Document No. 95967009

Справа № 991/8700/20

Провадження 1-кп/991/77/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

31 березня 2021 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Кравчука О.О.,

суддів: Білоус І.О., Крука Є.В.

секретар судового засідання Будревич О.В.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Іванющенка О.А.

захисника Алієва В.В.

обвинуваченої ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м. Києві клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 про звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 грудня 2015 року за № 52015000000000019 в частині обвинувачення:

ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , у с. Стила Старобешівського району Донецької області, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Історія провадження

Ухвалою суду від 20.10.2020 р. (судова справа № 760/17846/16-к, провадження № 1-кп/910/66/19) було задоволено клопотання прокурора та у зв`язку з систематичною неявкою обвинуваченої ОСОБА_1 у судові засідання (у клопотанні прокурор не порушував питання щодо поважності причин неявки обвинуваченої ОСОБА_1 ), матеріали відносно останньої (за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України) з кримінального провадження № 52015000000000019, було виділено в окреме судове провадження (судова справа № 991/8700/20, провадження № 1-кп/991/77/20).

Згідно з п. 4.3 названої ухвали вказане кримінальне провадження надійшло до Вищого антикорупційного суду 25.09.2019 р. та 20.01.2020 р. за результатами підготовчого судового засідання справу було призначено до судового розгляду, однак, у подальшому судові засідання неодноразово відкладались, в основному, у зв`язку з неможливістю обвинуваченої ОСОБА_1 брати в них участь. Крім того, судом було забезпечено можливість обвинуваченій ОСОБА_1 на здійснення дистанційного судового провадження під час трансляції з Волноваським районним судом Донецької області. Також у зазначеному пункті ухвали вказано, що обвинувачена ОСОБА_1 фактично проживає на тимчасово окупованій території, а саме у м. Докучаєвськ Донецької області, і те, що, враховуючи значну віддаленість Вищого антикорупційного суду, наявність особливого режиму перетину лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями України, а також запровадження карантинних заходів, що унеможливлюють перетин контрольних пунктів в`їзду-виїзду (далі - КПВВ) в обох напрямках, обвинувачена ОСОБА_1 неодноразово зверталась до суду з відповідними клопотаннями про неможливість її участі у судових засіданнях, у тому числі, у режимі відеоконференції. Тому суд у зазначеній ухвалі встановив, що через постійне проживання на тимчасово окупованій території та через запроваджені карантинні заходи, обвинувачена не з`являлася за викликом до суду протягом понад 6 місяців.

Після виділення вказаних матеріалів в окреме провадження судом було призначено низку судових засідань, зокрема, на: 22.12.2020 р., 19.01.2021 р., 01.02.2021 р., 09.02.2021 р., 04.03.2021 р., 16.03.2021 р., у які обвинувачена не з`явилась, щоразу електронною поштою подавала до суду клопотання про відкладення через неможливість її явки у зв`язку з проживанням у Донецькій області на тимчасово окупованій території та запровадженими карантинними обмеженнями.

Ухвалою суду від 16.03.2021 р. (судова справа № 991/8700/20, провадження № 1-кп/991/77/20) відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про оголошення обвинуваченої ОСОБА_1 у розшук та зупинення судового провадження.

Відповідно до п. 1.4. зазначеної ухвали, судом було встановлено, що обвинувачена ОСОБА_1 постійно проживає у м. Докучаєвськ Донецької області та починаючи з травня 2020 р. держаний кодон України не перетинала, а пропуск осіб та транспортних засобів із тимчасово непідконтрольних Україні територій Донецької та Луганської областей обмежений та здійснюється епізодично, крім того, судом було враховано карантинні обмеження та заходи щодо самоізоляції прибулих осіб; указані обставини у своїй сукупності свідчать про фактичну неможливість участі обвинуваченої ОСОБА_1 у судовому розгляді цього кримінального провадження.

10.03.2021 р. обвинувачена ОСОБА_1 електронною поштою надіслала до суду клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності. Клопотання мотивоване тим, що остання обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення якого становить 5 років. Сам злочин було учинено в кінці лютого 2016, тобто, станом на 16.03.2021 р. строк давності закінчився. Крім того, зазначила, що до березня 2020 р. вона постійно прибувала у судові засідання, оскільки мала реальну можливість для цього. Також обвинувачена вказала про неможливість участі у розгляді цього клопотання через обмеження перетину КПВВ із тимчасово окупованих територій Донецької області, вказала, що надає свою згоду на застосування до неї положень ст. 49 КК щодо закриття кримінального провадження. Також просила повернути належне їй майно (мобільний телефон Iphone 6 imei НОМЕР_1 з сім карткою 3 НОМЕР_2 та флеш накопичувач червоного кольору CUBE 16 Gb GoodRAM).

29.02.2021 р. електронною поштою до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 про проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового розгляду вказаного кримінального провадження із застосуванням власних технічних засобів (власного ноутбука, програмного забезпечення «ZOOM», за місцем її знаходження). Вказане клопотання ухвалою суду від 31.03.2021 р. було задоволене.

2. Позиції учасників

2.1. Обвинувачена ОСОБА_1 , відповідно до ухвали суду від 31.03.2021 р., під час розгляду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності перебувала в судовому засіданні в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів (власного ноутбука, програмного забезпечення «ZOOM», за місцем її знаходження). Відеоконференція здійснювалася за участі спеціаліста - головного спеціаліста відділу інформаційних технологій та захисту інформації Вищого антикорупційного суду Єрмолаєва Д.В.

Прокурор уважав, що розгляд клопотання неможливий, оскільки, усупереч ч. 3 ст. 336 КПК, не забезпечується інформаційна безпека, оскільки, обвинувачена перебуває на тимчасово окупованій території.

Суд уважав за можливе здійснити розгляд указаного клопотання, оскільки, згідно із ч. 4 ст. 286 КПК, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності під час судового розгляду розглядається судом невідкладно, окрім того, справа наразі розглядається у відкритому судовому засіданні, питання державної чи іншої охоронюваної законом таємниці в ньому не розглядаються, належна якість відеозв`язку забезпечується.

Вирішуючи клопотання про призначення відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів, суд в ухвалі від 31.03.2021 в цій справі вказав, що відмова в такій відеоконференції через неможливість забезпечення присутності судового розпорядника поруч із обвинуваченою, що проживає на тимчасово окупованій території, порушить її право на доступ до суду. Відхиляючи довід прокурора щодо неможливості розгляду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності через незабезпечення інформаційної безпеки, суд також наголошує, що проживання її на тимчасово окупованій території не може позбавити її права на суд, яке має бути не формальним, а ефективним. Нерозгляд клопотання через формальну вимогу щодо забезпечення інформаційної безпеки, з урахуванням відсутності в справі державної або іншої охоронюваної законом таємниці, суд уважає надмірним формалізмом. Оскільки обвинувачена проживає на тимчасово окупованій території, враховуючи тривалу (понад рік) дію карантинних обмежень, розгляд клопотання в режимі відеоконференції із застосуванням її власних технічних засобів суд вважає єдиним способом забезпечення її права на доступ до суду. Тому клопотання підлягає розгляду в режимі відеоконференції.

Особа обвинуваченої встановлювалася в судовому засіданні у Вищому антикорупційному суді по справі № 760/17846/16-к, провадження № 1-кп/910/66/19, до виділення матеріалів відносно ОСОБА_1 в окреме провадження. Крім того, особа обвинуваченої ОСОБА_1 була додатково встановлена в судовому засіданні під час розгляду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, шляхом пред`явлення нею в режимі відеоконференції власного паспорта громадянина України, в якому наявне фото обвинуваченої та вказано, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , у с. Стила Старобешівського району Донецької області, зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_2 . У судовому засіданні обвинувачена клопотання підтримала, зазначила, що на час розгляду клопотання знаходиться за місцем реєстрації, не має можливості виїхати з тимчасово окупованої території через наявність обмежень на виїзд, пов`язаних із карантином; щодо здійснення спроб виїзду зазначила, що лише один раз зверталася за дозволом про виїзд, однак, одержала відмову; вказала, що пропуск на виїзд з тимчасово окупованих територій здійснюється у виключних випадках, в окремі дні та лише з гуманітарних причин, наприклад, смерть близьких родичів.

2.3. Судом було роз`яснено ОСОБА_1 суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Обвинувачена не заперечувала проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

2.4. Захисник клопотання підтримав, з мотивів, наведених у ньому, зазначив, що строки давності притягнення до кримінальної відповідальності у цьому кримінальному провадженні вже спливли, від суду обвинувачена не ухилялась, поки мала можливість, -прибувала в судові засідання, а її неявки є поважними.

2.5. Прокурор проти задоволення клопотання заперечував. Уважав, що існують докази ухилення обвинуваченої від суду, зокрема те, що обвинувачена переїхала з м. Києва до Донецької області лише в 2017 р., окрім того, вона підтвердила в судовому засіданні, що лише один раз намагалася перетнути лінію розмежування. Уважав, що відсутні докази того, що обвинувачена не притягалася до кримінальної відповідальності в інших кримінальних провадженнях, також зазначив, що вказане у клопотанні майно поверненню обвинуваченій не підлягає, оскільки воно визнано речовими доказами в іншій справі та необхідне для її подальшого розгляду.

3. Оцінка суду

3.1. У КПК передбачено таку підставу закриття судом кримінального провадження як закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК).

Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину. Таке звільнення є обов`язком, а не правом суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 5 ст. 49 КК.

3.2. Частина 2 ст. 366 КК України (в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 13.05.2014 № 1261-VII) передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від двохсот п`ятдесяти до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Передбачений ч. 2 ст. 366 КК України злочин відповідно до ст. 12 КК (в редакції Закону України від 15.11.2011 № 4025-VI, станом на кінець лютого 2016 р.) є злочином середньої тяжкості. Згідно з чинною на сьогодні редакцією ч. 2 ст. 366 КК, санкція за вказаний злочин є такою ж; згідно ж із ст. 12 КК (в редакції Закону України від 22.11.2018 № 2617-VIII), вказаний злочин належить до нетяжких. Згідно ж із ст. 49 КК (як в редакції станом на кінець лютого 2016 р., так і в чинній на сьогодні редакції), строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за такий злочин становить 5 років.

3.3. Відповідно до обвинувального акта (т. 1 а.с. 1-52) ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України, а саме у пособництві складанню службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки.

3.4. Згідно з викладом фактичних обставин в обвинувальному акті (т. 1, а.с. 46-51), за версією сторони обвинувачення:

ОСОБА_1 власноручно внесла до проектів клопотань про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою анкетні дані 55 громадян України, які нібито мали б отримати у власність земельні ділянки у порядку, передбаченому чинним законодавством, їх паспортні дані та підписала їх від імені останніх, чим внесла неправдиву інформацію до зазначених документів.

Окрім цього, ОСОБА_1 та інша особа, маючи вільний доступ до печатки ліцензованого інженера-землевпорядника ОСОБА_2 , без відома останньої, засвідчили відтиском зазначеної печатки графічні матеріали із зазначенням місць розташування земельних ділянок, що підлягали відчуженню із державної власності.

В кінці лютого 2016 р. ОСОБА_1 разом із іншими особами, перебуваючи в офісному приміщенні ТОВ «НВО Українська геодезична служба», що за адресою: м. Київ, вул. Василя Сурикова, буд. 3, за допомогою офісної техніки вказаної юридичної особи здійснили друк проектів землевпорядної документації, в яку внесли завідомо неправдиві відомості, підписавши їх від імені іншої особи та сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_2 , чим склали завідомо неправдиві офіційні документи:

- пояснювальну записку з додатками, яка була підписана ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 та скріплена печаткою останньої;

- завдання на виконання робіт з додатком (списком громадян, яким відводяться земельні ділянки у власність), яке було підписано ОСОБА_1 від імені іншої особи, з її відома та дозволу, та скріплене печаткою ТОВ «НВО Українська геодезична служба»;

- схему розташування земельних ділянок на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, яка була підписана ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 та скріплена печаткою останньої;

- експлікацію земельних угідь, яка була підписана ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 та скріплені печаткою останньої;

- 55 креслень перенесення меж земельних ділянок в натуру, які були підписані ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 та скріплені печаткою останньої, в подальшому погоджені та підписані іншою особою або ОСОБА_1 з її відома та дозволу та скріплені печаткою ТОВ «НВО Українська геодезична служба»;

- 55 каталогів координат кутів зовнішніх меж землекористування, які були підписані ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 та скріплені печаткою останньої;

- креслення меж землекористувань, яке було виконано та підписано ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 та скріплене печаткою останньої;

- 2 креслення меж контурів угідь, які були виконані та підписані ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 та скріплені печаткою останньої;

- 55 кадастрових планів земельної ділянки, які були підписані ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 та скріплені печаткою останньої;

- 2 плани зон обмежень у використанні земельної ділянки, які були підписані ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 та скріплені печаткою ТОВ «НВО Українська геодезична служба»;

- 2 схеми планової основи та перенесення меж земельної ділянки в натуру, які були підписані ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 та скріплені печаткою ТОВ «НВО Українська геодезична служба»;

- 2 абриси земельних ділянок, розташованих на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, які були підписані ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 , скріплені печаткою останньої та ТОВ «НВО Українська геодезична служба»;

- акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму користування ОСОБА_3 для індивідуального садівництва на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, який був підписаний ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 та скріплений печаткою ТОВ «НВО Українська геодезична служба»;

- акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму користування земель громадян України (всього 54 чол. згідно додатку) для індивідуального садівництва на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області з додатком - списком таких громадян, який був підписаний ОСОБА_1 від імені ОСОБА_2 та скріплений печаткою ТОВ «НВО Українська геодезична служба».

Окрім цього, ОСОБА_1 , діючи за вказівкою іншої особи, з метою отримання довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, внесла завідомо неправдиві дані до офіційного документу - листа ТОВ «НВО Українська геодезична служба» за № 50 від 22.02.2016 р. та додатків до нього - списку громадян, яким відводяться у власність земельні ділянки на території Богданівської сільської ради Броварського району Київської області та схеми розташування цих земельних ділянок, підписавши їх від імені ОСОБА_2 та скріпивши печаткою останньої, після чого підписала від імені іншої особи та скріпила печаткою ТОВ «НВО Українська геодезична служба».

Відповідно до змісту обвинувального акта, зазначені дії було вчинено в кінці лютого 2016 р. (т. 1, а.с. 49-51).

3.5. Отже, на сьогодні, з часу, коли, згідно з обвинувальним актом, було вчинено злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , минуло понад 5 років.

3.6. Таким чином, із урахуванням позиції прокурора, суду при вирішенні клопотання належить перевірити, чи відсутні підстави для зупинення або переривання строків давності в цій справі.

3.7. Відповідно до положень ст. 49 КК особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності у випадку закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а перебіг такого строку може бути зупинено у разі ухилення такої особи, зокрема, від суду. У цьому випадку перебіг давності відновлюється із дня з`явлення такої особи чи її затримання.

Разом із тим, відповідно до ч. 5 ст. 139 КПК ухиленням від явки до суду є неприбуття особи за викликом суду без поважної причини більш як два рази.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 19.03.2015 р. у справі № 5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду варто розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника.

Згідно з постановою Великої палати Верховного суду від 17.06.2020 р. у справі № 598/1781/17) відкладення судових засідань за клопотаннями сторін або ж з інших причин не є ухиленням від слідства і суду та не може бути підставою для зупинення перебігу давності відповідно до ст. 49 КК.

3.8. Розглядаючи доводи прокурора, суд зазначає, що обвинувачена дійсно підтвердила в судовому засіданні, що вона переїхала до Донецької обл. з м. Києва лише в 2017 р., що обумовлюється смертю її батька та хворобою матері. Окрім того, її переїзд до Донецької області не свідчить про ухилення від суду, оскільки обвинувачена з`являлась до Вищого антикорупційного суду у судові засідання в 2019 р., та на початку 2020 р., аж до оголошення карантину.

3.9. Щодо неявок обвинуваченої за викликом суду в період з 16.03.2020 р. по 16.03.2021 р., прокурор уважав, що це свідчить про ухилення її від суду, оскільки, вона лише один раз здійснювала спробу перетнути лінію розмежування.

3.10. Водночас, питання ухилення обвинуваченої від суду піднімалося прокурором при розгляді його клопотання про оголошення її у розшук та зупинення судового провадження, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою суду в цій справі від 16.03.2021 р., крім того, судом було здійснено ряд запитів до державних органів щодо можливості перетину КПВВ на лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями та місця проживання обвинуваченої, на які було отримано відповіді, а саме:

3.10.1. до Державної прикордонної служби (т. 3, а.с. 45) щодо перетину ОСОБА_1 державного кордону та КПВВ на лінії розмежування з непідконтрольними територіями за період часу з 25.09.2019 р. по день підготовки відповіді, на який електронною поштою 02.02.2021 р. було отримано відповідь (т. 3, а.с. 48, 52), згідно якої ОСОБА_1 востаннє перетинала державний кордон України 15.03.2020 р., тобто до оголошення карантину;

3.10.2. до Державної міграційної служби України (т. 3, а.с. 46) щодо зареєстрованого місця проживання обвинуваченої ОСОБА_1 , на який електронною поштою 08.02.2021 було отримано відповідь (т. 3, а.с. 54-55, 71-72), згідно якої станом на 23.09.2008 р. місце проживання ОСОБА_1 значиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

3.10.3. до Державної прикордонної служби (т. 3, а.с. 68) щодо здійснення пропуску осіб на підконтрольну територію України через КПВВ на лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями Донецької та Луганської областей у такі дати: 22.12.2020 р., 19.01.2021 р., 01.02.2021 р., 09.02.2021 р. (дати судових засідань, на які обвинувачена не зявлялась після виділення кримінального провадження), на який 24.02.2021 р. було отримано відповідь (т. 3, а.с. 76), що відповідно до встановленого наказом командувача Об`єднаних сил від 18.12.2020 р. № 959/дск, режиму перетину КПВВ, пропуск осіб та транспортних засобів у період часу з 00:00 год. 19.12.2020 р. до 00:00 год. 28.02.2021 р. здійснюється щоденно з 08:00 год. до 16:00 год. Щодо перетину КПВВ «Новотроїцьке» вказано, що 22.12.2020 р. і 09.02.2021 р. особи та транспортні засоби з тимчасово окупованих територій не прибували, 10.01.2021 р. - пропущено 3 особи та 1 транспортний засіб, 01.02.2021 р. - пропущено 75 осіб та 13 транспортних засобів;

3.10.4. до Державної прикордонної служби (т. 3, а.с. 90) щодо здійснення пропуску осіб на підконтрольну територію України через КПВВ на лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями Донецької та Луганської областей у такі дати: 01.04.2020 р., 20.05.2020 р., 22.06.2020 р., 25.06.2020 р., 03.07.2020 р., 10.07.2020 р., 30.07.2020 р., 07.09.2020 р., 05.10.2020 р., 08.10.2020 р., 20.10.2020 р. (дати судових засідань, на які обвинувачена не з`являлась після введення карантину до дати виділення кримінального провадження), на який електронною поштою 15.03.2021 р. було отримано відповідь, що на КПВВ «Новотроїцьке» з тимчасово окупованих територій 01.04.2020 р., 10.07.2020 р., 30.07.2020 р., 07.09.2020 р., 08.10.2020 р., 20.10.2020 р. особи та транспортні засоби з тимчасово окупованих територій не прибували; 20.05.2020 р., пропущено 2 особи та 2 транспортні засоби, 22.06.2020 р. пропущено 224 особи та 19 транспортних засобів, 25.06.2020 р. пропущено 765 осіб та 115 транспортних засобів, 03.07.2020 р. пропущено 3 особи та 1 транспортний засіб, 05.10.2020 р. - пропущено 93 особи та 15 транспортних засобів (т. 3, а.с. 101).

3.11. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, визначаються Президентом України. Згідно з зазначеним Законом в Україні проводиться Операція об`єднаних сил. Місто Докучаєвськ Донецької області належить до Меж та переліку районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, затверджених Указом Президента України від 07.02.2019 р. № 32/2019.

3.12. Постановами Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами); від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» (зі змінами); від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»; та від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами), на всій території України встановлено карантин, дію якого продовжено до 30.04.2021.

3.13. Крім того, відповідно до положень п. 7 згаданої постанови КМУ № 1236, особи, які прибувають з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, підлягають обов`язковій самоізоляції.

3.14. Надаючи оцінку тому, чи мало місце ухилення ОСОБА_1 від суду, суд виходить із такого:

1) в Україні проводиться Операція об`єднаних сил та наявні тимчасово окуповані території;

2) обвинувачена ОСОБА_1 постійно проживає у м. Докучаєвськ Донецької області, тобто, на тимчасово окупованій території України (п. 3.10.2, 3.11 цієї ухвали);

3) до початку карантину в березні 2020 р. обвинувачена з`являлася за викликом у судові засідання;

4) після початку карантину обвинувачена не перетинала лінії розмежування з тимчасово окупованою територією (п. 3.10.1 цієї ухвали);

5) ініціюючи виділення матеріалів щодо ОСОБА_1 в окреме провадження, прокурор не порушував питання щодо неповажності причин її неявки за викликом суду; задовольняючи клопотання прокурора про виділення, суд в ухвалі від 20.10.2020 р у справі № 760/17846/16-к, встановив, що через постійне проживання на тимчасово окупованій території та через запроваджені карантинні заходи, обвинувачена не з`являлася за викликом до суду протягом понад 6 місяців цієї ухвали;

6) обвинувачена ОСОБА_1 щоразу електронною поштою надавала клопотання про відкладення, в яких повідомляла суд про те, що причиною її неявки є проживання на тимчасово окупованій території та наявність обмежень на виїзд з боку тимчасово окупованої території;

7) в`їзд осіб та транспортних засобів із тимчасово непідконтрольних Україні територій Донецької та Луганської областей здійснюється епізодично (п. 3.10.3, 3.10.4 цієї ухвали), що підтверджує наявність обмежень на виїзд з боку тимчасово окупованої території, про які йдеться в клопотаннях обвинуваченої; той факт, що обвинувачена повідомила, що вона лише один раз здійснювала спробу виїхати з тимчасово окупованої території (п. 2.2 цієї ухвали), не спростовує наявності таких обмежень;

8) на території України передбачені заходи самоізоляції осіб, що прибувають з тимчасово окупованої території, а тому, навіть прибувши з тимчасово окупованої території, обвинувачена потребуватиме обсервації або самоізоляції та проведення відповідного тестування, до отримання негативного результату такого тесту (п. 3.13 цієї ухвали).

Водночас, стороною обвинувачення не доведено, що обвинувачена має інше місце проживання на підконтрольній території України, де вона могла б проживати в період самоізоляції та участі в судових засіданнях.

9) прокурором також не доведено вчинення обвинуваченою інших умисних дій з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Отже, вирішуючи питання про причини неявки обвинуваченої, суд уважає, що причини неявки її за викликом суду підпадають під дію п. 3, 8 ст. 138 КПК, тобто є поважними. А тому факт неявки обвинуваченої до суду без поважних причин два і більше разів свого підтвердження не знайшов. З урахуванням такого, а також ураховуючи недоведеність факту вчинення обвинуваченою інших умисних дій з метою уникнення від кримінальної відповідальності, суд доходить висновку про те, що факт ухилення обвинуваченої від суду, свого підтвердження не знайшов.

Із наведеного випливає висновок, що перебіг строку давності в цій справі не зупинявся.

3.15. Щодо відсутності підтвердження того, що обвинувачена ОСОБА_1 не притягається до кримінальної відповідальності в інших кримінальних провадженнях, суд зазначає, що відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, при цьому ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Відповідно, сторона захисту не зобов`язана доводити таку обставину. Прокурор у судовому засіданні заявив про відсутність у сторони обвинувачення доказів того, що ОСОБА_1 притягається до кримінальної відповідальності в іншому кримінальному провадженні. З цього суд робить висновок про те, що така обставина переривання строку давності як вчинення нового злочину (за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років), свого підтвердження не знайшла.

А отже перебіг строку давності в цій справі не переривався.

3.16. У своєму клопотанні про звільнення від кримінальної відповідальності обвинувачена, серед іншого, просить суд вирішити питання щодо повернення належного їй майна, яке було вилучене на стадії досудового розслідування під час проведення обшуку, а саме: мобільний телефон Iphone 6 imei НОМЕР_1 з сім карткою 3 НОМЕР_2 та флеш накопичувач червоного кольору CUBE 16 Gb GoodRAM.

Суд ураховує, що стороною захисту не додано копій процесуальних документів щодо підстав вилучення зазначеного майна, його арешту, визнання або невизнання речовими доказами. На момент виділення матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_1 в окреме провадження (судова справа № 991/8700/20, провадження № 1-кп/991/77/20), у кримінальному провадженні (судова справа № 760/17846/16-к, провадження № 1-кп/910/66/19) судом не було досліджено жодних доказів сторони обвинувачення, зокрема, протоколів обшуків та постанов про визнання певного майна речовими доказами.

На думку прокурора, вказане майно поверненню обвинуваченій не підлягає, оскільки воно визнано речовими доказами у цьому кримінальному провадженні та буде використане прокурором у процесі доказування при розгляді справи № 760/17846/16-к, а питання про долю речових доказів може бути вирішене лише за результатами розгляду вказаної справи.

В реєстрі матеріалів досудового розслідування міститься посилання на застосований слідчим суддею Солом`янського районного суду м. Києва арешт відповідного мобільного телефона та флеш накопичувача (т. 1, а.с.192), що підтверджує існування арешту відповідного майна.

З огляду на те, що в цій справі розглядаються виділені матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , на відсутність доказів зняття арешту з відповідного майна, та зважаючи на наведену позицію прокурора, суд уважає, що в поверненні майна належить відмовити; долю відповідного майна, згідно зі ст. 100 КПК, належить вирішити під час прийняття рішення по справі № 760/17846/16-к. Суд також уважає, що збереження арешту цього майна обумовлюється легітимною метою забезпечення кримінального провадження в названій справі, і не становитиме надмірного втручання в право власності ОСОБА_1 . Питання скасування арешту майна ОСОБА_1 може також ініціювати в вказаній справі як третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

3.17. Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що клопотання обвинуваченої в частині звільнення її від кримінальної відповідальності необхідно задовольнити, а в частині клопотання про повернення вилученого майна - необхідно відмовити.

Керуючись статтями 12, 44, 49 КК України, статтями 110, 284, 285, 286, 288, 369, 372, 392 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - задовольнити частково.

2. Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

3. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 грудня 2015 року за № 52015000000000019 в частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України, у зв`язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності - закрити за п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.

4. У частині клопотання щодо повернення майна - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Кравчук О.О.

Судді: Білоус І.О.

Крук Є.В.