Документ № 101839556

Справа № 991/6004/21

Провадження1-кп/991/49/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про відмову в задоволенні заяви сторони захисту

про відвід головуючого судді

06 грудня 2021 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Танасевич О.В.,

суддів Кравчука О.О., Крука Є.В.,

за участю секретаря судового засідання Костікова Б.О.,

прокурора Кравченка М.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

його захисників, адвокатів Бема М.В., Кульчицького Н.С.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

його захисника, адвоката Бондаренка І.В.,

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

їх захисника, адвоката Степанова І.В.,

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9

їх захисника, адвоката Серпокрилова О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_10 ,

його захисників, адвокатів Онученка Д.С., Гаврилюк М.В.,

Солодка Є.В,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

її захисників, адвокатів Глушка І.П., Маїсеєвої А.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Бондаренка І.В. про відвід головуючої судді Танасевич О.В. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 42016000000001254 від 16 травня 2016 року, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Лозова Харківської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 209, частиною другою статті 28, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_11 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Кіровоград, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Кіровоград, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_5 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_12 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Рига Латвійської Республіки, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_7 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною п`ятою статті 191, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Кіровоград, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_9 , у будинку, що розташований на земельній ділянці з кадастровими номерами 3522286301:51:000:0067, 3522286301:51:000:0068,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Олевськ Житомирської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_10 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_11 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 28, частиною другою статті 364, частиною другою статті 28, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 у місті Кіровоград, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_12 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_13 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_6 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_8 в місті Кіровоград, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_14 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 209, частиною другою статті 28, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_8 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 у місті Кіровоград, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_15 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною п`ятою статті 191, частини третьою статті 209 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_10 у місті Білгород-Дністровський Одеської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_16 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_17 (кадастровий номер 3510100000:02:028:0203),

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 28, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_11 у місті Дніпропетровськ, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_18 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_19 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статтею 27, частиною п`ятою статтею 191, частиною другою статтею 28, частиною другою статтею 364, частиною другою статтею 28, частиною першою статтею 366 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_12 у місті Мурманськ, Російської Федерації, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_20 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 28, частиною другою статті 364, частиною другою статті 28, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

І. Історія провадження

1. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи від 16 листопада 2021 року для розгляду кримінального провадження було визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі: головуючої судді Танасевич О.В., суддів Кравчука О.О. та Крука Є.В.

2. Ухвалою суду від 22 листопада 2021 року у цьому кримінальному провадженні на 06 грудня 2021 року було призначено підготовче судове засідання, у ході якого захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Бондаренко І.В. заявив відвід головуючій судді Танасевич О.В.

3. Свою позицію захисник мотивував тим, що суддя Танасевич О.В. брала участь у складі іншої колегії в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за номером 52019000000001129, під час розгляду угоди про визнання винуватості, укладеної 10 лютого 2020 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_2 щодо кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України. За наслідками розгляду зазначеного провадження у затвердженні угоди було відмовлено.

4. У заяві про відвід захисник зазначав, що в ході перевірки умов угоди про визнання винуватості суддя Танасевич О.В. брала участь у допиті обвинуваченого ОСОБА_2 , який надавав викривальні показання стосовно себе та інших учасників кримінального провадження. Крім того, в ухвалі про відмову у затвердженні угоди про визнання винуватості суд висловився щодо погодженого сторонами цієї угоди покарання.

Такі обставини, на переконання адвоката Бондаренка І.В., свідчать про те, що суддя Танасевич О.В. не зможе бути об`єктивною та неупередженою по відношенню до ОСОБА_2 при розгляді кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 травня 2016 року за номером 42016000000001254, з яким було об`єднано кримінальне провадження за номером 52019000000001129.

5. Виходячи з наведеного, з посиланням на пункт 4 частини першої статті 75, частину шосту статті 469 Кримінального процесуального кодексу України, а також на рішення Європейського Суду з прав людини, зокрема, у справах «Piersak проти Бельгії», «Le Compte, Van Leuven and De Meyere проти Бельгії», «Wettstein проти Швейцарії», «De Cubber проти Бельгії», «Grieves проти Сполученого Королівства», «Mucha проти Словаччини» адвокат Бондаренко І.В. просив відвести головуючу суддю Танасевич О.В. від розгляду розподіленої на неї справи.

ІІ. Позиції учасників судового провадження

6. Обвинувачені ОСОБА_2 , а також обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 та їх захисник - адвокат Серпокрилов О.В., обвинувачений ОСОБА_11 та його захисники - адвокати Бем М.В., Кульчицький Н.С., обвинувачена ОСОБА_1 та її захисники - адвокати Глушко І.П., Моїсеєва А.А., захисник обвинуваченої ОСОБА_12 - адвокат Цуркан М.І., обвинувачений ОСОБА_10 та його захисники - адвокати Онученко Д.С., Гаврилюк М.В., Солодко Є.В. підтримали заяву про відвід та просили її задовольнити.

7. Прокурор проти відводу судді Танасевич О.В. заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні. Зазначав, що кримінальним процесуальним законом не передбачено такої підстави для відводу судді, як його участь у судовому розгляді кримінального провадження, у межах якого розглядалась угода про визнання винуватості, що не була затверджена. Наголошував, що під час перевірки угоди про визнання ОСОБА_2 винуватості суд не досліджував докази у справі, а лише перевірив відповідність умов цієї угоди вимогам кримінального та кримінального процесуального законів. Також прокурор додав, що стороною захисту на підтвердження своєї позиції не надано жодного доказу того, що суддя Танасевич О.В. є упередженою щодо будь-кого з учасників кримінального провадження, а тому фактичні та правові підстави для її відводу відсутні.

8. Обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх захисник - адвокат Степанов І.В. також заперечували проти задоволення заяви про відвід судді Танасевич О.В. з тих підстав, що загальний порядок судового провадження на підставі угоди про визнання винуватості не передбачає повного та всебічного дослідження доказів, оцінки цих доказів та встановлення на їх підставі фактичних обставин справи, а тому вважали надуманим твердження адвоката Бондаренка І.В. про сформовану позицію судді Танасевич О.В. в цьому кримінальному провадженні.

ІІІ. Оцінка та мотиви суду суду

9. Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання та проаналізувавши доводи заяви про відвід, колегія суддів дійшла наступних висновків.

10. Перелік підстав, за наявності яких може бути заявлено відвід судді, передбачений статтями 75, 76 Кримінального процесуального кодексу України. До них, зокрема, належить наявність таких обставин, які викликають сумнів у неупередженості (безсторонності) судді.

11. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі за текстом, Конвенція) визначається за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Для ідентифікації наявності суб`єктивного критерію до уваги беруться такі особисті переконання, висловлювання та інші аспекти поведінки судді, які були продемонстровані ним публічно та які можуть бути витлумачені, як ознаки його упередженості у конкретній справі або щодо конкретної особи. Зазвичай, особиста безсторонність судді презюмується, допоки не надано доказів протилежного.

Для констатації ж об`єктивного критерію належить з`ясувати, чи існують, окрім поведінки судді та інших аспектів, пов`язаних з його особистістю, такі об`єктивні факти та обставини, які викликають сумнів у безсторонності всього суду або його складу. Здебільшого об`єктивний тест стосується ієрархічних зв`язків між суддею та іншими особами у справі.

При цьому при визначенні наявності у відповідній справі сумнівів у безсторонності суду позиція особи, яка заявляє про упередженість судді, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення в окресленому питанні матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими.

12. У своїй заяві захисник Бондаренко І.В. у якості обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді Танасевич О.В. щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , наводить її участь у складі колегії суддів під час розгляду угоди про визнання винуватості та зміст ухвали, постановленої за результатами такого розгляду.

На підтвердження своєї позиції щодо наявності підстав для відводу судді Танасевич О.В. сторона захисту посилалась на численні рішення Європейського суду з прав людини, які за своєю суттю, окрім загальних формулювань щодо критеріїв визначення безсторонності судді, які фактично дублюються у кожному з них, не є релевантними до цього кримінального провадження.

13. Так, у справі «Piersak проти Бельгії» (заява № 8692/79) констатовано порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що суддя, який ухвалив вирок, на час здійснення досудового розслідування очолював саме той відділ прокуратури Брюсселя, що здійснював слідство у справі заявника, а у матеріалах цієї справи навіть містився службовий документ із резолюцією до виконання безпосередньо на його ім`я. За таких обставин Європейський суд з прав людини встановив наявність об`єктивного критерію, адже оскільки суддя за характером своєї попередньої діяльності в прокуратурі був дотичним до справи заявника, то існують обґрунтовані сумніви відсутності достатніх гарантій неупередженості цього судді.

14. У провадженні «Le Compte, Van Leuven and De Meyere проти Бельгії» (заяви № 6878/75, 7238/75) було встановлено порушення права на справедливий суд у дисциплінарній позасудовій процедурі, адже заявники-лікарі були позбавлені права на публічний судовий розгляд їх справи.

15. Під час розгляду справи «De Cubber проти Бельгії» (заява № 9186/80) брак безсторонності судді був констатований, адже один з трьох суддів, які розглядали справу заявника у кримінальному суді, раніше діяв у цій самій справі як суддя-слідчий.

16. Європейський суд з прав людини також виявив порушення статті 6 § 1 Конвенції у справі «Wettstein проти Швейцарії» (заява № 33958/96), коли одночасно існувало дві групи проваджень за участю однієї тієї ж самої особи у якості судді, з одного боку, і юридичного представника відповідача, з іншого. А у справі «Grieves проти Сполученого Королівства» (заява № 57067/00) йшлося про порушення принципу безсторонності та незалежності у військових трибуналах королівських ВМС з огляду на порядок їх формування, адже судді цих судів поза межами трибуналу були звичайними військовослужбовцями в системі ВМС, де діяли в умовах правил підпорядкування один одному.

17. За результатами розгляду справи «Білуха проти України» (заява № 33949/02) порушення гарантії безсторонності було констатовано з тієї причини, що голова суду, який одноособово розглядав справу заявниці у суді першої інстанції, неодноразово просив та безоплатно отримував певне майно від компанії-відповідача для обладнання очолюваного ним суду.

18. Рішення ж Європейського суду з прав людини в справі «Mucha проти Словаччини» (заява № 63703/19 від 02 грудня 2019 року), на яке також посилався захисник обвинуваченого ОСОБА_14 - адвокат Бондаренко І.В. під час свого виступу, дійсно стосується кримінальних проваджень на підставі угод про визнання винуватості. Проте, в окресленому рішенні йдеться про засудження заявника за організовану злочинну діяльність, зокрема, на підставі показань його спільників, які надали такі показання після укладення з ними угод про визнання винуватості, та тією ж самою колегією суддів, яка ухвалювала рішення в усіх судових справах щодо цих спільників. При цьому в рішеннях, які стосувались спільників заявника, колегія суддів прямо зазначала ім`я останнього, перелічувала вчинені ним дії та встановлювала його участь у вчиненні певних злочинів, а зрештою зміст всіх вироків на підставі угод про визнання винуватості був покладений безпосередньо в основу вироку щодо заявника.

За таких фактичних обставин Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 6 § 1 Конвенції, яке полягало у тому, що колегія суддів припустилась порушення презумпції невинуватості заявника, адже у вироках на підставі угод конкретно висловилась про його участь у злочинній діяльності у такий спосіб, який не дозволяв зробити висновок про те, що сам заявник ще не був визнаний винуватим та лише існує вірогідність того, що згодом він може постати перед судом. Крім того, порушення права на справедливий суд мало місце з огляду на те, що колегія суддів достатньою мірою не відокремилась від своїх висновків у попередніх судових розглядах та використала їх для засудження заявника.

19. З відомостей, які містяться в реєстрі матеріалів досудового розслідування, а саме з пунктів 54, 229 розділу ІІ «Прийняті під час досудового розслідування процесуальні рішення. Рух кримінальної справи» вбачається, що дійсно за результатами розгляду угоди про визнання ОСОБА_2 винуватості у кримінальному провадженні, виділеному з загального кримінального провадження з номером 42019000000001254 в окреме кримінальне провадження з номером 52019000000001129, 02 квітня 2020 року суд відмовив у затвердженні такої угоди (том № 2 а.с. 94, 108).

Разом з тим, відповідно до імперативних положень частини шостої статті 469 Кримінального процесуального кодексу України всі твердження, що були зроблені обвинуваченим з метою її досягнення, у подальшому не можуть розглядатись як визнання ним своєї винуватості.

Щодо інших осіб, яким пред`явлено обвинувачення у нині досліджуваному кримінальному провадженні, то сторона захисту не навела доказів того, що під час оцінки умов угоди про визнання винуватості суд персоніфікував їх, зробив висновки щодо наявності складу злочину у їх діях, встановив ступінь їх участі та ролі кожного з них у протиправній діяльності або будь-які інші обставини по суті пред`явленого їм наразі обвинувачення.

Крім того, національне законодавство України побудовано в такий спосіб, що саме по собі ухвалення вироку на підставі угоди про визнання винуватості стосовно однієї із декількох обвинувачених осіб, не має преюдиційного значення для кримінального провадження відносно інших осіб, а сам факт визнання винуватості першою не є доказом вини останніх.

20. Важливо також зауважити, що згідно з частиною сьомою статті 474 Кримінального процесуального кодексу України під час судового розгляду угоди про визнання винуватості суд уповноважений лише перевірити її зміст на предмет наявності фактичних підстав для визнання винуватості, добровільності її укладення, відповідності умов цієї угоди інтересам суспільства, а також вимогам закону України про кримінальну відповідальність та кримінального процесуального законодавства України.

При цьому у межах перевірки змісту угоди про визнання винуватості суд не оцінює надані разом з угодою докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності, а їхню сукупність на предмет достатності та взаємозв`язку для встановлення винуватості або невинуватості обвинуваченого.

21. Посилання сторони захисту на упередженість судді Танасевич О.В. з огляду на надання в ухвалі суду від 02 квітня 2020 року, якою відмовлено в затвердженні угоди про визнання винуватості, оцінки викривальним показанням обвинуваченого ОСОБА_2 та позиції суду щодо неспівмірності погодженого сторонами угоди покарання, не є релевантними для кримінального провадження, що розглядається наразі.

Судовий розгляд, що відбувається під час дослідження угоди про визнання винуватості, є обмеженим умовами цієї угоди, тому пояснення сторін та надані ними докази підлягають оцінці лише в межах перевірки умов угоди на предмет їх відповідности вимогам закону. Зокрема, суд уповноважений оцінити погоджене сторонами угоди покарання на предмет його відповідності загальним засадам призначення покарання.

Тоді як в ході розгляду обвинувального акта по суті пред`явленого обвинувачення суд, який за кримінальним процесуальним законом не пов`язаний укладеними угодами в цьому провадженні та ухваленими щодо них рішеннями, безпосередньо з`ясовує всі фактичні обставини та перевіряє їх доказами, на підставі яких робить висновок про винуватість або невинуватість обвинувачених.

22. Поміж іншим важливо наголосити, що законодавець не вважає участь одного й того самого судді у судовому провадженні на підставі угод та у випадку відмови в її затвердженні у подальшому судовому розгляді на підставі обвинувального акта повторною участю судді у кримінальному провадженні, що відповідно до статті 76 Кримінального процесуального кодексу України було б підставою для відводу. Вичерпний перелік випадків повторної участі судді у кримінальному провадженні наведений у зазначеній нормі. До таких належать:

- участь судді у кримінальному провадженні під час досудового розслідування виключає участь такого судді в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій;

- участь судді у кримінальному провадженні в суді першої інстанції виключає участь такого судді у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції;

- участь судді у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції виключає участь такого судді у цьому ж провадженні в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду апеляційної інстанції;

- участь судді у кримінальному провадженні в суді касаційної інстанції виключає участь такого судді у цьому ж провадженні в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або постанови суду касаційної інстанції.

У цьому контексті релевантним вбачається рішення Європейського суду з прав людини у справі «Castillo Algar проти Іспанії» (заява № 79/1997/863/1074), у якому було констатовано недотримання гарантій безсторонності суду не просто з огляду на факт попередньої участі двох суддів в апеляційному перегляді рішення слідчого судді у цьому ж кримінальному провадженні, а тільки з урахуванням підтримання ними висновків слідчого судді щодо достатньої обґрунтованості фактичних обставин справи для пред`явлення заявнику обвинувачення.

При цьому Європейський суд з прав людини під час аналізу доводів заявника наголосив на тому, що сам по собі факт того, що суддя вже приймав будь-які рішення до початку судового розгляду по суті, не можна автоматично вважати об`єктивною ознакою упередженості судді.

23. Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням норм національного законодавства України та практики Європейського суду з прав людини, колегією суддів не встановлено таких обставин, які за суб`єктивним або об`єктивним критеріями викликали б обґрунтований сумнів у неупередженості (безсторонності) судді Танасевич О.В. з огляду на її участь у судовому розгляді угоди про визнання ОСОБА_2 винуватості та ухваленні рішення про відмову в її затвердженні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 75, 81, 82, 369, 372 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

У задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Бондаренка Ігоря Валерійовича про відвід головуючої судді Танасевич Олени Віталіївни - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Танасевич

Судді О.О. Кравчук

Є.В. Крук