Документ № 100625523

Справа № 991/5524/21

Провадження 1-кп/991/44/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гавриленко Т.Г.

суддів Сікори К.О.,

Танасевич О.В.

за участі:

секретаря судового засідання Чеботаренка А.П.

прокурора Перова А.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

його захисника, адвоката Бірюч О.В.

обвинуваченого ОСОБА_2

його захисників, адвокатів Шевченка О.Б.,

Фаренюка О.С.

третьої особи, щодо майна якої

вирішується питання про арешт майна ОСОБА_3

представника третьої особи, щодо майна

якої вирішується питання про арешт майна,

адвоката Сороновича А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві клопотання представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, адвоката Сороновича А.А., який діє в інтересах ОСОБА_3 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020000000001458 від 06.08.2020, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України,

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

I.Історія провадження

1.1 На розгляді Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали кримінального провадження.

1.2 02.09.2021 до суду надійшло клопотання представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, адвоката Сороновича А.А., який діє в інтересах ОСОБА_3 , про скасування арешту мобільних телефонів.

У поданому клопотанні Соронович А.А. просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.10.2020 на речі, вилучені під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , а саме на мобільні телефони «Apple iPhone» IMEI НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , повернувши їх власнику ОСОБА_3 .

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що вказані мобільні пристрої належать на праві власності ОСОБА_3 , а вилучені вони були з помешкання, де проживає обвинувачений ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 є помічником останнього і у день проведення обшуку, тобто 18.09.2020, перебував у зазначеному житлі, де їх залишив. При цьому, оскільки ОСОБА_3 не набув будь-якого процесуального статусу у цьому кримінальному провадженні, то належні йому мобільні телефони не мають доказового значення.

Крім того, адвокат Соронович А.А. зазначив, що доступ до внутрішньої пам`яті цих мобільних телефонів не здійснювався через необхідність подолання системи логічного захисту у вигляді паролю, що унеможливлює в подальшому використання стороною обвинувачення відомостей, які містяться на них, як на докази. Виходячи з викладеного, на теперішній час відпали підстави для продовження застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту наведеного майна.

Стосовно попередніх спроб повернути вилучені мобільні телефони у клопотанні зазначено, що такі заходи не вживались з огляду на стадію кримінального провадження, яка вимагала від учасників збереження таємниці досудового розслідування. А тому, оскільки ОСОБА_3 не був учасником кримінального провадження, то він не мав процесуальної можливості ознайомитись з матеріалами судової справи № 991/7974/20. Також у клопотанні зазначено, що ухвала слідчого судді про арешт мобільних телефонів була відсутня у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

На підтвердження викладених у клопотанні доводів Соронович А.А. надав: роздруківку з офіційного сайту Верховної Ради України - профайл народного депутата України ОСОБА_1 ; витяг з Єдиного державного реєстру судових рішень; копію клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

ІІ. Позиції сторін судового провадження

2.1 У судовому засіданні представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, адвокат Соронович А.А., клопотання підтримав та надав суду додаткові документи: копію гарантійного талону, квитанції та ксерокопію бокової панелі коробки з-під мобільного терміналу.

2.2 Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, ОСОБА_3 , клопотання свого представника також підтримав та повідомив, що помічником народного депутата ОСОБА_1 став у вересні 2019 року. Вказані мобільні телефони приніс у помешкання ОСОБА_1 18.09.2020 з метою їх перепродажу останньому. Зазначив, що sim-карти у цих телефонах були відсутні.

2.3 Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник, адвокат Бірюч О.В., клопотання підтримали та вказали, що вміст цих мобільних телефонів як доказів стороні захисту не відкривався, тому продовження дії цього заходу забезпечення кримінального провадження не має ніякого процесуального значення.

2.4 Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисники клопотання підтримали. Вважали, що ці мобільні телефони не є доказами, тому потреба у застосуванні арешту відпала.

2.5 Прокурор щодо заявленого клопотання заперечував та зазначив, що під час досудового розслідування було встановлено, що обмін інформацією з метою вчинення кримінальних правопорушень здійснювався за допомогою телефонів, у зв`язку з чим віднайдені в ході обшуку мобільні пристрої були вилучені і в подальшому визнані речовими доказами. Підтвердив, що доступ до вмісту цих телефонів не вдалось отримати через встановлення на них паролю, однак орган досудового розслідування вживає заходи, направлені на подолання системи логічного захисту шляхом залучення відповідних спеціалістів. Вважав, що висновки про відсутність у цих телефонах інформації, що має значення для досудового розслідування, є передчасними.

ІІІ. Мотиви та обґрунтування суду

3.1 Заслухавши думку учасників судового засідання, проаналізувавши доводи поданого клопотання, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості кримінального провадження.

В силу вимог ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

3.2 Судом встановлено, що постановою від 19.09.2020 мобільні телефони «Apple iPhone» IMEI НОМЕР_1 та «Apple iPhone» IMEI НОМЕР_2 визнано речовими доказами (т. 1, а.с. 46-65).

Відповідно до ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.10.2020 на зазначені мобільні телефони накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів (т. 6, а.с. 40-57).

22.07.2021 обвинуваченому ОСОБА_1 та його захиснику, адвокату Бірюч О.В., наданий доступ до цих речових доказів (т. 6, а.с. 58-73).

Як повідомив в судовому засіданні прокурор, вилучені в ході обшуку мобільні телефони «Apple iPhone» IMEI НОМЕР_1 та IMEI НОМЕР_2 зберегли на собі сліди вчинення кримінальних правопорушень, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що підлягають встановленню у цьому кримінальному провадженні.

Натомість, адвокат Соронович А.А., а також захисник обвинуваченого ОСОБА_1 , адвокат Бірюч О.В., вказували на протилежне, зокрема, що належні ОСОБА_3 мобільні телефони не мають доказового значення.

Колегія суддів враховує, що на теперішній час вказане кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, однак стадія долучення і дослідження доказів ще не розпочалась. Отже, надати оцінку обґрунтованості визнання вилучених мобільних телефонів речовими доказами, а також встановити зв`язок між цими матеріальними об`єктами і здійснюваним кримінальним провадженням суд наразі позбавлений можливості.

Водночас, згідно з поясненнями прокурора орган досудового розслідування продовжує вживати заходи, спрямовані на подолання систем логічного захисту цих мобільних телефонів, що перешкоджає проведенню необхідних експертних досліджень.

У контексті цих пояснень суд бере до уваги, що арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму збереження доказів.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 22 КПК України забезпечення сторонам можливості реалізувати право на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів є прямим обов`язком суду.

З огляду на регламентовану законом заборону вчиняти певні дії щодо доказів, а також положення, які передбачають, що судовий розгляд повинен здійснюватися у змагальній процедурі, яка передбачає вільне обрання сторонами засобів і способу доведення перед судом своїх правових позицій, колегія суддів доходить висновку, що потреба в арешті вилучених в ході обшуку мобільних телефонів не відпала.

3.3 Слід також зазначити, що за змістом ч. 11 ст. 290 КПК України сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Тобто, зібрані сторонами додаткові матеріали можуть відкриватись протилежній не лише по завершенню досудового розслідування, але й під час судового розгляду.

У клопотанні необхідність скасування арешту мобільних телефонів Соронович А.А. також пов`язував з тим, що сторона обвинувачення в ході судового розгляду не зможе посилатись як на доказ на відомості, що містяться на таких телефонах у зв`язку з тим, що стороні захисту не надавався доступу до внутрішньої пам`яті цих мобільних телефонів.

На переконання суду, такі доводи ґрунтуються на вільному тлумаченні закону та суперечать точному змісту ч. 11 ст. 290 КПК України, оскільки зібрані додаткові матеріали можуть відкриватись протилежній стороні у тому числі під час судового розгляду.

Крім того, внутрішня пам`ять мобільного телефону є складовою самого пристрою і його невід`ємною частиною. Відтак, оскільки стороні захисту був наданий доступ до самих мобільних телефонів як до речових доказів, то цим призюмується надання доступу й до його складових, у тому числі до його внутрішньої пам`яті.

3.4 Зрештою, в силу вимог п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Оскільки арештовані мобільні телефони були визнані речовими доказами, то без їх безпосереднього дослідження суд не в змозі вирішити їх долю. У зв`язку з цим питання про повернення цих речей та встановлення їх дійсних власників (законних володільців) є передчасним.

3.5 Враховуючи вищевикладені мотиви, колегія суддів доходить висновку, що в задоволенні клопотання Сороновича А.А. належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 369, 372, 376 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні клопотання представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, адвоката Сороновича А.А., який діє в інтересах ОСОБА_3 , - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий суддя Т.Г. Гавриленко

Судді К.О. Сікора

О.В. Танасевич