Документ № 100607757

Справа № 991/5538/21

Провадження №11-кп/991/81/21

УХВАЛА

12 жовтня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Панкулича В.І.,

суддів Боднара С.Б., Панаіда І.В.

за участю секретаря судового засідання Халітової І.В.

прокурора Перова А.В.

захисників Марфіна В.В., Калітенка С.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Марфіна Віталія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 13 вересня 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 52017000000000785 від 10.11.2017 по обвинуваченню ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.191 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

На розгляді Вищого антикорупційного суду знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що у вересні 2018 року, перебуваючи на території Одеської області, зловживаючи службовим становищем директора ТОВ «Агат 2016», діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , заволодів ввіреними йому тютюновими виробами, вартістю 13 464 281 грн, які визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 42017000000004293 від 17.11.2017 та були передані слідчим ГУ НП в Одеській області на відповідальне зберігання ТОВ «Агат 2016», незаконно їх відчуживши в повному обсязі, перемістивши без дозволу та відома слідчого підрозділу, яким розслідується кримінальне провадження.

ОСОБА_1 26.06.2019 залишив територію України в напрямку Республіки Туреччини та повернувся лише 08.09.2021 через контрольний пункт Кучурган зі сторони Молдови.

Детективом 25.07.2019 складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке за місцем його проживання вручене дружині - ОСОБА_5 .

У зв?язку з тим, що місце перебування ОСОБА_1 було невідоме, постановою детектива НАБУ від 31.07.2019 підозрюваного оголошено у розшук, а 07.08. 2019 - у міжнародний розшук.

Постановою прокурора від 12.09.2019 кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК зупинене у зв`язку із оголошенням його у розшук.

Цього ж дня постановою прокурора матеріали кримінального провадження № 52017000000000785 щодо ОСОБА_1 виділені в окреме провадження № 52019000000000816.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 17.10.2019 ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 липня 2020 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 .

Постановою прокурора від 20 липня 2020 року відновлено досудове розслідування у кримінальному провадженні. Матеріали досудових розслідувань № 52017000000000785 та № 52019000000000816 об`єднані в одне за номером № 52017000000000785.

Прокурор звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 із можливістю внесення застави у розмірі 13 000 000 гривень та з покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ст.194 КПК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13 вересня 2021 року клопотання прокурора задоволено частково. Застосовано до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з дня його фактичного затримання. Визначено обвинуваченому заставу у розмірі 1800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 086 000 (чотири мільйони вісімдесят шість тисяч) гривень, з покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зокрема: прибувати за кожним викликом до прокурора та суду; не відлучатися із місця, де він проживає; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утриматися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; здати на зберігання до відповідних органів Державної міграційної служби України паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, які надають право виїзду з України та в`їзду в Україну; носити електронний засіб контролю.

Цією ж ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання захисника Марфіна В.В. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 .

Ухвала мотивована обґрунтованістю обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджують надані в судовому засіданні матеріали кримінального провадження.

За висновком суду, прокурор у судовому засіданні довів ризик переховування обвинуваченого від суду, зокрема, з огляду на можливе вчинення ним особливо тяжкого корупційного злочину, тяжкість покарання за нього, наявність у ОСОБА_1 трикімнатної квартири в м. Одесі, документів для виїзду за кордон, факт неодноразового виїзду. Також обґрунтованим є ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.

Ризик знищення, ховання або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення не підтверджений у судовому засіданні.

Враховуючи обставини кримінального провадження застосування більш м`якого запобіжного заходу було б недостатнім для контролю за поведінкою обвинуваченого.

Визначаючи розмір застави, суд врахував майновий стан обвинуваченого, наявність квартири у м. Одесі та визначив її у розмірі 1800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 086 000 (чотири мільйони вісімдесят шість тисяч) гривень.

На вказану ухвалу суду захисник подав апеляційну скаргу з доповненнями, просить її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді застави в розмірі, визначеному для особливо тяжких злочинів, а саме від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб або інший більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Захисник зазначає про відсутність доказів, які б підтверджували причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України.

Наведені прокурором ризики, передбачені ст.177 КПК України не доведені, обвинуваченому не має сенсу переховуватись від суду, оскільки 08.09.2021 він вільно перетнув кордон за своїм закордонним паспортом. З моменту в`їзду на територію України перебував у своєму домоволодінні, ознайомившись з документами, які надійшли на його адресу, зрозумів, що є обвинуваченим у кримінальному провадженні, добровільно з`явився на підготовче судове засідання Вищого антикорупційного суду.

Недоведеним є ризик незаконного впливу ОСОБА_1 на свідків, інших обвинувачених, експерта, спеціаліста, оскільки у кримінальному провадженні вони всі допитані, з більшістю свідків обвинувачений не знайомий. Крім того, у кримінальному провадженні ОСОБА_1 не є організатором кримінального правопорушення, що свідчить про відсутність будь-якого впливу на свідків та інших обвинувачених.

Також вказує, що визначений розмір застави є завідомо непомірним для його підзахисного, оскільки матеріальний стан обвинуваченого не дозволяє сплатити заставу в такому розмірі. Наразі ОСОБА_1 разом зі своєю сім?єю проживає в орендованій квартирі, жодного нерухомого майна та доходів не має.

За твердженням сторони захисту судом належно не проаналізовано можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, які були б достатніми для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та уникнення передбачених КПК України ризиків.

Враховуючи, що ОСОБА_1 раніше не судимий, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, на його утриманні перебуває дружина та донька, обвинувачення його не підтверджено належними доказами, сторона захисту вважає, що судом необґрунтовано обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням непомірної застави.

За результатами розгляду апеляційної скарги з участю прокурора, обвинуваченого та його захисника колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При застосуванні запобіжного заходу необхідно врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та ризиків, які дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, а також обґрунтувати неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Частково задовольняючи клопотання прокурора та застосовуючи до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, суд виходив з того, що він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України та наявні ризики переховування від суду та незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених у кримінальному провадженні. При цьому, суд врахував, що обставини кримінального правопорушення, розмір шкоди в сумі 13 464 281 гривень, попередня поведінка обвинуваченого виключає можливість застосування до нього більш м`якого виду запобіжного заходу, оскільки він не зможе в достатній мірі запобігти встановленим ризикам.

Зазначені висновки суд належно обґрунтував матеріалами клопотання.

Доводи сторони захисту відносно того, що ОСОБА_1 не може здійснити вплив на свідків та інших обвинувачених у кримінальному провадженні з огляду на те, що вони вже були допитані на стадії досудового розслідування, є безпідставними, оскільки суд досліджує докази безпосередньо, а тому залишається ризик впливу на свідків та інших обвинувачених під час розгляду судом справи по суті.

Твердження про неврахування судом відсутності у ОСОБА_1 судимостей, його стійких соціальних зав`язків, позитивних характеристик як підстави для застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, колегія суддів відхиляє та вважає, що наведені обставини були враховані в достатній мірі під час розгляду клопотання прокурора.

За наявності встановлених ризиків, які виправдовують обмеження права обвинуваченого перебувати на волі, враховуючи стадію судового розгляду, колегія суддів погоджується з висновками суду в частині обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_1 та необхідності застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з матеріалів провадження, суд, врахувавши обставини кримінального правопорушення, майновий стан обвинуваченого та його родини, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, визначив ОСОБА_1 заставу в сумі 1800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 086 000 (чотири мільйони вісімдесят шість тисяч) гривень.

При цьому, визначаючи заставу у такому розмірі, суд, серед іншого, виходив з того, що обвинуваченому належить на праві власності трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час апеляційного розгляду захисник Марфін В.В. надав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, копію договору купівлі-продажу квартири від 19.11.2015.

Дослідивши ці докази в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що вказана квартира була продана ОСОБА_1 в 2015 році громадянці України ОСОБА_8 та на даний час йому на праві власності не належить. Розбіжності у витягах з реєстру речових прав на нерухоме майно, наданих прокурором у суді першої інстанції та захисником в ході апеляційного розгляду пов`язані з тим, що запити на пошук інформації щодо власника зазначеного об`єкту нерухомості зроблені на різні прізвища, зокрема, органом досудового розслідування щодо ОСОБА_1 , а захисником стосовно фізичної особи ОСОБА_8 .

Колегія суддів не може не врахувати зазначену обставину, на яку послався суд в обґрунтування свого рішення та врахував її при визначенні розміру застави, а тому дійшла висновку про необхідність зменшення розміру застави до 1300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 951 000 (два мільйони д`евятсот п`ятдесят одну тисячу) гривень. Вважає, що такий розмір застави буде помірним для обвинуваченого та достатнім для запобігання ризикам і забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Керуючись статтями 177, 178, 182, 407, 418 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 13 вересня 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 52017000000000785 від 10.11.2017 у частині визначення застави у розмірі 1800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 086 000 (чотири мільйони вісімдесят шість тисяч) гривень, скасувати та постановити в цій частині нову.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_1 заставу в розмірі 1300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 951 000 (два мільйони д`евятсот п`ятдесят одну тисячу) гривень.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. І. Панкулич

Судді С. Б. Боднар

І. В. Панаід