- Presiding judge (HACC) : Khamzin T.R.
- Secretary : Finko Yu.V.
- Lawyer : Fedorenka I.L., Lazarenko A.S.
- Prosecutor : Panchenko O.O.
Справа № 991/3396/21
Провадження1-кс/991/3452/21
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2021 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р.
за участю:
секретаря судового засідання Фінько Ю.В.,
підозрюваного ОСОБА_1 ,
захисників Федоренка І.Л., Лазаренко А.С.,
прокурора Панченко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання адвоката Федоренка Ігоря Люсиковича в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02.06.2017,
ВСТАНОВИВ:
20 травня 2021 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката Федоренка І.Л., подане в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 із вимогами:
- скасувати застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 90 000 000 грн., якщо під час розгляду справи слідчий суддя дійде висновку про недоведеність стороною обвинувачення обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України;
- змінити застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід на більш м`який, у тому числі, але не виключно, шляхом зменшення розміру застави до суми в межах, передбачених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.05.2021 клопотання передано для розгляду слідчому судді Хамзіну Т.Р.
1. Заявлені вимоги та їх обґрунтування
В обґрунтування клопотання захисник посилається на те, що Національним антикорупційним бюро України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02.06.2017 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 України.
21.04.2020 ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, а 30.04.2020 повідомлено про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02.06.2017 та відкриття матеріалів кримінального провадження.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 07.11.2019 до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України ОСОБА_1 визначено заставу у сумі 90 млн. грн. та покладено ряд обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Протягом 06-07 листопада 2019 року визначена сума застави була внесена за ОСОБА_1 .
У подальшому строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що були покладені на ОСОБА_1 , продовжувався на підставі відповідних ухвал слідчих суддів.
Востаннє строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_1 , продовжено до 29.04.2020 на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.04.2020. Після цього сторона обвинувачення більше не зверталася до слідчого судді із клопотаннями про їх продовження.
Захисник стверджує, що:
1) після ознайомлення з матеріалами провадження, зібраними стороною обвинувачення, сторона захисту дійшла висновку про відсутність фактичних даних, які вказують на обґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_1 ;
2) на теперішній час, обставини, які стали підставою для застосування запобіжного заходу суттєво змінилися чи відпали, що свідчить про втрату актуальності застосованим запобіжним заходом (відсутність (зменшення) ризиків; зміна майнового стану ОСОБА_1 ; відсутність об`єктивної можливості за рахунок власного майна забезпечити внесення встановленого розміру застави).
1. Щодо необґрунтованості повідомленої ОСОБА_1 підозри. Захисник зазначає, що:
- підозра ґрунтується лише на припущеннях, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 організували та вчинили заволодіння коштами філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» шляхом закупівлі стрілочної продукції не безпосередньо у виробника ПАТ «ДнСЗ», за завищеними цінами із залученням підконтрольних підприємств. Фактів, що вказують на існування домовленості між вищевказаними особами на вчинення таких дій та наявність мети заволодіння, а також фактів. які свідчать про зловживання службовим становищем як способу вчинення злочину матеріали кримінального провадження не містять;
- матеріали кримінального провадження не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 організував і створив умови для проведення закупівлі елементів верхньої будови колії за рахунок коштів Філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця». Натомість доказами, наявними у матеріалах кримінального провадження, підтверджується, що процедура закупівлі була організована на виконання Плану матеріально-технічного забезпечення ПАТ «Укрзалізниця» сформованого та затвердженого 23.11.2015 без участі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який був призначений на посаду у Філію лише 11.12.2015;
- матеріали кримінального провадження не містять доказів на підтвердження «підконтрольності» ОСОБА_1 ТОВ «Корпорація КРТ». Зазначення у ЄДР відомостей про те, що ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником цього товариства, не свідчить про надання ним конкретних вказівок керівнику підприємства ОСОБА_4 по укладенню угод, визначення їх істотних умов, координацію чи спрямування дій останнього щодо ведення фінансово-господарської діяльності підприємства. Крім того на виконання ЗУ «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 передав належні йому корпоративні права в управління, що повністю нівелює можливість будь-якого впливу на діяльність ТОВ «Корпорація КРТ»;
- відсутні докази на підтвердження твердження про те, що ОСОБА_1 розробив план і визначився з колом осіб, залучив до вчинення злочину директора ТОВ «Корпорація КРТ» ОСОБА_4 та голову правління ПАТ «Дніпропетровський стрілочний завод» ОСОБА_2 ;
- відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 було достовірно відомо про наявність у ОСОБА_3 ТОВ «Арго» і що він дав вказівку ОСОБА_3 організувати відкриті торги на закупівлю стрілочних переводів та комплектів роздільного скріплення;
- відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 зустрічався із ОСОБА_2 та повідомляв йому про здійснення у 2016 році закупівлі Філією продукції товариства через підконтрольні ОСОБА_1 підприємства, про згоду, що ПАТ «ДнСЗ» реалізовуватиме стрілочну продукцію за цінами на 5 % нижчими, ніж поставляло її на ПАТ «Укрзалізниця» у 2015 році та натомість отримуватиме передоплату від підконтрольного ОСОБА_1 підприємства-посередника у розмірі 5 %;
- відсутні докази на підтвердження надання ОСОБА_1 ОСОБА_2 вказівки про сприяння у підготовці всіх необхідних технічних та дилерських документів представника ТОВ «Арго»;
- відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 , бажаючи приховати свою злочинну діяльність, на повідомлення ОСОБА_2 щодо наявності дилерів іншого виробника, сказав йому, що він особисто має розподілити з представниками ТОВ «Керченський стрілочний завод» номенклатуру товару та лоти, які в подальшому поставлятимуть їх дилери та узгодити ціну продукції;
- відсутні докази на підтвердження досягнення між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 згоди на організацію пролонгації договорів поставок стрілочної продукції;
- відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 із ОСОБА_3 узгодили схему використання ТОВ «Корпорація КРТ» шляхом зосередження на її рахунках коштів, які складають різницю між відпускною ціною договору та досягли домовленостей щодо залишення на рахунках ТОВ «Арго» близько 1 % коштів;
- органом досудового розслідування не встановлено об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_1 , а саме - факту заволодіння ОСОБА_1 коштами та суми коштів, якими заволоділи ОСОБА_1 та інші підозрювані. Твердження органу досудового розслідування про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 незаконно заволоділи рештою грошових коштів (різниця від отриманих від ТОВ «АРГО» 631 444 157,07 грн., яка залишилася у ТОВ «Корпорація КРТ» після перерахування отримання ПАТ «ДнСЗ» 536 886 315, 62 грн.) входить у протиріччя із твердженням, що «решта коштів» була використана у фінансово-господарській діяльності ТОВ «Корпорація КРТ» та доводить відсутність заволодіння коштами ОСОБА_1 як у сумі 93 277 580,18 грн., так і в будь-якій іншій сумі. Це ж твердження входить у протиріччя із твердженням про те, що ОСОБА_3 заволодів коштами Філії у сумі 93 277 580,18 грн.;
- твердження про наявність єдиного виробника продукції не підтверджено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами та спростовується матеріалами провадження, а саме: укладенням за результатами процедури закупівлі договорів як з ТОВ «Арго» (дилер ПАТ «Дніпропетровський стрілочний завод»), так і з ТОВ «Спецукрресурс» (дилер ТОВ «Керченський стрілочний завод» ); листом Антимонопольного комітету України від 02.10.2017 про відсутність ПАТ «Дніпропетровський стрілочний завод» у Зведеному переліку суб`єктів природних монополій; листом АМКУ від 10.01.2019 про те, що станом на 30.11.2018 АТ «ДнСЗ» не включено регуляторами до реєстрів суб`єктів природних монополій, на підставі яких сформовано Зведений перелік суб`єктів природних монополій; листом АМКУ від 25.03.2019 на адвокатський запит про відсутність монопольного становища ПАТ «Дніпропетровський стрілочний завод» на ринку стрілочних переводів для залізничних колій загального користування;
- встановлений органом досудового розслідування ланцюг постачання стрілочної продукції виробництва ПАТ «Днпропетровський стрілочний завод» через ТОВ «Корпорація КРТ», ТОВ «Арго» на Філію «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» не є достатньою підставою для висновку про «обґрунтованість підозри», так як ці фактичні обставини не свідчать і не можуть свідчити про наявність об`єктивної та суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України в діях ОСОБА_1 ;
- висновок судово-економічної експертизи не підтверджує спричинених збитків філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» внаслідок закупівлі товарів у ТОВ «Арго»;
- матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, які покладені в основу висновку суду про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України відсутні у матеріалах кримінального провадження № 52017000000000365 від 02.07.2017;
- встановлений органом досудового розслідування факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в один і той же період часу були помічниками-консультантами народного депутата України ОСОБА_1 не свідчить про наявність об`єктивної та суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, не свідчить про злочинний характер їх намірів, не підтверджує фактичні обставини, викладені у повідомленні про підозру;
- за результатами дослідження протоколів допиту встановлено, що жодна із осіб, яка за версією органу досудового розслідування є співучасником злочину, а також свідки не вказують на причетність ОСОБА_1 , а навпаки заперечують будь-який вплив останнього на діяльність ПАТ «Укрзалізниця», ПрАТ «ДнСЗ», ТОВ «Корпорація КРТ» та ТОВ «Арго» щодо вчинення фінансово-господарських операцій з постачання стрілочної продукції;
- матеріали кримінального провадження не містять доказів впливу ОСОБА_1 на здійснення фінансово-господарської діяльності ПАТ «Укрзалізниця», ПрАТ «ДнСЗ», ТОВ Корпорація КРТ, ТОВ «Арго», надання вказівок посадовим особам зазначених суб`єктів підприємницької діяльності, наявність мети і умислу на протиправне заволодіння грошовими коштами ПАТ «Укрзалізниця»;
2. а) щодо існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України:
- щодо ризику переховування. Захисник зазначає, що про фактичне кримінальне переслідування ОСОБА_1 був освідчений ще у 2016 році, тобто задовго до повідомлення про підозру та застосування запобіжного заходу, але протягом цього періоду він не вчинив жодних дій, які б вказували про його намір переховуватися від органів досудового розслідування. З часу повідомлення про підозру та застосування запобіжного заходу ОСОБА_1 так само продовжує демонструвати належну процесуальну поведінку. При цьому, захисник стверджує, що належна процесуальна поведінка ОСОБА_1 обумовлена не розміром внесеної застави, а усвідомленням ОСОБА_1 власної невинуватості та бажанням довести невинуватість у встановленому законодавством. При застосуванні запобіжного заходу суд в обґрунтування ризику існування ризику переховування послався на факт наявності у ОСОБА_1 значних майнових активів, у тому числі, за кордоном. Таким активом були - 100 % корпоративних прав юридичної особи ТОВ «Ліг Енерджі Холдінг АГ» (Швейцарія). Але, на теперішній час цей об`єкт власності у ОСОБА_1 чи членів його сім`ї відсутній. Характер особистості та життєдіяльності ОСОБА_1 , який втретє обраний народним депутатом України, свідчить про отримання ним високого ступеню довіри від громади, наявність стійких моральних, патріотичних та суспільно-орієнтованих поглядів, стійкість зв`язків із рідною країною та прагнення відновити свою репутацію;
- щодо ризику незаконного впливу на свідків. Захисник переконаний, що як під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, так і нині відсутні підстави для висновку про існування ризику незаконного впливу на свідків. Під час ознайомлення із матеріалами кримінального провадження ними було встановлено, що жоден із підозрюваних, а також більша частина свідків не вказують на причетність ОСОБА_1 , а навпаки заперечують будь-який вплив останнього на діяльність ПАТ «Укрзалізниця», ПрАТ «ДнСЗ», ТОВ «Корпорація КРТ» та ТОВ «Арго» щодо вчинення фінансово-господарських операцій з постачання стрілочної продукції. Показання решти свідків не містять фактів або не мають значення для підтвердження або спростування фактичних обставин участі ОСОБА_1 у кримінальному правопорушенні, викладених у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри. Враховуючи не надання свідками та підозрюваними показань, які доводять причетність ОСОБА_1 до інкримінованого йому злочину, підстави для твердження про існування ризику незаконного впливу на них є безпідставними та не логічними. Оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, то підстави стверджувати про існування ризику незаконного впливу ОСОБА_1 на інших осіб відсутні;
б) суттєві зміни у майновому та сімейному стані. Захисник зазначає, що при визначенні розміру застави судом взято до уваги майновий стан ОСОБА_1 , зокрема розмір та кількість задекларованих за 2018 рік об`єктів нерухомості, доходів, грошових коштів, що перебували у власності подружжя ОСОБА_1 . Але нині ця ситуація суттєво змінилася. Так, у 2020 року загальна сума доходів ОСОБА_1 склала дещо більше 500 000 грн. Натомість у 2018 році ця сума становила 30 млн. грн. У 2018 році ОСОБА_1 задекларував 3 100 000 дол. США готівки. Зараз же ця сума дорівнює 5 050 000 грн. У 2020 році ОСОБА_1 не вчинив жодних видаткових операцій на суму, що підлягає декларуванню. Кількість об`єктів нерухомого майна у 2020 році є значно меншою, ніж у 2018. За таких обставин, захисник переконаний, що висновок суду про те, що застава у межах, передбачених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків, оскільки не є значною для ОСОБА_1 , підлягає перегляду з урахуванням істотних змін майнового стану ОСОБА_1 , які з`явилися після застосування запобіжного заходу. При визначенні розміру застави суд також враховував відомості про майно дружини, але наразі шлюб розірвано. На цей час здійснюється судовий розгляд позову дружини ОСОБА_1 , про поділ спільного майна подружжя. Вважає, що загальна вартість арештованого майна ОСОБА_1 суттєво перевищує розмір інкримінованої шкоди, у зв`язку із чим належним чином забезпечує виконання можливих судових рішень про майнові стягнення. Про надмірність суми застави, за твердженням захисника, свідчить також те, що більшу частину застави, а саме 86 млн. грн. внесли інші особи.
2. Позиції сторін у судовому засіданні
Захисники підозрюваного ОСОБА_1 - адвокати Федоренко І.Л. та Лазаренко А.С. підтримали вимогу про скасування запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_1 у разі висновку про недоведеність стороною обвинувачення, обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, та вимогу про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на більш м`який, у тому числі шляхом зменшення суми застави до розмірів, визначених у п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України. Просили клопотання задовольнити з наведених у ньому підстав.
Підозрюваний ОСОБА_1 доводи захисників підтримав та просив клопотання задовольнити. Зазначив, що процесуальні обов`язки протягом усього досудового розслідування не порушував і наміру вчиняти такі дії він не має, оскільки відповідально ставиться до думки своїх виборців. Також зазначив, що протягом усього часу співпрацює із слідством та не створює жодних перешкод досудовому розслідуванню. В обґрунтування доводів щодо необхідності зменшення суми застави зазначив, що більша частина застави внесена іншими особами. На момент внесення застави ці особи не розраховували, що такий захід буде настільки тривалим. На теперішній час повернути ці кошти він можливості не має, оскільки практично усе його майно арештоване, а доходи суттєво зменшилися.
Додатково до клопотання сторона захисту долучила копії платіжних документів, якими підтверджується внесення застави, заяви заставодавців ОСОБА_6 та ОСОБА_7 із вимогами до ОСОБА_1 про повернення сплаченої суми застави, копію листа АМКУ від 11.05.2021 на адвокатський запит щодо існування рішення про визначення становища АТ «Дніпропетровський стрілочний завод», копії ухвал Вищого антикорупційного суду за результатами розгляду клопотань про зміну запобіжного заходу.
Прокурор Панченко О.О. заперечила проти задоволення клопотання з підстав його необґрунтованості. Щодо тверджень сторони захисту про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри зазначила, що оцінка цьому питанню надавалася під час застосування запобіжного заходу та продовженні строку його дії і в ухвалах слідчі судді погодилися із версією сторони обвинувачення щодо викладених у повідомленні про підозру обставин. Вважає, що обставини, які стали підставою для застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави та визначення її розміру у 90 млн. грн., на теперішній час, не зникли та продовжують існувати не залежно від обставин на які посилаються захисники, у тому числі, завершення строку досудового розслідування. Завершення досудового розслідування та належна процесуальна поведінка не свідчать про зменшення існуючих ризиків. КПК України передбачає безпосередній допит свідків під час судового розгляду, а отже цей ризик продовжує існувати, особливо у контексті соціального статусу ОСОБА_1 . Відповідні статки ОСОБА_1 підтверджують наявну у нього можливість виїхати за кордон з метою переховування від органів досудового розслідування, а отже ризик переховування є актуальним. Розподіл майна на існування цього ризику не впливає, оскільки у межах цивільної справи вирішується питання визначення долей кожного із подружжя у арештованому на цей час майні. Враховуючи суспільний резонанс провадження, розмір завданих збитків, вважає, що інший більш м`який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 і саме така сума застави і забезпечує виконання ним процесуальних обов`язків та невжиття дій із переховування від органу досудового розслідування.
Заслухавши доводи захисників, підозрюваного та прокурора, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов таких висновків.
3. Обставини встановлені слідчим суддею
Із доданих до клопотання матеріалів вбачається, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснювалося досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02.06.2017 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, а саме в організації заволодіння шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем чужим майном на суму 93 227 580,18 грн., що є особливо великим розміром, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 07.11.2019 до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України ОСОБА_1 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 90 млн. грн. та покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі її внесення.
У зв`язку із внесенням визначеної суми застави запобіжний захід у вигляді застави щодо ОСОБА_1 застосовано.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.12.2019 до 22.02.2020 продовжено строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_1 . Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.02.2020 строк обов`язків продовжено до 05.04.2020, а ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.04.2020 - до 29.04.2020.
Після цього із клопотаннями про продовження строку дії обов`язків сторона обвинувачення не зверталася.
4. Оцінка та висновки слідчого судді
Частиною 1 ст. 201 КПК України передбачено право підозрюваного, до якого застосовано запобіжний захід, або його захисника звернутися до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу.
Клопотання розглядається слідчим суддею згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 201 КПК України).
Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які посилається слідчий, прокурор (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується);
- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу слідчий суддя не перевіряє обґрунтованість підстав застосування запобіжного заходу, а заявниками не можуть ставитися під сумнів висновки, які були покладені в основу такого рішення слідчого судді. Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну обставин підозри, зміну або зменшення встановлених ризиків та впливають на виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. Тому слідчий суддя не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до підозрюваного відповідний захід або його виконання та які виникають у зв`язку з плином часу досудового розслідування.
За змістом клопотання та доводів, наведених у судовому засіданні підставою для зміни застосованого до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави є:
- необґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри;
- відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України (ризику переховування та незаконного впливу на свідків);
- належне виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків протягом усього строку досудового розслідування;
- закінчення строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_1 при застосуванні запобіжного заходу;
- суттєва зміна майнового стану ОСОБА_1 та можливість у зв`язку із цим досягти мети забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу або визначення застави у розмірах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України;
- звернення заставодавців із заявами про повернення коштів, внесених ними у якості застави;
- відсутність об`єктивної можливості за рахунок власного майна забезпечити внесення встановленого розміру застави.
Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення
Із аналізу практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права можна виділити такі критерії стандарту доказування «обґрунтована підозра»:
- існування фактів та інформації, які дали змогу переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення;
- факти, якими обґрунтовується підозра можна «розумно» вважати такими, що підпадають під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність;
- обґрунтованість підозри не може встановлюватися in abstracto або ґрунтуватися на суб`єктивних припущеннях, а має підкріплюватися конкретними доказами в кримінальному провадженні;
- стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку.
Із змісту ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 07.11.2019 вбачається, що на підставі сукупності наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що зазначені у клопотанні прокурора обставини і додані до нього документи кримінального провадження у своїй сукупності підтверджують, що існують факти та інформація, які переконують у тому, що ОСОБА_1 міг вчинити інкримінований йому злочин, передбачений ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України. Після цього оцінка обґрунтованості підозри неодноразово здійснювалася при продовженні строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвала суду про застосування запобіжного заходу містить оцінку обставин та доказів, які стосуються зв`язку ОСОБА_1 з обставинами кримінального провадження та іншими підозрюваними, існування у ОСОБА_1 можливості здійснювати вплив на службових осіб суб`єктів господарювання, які брали участь у закупівлі, поставці та виготовленні стрілочної продукції, зокрема на ТОВ «Корпорація КРТ», ланцюга постачання стрілочної продукції від виробника до Філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця». Містить ухвала про застосування запобіжного заходу й оцінку заперечень сторони захисту можливості використання протоколів негласних слідчих (розшукових) дій, наданих стороною обвинувачення на підтвердження причетності ОСОБА_1 до інкримінованого йому злочину.
На думку слідчого судді, більшість доводів, наведених захисником у цьому клопотанні на підтвердження твердження про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри, пов`язані із переконанням сторони захисту у недостатності зібраних стороною обвинувачення доказів на підтвердження обставин, викладених у повідомленні про підозру (повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри). Зокрема зібрані докази не підтверджують причетність ОСОБА_1 до обставин, що розслідувалися у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 368 КПК України при ухваленні вироку суд серед іншого вирішує такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Таким чином питання причетності особи до кримінального правопорушення, наявності/відсутності складу певного кримінального правопорушення, факту завдання збитків, розміру цих збитків, достовірності, належності та достатності доказів відноситься до повноважень суду під час судового розгляду та ухваленні вироку.
Отже питання вчинення чи невчинення ОСОБА_1 дій щодо організації заволодіння коштами ПАТ «Укрзалізниця», підконтрольності йому суб`єктів господарювання, які брали участь у закупівлі, поставці та виготовленні стрілочної продукції, зокрема ТОВ «Корпорація КРТ» та використання його при заволодінні грошовими коштами та інші питання пов`язані із наявністю складу відповідного кримінального правопорушення відноситься до питань, які є предметом судового розгляду.
Листи АМКУ, надані стороною захисту, що стосуються наявності у ПАТ «Дніпропетровський стрілочний завод» монопольного становища на ринку стрілочної продукції не спростовують висновку суду при застосуванні запобіжного заходу щодо існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 певного злочину та висновку органу досудового розслідування про можливе вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України. Відомості, зазначені у цих листах повинні оцінюватися у сукупності з іншими доказами та обставинами кримінального провадження. У межах клопотання про зміну запобіжного заходу слідчий суддя не може здійснити оцінку цих листів, у тому числі на предмет їх вагомості.
У ч. 4 ст. 95 КПК України зазначено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. А тому оцінка показань свідків на предмет підтвердження чи спростування ними певних обставин може бути надана лише під час судового розгляду та у сукупності із іншими доказами.
Слідчий суддя наголошує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини стандарт доказування «обґрунтована підозра» є найнижчим стандартом доказування в кримінальному процесі й не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення.
При застосуванні запобіжного заходу суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Отже, доводи захисника стосуються оцінки доказів з точки зору їх достатності, допустимості та належності, що є предметом судового розгляду та не спростовують факту існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення. Обставин, які б вказували про зміну обставин повідомленої підозри, що не було предметом оцінки слідчого судді під час застосування запобіжного заходу та продовженні строку дії обов`язків захисник не наводить. Таким чином, доведених підстав для висновку про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри під час розгляду клопотання не встановлено.
Щодо ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України
Так відсутність ризику переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування захисник обґрунтовує тим, що кримінальне переслідування ОСОБА_1 відбувається з 2016 року, тобто задовго до повідомлення про підозру; завершенням досудового розслідування; належною процесуальною поведінкою; суттєвою зміною майнового стану (зменшенням розміру активів, кількості нерухомого та рухомого майна); характером особистості ОСОБА_1 , зокрема обрання його утретє народним депутатом України.
Проте оцінка цим доводами сторони захисту також здійснювалася під час застосування запобіжного заходу.
Висновки суддів про існування ризику переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/або суду ґрунтуються на:
- тому що, він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, який передбачає покарання лише у виді позбавлення волі;
- наявності у нього гарантій, що пов`язані із його статусом народного депутата України;
- наявності значних майнових активів.
Слідчий суддя вважає, що очікування можливих негативних наслідків у виді засудження до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводить те, що ризик переховування є високим безвідносно стадії кримінального провадження.
Відомості з декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої ОСОБА_1 за 2020 рік хоча і свідчать про зміну його майнового стану у бік зменшення, порівняно із 2018 роком, але все одно цих активів достатньо для того, щоб тривалий час перебувати в умовах розшуку, у тому числі за межами України. Відчуження майнових активів за кордоном на цей висновок не впливають. Поряд із цим слідчий суддя не погоджується із доводами сторони захисту, що розгляд судом позову про розподіл майна подружжя на цій стадії є підтвердженням зменшення активів ОСОБА_1 , оскільки рішення про розподіл ще не ухвалене та обсяг майна, яке залишається у кожного із подружжя не визначений.
Відомості про особисті дані ОСОБА_1 які захисник зазначає у клопотанні про зміну запобіжного заходу враховувалися суддями при застосуванні запобіжного заходу та продовженні строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та не є новими обставинами у контексті цього клопотання.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин та досліджених доказів, слідчий суддя переконаний у тому, що демонстрація на досудовому провадженні ОСОБА_1 бездоганної процесуальної поведінки та невчинення ним дій, перелік, яких визначений у ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить лише про те, що застосований до нього запобіжний захід та визначена сума застави є такими, що достатньою мірою гарантують виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків та забезпечують його належну поведінку у кримінальному провадженні.
Підсумовуючи викладене, слідчий суддя робить висновок про те, що завершення досудового розслідування, суттєва зміна майнового стану підозрюваного, його належна процесуальна поведінка, хоча і свідчать про зниження вірогідності вчинення дій із переховування, але не виключають існування цього ризику.
Стверджуючи про відсутність ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні захисник зазначає, що жоден із підозрюваних, а також більша частина свідків не вказують на причетність ОСОБА_1 , а навпаки заперечують будь-який вплив останнього на діяльність ПАТ «Укрзалізниця», ПрАТ «ДнСЗ», ТОВ «Корпорація КРТ» та ТОВ «Арго» щодо вчинення фінансово-господарських операцій з постачання стрілочної продукції, а тому відсутні підстави для твердження про можливість вчинення ОСОБА_1 дій із незаконного впливу на цих осіб з метою надання показань, що його виправдовують.
Слідчий суддя при оцінці обґрунтованості підозри зазначав, що відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд обґрунтовує свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Отже, оцінка показань свідків на предмет підтвердження чи спростування ними певних обставин може бути надана лише під час судового розгляду та у сукупності із іншими доказами.
Таким чином, враховуючи процедуру отримання показань, слідчий суддя вважає, що цей ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показів від свідків та дослідження їх судом.
Отже у судовому засіданні стороною захисту не доведено твердження щодо відсутності ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Доводи захисника про закінчення строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, не впливають, ні на відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, ні на чинність застосованого запобіжного заходу. У цьому випадку застава є забезпеченням належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_1 та гарантує виконання процесуальних обов`язків, передбачених ст. 42 КПК України, які діють з моменту набуття ним процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні та не залежать від застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім обов`язку, передбаченого п. 2 ч. 7 ст. 42 КПК України.
Щодо інших обставин, які є підставою для зміни запобіжного заходу (суттєва зміна майнового стану, висунення заставодавцями вимоги ОСОБА_1 про повернення суми застави, відсутність об`єктивної можливості за рахунок власних коштів забезпечити внесення встановленого розміру застави)
Доводи сторони захисту щодо суттєвої зміни у майновому стані ОСОБА_1 , а також доводи щодо необхідності повернення ОСОБА_1 заставодавцям, внесеної ними суми застави, у зв`язку із зверненням останніх із відповідними заявами до ОСОБА_1 у контексті обставин, які стали підставою для застосування запобіжного заходу, не є підставою для зміни запобіжного заходу на більш м`який чи зменшення суми застави.
Частиною 2 ст. 182 КПК України передбачена можливість внесення застави не тільки підозрюваним або обвинуваченим, а й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Згідно з ч. 7 ст. 182 КПК України підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Із змісту наведених статей вбачається, що внесення застави є правом заставодавця, а не обов`язком.
Тобто прийняття тією чи іншою особою (заставодавцем) такого рішення є добровільним. Приймаючи його ці особи самостійно обирають джерело грошових коштів, які мають бути внесені у якості застави та усвідомлюють, прийнамні мають усвідомлювати, що ці кошти вносяться на увесь строк дії запобіжного заходу. Саме припинення дії запобіжного заходу, відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України є підставою для повернення внесеної суми застави, у тому числі заставодавцю.
Прийняття рішення про зміну запобіжного заходу чи зменшення розміру застави, у контексті обставин, які мають враховуватися при прийнятті рішення про зміну запобіжного заходу не може обумовлюватися виникненням у заставодавців потреби у поверненні, внесених ними коштів.
У контексті наведених обставин, зміна майнового стану ОСОБА_1 , яка не дозволяє задовольнити вимогу заставодавців про повернення внесеної ними суми застави, не є підставою для зменшення розміру застави. З урахуванням існуючих ризиків, тяжкості та характеру кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , прийняття рішення про зміну запобіжного заходу на більш м`який чи рішення про зменшення суми застави, не може бути обумовлене лише погіршенням фінансового стану підозрюваного.
З урахуванням обставин, встановлених під час застосування запобіжного заходу, а також продовженні строку дії, обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема доведення існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та недоведення стороною захисту втрати актуальності цими ризиками, слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного запобіжного заходу саме у вигляді застави у визначеному розмірі зменшує до мінімуму вищевказані ризики.
Частиною 8 ст. 182 КПК України передбачено, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Тобто у цьому випадку застава є процесуальним примусом, який застосовується до підозрюваного та накладає відповідні зобов`язання не тільки на підозрюваного, а також заставодавця.
Враховуючи встановлені вище обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що обраний щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід наразі достатньою мірою гарантує виконання ним покладених обов`язків, а підстави для його зміни відсутні.
Тому у задоволенні клопотання адвоката Федоренка І.Л. належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 201, 371, 372 КПК України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката Федоренка Ігоря Люсиковича в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу у вигляді застави шляхом зменшення розміру застави у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02.06.2017 та повернення заставодавцям внесеної суми застави.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Т.Р. Хамзін