Документ № 100375393

Справа № 991/9129/20

Провадження 1-кп/991/81/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді - Федорова О. В.,

суддів - Задорожної Л.І., Шкодіна Я. В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Никитюк Н.І.,

прокурора - Висоцької Н.В.,

захисників - Лисака О.М., Пошиванюка Т.П., Салія М.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000996 від 11 листопада 2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Львів Львівської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, має двох малолітніх дітей, з вищою освітою, тимчасово не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 211 КК України,

ВСТАНОВИВ:

I.Вступ.

1.Це кримінальне провадження здійснюється відносно колишнього Міністра інфраструктури України - ОСОБА_1 , який 27 грудня 2017 року видав Наказ Міністерства інфраструктури України № 474 «Про зниження ставок портових зборів» (далі - Наказ, Наказ № 474).

2.За версією сторони обвинувачення, вказаний Наказ всупереч закону зменшує надходження до бюджету в особливо великих розмірах, а тому в діях обвинуваченого наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 211 КК України, що і стало підставою для звернення прокурора з обвинувальним актом щодо обвинуваченого.

3.Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав і вказав, що будь-якого кримінального правопорушення він не вчиняв, це кримінальне провадження має політичний характер, а видання Наказу було здійснено у передбаченому законом порядку та на виконання рішення Кабінету Міністрів України (далі - КМУ). Будь-якого злочинного умислу обвинувачений не мав, а метою видання Наказу було виключно підвищення інвестиційного клімату в державі та покращення економічних показників у сфері морського транспорту.

4.Його захисники так само стверджували, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки складу інкримінованого йому злочину, вказували на неспроможність правової позиції сторони обвинувачення і просили суд винести виправдувальний вирок на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 та п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.

5.З огляду на суть пред`явленого обвинувачення, позиції сторін, а також надані суду докази, керуючись положеннями статей 368, 374 КПК України, у цьому вироку колегія суддів спочатку наведе позицію сторони обвинувачення (розділ ІIІ) та позицію сторони захисту (розділ ІV), після цього викладе перелік фактичних обставин, які були встановлені судом на підставі досліджених в ході судового розгляду доказів (розділ V), потім, проаналізувавши ці обставини, оцінить, чи наявний в діях обвинуваченого склад інкримінованого йому злочину (розділ VI), наведе мотиви неврахування окремих доказів (розділ VII) і у підсумку вирішить питання стосовно доведеності пред`явленого обвинувачення (розділ VIII) та розгляне інші питання, що вирішуються судом при ухваленні вироку (розділ IX).

II.Частина статті Кримінального кодексу України, яка передбачає кримінальну відповідальність за інкримінований ОСОБА_1 злочин.

6.Відповідно до ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

7.Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

8.За версією сторони обвинувачення, 27 грудня 2017 року ОСОБА_1 вчинив видання службовою особою нормативно-правового акту, який зменшує надходження бюджету всупереч закону, і предметом таких дій були бюджетні кошти в особливо великих розмірах.

9.На час вчинення таких дій відповідальність за них була передбачена ч. 2 ст. 211 КК України (в редакції Закону №2457-VI від 08 липня 2010 року), яка передбачала, зокрема, що «… видання службовою особою нормативно-правового акту, який зменшує надходження бюджету… всупереч закону, …..якщо предметом таких дій були бюджетні кошти в особливо великих розмірах… - караються позбавленням волі на строк від двох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років».

10.У подальшому до вказаної частини статті 211 КК України жодні зміни не вносились, а тому виходячи з положень ч. 2 ст. 4 та ст. 5 КК України, у даній справі підлягає застосуванню закон, який діяв на час вчинення кримінального правопорушення, тобто ч. 2 ст. 211 КК України у редакції від 08 липня 2010 року.

III.Позиція сторони обвинувачення.

11.14 квітня 2016 року Постановою Верховної Ради України № 1097-VIII «Про формування складу Кабінету Міністрів України» ОСОБА_1 було призначено на посаду Міністра інфраструктури України, яку він обіймав з 15 квітня 2016 року по 29 серпня 2019 року. Враховуючи передбачені законодавством повноваження Міністра інфраструктури України, ОСОБА_1 постійно здійснював функції представника влади і його посада була пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій, а тому у розумінні ч. З ст. 18 КК України, він був службовою особою.

12.У період з 21 серпня 2017 року по 06 грудня 2017 року (точної дати, часу та місця органом досудового розслідування не встановлено) у ОСОБА_1 під виглядом вжиття заходів, спрямованих на зростання конкурентоздатності вітчизняних морських портів та українських виробників на світовому ринку, виник злочинний умисел на зменшення ставок портових зборів шляхом видання нормативно-правового акту, що зменшує надходження бюджету всупереч закону.

13.З цією метою ОСОБА_1 надавав відповідні вказівки та контролював діяльність підлеглих працівників Міністерства інфраструктури України (далі - Мінінфраструктури), задіяних у процесі підготовки, розгляду та погодженні проектів необхідних нормативно-правових актів, які не були обізнані в злочинних намірах останнього.

14.Зокрема, відповідно до вказівок ОСОБА_1 , фахівцями Департаменту реформування та функціонування морського та річкового транспорту Мінінфраструктури підготовлено проект постанови КМУ «Про деякі питання підвищення рівня конкурентоздатності вітчизняних виробників та морських портів», який було направлено на адресу заінтересованих органів, а саме - на адресу Державної регуляторної служби України (далі - ДРС України), Міністерства фінансів України (далі - Мінфін), Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - МЕРТ, Мінекономрозвитку) та Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст). Проектом зазначеної постанови пропонувалося зменшити ставки усіх видів портових зборів на 20 відсотків.

15.06 вересня 2017 року відбулося засідання КМУ під головуванням Прем`єр-міністра України ОСОБА_4, на якому, серед іншого, було прийнято постанову КМУ «Про деякі питання підвищення рівня конкурентоздатності вітчизняних виробників та морських портів» і доручено Мінінфраструктури разом з Мінфіном, Мінекономрозвитку та Мін`юстом оформити її в одноденний строк відповідно до регламентних вимог.

16.Листом від 10 листопада 2017 року № 11555/27/10-17 за підписом Міністра ОСОБА_1, Мінінфраструктури до КМУ подано доопрацьований проект постанови КМУ «Про деякі питання підвищення рівня конкурентоздатності вітчизняних виробників та морських портів». При цьому за результатами розгляду вказаного проекту постанови Мінфіном та Мінекономрозвитку надано ряд зауважень.

17.Зокрема, у зауваженнях Мінфіну, серед іншого, вказано: «...згідно із пунктом 37 частини 2 статті 29 Бюджетного кодексу України адміністративний портовий збір зараховується до загального фонду державного бюджету. Відповідно до наданих Мінфіну пропозицій Мінінфраструктури надходження адміністративного портового збору до загального фонду державного бюджету у 2018 році плануються у обсязі 203,5 млн. грн., що враховано при визначенні показників проекту Державного бюджету України на 2018 рік. Таким чином, реалізація пункту 2 проекту постанови щодо зниження до 20 відсотків, зокрема, адміністративного портового збору призведе до втрат загального фонду держбюджету у обсязі 40,7 млн. гривень. При цьому до проекту не надано фінансово-економічних розрахунків та обґрунтувань, а також відповідних пропозицій щодо джерел покриття зазначених втрат державного бюджету». Також, у вказаному листі зазначено, що запропонований проект постанови КМУ не підтримується.

18.У свою чергу, у зауваженнях Мінекономрозвитку вказано: «...З метою вирішення питання зниження ставок портових зборів Мінінфраструктури пропонуємо підготувати проект акта щодо внесення змін до наказу Мінінфраструктури від 25 травня 2013 року № 316 і надіслати його на погодження заінтересованим органам виконавчої влади разом з фінансово-економічними розрахунками ставок портових зборів та аналізом наслідків їх оптимізації».

19.При цьому зауваження Мінфіну не були враховані у повному обсязі, а зауваження Мінекономрозвитку враховані, про що зазначено у листі Мінінфраструктури від 15 грудня 2017 року № 5816/27/14-17.

20.Пізніше, 06 грудня 2017 року відбулося засідання КМУ під головуванням Прем`єр-міністра України ОСОБА_4, за участю Міністра ОСОБА_1, на якому, серед іншого, було розглянуто питання прийняття постанови КМУ «Деякі питання підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняних виробників та морських портів». Згідно з протоколом засідання КМУ від 06 грудня 2017 року № 69 за результатами вказаного засідання вирішено скасувати рішення КМУ від 06 вересня 2017 року (протокол № 52) щодо прийняття постанови КМУ «Про деякі питання підвищення рівня конкурентоздатності вітчизняних виробників та морських портів». При цьому вирішено прийняти Постанову КМУ від 06 грудня 2017 року № 990 «Деякі питання підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняних виробників та морських портів» (далі - Постанова № 990), доручивши Мінінфраструктури доопрацювати її у триденний строк з урахуванням зауважень Мінекономрозвитку.

21.Згідно з п. 2 вказаної постанови, Мінінфраструктури разом з Мінфіном, Мінекономрозвитку, ДРС України та Мін`юстом необхідно вжити заходів до зниження ставок корабельного, канального, маякового, санітарного, якірного, причального, адміністративного портового збору починаючи з 1 січня 2018 року.

22.Наступного дня, 07 грудня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» № 2246-VIII. Згідно з додатком № 1 до вказаного закону очікувані надходження від портового (адміністративного) збору (код класифікації доходів бюджету 22150000) передбачалися у обсязі 203,5 млн. грн.

23.Після цього, у період з 06 грудня 2017 року по 08 грудня 2017 року (точної дати, часу та місця органом досудового розслідування не встановлено) фахівцями Департаменту реформування та функціонування морського та річкового транспорту Мінінфраструктури за вказівкою ОСОБА_1 підготовлено проекти наказу Мінінфраструктури «Про зниження ставок портових зборів» та розпорядження КМУ «Про погодження ставок портових зборів».

24.Далі, за підписом заступника Міністра ОСОБА_2 , Мінінфраструктури надіслано на адресу ДРС України, Мінфіну та Мінекономрозвитку проекти зазначених нормативно-правових актів для їх погодження.

25.У свою чергу, розглянувши проекти зазначених нормативно-правових актів Мінфін листом від 14 грудня 2017 року № 06210-05-5/35218 за підписом заступника Міністра ОСОБА_12 в черговий раз зауважило, що запропоноване Мінінфраструктури застосування понижуючого коефіцієнту 0,8 до портового (адміністративного) збору може призвести до втрат загального фонду державного бюджету. Також, у зазначеному листі вказано, що Мінфін повернеться до розгляду проекту після надання фінансово-економічних розрахунків щодо втрат загального фонду державного бюджету від можливого недонадходження від портового (адміністративного) збору, а також інформації щодо доцільності запровадження понижуючого коефіцієнту.

26.Далі, листом від 15 грудня 2017 року № 5817/27/14-17 за підписом заступника Міністра ОСОБА_7, Мінінфраструктури надіслано на адресу Мінфіну та Мінекономрозвитку розрахункові оцінки впливу проекту наказу «Про зниження ставок портових зборів». Згідно з додатком до вказаного листа, у разі застосування понижуючого коефіцієнту 0,8 до портового (адміністративного) збору надходження до державного бюджету зменшаться на 40,7 млн. грн. При цьому розглянувши проекти зазначених нормативно-правових актів надісланих листом Мінінфраструктури від 08 грудня 2017 року № 5627/27/14-17, Мінфін листом від 26 грудня 2017 року № 06210-05-5/36579 за підписом заступника Міністра ОСОБА_12 в черговий раз зауважило, що запропонований понижуючий коефіцієнт та зменшення ставок маякового збору за умови відсутності реальних джерел покриття втрат бюджету не підтримуються.

27.Незважаючи на зауваження до вказаних проектів зі сторони Мінфіну та МЕРТу, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на зменшення ставок портових зборів шляхом видання нормативно-правового акту, що зменшує надходження бюджету всупереч закону, ОСОБА_1 підписав лист від 21 грудня 2017 року № 5929/2 7/14-17, яким надіслано на адресу Мінфіну та Мінекономрозвитку проекти наказу Мінінфраструктури «Про зниження ставок портових зборів» та розпорядження КМУ «Про погодження ставок портових зборів» на заміну раніше надісланих проектів вказаних актів листом від 08 грудня 2017 року № 627/27/14-17.

28.Розглянувши проекти зазначених нормативно-правових актів Мінекономрозвитку листом від 27 грудня 2017 року № 3805-04/48691-03 за підписом першого віце-прем`єр-міністра України ОСОБА_3 повідомило Мінінфраструктури, що вказані проекти нормативно-правових актів погоджені із зауваженнями.

29.У свою чергу, Мінфін листом від 27 грудня 2017 року № 06210-05-5/36761 за підписом заступника Міністра ОСОБА_12 в черговий раз зауважило, що запропонований понижуючий коефіцієнт та зменшення ставок маякового збору за умови відсутності реальних джерел покриття втрат бюджету не підтримуються.

30.Незважаючи на це, 27 грудня 2017 року Міністр інфраструктури України ОСОБА_1 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті за адресою: м. Київ, пр?т Перемоги, 14, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення інкримінованого злочину, підписав наказ Мінінфраструктури «Про зниження ставок портових зборів», якому в подальшому було присвоєно порядковий номер 474. Вказаним Наказом затверджено застосування коефіцієнту 0,8 до ставок усіх видів портових зборів, крім маякового. Згідно з п. 4 Наказу, він набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01 січня 2018 року. Вказаний наказ набрав чинності 30 січня 2018 року.

31.В подальшому вказаний Наказ подано на державну реєстрацію до Мін`юсту, а також його проект направлено на розгляд КМУ, який на засіданні від 11 січня 2018 року прийняв розпорядження КМУ «Про погодження ставок портових зборів».

32.У результаті, Наказ № 474 був зареєстрований у Мін`юсті 12 січня 2018 року за №46/31498.

33.Також встановлено, що внаслідок застосування коефіцієнту 0,8 до ставок портового (адміністративного) збору за підсумками 2018 року, надходження державного бюджету від портового (адміністративного) збору зменшилися на 30,4 млн. грн., зокрема з очікуваних 203,5 млн. грн. до виконаних 173,1 млн. грн.

34.Також встановлено, що попередні спроби знизити ставки портових зборів не призводили до збільшення вантажопотоку через морські порти, а відповідно, завжди зменшувалися надходження до бюджету.

35.Крім того, відповідно до звіту про базове відстеження результативності вищевказаного Наказу, впровадження знижувального коефіцієнту 0,8 до ставок портових зборів не стало інструментом очікуваного підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняних виробників та морських портів, засобом залучення додаткових обсягів вантажопотоків, позитивного ефекту у вигляді зростання бюджетних відрахувань, а лише спричинило зменшення суми коштів, отриманих від портових зборів, невиконання Стратегічних планів підприємств в частині освоєння капітальних інвестицій. Одночасно у вказаному звіті зазначено, що вказаний регуляторний акт не досяг поставленої мети.

36.Також, відповідно до листа ДП «Адміністрація морських портів України» від 08 квітня 2020 року № 1213/10-03- 01/Вих, обсяг суднозаходів, з яких здійснювалося справляння портового (адміністративного) збору, починаючи з 2016 року неодмінно зменшувався. При цьому обсяг суднозаходів, з яких здійснювалося справляння портового (адміністративного) збору у 2018 році продовжив зменшуватися навіть після видання Наказу № 474.

37.Таким чином, за версією сторони обвинувачення, передбачене Наказом зниження ставок портових зборів призвело до зменшення надходжень до бюджету за 2018 рік в особливо великих розмірах.

38.Водночас, таке зменшення відбулось всупереч вимогам бюджетного законодавства, чинного на момент видання відповідного Наказу, оскільки не були внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» в частині зменшення дохідної частини загального фонду державного бюджету (зменшення надходжень бюджету) за кодом бюджетної класифікації 22150000 від портового (адміністративного) збору.

39.З огляду на викладене, сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_1 видав нормативно-правовий акт, що зменшив надходження бюджету всупереч закону, і предметом таких дій були бюджетні кошти в особливо великих розмірах, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 211 КК України.

IV. Позиція сторони захисту.

40.Сторона захисту стверджувала, що в діяннях обвинуваченого відсутній склад інкримінованого йому кримінального правопорушення, а прокурором не доведено протилежного на підставі достатніх, належних і допустимих доказів поза розумним сумнівом.

41.Відсутність складу інкримінованого обвинуваченому злочину сторона захисту обґрунтовувала тим, що:

-прийняття рішення про зменшення ставок портових зборів було обумовлене численними зверненнями всеукраїнських та міжнародних організації про необхідність їх зменшення з метою покращення позицій українських експортерів, покращення інвестиційної привабливості держави, зміцнення становища та конкурентоспроможності українських портів;

-наказ Міністерства інфраструктури України було підготовлено, підписано виключно на підставі, в межах та на виконання відповідного розпорядження і постанови Кабінету Міністрів Україні, які були згодом колегіально підтримані усіма урядовцями і підписані Прем`єр-міністром України ОСОБА_4 ;

-доручення та розпорядження Кабінету Міністрів Україні є обов`язковими до виконання, ні ОСОБА_1 ні Міністерство інфраструктури України не мали можливості їх проігнорувати, що виключає наявність умислу у відповідних діях;

-відповідний наказ було видано Міністерством інфраструктури України, а не ОСОБА_1 ;

-на момент видання відповідного нормативно-правового акту були відсутні будь-які порушення вимог чинного законодавства;

-на момент видання відповідного Наказу була відсутня будь-яка фізична можливість внести зміни до Закону про Державний бюджет України, оскільки ще не розпочався бюджетний період, відповідно на момент видання нормативно-правового акту він відповідав усім вимогам закону;

-підготовка пропозицій та підготовка законопроектів про внесення змін до Закону про Державний бюджет України в частині зменшення надходжень від портового (адміністративного) збору покладається на Міністерство фінансів України;

-в результаті застосування передбаченої Наказом знижки у розмірі 20% до ставок портових зборів обсяги морської переробки (перевалки) вантажів збільшились як у 2018 так і в 2019 роках, що здатне згенерувати в економіці України додаткових 260 млн. дол. США або 0,28% пункти додаткового росту ВВП України. Тому, твердження сторони обвинувачення про те, що зниження портових зборів призвело до зменшення надходжень бюджету на суму 30 451 974, 61 грн. є всього лише формальним підходом до економічних процесів в державі.

42.Також сторона захисту наголошувала, що вищевказані доводи підтверджуються не лише наявними в матеріалах справи доказами, але й показаннями допитаних в ході судового розгляду свідків.

43.Крім цього, захисники просили суд визнати частину наданих стороною обвинувачення доказів неналежними, оскільки вони не підтверджують будь-які обставини, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, та недопустимими, з огляду на порушення встановленого законом порядку їх збирання та використання під час судового розгляду.

44.Зважаючи на викладене, сторона захисту просила суд виправдати ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України та п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України і визнати його невинуватим у пред`явленому обвинуваченні.

45.Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому злочині не визнав, вказавши, що його дії були спрямовані виключно на реформування морської галузі з метою підвищення її конкурентоздатності. Обрана модель реформування галузі пропрацьовувалась на багатьох рівнях із залученням представників громадськості, міжнародних партнерів, бізнес-асоціацій, різних державних органів, а будь-якого приватного інтересу і мети особистого збагачення він не мав.

V.Фактичні обставини, встановлені судом.

46.14 квітня 2016 року Постановою Верховної Ради України № 1097-ІІІ «Про формування складу Кабінету Міністрів України» ОСОБА_1 було призначено на посаду Міністра інфраструктури України, яку він обіймав з 15 квітня 2016 року по 29 серпня 2019 року (т.2, а/с 131-135).

47.21 серпня 2017 року за результатами наради під головуванням Прем`єр-міністра України ОСОБА_4 у м. Києві з питань підготовки та проведення 08 вересня 2017 року в м. Одесі Міжнародної транспортної конференції високого рівня «Інтегровані транспортні коридори Європа-Азія», Міністерству інфраструктури України було доручено підготувати узгоджені пропозиції для прийняття урядових рішень, спрямованих на підвищення рівня надання послуг у транспортній сфері, зокрема щодо оптимізації ставок портових зборів (т. 2, а/с 136-137).

48.На засіданні Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2017 року було вирішено прийняти постанову «Про деякі питання підвищення рівня конкурентоздатності вітчизняних виробників та морських портів», якою передбачалось зниження ставок портових зборів до 20% та доручено Мінінфраструктури разом з Мінфіном, Мінекономрозвитку та Мін`юстом оформити її в одноденний строк відповідно до регламентних вимог (т. 2, а/с 163-179).

49.Після цього, проект вказаної постанови направлено на розгляд заінтересованих органів для погодження. За результатами розгляду зазначеного проекту Міністерство фінансів України та Міністерство економічного розвитку і торгівлі України надіслали свої зауваження.

50.10 листопада 2017 року доопрацьований проект постанови КМУ «Про деякі питання підвищення рівня конкурентоздатності вітчизняних виробників та морських портів» подано до КМУ, без врахування у повному обсязі вказаних вище зауважень Мінфіну (т. 2, а/с 233-239).

51. За результатами підготовки, розгляду та погодження вказаного акту, під час засідання Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2017 року було прийнято постанову № 990 «Деякі питання підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняних виробників та морських портів», згідно п. 2 якої Мінінфраструктури разом з Мінфіном, Мінекономрозвитку, ДРС України та Мін`юстом необхідно вжити заходів до зниження ставок корабельного, канального, маякового, санітарного, якірного, причального, адміністративного портового збору починаючи з 1 січня 2018 року (т. 3, а/с 1-20).

52.Наступного дня, 07 грудня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» № 2246-VIII. Згідно з додатком № 1 до вказаного закону очікувані надходження від портового (адміністративного) збору (код класифікації доходів бюджету 22150000) передбачалися у обсязі 203,5 млн. грн., без урахування понижуючого коефіцієнту, запропонованого проектом Наказу № 474.

53.Після цього, Мінінфраструктури підготовлено проекти наказу Мінінфраструктури «Про зниження ставок портових зборів» та розпорядження КМУ «Про погодження ставок портових зборів», які Мінінфраструктури надіслало на адресу ДРС України, Мінфіну та Мінекономрозвитку для їх погодження (т. 3, а/с 31-61).

54.За результатами розгляду зазначених проектів НПА, зокрема, Міністерством фінансів України надано ряд зауважень, у яких вказувалось, що запропоноване Мінінфраструктури застосування понижуючого коефіцієнту 0,8 до портового (адміністративного) збору може призвести до втрат загального фонду державного бюджету. Також, у зазначеному листі вказано, що Мінфін повернеться до розгляду проекту після надання фінансово-економічних розрахунків щодо втрат загального фонду державного бюджету від можливого недонадходження від портового (адміністративного) збору, а також інформації щодо доцільності запровадження понижуючого коефіцієнту (т. 3, а/с 62).

55.В ході погодження проекту Наказу, Мінінфраструктури надіслало на адресу Мінфіну та Мінекономрозвитку розрахункові оцінки впливу проекту наказу «Про зниження ставок портових зборів», згідно з додатком до якого, у разі застосування понижуючого коефіцієнту 0,8 до портового (адміністративного) збору надходження до державного бюджету зменшаться на 40,7 млн. грн. (т. 3, а/с 63-66)

56.При цьому Мінфін листом від 26 грудня 2017 року № 06210-05-5/36579 за підписом заступника Міністра ОСОБА_12 в черговий раз зауважило, що запропонований понижуючий коефіцієнт та зменшення ставок маякового збору за умови відсутності реальних джерел покриття втрат бюджету не підтримуються(т. 3, а/с 67-70) .

57.27 грудня 2017 року на виконання Постанови КМУ № 990 Міністром інфраструктури ОСОБА_1 було підписано та подано на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України наказ Мінінфраструктури «Про зниження ставок портових зборів» № 474, який передбачав застосування коефіцієнту 0,8 до ставок портових зборів (з певними виключеннями), встановлених Порядком справляння та розміри портових зборів, затвердженим Наказом Мінінфраструктури від 27 травня 2013 року №316, а також внесено зміни до вказаного Порядку щодо розміру ставок маякового збору (т.3, а/с 119-139).

58. 11 січня 2018 року на засіданні Кабінету Міністрів України було прийняте розпорядження № 2-р «Про погодження ставок портових зборів» (т. 3, а/с 157, 164-176).

59.12 січня 2018 року Наказ Мінінфраструктури від 27.12.2017 № 474 «Про зниження ставок портових зборів» зареєстрований у Мін`юсті за №46/31498. (т. 3, а/с 177) і набрав чинності 30 січня 2018 року.

VI.Позиція та мотиви суду.

60.При ухваленні цього вироку суд виходить з того, що відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

61.Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сторона обвинувачення, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, зобов`язана довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, за якою мав місце злочин і він був вчинений обвинуваченим (аналогічна позиція викладена у постановах ККС ВС від 15 квітня 2021 року у справі № 751/2824/20 та від 23 лютого 2021 року у справі № 742/642/18).

62.При цьому особа може бути визнана винною лише, якщо буде доведено, що нею вчинено суспільно небезпечне діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України.

63.Склад кримінального правопорушення - це сукупність встановлених законом юридично значущих об`єктивних та суб`єктивних ознак, що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як кримінальне правопорушення.

64.Тому поза розумним сумнівом має бути доведено кожен з елементів складу злочину - як ті, що утворюють об`єктивну сторону злочину, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.

65.Таким чином, для вирішення питання про доведеність вини особи поза розумним сумнівом, враховуючи формулювання та межі пред`явленого обвинувачення, а також диспозицію ч. 2 ст. 211 КК України, яка передбачає відповідальність за інкримінований ОСОБА_1 злочин, суд має надати відповіді на такі питання:

1)Чи є ОСОБА_1 суб`єктом інкримінованого йому злочину?

2)Чи наявні у діях ОСОБА_1 ознаки об`єктивної сторони складу інкримінованого йому злочину?

3)Чи наявні у діях ОСОБА_1 ознаки суб`єктивної сторони складу інкримінованого йому злочину?

4)Чи відповідає об`єкт посягання ознакам безпосереднього об`єкту інкримінованого обвинуваченому злочину?

66.Лише надання ствердних відповідей на кожне з цих питань, із посиланням на сукупність належних, допустимих, достовірних і взаємопов`язаних доказів, свідчитиме про наявність в діях обвинуваченого усіх ознак складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 211 КК України, а отже і про достатність підстав для визнання його винним.

67.Водночас, надання негативної відповіді хоча б на одне з вказаних вище питань, свідчитиме про недоведеність наявності в діях обвинуваченого складу інкримінованого йому злочину і стане підставою для його виправдання.

1)Чи є ОСОБА_1 суб`єктом інкримінованого йому злочину?

68.Кримінальній відповідальності за інкримінований обвинуваченому злочин підлягає виключно спеціальний суб`єкт, а саме - службова особа, ознаки якої визначені ч.3 ст. 18 КК України та диспозицією ст. 211 КК України.

69.За змістом вказаних статей, суб`єктом інкримінованого обвинуваченому злочину може бути будь-яка фізична, осудна особа, яка досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність (обов`язкові ознаки загального суб`єкта) та яка є службовою особою, що здійснює функції представника влади чи місцевого самоврядування і уповноважена на видання нормативно-правових актів у сфері бюджетних відносин (особливі ознаки спеціального суб`єкта).

70.При цьому суд вважає помилковими твердження прокурора про те, що суб`єктом цього злочину є службова особа, яка займає посаду пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій, оскільки такі функції не наділяють особу повноваженням видавати нормативно-правові акти, а тому і не можуть визначати таку особу суб`єктом цього злочину. З огляду на це, саме по собі виконання службовою особою організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій за відсутності статусу представника влади або місцевого самоврядування, не може свідчити про наявність ознак спеціального суб`єкта злочину, передбаченого ст. 211 КК України.

71.Вирішуючи питання про те, чи відповідає ОСОБА_1 вказаним вище ознакам загального та спеціального суб`єкту, суд виходить з такого.

72.Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою, доказів його неосудності не надано і судом цього факту не встановлено.

73.На момент вчинення інкримінованого діяння обвинувачений досяг 38-річного віку (згідно з матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ), тобто віку, з якого, відповідно до ст. 14 КК України, може наставати кримінальна відповідальність за злочин, передбачений ч. 2 ст. 211 КК України (т. 1, а/с 46).

74.Встановлюючи наявність особливих ознак спеціального суб`єкта, суд має надати відповіді на такі питання:

-чи був ОСОБА_1 на момент вчинення інкримінованого йому злочину службовою особою, наділеною функціями представника влади або місцевого самоврядування?

-чи був ОСОБА_1 уповноваженим на видання нормативно-правових актів у сфері бюджетних відносин?

75.Відповідаючи на перше питання, суд виходить з того, що до представників влади належать, зокрема, працівники державних органів та їх апарату, які наділені правом у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати рішення, обов`язкові для виконання юридичними і фізичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості.

76.Судом встановлено, що на момент подій, які розглядаються, ОСОБА_1 обіймав посаду Міністра інфраструктури України.

77.Згідно з Положенням про Міністерство інфраструктури України», затвердженого Постановою КМУ від 30 червня 2015 р. № 460, Міністерство інфраструктури України є центральним органом виконавчої влади.

78.Відповідно до п. 10 вказаного Положення, Міністр інфраструктури України, зокрема:

-очолює Мінінфраструктури;

-здійснює керівництво його діяльністю, спрямовує і координує здійснення іншими центральними органами виконавчої влади заходів з питань, що належать до компетенції Мінінфраструктури;

-спрямовує і координує діяльність центральних органів виконавчої влади;

-видає обов`язкові до виконання центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Міністром, накази та доручення з питань, що належать до сфери діяльності центрального органу виконавчої влади;

-підписує міжнародні договори України у межах наданих йому повноважень;

-підписує накази Мінінфраструктури, які, відповідно до п. 8 вказаного Положення, є обов`язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

79.Таким чином, у розумінні ч. З ст. 18 КК України, ОСОБА_1 , як Міністр інфраструктури України, на момент вчинення інкримінованого йому діяння постійно здійснював функції представника влади.

80.Вирішуючи питання про те, чи був ОСОБА_1 уповноваженим на видання нормативно-правових актів, суд виходить з того, що згідно з п. 2 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою КМУ від 28 грудня 1992 р. № 731, під нормативно-правовими актами слід розуміти акти, які містять одну або більше норм, що зачіпають права, свободи, законні інтереси і стосуються обов`язків громадян та юридичних осіб, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації, або мають міжвідомчий характер, тобто є обов`язковими для інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також юридичних осіб, що не належать до сфери управління суб`єкта нормотворення.

81.При цьому виходячи з положень ст. 117 Конституції України, вказаного вище Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, а також Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», органами державної влади, уповноваженими на видання нормативно-правових актів є, у тому числі, міністерства.

82.Зокрема і Міністверство інфраструктури наділене таким повноваженням, оскільки згідно з п. 8 Положення про Міністерство інфраструктури України, Мінінфраструктури уповноважене видавати накази, які є обов`язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

83.З вказаного суд робить висновок, що Мінінфраструктури уповноважене видавати нормативно-правові акти у формі наказів.

84.При цьому вирішуючи питання про те, чи є саме Міністр інфраструктури України суб`єктом видання нормативно-правових актів Мінінфраструктури, суд виходить з такого.

85.Будь-яке владне повноваження міністерства як державного органу виконавчої влади реалізується через діяльність його посадових осіб, які діють від імені такого органу.

86.Відповідно до п.1 ч.2 ст.8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» (далі - ЗУ «Про ЦОВВ»), саме міністр очолює міністерство та здійснює керівництво його діяльністю.

87.При цьому положеннями ст. 2 вказаного Закону, встановлено, що міністерства діють за принципом єдиноначальності, що означає надання керівникові міністерства (міністру) широких управлінських повноважень при персональній відповідальності за результати роботи міністерства.

88.Крім того, згідно зі ст. 2 вказаного Закону, діяльність міністерств ґрунтується на принципі відповідальності, а відповідно до ч. 2 ст. 45 ЗУ «Про Кабінет Міністрів України», члени КМУ особисто несуть відповідальність за стан справ у доручених їм сферах державного управління.

89.Таким чином, будь-якому повноваженню міністра кореспондує обов`язок нести персональну відповідальність за його реалізацію.

90.Що стосується реалізації повноваження на видання нормативно-правового акту, то саме Міністр як очільник міністерства керує його нормотворчою діяльністю на всіх етапах прийняття відповідного акту і, відповідно до п. 27 ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про ЦОВВ», наділений виключним правом на його підписання.

91.Таке підписання є обов`язковим та завершальним етапом видання (прийняття) будь-якого нормативно-правового акту, без якого він не є виданим (прийнятим).

92.Вказане випливає також і з того, що у випадку подальшої відмови в держреєстрації такого нормативно-правового акту Мін`юстом, відповідно до п. 13 Положення «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади», затвердженого Постановою КМУ №731 від 28.12.1992, такий нормативно-правовий акт підлягає скасуванню суб`єктом, який його видав. За іншої логіки, якщо б наказ міністерства, як нормативно-правовий акт, не вважався виданим з моменту його підписання уповноваженою службовою особою (міністром) - то його і не потрібно було би скасовувати в подальшому суб`єкту, який його видав, у випадку відмови в його державній реєстрації.

93.Таким чином, єдиною формою видання нормативно-правових актів міністерства у формі наказів є їх підписання міністром.

94.З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що саме міністр є особою, яка видає накази міністерства.

95.При цьому такі накази можуть регулювати в т.ч. і бюджетні відносини, оскільки за змістом ст. 22 Бюджетного кодексу України, а також пп.4 п. 5 та пп. 16 п. 10 Положення про Міністерство інфраструктури України, Мінінфраструктури (в особі його керівника) як головний розпорядник бюджетних коштів забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів, а міністр приймає рішення щодо їх розподілу.

96.З огляду на викладене, суд робить висновок, що Міністр інфраструктури України наділений повноваженнями видавати нормативно-правові акти у сфері бюджетних відносин.

97.Таким чином, судом встановлено, що на момент вчинення інкримінованого йому злочину, обвинувачений ОСОБА_1 був фізичною, осудною особою, яка досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність і на постійній основі здійснював функції представника влади та був уповноваженим на видання нормативно-правових актів у сфері бюджетних відносин, а отже є суб`єктом злочину, передбаченого ч.2 ст. 211 КК України.

2)Чи наявні у діях ОСОБА_1 ознаки об`єктивної сторони складу інкримінованого йому злочину?

98.Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст. 211 КК України, полягає у виданні нормативно-правових актів, що всупереч закону зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти в особливо великих розмірах або вчинені повторно.

99.При цьому ОСОБА_1 обвинувачується саме у виданні нормативно-правового акту, що зменшує надходження державного бюджету всупереч закону, і предметом таких дій були бюджетні кошти в особливо великих розмірах.

100.Тож, вирішуючи питання щодо наявності в його діях ознак об`єктивної сторони інкримінованого злочину, суду необхідно надати відповіді на такі питання:

-Чи здійснив обвинувачений видання нормативно-правового акту?

-Чи є вказаний нормативно-правовий акт таким, що зменшує надходження державного бюджету в особливо великому розмірі?

-Чи здійснюється таке зменшення всупереч закону?

101.Надаючи відповідь на перше питання, суд виходить з того, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 211 КК України за своєю конструкцію є злочином з формальним складом і вважається закінченим з моменту видання нормативно-правового акту.

102.У пунктах 85-94 цього вироку судом встановлено, що формою видання (прийняття) наказу міністерства, як нормативно-правового акту, є його підписання міністром, а тому саме з моменту такого підписання інкримінований обвинуваченому злочин вважається закінченим.

103.Враховуючи, що Наказ Мінінфраструктури «Про зниження ставок портових зборів» № 474 було підписано ОСОБА_1 27 грудня 2017 року, суд приходить до висновку, що у цей момент він здійснив його видання.

104.При цьому подальше погодження вказаного Наказу Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про погодження ставок портових зборів» від 11 січня 2018 року №2-р. перебуває за межами складу злочину, передбаченого ст. 211 КК України, враховуючи визначений вище момент закінчення злочину.

105.Вирішуючи питання про те, чи є вказаний Наказ нормативно-правовим актом, суд виходить з того, що ним передбачалось застосування коефіцієнту 0,8 до ставок портових зборів (крім маякового), встановлених Порядком справляння та розміри портових зборів, затвердженим Наказом Мінінфраструктури від 27 травня 2013 року №316, а також внесено зміни до вказаного Порядку щодо розміру ставок маякового збору.

106.Такі положення Наказу спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними та іншими органами державної влади і суб`єктами господарювання, стосуються обов`язків фізичних та юридичних осіб щодо сплати портових зборів, підлягають неодноразовому застосуванню і є обов`язковими для невизначеного кола осіб, а отже вказаний Наказ є нормативно-правовим актом.

107.Таким чином, суд приходить до висновку, що Міністр інфраструктури України ОСОБА_1 , підписавши Наказ Мінінфраструктури «Про зниження ставок портових зборів» № 474, здійснив видання нормативно-правового акту.

108.Відповідаючи на питання про те, чи є вказаний нормативно-правовий акт таким, що зменшує надходження державного бюджету в особливо великому розмірі, суд виходить з таких міркувань.

109.Як зазначалось вище, інкримінований обвинуваченому злочин за своєю конструкцію є злочином з формальним складом, тобто не включає у себе суспільно небезпечні наслідки як обов`язкову ознаку об`єктивної сторони і вважається закінченим з моменту вчинення суспільно небезпечного діяння, а саме - з моменту видання нормативно-правового акту, який всупереч закону зменшує надходження державного бюджету в особливо великому розмірі.

110.Враховуючи вказане, передбачена законодавцем у диспозиції цієї статті ознака «зменшення надходжень бюджету» є характеристикою самого нормативно-правового акту, а не наслідком його застосування (реалізації).

111.Таким чином, встановлення того, що нормативно-правовий акт зменшує надходження бюджету в особливо великому розмірі має відбуватись шляхом дослідження змісту самого акту, а не результату його застосування.

112.Натомість, прокурор викривлено тлумачить зміст виданого обвинуваченим Наказу, доводячи існування обставин, які перебувають за межами об`єктивної сторони складу інкримінованого йому злочину.

113.Так, сторона обвинувачення стверджує, що оскільки вказаним наказом було в т.ч. знижено ставку адміністративного портового збору, який, згідно із пунктом 37 частини 2 статті 29 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), зараховується до загального фонду державного бюджету, цей наказ є таким, що зменшує надходження державного бюджету.

114.Фактично зі змісту Наказу прокурор робить висновок, що зниження ставок адміністративного збору автоматично і безумовно призводить до зменшення надходжень від нього до державного бюджету, з чим суд категорично не погоджується.

115.Так, адміністративний портовий збір справляється під час кожного заходження судна у порт при виконанні ним вантажних, вантажопасажирських, пасажирських операцій (з урахуванням виключень, передбачених Розділом VII Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого Наказом Мінінфраструктури «Про портові збори» №316).

116.Тобто, обсяг надходжень до державного бюджету від адміністративного портового збору залежить не тільки і не стільки від розміру його ставки, скільки від кількості суднозаходів, пасажиро- та вантажопотоку. В свою чергу, показники останніх залежать від низки соціальних, економічних та політичних факторів (наприклад, ефективність зовнішньо-економічної політики держави, інвестиційна привабливість, розвинутість портової галузі, безпека судноплавства, тощо).

117.Таким чином, саме по собі зниження ставок портових зборів не є головною (необхідною) причиною зменшення надходжень бюджету від справляння адміністративного збору.

118.Більше того, відповідальність за ст. 211 КК України може наставати виключно у тому випадку, якщо предметом дій обвинуваченого виступають бюджетні кошти у великому (за ч. 1) чи особливо великому (за ч.2) розмірі. Це означає, що розмір предмету злочину є обов`язковою ознакою основного складу за ч. 1 ст. 211 КК України і кваліфікуючою ознакою за ч. 2 ст. 211 КК України, а тому без його встановлення кримінальна відповідальність за цією нормою виключається.

119.Водночас, зі змісту Наказу №474 неможливо визначити, чи зменшує він надходження бюджету у розмірі, необхідному для настання кримінальної відповідальності за ст. 211 КК України. Так, Наказом лише встановлено нижчі (порівняно з минулим періодом) ставки маякового збору та прийнято рішення про застосування знижувального коефіцієнту до інших портових зборів (в т.ч. і до адміністративного).

120.З його положень неможливо вирахувати розмір, на який зменшуються показники надходжень бюджету від адміністративного портового збору порівняно із запланованими у Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

121.Водночас, прокурор, обґрунтовуючи розмір, на який Наказ зменшує надходження бюджету, посилається на звітність про виконання державного бюджету за 2018 рік, відповідно до якої надходження державного бюджету від портового (адміністративного) збору зменшилися на 30,4 млн. грн., зокрема з очікуваних 203,5 млн. грн. до виконаних 173,1 млн. грн.

122.Проте такі доводи прокурора є неспроможними і не можуть братись судом до уваги, оскільки вказані відомості стосуються наслідків застосування Наказу за результатами бюджетного періоду, що перебуває за межами складу інкримінованого злочину, який є формальним і вважається закінченим з моменту видання відповідного наказу.

123.З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Наказ №474 за своїм змістом не є таким, що зменшує надходження до бюджету в особливо великому розмірі.

124.Відповідаючи на третє питання, суд виходить з того, що в основу обвинувачення покладені доводи прокурора про те, що зниження розміру ставок відбулось всупереч вимогам бюджетного законодавства, яке, на її переконання, вимагало внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» в частині зменшення дохідної частини загального фонду державного бюджету (зменшення надходжень бюджету) за кодом бюджетної класифікації 22150000 від портового (адміністративного) збору.

125.Водночас, з такими твердженнями прокурора суд не погоджується, оскільки вони ґрунтуються на невірному тлумаченні законодавчих положень.

126.Так, виданий обвинуваченим Наказ №474 передбачає зниження ставок портових зборів. Порядок визначення таких ставок передбачено ч. 2 ст. 22 ЗУ «Про морські порти», відповідно до якої розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики.

127.Водночас, на момент видання Наказу №474 та на теперішній час вказана комісія досі не створена.

128.Разом з тим, відповідно до п. 4 Розділу VI Прикінцевих положень зазначеного Закону, тимчасово, до створення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту (далі - національна комісія), її функції та повноваження, визначені цим Законом, виконує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

129.Відповідно до Положення про Мініфраструктури таким органом є Міністерство інфраструктури України.

130.Детальний порядок встановлення ставок портових зборів передбачено Постановою КМУ від 25 грудня 1996 року № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» (далі - Постанова КМУ №1548). Відповідно до пп. г п. 2 Додатку до вказаної Постанови, Мінінфраструктури за погодженням з Кабінетом Міністрів України тимчасово до утворення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, встановлює розміри ставок портових зборів в іноземній валюті.

131.Таким чином, встановлення розміру ставок портових зборів, в т.ч. і адміністративного, здійснюється Мінінфраструктури за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

132.Водночас, прокурор, стверджуючи про відсутність повноважень КМУ погоджувати ставки портових зборів, вказує на наявність в законодавстві двох порядків встановлення ставок портових зборів: один з яких передбачений ЗУ «Про морські порти» (п. 4 Прикінцевих положень) і не вимагає такого погодження, а інший - підзаконним актом, а саме - Постановою №1548 (пп. г п. 2 Додатку), яка навпаки передбачає таке погодження.

133.Посилаючись на ієрархію законодавчих актів, прокурор вказує на необхідність застосування положень акту вищої юридичної сили, а саме - ЗУ «Про морські порти» та робить висновок про відсутність у КМУ будь-яких повноважень на погодження ставок портових зборів.

134.Додатково прокурор вказує на те, що положення Постанови КМУ №1548 введені в дію пізніше, а тому не можуть суперечити положенням раніше прийнятого Закону.

135.З такою позицією прокурора суд не погоджується, оскільки вона ґрунтується на помилковому висновку про наявність конкуренції між вказаними законодавчими нормами.

136.Так, відповідно до п. 1 Прикінцевих положень ЗУ "Про морські порти України", він набрав чинності через рік після його опублікування, тобто 13 червня 2013 року, крім пунктів 3, 4, 5 і 6 розділу VI, які набрали чинності з дня опублікування цього Закону, а саме - 13 червня 2012 року.

137.Водночас, вказаний у цьому переліку п. 4, хоча і набрав чинності раніше, однак з огляду на його зміст, не міг бути застосований до моменту набрання чинності всіма положеннями ЗУ «Про морські порти України», якими визначено повноваження національної комісії.

138.У зв`язку з цим, повноваження національної комісії на встановлення ставок портових зборів з`явились в день набрання чинності ЗУ "Про морські порти України", а саме - 13 червня 2013 року.

139.Одночасно з цим набрали чинності положення пп. г п. 2 Додатку до Постанови КМУ №1548, які передбачають обов`язок Мінінфраструктури погоджувати ставки портових зборів із КМУ до моменту створення національної комісії.

140.У зв`язку з цим, суд вважає, що вказані положення Постанови КМУ №1548 деталізували механізм встановлення ставок портових зборів на період до створення національної комісії, а тому підлягають одночасному застосуванню.

141.З огляду на це, суд приходить до висновку, що законодавством, чинним на момент видання Наказу №474, передбачалась необхідність його погодження з Кабінетом Міністрів України, а тому відхиляє доводи прокурора про протилежне.

142.У відповідності до вказаних законодавчих положень, ОСОБА_1 було видано Наказ №474, який в подальшому було погоджено Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про погодження ставок портових зборів» від 11 січня 2018 року №2-р за підписом Прем`єр-міністра України ОСОБА_4

143.Поряд із цим, законодавством не передбачено будь-якого особливого чи спеціального порядку встановлення розміру ставок адміністративного (портового) збору, з урахуванням його справляння до державного бюджету.

144.Незважаючи на це, прокурор із посиланням на абз. 3 ч. 2 ст. 4 та ст. 52 Бюджетного кодексу України, робить висновок, що зниження ставок адміністративного збору не може відбуватися без внесення змін до Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, з чим суд також не погоджується.

145.Так, відповідно до зазначеного положення абз. 3 ч. 2 ст. 4 БК України, виключно Законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України. Згідно з ст. 52 БК України, зміни до Закону про Державний бюджет України можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону про Державний бюджет України.

146.Водночас, прийняття Наказу №474 не порушує вимог вказаних норм, оскільки ним не вносяться зміни до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» та не визначається і не змінюється склад доходів державного бюджету, тобто адміністративний збір не виключається із переліку надходжень державного бюджету.

147.Крім того, видання вказаного Наказу №474 не є підставою для внесення змін до Закону про державний бюджет України, оскільки їх виключний перелік визначено ч. 1 ст. 52 БК України і до нього не належить видання нормативно-правового акту, яким знижено ставку адміністративного збору.

148.При цьому і сторона обвинувачення не конкретизує законодавче положення, яке зобов`язувало б вносити зміни до Закону про Державний бюджет України у зв`язку із виданням вказаного Наказу.

149.Тож, чинне законодавство не обумовлює можливість змінення ставок адміністративного збору необхідністю внесення змін до Закону про Державний бюджет України.

150.Більше того, чинне законодавство не покладає саме на Міністра інфраструктури України будь-якого обов`язку ініціювати внесення змін до Закону про Державний бюджет України у разі, якщо виданий ним нормативно-правовий акт впливає на показники бюджету.

151.Більше того, Мінінфраструктури не є суб`єктом права законодавчої ініціативи, натомість, повноваженнями на подання проекту закону про внесення змін до Закону про державний бюджет України, за наявності передбачених законом підстав, наділений виключно Кабінет Міністрів України.

152.Також слушними є доводи сторони захисту про неможливість внесення змін до Закону про Державний бюджет України до моменту набрання ним чинності та до початку бюджетного періоду, що узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 160 ЗУ «Про Регламент Верховної Ради України».

153.Тому, враховуючи, що Наказ №474 було прийнято 27 грудня 2017 року, тобто до початку бюджетного періоду, який починався 1 січня 2018 року, підстави і можливості вносити зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» були відсутні. Подальше ж невнесення таких змін після 1 січня 2018 року перебуває поза межами об`єктивної сторони інкримінованого обвинуваченому злочину, оскільки він вважається закінченим з моменту видання відповідного нормативно-правового акту.

154.Крім того, суд враховує, що виданий обвинуваченим Наказ №474 досі чинний, ніким не оскаржений, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які документи, в яких би заперечувалась його законність, так само і прокурор, стверджуючи про незаконність вказаного Наказу, не скористалась наданими їй законом повноваженнями щодо його оскарження в порядку адміністративного судочинства.

155.Таким чином, не знайшли свого підтвердження висновки прокурора про неможливість зниження ставок портового (адміністративного) збору без внесення змін до Закону про Державний бюджет України.

156.За таких обставин суд констатує відсутність порушень з боку Міністра інфраструктури України ОСОБА_1 вимог бюджетного законодавства при виданні Наказу №474.

157.Підсумовуючи, у діях обвинуваченого не встановлено обов`язкових ознак об`єктивної сторони інкримінованого йому злочину.

3)Чи наявні у діях ОСОБА_1 ознаки суб`єктивної сторони складу інкримінованого йому злочину?

158.Сторона обвинувачення стверджує, що в обвинуваченого ОСОБА_1 під виглядом вжиття заходів, спрямованих на зростання конкурентоздатності вітчизняних морських портів та українських виробників на світовому ринку, виник злочинний умисел на зменшення ставок портових зборів шляхом видання нормативно-правового акту, що зменшує надходження бюджету всупереч закону. Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення злочину, 27 грудня 2017 року Міністр інфраструктури України ОСОБА_1 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 14, підписав наказ Мінінфраструктури «Про зниження ставок портових зборів» №474.

159.Оцінюючи позицію прокурора, суд враховує, що з суб`єктивної сторони, злочин, передбачений ч. 2 ст. 211 КК України, може бути вчинений лише з прямим умислом. Прямий умисел у злочинах з формальним складом (яким є інкримінований обвинуваченому злочин) характеризується психічним ставленням виключно до діяння.

160.Тож, для встановлення прямого умислу на вчинення злочину з формальним складом слід з`ясувати, чи усвідомлює особа суспільно-небезпечний характер свого діяння (інтелектуальна ознака умислу) і чи бажає вчинити таке суспільно-небезпечне діяння (вольова ознака умислу).

161.Дослідивши подані суду матеріали, проаналізувавши позиції сторін, заслухавши показання свідків та обвинуваченого, суд приходить до таких висновків.

162.Судом не встановлено підстав, які б вказували на те, що обвинувачений ОСОБА_1 , видаючи Наказ №474, усвідомлював (знав, розумів), що його дії можуть мати суспільно небезпечний характер.

163.Так, видання вказаного Наказу стало результатом довготривалого політичного процесу, в ході якого проводились зустрічі та конференції з представниками бізнесу, здійснювався розгляд їх звернень, зокрема, на спільних нарадах з представниками Уряду порушувалось питання щодо оптимізації ставок портових зборів (т. 2, а/с 136-137, т. 4, а/с 152-156, 204-228). Вказане підтвердили в ході допиту під час судового розгляду і свідки, зокрема, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , які вказували, що представники різних бізнес-асоціацій звертались до Уряду, Мінінфраструктури, та АМПУ з приводу необхідності зниження ставок портових зборів.

164.За підсумками вказаного процесу, 06 грудня 2017 року відбулося засідання КМУ, на якому, серед іншого, було прийнято постанову № 990 «Деякі питання підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняних виробників та морських портів», згідно з п. 2 якої Мінінфраструктури разом з Мінфіном, Мінекономрозвитку, ДРС України та Мін`юстом доручалось вжити заходів до зниження ставок корабельного, канального, маякового, санітарного, якірного, причального, адміністративного портового збору починаючи з 1 січня 2018 року.

165.Враховуючи, що згідно з наведеними вище положеннями законодавства, повноваженнями щодо встановлення розмірів ставок портових зборів наділено лише Міністерство інфраструктури України за погодженням з Урядом, то саме Мінінфраструктури, в особі його керівника - міністра, було зобов`язане виконувати вказане рішення КМУ, зокрема, шляхом підготовки проектів відповідного Наказу про зниження ставок портових зборів та Розпорядження КМУ про їх погодження.

166.При цьому проекти вказаних рішень, з огляду на характер відносин, які ними регулюються, направлялись на погодження до заінтересованих органів, які мали можливість висловити свої зауваження.

167.Саме зауваженнями Мінфіну, який не підтримував прийняття вказаних актів в частині зниження ставки адміністративного (портового) збору, у зв`язку із відсутністю реальних джерел покриття втрат бюджету, прокурор обґрунтовує усвідомлення обвинуваченим протиправного характеру своїх дій.

168.Водночас, судом встановлено, що у листах Мінфіну були відсутні зауваження щодо порушення бюджетного законодавства та необхідності внесення змін до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік», у зв`язку з прийняттям рішення про зниження ставки адміністративного збору, надходження від якого зараховуються до державного бюджету.

169.Також в ході допиту у судовому засіданні від 21 квітня 2021 року, свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які на час подій, що розглядаються, обіймали посади Міністра фінансів України та заступника Міністра фінансів України відповідно, вказали, що висловлення зауважень або не підтримка Мінфіну нормативно-правових актів КМУ або міністерств, які можуть впливати на показники надходжень бюджету, є звичною та досить поширеною практикою. Зокрема, свідок ОСОБА_11 вказав, що це пов`язано з тим, що найчастіше такі акти не передбачають будь-яких компенсаторів, які б покривали витрати або недонадходження бюджету.

170.Крім того, як було встановлено вище, чинне законодавство не містить будь-яких вимог, які б зобов`язували обвинуваченого ОСОБА_1 вживати заходів щодо внесення змін до Закону про Державний бюджет України.

171.Таким чином, цілеспрямована політика Уряду на оптимізацію ставок портових зборів, впроваджувати яку зобов`язаний був Міністр інфраструктури України, відсутність застережень з боку заінтересованих органів щодо порушення бюджетного законодавства та наявність повноважень на прийняття відповідного рішення без внесення змін до Закону про Державний бюджет України не зумовлювало усвідомлення обвинуваченим суспільної небезпечності своїх дій.

172.Також не знайшли свого підтвердження і доводи прокурора про наявність в обвинуваченого злочинного наміру (бажання) на протиправне зменшення надходжень державного бюджету шляхом видання відповідного Наказу.

173.З наданих суду матеріалів вбачається, що зниження ставок портових зборів не ініціювалось безпосередньо обвинуваченим, не було його самостійним рішенням і останній не здійснював будь-якого неправомірного впливу на членів КМУ для його прийняття, натомість, це питання було предметом довготривалих переговорів на урядовому рівні, на зустрічах з представниками бізнесу.

174.У цьому контексті суд звертає увагу на стенограму засідання КМУ від 06 вересня 2017 року (т. 2, а/с 177-179), на якому вирішувалось питання про необхідність прийняття рішення щодо зниження ставок портових зборів. Так, під час вказаного засідання КМУ, в ході розгляду питання про прийняття постанови КМУ «Про деякі питання підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняних виробників та морських портів», Прем`єр-міністр ОСОБА_4 вказував на те, що зниження ставок зборів ініціюється Урядом у зв`язку із потребами бізнесу та необхідністю підвищення конкурентоздатності портів. Зокрема, він зазначив: «Це те, що просив бізнес. Зараз заступник Міністра доповість, ми будемо зменшувати портові збори в країні. Це теж в рамках розвитку наших логістичних можливостей» і після виступу заступника Мінінфраструктури ОСОБА_7 додав: «Наші порти є портами дуже дорогими, деякі з них, і бізнес постійно ставить питання про зниження вартості обслуговування, і ми зараз приймаємо рішення, що до 20% ми знижуємо на всі види послуг збори і платежі для того, щоб зробити наші порти більш конкурентними».

175.При цьому з наданих прокурором витягів вказаних стенограм вбачається, що на засіданні КМУ від 06 вересня 2017 року обвинувачений ОСОБА_1 взагалі не був присутній, а на засіданні КМУ від 06 грудня 2017 року він будь-яким чином не намагався переконувати членів КМУ, тиснути на них, чи вводити в оману щодо дійсних мотивів і порядку прийняття рішення про зниження ставок портових зборів (т. 2, а/с 177-179, т. 3, а/с 15-19). Допитані в ході судового розгляду свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , які були присутні на вказаних засіданнях Уряду, зазначили, що обвинувачений ОСОБА_1 ніколи не здійснював на них будь-якого неправомірного тиску у зв`язку з розглядом питання про зниження ставок портових зборів.

176.Інші допитані в ході судового розгляду свідки також не повідомляли суд про будь-який неправомірний вплив чи тиск з боку обвинуваченого у процесі підготовки, розгляду та погодження проектів Постанови №990, Наказу №474 та Розпорядження КМУ №2-р.

177.Натомість, як було зазначено вище більшість допитаних в ході судового розгляду свідків вказали, що рішення про зниження ставок портових зборів дійсно стало результатом довготривалих переговорів, нарад і зустрічей з бізнесом та викликано численними зверненнями бізнес-асоціацій та вітчизняних виробників.

178.Також, суд враховує, що згідно з пояснювальною документацією, виданий обвинуваченим Наказ мав політичний характер і його метою було регулювання господарської діяльності у сфері надання транспортних послуг задля підвищення конкурентоспроможності вітчизняного портового комплексу та розвитку зовнішньоекономічного потенціалу національних виробників (т. 3, а/с 40-43). Способом досягнення вказаних цілей Урядом було обрано саме механізм зниження ставок портових зборів, який в кінцевому результаті мав здешевити транспортування продукції через морські порти, стимулюючи тим самим зовнішньоекономічну діяльність.

179.Вказане свідчать про те, що видання обвинуваченим Наказу №474 було спрямоване на реалізацію загальної політики Уряду щодо підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняних виробників та морських портів, здійснене обвинуваченим виходячи не з власних злочинних намірів, а виключно на виконання вимог Уряду, викладених спочатку у протокольному рішенні Уряду на засіданні КМУ від 06 вересня 2017 року, а потім і у Постанові №990 від 06 грудня 2017 року, які прямо зобов`язували підпорядковане йому Міністерство вжити заходів до зниження ставок портових зборів.

180.При цьому жоден зі свідків не повідомив суду відомостей, які змогли б прямо чи непрямо підтвердити версію прокурора про злочинний умисел і прихований мотив обвинуваченого на протиправне зменшення надходжень бюджету і будь-якими іншими доказами такий намір також не підтверджується. Крім того і прокурор в ході судового розгляду не змогла пояснити, у чому саме полягало внутрішнє злочинне спонукання обвинуваченого і якої мети він прагнув досягнути шляхом вчинення відповідного кримінального правопорушення.

181.З усього вищевикладеного не прослідковується злочинного наміру (бажання) обвинуваченого всупереч закону зменшувати надходження бюджету.

182.Таким чином, судом не встановлено, що обвинувачений усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння та бажав вчинити таке суспільно небезпечне діяння, а тому колегія суддів констатує відсутність ознак суб`єктивної сторони складу інкримінованого ОСОБА_1 злочину.

4)Чи відповідає об`єкт посягання ознакам безпосереднього об`єкту інкримінованого обвинуваченому злочину?

183.Безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 211 КК України, є суспільні відносини, що забезпечують функціонування бюджетної системи, зокрема, встановлений законом порядок зменшення надходжень бюджету та/або збільшення витрат бюджету.

184.Саме порушення вимог бюджетного законодавства щодо порядку встановлення надходжень та витрат бюджету ставить під загрозу охоронюваний цією нормою об`єкт.

185.Враховуючи, що судом встановлено відсутність будь-яких порушень вимог бюджетного законодавства при виданні Наказу №474, суд приходить до висновку що діями обвинуваченого не поставлено під загрозу та не завдано шкоди суспільним відносинам, охоронюваним ст. 211 КК України.

186.Таким чином, надавши на більшість з поставлених вище питань негативну відповідь, суд приходить до висновку про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_1 усіх ознак складу інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 211 КК України.

VII.Оцінка доказів.

Щодо визнання окремих доказів неналежними

187.Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

188.З огляду на це, будь-які матеріали мають подаватись до суду з обґрунтуванням їх належності, тобто таким чином, щоб суд міг встановити, яка саме інформація має доказове значення і на підтвердження яких саме обставин подано відповідний доказ і яким чином ці обставини стосуються предмета доказування.

189.Водночас, частина наданих сторонами матеріалів жодним чином не стосуються обставин, що входять до предмета доказування у даній справі, зокрема:

-Довідка спеціаліста Державної аудиторської служби України ОСОБА_13 від 17 квітня 2020 року (т. 4, а/с 17-37);

-Висновок науково-правової експертизи Інституту держави та права імені В.М. Корецького НАН України від 30 грудня 2020 року №126/250-е, виконаної на запит адвоката Пошиванюка Т.В. (т.5, а/с 75-88);

-Науково-консультативний висновок наукової експертизи Інституту права КНУ ім. Т.Г.Шевченка на звернення адвоката Пошиванюка Т.В. щодо тлумачення норм адміністративного та бюджетного законодавства (т. 5 а/с 94-102);

-Висновок експерта Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №9/22 від 29 травня 2020 року за результатами проведення судової економічної експертизи (т. 4, а/с 46-54).

190.У ході дослідження вказаних матеріалів судом встановлено, що вони не містять будь-яких відомостей, які б підтверджували чи спростовували обставини, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні.

191.Так, надана стороною обвинувачення довідка спеціаліста ДАСУ містить правову оцінку вчиненому діянню, оскільки вдаючись до тлумачення положень чинного законодавства, спеціаліст фактично встановлює кримінально-значимі ознаки інкримінованого обвинуваченому злочину та визначає осіб, які повинні нести встановлену законом відповідальність.

192.Так само і надані стороною захисту висновки наукових експертиз за своїм змістом не виконують завдань і не спрямовані на досягнення мети проведення експертиз у кримінальному провадженні та порушують законодавчо встановлену заборону на проведення експертиз для з`ясування питань права.

193.Тлумачення положень чинного законодавства з метою кваліфікації дій обвинуваченого не може відбуватись на підставі висновку експерта чи спеціаліста, натомість таким повноваженням наділений виключно суд, який на підставі повного і всебічного дослідження сукупності наданих йому доказів вирішує питання про узгодженість викладених в обвинувальному акті фактичних обставин справи із запропонованою прокурором правовою кваліфікацію вчиненого діяння.

194.За таких обставин вказані висновки наукових експертиз та довідка спеціаліста ДАСУ не можуть бути враховані судом в якості доказів на підтвердження обставин, що підлягають встановленню у цьому кримінальному провадженні.

195.Також суд відхиляє в якості доказу висновок судової економічної експертизи, оскільки за змістом поставлених перед експертом питань, метою її проведення було підтвердження висновків, викладених у вказаній вище довідці спеціаліста ДАСУ. При цьому вказана експертиза не містить будь-яких самостійних висновків щодо питань, які входять до предмету доказування у цьому кримінальному провадженні, про що свідчить зміст абз. 2 резолютивної частини висновку, у якому експерт зазначив: «визначення причин та підстав нанесеної матеріальної шкоди (збитків) лежить в юридичній площині, а отже виходить за межі спеціальних знань судового експерта з правом проведення судово-економічної експертизи».

196.Більше того, поставлене перед експертом питання щодо документального підтвердження збитків державі на суму 30 451 974, 61 грн. в результаті видання Наказу Мінінфраструктури №474, виходить за межі складу інкримінованого обвинуваченому злочину, який є формальним і для його доведення не потребується встановлення збитків чи завданої шкоди.

197.За таких обставин, суд визнає неналежним доказом висновок експерта Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №9/22 від 29 травня 2020 року за результатами проведення судової економічної експертизи.

Щодо доводів сторони захисту про недопустимість окремих доказів

198.У ході дослідження доказів наданих прокурором, сторона захисту неодноразово заявляла про недопустимість окремих доказів у зв`язку з порушенням стороною обвинувачення встановленого КПК України порядку їх збирання та використання під час судового розгляду.

199.Водночас, колегія суддів не вважає за доцільне оцінювати вказані доводи сторони захисту, оскільки це не зможе вплинути на кінцевий висновок суду про відсутність в діях обвинуваченого складу інкримінованого йому злочину.

VIII.Висновок суду щодо винуватості ОСОБА_1 .

200.За змістом ст. 2 КК України, особа може бути визнана винною лише, якщо буде доведено, що нею вчинено суспільно небезпечне діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України.

201.Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, підставою для закриття кримінального провадження є встановлення відсутності в діянні особи складу кримінального правопорушення.

202.Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 284 КПК України, якщо обставини, передбачені, зокрема? вказаним п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, виявляються під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

203.Так само і за змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у випадку встановлення підстави для закриття, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, суд ухвалює виправдувальний вирок.

204.Тож, оскільки судом встановлено відсутність в діях обвинуваченого обов`язкових елементів складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 211 КК України, а саме - об`єкту, об`єктивної і суб`єктивної сторони, суд, керуючись вказаними вище положеннями КПК України, визнає обвинуваченого ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, а пред`явлене йому обвинувачення - недоведеним.

IX.Вирішення інших питань.

1.Рішення щодо долі документів.

205.При ухваленні вироку, керуючись положеннями ч. 9 ст. 100 КПК України, суд має вирішити питання про долю документів, які були надані сторонами і долучені до матеріалів судової справи.

206.Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, колегія суддів вирішує залишити в матеріалах кримінального провадження.

207.При цьому суд звертає увагу, що відповідно до положень ч. 3 ст. 100 КПК України, за клопотанням володільця документів, суд може видати їх копії, а за необхідності - їх оригінали, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.

2.Рішення щодо розподілу процесуальних витрат.

208.Відповідно до вимог чинного Кримінального процесуального кодексу (ст. ст. 124, 368 КПК України) при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, суд повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі. Враховуючи ухвалення виправдувального вироку, витрати, пов`язані із проведенням експертиз, слід віднести на рахунок держави.

3.Речові докази суду для дослідження не надавались.

4.Запобіжні заходи не застосовувались.

5.Захід забезпечення у виді арешту майна не застосовувався.

6.Цивільний позов не заявлявся.

7.Спеціальна конфіскація не застосовується.

8.Підстави для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні.

9.Підстави для виплати винагороди викривачу відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 100, 124, 284, 368, 373-376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

1. ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 211 КК України, та виправдати у зв`язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення.

2.Витрати, пов`язані із проведенням судово-почеркознавчої експертизи, проведеної Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз СБ України та судово-економічної експертизи, проведеної Черкаським НДЕКЦ МВС України, на загальну суму 7 518, 48 грн. (сім тисяч п`ятсот вісімнадцять гривень сорок вісім копійок), віднести на рахунок держави.

3.Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.

4.Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

5.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

6.Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

7.Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку, ознайомитись із журналом судового засідання та подати до нього письмові зауваження.

Головуючий: Федоров О.В.

Судді: Задорожна Л.І.

Шкодін Я.В.