленими обставинами кримінального правопорушення, неправомірна вигода передавалась саме для спонукання заступника Генерального прокурора винести постанову про закриття кримінального провадження, а не для спонукання ОСОБА_3 вплинути на останнього. Отже, на думку прокурора, дії ОСОБА_1 були спрямовані саме на пособництво у наданні неправомірної вигоди, а не на пособництво у зловживанні впливом, що підтверджує правильність обраної кваліфікації його дій.

2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні захисник Білявський Я.М. підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у скарзі.

Підозрюваний ОСОБА_1 та захисники Терефенко О.Р. і Штокалов Є.А. підтримали апеляційну скаргу, подану захисником Білявським Я.М., просили скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу про скасування повідомлення про підозру. Додатково зазначили, що слідчим суддею у тексті оскаржуваної ухвали допущено посилання на докази, які в матеріалах провадження відсутні, що свідчить про використання їх з іншого провадження, а отже, про невідповідність висновків ухвали фактичним обставинам даного провадження. Сторона захисту, звертаючись за скаргою на повідомлення про підозру, просила оцінити його виключно з формально-процесуальної точки зору на предмет того, чи відповідає текст повідомлення правовій кваліфікації, та не ставила питання ні про обґрунтованість підозри, ні про достатність або допустимість доказів. Натомість, слідчий суддя вдався до оцінки зазначених обставин, тим самим вийшов за межі скарги та її обгрунтування.

Прокурор у кримінальному провадженні Перов А.В. заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на обставини, наведені прокурором Семаком І.А. у запереченнях. Додатково зазначив, що оскаржувана ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст. 370 КПК України, а всі обставини, викладені у ній, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Слідчий суддя при здійсненні судового контролю наділений повноваженнями оцінювати докази, і виключно рішення, що ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, відповідають критерію обґрунтованості відповідно до вимог ст. 370 КПК України. Натомість, позиція сторони захисту під час розгляду скарги зводилась до тези про те, що слідчий суддя має обмежитися оцінкою правової кваліфікації виключно на підставі змісту повідомлення про підозру, без оцінки доказів, тобто суто теоретично, що є неприпустимим. Крім того, зазначив, що в апеляційній скарзі немає жодного доводу щодо істотного порушення слідчим суддею норм КПК України, хоча сторона захисту посилається на це як на підставу для скасування рішення.

3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката Білявського Я. М., подана в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , в якій захисник просив скасувати повідомлення про підозру останньому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.

З матеріалів скарги встановлено, що детективами НАБУ за процесуального керівництва прокурорів САП здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 52020000000000362 від 03.06.2020 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.

13 червня 2020 року заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 підписане письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, що виразилось у пособництві у наданні службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди та вчинення нею в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади, за попередньою змовою групою осіб.

Зазначене повідомлення про підозру в той же день вручене ОСОБА_1 прокурором САП Семаком І.А.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_1 як пособник умисно сприяв ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у наданні через особу, яка заявила до правоохоронного органу про кримінальне правопорушення - ОСОБА_6 , неправомірної вигоди заступнику Генерального прокурора - керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 у розмірі 5 мільйонів доларів США за прийняття ним рішення про закриття кримінального провадження № 42014000000001590 від 17.11.2014 р. за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України, та внесення до ЄРДР відомостей про закриття цього провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Відмовляючи у задоволенні скарги захисника Білявського Я.М., слідчий суддя послався на долучені прокурором до матеріалів скарги копії ухвал слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 14.06.2020 р. у справі № 991/4802/20 про обрання запобіжного заходу та від 10.11.2020 р. у справі № 991/9099/20 про продовження строку дії обов`язків ОСОБА_1 , якими встановлено обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.

Крім того, слідчим суддею досліджено перелік доказів сторони обвинувачення, покладених в основу обґрунтованості підозри, та зроблено висновок пре те, що ці докази існували до повідомлення ОСОБА_1 про підозру від 13.06.2020 р. та у своїй сукупності відповідають тому мінімальному рівню стандарту достатності доказів для підозри, який закріплений в п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України.

Слідчий суддя також зазначив, що питання кваліфікації, яке порушує сторона захисту у скарзі, не може ретроспективно пов`язуватися з наявністю підстав для такого повідомлення, адже відноситься до перевірки обґрунтованості підозри, а це, в свою чергу, є предметом судового контролю в інших процедурах кримінального провадження. Натомість, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, а в подальшому - під час судового розгляду по суті.

4. Мотиви суду.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку, зокрема, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором, згідно із ч. 1 ст. 277 КПК України, та вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, у відповідності до ч. 1 ст. 278 КПК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру має містити, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

На досудовому провадженні згідно з п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України можуть бути оскаржені, зокрема, повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

У зв`язку з тим, що чинними нормами кримінального процесуального законодавства не надано оцінку поняттю «обґрунтована підозра» та не визначено єдиних критеріїв підходу до визначення її наявності у кримінальному провадженні, в оцінці цього питання суд користується практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.

Так, у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення.

Крім того, ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі.

Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин визначив лише відповідність наданих стороною обвинувачення доказів тому мінімальному рівню стандарту «достатніх підстав (доказів)», які на даній стадії розслідування вказують на наявність ознак обґрунтованості підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Так, у даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України - пособництві у наданні службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди та вчинення нею в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади, за попередньою змовою групою осіб.

У примітці до ст. 364-1 КК України вказано, що у статті 369 цього кодексу під неправомірною вигодою розуміють, в тому числі, грошові кошти, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав. Відповідно до п. 3 примітки до ст. 368 КК України, службовими особами, які займають особливо відповідальне становище у ст. 369 КК України є, зокрема, Генеральний прокурор, його перший заступник та заступники. Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про прокуратуру», одним із заступників Генерального прокурора є керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

З матеріалів скарги вбачається, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000362 від 03.06.2020 р. встановлюються обставини надання неправомірної вигоди керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, який за змістом положень п. 3 примітки до ст. 368 КК України та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про прокуратуру» є особою, яка займає особливо відповідальне становище.

При цьому, для кваліфікації діяння за ч. 4 ст. 369 КК України не має значення, кому надавалася неправомірна вигода для подальшої її передачі, ключовим є адресат отримання неправомірної вигоди, який є спеціальним суб`єктом - зокрема, повинен мати статус службової особи, яка займає особливо відповідальне становище.

За обставинами повідомленої підозри, діючи у співучасті з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, 12.06.2020 року ОСОБА_1 разом із вказаними особами зустрілися з ОСОБА_6 , від якого отримали проект постанови заступника Генерального прокурора України - керівника САП ОСОБА_8 від 12.06.2020 р. про закриття кримінального провадження № 42014000000001590 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України. Після ознайомлення з її текстом, ОСОБА_1 шляхом надання зауважень та виправлення формулювань вказаного проекту фактично забезпечив підготовку процесуального рішення, винесення якого забезпечило б реалізацію їх спільного умислу зі сприяння передачі неправомірної вигоди заступнику Генерального прокурора - керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 за прийняття ним рішення про закриття вказаного кримінального провадження в обумовленій редакції та в обумовлений строк. Тим самим, ОСОБА_1 діяв як пособник, усуваючи перешкоди для реалізації злочинного наміру співучасників передати грошові кошти, з метою спонукання службової особи, яка займає особливо відповідальне становище, вчинити конкретні заздалегідь обумовлені дії з використанням свого службового становища. При цьому, особа, через яку безпосередньо передавалися кошти, не справляла та не здатна була справити жодного самостійного впливу на зазначену службову особу, що виключає наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369-2 КК України.

Наведені вище обставини дають підстави для висновку про те, що викладені в оскаржуваному повідомленні про підозру дії на момент їх вчинення становлять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України. Відповідно, зміст підозри та визначена органом досудового розслідування правова кваліфікація кримінального правопорушення не є очевидно необґрунтованою.

З наведених вище мотивів колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 ґрунтується на статті кримінального закону, яка спростовується обставинами кримінального правопорушення, що викладені у цьому ж повідомленні.

Крім того, колегія суддів не знаходить підстав вважати, що доводи скарги захисника на повідомлення про підзору були викривлені слідчим суддею, оскільки ці доводи дійсно стосувались питань відповідності кваліфікації дій підозрюваного фактичним обставинам, викладеним у повідомленні про підозру.

Колегія суддів також не знаходить обґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині того, що слідчий суддя при розгляді поданої захисником скарги вийшов за її межі, оскільки питання, які досліджувались у оскаржуваному рішенні, стосуються саме відповідності пред`явленої ОСОБА_1 підозри вимогам ст.ст. 276 - 278 КПК України.

Колегія суддів зазначає, що метою судового контролю є, перш за все, забезпечення контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів особи у кримінальному провадженні. Регламентуючи можливість оскарження повідомлення про підозру в межах судового контролю, КПК України не встановлює обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею такого повідомлення. Крім того, слідчий суддя при здійсненні судового контролю наділений повноваженнями оцінювати докази, і виключно рішення, що ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, відповідають критерію обґрунтованості відповідно до вимог ст. 370 КПК України.

У оскаржуваній ухвалі слідчим суддею проаналізовано перелік доказів, наведений в ухвалах слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 14.06.2020 р. у справі № 991/4802/20 про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу, та від 10.11.2020 р. у справі № 991/9099/20 про продовження строку дії обов`язків ОСОБА_1 , долучених до матеріалів скарги за клопотанням прокурора, якими раніше вже встановлено обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, та зроблено висновок про те, що вказані докази у своїй сукупності свідчать про наявність підстав для повідомлення йому про підозру на момент вчинення відповідної процесуальної дії та відповідність її тому мінімальному рівню стандарту «достатніх доказів», який закріплений в п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України.

Натомість, намагаючись звести межі перевірки оскаржуваного повідомлення про підозру лише до оцінки слідчим суддею правової кваліфікації інкримінованого ОСОБА_1 діяння виключно на підставі тексту повідомлення про підозру та без оцінки інших матеріалів, тобто до суто теоретичної його оцінки, сторона захисту фактично ставить питання про здійснення такої перевірки поза межами компетенції слідчого судді та всупереч вимогам ст. 370 КПК України.

Крім того, посилаючись в апеляційній скарзі на істотне порушення слідчим суддею норм КПК України як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, захисником не наведено жодного такого порушення, а отже, в цій частині доводи апеляційної скарги також є необґрунтованими.

5. Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

За викладених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника Білявського Я.М., у зв`язку з чим оскаржувана ухавала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката Білявського Ярослава Миколайовича - захисника підозрюваного ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.11.2020 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Чорна

судді А.С. Никифоров

О.Ф. Павлишин