- Головуюча суддя (АП ВАКС): Чорна В.В.
- Захисник/адвокат : Позняка О.М.
справа № 991/8352/21
провадження № 11-сс/991/54/22
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2022 року місто Київ
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Чорна В.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги адвоката Позняка Олександра Миколайовича - захисника ОСОБА_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні № 52017000000000361, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.06.2017 року, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.12.2021 р. про відмову у задоволенні скарги, -
в с т а н о в и л а:
12 січня 2022 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку в той же день передано судді-доповідачу.
З апеляційної скарги встановлено, що оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 20.12.2021 р. відмовлено у задоволенні скарги захисника Позняка О.М. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на постанову прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) Офісу Генерального прокурора Козачини С.С. від 10.11.2021 р. про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 р.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування вищезазначеної ухвали слідчого судді та постанови прокурора САП Офісу Генерального прокурора Козачини С.С. від 10.11.2021 р. про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 р. Крім того, ставиться питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 20.12.2021 р.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначив, що хоча оскаржувана ухвала слідчого судді не підлягає апеляційному оскарженню та набуває законної сили з моменту її оголошення, втім вона повинна бути переглянута апеляційною інстанцією та скасована як незаконна і постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, які призвели до порушення прав людини. Захисник звертає увагу на те, що головним аргументом подання ним скарги до слідчого судді стало те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 проводиться детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) з 01.06.2017 року. Відповідно до міжнародних стандартів та практики Європейського суду з прав людини, ОСОБА_1 з моменту реєстрації зазначеного кримінального провадження фактично став підозрюваним, хоча цей статус офіційно отримав 22.01.2020 року. Досудове розслідування у цьому провадженні здійснюється поза межами розумного строку, а його зупинення призводить до продовження перебування ОСОБА_1 в статусі підозрюваного на невизначений термін, що є порушенням права останнього на справедливий суд. Крім того, захисник зазначає, що ситуація із зупиненням досудового розслідування у даному кримінальному провадженні виникає вже втретє, а тому слідчий суддя повинен був ретельно дослідити аргументи сторони захисту щодо порушення розумного строку розслідування, втім цього не зробив. За твердженням апелянта, слідчий суддя, постановляючи оскаржувану ухвалу, не надав правильної оцінки доказам та не з`ясував фактичні обставини, та, як наслідок, дійшов хибних висновків.
Обґрунтовуючи наявність підстав для апеляційного перегляду ухвали, захисник зазначає, що подання заперечень на оскаржувану ухвалу слідчого судді під час підготовчого провадження не відновить порушених прав підозрюваного ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, посилаючись на положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 8 Конституції України, вважає, що вона має бути переглянута апеляційним судом на стадії досудового розслідування. Крім того, зазначає про істотні порушення норм КПК України, допущені слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали, що полягають у неналежному дослідженні матеріалів скарги.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали, надані на її обґрунтування, суддею-доповідачем встановлено підстави для відмови у відкритті провадження за даною апеляційною скаргою, виходячи з наступного.
Так, відповідно до положень ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано Главою 26 КПК. Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, наведено в ч. 1, ч. 2 ст. 309 КПК України.
Це ухвали, які стосуються обмеження свободи та особистої недоторканості, арешту майна, тимчасового доступу до певних речей і документів, відсторонення від посади, а також ухвали про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування, про закриття кримінального провадження на підставі ч. 9 ст. 284 цього Кодексу, про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Наведений перелік свідчить, що законодавцем забезпечено можливість апеляційного оскарження під час досудового розслідування тих рішень слідчих суддів, які стосуються застосування заходів забезпечення кримінального провадження або найбільше зачіпають права та свободи особи. Такий підхід відповідає за своїм змістом правовій природі судового контролю під час досудового розслідування, який обумовлюється потребою учасників кримінального провадження в отриманні невідкладного судового захисту їх прав, свобод та інтересів.
Встановлення законодавцем обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення розумного балансу між ефективністю досудового розслідування і здійсненням дієвого судового контролю у разі обмеження чи порушення прав і законних інтересів осіб.
Ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні скарги про скасування постанови про зупинення досудового розслідування відсутня у зазначеному переліку, а отже, її оскарження в апеляційному порядку кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Відсутність оскаржуваної ухвали у переліку ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 309 КПК України, є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України.
Суддя-доповідач зазначає, що апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, оскарження якої не передбачено КПК України, яка перешкоджає реалізації прав або повноважень однієї із сторін кримінального провадження, дійсно має бути забезпечено, оскільки інакше така сторона буде позбавлена можливості реалізувати свою процесуальну волю. Однак, оскаржувану ухвалу не можна вважати подібною до тих, яка має негативні наслідки і перешкоджає реалізації прав або повноважень сторони захисту. Навпаки, в даному випадку питання щодо зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні, досліджене слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі, не може суттєво погіршити становище підозрюваного, а тому відсутність законодавчої можливості оскарження такої ухвали в апеляційному порядку на стадії досудового розслідування, з наданням можливості її оскарження на стадії підготовчого провадження, не суперечить критерію розумної пропорційності.
Верховний Суд також неодноразово наголошував, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, тож Кримінальний процесуальний кодекс України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку. Зазначений висновок кореспондується з рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2010 р. № 3-рп/2010 у справі щодо офіційного тлумачення положення п. 18 ч. 1 ст. 293 ЦПК України у взаємозв`язку зі ст. 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду), в якому Конституційний суд, розглядаючи положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, дійшов висновку, що апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження.
У постановах від 17.10.2018 р. (справа № 646/5552/17) та від 28.02.2019 р. (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).
Отже, за наявності у кримінальному процесуальному законі виключного переліку ухвал слідчих суддів, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування, з наданням можливості оскарження інших рішень слідчого судді на стадії підготовчого провадження, підстави для відкриття апеляційного провадження у даному випадку - відсутні.
При прийнятті рішення суддя-доповідач враховує також позицію Європейського суду з прав людини щодо умов прийнятності апеляційної скарги.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що держава має право встановити певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати самої сутності цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (п. 57 Рішення від 28.05.1985 р. у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства», п. 96 Рішення від 13.02.2001 р. у справі «Кромбах проти Франції»). У Рішенні Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 р. у справі «Мельник проти України» зазначено, що спосіб, у який ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також повинні бути взяті до уваги норми внутрішнього законодавства.
В даному випадку, обмеження на апеляційне оскарження, встановлені національним законодавством, мають розумну пропорційність та не порушують загальні права та свободи особи. Відповідно, посилання захисника на загальні засади кримінального провадження як на підставу для апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали слідчого судді всупереч передбаченим кримінальним процесуальним законом обмеженням не є слушними.
З урахуванням викладеного, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника Позняка О.М. на ухвалу слідчого судді від 20.12.2021 р. слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 309, 369-372, 399, 418, 532 КПК України, -
п о с т а н о в и л а:
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката Позняка Олександра Миколайовича - захисника підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.12.2021 р. - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя В.В. Чорна