Документ № 101914177

справа № 991/7486/21

провадження 1-кс/991/7592/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

«15» грудня 2021 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Шкодін Я.В., за участю секретаря судового засідання Ахундової В.І., прокурора Козачини С.С., захисників: Солодка Є.В., ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву захисника Солодка Є.В., який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 , про відвід прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Козачини С.С. від участі у кримінальному провадженні №52017000000000361 від 01 червня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 364; ч.5 ст. 191; ч.3 ст. 209; ч.1 ст. 357 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді слідчого судді Вищого антикорупційного суду знаходиться клопотання т.в.о. старшого детектива - керівника Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Рокуня С.В., погоджене прокурором САП Козачиною С.С., про дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000361 від 01 червня 2017 року відносно ОСОБА_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27 ч.5 ст. 191 КК України.

Постановою в.о. Генерального прокурора Говди Р.М. від 06 січня 2021 року про зміну групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні старшим групи прокурорів визначено начальника шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального Прокурора Козачину С.С.

В судовому засіданні Солодко Є.В. - захисник ОСОБА_1 заявив відвід прокурору Козачині С.С., обґрунтований тим, що з літа цього року захист ОСОБА_1 , крім нього, здійснює ще і адвокат ОСОБА_4, якого прокурор Козачина С.С. з мотивів особистої неприязні, маючи виключно упереджене та дифамаційне ставлення до нього, намагався безпідставно притягнути до адміністративної і кримінальної відповідальності, всупереч імунітету ОСОБА_4 та рішенню ЄСПЛ щодо нього.

Захисник зазначив, що прокурор Козачина С.С. долучив до свого клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_1 , що перебуває на розгляді слідчого судді, документи, які, на його думку,обвинувачення протиправно називає «доказами» та в яких містяться відомості, що стосуються нібито причетності адвоката ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, яке є предметом здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, та вказують, що саме він є його організатором. До прикладу, в повідомленні про підозру ОСОБА_1 прізвище її захисника ОСОБА_5 згадується у шість разів частіше, ніж її власне. Це, на думку адвоката Солодка Є.В., може свідчити про відсутність у прокурора знання ст. 9 Конституції України, а отже невідповідність його вимогам ст. 3 Закону України «Про прокуратуру», або про ймовірну професійну заангажованість та особисту неприязнь до ОСОБА_4 з боку прокурора Козачини С.С., що не дасть йому можливості бути неупередженим під час розгляду цих матеріалів кримінального провадження.

Так, після звернення ОСОБА_4 у квітні 2017 року до керівника САП ОСОБА_6 з депутатським зверненням про можливі неправомірні дії детективів НАБУ щодо виконання приватних замовлень ТОВ «Торговий дім «Ресурси» прокурор Козачина С.С. звернувся до НАЗК з вимогою притягнути ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-7 КпАП України у зв`язку з нібито направленням ОСОБА_4 цього звернення у власних інтересах. При цьому, під час судового засідання у даній справі орган НАЗК представляв безпосередній підлеглий прокурора Козачини С.С., який був відведений судом. За результатом розгляду цієї адміністративної справи судом було встановлено, що ОСОБА_4 не вчинялися дії в особистих інтересах. Таким чином, оскільки, на думку захисника, судовим рішенням була встановлена безпідставність дій прокурора Козачини С.С., він сприймає їх як упереджене ставлення до ОСОБА_4 , що підтверджується спробами прокурора притягнути останнього до адміністративної відповідальності.

В подальшому, на початку 2018 року, після того, як ОСОБА_4 звернувся до керівника САП ОСОБА_7 з приводу здійснення детективами НАБУ тиску на свідків та інших незаконних дій з метою сфабрикувати докази проти нього у вчиненні неіснуючих, на думку захисника, злочинів, пов`язаних з обставинами виконання державою рішення ЄСПЛ у справі ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» проти України, порушуючи при цьому його імунітет, прокурор Козачина С.С. під час розмови в кабінеті керівника САП ОСОБА_7 сповістив його, що готовий повідомити ОСОБА_4 про підозру як організатору зазначених злочинів. Такі відверті висловлювання прокурором Козачиною С.С. захисник вважає його заздалегіть сформованою позицію у цьому кримінальному провадженні, яка не обґрунтована жодними доказами, та свідчить лише про особисту упередженість і обвинувальний ухил усього процесуального керівництва.

Не бажаючи діяти в межах встановленої КПК України процедури, Козачина С.С. також особисто звертався до ЄСПЛ з метою незаконного притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності з клопотанням про позбавлення його імунітету, в чому цим судом було відмовлено, що, як вважає захисник, свідчить про незаконність дій органу досудового розслідування стосовно ОСОБА_4 . Всі визначені при цьому ЄСПЛ порушення відбулися за безпосереднього керівництва прокурора Козачини С.С., який, як старший групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні, не міг не знати про дії органу досудового розслідування. Вказане, на думку захисника, вкотре підтверджує, що це кримінальне провадження не розслідується неупереджено та відповідно до закону, а є особистим засобом для Козачини С.С. зведення рахунків та помсти ОСОБА_4 особисто і його оточенню загалом.

Крім того, захисник зазначив, що прокурора уже відсторонювали від здійснення процесуального керівництва у цьому кримінальному провадження, цим самим, на думку захисника, керівник САП ОСОБА_7 сам публічно заявив про необ`єктивність та упередженість прокурора Козачини С.С. при здійсненні такого процесуального керівництва, проте на даний час Козачина С.С. повернувся до групи прокурорів та навіть очолив її.

Тобто, захисник вважає, що причина упередженості Козачини С.С. по відношенню до ОСОБА_4 є особистою, тягне за собою негативне спрямування фізичної, емоційної, а не правової позиції прокурора та може привести до асоціювання ним ОСОБА_1 з її захисником у справі ОСОБА_4, до якого прокурор відноситься недоброзичливо і упереджено в наслідок його особистого конфлікту та конфлікту інтересів з учасниками провадження у справі « ОСОБА_4 », а також до упередженого ставлення до адвокатської професії загалом, представником якої є і ОСОБА_1 .

В своїй заяві захисник Солодко Є.В. зазначив, що якщо прокурор виявляється, чи може виявитись особисто заінтересованим у певному вирішенні справи, то участь у справі такого обвинувача може дати неправильний напрямок дослідженню доказів і їх навмисне неправильне тлумачення, що відбувається у даному кримінальному провадженні та є підставою для відводу прокурора Козачини С.С. відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України.

Захисник ОСОБА_4 заяву про відвід прокурора Козачини С.С. підтримав та просив її задовольнити. Додатково зазначив, що дане кримінальне провадження торкається виконання рішень ЄСПЛ, в тому числі, щодо відмови у знятті з нього імунітету, у якому суд фактично констатував порушення з боку прокурора Козачини С.С., який встановив йому статус підозрюваного. Адвокат ОСОБА_4 зазначив, що прокурор, приховуючи своє знайомство з ним та ОСОБА_1 , вводить суд в оману, оскільки насправді вони бачилися, зокрема, у контексті звернення ним із заявою щодо незаконного кримінального переслідування, що саме по собі, на його думку, свідчить про упередженість прокурора. Крім того, захисник ОСОБА_4 вказав, що, на скільки йому відомо, як мінімум стосовно трьох справ, у яких він займався комерційною адвокатською діяльністю, прокурором Козачиною С.С. були відкриті кримінальні провадження, хоча допускає, що таких справ було набагато більше. У зв`язку з цим, він звернувся до прокуратури щодо переслідування його та його сім`ї і оточуючих, в тому числі, і його помічника, після чого, в розмові між керівником САП ОСОБА_7 і прокурором Козачини С.С., яка була зафіксована та оприлюднена у ЗМІ, використовувались антисемітські висловлювання, що може свідчити про особисте негативне ставлення останнього до нього.

Прокурор Козачина С.С. заперечив проти задоволення заяви про відвід, вважаючи її доводи абсурдними, необґрунтованими та такими, що не можуть бути враховані слідчим суддею при прийнятті рішення. Прокурор послався, зокрема, на те, що подібні та аналогічні за своїм змістом заяви про відвід сторона захисту подає вже втретє, лише в межах цієї справи, де у двох попередніх аналогічних за змістом заявах іншим слідчим суддею Вищого антикорупційного суду вже було відмовлено. Крім того, аналогічну за своїм змістом заяву про відвід сторона захисту подавала під час розгляду Великою палатою Верховного суду заяви ОСОБА_4 про перегляд за виключними обставинами судових рішень у цьому кримінальному провадженні та пов`язаних з ним кримінальних провадженнях, в задоволенні якого також було відмовлено.

Крім того зазначив, що, стверджуючи про нібито переслідування ОСОБА_4 , адвокат Солодко Є.В. не наводить жодних конкретних обставин, які могли б підтверджувати сказане, натомість, у такий спосіб заявник піддає оцінці його діяльність, як прокурора, яка на кожному етапі досудового розслідування була спрямована виключно на досягнення завдань кримінального провадження.

Стосовно посилань сторони захисту на звернення до НАЗК прокурор зазначив, що воно було пов`язане з наявністю конфлікту інтересів з боку ОСОБА_4 при реалізації ним своїх повноважень народного депутата шляхом звернення до прокуратури в інтересах пов`язаної особи - офіційного помічника, причетність якого до заволодіння майном ПАТ «Банк Столиця» перевірялась в межах кримінального провадження №52016000000000436. Вбачаючи в таких діях ОСОБА_4 наявність ознак можливого порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», прокурор, виконуючи свої службові обов`язки, скерував відповідний лист до НАЗК, яке, перевіривши викладені доводи, склало протокол про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення та скерувало його на розгляд суду. На завершальних етапах розгляду вказаної справи про адміністративне правопорушення у Печерському районному суді м. Києва представництво інтересів держави забезпечувалося прокурорами іншого структурного підрозділу Генеральної прокуратури, а не ним особисто і не прокурорами САП взагалі. Отже, на переконання прокурора, виконання ним своїх службових обов`язків аж ніяк не може свідчити про упередженість стосовно певної особи, незалежно від того, яке рішення у справі про адміністративне правопорушення згодом прийняв суд.

Доводи сторони захисту щодо підстав відсторонення його від процесуального керівництва у зв`язку з можливим тиском на учасників процесу, прокурор вважає такими, що не відповідають дійсності та є відвертою маніпуляцією, оскільки відповідне рішення у квітні 2019 року було прийняте керівником САП ОСОБА_7 в умовах реального конфлікту інтересів, факт наявності якого останній самостійно підтвердив, звернувшись до Генерального прокурора Рябошапки Р.Г. із заявою про наявність у нього такого конфлікту інтересів у цьому кримінальному провадженні через знайомство та особисті відносини з ОСОБА_4 , яку Генеральним прокурором було задоволено та постановою від 27 вересня 2019 року змінено групу прокурорів у кримінальному провадженні, а саме: відсторонено ОСОБА_7 і визначено його старшим групи прокурорів.

Прокурор Козачина С.С. також заперечив проти наявності у нього необґрунтованого наміру повідомити конкретним особам про підозру у цьому кримінальному провадженні, зазначивши, що такі повідомлення про підозру здійснено у зв`язку з наявністю достатніх підстав для підозри певних осіб у вчиненні кримінальних правопорушень, обґрунтованість яких неодноразово перевірялась суддями Вищого антикорупційного суду та Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду при розгляді питань щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Черговим перекручуванням фактів прокурор вважає і посилання сторони захисту на начебто самостійне, всупереч вимогам Закону України «Про прокуратуру», звернення його до ЄСПЛ з клопотанням про позбавлення ОСОБА_4 імунітету, який походить від імунітету його дружини - судді ЄСПЛ ОСОБА_9 , оскільки з таким клопотанням, відповідно до положень Шостого протоколу до Генеральної угоди про привілеї та імунітет Ради Європи, до ЄСПЛ 03 березня 2020 року звернувся Заступник Генерального прокурора Чумак В.В., тоді як власне сам прокурор Козачина С.С. лише направив 25 березня 2020 року до цього суду пояснення щодо обставин справи на відповідний запит, а також дозвіл на використання наданих НАБУ та САП процесуальних документів, у тому числі з можливістю ознайомити з ними ОСОБА_4 .

Крім того, прокурор заперечив також проти тверджень сторони захисту щодо констатації рішенням Пленуму ЄСПЛ системних порушень, оскільки процедура здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні не тільки не була предметом дослідження ЄСПЛ, більш того, у рішенні від 06 липня 2020 року, на яке посилається адвокат Солодко Є.В., цей суд зазначив, що в межах розгляду питання про зняття імунітету немає необхідності робити будь-які висновки щодо сутності тверджень, висунутих на національному рівні, що співпадає з позицією і баченням колегії суддів Великої Палати Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 05 жовтня 2021 року.

Прокурор додав, що захист ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_4 почав здійснювати лише в листопаді 2020 року під час розгляду апеляційної скарги сторони захисту на ухвалу слідчого судді про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу на підставі договору про надання правової допомоги, укладеного 22 липня 2020 року, тобто після отримання рішення ЄСПЛ від 06 липня 2020 року. При цьому, вказаний договір ОСОБА_4 до часу розгляду зазначеної апеляційної скарги до органу досудового розслідування чи прокурорам САП не подавався, тож доводи адвоката Солодка Є.В. про те, що він, як старший групи прокурорів, відповідальний за розслідування, фактично спрямував його щодо ОСОБА_4 - захисника ОСОБА_1, вважає маніпуляцією, яка не ґрунтується на фактичних обставинах справи.

Як зазначив прокурор, у своїй заяві про відвід адвокат Солодко Є.В. наполегливо стверджує про зведення рахунків з адвокатом ОСОБА_4, не наводячи при цьому жодних обставин, з огляду на які у нього хоч теоретично могло виникнути негативне ставлення до останнього, оскільки конфліктів ані в особистому житті, ані в професійній діяльності між ними не виникало, а усе їх спілкування зводиться виключно до участі у судових засіданнях з розгляду скарг та клопотань ОСОБА_4 , у зв`язку з чим прокурор просить відмовити в задоволенні заявленого відводу.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали заяви про відвід прокурору, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 77 КПК України прокурор, слідчий не має права брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім`ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Наведена норма кримінального процесуального закону містить у собі вичерпний перелік обставин, що виключають участь слідчого та прокурора у провадженні досудового розслідування кримінального провадження.

Положеннями ст. 80 КПК України розкрито поняття заяви про відвід, окрім того, частиною 5 вказаної статті передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим, тобто має містити посилання на конкретні обставини, що об`єктивно можуть свідчити про упередженість прокурора, на існування якої посилається адвокат Солодко Є.В. у своїй заяві, та бути підтвердженим відповідними доказами.

З практики ЄСПЛ вбачається, що особиста безсторонність означає відсутність упередженості або прихильності презюмується, поки не надано доказів протилежного.

На думку слідчого судді, до встановлення наявності/відсутності упередженості прокурора необхідно визначити, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на його безпосередню поведінку (об`єктивний критерій) та надати оцінку реальним діям прокурора під час розгляду конкретної справи (суб`єктивний критерій), й лише після встановлення фактів у його поведінці, які можна було б кваліфікувати як прояв упередженості, можливо ставити під сумнів його безсторонність, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечний ланцюг недовіри до учасників та зміни його складу.

Пунктом 15 ч. 1 ст. 15 КПК України визначено, що прокурором є особа, яка обіймає посаду, передбачену ст. 17 Закону України «Про прокуратуру», та діє у межах своїх повноважень.

Прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється (ст. 36 КПК України).

Захисник Солодко Є.В. у своїй заяві підставами відводу прокурора Козачини С.С. вказує, зокрема, його упередженість, яка виникла в результаті особистої неприязні прокурора до ОСОБА_4 та до адвокатської професії загалом, представником якої є і ОСОБА_1 , що тягне за собою негативне спрямування фізичної, емоційної, а не правової позиції прокурора до ОСОБА_4 та може привести до асоціювання його з ОСОБА_1 ; долучення прокурором до клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування документів, які містять відомості про причетність адвоката ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення; приховування прокурором свого знайомства із адвокатами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , що являє собою введення суду в оману;допущення прокурором використання антисемітських висловлювань по відношенню до адвоката ОСОБА_4 .

При обґрунтуванні відводу захисник Солодко Є.В. використовував наступні словесні конструкції по відношенню до дій прокурора: «особиста неприязнь, упередженість, заангажованість, недоброзичливість, наявність особистого конфлікту, особисте переслідування, обвинувальний ухил, особиста зацікавленість, зведення особистих рахунків».

Дослідивши наведені аргументи, вважаю, що сумнів у неупередженості будь-якого учасника процесу повинен бути розумним та не ґрунтуватися на власних суб`єктивних міркуваннях і особистих відчуттях (припущеннях).

При цьому, вважаю за необхідне зупинитися на більш детальному викладі досліджених доводів, зокрема, щодо ймовірної спрямованості дій прокурора на незаконне притягнення адвоката ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, всупереч нормам національного та міжнародного права.

Так, зі змісту ст. 1 Шостого протоколу до Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи №162 від 05 березня 1996 року, крім привілеїв та імунітетів, визначених у ст. 18 Генеральної угоди, одним з яких є імунітет від юридичного процесу у зв`язку із сказаним, написаним чи усім здійсненим ними у їхній офіційній якості та в межах їхніх повноважень судді, їхні дружини та малолітні діти користуються привілеями та імунітетами, звільненнями та пільгами, які надаються дипломатичним представникам відповідно до міжнародного права.

Відповідно до ст. 4 цього Протоколу, привілеї та імунітети надаються суддям не для їхньої особистої користі, а з метою забезпечення їм незалежності у виконанні ними своїх службових обов`язків. Позбавити суддів імунітету може тільки пленарне засідання Суду; воно не тільки має право, але й зобов`язане позбавити суддю імунітету в усіх випадках, коли, на його думку, імунітет перешкоджає відправленню правосуддя і коли він може бути скасований без шкоди для цілей, заради яких він був наданий.

Рішенням ЄСПЛ від 06 липня 2020 року було відмовлено в задоволенні запиту Генеральної прокуратури України від 03 березня 2020 року, який був поданий через Постійне представництво України в Раді Європи на запит Міністерства закордонних справ України щодо роз`яснення та, у разі необхідності, зняття імунітету з ОСОБА_4 , який випливає з імунітету його дружини, судді ОСОБА_9, обраної до ЄСПЛ від України, у зв`язку з досудовим кримінальним провадженням №52017000000000361, зареєстрованим в ЄРДР 01 червня 2017 року, що проводиться НАБУ.

Європейським судом з прав людини у цьому рішенні від 06 липня 2020 року було встановлено, що деякі слідчі дії, зокрема, таємне стеження, яке здійснювалося НАБУ, на практиці поширювалося і на пана ОСОБА_4 , і що такі слідчі дії з явним наміром зібрати докази, безпосередньо пов`язані з паном ОСОБА_4 , означали проведення кримінального розслідування стосовного нього.

Крім того, ЄСПЛ зазначив, що під час проведення слідчих дій стосовно пана ОСОБА_4 НАБУ вдалося до тиску на учасників процесу.

В той же час, необхідно зазначити, що рішення ЄСПЛ є не остаточним у розумінні ст. 42, 44 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яке приймається за результатами розгляду індивідуальних заяв про порушення її конвенційних прав та яким може буди констатовано порушення державою міжнародних зобов`язань, а є процедурним рішенням, яким вирішено питання про можливість позбавлення імунітету ОСОБА_4 , яким він наділений як чоловік судді.

В судовому засіданні було з`ясовано та підтверджено прокурором, що станом на час розгляду заяви про відвід прокурора Козачини С.С. відносно ОСОБА_4 не здійснюються жодні процесуальні дії у кримінальному провадженні №52017000000000361, у зв`язку з чим, слідчий суддя констатує дотримання правоохоронними органами міжнародних зобов`язань України, які випливають із ст. 1 Шостого протоколу до Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи №162 від 05 березня 1996 року.

Переконаний, що сторона захисту свідома того та розуміє, що внесення відомостей до ЄРДР лежить в площині повноважень правоохоронних органів та не залежить від волі та свідомості особи, яка не погоджується з обставинами кримінального провадження, в якому здійснюється досудове розслідування, у тому числі збираються докази на підтвердження наявності чи відсутності підстав вважати, що існують факти або інформація, які можуть переконати в тому, що певна особа могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість підозри щодо вчинення такого правопорушення залежить від усіх обставин кримінального провадження, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень, оскільки питання встановлення наявності в діях особи складу злочину та ступеню вини вирішується виключно судом при розгляді кримінального провадження по суті, а тому усі доводи сторони захисту щодо застосування тиску на учасників процесу, недопустимості тих чи інших доказів, як і недотримання певної процедури можливо буде з`ясувати виключно під час розгляду справи по суті під час змагального процесу.

Також не знайшов підтвердження і тезис сторони захисту, що кримінальне провадження №52017000000000361 розпочиналося та здійснювалося виключно відносно ОСОБА_4 . З наданих прокурором додаткових матеріалів вбачається, що кримінальне провадження було розпочате 31 травня 2017 року відносно службових осіб центрального органу виконавчої влади, які займають особливо відповідальне становище, всупереч інтересам служби, за попередньою змовою з невстановленими особами, вчинено зловживання службовим становищем в інтересах третіх осіб, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді збитків державному бюджету України в особливо великому розмірі (витяг з ЄРДР станом на 20 червня 2017 року), а доповідна записка, яка стала підставою для внесення відповідних відомостей до ЄРДР взагалі не містить жодних згадувань про ОСОБА_4 .

Інші доводи щодо навмисного переслідування адвоката ОСОБА_4 прокурором Козачиною С.С. з метою притягнення його до адміністративної відповідальності є неспроможними також з огляду на предмет даного судового розгляду, яким є питання встановлення наявності або відсутності обставин, що можуть бути підставою для здійснення спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваної ОСОБА_1 та не стосуються оцінки взаємовідносин її захисника ОСОБА_4 і прокурора Козачини С.С.

Слід зазначити, що, подаючи слідчому судді таке клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, прокурор на свій розсуд додає до нього такі докази на його обґрунтування, які вважає достатніми та необхідними для доведення обставин, викладених у цьому клопотанні. Слідчий суддя в свою чергу досліджує та оцінює ці докази на предмет того, чи підтверджують вони викладені у клопотанні детектива обставини лише щодо наявності підстав для здійснення спеціального досудового розслідування та приймає відповідне рішення. У зв`язку з цим, доводи сторони захисту про долучення прокурором до клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування документів, які містять відомості про причетність адвоката ОСОБА_4 до вчинення цього кримінального правопорушення, слідчим суддею до уваги не приймаються, оскільки розгляд клопотання детектива слідчим суддею здійснюється стосовно особи, відносно якої воно подано, в даному випадку такою особою є ОСОБА_1 .

Посилання на приховування прокурором свого знайомства із адвокатами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 слідчий суддя вважає такими, що не стосуються обставин цієї справи, оскільки сам факт їх знайомства жодним чином не може свідчити про упередженість прокурора Козачини С.С. у цьому кримінальному провадженні та не впливає на розгляд і прийняття рішення щодо наявності чи відсутності підстав для здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_1 .

Доводи сторони захисту про прояв дискримінації з боку прокурора по відношенню до адвоката ОСОБА_4, у тому числі його можливих антисемітських поглядів чи висловлювань не є підставою для відводу, надання оцінки таким висловлюванням чи поведінці учасника у процесі та поза його межами не входить до компетенції слідчого судді, а є прерогативою відповідного органу, що здійснює дисціплінарне провадження.

З огляду на викладене вище, перевіривши підстави, якими обґрунтована заява захисника про відвід прокурора, враховуючи зміст ст.77 КПК України та викладені вище загальні критерії ЄСПЛ для визначення можливої упередженості учасників кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що обставини, які б свідчили про упередженість прокурора Козачини С.С. у даному кримінальному провадженні відсутні, натомість заявлений відвід ґрунтується на оціночних судженнях щодо дій прокурора та не містить належних і підтверджених відомостей, які б свідчили про наявність підстав для відводу прокурора, передбачених законом.

Таким чином, оскільки заява адвоката Солодка Є.В., який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 , про відвід прокурора Козачини С.С. не містить об`єктивних даних про обставини, які можуть свідчити про його упередженість у цьому кримінальному провадженні, а також, враховуючи те, що захисником не доведено підстав заінтересованості або обставин, з посиланням на докази, які викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості або особистій зацікавленості прокурора в результатах даного кримінального провадження, із урахуванням вимог ст. 80 КПК України, згідно якої відвід повинен бути вмотивованим, слідчий суддя дійшов висновку, що підстави для задоволення заяви про відвід прокурора Козачини С.С. відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 77, 81 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви захисника Солодка Є.В., який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_1 , про відвід прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Козачини С.С. від участі у кримінальному провадженні №52017000000000361 від 01 червня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 364; ч.5 ст. 191; ч.3 ст. 209; ч.1 ст. 357 КК України, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Я.В. Шкодін