Document No. 97160767

Справа № 766/16775/17

Провадження № 11-кп/991/41/21

Головуючий в суді першої інстанції: Крикливий В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючого судді - Калугіної І. О.,

суддів - Михайленка Д. Г., Семенникова О. Ю.,

секретар судового засідання - Лисиця Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката Князьської Наталії Анатоліївни, поданої в інтересах засудженого ОСОБА_1 , на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 06 квітня 2021 року про відмову у задоволенні клопотання про відстрочку виконання вироку Вищого антикорупційного суду від 07 липня 2020 року у кримінальному провадженні № 52016000000000135 від 11 травня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини

У провадженні Вищого антикорупційного суду знаходилось кримінальне провадження № 52016000000000135 від 11 травня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Вищий антикорупційний суд вироком від 07 липня 2020 року ОСОБА_1 визнав винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та призначив йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах і організаціях державної чи комунальної форми власності, пов`язані з розпорядженням товарно-матеріальними цінностями та фінансовими ресурсами строком на 3 (три) роки та зі штрафом в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень. Відмовив у задоволенні цивільного позову Фонду державного майна України до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину. Вирішив питання про стягнення судових витрат, а також про долю речових доказів.

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 15 березня 2021 року, за результатами розгляду апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_1 , захисників обвинуваченого - адвокатів Пасічніченка О. П., Губерського А. С., цивільного позивача Фонду державного майна України, залишила без змін вирок Вищого антикорупційного суду від 07 липня 2020 року.

15 березня 2021 року зазначений вирок набрав законної сили та підлягає виконанню, у тому числі в частині призначеного ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі.

26 березня 2021 року захисник Князьська Н. А. звернулась до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про відстрочку виконання покарання у виді позбавлення волі, призначеного ОСОБА_1 за вироком Вищого антикорупційного суду від 07 липня 2020 року, обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_1 страждає на тяжку хворобу, яка перешкоджає відбуванню покарання у виді позбавлення волі.

Вищий антикорупційний суду ухвалою від 06 квітня 2021 року відмовив у задоволенні клопотання, оскільки дійшов висновку, що відстрочка виконання вироку, враховуючи положення ч. 2 ст. 536 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), не може бути допущена стосовно ОСОБА_1 , який засуджений за тяжкий злочин.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погоджуючись із ухвалою Вищого антикорупційного суду від 06 квітня 2021 року, адвокат Князьська Н. А., яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_1 , подала до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу, в якій ставить вимогу про скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нової ухвали про відстрочення виконання вироку Вищого антикорупційного суду від 07 липня 2020 року.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на те, що постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчим суддею не було враховано, що засуджений ОСОБА_1 має тяжкі захворювання, про що були надані відповідні медичні документи, в зв`язку з чим наявна підстава для відстрочки виконання вироку. З огляду на зазначене, вважає оскаржувану ухвалу незаконною.

Позиції учасників судового провадження

У судове засідання адвокат Князьська Н. А. не з`явилась, від неї вдруге надійшло клопотання про відкладення судового засідання. На обґрунтування попереднього клопотання посилалась на відрядження до іншої області та зайнятістю в іншому кримінальному провадженні. В останньому - посилається на її знаходженні на самоізоляції до закінчення 14-денного карантинного періоду через в`їзд 23 травня 2021 року на територію України з іншої держави.

Інші учасники судового провадження у судове засідання не прибули, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, однак відповідно до приписів ч. 4 ст. 405 КПК України їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду. При цьому, учасники судового провадження, які не прибули, не надали суду свої позиції щодо вимог та доводів апеляційної скарги.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали, які надійшли від суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів проходить до таких виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Вказані приписи також кореспондуються до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Для уникнення зловживань з боку учасників процесу з метою затягування судового розгляду суд повинен активно сприяти забезпеченню пришвидшення судового розгляду, додержуючись при цьому неупередженості та процесуальних прав сторін.

Також, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Частина 2 статті 405 КПК України регламенту, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Колегія суддів вважає необґрунтованими подані клопотання адвоката Князьської Н. А. про відкладення розгляду справи та зазначені на їх підтвердження причини, як поважні, оскільки, як на перше так і друге клопотання, доказів на їх підтвердження надано не було, а тому з урахуванням приписів ч. 2 ст. 405 КПК України, а також вимог щодо розумності строків розгляду, вважає за можливе провести розгляд даної апеляційної скарги за відсутності заявника адвоката Князьської Н. А.

Щодо доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує такі положення закону і обставини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Положенням ч. 2 ст. 21 КПК України передбачено, що вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов`язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.

Питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за правилами розділу VIII КПК «Виконання судових рішень» і порядок їх вирішення врегульовано статтею 539 цього Кодексу.

Пунктом 1 частиною 1 статті 37 КПК України передбачено, що під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про відстрочку виконання вироку.

Згідно із ч. 1 та 2 ст. 536 КПК України виконання вироку про засудження особи до виправних робіт, арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі може бути відстрочено у разі:

1) тяжкої хвороби засудженого, яка перешкоджає відбуванню покарання, - до його видужання;

2) вагітності засудженої або за наявності у неї малолітньої дитини - на час вагітності або до досягнення дитиною трьох років, якщо особу засуджено за кримінальний проступок або злочин, що не є особливо тяжким;

3) якщо негайне відбування покарання може потягти за собою винятково тяжкі наслідки для засудженого або його сім`ї через особливі обставини (пожежа, стихійне лихо, тяжка хвороба або смерть єдиного працездатного члена сім`ї тощо) - на строк, встановлений судом, але не більше одного року з дня набрання вироком законної сили.

Відстрочка виконання вироку не допускається щодо осіб, засуджених за тяжкі (крім випадків, передбачених пунктом 2 частини першої цієї статті) та особливо тяжкі злочини незалежно від строку покарання.

Розглядаючи питання про відстрочку виконання вироку, суд повинен з`ясувати: чи допускає закон таке рішення для даного виду покарання; чи є для цього підстави, передбачені законом; чи не належить засуджений до визначеного кола осіб, щодо яких відстрочка не допускається.

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції під час розгляду клопотання адвоката Князьської Н. А., поданої в інтересах засудженого ОСОБА_1 , про відстрочку виконання вироку Вищого антикорупційного суду від 07 липня 2020 року, вказаних вимог закону дотримано у повному обсязі.

Так, з наданих суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком Вищого антикорупційного суду від 07 липня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15 березня 2021 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах і організаціях державної чи комунальної форми власності, пов`язані з розпорядженням товарно-матеріальними цінностями та фінансовими ресурсами строком на 3 роки та зі штрафом в розмірі 17 000 гривень.

У відповідності до ч. 2 ст. 532 КПК України зазначений вирок набрав законної сили 15 березня 2021 року та 24 березня 2021 року розпорядження про виконання судового рішення в частині покарання у виді позбавлення волі направлено до Херсонського районного управління поліції ГУ НП в Херсонській області.

За положеннями ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України, є тяжким.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при розгляді клопотання адвоката Князьської Н. А., поданої в інтересах засудженого ОСОБА_1 , про відстрочку виконання вироку Вищого антикорупційного суду від 07 липня 2020 року, повно, всебічно і об`єктивно дослідив необхідні матеріали провадження, та дійшов обґрунтованих висновків, що ОСОБА_1 засуджений за тяжкий злочин, до відбування покарання якого законом відстрочка не застосовується, тому клопотання задоволенню не підлягає.

Доводи адвоката Князьської Н. А. про ненадання судом належної оцінки стану здоров`я засудженого ОСОБА_1 , колегія суддів вважає необґрунтованими виходячи з такого.

Як убачається з матеріалів провадження, засуджений ОСОБА_1 долучив до свого клопотання про відстрочку виконання вироку медичну документацію, згідно якої він перебував на стаціонарному лікуванні у період часу з 05 по 19.10.2020 та з 12 та 19.02.2021 (копія виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 15903/558, виданої Комунальним некомерційним підприємством «Миколаївська обласна клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради, копія виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 1694, виданої Комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради). Поряд з цим, у матеріалах провадження відсутні докази, на підтвердження того, що ОСОБА_1 страждає на тяжку хворобу, яка б перешкоджала відбуванню покарання.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що розглядаючи питання про відстрочку виконання вироку, у зв`язку з тяжкою хворобою суд встановлює не лише факт хвороби, а й те, що вона перешкоджає відбуванню покарання, та на підтвердження того й іншого має бути наданий висновок спеціальної лікарської комісії.

При цьому, відстрочка виконання вироку є правом суду, а не його обов`язком, та вирішуючи це питання, суд, окрім обставин - підстав застосування відстрочки виконання вироку, враховує також тяжкість вчиненого злочину, особу засудженого та інші обставини, що мають істотне значення для вирішення цього питання.

Надаючи оцінку наведеним обставинам в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для відстрочки виконання вироку, ухваленого щодо ОСОБА_1 .

Крім того, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що приписами ст. 116 Кримінально-виконавчого кодексу України лікувально-профілактична і санітарно-протиепідемічна робота в місцях позбавлення волі організовується і проводиться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.

Відповідно до Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 2019 року № 1769/5, особі, яка перебуває під вартою в умовах слідчого ізолятора, передбачено можливість надання необхідної медичної допомоги, зокрема, направлення хворого засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.

Окрім цього, спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572 затверджено «Порядок організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», яким зокрема передбачено надання засудженим до покарання у виді позбавлення волі необхідної медичної допомоги, зокрема, направлення до спеціалізованих та багатопрофільних лікарень.

Отже, суд першої інстанції при розгляді клопотання про відстрочку виконання вироку дотримався вимог кримінального процесуального закону й прийняв вмотивоване і обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Князьської Н. А., поданої в інтересах засудженого ОСОБА_1 , задоволенню не підлягає, а ухвала є законною, обґрунтованою й належним чином вмотивованою та підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом, за доводами апеляційної скарги, для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено.

Керуючись ст. 21, 404, 405, 407, 418, 419, 424, 532, 536, 537, 539 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката Князьської Наталії Анатоліївни, поданої в інтересах засудженого ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду від 06 квітня 2021 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя І. О. Калугіна

Судді Д. Г. Михайленко

О. Ю. Семенников