Document No. 95367589

Справа № 991/722/21

Провадження №11-п/991/4/21

УХВАЛА

05 березня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Панкулича В. І.,

суддів Боднара С. Б., Панаіда І. В., Калугіної І. О., Михайленка Д. Г.

за участю секретаря судового засідання Дубини Т. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про направлення кримінального провадження № 52020000000000175 від 10.03.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК України, з Вищого антикорупційного суду до іншого суду,

В С Т А Н О В И Л А:

Відповідно до обвинувального акта детективами Національного антикорупційного бюро України здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження № 52020000000000175 від 10.03.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.369 КК України, а саме: у наданні неправомірної вигоди в.о. Голови Державного агенства України з управління зоною відчуження ОСОБА_2 .

Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні направлено до Вищого антикорупційного суду.

До Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання обвинуваченого про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до Печерського районного суду м. Києва.

Клопотання обґрунтовано тим, що дане кримінальне провадження надійшло на розгляд Вищого антикорупційного суду з порушенням правил предметної підсудності і йому не підсудне.

На думку обвинуваченого відсутні умови, передбачені ч.5 ст.216 КПК України, оскільки він не є державним службовцем, посада якого належить до категорії «А», а кримінальне правопорушення не було вчинено щодо службової особи, визначеної у ч.4 ст.18 КК України або у п.1 ч.5 ст.216 КПК України.

Кримінальне правопорушення вчинено в межах Печерського району м. Києва, а тому воно підсудне Печерському районному суду м. Києва.

В запереченнях на клопотання обвинуваченого прокурор вказує, що кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду, а підстави для направлення його на розгляд до іншого суду відсутні.

Будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду клопотання, обвинувачений та прокурор в судове засідання не з`явилися, про причини неявки прокурор не повідомив.

Від обвинуваченого ОСОБА_1 надійшло повідомлення про те, що він звернувся до Касаційного кримінального суду з клопотанням про направлення кримінального проваження на розгляд до іншого суду, у зв`язку з чим, на його думку, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду не може вирішувати питання про направлення кримінального провадження до іншого суду.

Колегія суддів постановила розглянути клопотання за відсутності учасників судового провадження.

Заслухавши доповідь головуючого, дослідивши копію обвинувального акта, обговоривши доводи клопотання, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст.34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду вирішується колегією у складі п`яти суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду за поданням складу суду, визначеного для розгляду кримінального провадження, або за клопотанням сторін не пізніше п`яти днів з дня винесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Статтею 34 КПК України передбачені підстави і порядок передачі кримінальних проваджень з одного суду до іншого за визначеною законом підсудністю або внаслідок зміни визначеної законом підсудності.

Визначення підсудності кримінального провадження є важливою складовою забезпечення права особи на справедливий розгляд судом, встановленим законом.

Відповідно до ч.1 ст.33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, зазначених у примітці до ст. 45 КК України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

Злочин, передбачений ст. 369 КК України, є корупційним та зазначений у примітці до ст.45 КК України.

Відповідно до п.3 ч.5 ст.216 КПК України кримінальне правопорушення, передбачене ст.369 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у п.1 ч.5 ст.216 КПК України, зокрема, щодо державного службовця, посада якого належить до категорії «А».

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про державну службу» до категорії «А» відносяться посади керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України та їх заступників.

ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що будучи Генеральним директором ДСП «Об`єднання «Радон», звернувся 05.03.2020 року до в.о. Голови Державного агентства України з управління зоною відчуження ОСОБА_2 з пропозицією надання неправомірної вигоди за призначення йому премій за четвертий квартал 2019 року, розмір якої складатиме половину суми нарахованих йому премій з урахуванням сплати податків та зборів, а 08.04.2020 року передав їй 210 000 гривень, після чого був затриманий співробітниками Національного антикорупційного бюро України.

Обвинувачення стосується надання ОСОБА_1 неправомірної вигоди Голові Державного агенства України з управління зоною відчуження ОСОБА_2 , посада якої відноситься до категорії «А» як керівника центрального органу виконавчої влади.

За таких обставин кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду відповідно до ст. 33-1 КПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду необхідно відмовити.

Керуючись статтями 33-1, 34, 216, 418 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченого про направлення кримінального провадження № 52020000000000175 від 10.03.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.4 ст.369 КК України з Вищого антикорупційного суду до іншого суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. І. Панкулич

Судді С. Б. Боднар

І. В. Панаід

І. О. Калугіна

Д. Г. Михайленко