Document No. 99067664

Справа № 991/2685/21

Провадження № 1-кп/991/18/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гавриленко Т.Г.

суддів Танасевич О.В.,

Сікори К.О.

за участі:

секретаря судового засідання Чеботаренка А.П.

прокурора Безпалова О.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

його захисника, адвоката Іванця А.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_2

його захисника, адвоката Яценка Я.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Києві в залі судових засідань клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Іванця А.Ю., та захисника обвинуваченого ОСОБА_2 , адвоката Яценка Я.В., про повернення обвинувального акта прокурору у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020100000000091 від 11.01.2020, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Чернігів, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Чернівці, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

I.Історія провадження.

1.1 На розгляді Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали зазначеного кримінального провадження.

1.2 Ухвалою суду від 20.04.2021 у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

1.3 05.07.2021 від захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Іванця А.Ю., надійшло клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.

Вимоги клопотання захисник обґрунтовував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України у зв`язку з тим, що:

- сформульоване обвинувачення не відповідає викладеним фактичним обставинам кримінального правопорушення;

- в обвинувальному акті не зазначені анкетні відомості потерпілого та викривача;

- прокурором не додано розписок підозрюваних ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про отримання копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування;

- обвинувальний акт містить недостовірну інформацію про місце реєстрації обвинуваченого ОСОБА_1 та про місце затвердження прокурором обвинувального акта.

1.4 12.08.2021 в судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_2 , адвокат Яценко Я.В., також звернувся з клопотанням про повернення обвинувального акта прокурору у зв`язку з:

- відсутністю у матеріалах кримінального провадження розписки підозрюваного ОСОБА_2 про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування;

- затвердженням обвинувального акта неповноважним прокурором.

II.Позиції сторін судового провадження.

2.1 Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 , адвокат Іванець А.Ю., підтримав подані клопотання. Додатково повідомив, що йому не була вручена копія обвинувального акта як того вимагає ст. 293 КПК України, а лише був наданий його оригінальний примірник з власноручним підписом прокурора, але без гербової печатки прокуратури. Наголошував, що вручений йому примірник обвинувального акта відрізняється від того, який був направлений до суду.

Крім того, захисник зазначив, що прокурор був обізнаний про неможливість прибуття ОСОБА_1 для отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні у КНП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва». Повідомив, що про важкий стан здоров`я ОСОБА_1 прокурору стало відомо з долученої медичної довідки, яку захисник надав під час розгляду слідчим суддею питання про встановлення стороні захисту строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Вважав, що з огляду на стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_1 прокурор повинен був прийняти рішення про продовження строку досудового розслідування.

Також захисник Іванець А.Ю. зазначив, що оскільки копія обвинувального акта підозрюваним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надавалась в порядку, передбаченому ст. 293 КПК України, то вони не набули процесуального статусу обвинувачених у цьому кримінальному провадженні.

2.2 Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання свого захисника та захисника обвинуваченого ОСОБА_2 , адвоката Яценка Я.В. Зазначив, що зміст обвинувального акта йому не зрозумілий, з ним він не ознайомлений.

2.3 Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 , адвокат Яценко Я.В., підтримав власне клопотання та клопотання захисника Іванця А.Ю. Зазначив, що повістку про виклик ОСОБА_2 до слідчого для отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування було вручено з порушенням строку, визначеного у ч. 9 ст. 135 КПК України. Вважав, що неприбуття ОСОБА_2 за цим викликом було поважним, оскільки прокурору було відомо про призначення на 16.04.2021 судового засідання в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду, в якому він також приймав участь.

Крім того, адвокат Яценко Я.В. зазначив, що затверджувати обвинувальний акт мав прокурор Київської міської прокуратури, а не прокурор Київської обласної прокуратури Невірець П.І., який на його думку, був безпідставно включений в групу прокурорів після того, як досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні було завершене.

Окремо захисник послався на те, що викладене в обвинувальному акті формулювання обвинувачення ОСОБА_2 неконкретизоване.

2.4 Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав клопотання захисників та просив повернути обвинувальний акт прокурору. Зазначив, що обвинувальний акт йому не був вручений, оскільки 16.04.2021 він перебував у Вищому антикорупційному суді в судовому засіданні на оголошенні повного тексту ухвали слідчого судді за результатом розгляду скарги на повідомлення про підозру, про що він повідомив слідчого Гасанова Д.В. в телефонному режимі.

2.5 Прокурор проти повернення обвинувального акта заперечував, вважавши, що він відповідає вимогам ст. 291 КПК України. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що оскільки досудове розслідування вже було завершене, то зупинити його було неможливо. А тому, оскільки закінчувався встановлений стороні захисту строк для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, то від сторони обвинувачення вимагалось невідкладне затвердження обвинувального акта та направлення його до суду. Повідомив, що прокурором вжито вичерпних заходів для вручення стороні захисту копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, проте обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник, адвокат Джевага М.В. проігнорували виклик до слідчого, а вручити їх обвинуваченому ОСОБА_1 не видалось за можливе, оскільки прокурор не був допущений до відділення, де підозрюваний перебував на лікуванні. У зв`язку з такими обставинами копія обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування були направлені їм поштовим зв`язком.

Також прокурор зазначив, що ОСОБА_3 не набував процесуального статусу потерпілого чи викривача у цьому кримінальному провадженні, оскільки він виступив заявником і був допитаний як свідок, а тому доводи клопотання в цій частині вважав безпідставними.

Щодо поважності причин неприбуття обвинуваченого ОСОБА_2 на виклик слідчого для отримання копій процесуальних документів повідомив, що він не повідомляв слідчого про причини свого неприбуття та не був присутній в судовому засіданні 16.04.2021 під час оголошення повного тексту ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.

III.Мотиви та обґрунтування суду.

3.1 Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали обвинувального акта та додатки до нього, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання захисників, адвокатів Іванця А.Ю. та Яценка Я.В. про його повернення прокурору не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

3.2 Пункт 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт, серед іншого, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а також правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Аналізуючи зміст ч. 2 ст. 291 КПК України, слід зазначити, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складових: фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення.

Відповідно до п. 13 ч.1 ст. 3 КПК України обвинувачення ? це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

За змістом закону обвинувачення повинно ґрунтуватись на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) злочину, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості тощо.

У свою чергу фактичні обставини викладаються так, як їх встановив прокурор за результатами досудового розслідування і які, на думку останнього, містять важливі для формулювання обвинувачення факти, що підлягають доказуванню в межах даного кримінального провадження. На підставі цього прокурор на власний розсуд здійснює кваліфікацію кримінального правопорушення із посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність.

З цього слідує, що виклад фактичних обставин, а також здійснення правової кваліфікації кримінального правопорушення в обвинувальному акті є дискрецією сторони обвинувачення, яка не позбавляє сторону захисту права доводити наявність інших обставин, які можуть бути витлумачені на користь обвинуваченого, або ж необхідність зміни правової кваліфікації діянь обвинувачених.

Зазначене дає підстави для висновку, що порушене у клопотанні захисником Іванцем А.Ю. питання щодо невідповідності формулювання обвинувачення викладеним фактичним обставинам кримінального правопорушення, а також доводи захисника Яценка Я.В. про його неконкретність не є підставами для повернення обвинувального акта прокурору, оскільки суд на стадії підготовчого судового провадження не наділений повноваженнями надавати оцінку окресленим питанням.

3.3 Іншою підставою для повернення обвинувального акта прокурору захисник Іванець А.Ю. вказав на хибність викладених у ньому висновків щодо відсутності потерпілого у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

У ч. 2 ст. 55 КПК України визначено, що права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 55 КПК України особа набуває статусу потерпілого при поданні заяви про вчинення кримінального правопорушення лише після вручення їй пам`ятки про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла таку заяву.

Зазначеним підтверджується, що у випадку подання особою заяви про вчинення кримінального правопорушення уповноваженою особою без вручення їй пам`ятки про процесуальні права та обов`язки потерпілого така особа набуває статусу заявника. На це також вказують положення ч. 1 ст. 60 КПК України.

У цьому кримінальному провадженні встановлено, що з заявою про вчинення кримінального правопорушення звернувся ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 64). На підставі цієї заяви 11.01.2020 слідчим Першого СВ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, Гасановим Д.В. внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020100000000091 (т. 1, а.с. 15-31).

Жодних відомостей про вручення ОСОБА_3 пам`ятки про процесуальні права та обов`язки потерпілого або заяви про залучення до провадження як потерпілого наявні в розпорядженні суду матеріали не містять.

Крім того, за змістом заяви про вчинення злочину ОСОБА_4 діє не у своїх інтересах, а в інтересах юридичної особи - ТОВ «Спектрум Девелопмент» (т. 2 а.с. 64). Однак, згідно зі встановленими органом досудового розслідування фактичними обставинами кримінального правопорушення матеріальної, моральної, фізичної шкоди у цьому кримінальному провадженні нікому не завдано (т. 1, а.с. 2-14).

З огляду на те, що під час досудового розслідування факт завдання матеріальної шкоди встановлений не був, а в іншому випадку представник юридичної особи не може бути визнаний потерпілим, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_3 у цьому кримінальному провадженні має статус заявника.

Відтак, доводи захисника Іванця А.Ю. про необхідність зазначення в обвинувальному акті анкетних відомостей про ОСОБА_3 як потерпілого у цьому кримінальному провадженні є безпідставними.

3.4 Щодо тверджень, викладених у клопотанні, про існування у ОСОБА_3 статусу викривача, що, на його думку, вимагає вказівки в обвинувальному акті його анкетних відомостей, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до визначення, яке міститься у п. 16-2 ч. 1 ст. 3 КПК України, викривачем є фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування.

За своїм процесуальним статусом викривач є заявником із ширшим колом процесуальних прав (п. 25 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 60 КПК України). Спеціальні права викривача передбачені у ст. 53-3 Закону України «Про запобігання корупції».

Натомість, надані суду матеріали не містять відомостей про реалізацію заявником ОСОБА_3 спеціальних прав, які б могли вказувати на те, що цей заявник має статус викривача.

За таких умов доводи захисника в цій частині також не знайшли свого підтвердження.

3.5 Проаналізувавши наступну підставу для повернення обвинувального акта прокурору, на яку вказували захисники Іванець А.Ю. та Яценко Я.В. у своїх клопотаннях, а саме відсутність розписок підозрюваних про отримання копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, колегія суддів зазначає таке.

Прокурор, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складення обвинувального акта, відкриває матеріали досудового розслідування стороні захисту та складає обвинувальний акт (ст. 290 КПК України).

У ст. 293 КПК України визначено, що звертаючись до суду з обвинувальним актом прокурор зобов`язаний вчинити дії, спрямовані на вручення його підозрюваному, захиснику, що має бути підтверджено розпискою.

З цього слідує, що вручення копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування стороні захисту є обов`язком прокурора, якому кореспондує право обвинуваченого та захисника на отримання вказаних копій.

У судовому засіданні прокурор посилався на неможливість виконання покладеного на сторону обвинувачення обов`язку вручення копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування обвинуваченим через перебування ОСОБА_1 в умовах дії карантинних заходів та у зв`язку з ухиленням ОСОБА_2 від їх отримання.

Такі доводи прокурора підтверджуються безпосередньо матеріалами провадження.

Так, відповідно до відомостей долученої прокурором розписки підозрюваний ОСОБА_1 не з`явився для отримання копії обвинувального акта, оскільки станом на момент складання розписки перебував на лікуванні у КНП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» в офтальмологічному відділенні для інфекційних хворих, куди прокурора не було допущено у зв`язку з карантинними обмеженнями (т. 2, а.с. 33). До розписки прокурором додано запит слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, Гасанова Д.В. від 15.04.2021 № 11-7384/04-21 та відповіді на цей запит за підписом директора медичного закладу ОСОБА_5 від 16.04.2021 № 1003/04, № 998/04, в яких йдеться про заборону допуску третіх осіб до пацієнтів зазначеного відділення (т. 1, а.с. 35-38).

Також до цієї розписки додано відеозапис, на якому зафіксовано прибуття прокурора до КНП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» для вручення підозрюваному ОСОБА_1 копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, а також недопуск прокурора до відділення, де знаходився на лікуванні ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 34).

Враховуючи заборону адміністрації КНП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» на допуск слідчого чи прокурора до обвинуваченого ОСОБА_1 через карантинні обмеження, прокурором була вручена копія обвинувального акта захиснику підозрюваного ОСОБА_1 , адвокату Іванцю А.Ю., про що свідчить розписка від 16.04.2021 (т. 1, а.с. 32).

Розписку про невручення копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування долучено також щодо підозрюваного ОСОБА_2 . З її змісту вбачається, що ОСОБА_2 , отримавши 13.04.2021 особисто виклик про необхідність прибуття 16.04.2021 об 11:00 до слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, Гасанова Д.В., для вручення копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування не з`явився, не повідомивши слідчого про причини свого неприбуття (т. 1, а.с. 45). До розписки прокурором додано повістку про виклик ОСОБА_2 для отримання обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування з відміткою підозрюваного про отримання виклику (т. 1, а.с. 46).

Крім того, прокурором надані описи поштових відправлень від 16.04.2021 про направлення прокурором Невірцем Р.І. копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваним ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за місцем їх проживання, реєстрації, а також за місцем роботи ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 47-48, 50-51, 53). Факт направлення вказаних процесуальних документів прокурор підтвердив накладними та фіскальними чеками про поштове відправлення (т. 1, а.с. 54-56).

Проаналізувавши зміст розписок, а також інших наданих прокурором документів, колегія суддів вважає, що реалізація права сторони захисту на отримання обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування у даному випадку не залежала від волі сторони обвинувачення, оскільки була зумовлена об`єктивними чинниками.

Такі висновки колегія суддів пояснює тим, що за існуючих обставин прокурор був позбавлений можливості вручити підозрюваним копію обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування у порядку, передбаченому ст. 293 КПК України: ОСОБА_1 у зв`язку з його перебуванням на стаціонарному лікуванні в установі, на яку поширювалась дія карантинних обмежень, ОСОБА_2 - через його неприбуття на виклик слідчого.

3.6 При цьому, колегія суддів позбавлена можливості надати оцінку поважності неприбуття підозрюваного ОСОБА_2 на виклик слідчого для отримання копій процесуальних документів. Це зумовлено тим, що сторони не надали суду жодних доказів на підтвердження цієї обставини. Натомість, в судовому засіданні сторона захисту та сторона обвинувачення повідомили різні фактичні дані щодо участі ОСОБА_2 в судовому засіданні Вищого антикорупційного суду, яке відбулось 16.04.2021, а також щодо повідомлення ОСОБА_2 слідчого про причини свого неприбуття за викликом.

3.7 Слід також зазначити, що захисник Яценко Я.В. в судовому засіданні повідомив, що прокурор Невірець П.І. не міг виконати вимоги закону (ст. 293 КПК України), а саме вручити копію обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_2 у визначений для вчинення цієї процесуальної дії час з тих підстав, що приймав участь в судовому засіданні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. На підтвердження цих обставин захисник надав відповідь керівника апарату та витяг з Журналу обліку відвідувачів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (т. 2, а.с. 168-169).

Не вдаючись до аналізу змісту наданих захисником Яценком Я.В. документів, колегія суддів вважає мотиви захисника безпідставними, адже кримінальний процесуальний закон не забороняє вчиняти цю процесуальну дію іншим прокурором групи, або доручити її провести слідчому, органу досудового розслідування на підставі п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України.

3.8 Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, до дня звернення до суду з обвинувальним актом.

В силу п.1 ч.1 ст.280 КПК України досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо підозрюваний захворів на тяжку хворобу, яка перешкоджає його участі у кримінальному провадженні, за умови підтвердження цього відповідним медичним висновком.

Однак, як було встановлено судом, відомостями про те, чи є хвороба ОСОБА_1 тяжкою та інформацією про орієнтовну дату його виписки, прокурор не володів, хоча вживав для цього необхідних заходів (т.1, а.с. 35-38).

Вказаним підтверджується, що підстав для зупинення строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні встановлено не було, а тому, направлення прокурором обвинувального акта з додатками поштовим зв`язком за всіма відомими органу досудового розслідування адресами, було єдиним можливим способом реалізувати положення закону про вручення цих документів стороні захисту. Цим обумовлюється відсутність додатків у вигляді розписок підозрюваних про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, що з огляду на вищезазначені обставини не є підставою для його повернення прокурору.

3.9 Щодо тверджень клопотання про направлення прокурором до суду документів, надання яких до початку судового розгляду забороняється, то колегія суддів зазначає, що вказані документи надані на підтвердження обставин, з якими закон безпосередньо пов`язує вручення стороні захисту обвинувального акта та його додатків, а тому ці доводи не можуть бути підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

3.10 Вказівка захисника Іванця А.Ю. на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не набули статусу обвинувачених у цьому кримінальному провадженні у зв`язку з невручення їм копії обвинувального акта та реєстру матеріалів кримінального провадження ґрунтується на хибному тлумаченні закону і суперечить змісту ч. 2 ст. 42 КПК України, якою визначено, що обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому ст. 291 цього Кодексу.

3.11 Також колегія суддів зупиняється на вирішенні питання про вручення захиснику Іванцю А.Ю. примірника обвинувального акта, який з його слів відмінний від наявного в матеріалах кримінального провадження.

У ч. 3 ст. 291 КПК України містяться вимоги щодо посвідчення обвинувального акта виключно шляхом підпису слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. Додаткових вимог щодо посвідчення обвинувального акта вказана стаття не містить.

Колегія суддів враховує, що направлений прокурором до суду обвинувальний акт був підписаний слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, Гасановим Д.В. та затверджений прокурором Київської обласної прокуратури Невірцем П.І. У правому верхньому кутку титульного аркуша обвинувального акта міститься відтиск гербової печатки Київської обласної прокуратури (т. 1, а.с. 4-14).

Також колегія суддів встановила, що захиснику Іванцю А.Ю. в порядку ст. 293 КПК України надана копія обвинувального акта, яка за своїм змістом є ідентичною тому примірнику, який був направлений прокурором до суду і знаходиться в матеріалах кримінального провадження (т. 2, а.с. 69-79).

В судовому засіданні захисник вказував на те, що наданий йому примірник є оригіналом, а не копією, оскільки містить власноручні підписи слідчого та прокурора. Також захисник стверджував, що наданий йому документ не містить відтиску гербової печатки прокуратури, що вважав підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

З такими мотивами захисника колегія суддів не погоджується та зазначає, що обов`язковість скріплення копії цього процесуального документа гербовою печаткою чинним кримінальним процесуальним законом не передбачена, а спосіб виготовлення примірника обвинувального акта не виливає на його змістовне наповнення.

За таких обставин, оскільки зміст копії обвинувального акта викладений в точній відповідності до змісту обвинувального акта, направленого до суду, колегія суддів вважає доводи захисника в цій частині надуманими.

3.12 Щодо тверджень захисника Яценка Я.В. про затвердження обвинувального акта неповноважним прокурором, то колегія суддів вже висловила свою думку з цього питання в ухвалі від 02.07.2021, роз`яснивши стороні захисту, що територіальна юрисдикція Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, поширюється у тому числі на Київську область.

3.13 Порушене у клопотанні захисника Іванця А.Ю. питання про існування розбіжностей при зазначенні місця реєстрації обвинуваченого ОСОБА_1 не заслуговує на увагу, оскільки п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України не вимагає зазначення місця реєстрації обвинуваченого серед його анкетних відомостей.

3.14 Стосовно невірного зазначення в обвинувальному акті місця його затвердження прокурором, то, на думку колегії суддів, такий недолік не перешкоджає призначенню судового розгляду на його підставі, інакше це неминуче призведе до затягування розгляду кримінального провадження і, як наслідок, до порушення розумних строків судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 55, 60, 314, 291, 293, 369, 372 , 376 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні клопотань захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Іванця А.Ю., та захисника обвинуваченого ОСОБА_2 , адвоката Яценка Я.В., про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020100000000091 від 11.01.2020, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, ? відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Т.Г. Гавриленко

Судді: О.В. Танасевич

К.О. Сікора