Document No. 96476328

Справа № 760/9748/17

Провадження №11-кп/991/23/21

Головуючий І інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

за участю:

прокурора ОСОБА_6,

захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,

обвинувачених - ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві апеляційну скаргу начальника шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 18.01.2021 про повернення обвинувального акту прокурору в об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100000000003 та № 52016000000000370, за обвинуваченням:

ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_1, народженого у м.Вінниці, проживає на АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч.1ст. 366, ч. 2 ст. 382 КК України,

ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_2, народженого у м.Москві, проживає на АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч.1ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3, народженої у с.НовіБоровичі Щорського району Чернігівської області, проживає на АДРЕСА_3,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч.1ст. 366 КК України,

ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_4, народженого у с.Стара Некрасівка Ізмаїльського району Одеської області, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_4,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч.5ст.191, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_5, народженого у м.Тираспіль, проживає на АДРЕСА_5,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_6, народженого у м. Лієпая, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_6,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч.5ст.191 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення

і встановлені судом першої інстанції обставини

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 18.01.2021, окрім вирішення інших клопотань, задоволено клопотання адвоката ОСОБА_7 захисника обвинуваченого ОСОБА_17 та повернуто обвинувальний акт з додатками в об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016100000000003 та № 52016000000000370, за обвинуваченням ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора для виконання вимог глави 25 КПК України.

Ухвала суду обґрунтована наступним.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року (далі - Закон № 2617-VIII) до законодавчих актів України внесено ряд змін щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень.

Зокрема, у ч. 1 ст. 12 КК України кримінальні правопорушення поділено на кримінальні проступки і злочини.

Із змісту обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_17 обвинувачується за ч. 1 ст. 366 КК України у тому, що, будучи директором Комунального підприємства електронних мереж зовнішнього освітлення «Одеськміськсвітло», склав завідомо неправдиві офіційні документи: договір від 04 грудня 2015 року № 187-2/А між ТОВ «Агротехбуд» КПЕМЗО «Одеськміськсвітло» та акт прийому-передачі від 27 листопада 2015 року до договору, зазначивши у них завідомо неправдиві відомості про нібито передачу комунальним підприємством ТОВ «Агротехбуд» спеціального автотранспорту в кількості 13 одиниць.

Тобто, в обвинувачення ОСОБА_17 ставиться вчинення ним 27 листопада та 04 грудня 2015 року дій, що мають ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. У вказаний період часу дана норма КК діяла в редакції Закону України від 15 травня 2014 року, санкція якої передбачала покарання у вигляді штрафу до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до 3 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

У подальшому, Законом України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року покарання за злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України, було посилено шляхом збільшення розміру штрафу від 2000 до 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися діяльність на строк до трьох років. Ця редакція ч. 1 ст. 366 КК України є чинною дотепер.

Тому, з урахуванням змісту ч. 1 ст. 5 КК України, інкриміновані ОСОБА_17 дії підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 366 КК України в редакції Закону від 15 травня 2014 року.

Вказане кримінальне правопорушення з огляду на санкцію ч. 1 ст. 366 КК України в редакції від 15 травня 2014 року відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України є кримінальним проступком.

Згідно з п.п. 5 п. 4 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, який набув чинності 01 липня 2020 року, обвинувальні акти у кримінальних провадженнях про злочини, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду, повертаються прокурору для внесення їх з урахуванням вимог глави 25 КПК України.

Оскільки ОСОБА_17, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_13 і ОСОБА_16 в одному провадженні висунуто обвинувачення у вчиненні злочинів та кримінальних проступків, і на цей час обвинувальні акти не призначено до судового розгляду, а вирішення питання про об`єднання в одне кримінальне провадження проступку та злочинів входить згідно із наведеним Законом до компетенції органів досудового розслідування, суд вирішив повернути обвинувальний акт прокурору для виконання вимог глави 25 КПК України.

Вимоги апеляційної скарги

і узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із такими висновками, 22.01.2021 прокурором ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу, у якій останній прохає скасувати ухвалу суду від 18.01.2021 та призначити новий судовий розгляд, оскільки ухвала є незаконною та такою, що постановлена із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, із неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність.

Зазначає, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», перехідні положення якого передбачають можливість повернення прокурору обвинувального акту про злочини, які визначені кримінальними проступками, прийнятий 22 листопада 2018 року.

Згідно з ч. 2 ст. 12 КК України в редакції Закону від 22.11.2018, кримінальним проступком є діяння, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або інше покарання, не позбавлене з позбавленням волі.

При цьому, санкцією ч. 1 ст. 366 КК України в редакції Закону від 22.11.2018, передбачене покарання у вигляді штрафу від 2 до 4 тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до 3 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років. Тобто, за переконанням прокурора, це кримінальне правопорушення не віднесено до проступків.

А тому суд застосував статтю 12 КК України в редакції Закону від 22.11.2018, не взявши до уваги, що вона ніколи не діяла одночасно із ч. 1 ст. 366 КК України в редакції від 13.04.2014.

Одночасно із цим, прокурор не заперечує, що у кримінальному провадженні № 32016100000000003 здійснювалось досудове розслідування злочинів, які Законом № 2617-VIII від 22.11.2018 віднесені до проступків, зокрема, ч. 4 ст. 358 КК України.

При цьому, використання ОСОБА_15 та ОСОБА_16 завідомо підробних документів (ч. 4 ст. 358 КК України) було способом вчинення замаху на заволодіння організованою групою чужим майном (ч. 5 ст. 191 КК України). Тому обставини вчинення зазначених кримінальних правопорушень підтверджуються одними й тими самими доказами, їх окреме дослідження вочевидь негативно вплине на повноту судового розгляду, а тому виділення матеріалів досудового розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358 КК України, суперечитиме ч.ч. 2,4 ст. 217 КПК України.

Крім того, під час підготовчого судового засідання 18.01.2021 суд першої інстанції спочатку закрив кримінальне провадження в частині вчинення ОСОБА_19 та ОСОБА_20 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, а вже після цього повернув обвинувальний акт прокурору в частині вчинення інших злочинів.

Втім повернення обвинувального акту прокурору в частині кримінальним процесуальним законодавством не передбачено, а виходячи із положень ч. 5 ст. 314 КПК України, суд у підготовчому засіданні може прийняти одне із рішень, передбачених пунктами 2,3 зазначеної частини статті, оскільки вони є взаємовиключними.

Крім того, зазначив, що об`єднаного обвинувального акту в кримінальному провадженні № 32016100000000003 та № 52016000000000370, рішення про повернення якого прийнято судом, не існує.

За таких обставин, суд першої інстанції допустив такі порушення вимог КПК, які перешкодили йому ухвалити законне рішення.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та прохав задовольнити. Пояснення надав аналогічні її тексту.

Адвокат ОСОБА_10 заперечував проти апеляційної скарги прокурора з підстав, що викладені в його письмових запереченнях (том 12 а.с. 72).

Захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_12 заперечували проти доводів апеляційної скарги прокурора, прохали відмовити у її задоволенні.

Захисник ОСОБА_11 також прохав відмовити у задоволенні апеляційної скарги з підстав, що викладені в його письмових запереченнях (том 13 а.с. 106).

Захисник ОСОБА_7 заперечував проти доводів прокурора. Додатково зазначив, що інкримінований його підзахисному ОСОБА_17 проступок, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України, не пов`язаний із подіями щодо інших злочинів, які висуваються іншим обвинуваченим у кримінальних провадженнях № 32016100000000003 та № 52016000000000370. А тому доцільним є розгляд обвинувачення щодо ОСОБА_17 в іншому судовому провадженні.

Захисник ОСОБА_8 підтримав свої письмові заперечення, прохав апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення (том 12 а.с. 77).

Обвинувачені ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 підтримали заперечення своїх захисників, прохали відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Мотиви суду

Заслухавши доповідь головуючого, доводи учасників судового провадження та обговоривши їх, дослідивши матеріали апеляційного провадження, Суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

При перевірці матеріалів апеляційного провадження колегією суддів встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро здійснювалось досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Генеральної прокуратури України нагляд за досудовим розслідуванням у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 52016000000000132 від 11.05.2016 за фактом підроблення офіційного документа директором КПЕМЗО «Одеськміськсвітло» ОСОБА_17 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Постановою прокурора ОСОБА_21 від 12.05.2016 матеріали досудового розслідування за № 52016000000000132 від 11.05.2016 об`єднані із кримінальним провадженням № 32016100000000003 від 13.01.2016 за фактами фіктивного підприємництва щодо придбання невстановленими особами СПД ТОВ «Агротехбуд» з метою прикриття незаконної діяльності та вчинення невстановленими особами за попередньою змовою зі службовими особами ДП «Українські екологічні інвестиції» замаху на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України.

17 вересня 2019 року до Вищого антикорупційного суду із Солом`янського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 32016100000000003 щодо ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_17

16 січня 2020 року Із Солом`янського районного суду міста Києва до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52016000000000370 щодо ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .

Ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 05.06.2020 під час підготовчого розгляду матеріали кримінального провадження № 52016000000000370 та № 32016100000000003 об`єднанні в одне провадження (том 8 а.с. 66-67) та до моменту постановлення оскаржуваної ухвали до судового розгляду не призначені.

01.07.2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 року № 2617-VIII (далі - Закон № 2617-VIII).

Зазначеним Законом № 2617-VIII внесено зміни в Кримінальний кодекс України та встановлено нову класифікацію кримінальних правопорушень. Так, згідно ст. 12 КК України, кримінальним проступком є передбачене цим кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Таким чином, в об`єднаному кримінальному провадженні № 32016100000000003 та № 52016000000000370 перебувають матеріали щодо злочинів та кримінальних проступків.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Викладені в обвинувальному акті дії ОСОБА_17, що мають ознаки злочину, за версією сторони обвинувачення, були ним вчинені 27 листопада та 04 грудня 2015 року. На той час діяла норма ч. 1 ст. 366 КК України в редакції Закону України № 1261-VІІ від 15.05.2014, санкція якої передбачала покарання у вигляді штрафу до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

У подальшому, Законом № 2617-VIIІ від 22 листопада 2018 року покарання за цей злочин було посилено шляхом збільшення розміру штрафу від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися діяльність на строк до трьох років, яка є чинною дотепер.

А тому судом першої інстанції було цілком обґрунтовано визначено, що, з урахуванням змісту ч. 1 ст. 5 КК України, інкриміновані ОСОБА_17 дії підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 366 КК України в редакції Закону України № 1261-VII від 15 травня 2014 року та відповідно до ч. 2 ст. 12 ККУкраїни є кримінальним проступком. А тому колегія суддів відхиляє довід прокурора щодо того, що інкриміновані ОСОБА_17 дії не є проступком.

Колегії суддів при оцінці обґрунтованості зазначеної ухвали від 18.01.2021 з огляду на аргументи апеляційної скарги прокурора, необхідно встановити чи має суд на стадії попереднього розгляду справи на підставі пп. 5 п. 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2617-VIIІ від 22 листопада 2018 року повертати прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні про злочини і проступки, для їх внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК України.

Особливістю кримінальних процесуальних норм, на відміну від кримінально-правових, є те, що їхні структурні елементи (гіпотеза, диспозиція, санкція) у переважній більшості випадків не зосереджені в одній статті КПК, а окремо викладені законодавцем у різних статтях, іноді навіть розділах, КПК України, а отже, зміст окремої норми може бути виявлено лише шляхом системного тлумачення положень КПК (постанова Верховного Суду України від 30.11.2017, справа № 441/1659/15-к).

Так, підпунктом 5 пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», встановлено, що обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру у кримінальних провадженнях про злочини, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду, повертаються прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 Кримінального процесуального кодексу України.

В той же час, відповідно до ст. 217 КПК України у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами). Не можуть бути об`єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину, крім випадків, коли це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду. У таких випадках розслідування злочину та кримінального проступку здійснюється за правилами досудового слідства. Положення глави 25 цього Кодексу в такому разі не застосовуються.

У кримінальних провадженнях за сукупністю злочинів, один або декілька з яких визначені як кримінальні проступки, в яких до набрання чинності цим Законом особам повідомлено про підозру, але не прийнято процесуальне рішення, передбачене частиною другою статті 283 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий за погодженням із прокурором виділяє в окреме провадження матеріали щодо кримінального проступку, якщо це можливо без шкоди для подальшого досудового розслідування та судового розгляду, та здійснює дізнання в порядку, встановленому главою 25 Кримінального процесуального кодексу України. Кримінальне провадження щодо злочину продовжує здійснюватися в порядку, визначеному цим Кодексом (Підпункт 3 пункт 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень»).

Матеріали кримінального провадження, у тому числі матеріали щодо кримінального проступку та щодо злочину, можуть об`єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу (ч. 1 ст. 334 КПК України).

З системного аналізу зазначених норм вбачається, що з дня набрання чинності Закону № 2617-VIIІ від 22 листопада 2018 року (з 01 липня 2020 року) суди мають повертати обвинувальні акти у кримінальних провадженнях за обвинуваченням особи у вчиненні проступків, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду. Зазначена норма має імперативний характер лише щодо обвинувального акту, складеного відносно проступку. У інших же випадках питання щодо можливості виділення/об`єднання матеріалів щодо злочинів та проступків має вирішуватись слідчим чи судом за умови якщо це можливо без шкоди для подальшого досудового розслідування та судового розгляду та не зможе негативно вплинути на повноту досудового розслідування чи судового розгляду. Тобто рішення про повернення обвинувального акту щодо злочину та проступку є дискрецією суду, а не обов`язком, і яке має прийматись із врахуванням обставин, що викладені в обвинувальному акті щодо події злочину, взаємозв`язку між обвинуваченими, способами вчинення злочину тощо.

Повертаючись до обставин апеляційного провадження, колегія суддів зазначає, що у цій справі як органом досудового розслідування, так і судом першої інстанції вже було встановлено, що дії ОСОБА_17 є пов`язаними з діями інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні.

Як зазначалось вище, прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 при вирішенні питання про доцільність об`єднання матеріалів досудового розслідування, встановив, що обставини кримінального провадження № 52016000000000132 за фактом підроблення офіційного документа директором КПЕМЗО «Одеськміськсвітло» ОСОБА_17 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, є пов`язаними з обставинами кримінального провадження № 32016100000000003 від 13.01.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, та їх окремий розгляд може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду. А тому своєю постановою від 12.05.2016 прокурор об`єднав матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_17 в одне провадження із № 32016100000000003 (том 4 а.с. 11-12).

Вищим антикорупційним судом на стадії підготовчого судового засіданні по справі № 760/9748/18 в ухвалі від 05.06.2020 було встановлено, що об`єднання в одне провадження справи № 32016100000000003 від 13 січня 2016року стосовно ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та справи № 52016000000000370 від 17 жовтня 2016 року стосовно ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 обумовлено тим, що предметом цих двох проваджень є одне діяння, вчинене декількома особами, а об`єднання вказаних проваджень допоможе запобігти необґрунтованій витраті процесуального часу, забезпечить дотримання розумних строків, а також сприятиме повному та всебічному судовому розгляду.

Крім того, в день постановлення оскаржуваної ухвали - 18.01.2021 Вищим антикорупційним судом було розглянуто клопотання захисника ОСОБА_7 та встановлено, що останній не довів перед судом, що виділення провадження щодо ОСОБА_17 в окреме провадження сприятиме ефективному та оперативному судовому розгляду, на який посилався у клопотанні. Натомість суд урахував, що провадження щодо ОСОБА_17 нерозривно пов`язане з провадженнями щодо інших обвинувачених та вчиненням ними одного діяння замаху на заволодіння чужим майном (в особливо великих розмірах). А тому, ураховуючи складність об`єднаного провадження (№32016100000000003 та №52016000000000370), значну кількість його учасників та виходячи із засад кримінального провадження, суд прийшов до висновку, що виділення провадження щодо ОСОБА_17 не забезпечить належного виконання завдань кримінального провадження та дотримання розумних строків його розгляду, а відтак відсутня доцільність такого виділення.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про необхідність повернення прокурору обвинувального акта, у якому ОСОБА_17, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_13 та ОСОБА_16 висунуто обвинувачення у вчиненні злочинів та кримінальних проступків, для виконання вимог глави 25 КПК України, фактично суперечать висновкам цього ж суду про взаємопов`язаність дій ОСОБА_17 із кримінальним провадженням щодо інших обвинувачених. Таке рішення безумовно негативно вплине на швидкість і повноту досудового розслідування та судового розгляду.

Крім того, мотивуючи оскаржуване рішення суд першої інстанції, посилаючись на пп. 3 п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018року, прийшов до висновку, що вирішення питання про об`єднання в одне кримінальне провадження проступку та злочинів входить до компетенції органів досудового розслідування. Колегія суддів не спростовує такі висновки. Втім, як вже зазначалось раніше, саме прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратурою Генеральної прокуратури України, який здійснював нагляд за досудовим розслідуванням у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 52016000000000132 від 11.05.2016 за фактом підроблення офіційного документа директором КПЕМЗО «Одеськміськсвітло» ОСОБА_17 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, було прийнято процесуальне рішення у виді постанови від 12.05.2016 про їх об`єднання із кримінальним провадженням № 32016100000000003. Тобто, питання доцільності об`єднання в одне кримінальне провадження проступку та злочинів було вирішено посадовою особою органу досудового розслідування, як того вимагає Закон.

Одночасно із наведеним, колегія суддів не погоджується із доводам апеляційної скарги прокурора в тій частині, що у суду були відсутні повноваження на прийняття рішення про закриття кримінального провадження щодо вчинення ОСОБА_19 та ОСОБА_20 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, одночасно із прийняттям рішення про повернення обвинувального акту, оскільки глава 27 «Підготовче провадження» КПК України не обмежує суд прийняттям лише одного із рішень, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України. А, враховуючи складність та кількість обвинувачених у кримінальному провадженні, суд першої інстанції на підготовчому судовому засіданні цілком обґрунтовано прийняв рішення в тому порядку, що викладений у ч. 3 ст. 314 КПК України, а саме: суд спочатку закрив провадження відносно обвинувачених ОСОБА_19 та ОСОБА_20 (п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК), а потім вирішив клопотання захисника ОСОБА_7 про повернення обвинувального акту (п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК).

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що дії ОСОБА_17, кваліфіковані за ч. 1 ст. 366 КК України в редакції Закону України № 1261-VII від 15 травня 2014 року, з урахуванням ч. 1 ст. 5 КК України та після набрання чинності Законом України № 2617-VIIІ від 22 листопада 2018 року відносяться до кримінальних проступків. Втім, підпункт 5 п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року є імперативним алгоритмом дій для суду у випадках, коли на стадії підготовчого провадження знаходиться обвинувальний акт лише щодо проступку і у такому випадку суд має його повернути прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК України. Разом з тим, інші положення кримінального процесуального законодавства України не встановлюють яким чином суд має застосовувати норми розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року у разі надходження обвинувальних актів у кримінальних провадженнях за обвинуваченням особи у вчиненні і злочину і проступку.

Колегія суддів, застосовуючи системний підхід та аналізуючи норми ч. 2 ст. 217, ч. 1 ст. 334 КПК України, а також підпункти 3, 5 пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року, приходить до висновку, що доцільність повернення прокурору обвинувального акту щодо злочинів і проступків для їх внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК України має вирішуватись судом за умови відсутності шкоди такого повернення для подальшого судового розгляду, через призму взаємозв`язку проступку з іншими злочинами у цьому кримінальному провадженні, взаємозалежність подій, обвинувачених та відведених їм ролям, способами вчинення злочину та видами співучасті у його скоєнні. Повернення ж обвинувальних актів в об`єднаному кримінальному провадженні за № 32016100000000003 та № 52016000000000370 прокурору для виконання вимог глави 25 КПК України є фактичним виділенням кримінальних проступків, що інкримінуються ОСОБА_17 та іншим обвинуваченим (ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України), від основних епізодів злочину, що призведе до окремого дослідження взаємопов`язаних обставин, та, безумовно, деструктивно вплине на повноту досудового розслідування і судовий розгляд, беззаперечно порушить принцип процесуальноїекономії,а такожзагальні засадикримінального провадженняв цілому.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення щодо повернення обвинувального акту прокурору, дійшов до висновків, які не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодили йому повно та всебічно розглянути заявлене клопотання захисника ОСОБА_7 і постановити законне та обґрунтоване судове рішення. Зазначене відповідно до вимог статей 411, 412 і 415 КПК України є підставою для скасування ухвали і повернення провадження на новий розгляд у суд першої інстанції.

Керуючись статтями 217, 334, 376, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу начальника шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 18 січня 2021 року, якою обвинувальний акт з додатками в об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016100000000003 та № 52016000000000370, за обвинуваченням ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 382 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_17 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, повернуто прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора для виконання вимог глави 25 КПК України скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4