- Головуюча суддя (АП ВАКС): Чорна В.В.
- Захисник/адвокат : Солодко Є.В.
справа № 991/6920/21
провадження № 11-сс/991/665/21
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
Іменем України
27 жовтня 2021 року місто Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Чорна В.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги адвоката Солодка Євгена Вікторовича - захисника ОСОБА_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні № 52017000000000361, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.06.2017 року, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.10.2021 р., -
в с т а н о в и л а:
26 жовтня 2021 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку в той же день передано судді-доповідачу.
З апеляційної скарги встановлено, що оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 11.10.2021 р. відкрито провадження за скаргою адвоката Солодка Є.В. в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), що полягає у не розгляді клопотання про проведення процесуальних дій у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 р.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування вищезазначеної ухвали, оскільки остання не відповідає змісту скарги захисника Солодка Є.В. від 07.10.2021 р. та постановлена без належного дослідження слідчим суддею матеріалів скарги, та постановлення нової ухвали про відкриття провадження за скаргою, але з інших підстав.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначив, що 07.10.2021 року він, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність детективів НАБУ, що полягає у неприпиненні міжнародного розшуку ОСОБА_1 в межах кримінального провадження № 52017000000000361, у якій просив слідчого суддю зобов`язати детективів НАБУ вчинити наступні дії: 1) припинити розшук ОСОБА_1 ; 2) скласти постанову про припинення розшуку останньої; 3) внести до ЄРДР в межах кримінального провадження № 52017000000000361 відомості про припинення здійснення розшуку ОСОБА_1 ; 4) відновити досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361. Втім, отримавши копію ухвали від 11.10.2021 р. та ознайомившись з її змістом, захисник встановив невідповідність відомостей, наведених в ухвалі, змісту скарги, з якою він звернувся до слідчого судді. Зокрема, за змістом оскаржуваної ухвали, слідчим суддею відкрито провадження за його скаргою на бездіяльність детектива НАБУ, що полягає у не розгляді клопотання про проведення процесуальних дій у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 р., натомість, він звертався до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність детектива НАБУ, що полягає у неприпиненні міжнародного розшуку ОСОБА_1 . За твердженням апелянта, слідчий суддя, постановляючи оскаржувану ухвалу, не надав правильної оцінки доказам та не з`ясував фактичні обставини, та як наслідок - дійшов хибних висновків щодо предмету оскарження.
Обґрунтовуючи наявність підстав для апеляційного перегляду ухвали, захисник Солодко Є.В. посилається на положення ст. 24 КПК України «Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності», а також на ч. 3 ст. 392 КПК України, якою визначено, що ухвали слідчого судді можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом. Крім того, посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р., у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» від 27.09.2001 р., тощо, в контексті визначення обґрунтованості та вмотивованості рішення, як-то: призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, а вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Крім того, в апеляційній скарзі зазначається про істотні порушення норм КПК України, допущені слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали, що полягають у неналежному дослідженні матеріалів скарги.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали, надані на її обґрунтування, суддею-доповідачем встановлено підстави для відмови у відкритті провадження за даною апеляційною скаргою, виходячи з наступного.
Так, відповідно до положень ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано Главою 26 КПК. Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, наведено в ч. 1, ч. 2 ст. 309 КПК України.
Це ухвали, які стосуються обмеження свободи та особистої недоторканості, арешту майна, тимчасового доступу до певних речей і документів, відсторонення від посади, а також ухвали про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування, про закриття кримінального провадження на підставі ч. 9 ст. 284 цього Кодексу, про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Наведений перелік свідчить, що законодавцем забезпечено можливість апеляційного оскарження під час досудового розслідування тих рішень слідчих суддів, які стосуються застосування заходів забезпечення кримінального провадження або найбільше зачіпають права та свободи особи. Такий підхід відповідає за своїм змістом правовій природі судового контролю під час досудового розслідування, який обумовлюється потребою учасників кримінального провадження в отриманні невідкладного судового захисту їх прав, свобод та інтересів.
Встановлення законодавцем обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення розумного балансу між ефективністю досудового розслідування і здійсненням дієвого судового контролю у разі обмеження чи порушення прав і законних інтересів осіб.
Ухвала слідчого судді про відкриття провадження за скаргою відсутня у зазначеному переліку, а отже, її оскарження в апеляційному порядку кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Відсутність оскаржуваної ухвали у переліку ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 309 КПК України, є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України.
Суддя-доповідач зазначає, що апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, оскарження якої не передбачено КПК України, яка перешкоджає реалізації прав або повноважень однієї із сторін кримінального провадження, дійсно має бути забезпечено, оскільки інакше така сторона буде позбавлена можливості реалізувати свою процесуальну волю. Однак, оскаржувану ухвалу не можна вважати подібною до тих, яка має негативні наслідки і перешкоджає реалізації прав або повноважень сторони захисту. Навпаки, ухвалою слідчого судді від 11.10.2021 р. відкрито провадження за скаргою захисника Солодка Є.В. та призначено її до розгляду.
Верховний Суд також неодноразово наголошував, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, тож Кримінальний процесуальний кодекс України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку. Зазначений висновок кореспондується з рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2010 р. № 3-рп/2010 у справі щодо офіційного тлумачення положення п. 18 ч. 1 ст. 293 ЦПК України у взаємозв`язку зі ст. 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду), в якому Конституційний суд, розглядаючи положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, дійшов висновку, що апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження.
У постановах від 17.10.2018 р. (справа № 646/5552/17) та від 28.02.2019 р. (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).
Отже, за наявності у кримінальному процесуальному законі виключного переліку ухвал слідчих суддів, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування, з наданням можливості оскарження інших рішень слідчого судді на стадії підготовчого провадження, підстави для відкриття апеляційного провадження у даному випадку - відсутні.
При прийнятті рішення суддя-доповідач враховує також позицію Європейського суду з прав людини щодо умов прийнятності апеляційної скарги.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що держава має право встановити певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати самої сутності цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (п. 57 Рішення від 28.05.1985 р. у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства», п. 96 Рішення від 13.02.2001 р. у справі «Кромбах проти Франції»). У Рішенні Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 р. у справі «Мельник проти України» зазначено, що спосіб, у який ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також повинні бути взяті до уваги норми внутрішнього законодавства.
В даному випадку, обмеження на апеляційне оскарження, встановлені національним законодавством, мають розумну пропорційність та не порушують загальні права та свободи особи.
При цьому, не приймаються посилання захисника в обґрунтування своїх вимог на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р., у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» від 27.09.2001 р., оскільки відображені у них правові висновки сформовані Судом за принципово інших обставин. Посилання апелянта на загальні засади кримінального провадження як на підставу для апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали слідчого судді всупереч передбаченим кримінальним процесуальним законом обмеженням також не є обґрунтованими з підстав, наведених вище.
З урахуванням викладеного, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника Солодка Є.В. на ухвалу слідчого судді від 11.10.2021 р. слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 309, 369-372, 399, 418, 532 КПК України, -
п о с т а н о в и л а:
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката Солодка Євгена Вікторовича - захисника підозрюваної ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.10.2021 р. - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя В.В. Чорна