Document No. 98977642

Справа № 760/9748/17

Провадження 1-кп/991/23/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

09 серпня 2021 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, захисників адвокатів ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17,

під час підготовчого судового засідання у об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100000000003 та №52016000000000370, за обвинуваченням:

ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.15 ч.5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 382 КК України,

ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.366 КК України,

ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2021 року на розгляд колегії суддів Вищого антикорупційного суду найшли матеріали вказаного об`єднаного кримінального провадження. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 29 серпня 2021 року у ньому було призначено підготовче судове засідання.

Відповідно до положень ст. 314 КПК України першочерговим завданням підготовчого судового засідання є вирішення питання про можливість призначення судового розгляду, у зв`язку з чим, суд з`ясовує, чи наявні підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч.1 ст. 314 КПК України.

Обґрунтування можливості призначення судового розгляду

У підготовчому судовому засіданні, судом було заслухано думку учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду.

Прокурор просив суд призначити об`єднане кримінальне провадження до судового розгляду, вважаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а підстави для прийняття рішень, передбачених п. п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, відсутні.

Захисник ОСОБА_10 вважав за неможливе призначити судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні, подав клопотання про виділення матеріалів кримінального провадження відносно його підзахисного ОСОБА_9 в окреме провадження та звернення з поданням до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду для вирішення питання про передачу виділеного провадження до іншого суду, а також заявив клопотання про повернення обвинувального акту, у задоволенні яких колегія суддів відмовила, про що було постановлено відповідні ухвали від 09 серпня 2021 року.

Інші захисники та їх обвинувачені вважали за можливе призначити судовий розгляд, клопотань в порядку ч. 3 ст. 314 КПК України не заявляли.

Вирішуючи питання про можливість призначення судового розгляду у цьому кримінальному провадження, суд виходить з такого.

У ході дослідження обвинувальних актів по цьому об`єднаному кримінальному провадженню судом було встановлено, що вони відповідають вимогам ст. 291КПКУкраїни, оскільки містять відомості, які передбачені п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, підписані слідчим, який їх складав та прокурором, який їх затвердив і до них додані передбачені кримінальним процесуальним законом додатки, а підстави для їх повернення прокурору відсутні.

Крім того, суд, з`ясувавши думку сторін, дослідивши обвинувальні акти та додані до них документи, встановив, що угоди у даному кримінальному проваджені не укладались і до суду не надходили, а підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 4-8, 10 ч. 1, ч. 2 ст. 284 КПК України, судом не встановлено.

Також, суд встановив, що дане кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 33-1 КПК України, Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження щодо корупційних кримінальних правопорушень, в т. ч., і щодо злочину, передбаченого ст. 191 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, визначених пунктами 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України. Згідно висунутого обвинувачення, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 обвинувачуються у замаху на вчинення корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КПК України, який за розміром завданої шкоди та суб`єктним складом його учасників відповідає умовам, передбаченим п. 1 та 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, а отже це об`єднане кримінальне провадження предметно підсудне Вищому антикорупційному суду.

Таким чином, будь-яких перешкод для призначення судового розгляду не встановлено, а тому колегія суддів переходить до розгляду інших скарг, заяв та клопотань учасників підготовчого судового засідання, а також до вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду.

Вирішення питання щодо складання досудової доповіді

Враховуючи, що обвинувачені ОСОБА_20, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_19 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, а обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_10 вважали недоцільним складання досудової доповіді, колегія суддів, керуючись положеннями ст. 314, 314-1 КПК України, доходить до висновку про відсутність підстав та необхідності для її складання.

Вирішення питання щодо скасування арешту

Під час підготовчого судового засідання захисник ОСОБА_12 просив розглянути та задовольнити клопотання про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 21.07.2016 року (справа №760/4481/16-к).

Захисник просить скасувати арешт, накладений на належні його підзахисному ОСОБА_20 корпоративні права на частки у статутних капіталах юридичних осіб, оскільки, на його переконання, накладений арешт є безпідставним та необґрунтованим.

В своєму клопотанні захисник стверджує, що всупереч законодавству, слідчим суддею накладено арешт на майно, що належить на праві власності товариствам, які у вказаному кримінальному провадженні не набули будь-якого процесуального статусу та відсутні будь-які дані про причетність вказаних юридичних осіб до вчинення інкримінованих ОСОБА_20 злочинів.

Крім того, захисник зазначає, що неможливо звернути частку юридичної особи на підставі призначеного судом покарання у виді конфіскації майна.

Відтак, накладаючи арешт, слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень та неправомірно обмежив непорушне право власності на майно особи.

В ході розгляду вказаного клопотання, обвинувачений ОСОБА_20 підтримав клопотання свого захисника і просив його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення вказаного клопотання, зазначив, що арешт накладено обґрунтовано з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а тому підстави для його скасування відсутні.

Дослідивши та проаналізувавши доводи викладені захисником в своєму клопотанні, а також додані до нього документи, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до таких висновків.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням обвинуваченого чи його захисника, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Підставою звернення з відповідним клопотанням про скасування арешту, захисник вважає необґрунтованість накладеного арешту, стверджуючи, що застосування такого заходу забезпечення обмежує права обвинуваченого та юридичної особи. З огляду на принцип диспозитивності, суд має встановити наявність або відсутність лише тієї підстави для скасування арешту, про яку зазначає сторона захисту.

Судом встановлено, що арешт, про скасування якого просить заявник, було накладено ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 21.07.2016 року на майно обвинуваченого ОСОБА_20, зокрема на корпоративні права, якими володіє обвинувачений, а саме на:

- частку статутного капіталу ТОВ "АГЕНЦІЯ ІНТЕРАКТИВНИХ КОМУНІКАЦІЙ "ЕХО" (код ЄДРПОУ 37026160), що складає 330.00 грн.;

- частку статутного капіталу ТОВ "ОНЛІ.ТРЕВЕЛ" (код ЄДРПОУ 38883245), що складає 500.00 грн.;

- частку статутного капіталу ТОВ "ІЗЮМ ЮЕЙ" (код ЄДРПОУ 34966736), що складає 65785.50 грн.;

- частку статутного капіталу ТОВ "РЕАЛІСТ ГРУП" (код ЄДРПОУ 35032502), що 4246775.00 грн.;

- частку статутного капіталу ТОВ "ПРОФІ ЕНД ПРОФІТ" (код ЄДРПОУ 35256422), що становить 31646.80 грн.;

- частку статутного капіталу ТОВ "ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ "ПЗН" (код ЄДРПОУ 37535263), що становить 990.00 грн.;

- частку статутного капіталу ТОВ "КОТЕДЖБУД" (код ЄДРПОУ 32957384), що становить 20.50 грн.;

- частку статутного капіталу ТОВ "ІКСТЕНД СОФТВЕАР ДЕВЕЛОПМЕНТ" (код ЄДРПОУ 35678726що становить 27000.00 грн.;

- частку статутного капіталу ТОВ "ТУРИСТИЧНА КОМПАНІЯ "ПОЇХАЛИ З НАМИ" (код ЄДРПОУ 33829089), що становить 10956.00 грн.;

- частку статутного капіталу ТОВ "МЕРЕЖА ТУРИСТИЧНИХ АГЕНЦІЙ "ПОЇХАЛИ З НАМИ" (код ЄДРПОУ 35946443), що становить 17490.00 грн.;

- частку статутного капіталу ТОВ "ТУРИСТИЧНА ФІРМА "РТК" (код ЄДРПОУ 37535284), що становить 990.00 грн.;

- частку статутного капіталу ТОВ "ІВЕНТ ЮЕЙ" (код ЄДРПОУ 35211182), що становить 100089.00 грн.;

- частку статутного капіталу ТОВ "ПОЇХАЛИ З НАМИ" (код ЄДРПОУ 33101275), що становить 42000.00 грн.;

- частку статутного капіталу ТОВ "ТУРНЕ" (код ЄДРПОУ 35032413) що становить 34372.80 грн.;

- частку статутного капіталу ТОВ "ІКСТЕНД ГРУП" (код ЄДРПОУ 35828176), що становить 26400.00 грн.

Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що ОСОБА_20 підозрювався (а наразі обвинувачується) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15 ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 382 КПК України. Санкція одного з інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а саме злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Дослідивши надані детективом матеріали кримінального провадження, керуючись ч. 5, 10 ст. 170 та ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Встановивши, що обвинувачений ОСОБА_20 є засновником та кінцевим бенефіціарним власником вищевказаних юридичних осіб, слідчий суддя наклав арешт на корпоративні права, які перебувають у власності обвинуваченого ОСОБА_20 .

Також слідчим суддею враховано поведінку підозрюваного ОСОБА_20 щодо приховування місцезнаходження свого майна, а тому задля усунення ризиків щодо відчуження ОСОБА_20 та його близькими особами належного йому майна з метою ухилення від покарання у виді конфіскації, дійшов висновку про доцільність застосування арешту.

Таким чином, накладення арешту на вказане майно було здійснено з підстав та в порядку, передбачених КПК України.

Водночас, твердження захисника ОСОБА_12 про те, що арешт накладений на майно юридичних осіб, які не мають будь-якого процесуального статусу в цьому кримінальному провадженні, є безпідставними та зводяться до неправильного тлумачення положень чинного законодавства.

Так, відповідно до ст. 12, 13 Закону України «Про господарські товариства» товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, внесений особою вклад стає майном товариства, натомість особа набуває статусу учасника господарського товариства та власника корпоративних прав.

Згідно з ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Статтею 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачені права учасника товариства.

З аналізу наведених норм вбачається, що корпоративні права включають майнові та немайнові права учасника товариства, обсяг яких залежить від частки вкладу особи у статутному капіталі товариства.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема на майнові та корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При прийнятті рішення про накладення арешту, слідчий суддя посилався на положення ч. 5 ст. 170 КПК України, якими зокрема передбачено, що арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Водночас, підставою накладення вказаного арешту є виключно можливість призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_20 у виді конфіскації майна.

Таким чином, слідчим суддею накладено арешт не на майно юридичних осіб, а на корпоративні права ОСОБА_20 у відповідних статутних капіталах господарських товариств.

Так само помилковими суд вважає і доводи захисника ОСОБА_12, який, посилаючись на ряд законодавчих актів, вказує, що відсутній порядок застосування покарання у виді конфіскації щодо корпоративних прав.

Так, порядок виконання вказаного покарання регулюється Кримінально-виконавчим кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження". Стаття 49 КВК України визначає, що конфіскації підлягає майно, яке є власністю засудженого, зокрема його частка у статутному фонді суб`єктів господарської діяльності.

Відповідно до п.1. ч.2. ст. 10 ЗУ "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення, в тому числі і на корпоративні права, а згідно зі ст. 53-1 вказаного Закону, процедура звернення стягнення на частку учасника товариства з обмеженою відповідальністю, учасника товариства з додатковою відповідальністю визначається Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

В свою чергу, стаття 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлює особливості звернення стягнення на частку учасника товариства.

Таким чином, проаналізоване вище законодавство чітко регулює порядок звернення стягнення на корпоративні права учасника, у разі визнання його винним та призначення йому додаткового покарання у виді конфіскації.

Виходячи з вищевказаного, дослідивши подане захисником клопотання та оцінивши викладені у ньому доводи, колегія суддів доходить до висновку про те, що захисник не довів що арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 21.07.2016, є необґрунтованим, а тому зазначений захід забезпечення кримінального провадження скасуванню не підлягає.

Вирішення питання щодо повернення майна

Клопотання адвоката ОСОБА_16 .

У ході підготовчого судового засідання від захисника обвинуваченої ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_16 надійшло клопотання про скасування заходу забезпечення кримінального провадження тимчасового вилучення майна (в порядку ч. 3 ст. 315 КПК України), у якому він просив скасувати тимчасове вилучення майна, здійснене 14 липня 2016 року під час обшуку квартири АДРЕСА_1, а саме: папки зеленого кольору, реєстратора з табличкою ТОВ «Професіонал» з документами, синьої папки реєстратора з документами із написом «Закарпатська область», ноутбуку «Асус» чорного кольору марки «LG» в чохлі, та повернути особі, у якої воно було вилучено ОСОБА_8 .

Своє клопотання захисник ОСОБА_16 обґрунтовує тим, що вказані у клопотанні речі і документи є тимчасово вилученим майном, оскільки не входили до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку, і арешт на них не накладався, а тому вони підлягають поверненню.

Обвинувачена ОСОБА_8 вимоги клопотання свого захисника підтримала і просила його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення заявленого клопотання, зазначивши, що вказане захисником майно не є тимчасово вилученим, оскільки дозвіл на його відшукання і вилучення був прямо наданий ухвалою слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право, зокрема, скасувати заходи забезпечення. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ КПК України.

Відповідно до положень вказаного розділу, а саме п. 6 ч.2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є тимчасове вилучення майна. Порядок припинення тимчасового вилучення майна, встановлений ст. 169 КПК України, відповідно до якої, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, у таких випадках:

-за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;

-за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;

-у випадках, передбачених частиною 5 статті 171 КПК України якщо слідчим чи прокурором протягом 48 годин після вилучення майна не подано клопотання про його арешт;

-у випадках, передбачених частиною 6 статті 173 КПК України якщо протягом 72-х годин не було постановлено ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна;

-у разі скасування арешту;

-за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.

За змістом цієї норми, припинення тимчасового вилучення майна не пов`язується з рішенням суду про його скасування, а є наслідком настання вказаних у ній обставин, які зумовлюють виникнення обов`язку слідчого/дізнавача/прокурора повернути тимчасово вилучене майно особі, у якої його було вилучено.

Таким чином, вказана норма не передбачає повноважень суду скасовувати своїм рішенням зазначений захід забезпечення кримінального провадження, а лише покладає обов`язок на сторону обвинувачення повернути відповідне майно.

У свою чергу, невиконання вказаного обов`язку є предметом оскарження в порядку п. 1 ч. 1 ст.303 КПК України, відповідно до якої, на досудовому розслідуванні може бути оскаржена бездіяльність слідчого/дізнавача/прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вказаними вище вимогами ст. 169 КПК України.

Водночас, з огляду на положення ч. 2 та ч. 3 ст. 303 КПК України, оскарження такої бездіяльності можливе виключно на стадії досудового розслідування і не може здійснюватися під час підготовчого судового засідання. Така ж позиція міститься у п. 4 Листа Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування» №1640/0/4-12 від 09.11.2012, у якому роз`яснено, що рішення, дії, бездіяльність, перелік яких визначено у ч. 1 ст. 303 КПК України, можуть бути оскаржені на стадії досудового розслідування, але не можуть бути предметом оскарження на стадії підготовчого судового засідання.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів відмовляє у задоволенні поданого клопотання. Водночас, суд роз`яснює стороні захисту, що питання про повернення вказаного у клопотанні майна може бути вирішено за результатами судового розгляду.

Скарга адвоката ОСОБА_17 .

У ході підготовчого судового засідання захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_17 заявив скаргу на бездіяльність детективів та прокурорів, яка полягає у неповерненні майна, дозвіл на відшукання та вилучення якого надавався ухвалою слідчого судді (в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України), у якій він просив зобов`язати детективів повернути вказане у скарзі майно.

Свою скаргу захисник ОСОБА_17 обґрунтовує тим, що в ході досудового розслідування було проведено ряд обшуків, у ході яких було вилучено носії інформації, комп`ютери та мобільні телефони. Захисник стверджує, що усе вказане майно входило до переліку речей, щодо яких відповідними ухвалами про дозвіл на проведення обшуків було прямо надано дозвіл на відшукання та вилучення, а тому вони не набували статусу тимчасово вилученого майна і відповідно на них не накладався арешт.

Водночас, у сторони обвинувачення на даний час відсутні будь-які обґрунтовані підстави утримувати вказане майно, оскільки щодо частини вилучених речей детективами було проведено огляд, яким не було встановлено на них відомостей, що мають хоч якесь значення для цього кримінального провадження, а частина речей детективами взагалі не оглядалась на предмет наявності на них інформації, яка могла б бути використана як доказ обставин, що підлягають встановленню у цьому кримінальному провадженні. Крім того, та частина технічних пристроїв і носіїв інформації, що містила важливі для кримінального провадження відомості, були оглянуті та з них за участю спеціаліста були скопійовані та збережені відповідні відомості, а тому відсутня необхідність використання технічних пристроїв як першоджерел доказів під час судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_7 вимоги скарги свого захисника підтримав і просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти її задоволення, зазначивши, що вказане у скарзі майно визнане речовими доказами у цьому кримінальному провадженні і оскільки дозвіл на його відшукання і вилучення був прямо наданий ухвалою слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку, воно на законних підставах перебуває у розпорядженні сторони обвинувачення.

Дослідивши подану скаргу та додані до неї матеріали, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до таких висновків.

Так, згідно з положеннями ч. 2 ст. 303 КПК України, предметом оскарження на підготовчому судовому засіданні можуть бути лише ті рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які не могли бути оскаржені слідчому судді на досудовому розслідуванні в порядку ч. 1 ст. 303 КПК України (за виключенням рішення про відмову у визнанні потерпілим та рішення, дії чи бездіяльності при застосуванні заходів безпеки, які можуть бути оскаржені як під час досудового розслідування так і під час підготовчого судового засідання).

Суд погоджується з доводами захисника про те, що ч. 1 ст. 303 КПК не встановлено можливості оскарження на досудовому розслідуванні неповернення особі майна, щодо якого було прямо надано дозвіл на його відшукання ухвалою слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку, а тому відповідна скарга може бути предметом розгляду на підготовчому судовому засіданні.

При розгляді заявленої скарги, суд виходить з таких міркувань.

З аналізу ст. 236 КПК України вбачається, що у разі, якщо вилучене під час обшуку майно було включено до переліку майна, для відшукання якого було надано дозвіл на проведення обшуку, то відповідні речі і документи не можуть вважатися тимчасово вилученим майном, що в свою чергу не зумовлює необхідності додаткового накладення арешту на таке майно в порядку ч. 5 ст. 171 КПК України.

Водночас, для подальшого утримання стороною обвинувачення вилученого під час обшуку майна без накладення на нього арешту, крім прямого зазначення в ухвалі слідчого судді, обов`язковим є встановлення його безпосереднього або опосередкованого відношення до вчиненого кримінального правопорушення та значення для кримінального провадження. Для встановлення такого зв`язку ч. 2 ст. 100 КПК України передбачає, що речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Так само і ч. 1 ст. 237 КПК України встановлює, що з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд речей та документів.

Таким чином, правомірність утримання стороною обвинувачення речей без накладення на них арешту обумовлюється не тільки наявністю судового контролю при наданні дозволу на проведення обшуку з метою їх відшукання, але й необхідністю дотримання встановлених законом правил отримання та фіксації доказової інформації із таких речей, наприклад, шляхом їх огляду та/або подальшого визнання речовими доказами.

Як вбачається зі змісту скарги, доводи захисника зводяться як раз до того, що вилучені в ході проведення обшуків речі не мають будь-якого відношення до обставин інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення і не мають жодного значення для кримінального провадження, а стороною обвинувачення не дотримано вказаних вище правил отримання та фіксації доказової інформації із таких речей.

Разом з тим, враховуючи положення останнього абзацу ч. 4 ст. 291 КПК України, який забороняє надавати суду до початку судового розгляду інші документи ніж обвинувальний акт та додатки до нього, суд не має можливості на підготовчому судовому засіданні перевірити доводи сторони захисту про те, що вилучені в ході проведення обшуків речі не мають будь-якого значення для цього кримінального провадження, оскільки здійснення такої оцінки виключно на підставі доказів, наданих стороною захисту, порушить засаду змагальності, згідно з якою сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів та інших доказів.

Так, заперечуючи проти задоволення скарги, прокурор стверджував, що вказане у захисником майно оглядалось і визнавалось речовими доказами у кримінальному провадженні, однак з огляду на зазначену вище заборону, не мав можливості надати в підготовчому судовому засіданні документальне підтвердження своїм доводам. Так само і суд до початку судового розгляду, на стадії підготовчого судового засідання, не має повноважень витребувати у сторони обвинувачення, досліджувати і оцінювати будь-які матеріали, для вирішення порушеного захисником питання.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні скарги як такої, що подана передчасно. Водночас, суд роз`яснює стороні захисту, що питання про повернення вказаного у скарзі майна може бути вирішено судом на стадії судового розгляду, після дослідження та оцінки поданих сторонами матеріалів і встановлення значення вилучених речей для цього кримінального провадження.

Вирішення інших скарг сторони захисту, поданих в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України

У ході підготовчого судового засідання захисник ОСОБА_16 подав письмові скарги на рішення та дії слідчих і прокурорів під час досудового розслідування даного кримінального провадження, зокрема:

-Скарга на процесуальні дії детективів НАБУ у формі звернення до керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури з клопотанням про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження від 20 жовтня 2016 року, 12 грудня 2016 року, 17 лютого 2017 року;

-Скарга на постанову прокурора про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження від 25 жовтня 2016 року;

-Скарга на постанову прокурора про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження від 23 грудня 2016 року;

-Скарга на постанову прокурора про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження від 24 лютого 2017 року.

Зазначені дії та рішення слідчих і прокурорів захисники просили визнати незаконними і скасувати відповідні постанови та доручення.

Суд,дослідивши поданіскарги тазаслухавши доводисторін,дійшов такихвисновків.

Положеннями ч. 2 ст. 303 КПК України, на яке посилається сторона захисту у своїх скаргах, визначено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора (ніж ті, що зазначені в частині 1 цієї статті) не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Отже, положення ч. 2 ст. 303 КПК України не містять імперативної вимоги щодо обов`язкового розгляду по суті будь-яких скарг у підготовчому судовому засіданні, а лише вказують на можливість такого розгляду з урахуванням завдань підготовчого провадження, повноважень суду та з дотриманням правил, передбачених статтями 314-318 КПК України (зокрема, на це вказує використане законодавцем формулювання «можуть бути предметом розгляду», а не «розглядаються» чи «підлягають розгляду» тощо, а також пряме відсилання до правил статей 314-316 КПК України).

Ані ч.2 ст.303, ані статті 314-316 КПК не передбачають, що суд в підготовчому судовому засіданні має право ухвалити за результатом розгляду таких скарг одне з рішень, які передбачені ч.2 ст.307 КПК України під час досудового розслідування, а саме скасовувати рішення слідчого чи прокурора, зобов`язувати припинити дію чи, навпаки, вчинити певну дію, відмовити в задоволенні скарги.

Натомість, за змістом ст. 314-316 КПК України, підготовче судове засідання є обов`язковою, самостійною стадією кримінального процесу, основною метою проведення якої є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

З огляду на вказану специфіку завдань та цілей підготовчого судового засідання, в межах цієї стадії суд позбавлений можливості досліджувати докази, надавати їм оцінку з точки зору їх допустимості та/або достовірності, а також робити висновки щодо законності чи незаконності дій, бездіяльності чи рішень, прийнятих на досудовому розслідуванні.

Водночас, зі змісту поданих стороною захисту скарг вбачається, що викладені у них доводи зводяться до необхідності надання судом оцінки діям та рішенням представників сторони обвинувачення, в тому числі, з точки зору їх законності, у зв`язку з порушеннями норм кримінального процесуального законодавства які, на думку захисту, були допущенні при їх прийнятті.

На переконання суду, викладені у скаргах аргументи потребують аналізу законності низки взаємопов`язаних процесуальних дій та рішень у кримінальному провадженні, а відтак, твердження захисників щодо допущених порушень під час досудового розслідування, заперечення з цього приводу сторони обвинувачення, підлягають дослідженню вже під час судового розгляду у ході дослідження доказів, оскільки це матиме значення для оцінки їх допустимості та належності.

Таким чином, розгляд по суті вказаних скарг під час підготовчого судового засідання був би передчасним, а тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність долучення їх до матеріалів кримінального провадження, без вирішення порушених у них питань по суті.

Одночасно, суд роз`яснює стороні захисту, що доводи викладені у їх скаргах будуть розглянуті на стадії судового розгляду, зокрема, під час дослідження доказів, а також під час надання їм оцінки в нарадчій кімнаті.

Вирішення питання щодо поданих стороною захисту заперечень проти ухвали слідчого судді, поданих в порядку ч. 3 ст. 309 КПК України

Під час підготовчого судового засідання на розгляд колегії суддів від захисника обвинуваченого ОСОБА_18 адвоката ОСОБА_14 надійшли заперечення проти ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування щодо ОСОБА_18 від 22.11.2016 року.

Вказану ухвалу захисник вважав незаконною, у зв`язку із недотриманням визначеної Законом процедури вручення повідомлення про підозру, оголошення особи у розшук та порушенням права на захист, та просив суд долучити вказані заперечення та надати їм оцінку під час судового розгляду.

Також від захисника обвинуваченого ОСОБА_21 захисника ОСОБА_10 заявлено заперечення на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12.05.2017 року про встановлення строку на ознайомленняз матеріалами досудового розслідування, у кримінальному провадженню №32016100000000003 від 13.01.2016 року. На переконання захисника, вказана ухвала не відповідає вимогам КПК України та є необґрунтованою, а тому просить визнати її незаконною та долучити матеріали, якими обґрунтовує висловлені заперечення.

Розглянувши подані та заявлені захисниками ОСОБА_14 та ОСОБА_10 заперечення на ухвали слідчих суддів Солом`янського районного суду м. Києва, заслухавши думку інших учасників кримінального провадження, суд приходить до таких висновків.

Згідно з ч. 3 ст. 309 КПК України ухвали слідчого судді, не передбачені у ч. 1 та ч. 2 цієї статті, оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Разом з тим, виходячи зі змісту ч. 3 ст. 314 та ст. 315 КПК України, законодавцем визначено вичерпний перелік повноважень суду на стадії підготовчого провадження, до якого не входить можливість надавати оцінку ухвалам слідчого судді з точки зору їх законності і обґрунтованості та скасовувати їх за результатами відповідної оцінки. У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що під час проведення підготовчого судового засідання сторони кримінального провадження мають можливість лише подати заперечення на ухвалу слідчого судді, а суд може лише прийняти вказані заперечення для надання їм оцінки в майбутньому під час судового розгляду та винесення остаточного рішення у справі, не вирішуючи при цьому порушених у таких запереченнях питань щодо законності та обґрунтованості відповідного судового рішення на підготовчому судовому засіданні. Вказане пов`язане із тим, що вирішення вказаних питань знаходиться поза межами тих повноважень, якими наділений суд на даній стадії кримінального провадження.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне долучити вказані заперечення до матеріалів справи та надати оцінку висловленим у них доводам під час судового розгляду кримінального провадження.

Вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду

З метою підготовки до судового розгляду, з`ясувавши думку учасників судового засідання, керуючись ч. 2 ст. 316 КПК України, колегія суддів вирішила призначити судовий розгляд на 14 год. 30 хв. 18 серпня 2021 року.

З огляду на те, що клопотань від учасників про розгляд провадження у закритому судовому засіданні не надходило, а будь-яких підстав для здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні під час підготовчого судового засідання не встановлено, воно має бути розглянуте у відкритому судовому засіданні із забезпеченням повного його фіксування за допомогою технічних засобів.

З`ясувавши думку учасників про склад осіб, які братимуть участь в судовому засіданні, судова колегія дійшла висновку про проведення судового розгляду за участю прокурора, обвинувачених та їх захисників.

Щодо питання про виклик свідків, то суд вважає за необхідне вирішувати його на стадії судового розгляду після з`ясуванняобставин,які відоміабо можутьбути відоміконкретному свідкуі якімають значеннядля кримінальногопровадження.

Щодо порядку здійснення спеціального судового провадження

Суд звертає увагу, що ухвалами Вищого антикорупційного суду від 05 червня 2020року та від 25 серпня 2020 року щодо обвинувачених ОСОБА_18 та ОСОБА_19 було прийнято рішення про здійснення спеціального судового провадження, а тому судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні буде здійснюватися за їх відсутності (in absentia). У зв`язку з цим, повістки про їх виклик, а також інформація про процесуальні документи у цьому кримінальному провадженні, будуть надсилатись та публікуватись відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Керуючись статтями 131, 167-169, 170-174, 236, 297-1, 303, 309, 314-316, 323, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Призначити судовий розгляд у рамках спеціального судового провадження у об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016100000000003 та №52016000000000370, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.15 ч. 5 ст.191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 382 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч.5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст.27 ч. 5 ст. 191 КК України, на 14год.30хв.18серпня 2021року, що відбудеться в залі судових засідань № 5 в приміщенні Вищого антикорупційного суду за адресою: м.Київ, проспект Перемоги, 41.

2.Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні колегією суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

3.Судовий розгляд проводити за участю прокурора, обвинувачених та їх захисників.

4.Питання про виклик конкретних свідків вирішувати під час судового розгляду та після з`ясування обставин, які відомі або можуть бути відомі відповідному свідку і які мають значення для кримінального провадження.

5.Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_12 про скасування заходу забезпечення кримінального провадження залишити без задоволення.

6.Клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_16 про скасування заходу забезпечення кримінального провадження тимчасового вилучення майна залишити без задоволення.

7.Скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_17 на бездіяльність детективів та прокурорів, яка полягає у неповерненні майна, дозвіл на відшукання та вилучення якого надавався ухвалою слідчого судді залишити без задоволення. Інші скарги сторони захисту, подані в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України долучити до матеріалів кримінального провадження та надати оцінку висловленим у них доводам у ході судового розгляду.

8.Заперечення сторони захисту, подані в порядку ч. 3 ст. 309 КПК України долучити до матеріалів кримінального провадження та надати оцінку висловленим у них доводам у ході судового розгляду.

9.Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

10.Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Головуючий: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3