Document No. 95638293

справа № 991/10592/20

провадження №11-сс/991/226/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2021 року місто Київ

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Чорна В.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги адвоката Штокалова Єгора Андрійовича - захисника підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.02.2021 р., якою залишено без розгляду клопотання детектива НАБУ про встановлення стороні захисту строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000362 від 03.06.2020 р., -

ВСТАНОВИЛА:

18 березня 2021 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку в той же день передано судді-доповідачу.

З апеляційної скарги встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.02.2021 р. клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Пісного В.І., погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Перовим А.В., про встановлення стороні захисту строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000362 від 03.06.2020 р. залишено без розгляду, та матеріали клопотання повернуто детективу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування вищезазначеної ухвали внаслідок допущення слідчим суддею істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.

Обґрунтовуючи наявність підстав для апеляційного перегляду ухвали, яка не підлягає апеляційному оскарженню згідно чинного КПК України, захисник Штокалов Є.А. зазначає, що, оскільки чинне законодавство не містить законодавчого регламентування апеляційного оскарження такої ухвали, суд апеляційної інстанції має керуватися приписами ч. 6 ст. 9 КПК України щодо застосування загальних засад кримінального провадження, визначених ч. 1 ст. 7 КПК України, зокрема, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (п. 17 ч. 1 ст.7 КПК України), що відповідає правовій позиції колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.10.2017 р. у справі № 757/49263/15-к, а також Великої палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.05.2018 р. у справі № 243/6674/17. Тобто, у разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності.

Крім того, апелянт вказує, що ст. 290 КПК України не передбачено можливості повернення клопотання особі, яка з ним звернулась. Вважає, що виходячи із засад змагальності та диспозитивності кримінального процесу, оскільки детектив НАБУ Пісний В.І. відкликав своє клопотання, у слідчого судді відсутні підстави для його розгляду по суті. У зв`язку з цим, клопотання детектива про встановлення стороні захисту строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування слідчий суддя мав залишити без розгляду, а провадження закрити, не повертаючи матеріали клопотання детективу.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали, надані на її обґрунтування, суддею-доповідачем встановлено підстави для відмови у відкритті провадження за даною апеляційною скаргою, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано Главою 26 КПК. Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, наведено в ч.ч. 1, 2 ст. 309 КПК.

Це ухвали, які стосуються обмеження свободи та особистої недоторканності, арешту майна, тимчасового доступу до певних речей і документів, відсторонення від посади, а також ухвали про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування, про закриття кримінального провадження на підставі ч. 9 ст. 284 цього Кодексу, про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.

Наведений перелік свідчить, що законодавцем забезпечено можливість апеляційного оскарження під час досудового розслідування тих рішень слідчих суддів, які стосуються застосування заходів забезпечення кримінального провадження або найбільше зачіпають права та свободи особи. Такий підхід відповідає за своїм змістом правовій природі судового контролю під час досудового розслідування, який обумовлюється потребою учасників кримінального провадження в отриманні невідкладного судового захисту їх прав, свобод та інтересів.

Встановлення законодавцем обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення розумного балансу між ефективністю досудового розслідування і здійсненням дієвого судового контролю у разі обмеження чи порушення прав і законних інтересів осіб.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Надаючи оцінку наведеному захисником Штокаловим Є.А. обґрунтуванню щодо наявності правових підстав для апеляційного оскарження вищезазначеної ухвали слідчого судді, з посиланням на загальні засади кримінального провадження та відповідні правові позиції Верховного Суду, суддя-доповідач зазначає наступне.

У постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справі № 757/49263/15-к від 12.10.2017 р. викладено правовий висновок про те, що у разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України, які його гарантують, з огляду на положення ч. 6 ст. 9 КПК України, яка встановлює, що у випадках, коли положення кримінального процесуального закону не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.

Зазначену правову позицію в подальшому було підтримано постановою Великої палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 243/6674/17.

Саме з посиланням на ці висновки, та виходячи з того, що оскаржувана ухвала не передбачена КПК України, апелянт стверджує про наявність підстав для її апеляційного перегляду.

З оскаржуваної ухвали слідує, що після скасування ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27.01.2021 р. ухвали слідчого судді від 14.01.2021 р. про повернення детективу клопотання про встановлення стороні захисту строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, матеріали справи 05.02.2021 року повернулися до слідчого судді на новий розгляд. Судове засідання з розгляду клопотання було призначено спочатку на 09.02.2021 року, а в подальшому - на 05.03.2021 року.

22.02.2021 року, до початку розгляду зазначеного клопотання по суті, детективом Пісним В.І. подано заяву, погоджену з прокурором САП Перовим А.В., про відкликання клопотання про встановлення стороні захисту строку на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.

Посилаючись на принцип диспозитивності, як на одну із загальних засад кримінального провадження, а також на ст.ст. 9, 26, 290 КПК України, слідчим суддею постановлено оскаржувану ухвалу від 25.02.2021 р. про залишення клопотання детектива без розгляду.

Єдиною нормою, що регламентує питання відкриття матеріалів провадження іншій стороні та надання часу на ознайомлення з відкритими матеріалами, є стаття 290 КПК України.

Згідно з ч. 10 ст. 290 КПК України, сторонам кримінального провадження надається достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ. У разі зволікання при ознайомленні з матеріалами, до яких надано доступ, слідчий суддя за клопотанням сторони кримінального провадження з урахуванням обсягу, складності матеріалів та умов доступу до них зобов`язаний встановити строк для ознайомлення з матеріалами, після спливу якого сторона кримінального провадження вважається такою, що реалізувала своє право на доступ до матеріалів. Клопотання про встановлення строку для ознайомлення розглядається слідчим суддею не пізніше п`яти днів з дня його надходження до суду з повідомленням сторін кримінального провадження.

Отже, зі змісту ч. 10 ст. 290 КПК України слідує, що встановлення строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування може мати місце виключно за результатами судового розгляду, у випадку встановлення слідчим суддею факту зволікання, допущеного стороною кримінального провадження при ознайомленні з відкритими матеріалами. Відповідно, слідчий суддя має розглянути клопотання по суті та під час судового засідання, вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, встановити наявність або відсутність обставин, які свідчать про зволікання.

Однак, у даному випадку стороною обвинувачення до початку судового розгляду було подано заяву про відкликання раніше поданого нею клопотання про встановлення стороні захисту строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.

Чинний КПК України взагалі не передбачає форму рішення, яке має бути постановлено слідчим суддею у разі відкликання стороною кримінального провадження свого клопотання про встановлення строку на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.

Водночас, відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 7 та ст. 26 КПК України, однією із загальних засад кримінального провадження є диспозитивність. Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом. Слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Виходячи із засад змагальності та диспозитивності кримінального процесу, враховуючи, що особа, яка подала клопотання, не підтримує його, слідчим суддею і було зроблено висновок про відсутність підстав для розгляду цього клопотання по суті.

При цьому, за своїм предметом оскаржувана ухвала не є подібною до тих правових питань, які вирішувалися Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду у справі № 757/49263/15-к від 12.10.2017 р. та Великою палатою Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 243/6674/17 з висловленням відповідної правової позиції, на яку посилається апелянт.

Зокрема, правова позиція, викладена Верховним Судом у вищенаведених провадженнях, стосується випадків, коли слідчий суддя, розглядаючи певне процесуальне питання, не обирає одне із тих рішень, які передбачені КПК України, а постановляє інше, не передбачене цим Кодексом.

В такому випадку апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, не передбаченої КПК України, яка перешкоджає реалізації прав або повноважень однієї із сторін кримінального провадження, дійсно має бути забезпечено, оскільки інакше така сторона буде позбавлена можливості реалізувати свою процесуальну волю.

Залишення оскаржуваною ухвалою клопотання сторони обвинувачення без розгляду не порушило та не обмежило жодних прав сторони захисту, в тому числі можливості в повному обсязі реалізувати свої права під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Відповідно, оскарження ухвали, постановленої за результатами розгляду заяви детектива про відкликання поданого ним же клопотання, навіть у разі, якщо вона прямо не передбачена КПК України, не відновлює право жодної зі сторін, оскільки воно і не було порушено, та не сприяє реалізації їх волевиявлення. Навпаки, у даному випадку сторона обвинувачення своє волевиявлення реалізувала шляхом подання заяви про залишення без розгляду раніше поданого нею ж клопотання.

Крім того, суд не наділений повноваженнями втручатися у дискрецію прокурора, до якої відноситься і право підтримати чи відмовитися від підтримання певної позиції у кримінальному провадженні.

За наведених вище обставин та враховуючи, що стаття 290 КПК України або будь-яка інша норма КПК не передбачає форму рішення слідчого судді, яке має бути постановлено у разі відкликання клопотання однією із сторін до початку його розгляду по суті, посилання апелянта на загальні засади кримінального провадження та правову позицію Верховного Суду у відповідних провадженнях, як на підставу для апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали слідчого судді всупереч передбаченим кримінальним процесуальним законом обмеженням, є необґрунтованими.

Крім того, слід враховувати, що ухвалою судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 05.03.2021 р. у справі № 991/10592/21 (провадження № 11-сс/991/197/21) вже було відмовлено у відкритті апеляційного провадження на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.02.2021 р. за апеляційною скаргою адвоката Білявського Я.М. - захисника підозрюваного ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга адвоката Штокалова Є.А. подана на те ж саме рішення суду в інтересах однієї й тієї ж особи, а саме, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.02.2021 р. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 .

Повторна апеляційна скарга на те ж саме рішення суду, за умови існування нескасованої ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, не може бути предметом повторного перегляду апеляційним судом.

Таке рішення суду апеляційної інстанції відповідає принципу остаточності судового рішення, про який неодноразово наголошував в своїх рішеннях ЄСПЛ. Так, Європейський суд з прав людини у рішеннях від 3 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» та від 29 жовтня 2015 року в справі «Устименко проти України» зазначив, що одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливостями і непереборними обставинами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 309, 369-372, 399, 418, 532 КПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката Штокалова Єгора Андрійовича - захисника підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.02.2021 р. - відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя В.В. Чорна