Document No. 94334056

Справа № 760/9748/17

Провадження1-кп/4910/31/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

Головуючої судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання ОСОБА_4,

за участі:

прокурора ОСОБА_5,

обвинувачених ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9,

захисників ОСОБА_10 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_11 захисника обвинуваченого ОСОБА_17, клопотання адвоката ОСОБА_12 захисника обвинуваченого ОСОБА_6 та клопотання адвоката ОСОБА_13 захисника обвинуваченого ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта прокурору в об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100000000003 та № 52016000000000370, за обвинуваченням:

ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Вінниці, проживає на АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч.1ст. 366, ч. 2 ст. 382 КК України,

ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Москві (Російська Федерація), проживає на АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч.1ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_9, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у с.Н.Боровичі Щорського району Чернігівської області, проживає на АДРЕСА_3,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч.1ст. 366 КК України,

ОСОБА_18, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у с.Стара Некрасівка Ізмаїльського району Одеської області, оголошеного у міжнародний розшук, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_4, зареєстрований на АДРЕСА_5,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч.5ст.191, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м.Тираспіль (Республіка Молдова), проживає на АДРЕСА_6,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_17, який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Лієпая Латвійської РСР, оголошеного у міжнародний розшук, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_7,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч.5ст.191 КК України,

ОСОБА_19, який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 у м. Донецьк, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_8,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України,

ОСОБА_20, який народився ІНФОРМАЦІЯ_8 в м. Алчевськ Луганської області, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_9,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Історія провадження.

17 вересня 2019 року до Вищого антикорупційного суду із Солом`янського районного суду м. Києва в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 20-2 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, надійшли вищезазначені матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_18, ОСОБА_6 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, згідно з ч. 3 ст. 35 КПК України, для розгляду кримінального провадження було визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючої судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 6 ст. 34 КПК України, суд, якому направлено кримінальне провадження з іншого суду, розпочинає судове провадження зі стадії підготовчого судового засідання, незалежно від стадії, на якій в іншому суді виникли обставини, передбачені частиною першою цієї статті.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 18 вересня 2019 року у вказаному кримінальному провадженню призначено підготовче судове засідання, в ході якого за результатами розгляду клопотання прокурора на підставі ухвали цього ж суду від 05 червня 2020 року постановлено здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні №32016100000000003 від 13 січня 2016 року стосовно ОСОБА_18, обвинуваченого за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358 КК України.

Після надходження матеріалів кримінального провадження № 52016000000000370 щодо ОСОБА_17 за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_19 і ОСОБА_20 за ч. 1 ст. 205 КК України, переданого іншою колегією суддів Вищого антикорупційного суду, постановлено згідно з ухвалою від 05 червня 2020 року об`єднати їх на підставі ч. 2 ст. 334 КПК України в одне провадження, якому присвоєно єдиний унікальний номер - №760/9748/17, провадження № 1-кп/4910/31/19 та призначити його розгляд у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25 серпня 2020 року за результатами розгляду клопотання прокурора постановлено здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні № 52016000000000370 від 17 жовтня 2016 року стосовно ОСОБА_17, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч.5ст.191 КК України.

Ухвалою цього ж суду від 18 січня 2021 року об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за №32016100000000003 та за №52016000000000370, в частині обвинувачення ОСОБА_19 і ОСОБА_20 за ч.1ст.205 КК України закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст.284КПК України у зв`язку з набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

У судовому засіданні 18 січня 2021 року, розглядаючи питання, передбачені ст. 314 КПК України, суд роз`яснив обвинуваченим ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, а також захиснику обвинуваченого ОСОБА_18 ОСОБА_15, що існує підстава для закриття кримінального провадження щодо них у частині обвинувачення у зв`язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а також, що обвинувачені мають право заперечувати проти такого закриття. Від закриття з цих підстав кримінального провадження вони відмовились.

2. Щодо наявності у кримінальному провадженні двох обвинувальних актів.

Вирішуючи клопотання про повернення обвинувального акта, суд неодмінно має враховувати, що в цій справі, після об`єднання двох кримінальних проваджень в одне, на сьогодні по суті є два обвинувальних акти.

Процесуальний закон, встановлюючи повноваження суду на об`єднання кримінальних проваджень (в ст. 334 КПК) та право суду на повернення обвинувального акта (в ч. 3 ст. 314 КПК), не врегулював питання про об`єднання таких процесуальних документів, як обвинувальні акти, не передбачив обов`язку або права прокурора щодо викладення, після прийняття судом рішення про об`єднання, в одному обвинувальному акті обвинувачень щодо всіх осіб, які мають статус обвинуваченого в цій справі. Водночас, на думку суду, об`єднання кримінальних проваджень на стадії підготовчого судового засідання, не повинне перешкоджати стороні захисту заявити клопотання про повернення обвинувального акта. Також унаслідок об`єднання кримінальних проваджень, не припиняється право суду прийняти рішення про повернення обвинувального акта, у разі наявності для того передбачених законом підстав.

Водночас, кримінальний процесуальний закон не передбачає можливості прийняття судом в об`єднаному провадженні рішення про повернення одного з обвинувальних актів, і подальшого провадження на підставі іншого обвинувального акта, який залишений неповерненим. Можливість такого часткового повернення, фактично матиме наслідком виділення матеріалів провадження, тобто прийняття судом рішення, прямо протилежного рішенню про об`єднання, яке є res judicata. Виділення в такому випадку, суперечитиме положенням ч. 4 ст. 217, ст. 334 КПК, адже може негативно вплинути на повноту судового розгляду.

Тому розглядаючи питання про повернення обвинувального акта в об`єднаному провадженні, суд виходить із того, що після прийнятого судом рішення про об`єднання кримінальних проваджень, обвинувальний акт в об`єднаному провадженні є єдиним (об`єднаним) процесуальним документом. І тому питання повернення обвинувального акта вирішується судом саме в об`єднаному кримінальному провадженні. Тобто фактично, в разі прийняття рішення про повернення обвинувального акта прокурору, поверненню йому підлягає об`єднаний обвинувальний акт.

3.1. Зміст клопотання адвоката ОСОБА_11 захисника обвинуваченого ОСОБА_17 та позиції учасників судового провадження.

Адвокат ОСОБА_11 захисник обвинуваченого ОСОБА_17 у клопотанні про повернення обвинувального акта прокурору в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 52016000000000370, послалась на порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291, ст. 293 КПКУкраїни, які, на її думку, перешкоджають призначенню судового розгляду.

Зокрема, захисник у клопотанні зазначила про порушення права на захист її підзахисного ОСОБА_17 через те, що на стадії досудового розслідування не було допущено захисника ОСОБА_21 до участі у кримінальному провадженні для здійснення захисту. Згідно з доводами клопотання, це порушення тривало протягом десяти місяців, навіть після винесення ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м.Києва про зобов`язання слідчих органів допустити до участі у провадженні захисника ОСОБА_17 адвоката ОСОБА_21 .

Доводи адвоката ОСОБА_11 про порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України полягали у відсутності належного викладу у обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурором інкриміновано ОСОБА_17 за ч.2ст.15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Наразі, адвокат зазначила, що на аркушах 16-27 обвинувального акта виклад фактичних обставин в обвинувальному акті містить лише описання дій, інкримінованих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_18, ОСОБА_6 . При цьому із його змісту не можна зрозуміти суть обвинувачення ОСОБА_17 .

Адвокат ОСОБА_11 у клопотанні також звертала увагу суду на те, що органи досудового розслідування не мали права зазначати в обвинувальному акті прізвища вказаних вище осіб, які на той час не мали статусу обвинувачених у цьому провадженні.

Наведені обставини, на думку захисника, порушують презумпцію невинуватості її підзахисного, а також, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_18, ОСОБА_6 . Крім цього, при такому викладі фактичних обставин в обвинувальному акті не можна визначити межі судового розгляду відповідно до вимог ч. 1ст. 337 КПК України, що є порушенням права на захист.

Адвокат ОСОБА_11 у клопотанні також звертала увагу суду на порушення презумпції невинуватості через констатацію в обвинувальному акті того факту, що ОСОБА_17 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч.5ст. 191 КК України. Водночас відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

У клопотанні також зазначено про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону при повідомленні ОСОБА_17 про підозру, оскільки слідчими органами цю постанову вручено сторонній людині, яка не має відношення до ОСОБА_17 . Крім цього, її підзахисному не було надано обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, що є порушенням вимог ст. 293 КПК України.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_11 просила задовольнити заявлене нею клопотання.

Адвокат ОСОБА_10, який разом із адвокатом ОСОБА_11 здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_17, підтримав наведені нею у клопотанні доводи. Водночас пояснив суду, що це клопотання направлялось для розгляду до об`єднання судом двох актів №32016100000000003 та № 52016000000000370 в одне кримінальне провадження. Тому, деякі його доводи на даний час втратили актуальність. У цілому адвокат ОСОБА_10 вважав клопотання обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення.

Захисники ОСОБА_12, ОСОБА_14 не заперечували проти задоволення клопотання адвоката ОСОБА_11 . Захисники ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16 підтримали його доводи.

Обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 погодились із позицією захисників.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №52016000000000370 стосовно ОСОБА_17 відповідає вимогамст. 291 КПК Українита підлягає розгляду в судовому провадженні.

3.2.Оцінки тамотиви суду щодо вирішення клопотання адвоката ОСОБА_11 .

Суд, заслухавши учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про те, що клопотання захисника ОСОБА_11 про повернення обвинувального акта прокурору не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Процесуальний порядок складення обвинувального акта у кримінальному провадженні, перелік відомостей, що має містити обвинувальний акт, наведено уст. 291 КПК України. Відповідно до вимог вказаної статті надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється, а тому, суд, перевіряючи обвинувальний акт на відповідність вимогамКПК України, виходить виключно із положеньст. 291 КПК України.

Так, обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3)анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4)прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (ст. 291 КПКУкраїни).

Виходячи із змісту клопотання захисника ОСОБА_11, основними його доводами є неповнота і неконкретність викладу в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення, а також, порушення процедури повідомлення про підозру ОСОБА_17 та вручення копій обвинувального акта і додатків до нього.

В аспекти доводів клопотання адвоката ОСОБА_11 про порушення вимог п.5ч.2ст. 291 КПК України, суд звертає увагу, що відповідно до цієї нормиобвинувальний акт має містити відомості провиклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, формулювання обвинувачення та інші обставини. На думку суду, обвинувальний акт в частині обвинувачення ОСОБА_17 відповідає зазначеним вимогам. Водночас, оцінка обґрунтованості / не обґрунтованості обвинувачення відноситься до процесу доказування і, з огляду на цілі та завдання підготовчого провадження, не є предметом розгляду під час підготовчого судового засідання.

На стадії підготовчого провадження суд не може оцінювати правильність та обґрунтованість викладених в обвинувальному акті фактичних обставин інкримінованих дій.

Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03 липня 2019 року по справі 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), відповідно до якої, кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Щодо неналежного способу викладу фактичних обстави, суд зазначає, що під формулюванням обвинувачення слід розуміти короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

При цьому, важливим також є виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків органу досудового розслідування, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

Аналогічні вимоги до обвинувачення містяться у п. 51 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Ващенко проти України» від 26 червня 2008 року, де зазначено, що «поняття обвинувачення для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (див. «Фоті та інші проти Італії» (Foti and Others v. Italy), п. 53, рішення від 10 грудня 1982 року, та «Озтурк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), п. 53, рішення від 21 лютого 1984 року).

У рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року, зокрема, зазначено, що «…обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. b ч. 3 ст. 6 Конвенції».

Однак, як визначено в п. 5 ч. 2ст. 291 КПК України, у обвинувальному акті викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, що передбачає певну лексичну та граматичну особливість такого викладу.

В обвинувальному акті стосовно ОСОБА_17 наведені фактичні дані, що в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, а правильність логіко-граматичного побудування цих даних не може оцінюватися судом в контексті відповідності обвинувального акта вимогамКПКУкраїни.

Зокрема, зі змісту фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважав установленими (том 6 аркуші 16-27), вбачається, що ОСОБА_17 у період з вересня по грудень 2015 року (точна дата досудовим розслідуванням не встановлена), за попередньою змовою з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_18, які на той час працювали на Державному підприємства «Українські екологічні інвестиції», використовуючи підроблені документи за допомогою юридичних осіб - ТОВ «Агротехбуд», ТОВ «Алікорн», ТОВ «Прімакс», які здійснювали фіктивне підприємництво, під час процедури конкурсних торгів на проведення інженерних та будівельних робіт по переоснащенню світильників на основі ламп розжарювання на світильники на основі LED-технологій для скорочення викидів парникових газів та покращення соціально-економічних умов, вчинили замах на заволодіння державними коштами на загальну суму 336009811, 63 грн., які були виділені Україні за схемою екологічних (зелених) інвестицій в якості компенсації продажу одиниць установленої кількості (ОУК) викидів парникових газів від японських компаній, згідно з Кіотським протоколом до Рамкової Конвенції ООН.

Суд наголошує, що конкретність та доведеність обвинувачення досліджуються під час судового розгляду та оцінюються судом у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення і не можуть бути предметом оцінки під час підготовчого судового засідання.

Крім цього, відповідно до ч. 3ст. 314 КПК Українисуд має право, але не зобов`язаний, повернути прокурору обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогамКПК України. Повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну його невідповідність вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які дійсно перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Із зазначеного обвинувального акта в частині обвинувачення ОСОБА_17 не убачається суттєвих та очевидних підстав для його повернення прокурору.

Отже,суд дійшовдо висновку,що стороноюобвинувачення привикладенні фактичнихобставин вобвинувальному актістосовно ОСОБА_17 дотримано вимогичинногоКПК України. Відомості, які містяться в обвинувальному акті, свідчать про офіційне доведення до відома обвинуваченого компетентним органом твердження про вчинення ним відповідного злочину, передбаченогоКК України, і є достатніми для повного розуміння суті висунутого обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Використання в обвинувальному акті при формулюванні обвинувачення ОСОБА_17 у стверджувальній формі дієслів «скоїв», «вчинив» жодним чином не порушує презумпцію його невинуватості, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 КПКУкраїни особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

За таких обставин, суд робить висновок про відсутність суттєвих порушень, за яких суд має повернути обвинувальний акт прокурору, з підстав, зазначених у п. 3 ч. 2 ст. 314 КПК України.

Суд також визнає безпідставними доводи клопотання в частині порушення презумпції невинуватості ОСОБА_17 через зазначення прізвищ його співучасників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_18, оскільки нині після об`єднання судом кримінальних проваджень, внесених до ЄРДР за №32016100000000003 та № 52016000000000370 ці особи є обвинуваченими у одному кримінальному провадженні. Тому зазначення в обвинувальних актах прізвищ усіх співучасників не є порушенням вимог ч. 1 ст. 337 КПК України.

Доводи захисника ОСОБА_11 про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону при повідомленні ОСОБА_17 про підозру у зв`язку з тим, що слідчими органами цю постанову вручено сторонній людині, яка не має відношення до ОСОБА_17, а також, те, що її підзахисному не було надано обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, також є безпідставними.

Суд звертає увагу, що питання набуття статусу підозрюваного ОСОБА_17 досліджувалось судом під час розгляду клопотання сторони обвинувачення про здійснення спеціального судового провадження. При цьому судом також перевірено дотримання вимог ч. 2 ст. 297-5 КПК України при врученні копії обвинувального акта та додатків до нього. Тому, ухвалою від 25 серпня 2020року вирішено здійснювати судове провадження за відсутності обвинуваченого ОСОБА_17 (in absentia). Отже, відповідне питання становить res judicata у цій справі.

Доводи клопотання адвоката ОСОБА_11 щодо порушення права ОСОБА_17 на захист через недопущення захисника ОСОБА_21 до участі у кримінальному провадження не є підставою для повернення обвинувального акта у розумінні змісту п. 3 ч. 2 ст. 314, ч. 2 ст. 291 КПК України. Ці доводи, у разі призначення до судового розгляду обвинувального акта, підлягають дослідженню при оцінці доказів, які здобуто без участі захисника, на предмет їх допустимості згідно ст. 94 КПК України.

Ураховуючи викладене, суд не вбачає передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_17, внесеному в ЄРДР за № 52016000000000370.

4.1. Зміст спільного клопотання адвоката ОСОБА_13, його підзахисного обвинуваченого ОСОБА_8 та позиції учасників судового провадження.

Адвокат ОСОБА_13 та його підзахисний обвинувачений ОСОБА_8 у клопотанні про повернення обвинувального акта зазначили про порушення вимог п.5ч.2ст. 291 КПК України, які, полягали у суперечливому викладі змісту фактичних обставин, а також у невідповідності формулювання обвинувачення правовій кваліфікації кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України.

На підтвердження цієї правової позиції адвокат ОСОБА_13 та обвинувачений ОСОБА_8 послались на роз`яснення п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України, норму ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенції), а також, на зміст рішень ЄСПЛ «Абрамян проти Росії», «Камазінські проти Австрії», «Палісьє та Сассі проти Франції», «Матоцца проти Італії» та інші рішення щодо критеріїв і вимог до обвинувачення, пред`явленого особі за для того, щоб ця особа мала можливість підготуватись до захисту.

Обґрунтовуючи доводи клопотання, його автори звернули увагу суду на відсутність в обвинувальному акті чітко визначеної дати вчинення ОСОБА_8 інкримінованих йому дій, а також, на протиріччя між часом виникнення наміру та безпосереднім виконанням об`єктивної сторони заволодіння державними коштами. Такий виклад фактичних обставин вважали порушенням права на захист, оскільки, у подальшому під час судового розгляду сторона захисту буде позбавлена можливості повідомити суд про своє алібі та надати докази на спростування обвинувачення у цій частині.

У клопотанні також зазначено про відсутність в обвинувальному акті переліку організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, які, за версією слідства давали можливість ОСОБА_8 заволодіти державними коштами. Ця обставина, на думку сторони захисту, свідчить про неконкретність обвинувачення та обмежує її у належній реалізації права на захист від такого обвинувачення. Відсутність цих відомостей в обвинувальному акті, у випадку призначення його до судового розгляду, позбавить можливості надати у подальшому оцінку законності кваліфікації дії ОСОБА_8 в частині обвинувачення за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України.

Аналогічні порушення, на думку сторони захисту, мають місце при кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки в описовій частині обвинувачення відсутні відомості про те, які саме організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції були використані ОСОБА_8 при внесенні неправдивих відомостей до протоколів засідань комітету з конкурсних торгів. Крім цього, у клопотанні про повернення обвинувального акта зазначено про необхідність кваліфікації цих дій, вчинених за попередньою змовою за ч. 1 ст. 366 КК України із застосуванням ст. 28 цього Кодексу, оскільки за версією слідства, їх вчинено за попередньою змовою групою осіб.

Наступною підставою для повернення обвинувального акта захисник ОСОБА_13 та обвинувачений ОСОБА_8 зазначають те, що у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення мають місце суттєві розбіжності в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК України. Зокрема, в обвинувальному акті при описанні обставин зазначено про внесення неправдивих відомостей у чотири протоколи засідань комітету з конкурсних торгів ДП «Укрекоінвест» за №№ 11-14. Разом із цим, в мотивувальній частині обвинувачення міститься твердження про службове підроблення лише двох із них за № 11 і № 13.

Наведене, на думку сторони обвинувачення перешкоджає реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_8, оскільки позбавляє можливості визначення обсягу обвинувачення.

Суттєві розбіжності при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення мають місце також в частині обвинувачення за ч. 4 ст. 358 КК України. Зокрема, в описовій частині обвинувачення ОСОБА_8 за цим епізодом зазначено спосіб вчинення даного злочину, а саме, подання завідомо підроблених документів через ОСОБА_19, ОСОБА_20 та іншої особи до ДП «Укрекоінвест». Водночас, у мотивувальній частині обвинувачення за цим же епізодом зазначено, що ОСОБА_8 особисто подав ці документи до ДП «Укрекоінвест». Вказана обставина, на думку сторони захисту, свідчить про неконкретність обвинувачення та обмежує її у належній реалізації права на захист від такого обвинувачення.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_13 та його підзахисний обвинувачений ОСОБА_8 підтримали доводи, викладені у клопотанні про повернення обвинувального акта прокурору, та просили його задовольнити.

Захисники ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 не заперечували проти задоволення заявленого клопотання.

Обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 підтримали позицію своїх захисників.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що обвинувальний акт № 32016100000000003 в об`єднаному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_8 відповідає вимогам ст.291КПКУкраїни та підлягає розгляду в судовому провадженні.

4.2.Оцінки тамотиви суду щодо вирішення спільного клопотання адвоката ОСОБА_13 та його підзахисного обвинуваченого ОСОБА_8 .

Суд, заслухавши учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов до висновку, що клопотання захисника ОСОБА_13 та обвинуваченого ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта прокурору не підлягає до задоволення, з таких підстав.

Суд, перевіряючи обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК України, виходить із положень ч. 4 ст. 291 КПК України, якою заборонено до початку судового розгляду надавати суду інші документи, крім тих, що зазначених в цій нормі. Таким чином на стадії підготовчого судового засідання у розпорядженні суду є лише обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування.

У п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України зазначено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Виходячи із змісту клопотання захисника ОСОБА_13 та обвинуваченого ОСОБА_8, основними його доводами є неконкретність та суттєві розбіжності при викладі в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення.

На думку суду, обвинувальний акт у частині обвинувачення ОСОБА_17 відповідає зазначеним вимогам, оскільки у ньому міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Так, суд в п. 3.2 ухвали при оцінці доводів попереднього клопотання, поданого з аналогічних підстав, зазначив, що на стадії підготовчого провадження суд не може оцінювати правильність та обґрунтованість викладених в обвинувальному акті фактичних обставин інкримінованих дій. Наведене узгоджується з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03 липня 2019 року по справі 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18).

Тому, кримінальний процесуальний закон не дозволяє суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо.

Раніше суд в п. 3.2 ухвали також зазначав, що під формулюванням обвинувачення слід розуміти короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Суд вважає, що в обвинувальному акті щодо ОСОБА_8 формально дотримано вимоги п. 5 ч. 2ст. 291 КПК України, оскільки він містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, що передбачає певну лексичну та граматичну особливість такого викладу. В обвинувальному акті стосовно ОСОБА_8 наведені фактичні дані, що в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, а правильність логіко-граматичного побудування цих даних не може оцінюватися судом в контексті відповідності обвинувального акта вимогамКПК України.

Конкретність та доведеність обвинувачення досліджуються під час судового розгляду та оцінюються судом у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення і не можуть бути предметом оцінки під час підготовчого судового засідання.

Наведені доводи суду також узгоджуються з практикою ЄСПЛ, яка знайшла своє відображення у рішеннях «Абрамян проти Росії» і «Камазінські проти Австрії» де зазначено, що в тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі скоєння злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він уважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення.

У рішеннях ЄСПЛ «Палісьє та Сассі проти Франції» та «Матоцца проти Італії» зазначено, що положення пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Із зазначеного обвинувального акта в частині обвинувачення ОСОБА_8 не убачається суттєвих та очевидних підстав для його повернення прокурору.

5.1. Зміст клопотання адвоката ОСОБА_12 захисника обвинуваченого ОСОБА_6, позиції учасників судового провадження щодо його доводів.

Адвокат ОСОБА_12 у клопотанні про повернення обвинувального акта зазначив, що 01 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року (далі Закон України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року). Цим законом кримінальні правопорушення поділено на кримінальні проступки і злочини.

Відповідно до п.п. 5 п. 4 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року визначено, що обвинувальні акти у кримінальних провадженнях про злочини, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цимЗакономі не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду, повертаються прокурору для внесення з урахуванням вимогглави 25 КПК України.

Адвокат ОСОБА_12 у клопотанні зазначив, що його підзахисний ОСОБА_6 обвинувачується за ч. 1 ст. 366 КК України в редакції, чинній на час вчинення інкримінованих дій, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Кодексу вона пом`якшувала кримінальну відповідальність у порівнянні з тою, що діє на даний час.

З урахуванням змін, унесених на підставі Закону України № 2617-VIII від 22листопада 2018 року, дії, передбачені у ч. 1 ст. 366 КК України в редакції, що діяла на час вчинення злочину, віднесено до проступку. Обвинувальний акт в об`єднаному кримінальному провадженні за №32016100000000003 та № 52016000000000370 на даний час не призначено до судового розгляду, а вирішення питання про об`єднання в одне кримінальне провадження проступку та злочинів входить згідно з п.п. 3 п. 4 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2617-VІІІ до компетенції органів досудового розслідування.

Адвокат ОСОБА_12 у виступі також послався на норму ч. 2 ст. 217 КПК України, відповідно до якої не можуть бути об`єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину, крім випадків, коли це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

З цих підстав, адвокат ОСОБА_12 наполягав на поверненні обвинувального акта для виконання вимогглави 25 КПК України.Його підзахисний обвинувачений ОСОБА_6 підтримав доводи про повернення обвинувального акта прокурору та просив задовольнити клопотання.

Захисники ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 не заперечували проти його задоволення.

Обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 підтримали позицію своїх захисників.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що підстави для повернення обвинувального акта відсутні, а зміни до кримінального і процесуального законів, що відбулись на підставі ЗаконуУкраїни № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, не впливають на його призначення до судового розгляду.

5.2.Оцінки тамотиви суду щодо вирішення клопотання адвоката ОСОБА_12 захисника обвинуваченого ОСОБА_6, позиції учасників судового провадження.

Суд, заслухавши доводи учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов до висновку, що клопотання захисника ОСОБА_12 про повернення обвинувального акта прокурору підлягає до задоволення, з таких підстав.

Законом України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року до законодавчих актів України внесено ряд змін щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень.

Зокрема, у ч. 1 ст.12КК України кримінальні правопорушення поділено на кримінальні проступки і злочини.

У ч. 2 цієї статті визначено, що кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Із змісту обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується за ч.1 ст. 366 КК України у тому, що, будучи директором Комунального підприємства електронних мереж зовнішнього освітлення «Одеськміськсвітло» (далі КПЕМЗО «Одеськміськсвітло») склав завідомо неправдиві офіційні документи: договір від 04 грудня 2015 року № 187-2/А між ТОВ «Агротехбуд» КПЕМЗО «Одеськміськсвітло» та акт прийому-передачі від 27 листопада 2015 року до договору, зазначивши у них завідомо неправдиві відомості про нібито передачу комунальним підприємством ТОВ «Агротехбуд» спеціального автотранспорту в кількості 13 одиниць.

Тобто, в обвинувачення ОСОБА_6 ставиться вчинення ним дій, що мають ознаки злочину, 27 листопада та 04 грудня 2015 року. У цей період діяла норма ч. 1 ст. 366 КК України в редакції Закону України № 1261-VII від 15 травня 2014 року, санкція якої передбачала покарання у вигляді штрафу до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

У подальшому, Законом України № 2617-VIIІ від 22 листопада 2018 року покарання за цей злочин було посилено шляхом збільшення розміру штрафу від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися діяльність на строк до трьох років. Ця редакція ч. 1 ст. 366 КК України є чинною.

Тому, з урахуванням змісту ч. 1 ст. 5 КК України інкриміновані ОСОБА_6 дії підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 366 КК України в редакції Закону України № 1261-VII від 15 травня 2014 року.

Вказане кримінальне правопорушення з огляду на санкцію ч. 1 ст. 366 КК України в зазначеній редакції віднесено до кримінального проступку відповідно до ч. 2 ст. 12 ККУкраїни.

У ч. 1 ст.334КПК України зазначено, що матеріали кримінального провадження, у тому числі, матеріали щодо кримінального проступку та щодо злочину, можуть об`єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими ст. 217 цього Кодексу.

У ч. 2 цієї норми зазначено, що не можуть бути об`єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину, крім випадків, коли це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

Згідно з п.п. 5 п. 4 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року, який набув чинності 01липня 2020року, обвинувальні акти у кримінальних провадженнях про злочини, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду, повертаються прокурору для внесення їх з урахуванням вимогглави 25 КПК України.

На цей час підготовчий розгляд триває, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №32016100000000003, який під час підготовчого розгляду об`єднано з кримінальним провадженням №52016000000000370 не призначено до судового розгляду.

Судом установлено, що в одному кримінальному провадженні перебувають матеріали щодо злочинів та кримінальних проступків.

Зокрема, дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 1 ст. 366 КК України в редакції Закону України № 1261-VII від 15 травня 2014 року, яку після набрання чинності Законом України № 2617-VIIІ від 22 листопада 2018 року віднесено до кримінальних проступків.

У цьому ж об`єднаному провадженні ОСОБА_7, обвинувачується за ч. 2 ст. 15, ч.5 ст. 191, ч. 2 ст. 382 КК України, які віднесено до категорії кримінального злочину, та за ч. 1 ст. 366 КК України в редакції Закону України № 1261-VII від 15 травня 2014 року, яка є кримінальним проступком.

ОСОБА_8 у цьому ж провадженні обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України, а також, кримінальних проступків за ч.4ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України в редакції Закону України № 1261-VII від 15 травня 2014 року.

ОСОБА_9 і ОСОБА_18 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України та кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України в редакції Закону України № 1261-VII від 15 травня 2014 року.

З урахуванням вище наведеного, враховуючи, що ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_18 в одному провадженні висунуто обвинувачення у вчиненні злочинів та кримінальних проступків, і на цей час обвинувальні акти не призначено до судового розгляду, а вирішення питання про об`єднання в одне кримінальне провадження проступку та злочинів входить згідно з пп. 3 п. 4 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018року до компетенції органів досудового розслідування, суд вважає за необхідне обвинувальний акт з додатками повернути прокурору для виконання вимогглави 25 КПКУкраїни.

На підставі викладеного, керуючись ст. 291, 314, 315, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_11 захисника обвинуваченого ОСОБА_17 про повернення обвинувального акта прокурору в об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100000000003 та № 52016000000000370 відмовити.

2.У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_13 захисника обвинуваченого ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта прокурору в об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100000000003 та № 52016000000000370 відмовити.

3.Клопотання адвоката ОСОБА_12 захисника обвинуваченого ОСОБА_6 про повернення обвинувального акта прокурору в об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100000000003 та № 52016000000000370 задовольнити.

Обвинувальний акт з додатками в об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100000000003 та №52016000000000370, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 382 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч.5ст.191, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч.2ст.15, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України повернути прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора для виконання вимог глави 25 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена в частині прийнятого рішення щодо повернення обвинувального акта шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала в частині прийнятого рішення щодо повернення обвинувального акта набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

У решті ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України

Головуюча суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3