Document No. 98191456

Справа № 991/2288/21

1-кп/991/15/21

У Х В А Л А

06 липня 2021 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючий - Маслов В.В.,

судді - Строгий І.Л., Федорак Л.М.,

учасники кримінального провадження:

секретар судового засідання - Луганський О.Ю.,

прокурор - Перов А.В.,

обвинувачені - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисники - Білявський Я.М., Штокалов Є.А., Лисак О.М., Терефенко О.Р., Сухов Ю.М., Стороженко Ю.М.,

представник Служби безпеки України - Зарєчний Д.С.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 52020000000000362 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ялти АР Крим, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368-5, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Озаричі Конотопського району Сумської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК,

В С Т А Н О В И В:

Щодо призначення справи до судового розгляду

1.Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 07 квітня 2021 року було призначено підготовче судове засідання у зв`язку із надходженням матеріалів кримінального провадження № 52020000000000362 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК, ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368-5, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК.

2.07 червня 2021 року у підготовчому судовому засіданні суд постановив ухвалу, якою виділив в окреме провадження матеріали кримінального провадження № 52020000000000362 у частині обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК, оскільки остання досягла згоди з прокурором щодо укладення угоди про визнання винуватості.

3.У подальшому, суд проводив підготовче засідання у справі щодо висунутого обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

4.Під час підготовчого судового засідання, судом з`ясовано думку учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта чи наявності підстав для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК, зокрема, про закриття провадження, повернення обвинувального акта прокурору, направлення обвинувального акта до відповідного суду для визначення підсудності.

5.Прокурор просив суд призначити судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні, посилаючись на відповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального законодавства та відсутність підстав для направлення обвинувального акта до іншого суду для визначення підсудності, закриття кримінального провадження чи повернення обвинувального акта прокурору.

6.Ухвалами суду від 26 квітня 2021 року у задоволенні заявлених захисниками Білявським Я.М. та Штокаловим Є.А. клопотань про направлення обвинувального акта для визначення підсудності та повернення обвинувального акта прокурору було відмовлено.

7.Інші клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, закриття провадження, затвердження угоди чи направлення обвинувального акта до відповідного суду для визначення підсудності суду не заявлялось.

8.Таким чином, заслухавши позицію прокурора, обвинувачених, їх захисників, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, судом встановлено, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до ст. 33-1 КПК підсудне Вищому антикорупційному суду, оскільки останнім висунуто обвинувачення щодо корупційних злочинів та наявні умови, передбачені ч. 5 ст. 216 КПК.

9.Підстави для прийняття рішень про затвердження угоди, закриття провадження, повернення обвинувального акта прокурору, направлення обвинувального акта до відповідного суду для визначення підсудності відсутні. Обвинувальний акт відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, що містяться у ст. 291 КПК.

10.Не встановивши підстав для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК, суд, керуючись ч. 1 ст. 315 КПК, перейшов до вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду.

11.Прокурор та сторона захисту просили проводити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні, з викликом учасників судового провадження.

12.За таких обставин, суд вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у даному кримінальному провадженні, який здійснювати у відкритому судовому засіданні, за участі прокурора, обвинувачених та захисників.

Щодо досудової доповіді

13.З огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, щодо яких висунуто обвинувачення та беручи до уваги положення ч. 3 ст. 314, ст. 314-1 КПК, суд, дійшов висновку про відсутність підстав для складання досудової доповіді щодо обвинувачених.

Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених

14.05 липня 2021 року до суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

15.За змістом цих клопотань, прокурор просив суд продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 , передбачених ст. 194 КПК, а саме: 1) прибувати до прокурора та суду за першим викликом; 2) не відлучатися за межі України без дозволу суду; 3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52020000000000362, крім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду та експерта, залученого стороною захисту на договірних умовах або слідчим суддею, судом, а також членів своєї сім`ї та близьких родичів.

16.Також, прокурор просив суд продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_2 , передбачених ст. 194 КПК, а саме: 1) не відлучатися за межі України без дозволу суду; 2) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; 3) утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52020000000000362, крім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду та експерта, залученого стороною захисту на договірних умовах або слідчим суддею, судом.

17.Обґрунтовуючи необхідність продовження строку дії вказаних обов`язків, покладених на обвинувачених, прокурор посилався на наявність обґрунтованого обвинувачення щодо вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 369, ст. 368-5 КК та ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК, за обставин, визначених в обвинувальному акті, а також на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, а саме: переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків, у цьому кримінальному провадженні (п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК). Окрім того, обвинувачений ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК).

18.На переконання прокурора, на час розгляду клопотання вказані ризики не зменшилися та продовжують існувати.

19.Так, існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду, прокурор обґрунтовує: можливістю обвинуваченого вибути за кордон, оскільки обвинувачений має паспорт громадянина України для виїзду за кордон та неодноразово перетинав кордон України; тяжкістю злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 та суворістю передбаченого за їх вчинення покарання; наявністю в обвинуваченого та його дружини великої суми коштів і нерухомого майна, що є достатнім активом для фінансового забезпечення під час можливого переховування; обставинами затримання обвинуваченого, під час якого він вчинив спробу втечі з використанням вогнепальної зброї; обставинами обвинувачення висунутого ОСОБА_1 , що викликають значний суспільний резонанс, згідно з якими останній, обіймаючи посаду в державному органі обласного значення, був викритий у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з наданням неправомірної вигоди, що була отримана від особи, яка переховується від органів слідства та обіймала посаду міністра Кабінету Міністрів України.

20.Обґрунтовуючи існування ризику незаконного впливу обвинуваченим ОСОБА_1 на свідків у цьому кримінальному провадженні, прокурор посилається на те, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посадах у податкових органах, набув широке коло зв`язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, керівників підприємства, установ та організацій, які він може використати з метою незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, зокрема на працівників ГУ ДФС у м. Києві. Можливість впливу на свідків прокурор також пояснює тим, що на разі здійснюватиметься судовий розгляд, під час якого, суд отримує показання свідків усно шляхом їх допиту в судовому засіданні та у своєму рішенні не може посилатися на показання, надані слідчому або прокурору.

21.Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення обвинуваченим ОСОБА_1 , прокурором обґрунтовується тим, що за результатами проведених слідчих (розшукових) дій отримано інформацію про те, що 12 вересня 2020 року під час спілкування з ОСОБА_4 обвинувачений ОСОБА_1 обговорював та пропонував йому за неправомірну вигоду вирішити питання про закриття кримінальних проваджень щодо певних осіб, зокрема ОСОБА_5 , яке розглядається Вищим антикорупційним судом. Під час зазначеної розмови ОСОБА_1 також доводив до відома ОСОБА_4 про свою обізнаність з окремими фактами можливої протиправної діяльності ОСОБА_6 та групи компаній Burisma Group , що на думку обвинуваченого, можливо було використати для початку досудового розслідування у інших кримінальних провадженнях та отримати неправомірну вигоду за їх закриття, аналогічно до вже вчиненого злочину.

22.Існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_2 від суду, прокурор обґрунтовує можливістю обвинуваченого вибути за кордон, оскільки останній має паспорт громадянина України для виїзду за кордон та неодноразово перетинав кордон України; тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 ; наявністю в обвинуваченого та його дружини великої суми коштів і нерухомого майна, що є достатнім активом для фінансового забезпечення під час можливого переховування.

23.Обґрунтовуючи існування ризику незаконного впливу обвинуваченим ОСОБА_2 на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, прокурор посилається на те, що ОСОБА_2 , використовуючи широке коло зв`язків обвинуваченого ОСОБА_1 , може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема, на працівників ГУ ДФС у м. Києві. Також обвинувачений ОСОБА_2 довгий час займав посаду директора з правових питань компанії «Burisma», а тому з огляду на його набуті зв`язки може впливати на свідка ОСОБА_7 з метою дачі ним неправдивих показань.

24.Можливість впливу на інших учасників цього кримінального провадження, прокурор пояснює тим, що за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_2 стають відомі всі особи, які були допитані в цьому кримінальному провадженні. Окрім того, на разі здійснюється судовий розгляд, під час якого суд отримує показання свідків усно шляхом допиту в судовому засіданні та у своєму рішенні не може посилатися на показання, надані слідчому або прокурору.

25.У судовому засіданні прокурор Перов А.В. підтримав клопотання про продовження строку обов`язків, покладених на обвинувачених, просив їх задовольнити.

26.Захисник Штокалов Є.А. заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_2 , оскільки прокурор не надав нових доказів на підтвердження доводів клопотання. Також захисник наголосив, що обвинувачений ОСОБА_2 має належну процесуальну поведінку; визначений розмір застави може забезпечити прибуття обвинуваченого в судові засідання, дотримання порядку в суді та виконання обов`язків, передбачених нормами КПК; обвинувачений ОСОБА_2 єдиний, хто дав свідчення та співпрацював з органом досудового розслідування. Разом із тим, посилання прокурора на вчинення тяжкого злочину як на ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, не може мати вирішальне значення та існувати самостійно. При цьому, поведінка ОСОБА_2 свідчить про позитивну динаміку і про те, що ризики переховування від суду зменшуються. Також обвинувачений ОСОБА_2 має міцні соціальні зв`язки в Україні та сумлінно виконує, покладенні на нього обов`язки. Окрім того, прокурором не доведено існування ризику впливу на свідків та не надано докази щодо спроби обвинуваченим спілкуватися зі свідками. Захисник зауважив, що посилання прокурора на цей ризик є нерелевантними, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 не може спілкуватися зі свідками, з якими йому заборонено спілкуватися, через особу, з якою йому також заборонено спілкуватися. Захисник вважає, що свідок ОСОБА_7 є вигаданою особою, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутній протокол його допиту та відомості щодо нього.

27.Захисник Терефенко О.Р. також заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_2 , через недоведеність прокурором ризиків. Зазначила, що прокурор не надав докази, що підтверджують обставини, викладені у клопотанні. Також прокурор не обґрунтував, яким чином обвинувачений може впливати на свідків і на яких саме. При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості, що обвинувачений ОСОБА_2 знайомий з цими свідками. Разом з цим, захисник послалася на характеристики особи обвинуваченого; його міцні соціальні зв`язки; наявність нерухомого майна, на яке накладено арешт, як на підстави дотримання ним обов`язків.

28.Захисник Білявський Я.М. заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_2 . Зазначив, що потрібно привести у відповідність КПК обв`язки, покладені на обвинуваченого ОСОБА_2 . Так п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК встановлений обов`язок не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, тобто таке формулювання вимагає від прокурора та суду встановлювати обов`язок з прив`язкою до конкретного населеного пункту. Разом з цим, захисник стверджує, що прокурору потрібно чітко зазначити перелік осіб, з якими обвинуваченому слід утримуватися від спілкування.

29.Захисник Лисак О.М. заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_2 , оскільки прокурором не надано доказів на підтвердження ризиків, зазначених у клопотанні. Погодився з позицією захисника Білявського Я.М. щодо необхідності конкретизувати осіб, з якими обвинуваченому слід утримуватися від спілкування. Захисник зазначив, що визначений розмір застави може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Разом з цим, прокурор не навів перелік свідків, на яких обвинувачений може впливати. Також посилався на міцні соціальні зв`язки обвинуваченого, його належну процесуальну поведінку та відсутність наміру переховуватися.

30.Захисник Сухов Ю.М. заперечував щодо задоволення клопотання прокурора щодо його підзахисного ОСОБА_1 . Зазначив, що прокурором не надано жодного доказу до клопотання, а тому слід вважати клопотання не обґрунтованим. Окрім того, стороною обвинувачення не доводиться, що ризики не зменшилися та не обґрунтовується розмір застави, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 , у тому числі неможливість його зменшити.

31.Захисник Стороженко Д.О. заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 . Зазначаючи, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, на який посилається прокурор як на підставу продовження строку дії обов`язків, втратив свою актуальність, адже був виключений попередніми ухвалами слідчих суддів. Також, втратила актуальність обставина щодо спроби втечі обвинуваченого з використанням вогнепальної зброї під час затримання. Захисник послався на неможливість об`єктивного розгляду клопотання прокурора, у зв`язку з відсутністю доказів, що обґрунтовують наявність ризиків. Разом з цим, захисник, посилаючись на необхідність повернення коштів заставодавцю, просив зменшити розмір застави до 20 000 000 грн. з продовженням дії покладених обов`язків.

32.Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував щодо задоволення клопотання, посилався на свою належну процесуальну поведінку та виконання покладених на нього обов`язків. Просив зменшити обсяг обов`язків, посилаючись на сталі соціальні зв`язки і характеристики особи обвинуваченого.

33.Обвинувачені підтримали позицію своїх захисників.

34.Розглядаючи клопотання, подані прокурором суд керується наступними положеннями кримінального процесуального законодавства.

35.Відповідно до ст. 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

36.Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

37.Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК суд застосовуючи запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, може зобов`язати обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених судом; 5) не відвідувати місця, визначені судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7)докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.

38.Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК вказані обов`язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності строк дії обов`язків може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. З огляду на приписи ч. 4 ст. 199 КПК суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання суд керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу.

39.Системний аналіз положень ст. 194, 199 КПК, які регулюють загальні підстави і порядок застосування та продовження запобіжного заходу, дають суду підстави вважати, що на стадії судового провадження, під час розгляду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, суд має перевірити існування ризиків, які були заявлені прокурором відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК та чи є обставини, що обґрунтовують необхідність покладення таких обов`язків.

40.Відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

41.Заслухавши доводи сторін та дослідивши надані документи, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає задоволенню, з огляду на таке.

42.Сторона обвинувачення у клопотаннях посилалась на те, що не зменшились та продовжують існувати ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можуть здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, а саме: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків. Окрім того, обвинувачений ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення.

43.Колегія суддів погоджується з доводами, наведеними у клопотанні прокурора про продовження існування зазначених ризиків.

44.Так, ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для обвинувачених наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки злочин, передбачений ч. 4 ст. 369 КК, у якому обвинувачується ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також злочин, передбачений ст. 368-5 КК, у якому додатково обвинувачується ОСОБА_1 є корупційними, санкція яких, передбачає покарання у виді позбавлення волі.

45.Важливим аспектом є також те, що звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину КК не передбачено (ст. 69, 75 КК).

46.Окрім того, ризик переховування пов`язаний з даними щодо неодноразових випадків перетину обвинуваченими державного кордону України, а також даними про наявність у сім`ї обвинувачених достатніх фінансових ресурсів для забезпечення свого перебування в умовах переховування від суду як в Україні так і за її межами.

47.Зокрема, згідно з копією витягу з інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неодноразово перетинали державний кордон України упродовж 2018-2019 років (а.с. 3, 4, а.с. 184-187, 191).

48.На даний час обвинувачений ОСОБА_2 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон (а.с. 172).

49.Окрім того, як вбачається із даних, наявних в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої ОСОБА_1 за 2019 рік, обвинуваченому та його дружині належали значні суми готівкових і безготівкових коштів, значна кількість дороговартісного рухомого та нерухомого майна (а.с. 166-187).

50.Також, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 та його дружина володіють значною кількістю нерухомості (а.с. 172-181).

51.Накладення арешту на нерухоме майно обвинувачених не перешкоджає можливому одержанню доходів від надання його в користування третім особам.

52.Окрім того, набуття обвинуваченими та членами їх сімей відповідних статків вказує на те, що вони мають значні джерела доходів, які дозволяли придбавати рухоме та нерухоме майно, а також накопичувати готівкові кошти. Об`єктивних даних, які б вказували, що такі джерела доходів перестали існувати суду надано не було.

53.Навпаки, обвинувачені неодноразово зазначали суду про своє бажання виїхати на відпочинок за кордон разом зі своєю сім`єю, що дає підстави вважати, що вказані активи, навіть з урахуванням часткового їх арешту, є достатніми для фінансового забезпечення під час можливого переховування, що разом з усвідомленням можливості покарання можуть спонукати обвинувачених до переховування від суду та свідчать про реальну можливість такого переховування.

54.Оцінюючи обставини, пов`язані з ризиком переховування від суду, колегія суддів також враховує, що запобіжний захід у вигляді застави, на даному етапі кримінального провадження, не є достатнім самостійним стимулюючим фактором для належної поведінки обвинувачених, оскільки така застава хоча і становить велику суму, однак внесена не самими обвинуваченими, а іншими особами.

55.Окрім зазначених обставин, ризик переховування суд оцінює в сукупності з іншими наявними даними, зокрема щодо обставин затримання ОСОБА_1 , під час якого останній вчинив спробу втечі, з використанням вогнепальної зброї, про що вказує службова записка детектива, який брав участь у затриманні (а.с. 205, 206).

56.Така обставина хоча і мала різну оцінку слідчого судді на стадії досудового розслідування, проте, на переконання суду, вона є досить суттєвою для визначення існуючого ризику переховування від суду.

57.Таким чином, продовження існування ризику переховування, обумовлює необхідність продовження строку дії, покладених на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обов`язків: не відлучатися за межі України без дозволу суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи, а також покладеного на ОСОБА_1 обов`язку прибувати до прокурора та суду за першим викликом.

58.Щодо доводів захисника Білявського Я.М. про необхідність під час встановлення обвинуваченому обов`язку, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК, визначати такий обов`язок з прив`язкою до конкретного населеного пункту, суд зазначає про таке.

59.За змістом п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК, суд, застосовуючи запобіжний захід до обвинуваченого може зобов`язати останнього не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду.

60.Правова конструкція цієї норми надає суду досить широкі повноваження щодо визначення території, якою обмежується пересування обвинуваченого, без дозволу суду.

61.Встановлення обвинуваченому ОСОБА_2 обов`язку не відлучатися за межі України, а не конкретного населеного пункту, було обумовлено тим, що останній, зважаючи на його професію адвоката, а також участь як судді в ігрових заходах, досить часто має змінювати місце свого перебування, що не дає можливості визначити конкретний населений пункт.

62.З урахуванням цього, суд визначив найбільш сприятливе для обвинуваченого формулювання відповідного обов`язку, яке не суперечить п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК, та дозволяє останньому пересуватись між населеними пунктами в межах території України, у яких він має намір перебувати.

63.Далі, суд зазначає, що погоджується з доводами прокурора щодо продовження існування ризику незаконного впливу обвинувачених на свідків.

64.При встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

65.За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

66.На переконання суду, з переходом на стадію судового розгляду ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.

67.Відповідний незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинуваченого як на особу, що вчинила злочин так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченому та не мають безпосереднього зв`язку із його особою.

68.На переконання суду, існує імовірність того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , використовуючи широке коло зв`язків, які останній набув під час роботи на посадах у податкових органах, у тому числі керівних, можуть незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема, на працівників ГУ ДФС у м. Києві.

69.Тому встановлена судом для обвинувачених заборона спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті є абсолютно виправданою та може слугувати важливим фактором для запобігання ризику впливу на свідків.

70.Також, суд зазначає, що обвинувачений ОСОБА_2 певний час займав посаду директора з правових питань групи «Burisma», з якою, за версією сторони обвинувачення, також пов`язаний свідок ОСОБА_7 (а.с. 188-190). Таким чином, суд вважає слушними доводи сторони обвинувачення, згідно з якими обвинувачений ОСОБА_2 , використовуючи наявні зв`язки зі службовими особами групи « Burisma » може впливати на свідка ОСОБА_7 , з метою надання ним неправдивих показань.

71.Вплив на вказаного свідка також можливий через бенефіціарного власника компанії «Burisma» ОСОБА_6 , адже за версією сторони обвинувачення, ОСОБА_2 , вчиняючи кримінальне правопорушення діяв у його інтересах.

72.Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_7 не був допитаний на стадії досудового розслідування як свідок, а тому не може існувати ризику впливу на нього як свідка, на переконання суду є помилковими.

73.Під час судового засідання прокурор зазначив, що свідок ОСОБА_7 , згаданий у клопотанні як особа, щодо якої обвинувачений ОСОБА_2 може чинити незаконний вплив, є особою, якій відомі обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема, ця особа, за даними сторони обвинувачення, привезла суму коштів, яка у подальшому була передана як неправомірна вигода. Цей свідок не зміг бути допитаний під час досудового розслідування, оскільки переховується, проте він (прокурор) має намір заявити цю особу для допиту під час судового розгляду.

74.Відповідно до ч. 1 ст. 65 КПК свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.

75.З повідомлених прокурором даних, суд робить висновок, що ОСОБА_7 можуть бути відомі обставини, які підлягають доказуванню під час даного кримінального провадження, а тому така особа може бути викликана та допитана судом як свідок.

76.Разом із тим, процесуальне законодавство не пов`язує виникнення ризику впливу обвинуваченого на свідків з фактом здійснення виклику особи для допиту. Зазначене є логічним з огляду на те, що за конкретних обставини справи такий ризик може виникати з часу вчинення злочину або викриття особи, яка його вчинила, не залежно від вчинення органом досудового розслідування процесуальних дій щодо виклику особи.

77.Підсумовуючи, суд зазначає, що не будучи обмеженими у вільному спілкуванні з визначеним колом осіб з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ймовірно можуть здійснювати вплив на свідків, з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі.

78.Отже, на переконання колегії суддів, продовження строку дії обов`язку, який полягає в необхідності утримуватися обвинуваченим від спілкування з визначеним у клопотанні прокурора колом осіб є об`єктивно виправданим.

79.Посилання сторони захисту на те, що формулювання такого обов`язку у клопотанні прокурора є невизначеним, оскільки не містить вказівки на імена конкретних осіб, на переконання суду є необґрунтованими, оскільки прокурор з достатньою чіткістю визначив відповідне коло осіб, щодо яких просив встановити заборону у спілкуванні.

80.У свою чергу, сторона захисту не навела переконливих аргументів, які б вказували на те, що упродовж дії відповідної заборони, обвинувачені мали складнощі для ідентифікації осіб, щодо яких вона встановлена.

81.Оцінюючи ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення, суд бере до уваги, що згідно з результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні отримано інформацію про те, що ОСОБА_1 12 вересня 2020 року під час спілкування з ОСОБА_4 обговорював можливість неправомірного закриття кримінальних проваджень щодо ряду осіб (а.с. 101).

82.За наявності такої інформації, позицію прокурора про існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення також слід визнати обґрунтованою.

83.Таким чином, оцінивши в сукупності всі наведені вище обставини, суд дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, а саме: прибувати до прокурора та суду за першим викликом; не відлучатися за межі України без дозволу суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52020000000000362, крім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду та експерта, залученого стороною захисту на договірних умовах або слідчим суддею, судом, а також членів своєї сім`ї та близьких родичів.

84.Також, суд дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку дії процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, а саме: не відлучатися за межі України без дозволу суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52020000000000362, крім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду та експерта, залученого стороною захисту на договірних умовах або слідчим суддею, судом.

85.Беручи до уваги, що суд переходить до тривалої стадії судового розгляду, строк дії таких обов`язків слід продовжити до 06 вересня 2021 року.

86.Колегія суддів вважає, що за вказаних вище обставин, обраний щодо обвинувачених запобіжний захід у вигляді застави з покладенням вказаних обов`язків, буде співмірним з існуючими ризиками, відповідатиме особі обвинувачених та буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії їх належної процесуальної поведінки.

87.Щодо доводів захисту про невідповідність клопотання прокурора вимогам КПК, внаслідок відсутності додатків до такого клопотання, суд вже наводив свою позицію у попередній ухвалі від 08 червня 2021 року, а тому не вбачає за необхідне висловлюватись з цього приводу повторно.

88.Окрім того, посилання захисту на те, що прокурор не надав нових доказів на підтвердження доводів клопотання, а тому у його задоволенні слід відмовити, не можуть бути враховані судом, оскільки у своєму клопотанні прокурор не посилається на нові ризики, які виправдовують продовження строку дії обов`язків, а обґрунтовує його тим, що заявлені раніше ризики не зменшилися, при цьому цілком правомірно посилається на докази, які були подані ним раніше.

Щодо клопотання про надання дозволу на виїзд

89.Під час підготовчого судового засідання захисник Штокалов Є.А. заявив клопотання про надання дозволу його підзахисному ОСОБА_2 на виїзд до Турецької Республіки в період з 19 липня 2021 року по 29 липня 2021 року включно, з метою відпочинку разом із своєю сім`єю. Для обґрунтування клопотання захисник надав документи, які вказують на туристичну мету відповідної поїздки.

90.Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисники підтримали заявлене клопотання.

91.Прокурор щодо задоволення клопотання заперечував.

92.Суд, заслухавши сторін дійшов висновку, що дане клопотання задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

93.Вище судом встановлено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, щодо можливості обвинуваченого ОСОБА_2 переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків, у цьому кримінальному провадженні.

94.Для запобігання вказаним ризикам суд вважав за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 строк дії процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, зокрема, не відлучатися за межі України без дозволу суду та утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті у даному кримінальному провадженні, крім осіб, визначених в ухвалі.

95.За таких обставин, надання дозволу виїзду обвинуваченого до іншої країни призведе до часткового нівелювання запобіжного заходу та посилення існуючих ризиків у поведінці обвинуваченого. Адже відсутність дієвого контролю за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_2 за межами України створить умови для переховування від суду та безперешкодного спілкування обвинуваченого з колом осіб, щодо якого встановлена заборона суду.

96.Окрім того, наведена у клопотанні захисника підстава для виїзду обвинуваченого до іншої держави не є винятковою, тобто такою, яка б об`єктивно вказувала на існування нагальної потреби тимчасово залишити територію України.

Щодо клопотань про тимчасовий доступ до документів

97.Під час підготовчого судового засідання захисник Штокалов Є.А. подав до суду три клопотання, згідно з якими просив суд:

1) надати тимчасовий доступ до документів, які перебувають у володінні Офісу Генерального прокурора та містять:

-інформацію про групу прокурорів за період з 1 червня 2020 року по 12 червня 2020 року та копій постанов про визначення складу групи прокурорів, у кримінальному провадженні № 42014000000001590;

-відомості про рух провадження (картки про рух) з електронної інформаційної системи Єдиний реєстр досудових розслідувань (далі - ЄРДР) у кримінальних провадженнях № 42014000000001590 та № 52020000000000362;

1)надати тимчасовий доступ до документів, які перебувають у володінні Служби безпеки України та містять інформацію про надання Шевченку Євгену Сергійовичу , ІНФОРМАЦІЯ_4 , допуску до державної таємниці та доступу до матеріалів кримінального провадження № 52020000000000362.

98.Необхідність одержання доступу до вказаних документів захисник обґрунтовував тим, що за їх допомогою сторона захисту має доводити свою позицію щодо недопустимості зібраних у справі доказів.

99.У судовому засіданні захисник Штокалов Є.А. та інші учасники зі сторони захисту підтримали подані клопотання.

100. Прокурор щодо задоволення клопотань захисника Штокалова Є.А. заперечував. В обґрунтування своєї позиції щодо клопотання про доступ до документів, які перебувають у володінні Служби безпеки України, прокурор зазначив наступне: чинним КПК передбачена можливість залучення осіб до конфіденційного співробітництва, що не передбачає додаткових вимог до їх допуску до державної таємниці; форми і методи проведення негласних слідчих (розшукових) дій, в тому числі, залучення осіб до конфіденційного співробітництва, не підлягають розголошенню; обладнання під час негласних слідчих (розшукових) дій використовується особою, якій доручено проведення таких дій, а не особою, залученою до конфіденційного співробітництва, оскільки ця особа взагалі може не знати, що на ній таке обладнання; в матеріалах справи відсутні відомості про те, що Шевченку Є.С. надавався допуск до державної таємниці і ця обставина відома стороні захисту; інформація про допуск даної особи до державної таємниці не має доказового значення.

101.Також, щодо інших клопотань, прокурор зазначив, що облікова реєстраційна система ЄРДР не є джерелом процесуальних рішень і документів, вона лише акумулює дані, що містяться в процесуальних документах, які в подальшому відображаються в ЄРДР, тобто такі дані є похідними від процесуальних документів, що приймаються в кримінальному провадженні, та які були відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК. Зазначив, що документи з кримінального провадження № 42014000000001590 були долучені до даного кримінального провадження в такому обсязі, який не зашкодить кримінальному провадженню № 42014000000001590 і в тих обсягах, який необхідний для доведення обставин у даному кримінальному провадженні. При цьому, надання тимчасового доступу до матеріалів кримінального провадження № 42014000000001590 може зашкодити досудовому розслідуванню, оскільки воно на даний час ще не завершилося.

102.Вважає, що витребування інформації, зазначеної в клопотаннях, є передчасним, оскільки дослідження такої інформації буде можливо лише коли суд призначить дану справу до судового розгляду. Також, на думку прокурора, витребуванні документи не містять обставин, які підлягають доказуванню або виправдовують особу.

103.Представник Служби безпеки України повідомив, що за наявними обліковими даними, Шевченко Євген Сергійович , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не значиться серед осіб, які перевірялися у зв`язку з допуском до державної таємниці, а тому заперечував проти задоволення клопотання про надання дозволу на тимчасовий доступ до документів, які перебувають у володінні Служби безпеки України, через їх відсутність. Представник надав для огляду оригінал листа Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування Служби безпеки України, в якому викладена повідомлена ним інформація.

104.У судове засідання представник Офісу Генерального прокуроране з`явився.

105.Відповідно до ч. 4 ст. 163 КПК неприбуття за судовим викликом особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, без поважних причин або неповідомлення нею про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду клопотання.

106.За таких обставин, суд продовжив розгляд відповідних клопотань захисника за відсутності представника Офісу Генерального прокурора.

107.Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до них документи, суд дійшов висновку, що клопотання захисника Штокалов Є.А. підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

108.Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

109.Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

110.Так, одним із заходів забезпечення кримінального провадження, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 131 КПК України, є тимчасовий доступ до речей і документів.

111.Згідно з ч. 1 ст. 159 КПК тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку).

112.Тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв`язку, без їх вилучення.

113.Відповідно до ч. 1 ст. 160 КПК сторони кримінального провадження мають право звернутися до суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу.

114.Відповідно до ч. 5 ст. 163 КПК суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

115.З урахуванням зазначених положень процесуального законодавства, судом було встановлено, що документи, до яких просить доступ адвокат Штокалов Є.А. , не є такими, до яких заборонений доступ, згідно зі ст. 161 КПК, не становлять собою і не включають документів, які містять охоронювану законом таємницю, перелік якої наведений у ст. 162 КПК.

116.Також, судом установлено, що Офіс Генерального прокурора є держателем ЄРДР як електронної інформаційної системи, згідно з Положенням про ЄРДР, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298.

117.Таким чином, є підстави вважати, що в Офісі Генерального прокурора перебувають у володінні документи з даного реєстру, про які зазначає у своїх клопотаннях захисник.

118.Як вбачається зі змісту клопотання, доводи захисника Штокалов Є.А. щодо потреби у наданні тимчасового доступу до відомостей ЄРДР по кримінальних провадженнях № 42014000000001590 та № 52020000000000362, фактично зводяться до необхідності перевірки обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні № 52020000000000362, що можуть свідчити про недопустимість доказів, на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_2 .

119.На переконання суду, такі обставини мають суттєве значення для даного кримінального провадження. Адже, допустимість доказів - це ознака, що стосується як змісту, так і форми доказів і свідчить про дотримання всіх вимог закону, пов`язаних з їх одержанням і фіксацією: отримання з належного джерела, уповноваженим на те суб`єктом, з використанням визначених у законі засобів, та у свою чергу можуть бути правомірно використані при прийнятті процесуальних рішень.

120.При цьому, суд враховує принцип рівності сторін, який вимагає «справедливого балансу» між сторонами, а саме кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її в явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення у справі «Андрєєва проти Латвії» (Andrejeva v. Latvia) [ВП], заява № 55707/00, п. 96).

121.Так, КПК надає стороні захисту рівні права із стороною обвинувачення у збиранні доказів та доведенні їх переконливості перед судом. Тому, у разі наявності у сторони захисту відомостей, які спростовують покладені в основу обвинувачення обставини або свідчать про недопустимість зібраних обвинуваченням доказів, їй мають бути надані рівні можливості для доведення цих обставин. Невід`ємною складовою такого доведення є збір доказів та застосування для цього відповідних заходів забезпечення кримінального провадження.

122.Суд вважає, що з огляду на обставини висунутого обвинувачення, у цьому кримінальному провадженні, дані з ЄРДР, про склад групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42014000000001590 за період з 1 червня 2020 року по 12 червня 2020 року та про рух кримінального провадження (картки про рух) у кримінальному провадженні № 52020000000000362, за певних обставин можуть мати значення для доведення або спростування обставин кримінального провадження, в якому здійснюється притягнення обвинуваченого ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності, і використовуватися стороною захисту для оцінки правомірності вчинення тих чи інших процесуальних дій.

123.За таких обставин, в частині надання доступу до документів, які містять відповідні відомості клопотання захисника Штокалова Є.А. підлягає задоволенню.

124.З урахуванням вищезазначених мотивів, на переконання суду, слід також задовольнити клопотання захисника про надання тимчасового доступу до документів, з можливістю виготовлення їх копій, які можуть перебувати у володінні Офісу Генерального прокурора, а саме: постанов, які визначали склад групи прокурорів, у кримінальному провадженні № 42014000000001590, за період з 1 червня 2020 року по 12 червня 2020 року.

125.Разом із тим, суд не знаходить підстав для задоволення іншої частини клопотань захисника Штокалова Є.А. про тимчасовий доступ до документів.

126.Так, щодо прохання захисника надати тимчасовий доступ до документів із інформацією з ЄРДР, про рух кримінального провадження № 42014000000001590, суд зазначає таке.

127.Відповідно до ч. 1 ст. 222 КПК відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

128.Заборона розкриття відомостей досудового розслідування зумовлена особливостями кримінального провадження, зокрема, необхідністю встановлення та розшуку осіб, що вчинили кримінальне правопорушення, запобігання знищенню слідів та інших доказів винними особами або їх спільниками чи іншими зацікавленими в результаті досудового розслідування особами. Передчасне і неконтрольоване розголошення даних досудового розслідування може не тільки вплинути на хід досудового розслідування, завдати шкоди повноті й об`єктивності встановлення обставин кримінального правопорушення, а й інтересам учасників кримінального провадження.

129.Прокурор під час розгляду клопотання повідомив, що згідно з відомими йому даними, у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється досудове розслідування.

130.Зважаючи на це, суд дійшов висновку, що надання тимчасового доступу до інформації про рух кримінального провадження № 42014000000001590, крім тієї, щодо якої суд надав тимчасовий доступ, може призвести до розголошення відомостей досудового розслідування, захист яких передбачено ч. 1 ст. 222 КПК, та зашкодити здійсненню досудового розслідування.

131.Далі суд зазначає, що захисник в обґрунтування свого клопотання про тимчасовий доступ до документів не навів переконливих доводів, які б давали суду підстави вважати, що у володінні Служби безпеки України перебувають або можуть перебувати документи, що містять інформацію про надання Шевченку Є.С. , допуску до державної таємниці та доступу до матеріалів кримінального провадження.

132.Як зазначив сам захисник Штокалов Є.А., матеріали кримінального провадження не містять даних, які б вказували на те, що Шевченку Є.С. надавався допуск та доступ до державної таємниці. Те ж саме зазначив і прокурор.

133.Представник Служби безпеки України повідомив, що Шевченко Є.С. не проходив перевірку необхідну для допуску до державної таємниці.

134.Зазначене, дає підстави суду дійти висновку про відсутність у Служби безпеки України документів, доступ до яких просить захисник, а тому у задоволенні такого клопотання слід відмовити.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись положеннями ст. 33-1, 291, 314-316, 323, 372 КПК,суд

П О С Т А Н О В И В :

Призначити у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 368-5, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК, судовий розгляд у відкритому судовому засіданні у приміщенні Вищого антикорупційного суду (м. Київ, просп. Перемоги, 41), о 08 год 05 хв 9 липня 2021 року.

Викликати для участі у судовому розгляді учасників судового провадження: прокурора, обвинувачених їх захисників.

Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, до 06 вересня 2021 року включно, а саме:

- прибувати до прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52020000000000362, крім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду та експерта, залученого стороною захисту на договірних умовах або слідчим суддею, судом, а також членів своєї сім`ї та близьких родичів.

Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_2 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, до 06 вересня 2021 року включно, а саме:

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 52020000000000362, крім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду та експерта, залученого стороною захисту на договірних умовах або слідчим суддею, судом.

У задоволенні клопотання захисника Штокалова Єгора Андрійовича про надання дозволу на виїзд - відмовити.

Клопотання захисника Штокалова Єгора Андрійовича про тимчасовий доступ до речей і документів - задовольнити частково.

Надати захиснику Штокалову Єгору Андрійовичу тимчасовий доступ до документів, з можливістю виготовлення їх копій, які перебувають у володінні Офісу Генерального прокурора, що розташований за адресою: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, а саме: постанов, які визначали склад групи прокурорів, у кримінальному провадженні № 42014000000001590, за період з 1 червня 2020 року по 12 червня 2020 року.

Надати захиснику Штокалову Єгору Андрійовичу тимчасовий доступ до електронної інформаційної системи, яка перебуває у володінні Офісу Генерального прокурора, що розташований за адресою: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, а саме Єдиного реєстру досудових розслідувань, шляхом зняття копії інформації, що міститься у такій системі з відомостями:

- про склад групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42014000000001590 за період з 1 червня 2020 року по 12 червня 2020 року;

- про рух кримінального провадження (картки про рух) у кримінальному провадженні № 52020000000000362.

У іншій частині клопотань захисника Штокалова Єгора Андрійовича про тимчасовий доступ до речей і документів - відмовити.

Строк дії ухвали, в частині надання тимчасового доступу до документів, один місяць з дня її постановлення.

У разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до документів суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями КПК з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК.

Судді:

В.В. Маслов І.Л. Строгий Л.М. Федорак