Document No. 94466855

Справа № 991/9821/20

Провадження1-кс/991/10064/20

У Х В А Л А

іменем України

25 січня 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В. за участю

секретарів судового засідання Будкової В.О., Пузира В.,

захисників адвокатів Білявського Я. М., Штокалова Є.А., Терефенко О.Р.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

прокурора Перова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Штокалова Єгора Андрійовича на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 52020000000000362 від 03.06.2020,

ВСТАНОВИЛА:

1.До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката Штокалова Є.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 13.06.2020 у кримінальному проваджені № 52020000000000362 від 03.06.2020.

1.2.Захисник зазначає, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000362 від 03.06.2020 за підозрою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України. У межах цього кримінального провадження 13.06.2020 заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 здійснив повідомлення про підозру ОСОБА_1 у тому, що він підозрюється у пособництві в наданні службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення нею в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.

1.3.Підставами для скасування вказаного повідомлення про підозру захисник зазначає відсутність процесуального рішення прокурора про доручення вручити повідомлення про підозру (порушення вимог п. 4 ч. 2 ст. 36, ч. 3 ст. 110, ч. 2 ст. 481 КПК України); порушення субординації в групі прокурорів (порушення вимог ч. 1 ст. 37 КПК України); повідомлення про підозру підписане в умовах реального конфлікту інтересів (порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України); зміст доказів, зібраних органом досудового розслідування, та встановлені фактичні обставини вказують на відсутність обґрунтованості підозри ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України.

1.4.Так, захисник вважає, що доручення заступника Генерального прокурора іншим прокурорам здійснити повідомлення про підозру спеціальному суб`єкту повинно оформлюватися виключно у формі постанови з дотриманням вимог ст. 110 КПК України. Старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні № 52020000000000362 був визначений ОСОБА_4 , тому при дорученні на вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1 ОСОБА_5 було допущено порушення субординації в групі прокурорів, у зв`язку з чим захисник вважає доручення таким, що не відповідає принципам КПК України. Захисник також посилається на те, що ОСОБА_5 є особою, яка зацікавлена в результатах досудового розслідування, оскільки за фабулою кримінального правопорушення саме йому надавалася неправомірна вигода. Наявність конфлікту інтересів захисник підтверджує науково-правовим висновком доктора юридичних наук ОСОБА_6 . Також з посиланням на науково - правовий висновок колегії науковців у складі ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_6 захисник стверджує про відсутність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України.

1.5.З огляду на вказані обставини заявник звернувся до слідчого судді із скаргою, у якій просить скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 13.06.2020 у кримінальному проваджені № 52020000000000362 від 03.06.2020.

2.В судовому засіданні захисник Штокалов Є.А. скаргу підтримав, просив її задовольнити, надав пояснення з приводу викладених у скарзі обставин і додаткові пояснення щодо ознак провокації злочину.

Захисник Білявський Я.М. додатково зазначив, що повідомлення про підозру підписано особою, яка брала участь у кримінальному провадженні, тому всі підписані ним процесуальні рішення мають бути переглянуті, заперечив факт обізнаності підозрюваного в тому, що він бере участь у вчиненні кримінального правопорушення.

Захисник Терефенко О.Р. позиції захисту підтримала, послалася на Кодекс професійної етики прокурорів та невідповідність йому поведінки прокурорів у цьому кримінальному провадженні

Підозрюваний зазначив, що завершуючи досудове розслідування, сторона обвинувачення мала встановити, чи дійсно він увійшов у змову, однак цього зроблено не було; не було розподілу ролей. Повідомив, що до 12.06.2020 не було відомо, кому призначалася неправомірна вигода, ОСОБА_11 він сприймав як адвоката, який сприяє у закритті кримінального провадження, і сам брав участь у цих подіях як адвокат, надаючи правову допомогу клієнту.

Прокурор проти клопотання заперечував з посиланням на те, що для скасування повідомлення про підозру відсутні. Вважає, що всі процесуальні приписи в цьому кримінальному провадженні дотримані, для встановлення конфлікту інтересів діє спеціально уповноважений орган, і жодного його висновку захист не надає; наукові висновки, якими сторона захисту обґрунтовує свою позицію, не можуть братися до уваги; позиція сторони захисту зводиться до оцінки слідчим суддею доказів в сторону невинуватості підозрюваного.

3.Дослідивши скаргу та долучені до неї матеріали, заслухавши учасників провадження, слідчий суддя дійшла таких висновків.

3.2.Детективами Національного антикорупційного бюро України за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №52020000000000362, внесеному до ЄРДР 03.06.2020, в тому числі за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.

3.3.Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

3.4.Регламентуючи можливість оскарження повідомлення про підозру в рамках судового контролю, КПК України не встановлює будь-яких правил або обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею повідомлення про підозру. Разом з тим, загальні положення кримінального провадження свідчать про те, що при вирішенні цього питання мають бути враховані:

(1) підозра має ґрунтуватися на допустимих доказах. Відповідно до ч. 3 ст. 17 КПК України підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом

(2) обов`язок захисника забезпечувати з`ясування обставин, які спростовують підозру. На підставі ч. 1 ст. 47 КПК України захисник зобов`язаний використовувати засоби захисту, передбачені КПК України та іншими законами України, з метою, зокрема, забезпечення з`ясування обставин, які спростовують підозру;

(3) строк, після спливу якого дозволяється оскаржувати повідомлення про підозру. Оскаржити повідомлення слідчого, прокурора про підозру можна після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом (пункт 10 частини 1 статті 303 КПК);

(4) функцію слідчого судді. Слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (пункт 18 частини 1 статті 3 КПК). Слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини 1 статті 33-1 КПК (частина 2 статті 33-1 КПК)

(5) вимоги щодо оцінки доказів слідчим суддею. З огляду на ч.1 ст. 94 КПК України слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

3.5.Положення ч. 3 ст. 17, ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 94, п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України дають підстави для висновку, що при оскарженні повідомлення про підозру слідчий суддя уповноважений перевіряти достатність доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Таку перевірку слідчий суддя здійснює виключно з метою судового контролю за дотриманням саме прав, свобод та інтересів особи у кримінальному провадженні.

3.6.Встановлення двомісячного строку, після якого дозволяється оскаржити повідомлення про підозру у вчиненні злочину, має на меті надати період, за збігом якого слідчий суддя зможе встановити чи укріпилася така підозра, чи стала спростованою. Саме тому лише після спливу цього строку є доцільним та можливим здійснити судовий контроль за наявністю достатніх доказів для підозри.

3.7.Враховуючи доводи скарги та викладені в ній доводи захисника, слідчий суддя має вирішити чи необхідно при оскарженні повідомлення про підозру перевіряти достатність доказів для підозри чи лише обмежитись перевіркою дотримання вимог глави 22 КПК України щодо змісту повідомлення про підозру та виконання процесуальних формальностей, пов`язаних із підписанням та врученням повідомлення про підозру (питання про межі предмету перевірки). У разі позитивної відповіді про таку необхідність, слідчий суддя має встановити чи було забезпечено «достатність доказів» при повідомленні про підозру ОСОБА_1 .

3.8.Виходячи із позиції сторони захисту, слідчий суддя досліджує представлені аргументи на предмет їх спроможності обґрунтувати скасування повідомлення про підозру. Оскільки захисник визначає підставами скасування повідомлення про підозру як порушення процесуальних приписів, пов`язаних із підписанням та врученням повідомлення про підозру, так і відсутність обґрунтованої підозри, слідчий суддя досліджує кожен із вказаних критеріїв окремо.

Щодо дотримання вимог глави 22 КПК України в частині виконання процесуальних приписів, пов`язаних із підписанням та врученням повідомлення про підозру

3.9.Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

3.9.1.Особа набуває статусу підозрюваного у випадку 1) повідомлення їй про підозру або 2) якщо особа була затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення або 3) якщо щодо неї складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України).

3.9.2.Повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених КПК України запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. В даному випадку вбачається, що підставою для повідомлення про підозру у цьому випадку був пункт 3 частини 1 статті 276 КПК України (це підтверджується текстом повідомлення про підозру).

3.9.3.Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).

3.9.4.Норми КПК України вказують на те, що особу 1) мають повідомити про підозру (вручити їй складене слідчим або прокурором повідомлення про підозру), або 2) мають бути вжиті заходи для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (це можливо якщо повідомлення про підозру не вручене внаслідок невстановлення місцезнаходження особи).

3.9.5.Глава 22 КПК України регулює питання щодо порядку вручення письмового повідомлення про підозру, де законодавець, окрім термінів «здійснюється» та «складається», вживає також термін «вручається» в контексті повідомлення про підозру (частини перша і друга статті 278 КПК України). За загальним правилом, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором (частина перша статті 277 КПК України). Однак, у статті 276 КПК України зазначено, що особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. Як підтверджується інформацією з Єдиного реєстру адвокатів України, ОСОБА_1 є адвокатом (свідоцтво НОМЕР_2 від 22.11.2007, видане Київською обласною КДКА). А п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України передбачено, що письмове повідомлення про підозру адвокату здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень.

3.9.6.Особливий порядок здійснення повідомлення про підозру адвокатам саме Генеральним прокурором або його заступником, чи керівником обласної прокуратури, є однією з гарантій захисту адвокатів від протиправного впливу та втручання будь-яких суб`єктів у їхню професійну діяльність із захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, та інших осіб у кримінальному провадженні. Правова природа таких гарантій полягає в тому, що вони не можуть розглядатися як особисті привілеї адвоката, а навпаки, мають публічно-правове призначення та слугують засобом захисту від необґрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності, політичної репресії, примусового усунення від виконання своїх професійних обов`язків.

3.9.7.В судовому засіданні встановлено, що 13 червня 2020 року заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 склав та підписав письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України. Отже, зазначене повідомлення про підозру ОСОБА_1 здійснене уповноваженим суб`єктом, визначеним в ч. 1 ст. 481 КПК України, а саме заступником Генерального прокурора.

3.9.8.Згідно з ч. 2 ст. 481 КПК України Генеральний прокурор (виконувач обов`язків Генерального прокурора), його заступник, керівник обласної прокуратури може доручити іншим прокурорам здійснити письмове повідомлення про підозру особам, визначеним частиною першою цієї статті, у порядку, передбаченому частинами першою і другою статті 278 цього Кодексу.

3.9.9.Як свідчить зміст повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 13.06.2020 в ньому міститься доручення такого змісту: «На підставі ч. 2 ст. 481 КПК України доручити вручення підозрюваному - адвокату ОСОБА_1 даного повідомлення про підозру, пам`ятки про процесуальні права та обов`язки, а також здійснення оголошення і роз`яснення прав підозрюваного прокурору четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4», після чого міститься підпис Заступника Генерального прокурора - керівника САП ОСОБА_5.

3.10.Слідчий суддя відхиляє доводи захисту про те, що доручення мало бути оформлене письмовою постановою прокурора відповідно до ст. 110 КПК України, а також, що воно здійснене з порушенням правил субординації.

3.10.1.Так, із системного аналізу норм глави 22 КПК України вбачається, що процедуру здійснення повідомлення про підозру особі можна умовно поділити на такі етапи:

1) етап прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру, який передбачає перевірку підстав здійснення такого повідомлення згідно з частиною першою статті 276 КПК України, дотримання процесуальних гарантій під час проведення тих чи інших слідчих або оперативно-розшукових дій або застосування запобіжних заходів, які вчинялись до моменту здійснення такого повідомлення. На цьому етапі відбувається формування волевиявлення уповноваженої посадової особи (слідчого або прокурора) про необхідність здійснення повідомлення про підозру. Потрібно також зауважити, що законодавство передбачає можливість (у разі необхідності) зміни волевиявлення щодо здійснення повідомлення про підозру у формі зміни раніше повідомленої або ж повідомлення нової підозри в порядку, визначеному статтею 279 КПК України;

2) етап об`єктивації/вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог, передбачених статтею 277 КПК України, та його підписання;

3) етап доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийняте рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту особі згідно зі статтею 278 КПК України. На цьому етапі відбувається також повідомлення прав підозрюваному, а в разі якщо підозрюваний висловить відповідне прохання, то йому зобов`язані детально роз`яснити кожне із зазначених прав (частина третя статті 276 КПК України).

3.10.2.Повідомлення про підозру є сукупністю процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора під час досудового розслідування, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваною, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами та способами. Цим актом у кримінальному провадженні первісно формується та обґрунтовується притягнення особи до кримінальної відповідальності. Викладена в письмовому повідомленні підозра служить підґрунтям для початку реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. Наділення лише Генерального прокурора або його заступника повноваженнями щодо погодження і подальшого підписання письмового повідомлення про підозру адвоката сумнівів не викликає, оскільки саме перевіркою наявності підстав для вчинення такої процесуальної дії виключно цими суб`єктами забезпечуються гарантії незалежності адвокатської діяльності. За таких умов контроль за дотриманням законності повідомлення про підозру здійснюють представники прокуратури найвищого рівня. Для реалізації цього повноваження ані Генеральний прокурор, ані його заступник не повинні обов`язково здійснювати процесуальне керівництво у відповідному кримінальному провадженні щодо адвоката, оскільки чинне кримінальне процесуальне законодавство такої вимоги не встановлює.

3.10.3.Відповідно до ст. 8 Закону України «Про прокуратуру» Генеральний прокурор має двох перших заступників та заступників, а також заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура утворюється в Офісі Генерального прокурора на правах самостійного структурного підрозділу та на неї покладено, зокрема, завдання здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування Національним антикорупційним бюро України.

3.10.4.Отже в даному випадку ОСОБА_5 виступав не як процесуальний керівник в складі групи прокурорів у кримінальному провадженні, а як спеціальний суб`єкт, визначений ч. 1 ст. 481 КПК України, шо уповноважений здійснювати повідомлення про підозру адвокату.

3.10.5.Як визначено ч. 4 ст. 481 КПК України Генеральний прокурор (виконувач обов`язків Генерального прокурора), його заступник, керівник обласної прокуратури (як спеціальні суб`єкти) може доручити іншим прокурорам здійснити письмове повідомлення про підозру, зокрема, адвокату. Слід зазначити, що основною формою процесуальної взаємодії Керівника САП (заступника Генерального прокурора) із прокурорами САП, є надання вказівок та доручень. В той же час якщо закон прямо не вимагає письмової форми, Заступник генерального прокурора - керівник САП має право надавати доручення та вказівки прокурорам про виконання процесуальних дій усно, якщо це обумовлено, зокрема, невідкладними випадками або виконанням незначного обсягу процесуальних дій. Вимог про реалізацію Заступником Генерального прокурора (в даному випадку керівником САП), свого права доручити вручення повідомлення про підозру особам, зазначеним ч. 1 ст. 481 КПК України (в тому числі адвокату) іншому прокурору виключно шляхом прийняття відповідної постанови, кримінальний процесуальний закон не містить, що спростовує доводи захисника в цій частині. В свою чергу, ч. 3 ст. 110 КПК України постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.

3.10.6.Як підтверджується матеріалами скарги, складене 13.06.2020 повідомлення про підозру в той же день було вручене ОСОБА_1 прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення в суді САП ОСОБА_4, що підтверджується відміткою ОСОБА_1 про його отримання о 12 год. 59 хв. 13 червня 2020 року. Текст письмового повідомлення про підозру містить доручення Заступника Генерального прокурора - керівника САП ОСОБА_5 прокурору ОСОБА_4 про вручення цього повідомлення ОСОБА_1 , що свідчить про дотримання умов, визначених ст. 278, 481 КПК України.

3.10.7.У відповідності до ст. 277 КПК повідомлення про підозру має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення. Зміст повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 13.06.2020 дає підстави стверджувати, що воно за своїм змістом та формою відповідає вимогам статті 277 КПК.

3.11.Стосовно твердження захисника про те, що повідомлення про підозру складене і підписане ОСОБА_5 в умовах реального конфлікту інтересів, слідчий суддя зауважує таке.

3.11.1.Обґрунтовуючи наявність в діях ОСОБА_5 конфлікту інтересів, захисник апелює до норм, які регулюють участь прокурора у кримінальному провадженні та наявності підстав для відводу (самовідводу) прокурора від такої участі. Однак, як вже було описано вище, Заступник Генерального прокурора - керівник САП наділений повноваженнями щодо здійснення повідомлення про підозру адвокату в силу закону (ст. 481 КПК України), і такі повноваження не залежать від того, чи здійснює він процесуальне керівництво у кримінальному провадженні у складі групи прокурорів.

3.11.2.Разом з цим, наявність конфлікту інтересів може бути підставою для відводу прокурора від участі у кримінальному провадженні, та/або притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності. У відповідності до п. 7-1 ч. 9 ст. 71 Закону України «Про прокуратуру» надання роз`яснення щодо додержання вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності прокурорів віднесене до повноважень Ради прокурорів України. А органом, уповноваженим вирішувати питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорів є Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів. Водночас слідчий суддя не уповноважений встановлювати факти наявності чи відсутності конфлікту інтересів прокурорів чи інших учасників провадження, зокрема під час розгляду скарги на повідомлення про підозру, а в матеріалах скарги відсутні відповідні рішення уповноважених органів про встановлення конфлікту інтересів, про який стверджує захисник.

3.11.3.Посилання захисника в цьому питанні на науково - правовий висновок відхиляється, оскільки такий висновок має допоміжний (консультативний) характер, не є процесуальним джерелом доказів та не може бути покладений в основу судового рішення. Слідчий суддя на підставі безпосередньої оцінки досліджених в судовому засіданні матеріалів, керуючись законом та за внутрішнім переконанням, доходить самостійних висновків по головним обставинам, які підлягають дослідженню під час розгляду скарги.

3.12.За таких умов слідчий суддя доходить висновку, що під час складення, підписання та вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 13.06.2020 були дотримані вимоги глави 22 та ст. 481 КПК України в частині виконання відповідних процесуальних формальностей.

Щодо достатності доказів при повідомленні ОСОБА_1 про підозру

3.13.Системний аналіз норм КПК України та практики ЄСПЛ свідчить про наявність в КПК України понять, які відповідають різним стандартам доказування (переконання) - достатніх підстав (доказів), обґрунтованої підозри, поза розумним сумнівом.

3.13.1.Стандарт достатніх підстав (доказів) використовується в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, мети постановлення тих чи інших процесуальних рішень, вчинення процесуальних дій та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчим суддею, судом (наприклад, статті 157, 163, ч. 5 ст. 234, 260 КПК України), так і слідчими, прокурорами (зокрема, статті 134, 271, 276 КПК України).

3.13.2.Як вбачається їх конструкції пункту 3 частини 1 статті 276 КПК України, повідомлення про підозру передбачає дотримання стандарту достатніх підстав (доказів). У цьому контексті необхідно з`ясувати яким є зміст цього стандарту саме з метою повідомлення особі про підозру.

3.13.3.Рівень обґрунтованості, доведеності підозри має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають та/бо можуть бути пов`язані із прийняттям відповідного процесуального рішення чи вчинення процесуальної дії. При цьому чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. Отже стандарт доказування (переконання) поступово зростає з перебігом ефективного розслідування, а втручання у права і свободи особи потребує більш глибокого обґрунтування, що повною мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.

3.13.4.Отже, застосування такого стандарту доказування і відповідно його перевірки слідчим суддею залежить від (1) рівня обмеження прав, свобод та інтересів людини внаслідок повідомленням її про підозру та (2) терміну здійснення ефективного розслідування.

3.13.5.У разі, коли повідомлення про підозру спричиняє лише виникнення обов`язків підозрюваного, які передбачені пунктами 1 та 3 частини 7 статті 42 КПК України, та не тягне для нього інших обмежень, наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення може досягати мінімального рівня відповідного стандарту доказування (переконання), необхідного для виправдання зазначеного вище втручання в права, свободи і законні інтереси людини.

3.13.6.Крім того, з моменту повідомлення особі про підозру, вона набуває статусу підозрюваного. Оскільки обсяг процесуальних прав підозрюваного (стаття 42 КПК України) значно більший, ніж у особи, якій таке повідомлення ще не вручене (хоча фактичні обставини можуть свідчити про подібну перспективу), вона набуває можливостей активно себе захищати, відстоювати свою позицію в кримінальному провадженні. Отже з моментом повідомлення особі про підозру фактично пов`язується початок реалізації принципу змагальності в кримінальному процесі.

3.13.7.Саме у зв`язку із цим пункт 3 частини 1 статті 276 КПК закріплює обов`язок, а не право здійснити повідомлення про підозру. Адже неповідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення при наявності достатніх доказів для цього тягне порушення таких загальних засад кримінального провадження, як забезпечення права на захист та змагальність сторін.

3.13.8.Із урахуванням цього стандарт достатніх підстав (доказів) для мети повідомлення особі про підозру є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри», адже останній згідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КПК використовується для обґрунтування необхідності значно серйознішого обмеження прав, свобод і законних інтересів людини через, зокрема, застосування заходів забезпечення кримінального провадження та не зумовлює наділення підозрюваного додатковими правами.

3.13.9.Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частини 5 статті 9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

3.13.10.Враховуючи, що стандарт достатніх підстав (доказів) є нижчим ніж стандарту обґрунтованої підозри, для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування до висунення обвинувачення або спростування такої підозри.

3.13.11.Повідомлення ОСОБА_1 про підозру спричинило для нього лише виникнення прав та обов`язків підозрюваного, які передбачені статтею 42 КПК, та не потягнуло інших обмежень. Всі подальші процесуальні дії та відповідні обмеження, які з ними пов`язані (в т.ч. пов`язані із застосуванням запобіжного заходу) не можуть враховуватися під час розгляду скарги на повідомлення про підозру, оскільки виходять за межі дослідження слідчим суддею такої скарги і локального предмету доказування сторонами при вирішенні цього питання.

3.13.12. В судовому засіданні були досліджені матеріали кримінального провадження, якими сторона обвинувачення обґрунтовує наявність достатніх доказів для підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України. Дослідивши такі матеріали, слідчий суддя встановила, що вони існували до повідомлення ОСОБА_1 про підозру від 13.06.2020.

3.13.13.Такими доказами, зокрема, є:

-протоколи допиту свідка ОСОБА_8 від 03.06.2020, 05.06.2020, 10.06.2020, 13.06.2020, в яких відображений зміст його спілкування безпосередньо з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і ОСОБА_3 щодо передачі неправомірної вигоди службовим особам НАБУ України та САП для прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні №42014000000001590 (том 2, а.с. 24-43);

-протоколи виготовлення, огляду та вручення несправжніх (імітаційних) засобів від 11.06.2020 та 12.06.2020, а саме, постанов про закриття кримінального провадження №42014000000001590, флеш-носіїв, отримуваних від підозрюваних, та які містили проект вказаної постанови, телефону ОСОБА_8 з відомостями про отримання ним проекту клопотання про закриття кримінального провадження №42014000000001590 (том 2, а.с. 44-49, 54-58);

-протокол від 12.06.2020 добровільної видачі документу під назвою «Постанова про закриття кримінального провадження», датованого 12.06.2020, на якому містяться рукописні написи та виправлення (том 2, а.с. 50-53);

-протоколи про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дії, а саме протокол про проведення контролю за вчиненням злочину від 11.06.2020 та аудіо- та відеоконтролю особи ОСОБА_2 від 11.06.2020, в яких зафіксований факт і зміст спілкування між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 05.06.2020 та 10.06.2020 щодо передачі неправомірної вигоди (том 2 а.с. 59-99);

-протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а саме аудіо- та відеоконтролю особи ОСОБА_2 від 28.07.2020, в якому зафіксовані події 11.06.2020 під час передачі неправомірної вигоди (том 2, а.с. 100-163);

-протокол огляду речей від 10.06.2020, яким зафіксований огляд мобільного телефону, де виявлений файл з клопотанням про закриття кримінального провадження №42014000000001590 (том 2, а.с. 164-185);

-протокол добровільної видачі від 12.06.2020, за яким переданий конверт, раніше отриманий ОСОБА_8 та в якому містилися 3 аркуші та 2 флеш-накопичувачі, з інформацією щодо кримінального провадження №42014000000001590 (том 2 а.с. 186189);

-протокол огляду речей від 12.06.2020 з додатком («Пояснення спеціаліста»), а саме 2 флеш-накопичувача, що містилися в переданому ОСОБА_8 конверті, яким встановлено, що вони містять файли з проектами постанови про закриття кримінального провадження №42014000000001590 (том 2, а.с. 190-202);

-копія витягу з ЄРДР щодо кримінального провадження №42014000000001590 від 17.11.2014 та повідомлення від 14.11.2019 про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, та ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України, з якого вбачається, що в межах цього провадження встановлювалася також причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення в групі інших осіб (том 2, а.с. 204-250);

-протокол обшуку від 12.06.2020 службового автомобіля ГУ ДПС України у м. Києві Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 , в ході якого виявлена сумка з грошовими коштами в загальній сумі 1 000 000 доларів США (том 3, а.с. 6-10);

-протокол огляду місця події від 13.06.2020 службового автомобіля Mersedes Benz на парковці ГУ ДПС України у м. Києві, в ході якого виявлені три валізи та грошові кошти в загальній сумі 5 000 000 доларів США (том 3, а.с. 18-20 );

-протокол обшуку від 12.06.2020 приміщень ГУ ДПС України у м. Києві, в ході якого в кабінеті ОСОБА_2 виявлені чорнові записи із відмітками про призначені зустрічі із ОСОБА_8 (том 3, а.с. 28-33).

3.14.Перебування підозрюваного в одному місці, де спільно з іншими особами обговорювалася постанова про закриття кримінального провадження та редакція цього процесуального рішення, його статус адвоката, який обумовлює наявність знань про суб`єктів і підстави постановлення таких рішень, з одночасним внесенням правок до нього, що з огляду на наявні у сторони обвинувачення матеріали відбувалося на фоні комунікації з приводу передачі грошових коштів, не залишало стороні обвинувачення іншого розуміння подій та участі підозрюваного у них, ніж те, яке було зафіксоване в повідомленні про підозру.

3.15.Вказане свідчить про наявність підстав для повідомлення про підозру на момент вчинення відповідної процесуальної дії та відповідність тому мінімальному рівню стандарту «достатніх підстав (доказів)», який закріплений в пункті 3 частини 1 статті 276 КПК.

3.16.Дослідження матеріалів скарги дає підстави стверджувати, що протягом досудового розслідування позиція сторони обвинувачення при обґрунтуванні підозри не була сталою, а органом досудового розслідування отримувалися нові відомості на користь причетності підозрюваного до події кримінального правопорушення.

3.17.Також до матеріалів скарги долучені копії ухвал слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 14.06.2020 у справі № 991/4802/20 про обрання запобіжного заходу (том 4, а.с.22-46, яка була постановлена на наступний день після повідомлення ОСОБА_1 про підозру) та від 10.11.2020 у справі № 991/9099/20 про продовження строку дії обов`язків ОСОБА_1 (том 2, а.с. 1-10), в яких встановлена обґрунтована підозра ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України за стандартом доказування «обґрунтована підозра». При дослідженні цього питання слідчими суддями наданий аналогічний перелік доказів, які свідчать про причетність ОСОБА_1 до вчинення вказаного кримінального правопорушення, який відповідає дослідженому в судовому засіданні переліку доказів.

3.18.Питання кваліфікації, які піднімає сторона захисту через 6 місяців з моменту повідомлення про підозру, не може ретроспективно пов`язуватися з наявністю підстав для такого повідомлення, адже відноситься до перевірки обґрунтованості підозри, а це, в свою чергу, є предметом судового контролю в інших процедурах кримінального провадження.

3.18.1.Доводи скарги і висловлені під час судового засідання позиції щодо непідтвердження наявними в матеріалах кримінального провадження відомостями наявності у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення як підстави для скасування підозри, відхиляються слідчим суддею зважаючи на таке. Здійснюючи судовий контроль під час оскарження повідомлення про підозру, слідчий суддя не наділений повноваженням здійснювати перевірку обґрунтованості підозри і встановлювати в діях підозрюваного склад того чи іншого злочину. При розгляді скарги на повідомлення про підозру слідчий суддя має оцінити достатність та належність доказів лише стосовно того чи має місце переконання за стандартом достатності доказів для цілей повідомлення про підозру.

3.18.2.Слідчий суддя відхиляє наданий захистом науково-правовий висновок фахівців у галузі права з тих саме підстав, що викладені у п. 3.11.3 цієї ухвали. Крім того, при всій повазі до доктринальних засад кримінального процесу, слідчий суддя має сумніви, що станом на час надання такого висновку в розпорядженні науковців були всі матеріали досудового розслідування і, відповідно, можливість комплексного і всеосяжного охоплення і дослідження поставлених питань.

3.19.На даному етапі провадження слідчий суддя також не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, наявність чи відсутність в діях підозрюваного складу того чи іншого кримінального правопорушення, адже такі висновки опосередковано пов`язані з питанням винуватості особи у вчиненні злочину. Адже обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час судового розгляду.

3.20.Посилання сторони захисну на наявність ознак провокації відхиляється слідчим суддею, з огляду на таке.

3.20.1.Хоча наявність або відсутність провокації на вчинення злочину встановлюється вже під час судового розгляду по суті, що вироблено численними рішеннями ЄСПЛ («Ваньян проти Росії», «Худобін проти Росії», «Раманаускас проти Литви», «Раманаускас проти Литви №2» тощо), прецедентне право Європейського суду не забороняє посилатися на стадії розслідування кримінальної справи і у випадку, якщо дозволяє характер злочинної дії, на докази, отримані в результаті проведення співробітниками органів внутрішніх справ операцій під прикриттям (наприклад, рішення ЄСПЛ від 15 червня 1992 року у справі «Люді проти Швейцарії»). Крім того, стандарт ч. 3 ст. 17 КПК України передбачає, що підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

3.20.2.Досліджуючи питання провокації і відповідно, можливе обґрунтування підозри доказами, отриманими незаконним шляхом, слідчий суддя на даному етапі не вбачає підстав для встановлення відповідного факту. Обґрунтовуючи наявність провокації захист звертає увагу слідчого судді на окремі фрази ОСОБА_11 , зафіксовані в протоколах негласних слідчих (розшукових) дій. Однак наявність чи відсутність провокації не може стверджуватися лише з огляду на певні окремі фрази, вирвані із загального контексту проколу негласного заходу. Тим більше загальний контекст протоколу, на який посилається захист, не дозволяє стверджувати, що підозрюваний був спровокований.

3.20.3.Отже, це питання має вирішуватися комплексно, при цьому до уваги має братися контекст, в якому відбувалися відповідні комунікації, умови і обставини, що їм передували, їх супроводжували або стали їх наслідком, вербальні та невербальні методи, що мали місце, тощо. При вирішенні скарги на повідомлення про підозру слідчий суддя в силу законодавчої і фактичної обмеженості можливостей дослідження доказів об`єктивно не може дослідити всі ці критерії лише із тієї частини матеріалів досудового розслідування, які надані.

3.21.За таких умов доводи сторони захисту стосовно необґрунтованості підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України є безпідставними.

4.З урахуванням викладеного, слідчий суддя не вбачає підстав для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 13.06.2020 у кримінальному провадженні № 52020000000000362 від 03.06.2020, що обумовлює відмову у задоволенні скарги захисника.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 7, 9, 214, 276-278, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

1.У задоволені скарги захисника ОСОБА_1 адвоката Штокалова Єгора Андрійовича на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 52020000000000362 від 03.06.2020 відмовити.

2.На ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Апеляційна скарга подається до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

3.Ухвала набирає законної сили після закінчення п`ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

4.Повний текст ухвали оголошений 28.01.2021.

Слідчий суддя В.В. Михайленко