- Presiding judge (HACC AC) : Nykyforov A.S.
- Judge (HACC AC) : Pavlyshyn O.F., Chorna V.V.
- Secretary : Serdiuk Yu.S.
- Prosecutor : Skybenko O.I.
Справа № 991/10437/20
Провадження №11-сс/991/118/21
Слідчий суддя: Мойсак С.М.
Доповідач: Никифоров А.С.
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2021 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого Никифорова А.С.,
суддів Павлишина О.Ф.,
Чорної В.В.,
секретар судового засідання - Сердюк Ю.С.,
за участю:
представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - адвоката Миргородської О.М.,
прокурора - Скибенка О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Миргородської Ольги Миколаївни в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_1 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.12.2020 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52020000000000653 від 20.10.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 369 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного судового рішення
і встановлені судом першої інстанції обставини
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 грудня 2020 року було частково задоволено клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Скибенка О.І. у кримінальному провадженні № 52020000000000653 від 20.10.2020 та накладено арешт, шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження на нежитлові приміщення №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6; машиномісця №№ НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10 та мотомісця №№ НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, розташовані у будинку АДРЕСА_1 ; передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління зазначене вище майно із забороною вчинювати дії щодо його відчуження.
Оскаржувана ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду обґрунтована наступним.
Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000653 від 20.10.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 369 КК України.
Внаслідок вчиненого злочину були одержані об`єкти нерухомого майна - нежитлові приміщення №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6; машиномісця підземного паркінгу №№ НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10 та мотомісця №№ НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, розташовані у будинку АДРЕСА_2 , і зареєстровані за ОСОБА_1
15.12.2020 постановою детектива Національного антикорупційного бюро України вищезазначені об`єкти нерухомого майна визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Вирішуючи питання про правову підставу для забезпечення кримінального провадження слідчий суддя зазначив, вищенаведені об`єкти нерухомого майна були об`єктом кримінально-протиправних дій та набуті кримінально-протиправним шляхом, а також можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження.
З огляду на викладене, враховуючи, що на теперішній час кримінальне провадження перебуває на начальній стадії досудового розслідування, по вказаним об`єктам необхідне проведення судово-економічної експертизи для встановлення їх дійсної ринкової вартості, а також те, що вони були об`єктом кримінально-протиправних дій, такий захід забезпечення кримінального провадження, як арешт, є доцільним та обґрунтованим на цій стадії кримінального провадження.
Оскільки досудове розслідування по вищевказаному кримінальному провадженню здійснюється за фактами надання службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище та отримання службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, відповідальність за які передбачена виключно у вигляді позбавлення волі, а об`єкти нерухомого майна одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та були предметом такого правопорушення, на переконання слідчого судді, судом може бути постановлено рішення щодо спеціальної конфіскації зазначеного майна.
Крім того, з метою забезпечення збереження арештованого майна та його економічної вартості, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання в частини передачі майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, що слугуватиме досягненню завдань кримінального провадження.
Вимоги апеляційної скарги
і узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду, 26.01.2021 року адвокат Миргородська О.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, у якій прохає скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 грудня 2020 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги адвокат зазначає наступне.
Висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а при постановленні ухвали було допущено неповноту судового розгляду та істотно порушені вимоги кримінального процесуального закону.
ОСОБА_1 є добросовісним набувачем цих об`єктів нерухомості. Майнові права на приміщення були придбані ним у відповідності до договору від 20 грудня 2019 року, тобто через 2 роки після описаних прокурором обставин, а тому не можуть мати будь-яких ознак речового доказу у кримінальному провадженні.
Ні сам ОСОБА_1 , ні належне йому майно не відповідають жодному із визначених законом критеріїв застосування спеціальної конфіскації. Отже такі висновки слідчого судді є хибними.
Арештовані об`єкти нерухомості протягом тривалого часу перебувають у користуванні третіх осіб, які там здійснюють незалежну професійну діяльність. Накладення арешту на нерухоме майно із забороною користування та розпорядження ним неодмінно призведе до надмірного втручання у діяльність цих осіб, спричинить збитки та заблокує господарську діяльність.
Крім того, усі приміщення в будинку АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 , перебувають в обтяженні (іпотеці) згідно із договорами позики грошових коштів, а сплата ОСОБА_1 боргових зобов`язань по цими договорам здійснюється, в тому числі, із надходжень від здачі ним нерухомості в оренду.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні адвокат Миргородська О.М. свою апеляційну скаргу підтримала та наполягала на її задоволенні. Додатково вказала, що ОСОБА_1 не має ніякого відношення до ОСОБА_2 . Наполягала, що її довіритель є добросовісним набувачем цих об`єктів нерухомості, а тому до них не можуть бути застосована спеціальна конфіскація. Слідчим суддею при постановленні ухвали не було дотримано вимог ч. 11 ст. 170 та ч. 4 ст. 173 КПК України, оскільки ним вжиті найбільш обтяжливі способи арешту майна, які призводять до втручання у господарську діяльність тих осіб, які їх орендують у ОСОБА_1 .
У судовому засіданні прокурор заперечував проти апеляційної скарги, прохав відмовити у її задоволенні, а ухвалу слідчого судді від 24.12.2020 залишити без змін, як законну та обґрунтовану. Пояснив, що події, які є предметом кримінального розслідування, мали місце у 2016 році. Втім, факт набуття ОСОБА_1 майнових прав на ці об`єкти у 2017 році та реєстрація права власності у 2019 році не спростовують твердження щодо незаконності їх набуття внаслідок вчиненого кримінального правопорушення.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката, прокурора, дослідивши матеріали апеляційного провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (ч. 1 ст. 404 КПК України).
Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим ( ч. 1 ст. 370 КПК України).
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 1 статті 16 КПК України передбачено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Поміж інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до п.п. 1,2 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення речових доказів та спеціальної конфіскації.
Як вбачається із оскаржуваної ухвали, слідчим суддею встановлені наступні обставини.
Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000653 від 20.10.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 369 КК України.
За версією органу досудового розслідування, у грудні 2017 року прем`єр-міністр України ОСОБА_3 одержав неправомірну вигоду в особливо великому розмірі від народного депутата України VIII скликання ОСОБА_2 у вигляді майнових прав на нежитлові приміщення (офіси, машиномісця та мотомісця) в житловому комплексі «Аристократ», розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом оформлення майнових прав на ОСОБА_1 , за вчинення ним в інтересах того хто надає таку неправомірну вигоду та в інтересах третьої особи, дій з використання наданої йому влади та службового становища.
Так, у грудні 2017 року ОСОБА_1 набув майнових прав на нежитлові приміщення №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6; машиномісця підземного паркінгу №№ НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10 та мотомісця №№ НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, розташовані у будинку АДРЕСА_2 на підставі договорів купівлі-продажу та відступлення майнових прав укладених із ТОВ «ФК «Житло-Капітал» В подальшому, після здачі об`єкта нерухомого майна у експлуатацію, право власності на відповідні об`єкти за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
15.12.2020 постановою детектива Національного антикорупційного бюро України вищезазначені об`єкти нерухомого майна визнані речовими доказами у кримінальному провадженні (том 1 а.с. 247-251).
Матеріали судового провадження, зокрема ті, якими обґрунтовано клопотання прокурора про арешт майна, дозволяють колегії суддів зробити висновок про існування на даному етапі досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000653 від 20.10.2020 обставин, які можуть свідчити про вчинення суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Так, до клопотання прокурора додано протокол огляду веб-сайтів, речей та документів (стенограми допиту ОСОБА_2 , файл-звіту належного ОСОБА_2 мобільного телефону, резервної копії месенджера WhatsApp тощо) від 24.11.2020, із якого вбачається певна хронологія подій та зв`язок між набуттям ОСОБА_1 права власності на об`єкти нерухомості із обставинами кримінального провадження (том 1 а.с. 118-130).
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для третіх осіб.
Здійснюючи апеляційний перегляд колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя Вищого антикорупційного суду зазначених вимог закону дотримався.
Так, арешт на майно третіх осіб накладений з метою збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Згідно зі статтею 98 КПК України речові докази - це матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до матеріалів судового провадження та наданими органом досудового розслідування матеріалами вбачається, що ОСОБА_1 на підставі договорів відступлення майнових прав із ТОВ «ФК «Житло-Капітал» від 19 грудня 2017 року отримав майнові права на об`єкти нерухомого майна, які були предметом кримінально протиправних дій -неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, яку, ймовірно, одержала службова особа, яка займає особливо відповідальне становище (том 1 а.с. 141-206). Згодом, після здачі об`єкта нерухомого майна у експлуатацію, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (том 1 а.с. 207-246).
Наведені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що зазначені об`єкти нерухомого майна є предметами кримінально караних дій та набуті ОСОБА_1 протиправним шляхом, а тому відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, а також можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Внаслідок чого слідчим суддею правомірно врахована така правова підстава, з чим погоджується і колегія суддів.
Окрім зазначеного, Суд апеляційної інстанції вважає доведеною і ту правову підставу для арешту майна, що була наведена прокурором та встановлена слідчим суддею - з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
Відповідно п. 1 ч. 1, ч. 4 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна. Гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті. Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів. Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача.
Так, відповідно до матеріалів клопотання, кримінальне провадження № 52020000000000653 від 20.10.2020 здійснюється за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 369 КК України. А тому у даному випадку, в силу ч. 1 ст. 96-1 КК України, може бути застосовано інститут спеціальної конфіскації.
Із наданих матеріалів судового провадження вбачається, що об`єкти нерухомого майна, що зареєстровані за ОСОБА_1 , могли бути одержані ним внаслідок вчинення описаних стороною обвинувачення подій та були предметом кримінального правопорушення, відомості про які внесені в ЄРДР № 52020000000000653 від 20.10.2020. За переконанням Суду, прокурором у повній мірі доведено співвідношення нерухомого майна критеріям, визначеним п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України для спеціальної конфіскації, та необхідність вжиття такого заходу кримінального провадження з метою її забезпечення.
Втім, зазначене на цьому етапі не спростовує добросовісність набуття ОСОБА_1 права власності на спірні об`єкти нерухомого майна, яка презюмується Законом. Однак питання добросовісності набуття ОСОБА_1 майна у власність, оплатність правочинів та визначення вартості придбаного майна з точки зору відповідності ринковій ціні на момент їх придбання, в силу ч. 4 ст. 96-2 КК України, можуть бути вирішені виключно у судовому порядку на підставі оцінки судом доказів під час розгляду справи по суті.
Крім того, ч. 10 ст. 100 КПК України захищає право добросовісного власника або володільця майна від несприятливих наслідків застосування спеціальної конфіскації у відношенні особи, необізнаної про незаконне джерело походження майна.
Вирішення зазначених фактів не може бути здійснено на даному етапі досудового розслідування. На цій стадії Суд наділений повноваженнями щодо оцінки доведеності співвідношення майна критеріям, визначеним кримінальним процесуальним законодавством для можливості забезпечення спеціальної конфіскації. А тому доводи апеляційної скарги в цій частині колегією суддів відхиляються.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що застосовані слідчим суддею способи арешту майна є надмірно обтяжливими та перешкоджають здійсненню господарської діяльності третіми особами (орендарями), колегія суддів зазначає наступне.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абзац 2 частини 1 статті 170 КПК).
Застосовані слідчим суддею заходи забезпечення кримінального провадження не мають на меті позбавлення ОСОБА_1 його власності, а лише спрямовані на тимчасове обмеження можливості відчуження, користування та розпорядження майном з метою його збереження. Колегія суддів погоджується з доводами прокурора, які підтверджуються матеріалами судового провадження, про неможливість збереження нерухомого майна, яке є речовим доказом та можливим об`єктом спеціальної конфіскації, іншим шляхом. А тому слідчим суддею обґрунтовано застосовані зазначені способи арешту майна, які в даному випадку не порушують справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу фундаментальних прав осіб та не покладають на особу неспівмірний індивідуальний тягар.
Крім того, прокурор у судовому засіданні пояснив, що в об`єктах нерухомого майна під час передання їх власність ОСОБА_1 виконувались ремонтні роботи, вартість яких, за версією слідства, входила до суми неправомірної вигоди. Відтак стороною обвинувачення встановлюється реальна вартість об`єктів, що були предметом неправомірної вигоди, що можливо довести або спростувати лише шляхом проведення експертних досліджень. Тому, з метою неможливості внесення конструктивних змін до нерухомого майна, його пошкодження, псування чи вчинення інших дій, спрямованих на його штучне здешевлення/здороження, за переконанням колегії суддів, накладення заборони на користування та розпорядження ним є цілком обґрунтованим заходом, який спрямований на досягнення мети кримінального провадження № 52020000000000653 від 20.10.2020.
Також прокурор у судовому засіданні зазначав, що вжиті заборони із відчуження, користування та розпорядження майном жодним чином не порушують прав третіх осіб, а стосуються виключно власника майна. У випадку ж виникнення певних перешкод треті особи, за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, мають право звернутись до сторони обвинувачення із відповідними клопотаннями або ж до слідчого судді з питанням про скасування арешту в тій частині, що порушує їхні права. А тому зазначений довід апеляційної скарги не знайшов свого підтвердження під час апеляційного перегляду.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів зважує на незначний проміжок часу, що сплинув з моменту внесення відомостей до ЄРДР та начальну стадію досудового розслідування, необхідність проведення експертних досліджень по вказаним об`єктам, а також те, що вони могли бути предметом неправомірної вигоди, їх відповідність критеріям ст. 98 КПК України та співвідносність випадкам застосування спеціальної конфіскації, визначеним ст. 96-2 КК України. Зазначене у своїй сукупності на цій стадії кримінального провадження обумовлює доцільність та обґрунтованість застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Висновки суду
В силу вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду повно та всебічно досліджені матеріали клопотання прокурора, внаслідок чого 24.12.2020 постановлено цілком законну, обґрунтовану та вмотивовану ухвалу. Переконливих доводів, які би ставили під сумнів умотивованість висновків слідчого судді апеляційна скарга адвоката Миргородської Ольги Миколаївни не містить. Тому підстав для її задоволення немає.
Керуючись ст.ст. 131, 170-173, 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу адвоката Миргородської Ольги Миколаївни в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.12.2020 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: А.С. Никифоров
Судді: О.Ф. Павлишин
В.В. Чорна