Документ № 102867734

справа № 991/274/22

провадження №11-сс/991/71/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретаря судовогозасідання ОСОБА_4,

за участю підозрюваного ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції під час трансляції з Державної установи «Київський слідчий ізолятор»),

захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6,

прокурора ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 січня 2022 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52021000000000281 від 26 травня 2021 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 січня 2022 року частково задоволено клопотання сторони обвинувачення та застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний західу виглядітримання підвартою до13березня 2022року включноз визначеннямзастави урозмірі 500прожиткових мінімумівдля працездатнихосіб,що становить1240500(одинмільйон двістісорок тисячп`ятсот) гривень, із покладенням на підозрюваного відповідних обов`язків.

При ухваленнісудового рішенняслідчий суддявказав надоведеність стороноюобвинувачення доводівщодо необхідностізастосування щодопідозрюваного запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою,врахував наявністьобґрунтованої підозри,доведеність стороноюобвинувачення наявностіризиків переховування ОСОБА_5 від органівдосудового розслідуваннята суду,знищення,сховування абоспотворення будь-якоїіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення,незаконного впливуна свідківу цьомукримінальному провадженніта вчинення іншогокримінального правопорушення,визначений розмірзастави надумку слідчогосудді зможезабезпечити виконанняпідозрюваним покладенихна ньогообов`язків тане єзавідомо непомірнимдля підозрюваного,проте застосуваннябільш м`якихзапобіжних заходів не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.

Не погоджуючисьз вказаноюухвалою слідчогосудді, захисники підозрюваного ОСОБА_5 адвокати ОСОБА_8, ОСОБА_6 звернулися з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати ухвалу та постановити нову, якою обрати підозрюваному запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Вважаючи ухвалу незаконною та необґрунтованою, захисник ОСОБА_8 посилається на судову практику Європейського суду з прав людини щодо обов`язковості доказування існування ризиків, перевірки можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу та необхідності врахування матеріального становища особи при визначенні розміру застави.

Так, на переконання захисника ОСОБА_8 в матеріалах клопотання відсутні жодні докази існування обставин, які є виключними підставами для визначення застави саме в розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Адвокат ОСОБА_6 в письмових доповненнях до апеляційній скарги просить дослідити докази, надані слідчому судді у зв`язку з розглядом клопотання про застосування запобіжного заходу, окремо звертає увагу на необґрунтованість підозри, яка полягає у неправильній кваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_5 за ч.4 ст.27 та ч.4 ст.369 КК, оскільки ОСОБА_9 не був особою, уповноваженою на прийняття рішень про повернення майна та закриття кримінальних проваджень, міг лише вплинути на прийняття такого рішення іншими уповноваженими на те особами, а тому кваліфікація дій ОСОБА_5 щодо підбурювання до надання ОСОБА_9 неправомірної вигоди є помилковою, зазначені дії за наявності на те підстав можуть бути кваліфіковані за відповідною частиною ст.27 та ч.1 ст.369-2 КК.

Також, повідомлення про підозру обґрунтовується очевидно недопустимими доказами через порушення реєстрації повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, неправильне оформлення результатів проведення НСРД, проведення пред`явлення для впізнання за відсутності понятих або безперервного відеозапису ходу проведення такої слідчої дії, проведення майже всіх допитів свідків у кримінальному провадженні, зареєстрованому 26 травня 2021 року, в той час я ОСОБА_5 повідомлено про підозру у кримінальному провадженні, зареєстрованому 04 листопада 2021 року.

Крім того, захисник зазначає про порушення процедури судового розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу, оскільки на його думку слідчий суддя фактично вдався до допиту підозрюваного без участі його захисника.

На спростуванняризику переховуванняпідозрюваного,адвокат ОСОБА_6 вказує на те, що ОСОБА_5, не будучи під дією будь-якого запобіжного заходу, на наступний день після проведення у нього обшуку, 13 січня 2022 року самостійно з`явився у призначений час до детективів НАБУ, де йому вручили повідомлення про підозру та проведено його допит, 14 січня 2022 року самостійно з`явився на виклик детективів НАБУ та отримав клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу, цього ж дня самостійно з`явився до слідчого судді, де неодноразово під час перерв мав змогу залишити приміщення суду та переховатись від органів слідства та суду.

Обґрунтовуючи недоведеність ризику знищення, переховування або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, захисник посилається на те, що з моменту передачі грошових коштів пройшло майже чотири місяці, у всіх фігурантів кримінального провадження проведені обшуки, а тому об`єктивна можливість відшукати заздалегідь ідентифіковані кошти є вкрай малоймовірною.

Так само не надано суду будь-яких доказів на підтвердження ризиків впливу ОСОБА_5 на свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинення ним іншого чи продовження кримінального правопорушення.

Вважає визначений оскаржуваною ухвалою розмір застави непомірним для підозрюваного та зазначає про відсутність виключних випадків, що свідчили б про нездатність забезпечення його належної процесуальної поведінки, у випадку застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави просить визначити її розмір у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як це передбачено п.2 ч.5 ст.182 КПК.

Позиції учасників судового провадження.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційні скарги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з зазначених у них підстав.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційні скарги захисників - без задоволення.

Мотиви суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК.

Колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.

Так, з наданих суду матеріалів судової справи вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, досліджені письмові матеріали клопотання детектива та з`ясовані всі необхідні обставини, які повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

На виконання вимог ст.178 КПК слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5, відомості про його особу в їх сукупності з врахуванням сімейного та матеріального стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, обставини вчинення правопорушення за пред`явленим повідомленням про підозру.

При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) (ч. 5 ст. 9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30 серпня 1990 року, заяви №12244/86, 12245/86; 12383/86, §32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).

Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Відтак, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Як убачається з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК, а саме у підбурюванні до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, за попередньою змовою групою осіб.

Повідомлення про підозру від 13 січня 2022 року містить, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5, стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється. Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення.

Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо ймовірної можливості вчинення ОСОБА_5 вищевказаного кримінального правопорушення.

Так,на думкуколегії суддів,в матеріалахпровадження наявнасукупність даних,які переконуютьоб`єктивногоспостерігача,що ОСОБА_5 міг вчинитиінкримінований йомузлочин,зокрема відомості, які містяться в наданій слідчому судді і дослідженій у судовому засіданні заяві ОСОБА_10 про вчинення кримінального правопорушення від 26 травня 2021 року; протоколах допиту свідка ОСОБА_11, під час яких він повідомив про обставини зустрічі з ОСОБА_5 та ОСОБА_9 та підбурення його до надання неправомірної вигоди в розмірі 100000 (сто тисяч) доларів США у два етапи по 50000 (п`ятдесят тисяч) доларів США службовим особам Офісу Генерального прокурора, за повернення майна ОСОБА_10 і закриттякримінального провадження№12020100060000087,передання ним,в обумовленийостанніми спосіб,неправомірної вигодиу розмірі50000(п`ятдесяттисяч)доларів США,озвучені йомудеталі плану,згідно зяким вОфісі Генеральногопрокурора напідставі депутатськогозвернення відбудетьсязаслуховування вОфісі Генеральногопрокурора,за результатамиякого будеприйнято рішеннящодо повернення ОСОБА_10 вилученого майнаі закриттякримінального провадження,про те,що ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_11,що ранішенадана ним ОСОБА_5 неправомірна вигодав розмірі50000(п`ятдесяттисяч)доларів СШАпередана невстановленійособі,про телефоннурозмову ОСОБА_11 з ОСОБА_5,у якійостанній повідомив,що грошовікошти ОСОБА_9 передав своємубезпосередньому керівнику,про зустрічз ОСОБА_9,під часякої останнійсказав,що попроцедурі спочаткувідбудеться заслуховуваннястану досудовогорозслідування іпроцесуального керівництвана підставідепутатського звернення,за результатамиякого кримінальнусправу передадутьіншому підрозділу,і загальнийстрок водин місяцьвони непорушать,а питанняпро повернення ОСОБА_10 майна ізакриття кримінальногопровадження узгодженоі наконтролі уГенерального прокурора.Під часзустрічі особитакож обмінялиськонтактами вмобільному додатку«Threema»,про телефоннийдзвінок ОСОБА_9,в якомуостанній озвучив,що людиназаходила до«першої» іпитання будерозглядатись впакеті зіншими «питаннями»та зустріч19жовтня 2021року,про отримануПоліщуком ОСОБА_11 у мобільномудодатку «Threema»фото довідкиу кримінальномупровадженні №12020100060000087та обставинизустрічі 23жовтня 2021року,про йогозустріч з ОСОБА_9 29жовтня 2021року,коли останнійозвучив проповернення ОСОБА_11 грошових коштіву розмірі50000(п`ятдесяттисяч)доларів США,якщо питанняне будевирішене довівторка.Крім того ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_11 про товариша,який такожуспішно займаєтьсятакими питаннями,про йогозустріч з ОСОБА_9 05листопада 2021року,під часякої останнійповернув ОСОБА_11 46000(сорокшість тисяч)доларів США,та озвучивготовність іншоїлюдини повернути ОСОБА_10 вилучених автомобілівза тиждень,про телефоннурозмову з ОСОБА_9 06листопада 2021року,коли ОСОБА_9 озвучив,що за150000(стоп`ятдесят тисяч)доларів США можна повернути майно та закрити справу, з яких 75000 (сімдесят п`ять тисяч) доларів США слід передати наперед за повернення майна, про його зустріч з ОСОБА_9 08 листопада 2021 року, під час якої останній озвучив подальший порядок дій, про обставини зустрічі з ОСОБА_9 10 листопада 2021 року, під час якої останній повернув ОСОБА_11 ще 4000 (чотири тисячі) доларів США та озвучив про необхідність передання людині «банкомату» першої частин грошових коштів для початку процесу повернення майна, про зустріч з ОСОБА_9 11 листопада 2021 року та спілкування по гучному зв`язку через мобільний додаток «Threema» у телефоні ОСОБА_9 з особою на ім`я ОСОБА_12, який озвучив механізм та порядок вирішення питань. Крім того, під час допиту ОСОБА_11 повідомив, що 16 листопада 2021 року йому стало відомо про повернення автомобілів ОСОБА_10, тому 18 та 19 листопада 2021 року у нього були зустрічі з ОСОБА_9 з приводу повернення автомобілів. Також ним було повідомлено зміст телефонних розмов 22 та 25 листопада 2021 року з ОСОБА_9, щодо виклику ОСОБА_13, ОСОБА_14 до прокуратури з приводу повернення майна; протоколі огляду від 28 вересня 2021 року, під час якого ОСОБА_11 було вручено 50000 (п`ятдесят тисяч) доларів США, які були попередньо ідентифіковані та добровільно надані ОСОБА_10 ; протоколі огляду від 05 листопада 2021 року, під час якого ОСОБА_11 видав отримані від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 46000 (сорок шість тисяч) доларів США; протоколі огляду від 10 листопада 2021 року, під час якого ОСОБА_11 видав отримані від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 4000 (чотири тисяч) доларів США; протоколі огляду від 17 листопада 2021 року, під час якого встановлено, що видані 05 та 10 листопада 2021 року ОСОБА_11 грошові кошти не є грошовими коштами, які вручались йому 28 вересня 2021 року; протоколі пред`явлення до впізнання від 24 вересня 2021 року, під час якого ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_9 та ОСОБА_5 ; протоколі огляду мобільного телефону ОСОБА_11 від 27 листопада 2021 року на предмет його спілкування з ОСОБА_9 ; матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, під час яких задокументовано спілкування та зустрічі ОСОБА_11 з ОСОБА_9, ОСОБА_5 щодо повернення майна та закриття кримінального провадження №12020100060000087, розміру неправомірної вигоди за це, способу передачі та реалізації плану, які оглянуті відповідно до протоколу огляду від 12 січня 2022 року; матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, під час яких задокументовано розмови ОСОБА_9 з іншими невстановленими особами.

Суд звертає увагу, що під час розгляду клопотання не оцінюються показання ОСОБА_10 та ОСОБА_11, надані детективу, в тому числі на предмет їх достовірності. Обґрунтованість підозри встановлена судом на підставі інших доказів, додані до клопотання протоколи допитів учасників провадження суд використовує для встановлення кола свідків в контексті оцінки наявності ризику незаконного впливу на них та визначення кола осіб, з якими слід заборонити спілкування підозрюваного в разі покладення на нього відповідного процесуального обов`язку, а також для оцінки достовірності наданих стороною обвинувачення доказів.

У цьому контексті суд зазначає, що наведені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обставини щодо вчинення дій з надання неправомірної вигоди узгоджуються з іншими матеріалами провадження. А тому, доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження доказів стосовно причетності ОСОБА_5 до можливого вчинення вказаного кримінального правопорушення є безпідставними та спростовуються вищезазначеними документами.

За таких умов, всупереч доводам апеляційних скарг захисників, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, в тому числі розсекречені матеріали проведених негласних слідчих (розшукових) дій, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред`явленої підозри з точки зору достатності та взаємозв`язку прийшов до правильного висновку про наявність на час розгляду клопотання у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити вищевказане кримінальне правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.

Водночас, колегія суддів відхиляє твердження сторони захисту щодо недопустимості доказів доданих стороною обвинувачення до клопотання, із зазначених в апеляційних скаргах підстав, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1ст.84 КПК, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, положеннями статті 86 КПК визначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом, при цьому недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відхиляючи такі доводи сторони захисту колегія суддів виходить з того, що оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. На стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею, судом недопустимими можливо лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини, а їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Тобто, висновок про недопустимість відповідного доказу є категоричним навіть із врахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування. Суд на стадії досудового розслідування може визнати недопустимими лише очевидно недопустимі докази, порушення збирання яких не може бути спростоване будь-якими іншими матеріалами. Натомість, доводи сторони захисту не свідчать про очевидну і категоричну недопустимість зазначених доказів, а остаточна оцінка зібраним у кримінальному провадженні доказам і, за наявності правових підстав, визнання їх недопустимими, на основі аргументів апеляційних скарг, може бути здійснено під час розгляду кримінального провадження по суті.

З урахуванням зазначеного, підстав, передбачених ст.ст.87-89 КПК щодо визнання доданих до клопотання про застосування запобіжного заходу копій документів недопустимими доказами під час розгляду апеляційних скарг не встановлено, а тому на стадії досудового розслідування зазначені стороною захисту доводи колегія суддів вважає передчасними, а відповідні вимоги щодо визнання доказів недопустимими такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо викладених в апеляційній скарзі доводів захисника стосовно невірної кваліфікації інкримінованого стороною обвинувачення злочину, колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження оцінив відповідність підозри правовій кваліфікації лише для встановлення її обґрунтованості та правомірно встановив наявність підстав вважати, що ОСОБА_5 міг вчинити самі це кримінальне правопорушення, оскільки докази вказують на те, що існують факти та інформація, які переконують у тому, що ОСОБА_5 міг здійснювати підбурювання до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використання наданого їй службового становища.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, у відповідності до вимог законодавства за наслідками розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 дійшов обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень.

Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг захисників підозрюваного ОСОБА_5 щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності існування ризиків, можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу та необхідності врахування матеріального становища особи при визначенні розміру застави, суд враховує наступне.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК, а саме того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногопровадження, незаконновпливати насвідків уцьому жкримінальному провадженніта вчинитиінше кримінальнеправопорушення, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, в тому числі про його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК.

Щодо посилань сторони захисту про необґрунтованість висновку слідчого судді про наявність ризику того, що підозрюваний зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вбачається, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється, у вчиненні тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч.4 ст.369 КК, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна, або без такої, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Наведена слідчим суддею обставина, з якою погоджується колегія суддів, підвищує ризик переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності і може свідчити про можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду у поєднанні з тяжкістю можливого покарання. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії» (§80, заява №33977/96, рішення від 26червня 2001 року), в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

Так, слідчим суддею взято до уваги наявність у ОСОБА_5 документу для виїзду за кордон (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, термін дії до 02 квітня 2028 року), що значно підвищує ризик можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, оскільки за наявності такого документу можливість безперешкодно покинути територію України є вищою, ніж за його відсутності.

Враховано і наявність в ОСОБА_5 зв`язків у різних органах, в тому числі в органах прокуратури, які, в свою чергу, можуть забезпечити його переховування від правоохоронних органів та суду, з огляду на те, що останній підтвердив у судовому засіданні про своє знайомство та спілкування з ОСОБА_9, який є працівником Офісу Генерального прокурора. Такі зв`язки також підтверджується інформацією, зафіксованою у протоколі огляду матеріальних носіїв інформації від 12 січня 2022 року, на яких зафіксовано результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Що стосується доводів апеляційних скарг про відсутність наявності ризику можливого знищення,сховування,або спотвореннябудь-якоїіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчим суддею в судовому засіданні встановлено, що переданий ОСОБА_11 через ОСОБА_5, попередньо ідентифікований предмет неправомірний вигоди в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США так і не було виявлено, повернені ОСОБА_9 грошові кошти (46 000 доларів США та 4 000 доларів США) не є тими грошовими коштами, які вручались ОСОБА_11 . Також враховано те, що місцезнаходження ідентифікованих грошових коштів в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США на даний час органу досудового розслідування невідоме, а згідно з фактичними даними, що містяться у матеріалах, якими обґрунтовується клопотання, саме ОСОБА_5 отримав ці грошові кошти від ОСОБА_11, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний може вжити всі залежні від нього заходи для приховування, обміну цих грошових коштів з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності та здобуття доказів органом досудового розслідування. Крім того, ОСОБА_5 має зв`язки з іншими невстановленими особами, які ймовірно були залучені в процес надання неправомірної вигоди, останні можуть сприяти підозрюваному у спотворенні, приховуванні або знищенні будь-яких документів, що мають значення для кримінального провадження.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов правомірного висновку про наявність обґрунтованих підстав вважати, що з метою приховування своєї діяльності та діяльності інших осіб, яка є предметом досудового розслідування, ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити речові докази та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин вчиненого злочину.

Не залишилась без оцінки суду і позиція сторони захисту про відсутність доказів, які б обґрунтовували наявність ризику можливості ОСОБА_5 незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, в обґрунтування наявності зазначеного ризику слідчий суддя звернув увагу на наявність зв`язків ОСОБА_5 з іншими особами у кримінальному провадженні та його можливість за допомогою ОСОБА_9 чи інших працівників Офісу Генерального прокурора впливати на прокурорів та слідчих у кримінальному провадженні №12020100060000087, які володіють інформацією і мають безпосередній доступ до матеріалів кримінального провадження та яким відомі обставини щодо стану досудового розслідування. Разом з цим ОСОБА_15 може здійснювати вплив безпосередньо на іншого підозрюваного ОСОБА_9 та осіб, які останнім залучалися до вчинення кримінального правопорушення: ОСОБА_16, ОСОБА_17, з метою не надання ними показань або надання ними неправдивих показань.

Правомірно враховано слідчим суддею і можливість впливу ОСОБА_5 на свідків ОСОБА_11, ОСОБА_10 шляхом тиску на них, примушування до зміни показань чи відмови від надання показань, оскільки саме цих осіб своїми діями ОСОБА_5 прямо чи опосередковано підбурював до вчинення кримінального правопорушення та надання ними неправомірної вигоди.

До того ж, при оцінці існування цього ризику слідчий суддя виходив із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

З цих підстав слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що підозрюваний може здійснити дії, спрямовані на вплив у позапроцесуальний спосіб на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою ненадання органу досудового розслідування достовірних показань щодо його участі у вчиненні кримінального правопорушення для уникнення останнім кримінальної відповідальності.

Також суд вважає наявним ризик можливості вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, з урахуванням відомостей, що містяться у протоколі огляду від 12 січня 2022 року за результатами проведення НСРД, ОСОБА_5 28.09.2021 під час зустрічі з ОСОБА_11 та ОСОБА_9 повідомлялося про обставини щодо співпраці у сфері юстиції з «чорними» реєстраторами, займається рейдерством нерухомості, «вирішує» питання про реєстрацію нотаріусом, що свідчить про його можливу неправомірну поведінку та можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень та є обставиною, яка вказує на його репутацію та враховується при обранні запобіжного заходу (п.6 ч.1 ст.178 КПК).

А тому слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі обґрунтовано зазначено про наявність обставини, які свідчать про можливу причетність ОСОБА_5 до вчинення інших кримінальних правопорушень.

Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов обґрунтованих висновків про те, що прокурор довів у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК. Посилання в апеляційних скаргах на належну процесуальну поведінку підозрюваного до та під час розгляду клопотання слідчим суддею, на сплив чотиримісячного строку з моменту передачі грошових коштів та проведення у всіх фігурантів кримінального провадження обшуків, на цьому етапі досудового розслідування вказаних висновків слідчого судді не спростовують.

Колегія суддів зазначає, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.369 КК, у вчинені якого підозрюється ОСОБА_5, має високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження наявні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості застосування запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Відтак,приймаючи доуваги вищенаведеніризики, наявність обґрунтованоїпідозри ОСОБА_5 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.369КК,який єтяжким корупційнимзлочином,відомості щодоособи підозрюваного, з урахуванням встановлених обставин та характеру справи, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що на теперішній час застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У рішенні «Гафа проти Мальти» № 54335/14 від 22 травня 2018 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.

Зі змістуоскаржуваної ухваливбачається,що привизначенні розмірузастави слідчимсуддею врахованообставини кримінальногоправопорушення,майновий тасімейний станпідозрюваного,доведеність ризиків,передбачених ст.177КПК,надано оцінкувідповідним обставинам,зокрема: розмір предмета злочину, сімейний стан підозрюваного, а саме те, що він одружений, його майновий стан, наявність у підозрюваного легкового автомобіля «SKODA OCTAVIA A7», 2017 року випуску, а також те, що частину неправомірної вигоди в розмірі 50 000 доларів США, які було попередньо ідентифіковано, ОСОБА_11 передав саме ОСОБА_5 . В подальшому ОСОБА_9 були повернуті ОСОБА_11 грошові кошти в розмірі 50 000 доларів США, які не є грошовими коштами, які передавались ОСОБА_5, тобто на даний час місцезнаходження попередньо ідентифікованих грошових коштів в розмірі 50 000 доларів США не встановлено, що надало підстав слідчому судді вважати, що вказані кошти можуть перебувати у підозрюваного ОСОБА_5 .

Про обґрунтованість визначеного слідчим суддею розміру застави та висновку про його співмірність також вказують надані стороною обвинувачення роздруківки фото квартири, здійснених при проведенні 13 січня 2022 року за місцем проживання ОСОБА_5, які свідчать про достатній майновий стан особи, яка проживає в цій квартирі, з огляду на її площу, сучасність дизайну та ймовірність значних матеріальних витрат на використані при її оздобленні матеріали.

Разом з цим, доводи сторони захисту щодо визначення необґрунтованого та завищеного розміру застави жодними належними та допустимими доказами не підтверджено та під час апеляційного розгляду суду не надано.

З урахуванням наведеного, слідчим суддею обґрунтовано визначено заставу в більшому розмірі, ніж визначеному п.2 ч.5 ст.182 КПК, який на думку колегії суддів, всупереч доводам апеляційних скарг не є як непомірним для особи, так і значно вищим ніж вимагають обставини справи.

Таким чином суд констатує, що надані із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою матеріали доводять наявність правових підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 зазначеного запобіжного заходу, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують саме такий обсяг втручання у права та інтереси підозрюваного з метою досягнення дієвості цього провадження, що з дотриманням процесуальних норм правомірно встановлено слідчим суддею.

В апеляційних скаргах містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені. При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що як неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними захисниками підозрюваного в апеляційних скаргах, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційних скарг сторони захисту підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 січня 2022 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

___________ ___________ ___________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3