- Головуючий суддя (АП ВАКС): Панкулич В.І.
- Суддя (АП ВАКС): Боднар С.Б., Семенников О.Ю.
- Секретар : Халітовій І.В.
- Захисник/адвокат : Весніна С.О.
- Прокурор : Корзун В.С.
Справа № 991/6536/21
Провадження №11-сс/991/637/21
У Х В А Л А
27 жовтня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді Панкулича В.І.,
суддів Боднара С.Б., Семенникова О.Ю.
за участю секретаря судового засідання Халітової І.В.
прокурора Корзуна В.С.
представника власника майна Весніна С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника власника майна, адвоката Весніна С.О., на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 вересня 2021 року про арешт майна підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42016040010000006 від 11.01.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191; ч. 4 ст. 191; ч. 2 ст. 364; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364; ч. 3 ст. 209 КК України,
В С Т А Н О В И Л А:
Національним антикорупційним бюро України розслідуються обставини того, що службові особи ДП «Науково-виробниче об`єднання «Павлоградський хімічний завод» у змові з представниками ТОВ «Укрспецхім», ТОВ «Укрспецхем» та ТОВ «Зоря», з метою отримання останніми неправомірної вигоди, у 2011 році створили умови для укладення договорів поставки вибухових речовин не з кінцевими споживачами продукції ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» та ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», а з вказаними суб`єктами господарювання-посередниками. Зокрема, Павлоградський хімічний завод як виробник систематично подавав для участі в тендерах кінцевих споживачів комерційні пропозиції з вищими цінами, ніж пропонували посередники.
ОСОБА_1 , будучи генеральним директором ДП «Науково-виробниче об`єднання «Павлоградський хімічний завод», діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з метою одержання неправомірної вигоди ТОВ «Укрспецхім», ТОВ «Укрспецхем» та ТОВ «НВП «Зоря», використав своє службове становище всупереч інтересам служби шляхом безпосереднього підписання протягом 2011-2016 років договорів поставки, додаткових угод, специфікацій до них та інших документів, а також шляхом впливу на підлеглих працівників у вигляді надання відповідних інструкцій та вказівок, що мало наслідком укладення наведених непрямих договорів поставки з посередницькими структурами та спричинило тяжкі наслідки у вигляді недоотримання державним підприємством належного йому прибутку в розмірі 43 312 663,15 гривень (без ПДВ).
Прокурор звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про арешт частини майна ОСОБА_1 у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме: 1/2 частини квартири, площею 55,3 м?, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2365636612101. Право власності на квартиру зареєстроване за ОСОБА_2 .
Метою арешту частини квартири є забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, як передбачено п.4 ч.2 ст. 170 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 вересня 2021 року клопотання прокурора задоволено, накладено арешт на 1/2 частину у праві власності на квартиру, що належить ОСОБА_1 , встановлено заборону на відчуження цього майна.
Ухвала мотивована обґрунтованістю підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується наданими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження.
Розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, вчиненим ОСОБА_1 , становить 43 312 663,15 гривень, що підтверджується висновками судово-економічних експертиз від 22.11.2018 та 07.05.2021.
Вартість квартири, зареєстрованої на ОСОБА_2 , яка була нею придбана на підставі договору про заміну сторони в Договорі про пайову участь в обслуговуючому кооперативі № 1/1-17-02 від 17 лютого 2017 року за 298 600 гривень, є нижчою за розмір матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, що відповідає положенням ч.8 ст.170 КПК України щодо співмірності вартості майна розміру заподіяної шкоди.
Обставин належності квартири ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності слідчим суддею не встановлено.
Оскільки прокурор в судовому засіданні не довів, що ОСОБА_2 як особа, яка не є підозрюваною у кримінальному провадженні, набула майно безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 КК України, слідчий суддя відповідно до положень ч.6 ст.170 КПК України наклав арешт тільки на майно підозрюваного, тобто на 1/2 частину квартири, враховуючи загальне правило про рівність часток співвласників в об`єктах спільної сумісної власності подружжя.
Не погодившись з ухвалою, адвокат Веснін С.О. в інтересах дружини підозрюваного подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Вказує на те, що ОСОБА_2 не є підозрюваною у даному кримінальному провадженні, арешт на її майно може бути накладено тільки у випадку, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України, як передбачено ч.4 ст.170 КПК України.
Жодних доказів того, що арештоване майно відповідає будь-якій з ознак, наведених вище, прокурор в судовому засіданні не надав, тому накладення арешту на квартиру ОСОБА_2 не відповідає вимогам закону.
Вважає, що слідчий суддя дійшов помилкового висновку про належність квартири на праві спільної сумісної власності як подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на ст.60 СК України, яка встановлює, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Адвокат зазначає, що ОСОБА_2 є фізичною особою підприємцем та засновником ТОВ «Бриз Тревел Україна», загальний сукупний дохід якого за 2015-2020 роки склав 2 199 187 гривень. Окрім доходів від підприємницької діяльності, коштів на депозитних рахунках в АТ «Альфа-Банк» в сумі 97 247 доларів США, 16 101 євро та 140 000 гривень, в 2019 році ОСОБА_2 за договором позики позичила у своєї матері ОСОБА_3 кошти в розмірі 7 000 000 гривень.
Квартира, на яку накладено арешт, була придбана ОСОБА_2 17 травня 2021 року на підставі договору про заміну сторони в Договорі про пайову участь в обслуговуючому кооперативі № 1/1-17-02 від 17 лютого 2017 року за 298 600 гривень.
Документально підтверджена можливість придбати квартиру за вказану ціну, а також нотаріально посвідчена заява ОСОБА_1 , якою він підтвердив, що кошти на купівлю квартири є її особистою приватною власністю, свідчать про те, що слідчий суддя, накладаючи арешт на 1/2 частину квартири, неправильно визначив її правовий статус як спільної сумісної власності подружжя.
Також захисник просив поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, оскільки він не брав участі у розгляді клопотання про арешт майна, а повний текст ухвали слідчого судді отримав лише 08.10.2021.
За результатами розгляду апеляційної скарги з участю прокурора, представника власника майна колегія суддів дійшла таких висновків.
Строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді пропущений адвокатом з поважних причин (відсутність повного тексту судового рішення, яке оскаржено у п`ятиденний строк з моменту отримання його копії), а тому наявні достатні підстави для його поновлення.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Згідно з ч.6 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Як передбачено ч.8 ст.170 КПК України, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Відповідно до ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди слідчий суддя, зокрема, повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування на час застосування заходу забезпечення кримінального провадження обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.28 ч. 2 ст. 364 КК України.
Цей стандарт доказування не вимагає існування доказів, достатніх для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку. Якщо слідчий суддя, ретельно дослідивши матеріали кримінального провадження, дійде висновку про ймовірність вчинення особою кримінального правопорушення, підозра вважається обґрунтованою.
Згідно з висновками судово-економічних експертиз від 22.11.2018 та 07.05.2021 ДП «Науково-виробниче об`єднання «Павлоградський хімічний завод» під час реалізації промислових вибухових матеріалів у період 2011-2016 років недоотримало належний йому прибуток в розмірі 43 312 663,15 гривень (без ПДВ), що є тяжкими наслідками.
ОСОБА_1 як генеральний директор безпосередньо підписував протягом 2011-2016 років договори поставки, додаткові угоди, специфікації до них та інші документи, надавав інструкції та вказівки підлеглим працівникам щодо реалізації продукції посередницьким структурам.
Наведені дані свідчать про ймовірність зловживання ОСОБА_1 службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для інших юридичних осіб.
Вартість квартири, зареєстрованої на ОСОБА_2 , є нижчою за розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, тобто, відповідає критерію співрозмірності, передбаченому ч.8 ст.170 КПК України.
Враховуючи розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, обмеження права власності ОСОБА_1 є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження щодо забезпечення відшкодування шкоди від вчинення злочину.
Доводи адвоката про неможливість накладення арешту на майно з огляду на положення ч.4 ст. 170 КПК України, колегія суддів відхиляє, оскільки арешт накладався не з метою конфіскації чи спеціальної конфіскації, а з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, і стосується частини у спільному майні, яка належить підозрюваному.
Колегія суддів відхиляє доводи про те, що квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_2 . Дійсно, відповідно до доказів, наданих адвокатом під час розгляду клопотання прокурора про арешт майна, ОСОБА_2 як суб`єкт підприємницької діяльності мала змогу придбати нерухоме майно. Водночас, дохід від підприємницької діяльності одного з подружжя згідно з положеннями ст.60 СК України є їх спільною сумісною власністю. Нотаріально посвідчена заява ОСОБА_1 про те, що дружина придбала нерухоме майно за власні кошти, цього факту не спростовує. Запозичення одним із подружжя коштів у третьої особи та використання їх для придбання майна також не є підставою для виникнення права особистої власності на придбане майно.
Враховуючи наведене, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про арешт майна слід залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката - без задоволення.
Керуючись статтями 170-173, 407, 418 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення задовольнити. Строк поновити.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 вересня 2021 року про арешт майна залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. І. Панкулич
Судді С. Б. Боднар
О.Ю. Семенников