Документ № 100975104

Справа № 991/7353/21

Провадження 1-кс/991/7458/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мовчан Н.В., за участю секретаря судового засідання Черевач І.І., підозрюваного ОСОБА_1 , захисників Федоренка І.Л., Лазаренко А.С., прокурора Пономаренка В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Федоренка Ігоря Люсиковича про зміну запобіжного заходу, поданого у межах кримінального провадження № 52017000000000365 від 02.06.2017 ,

УСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання, у якому захисник Федоренко І.Л. просив змінити застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід на більш м`який, шляхом зменшення розміру застави та встановлення її в розмірі 34 000 000 гривень.

В обґрунтування клопотання захисник зазначив, що детективами Національного антикорупційного бюро України за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури завершено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02.06.2017, про що 30.04.2020 повідомлено ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

31 жовтня 2019 року ОСОБА_1 вручене повідомлення про підозру, після чого він набув відповідні процесуальні права та обов`язки підозрюваного у кримінальному провадженні.

07 листопада 2019 року Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду застосувала до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, одночасно встановивши альтернативний розмір застави 90 000 000 грн із покладенням на підозрюваного окремих процесуальних обов`язків.

Як зазначає захисник досудове розслідування за фактом розтрати коштів Філії «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Українська залізниця» (далі - Філії «ЦЗВ» ПАТ «Українська залізниця») внаслідок закупівлі Філією стрілочної продукції виробництва ПАТ «Дніпропетровський стрілочний завод» у ТОВ «Арго» за результатами відкритих торгів, в організації якої підозрюється ОСОБА_1 , здійснюється детективами Національного бюро ще з 31.05.2016 (спочатку в рамках кримінального провадження № 52016000000000089 від 31.03.2016, потім в рамках провадження № 52017000000000365 від 02.06.2017, виділеного з № 52016000000000089), впродовж більше ніж п`яти років.

Тобто, ОСОБА_1 ще з 2016 року обізнаний про те, що детективами Національного антикорупційного бюро здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, в рамках якого перевіряється його причетність до протиправних діянь, а наприкінці 2018 року йому вже було відомо про набуття статусу підозрюваного з високою долею вірогідності. Незважаючи на це ОСОБА_1 не вчиняв будь-яких дій щодо переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню, а демонстрував зацікавленість у належній процесуальній поведінці і доведеності непричетності до інкримінованих кримінальних правопорушень.

Сторона захисту переконана у необхідності ініціювати розгляд слідчим суддею Вищого антикорупційного суду клопотання про зміну застосованого до ОСОБА_1 запобіжного заходу з огляду на наявність обставин, які змінилися, а також наявність обставин, які існували, але не були відомі стороні захисту на час застосування Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду від 07.11.2019 запобіжного заходу до ОСОБА_1 .

Захисник зазначає, що застосовуючи до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також визначаючи розмір застави, колегія суддів апеляційної палати Вищого антикорупційного суду виходила із нібито наявності ризику ймовірного переховування від органу досудового розслідування або/та суду, а також ризику незаконного впливу на свідків.

В обгрунтування того, що наразі ризик переховування не існує, захисник посилається на те, що після 29.04.2020 строк дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_1 , закінчився, йому, зокрема, повернуто паспорти для виїзду за кордон України. Незважаючи на це, ОСОБА_1 не вчиняв дій щодо переховування за межами України, що підтверджує відсутність намірів з його боку на втечу. Звертає увагу, на п. 117 ухвали АП Вищого антикорупційного суду від 07.11.2019 та зазначає, що тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку підтверджують ризик переховування на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності. Акцентує увагу на зміні майнового стану підозрюваного, який також був врахований при перевірці наявності ризику переховування та визначенні розміру застави, а саме: підозрюваний розірвав шлюб, що стало наслідком поділу майна подружжя, змінився розмір його доходів. На підставі наведенних обставин стверджує, що належна процесуальна поведінка підозрюваного впродовж тривалого часу досудового розслідування цілком нівелює ризик переховування.

Щодо відсутності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні захисник зазначає, що на день звернення із цим клопотанням сторона захисту ОСОБА_1 на виконання вимог ст. 290 КПК України ознайомилась із показами усіх осіб, які зазначалися про покладенні на підозрюваного обов`язку утримуватись від спілкування щодо обставин кримінального провадження, а саме: із громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , та дійшла висновку, про відсутність в них фактичних даних, які є предметом доказування в даному кримінальному провадженні та викривають злочинну діяльність ОСОБА_1 , підтверджують фактичні обставини, викладені у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри від 21.04.2020. більше того, будь-яких фактів впливу на свідків з боку ОСОБА_1 не зафіксовано. Звертає увагу захисник, що наведені обставини виключають ризик впливу на свідків, які вже допитано, а також вплив на інших осіб, оскільки, досудове розслідування у кримінальному провадженні завершене.

Захисник Федоренко І.Л. зазначає, що підозра, про яку повідомлено ОСОБА_1 , є необґрунтованою, оскільки виходить з ймовірності/припущення того, що ОСОБА_1 організував та керував заволодіння коштами філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» шляхом 1) організував закупівлю стрілочної продукції; 2) організував закупівлю стрілочної продукції не безпосередньо у виробника ПАТ «ДнСЗ», що за припущенням сторони обвинувачення мало би гарантувати її закупівлю за цінами, які є нижчими, ніж визначені в договорі, укладеному за результатами відкритої конкурсної закупівлі між Філією «ЦЗВ» та ТОВ «Арго»; 3) організував закупівлю стрілочної продукції за «завищеними цінами», чого, за припущенням сторони обвинувачення, можна було б безумовно уникнути, закуповуючи продукцію безпосередньо у ПАТ «ДнСЗ»; 4) організував закупівлю стрілочної продукції із залученням «підконтрольних» підприємств з метою заволодіння коштами Філії «ЦЗВ».

За твердженням захисника у матеріалах кримінального провадження відсутні факти, що вказують на вчинення саме ОСОБА_1 таких дій, у співучасті з іншими підозрюваними, та які обумовлювались метою заволодіння. Зокрема, сторона захисту стверджує, що у матеріалах кримінального провадження відсутній висновок експерта на підтвердження наявності та розміру матеріальних збитків (шкоди) , водночас такий елемент об`єктивної сторони кримінального правопорушення , передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, як "безоплатне" вилучення майна, не доведений і не встановлений висновком експерта. Зазначає, що висновок судово-економічної експертизи судового експерта КНДІСЕ ОСОБА_27 № 23561/17-45 від 18.01.2018 не підтверджує спричинення збитків Філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» внаслідок закупівлі товарів у ТОВ «Арго», адже за результатами його перевірки (рецензування) зроблено висновок про необ`єктивність проведеної експертизи та методичні порушення під час її проведення. Стороною захисту ініційовано проведення судово-економічної експертизи, за результатами якої судовим експертом ОСОБА_28 складено висновок № 001-НВА/21 від 28.04.2021, згідно із яким встановлено документальну та нормативну непідтвердженість спричинення збитків (шкоди, втрати активів) Філії «ЦЗВ» ПАТ «Укрзалізниця» внаслідок закупівлі товарів у ТОВ «Арго». Окрім цього, за ініціативою сторони захисту отримано висновок лінгвістичного експертного дослідження, складеного Українським бюро лінгвістичних експертиз НАН України, від 07.09.2021 № 056/212, зміст якого підтверджує відсутність підстав для використання в якості доказу нібито обґрунтованості підозри ОСОБА_1 протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 02.08.2017 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виді аудіо-, відеоконтроль особи з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження відносно ОСОБА_19 .

Встановлений органом досудового розслідування факт, що ОСОБА_19 та ОСОБА_26 в один і той же період часу були помічниками-консультантами народного депутата України ОСОБА_1 не свідчить про наявність об`єктивної та суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, не свідчить про злочинний характер їх намірів, не підтверджує фактичні обставини, викладені у повідомленні про підозру.

Захисник Федоренко І.Л. стверджує, що колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду при прийняті рішення щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою не надала висновок обґрунтованості підозри щодо наведених вище обставин.

Як підставу для зміни ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави, шляхом її зменшення із 90 000 000 грн до 34 000 000 грн, захисник ОСОБА_29 посилається на зміну майнового стану підозрюваного порівняно із 2018 роком, зокрема, звертає увагу на загальну суму задекларованих за 2020 рік доходів ОСОБА_1 , яка склала загалом дещо більше 500 000грн. Окрім того, 18.10.2021 заставодавці ОСОБА_30 та ОСОБА_31 вчергове звернулись із письмовою вимогою до ОСОБА_1 про повернення сплаченої суми застави або компенсації коштів у відповідній сумі. Однак, у підозрюваного наразі немає можливості за рахунок власних акумульованих заощаджень, розмір яких істотно зменшився протягом останній двох років, здійснити компенсацію сум внесеної заставодавцями застави у розмірі 26 000 000 грн ОСОБА_30 та 30 000 000грн ОСОБА_31 . На переконання сторони захисту застосування повної суми застави, визначеної ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 07.11.2019 буде непропорційним, несправедливим та обтяжливим для третіх осіб - заставодавців, а застосування запобіжного заходу у меншому розмірі, в якому ОСОБА_1 особисто та його дружина внесли кошти на депозитний рахунок, залишиться необхідно високим для нього та для забезпечення ризику втрати коштів у разі невиконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Вказані обставини стали підставою для звернення із клопотанням про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 на більш м`який, шляхом зменшеня розміру застави та встановлення її в розмірі 34 000 000 гривень.

У судовому засіданні захисники Лазаренко А.Л., Федоренко І.Л. підтримали доводи клопотання та просили його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав думку захисників, додатково зазначив, що заставодавці ОСОБА_30 та ОСОБА_31 звернулись до нього з вимогою повернути кошти внесені у якості застави, а застава у сумі 34 000 000 грн, яка внесена ним та його колишньою дружиною є помірною та зможе забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків.

Прокурор Пономаренко В.П. виступив проти задоволення клопотання, зазначив, що це четверте клопотання про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу, яке ініційоване стороною захисту протягом року. Нових обставин, які не розглядались слідчим суддею, у ньому не наведено. Ризики, які встановлені колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду при застосуванні запобіжного заходу, продовжують існувати. Майновий стан, який на даний час існує у ОСОБА_1 , дає йому можливість ухилятись від органів досудового розслідування, а ризик впливу на свідків існує до моменту їх допиту під час судового розгляду кримінального провадження. Визначений розмір застави у сумі 90 000 000 грн запобігає порушенню підозрюваним процесуальних обов`язків. Додатково повідомив, що 30 квітня 2020 року підозрюваного та захисників повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Оскільки по даному кримінальному провадженню досудове розслідування завершено, прокурор не звертався до слідчого судді із клопотанням про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 .

Вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до Вищого антикорупційного суду клопотання про зміну запобіжного заходу.

Згідно із частиною 4 цієї статті слідчий суддя розглядає дане клопотання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи заявлене стороною захисту клопотання про зміну запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що кримінальне процесуальне законодавство не визначає підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, ст. 201 КПК України вказує лише на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.

Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що під час кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий. При цьому, під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу слідчий суддя не перевіряє обґрунтованість підстав застосування запобіжного заходу, а заявниками не можуть ставитися під сумнів висновки, які покладені в основу такого рішення слідчого судді. Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну обставин підозри, зміну або зменшення встановлених ризиків та впливають на виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. Тому слідчий суддя не переглядає рішення про застосування запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до підозрюваного відповідний захід або його виконання та які виникають у зв`язку з плином часу досудового розслідування.

У судовому засіданні встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000365 від 02.07.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3,4 ст. 358, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 07.11.2019 справа № 991/908/19 (провадження № 11-с991/144/19) застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 31.12.2019, визначено запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 90 000 000 грн. За умови внесення застави на підозрюваного ОСОБА_1 покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України строком до 31.12.2019.

За підозрюваного ОСОБА_1 внесена застава заставодавцями ОСОБА_31 , ОСОБА_30 , у загальній сумі 56 000 000 грн, ОСОБА_32 в сумі 30 000 000 грн, що підтверджується матеріалами справи. Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні повідомив, що заставу в розмірі 4 000 000 грн вніс особисто, що не заперечували учасники кримінального провадження.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Із змісту ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 07.11.2019 вбачається, що на підставі сукупності наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що зазначені у клопотанні прокурора обставини і додані до нього документи кримінального провадження у своїй сукупності підтверджують, що існують факти та інформація, які переконують у тому, що ОСОБА_1 міг вчинити інкримінований йому злочин, передбачений ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України. Колегія суддів встановила можливий взаємозв`язок між ОСОБА_1 та ОСОБА_19 та іншими особами, які брали участь у поставках стрілочної продукції Філії «ЦЗВ» ПАТ «Українська залізниця», зв`язок ОСОБА_1 з ТОВ «Корпорація КРТ», обставини укладення та реалізації договорів поставки, за якими продукція постачалась до кінцевого одержувача Філії «ЦЗВ» ПАТ «Українська залізниця», учасників вказаного процесу поставки, механізму можливого впливу ОСОБА_1 на них, що підтверджується копією ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 07.11.2019.

Після цього оцінка обґрунтованості підозри неодноразово здійснювалася при розгляді клопотань про продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, що підтверджується копіями ухвал слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 24.12.2019, 20.02.2020, 02.04.2020.

У судовому засіданні встановлено, що 21.04.2020 ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, в цей же день завершене досудове розслідування у кримінальному провадженні, матеріали відкриті стороні захисту в порядку ст. 209КПК України.

Доводи захисника Федоренка І.Л. щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_1 , зводяться до оцінки наявних у матеріалах справи доказів та висновки про недостатність зібраних стороною обвинувачення доказів на підтвердження обставин, покладених у основу підозри, зокрема, причетності ОСОБА_1 до вчинення злочину, недоведеність наслідків у виді заподіяних збитків. Так, сторона захисту посилається, у тому числі, на : протоколи допиту свідків ОСОБА_15 від 21.01.2020, ОСОБА_33 від 23.01.2020, ОСОБА_34 від 19.02.2020, ОСОБА_35 від 22.11.2016; протокол оцінки пропозицій конкурсних торгів № 101/95 від 01.06.2016; матеріали листування детективів Національного бюро з Антимонопольним комітетом України та Торгово-промисловою палатою України за жовтень 2017 року; лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 24.03.2015; висновок експерта за результатами провдедння судово-економічної експертизи від 18.01.2018 № 23562/17-45, які враховані органом досудового розслідування при складенні повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 21.04.2020.

При цьому, слідчий суддя вважає, що стороною захисту не спростовано висновки експерта № 23562/17-45 від 18.01.2018 щодо можливості втрати активів Філією "ЦЗВ" ПАТ "Укзалізниця". У той же час, надані захисником на спростування обґрунтованості підозри: висновок спеціалістів за результатами науково-методичного аналізу висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 23562/17-45 від 18.01.2018, складений 25.08.2021 судовими експертами ОСОБА_36 та ОСОБА_37 ; висновок за результатами проведення судово-економічної експертизи № 001-НВА/21 від 28.04.2021, а також висновок лінгвістичного експертного дослідження № 056/212 від 07.09.2021, повинні досліджуватись разом з усіма доказами зібраними у справі.

Однак, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Слідчий суддя звертає увагу, що обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, згідно вимог ст. 201, 194 КПК України, у тому числі, із вищенаведених підстав, була предметом судового контролю слідчим суддею під час розгляду клопотань про зміну запобіжного заходу підозрюваному.

Щодо наявності достатніх підстав вважати, що продовжує існувати хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

У судовому засіданні встановлено, що при вирішенні питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегією суддів визнано доведеним наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя критично оцінює доводи сторони захисту про припинення існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що є наслідком завершення досудового розслідування та відкриття стороні захисту матеріалів кримінального провадження, оскільки, заходи забезпечення кримінального провадження, до яких віднесено і запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового розгляду. (ст. 131 КПК України)

Доводи сторони захисту, в частині того, що застава підлягає зміні у зв`язку зі спливом строків, на які на підозрюваного ОСОБА_1 покладено процесуальні обов`язки, визначені ст. 194 КПК України, є безпідставними.

Так, у судовому засіданні встановлено, що ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 24.12.2019, 20.02.2020, 02.04.2020 підозрюваному ОСОБА_1 продовжено строк дії покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, до 29.04.2020, що підтверджується копіями судових рішень.

Встановлено, що прокурор із клопотанням про продовження строку дії обов`язків до слідчого судді не звертався, оскільки 21.04.2020 підозрюваному та захисникам повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до них, що підтверджується матеріалами справи. Тому ухвала слідчого судді від 02.04.2020, якою ОСОБА_1 продовжено строк дії обов`язків до 29.04.2020, припинила свою дію і обов`язки скасовані.

У той же час, 31.10.2019 ОСОБА_1 набув статусу підозрюваного і відповідно до ч. 7 ст. 42 КПК України на нього покладені обов`язки: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.

Частиною 11 ст. 182 КПК України передбачено, що застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Отже, застосований до ОСОБА_1 ухвалою від 07.11.2019 запобіжний захід у вигляді застави продовжує діяти, адже ним, на підставі ч. 1 ст. 177 та ч. 1 ст. 182 КПК України забезпечується виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, перелік яких наведений у ч. 7 ст. 42 КПК України.

Запобіжний захід забезпечує належну процесуальну поведінку підозрюваного не залежно від стадії кримінального провадження.

Так, належна процесуальна поведінка та відсутність порушень з боку ОСОБА_1 не може беззаперечно свідчити про істотне зменшення ризиків у кримінальному провадження, як про це стверджує сторона захисту, натомість підтверджує, що застосований вид запобіжного заходу та визначений розмір застави є таким, що достатньою мірою гарантує виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, забезпечує його належну процесуальну поведінку в цьому кримінальному провадженні.

Слідчий суддя вважає, що наближення досудового розслідування до завершальної стадії не зменшує ризик переховування, а навпаки збільшує вірогідність його можливого настання внаслідок ознайомлення з усіма наявними у кримінальному провадженні матеріалами та усвідомлення неминучості відповідальності за вчинений злочин.

Новими обставинами, які за версією сторони захисту не досліджувались у ході розгляду питання про застосування запобіжного заходу, та продовження дії обов`язків, є: зміна майнового та сімейного стану ОСОБА_1 .

На підтвердження цих обставин, захисником надано: копії декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подані ОСОБА_1 за 2018 та 2020 рік; копії ухвал слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 04.11.2019, від 06.11.2019 та від 19.11.2019 про накладення арешту на активи ОСОБА_1 , рішення Личаківського районного суду м. Львова від 06.07.2021 про поділ спільного майна подружжя ОСОБА_38 , відповідно якого за ОСОБА_39 визнано право власності на 1/2 частини нерухомого майна ( земельні ділянки, квартири, будинки), на які, у тому числі, накладено арешт ухвалою від 04.11.2019; копія свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого Личаківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) серія НОМЕР_1 від 01.07.2020.

За результатом дослідження цих матеріалів, слідчий суддя дійшов висновку, що зміни у майновому стані ОСОБА_1 не свідчать про його погіршення настільки, що потенційно не зможе забезпечити переховування підозрюваного протягом тривалого часу.

До того ж, майновий стан є лише одним з факторів, що були враховані під час застосування запобіжного заходу, і на час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу він продовжує існувати.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слідчий суддя враховує встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим (детективом) чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

У той же час, слідчий суддя враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Отже такий ризик на час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу є актуальним та не перестав існувати.

Щодо наявності підстав для застосування більш м`якого запобіжного.

Захисники та підозрюваний ОСОБА_1 стверджували, що на даній стадії досудового розслідування достатнім буде застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 34 000 000 грн, які внесені підозрюваним та його колишньою дружиною, а решту повернути заставодавцям.

Стороною захисту до клопотання надано копії вимог заставодавців ОСОБА_31 та ОСОБА_30 до ОСОБА_1 про повернення застави від 18 та 25 жовтня 2021року та листів ОСОБА_1 від 25.10.2021, наданих у відповідь, у яких зокрема, зазначено, що він неодноразово ініціював розгляд слідчими суддями Вищого антикорупційного суду клопотань про зміну застосованого запобіжного заходу, однак отримував рішення про відмову у задоволенні клопотань (ухвали від 06.10.2020 у справі № 991/8099/20, 02.06.2021 у справі № 991/3396/21, 14.07.2021 у справі № 991/4497/21, 27.09.2021 у справі № 991/6439/21).

Слід зазначити, що відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Тобто, внесення застави є правом, а не обов`язком заставодавця, а тому звернення заставодавців ОСОБА_31 та ОСОБА_30 до ОСОБА_1 із вимогами про повернення грошових коштів, які внесені за підозрюваного у якості застави, не є безумовною підставою для її часткового повернення та зміни запобіжного заходу.

Разом з цим, слідчий суддя звертає увагу, що заяви заставодавців ОСОБА_30 та ОСОБА_31 про повернення застави, які подані через канцелярію суду до цього провадження, не підлягають розгляду в межах даного клопотання, оскільки, враховуючи вимоги ч. 11 ст. 182 КПК України, їх розгляд можливий після припинення дії запобіжного заходу (повністю або частково), або при заміні заставодавця.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що у судовому засіданні не встановлено наявності підстав для зміни запобіжного заходу, шляхом зменшення розміру застави, тому клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 2, 7, 177, 178, 182, 193, 194, 201, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Федоренка Ігоря Люсиковича про зміну запобіжного заходу залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Н.В. Мовчан