Документ № 101385966

Справа № 991/7745/21

Провадження 1-кс/991/7854/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 листопада 2021 року Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участі

секретаря судового засідання ОСОБА_2,

прокурора ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

підозрюваної ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу захисника ОСОБА_4, подану в інтересах ОСОБА_5, на повідомлення про підозру ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №52021000000000215 від 22 квітня 2021 року та

ВСТАНОВИВ:

1.До Вищого антикорупційного суду 17 листопада 2021 року надійшла скарга захисника ОСОБА_4, в інтересах підозрюваної ОСОБА_5, на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №52021000000000215 від 22 квітня 2021 року (далі Кримінальне провадження).

2.Згідно з протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 17 листопада 2021 року справа передана на розгляд слідчому судді ОСОБА_1 .

3.Вимоги скарги вмотивовані таким: 1)кримінальне провадження щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення, яке може бути розпочато лише на підставі заяви потерпілого; 2)Фонд державного майна України не звертався із заявою про вчинення кримінального правопорушення, а реєстрація в ЄРДР відомостей про імовірне вчинення ОСОБА_5 злочину відбулася на підставі службової записки детектива НАБ України; 3)в повідомленні про підозру ОСОБА_5 не відображено фактичних обставин, які б свідчили про мету ОСОБА_5 збагатити ДП «Прикарпатзахідтранс» чи її зацікавленість в долі підприємства. На підставі цього захисник ОСОБА_4 просить скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 11 лютого 2021 року у кримінальному провадженні №52021000000000752, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 30 квітня 2021 року у кримінальному провадженні №52021000000000215 та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 30 квітня 2021 року у кримінальному провадженні №52021000000000215, а також зобов`язати детектива НАБ України, прокурора у Кримінальному провадженні вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відомостей про дату та час зазначеного повідомлення про підозру.

4.Учасники судового розгляду надали такі пояснення.

4.1.Захисник ОСОБА_4 підтримав подану ним скаргу. Надав пояснення, що узгоджуються із доводами скарги.

4.2.Підозрювана ОСОБА_5 підтримала доводи захисника.

4.3.Прокурор ОСОБА_3 заперечив проти задоволення скарги. Пояснив, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_5, у якому вона перебуває в статусі підозрюваної, було виділено із кримінального провадження №52021000000000752 від 03 листопада 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 368 КК України.

5.Оцінивши обставини, що викладені в скарзі та доданих до неї матеріалах, поясненнях учасників судового розгляду, що надані в судовому засіданні, слідчий суддя приходить до таких висновків.

5.1.Скарга базується на тому, що Національним антикорупційним бюро України було повідомлено ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 365-2, ч. 2 ст. 384 КК України.

5.2.Кримінальний процесуальний закон, встановивши наявність процесуальної можливості оскаржувати повідомлення про підозру, не визначив правил або обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею повідомлення про підозру. Разом з тим, загальні положення кримінального провадження свідчать про те, що при вирішенні цього питання мають бути враховані такі положення КПК України: (1)підозра має ґрунтуватися на допустимих доказах. Відповідно до ч. 3 ст. 17 КПК України підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом; (2)право підозрюваного збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази та обов`язок захисника забезпечувати з`ясування обставин, які спростовують підозру. На підставі ч. 1 ст. 47 КПК України захисник зобов`язаний використовувати засоби захисту, передбачені КПК України та іншими законами України, з метою, зокрема, забезпечення з`ясування обставин, які спростовують підозру; (3)строк, після спливу якого дозволяється оскаржувати повідомлення про підозру. Оскаржити повідомлення слідчого, прокурора про підозру можна після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом (пункт 10 частини 1 статті 303 КПК України); (4)функцію слідчого судді. Слідчий суддя суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (пункт 18 частини 1 статті 3 КПК України); (5)вимоги щодо оцінки доказів слідчим суддею. З огляду на ч.1 ст. 94 КПК України слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

5.3.Положення ч. 3 ст. 17, ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 94, п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України дають підстави для висновку, що при оскарженні повідомлення про підозру слідчий суддя уповноважений перевіряти достатність доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Таку перевірку слідчий суддя здійснює виключно з метою судового контролю за дотриманням саме прав, свобод та інтересів особи у кримінальному провадженні. Встановлення двомісячного строку, після якого дозволяється оскаржити повідомлення про підозру у вчиненні злочину, має на меті надати період, за збігом якого слідчий суддя зможе встановити чи укріпилася така підозра, чи стала спростованою. Саме тому лише після спливу цього строку є доцільним та можливим здійснити судовий контроль за наявністю достатніх доказів для підозри.

5.4.В межах розгляду скарги на повідомлення про підозру, виходячи з доводів скарги слідчий суддя повинен оцінити: (1)достатність доказів для підозри та/або (2)дотримання вимог глави 22 КПК України щодо змісту повідомлення про підозру та виконання процесуальних формальностей, пов`язаних із підписанням та врученням повідомлення про підозру (питання про межі предмету перевірки).

5.5.Виходячи із позиції захисника ОСОБА_4 слідчий суддя досліджує наявність аргументів, що б свідчили про недостатність доказів для підозри, тобто її очевидну необґрунтованість.

5.6.Системний аналіз норм КПК України та практики ЄСПЛ свідчить про наявність в КПК України понять, які відповідають різним стандартам доказування (переконання) достатніх підстав (доказів), обґрунтованої підозри, поза розумним сумнівом.

5.7.Стандарт достатніх підстав (доказів) використовується в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, мети постановлення тих чи інших процесуальних рішень, вчинення процесуальних дій та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчим суддею, судом (наприклад, статті 157, 163, ч. 5 ст. 234, 260 КПК України), так і слідчими, прокурорами (зокрема, статті 134, 271, 276 КПК України).

5.8.Як вбачається із конструкції пункту 3 частини 1 статті 276 КПК України, повідомлення про підозру передбачає дотримання стандарту достатніх підстав (доказів). У цьому контексті необхідно з`ясувати, яким є зміст цього стандарту саме з метою повідомлення особі про підозру.

5.9.Рівень обґрунтованості, доведеності підозри має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають та/бо можуть бути пов`язані із прийняттям відповідного процесуального рішення чи вчинення процесуальної дії. При цьому чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. Отже стандарт доказування (переконання) поступово зростає з перебігом ефективного розслідування, а втручання у права і свободи особи потребує більш глибокого обґрунтування, що повною мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.

5.10.Отже, застосування такого стандарту доказування і відповідно його перевірки слідчим суддею залежить від (1)рівня обмеження прав, свобод та інтересів людини внаслідок повідомленням її про підозру та (2)строку здійснення ефективного розслідування.

5.11.У разі, коли повідомлення про підозру спричиняє лише виникнення обов`язків підозрюваного, які передбачені пунктами 1 та 3 частини 7 статті 42 КПК України, та не тягне для нього інших обмежень, наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення може досягати мінімального рівня відповідного стандарту доказування (переконання), необхідного для виправдання зазначеного вище втручання в права, свободи і законні інтереси людини.

5.12.Крім того, з моменту повідомлення особі про підозру, вона набуває статусу підозрюваного. Оскільки обсяг процесуальних прав підозрюваного (стаття 42 КПК України) значно більший, ніж у особи, якій таке повідомлення ще не вручене (хоча фактичні обставини можуть свідчити про подібну перспективу), вона набуває можливостей активно себе захищати, відстоювати свою позицію в кримінальному провадженні. Отже з моментом повідомлення особі про підозру фактично пов`язується початок реалізації принципу змагальності в кримінальному процесі.

5.13.Саме у зв`язку із цим пункт 3 частини 1 статті 276 КПК закріплює обов`язок, а не право здійснити повідомлення про підозру. Адже неповідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення при наявності достатніх доказів для цього тягне порушення таких загальних засад кримінального провадження, як забезпечення права на захист та змагальність сторін.

5.14.Із урахуванням цього стандарт достатніх підстав (доказів) для мети повідомлення особі про підозру є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри», адже останній згідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КПК використовується для обґрунтування необхідності значно серйознішого обмеження прав, свобод і законних інтересів людини через, зокрема, застосування заходів забезпечення кримінального провадження та не зумовлює наділення підозрюваного додатковими правами.

5.15.Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частини 5 статті 9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

5.16.Слід звернути увагу, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №52021000000000752 було розпочато 03 листопада 2017 року. У ньому було повідомлено ОСОБА_5 про підозру 11 лютого 2021 року. Згодом, із цього кримінального провадження 22 квітня 2021 року було виділено інше №52021000000000215. В ньому вона повідомлялася про зміну раніше повідомленої підозри 30 квітня 2021 року. З ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 липня 2021 року встановлено, що детективами НАБ України було завершено досудове розслідування у Кримінальному проваджені. Стороні захисту встановлено строк до 30 листопада 2021 року для ознайомлення із матеріалами досудового розслідування. Після спливу цього строку вони будуть вважатися такими, що реалізували своє право на доступ до матеріалів вказаного кримінального провадження. Із цього слідчий суддя робить висновок про те, що орган досудового розслідування визнав зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта (положення ч. 1 ст. 290 КПК України).

5.17.З повідомлення про підозру вбачається, що під час судового розгляду справи №14/312 ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18 лютого 2016 року було призначено інженерно-технічну судову експертизу. На вирішення експертизи поставлені, зокрема, питання №8 та №11 про те, чи є нафтопродуктопровід «Самара Західний напрямок», що проходить територією України, новоствореним, чи є частиною побудованого за часів існування СРСР та чи є нафтопродуктопровід магістральним. Проведення дослідження доручено, зокрема, заступнику директора з будівництва ДП «УкрДІАП» ОСОБА_5 . Під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_5 в ході неодноразового спілкування із представниками ДП «Прикарпатзахідтранс» надала відповіді на питання №8 та №11 у такій редакції, яка дозволила Господарському суду Рівненської області прийняти рішення про відмову у задоволенні позову заступника Генерального прокурора України про визнання права власності на частини нафтопродуктопроводів Самара Західний напрямок спираючись на висновок судової експертизи. Це рішення було залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій. Прокурор САП надав матеріали, які підтверджують правильність формулювання підозри ОСОБА_5 . Стороною захисту не наведено доводів, які б вказували на очевидну необґрунтованість притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності.

5.18.Доводи сторони захисту про неналежну підставу для внесення відомостей до ЄРДР у Кримінальному провадженні слідчий суддя вважає непереконливими, адже кримінальний процесуальний закон не регламентує конкретного способу звернення потерпілого із заявою, яка зумовлює визначені у ч.1 ст. 477 КПК України правові наслідки. Якщо потерпілий не подавав заяви про злочин і до початку чи під час досудового розслідування і/або судового провадження не порушував питання про притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності або ж прямо і беззастережно відмовився від обвинувачення (за винятком кримінальних проваджень щодо злочинів, пов`язаних з домашнім насильством), то така позиція зумовлює припинення кримінального провадження шляхом його закриття на підставі пункту сьомого частини першої та частини сьомої статті 284 КПК після перекваліфікації діяння на злочин приватного обвинувачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №288/1158/16-к).

5.19.Із наданих учасниками судового розгляду матеріалів встановлено, що Фонд державного майна України листом від 17 березня 2021 року №10-25-5815 просив залучити його до кримінального провадження №52021000000000752 в якості потерпілого. Постановою від 23 квітня 2021 року детектива НАБ України Фонд державного майна України було визнано потерпілим у Кримінальному провадженні. Листом цієї установи від 09 липня 2021 року №10-25-15590 НАБ України було повідомлено, що інтереси Фонду державного майна України у Кримінальному провадженні буде представляти відповідний працівник Юридичного департаменту Фонду. Таким чином, твердження захисника про те, що кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_5 здійснюється без волевиявлення потерпілої особи є дискусійним та таким, що не може бути вирішено під час розгляду скарги на повідомлення про підозру.

5.20.Окрім того, припис ч. 1 ст. 477 КПК України спрямований в першу чергу на захист прав потерпілого, а не сторони захисту.

5.21.Захисник також стверджує, що в повідомленні про підозру не наведено фактичних обставин, які б стверджували про наявність у підозрюваної корисливого мотиву на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України. Оцінюючи це твердження слідчий суддя зазначає, що при розгляді такої категорії скарг слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою.

5.22.За таких умов доводи сторони захисту стосовно необґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 365-2 та ч. 2 ст. 384 КК України є безпідставними.

6.З урахуванням викладеного, слідчий суддя не вбачає підстав для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_5 у Кримінальному провадженні, що обумовлює відмову у задоволенні скарги захисника.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 276-278, 303-307, 309, 376 КПК України слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

1.Скаргу захисника ОСОБА_4, подану в інтересах ОСОБА_5, на повідомлення про підозру ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №52021000000000215 від 22 квітня 2021 року, залишити без задоволення.

2.Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

3.Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду впродовж п`яти днів з дня отримання її копії.

Слідчий суддя ОСОБА_6