Документ № 103048169

справа № 991/404/22

провадження №11-сс/991/79/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

за участю підозрюваного ОСОБА_5,

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві апеляційні скарги прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 січня 2022 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №52021000000000281 від 26 травня 2021 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 січня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі НАБУ), про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 420 (чотириста двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 042 020 (один мільйон сорок дві тисячі двадцять) гривень із покладенням на підозрюваного відповідних обов`язків.

В обґрунтування постановленої ухвали слідчий суддя вказав на наявність обґрунтованої підозри, доведеність стороною обвинувачення наявності ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_5 зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, проте у зв`язку з недоведенням стороною обвинувачення того, що застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не забезпечить належної процесуальної поведінки особи та запобіганню встановленим у судовому засіданні ризикам, застосовано запобіжний захід у вигляді застави з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК. Разом з цим, на думку слідчого визначений розмір застави судді зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, запобігти ризикам кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.

Не погоджуючись з вказаним рішенням прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі САП) ОСОБА_8 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу та постановити нову про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів із можливістю внесення застави у сумі 4 100 000 (чотири мільйони сто тисяч) гривень, та покладенням на підозрюваного відповідних обов`язків.

В апеляційній скарзі прокурор не погоджується з висновком слідчого судді про недоведеність ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з огляду на те, що підозрюваний, який діяв за попередньою домовленістю з ОСОБА_9, може безперешкодно, знищити, сховати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження, серед яких підготовлене депутатське звернення, довідка по кримінальному провадженню №12020100060000087 (інші матеріали з цього провадження), вживати всіх заходів для приховування попередньо ідентифікованого предмету неправомірної вигоди, місце знаходження якого на даний час невідоме. Серед іншого наводить аргументи щодо схильності підозрюваного до оговорення інших осіб, створення штучних доказів своє невинуватості, що суттєво збільшує вказаний ризик.

Також прокурор не погоджується з висновком слідчого судді про можливість запобігання ризику незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави і покладенням обов`язку не спілкуватися із свідками. Надані стороною обвинувачення докази підтверджують, що до подій кримінального правопорушення причетні інші особи, ризик незаконного впливу на яких з метою узгодження показів, знищення доказів, переховування тощо зберігається, а тому враховуючи, що підозрюваний схильний до протиправної поведінки, невиконання процесуальних обов`язків, зазначений ризик на цій стадії досудового розслідування є досить вагомим і йому неможливо запобігти шляхом застосування іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Крім того, прокурор не погоджується з висновком слідчого судді про відсутність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на мотиви його неврахування. Зазначає, що стороною обвинувачення надано докази неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, що свідчить про його схильність до невиконання процесуальних обов`язків і, як наслідок, про можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Прокурор вважає, що наведені ним ризики в своїй сукупності свідчать про неможливість їх запобіганню шляхом обрання більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, до того ж, на його переконання, організуюча роль ОСОБА_5 підвищує ризик вчинення дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6, також не погоджуючись з ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 січня 2022 року, вважаючи її необґрунтованою та невмотивованою, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вказану ухвалу та постановити нову, якою у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваному відмовити. Крім того просив врахувати і дослідити нові докази, які не досліджувались судом першої інстанції, оскільки вони стали відомі після ухвалення оскаржуваного рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що слідчий суддя дійшов до помилкового висновку про існування обґрунтованої підозри та достатності доказів можливої причетності ОСОБА_5 до вищевказаного кримінального правопорушення, а також про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК, зважаючи на ненадання стороною обвинувачення доказів, які б містили факти їх можливого існування. Ризик переховування в оскаржуваному судовому рішенні обґрунтований виключно тяжкістю можливого покарання, що є порушенням практики ЄСПЛ. На спростування вказаного ризику захисник зауважує, що підозрюваний ніколи не переховувався від правоохоронних органів та не має наміру робити це у майбутньому з огляду на свою невинуватість, та посилається на обставини, які підтверджують міцні соціальні зв`язки і високі моральні якості особи на його роботі та місті постійного проживання. Окремо вказує на те, що підозрюваний добровільно з`являвся до органу досудового розслідування для допиту та жодного разу не відмовився від надання будь-яких показів.

Обґрунтовуючи недоведеність ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, адвокат посилається на те, що на сьогоднішній день ОСОБА_5 звільнений з органів прокуратури у зв`язку з виходом на пенсію та не має доступу до будівель Офісу Генерального прокурора та не знайомий з будь-якими особами у вказаному кримінальному провадженні, окрім ОСОБА_9, який на даний час перебуває у СІЗО. Також посилається на ту обставину, що під час допиту свідків останні будуть попереджені про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань та дачу завідомо неправдивих показань, а обставина неналежного здійснення органом досудового розслідування своїх повноважень через допустимість та вірогідність зміни свідками своїх показів не може бути підставою для обрання запобіжного заходу особі. До того ж жодних заяв від потерпілих або свідків про будь-який тиск на них з боку підозрюваного до правоохоронних органів не надходило, вчинення таких дій є лише припущенням та не підтвердженими жодним доказом.

Окремо захисник звертає увагу на те, що визначений слідчим суддею розмір застави з формальним посиланням на тяжкість кримінального правопорушення є необґрунтованим та явно завищеним. Так, в оскаржуваній ухвалі слідчий суддя не зміг обґрунтувати наявність виключного випадку та необхідність призначення застави у розмірі, що перевищує максимальний розмір для тяжкого злочину, накладено арешт на законно отримані грошові кошти підозрюваного, вилучені стороною обвинувачення в ході проведення обшуку його службового кабінету, а тому підозрюваний позбавлений можливості на внесення їх в якості застави, проте як інших грошових коштів у підозрюваного не має, що стало підставою звернення до знайомих за допомогою у внесенні застави.

Також у апеляційній скарзі адвокатом заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження ухвали від 21 січня 2022 року, повний текст якої ним отримано 27 січня 2022 року, через відсутність обізнаності щодо аргументів і мотивів судового рішення.

Позиції учасників судового провадження.

Підозрюваний та його захисники адвокати ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судовому засіданні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, підтримав та просив задовольнити подану ним апеляційну скаргу у повному обсязі за викладених у ній обставин.

Мотиви суду.

Відповідно до вимог п.3 ч.2ст.395 КПКапеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду відповідно до ч.1ст.117 КПК.

У випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказані обставини за їх клопотанням можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому частиною 1статті 117 КПК(постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2019 року по справі № 461/1434/18).

Враховуючи те, що 21 січня 2022 року за наслідками розгляду клопотання слідчим суддею прийнято оскаржувану ухвалу за участі захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 та проголошено її резолютивну частину, повний текст ухвали проголошено 26 січня 2022 рок та наступної доби отримано особою, колегія суддів вважає за можливе визнати вказані обставини як об`єктивні перешкоди для подання апеляційної скарги через необізнаність сторони захисту з мотивами прийнятого судового рішення, а отже поважною причиною пропущення строку на апеляційне провадження, у зв`язку з чим, з метою забезпечення права особи на апеляційне оскарження та на доступ до правосуддя, вважає за необхідне клопотання захисника задовольнити, поновивши особі строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 січня 2022 року.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК.

Колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.

Так, з наданих суду матеріалів судової справи вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, досліджені письмові матеріали клопотання детектива та з`ясовані всі необхідні обставини, які повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

На виконання вимог ст.178 КПК слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється особа, відомості про нього в їх сукупності з урахуванням сімейного та матеріального стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, обставини його вчинення за пред`явленим повідомленням про підозру.

При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) (ч. 5 ст. 9 КПК), відповідно до якої (рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30 серпня 1990 року, заява №12244/86, 12245/86; 12383/86, §32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).

Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Відтак, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Як убачається з матеріалів провадження ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК, а саме - підбурюванні особи до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, за попередньою змовою групою осіб.

Повідомлення про підозру від 19 січня 2022 року містить, зокрема такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється оосба, стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється. Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення кримінального правопорушення.

Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо ймовірної можливості вчинення ОСОБА_5 вищевказаного кримінального правопорушення, тобто обґрунтування підозри здійснено на рівні, який є мінімальним для констатації обґрунтованої підозри з метою застосування запобіжного заходу.

Так, на думку колегії суддів, в матеріалах провадження наявна сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що підозрюваний міг вчинити інкримінований йому злочин, зокрема відомості, які містяться в наданій слідчому судді і дослідженій у судовому засіданні заяві ОСОБА_10 про вчинення кримінального правопорушення від 26 травня 2021 року; протоколах допиту свідка ОСОБА_11, під час яких він повідомив про обставини зустрічі з ОСОБА_12 та ОСОБА_9 та підбурення його до надання неправомірної вигоди в розмірі 100 000 (сто тисяч) доларів США у два етапи по 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США службовим особам Офісу Генерального прокурора, за повернення майна ОСОБА_10 і закриттякримінального провадження№12020100060000087,передання ним,в обумовленийостанніми спосіб,неправомірної вигодиу розмірі50000(п`ятдесяттисяч)доларів США,озвучені йомудеталі плану,згідно зяким вОфісі Генеральногопрокурора напідставі депутатськогозвернення відбудетьсязаслуховування вОфісі Генеральногопрокурора,за результатамиякого будеприйнято рішеннящодо повернення ОСОБА_10 вилученого майнаі закриттякримінального провадження,про те,що ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_11,що ранішенадана ним ОСОБА_12 неправомірна вигодав розмірі50000(п`ятдесяттисяч)доларів СШАпередана невстановленійособі,про телефоннурозмову ОСОБА_11 з ОСОБА_12,у якійостанній повідомив,що грошовікошти ОСОБА_9 передав своємубезпосередньому керівнику,про зустрічз ОСОБА_9,під часякої останнійсказав,що попроцедурі спочаткувідбудеться заслуховуваннястану досудовогорозслідування іпроцесуального керівництвана підставідепутатського звернення,за результатамиякого кримінальнусправу передадутьіншому підрозділу,і загальнийстрок водин місяцьвони непорушать,а питанняпро повернення ОСОБА_10 майна ізакриття кримінальногопровадження узгодженоі наконтролі уГенерального прокурора.Під часзустрічі особитакож обмінялиськонтактами вмобільному додатку«Threema»,про телефоннийдзвінок ОСОБА_9,в якомуостанній озвучив,що людиназаходила до«першої» іпитання будерозглядатись впакеті зіншими «питаннями»та зустріч19жовтня 2021року,про отриману ОСОБА_11 у мобільномудодатку «Threema»фото довідкиу кримінальномупровадженні №12020100060000087та обставинизустрічі 23жовтня 2021року,про йогозустріч з ОСОБА_9 29жовтня 2021року,коли останнійозвучив проповернення ОСОБА_11 грошових коштіву розмірі50000(п`ятдесяттисяч)доларів США,якщо питанняне будевирішене довівторка.Крім того ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_11 про товариша,який такожуспішно займаєтьсятакими питаннями,про йогозустріч з ОСОБА_9 05листопада 2021року,під часякої останнійповернув ОСОБА_11 46000(сорокшість тисяч)доларів США,та озвучивготовність іншоїлюдини повернути ОСОБА_10 вилучених автомобілівза тиждень,про телефоннурозмову з ОСОБА_9 06листопада 2021року,коли ОСОБА_9 озвучив,що за150000(стоп`ятдесят тисяч)доларів США можна повернути майно та закрити справу, з яких 75 000 (сімдесят п`ять тисяч) доларів США слід передати наперед за повернення майна, про його зустріч з ОСОБА_9 08 листопада 2021 року, під час якої останній озвучив подальший порядок дій, про обставини зустрічі з ОСОБА_9 10 листопада 2021 року, під час якої останній повернув ОСОБА_11 ще 4 000 (чотири тисячі) доларів США та озвучив про необхідність передання людині «банкомату» першої частин грошових коштів для початку процесу повернення майна, про зустріч з ОСОБА_9 11 листопада 2021 року та спілкування по гучному зв`язку через мобільний додаток «Threema» у телефоні ОСОБА_9 з особою на ім`я ОСОБА_13, який озвучив механізм та порядок вирішення питань. Крім того, під час допиту ОСОБА_11 повідомив, що 16 листопада 2021 року йому стало відомо про повернення автомобілів ОСОБА_10, тому 18 та 19 листопада 2021 року у нього були зустрічі з ОСОБА_9 з приводу повернення автомобілів. Також ним було повідомлено зміст телефонних розмов 22 та 25 листопада 2021 року з ОСОБА_9, щодо виклику ОСОБА_14, ОСОБА_15 до прокуратури з приводу повернення майна; протоколі огляду від 28 вересня 2021 року, під час якого ОСОБА_11 було вручено 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США, які були попередньо ідентифіковані та добровільно надані ОСОБА_10 ; протоколі огляду від 05 листопада 2021 року, під час якого ОСОБА_11 видав отримані від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 46 000 (сорок шість тисяч) доларів США; протоколі огляду від 10 листопада 2021 року, під час якого ОСОБА_11 видав отримані від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 4 000 (чотири тисяч) доларів США; протоколі огляду від 17 листопада 2021 року, під час якого встановлено, що видані 05 та 10 листопада 2021 року ОСОБА_11 грошові кошти не є грошовими коштами, які вручались йому 28 вересня 2021 року; протоколі пред`явлення до впізнання від 24 вересня 2021 року, під час якого ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_9 та ОСОБА_12 ; протоколі огляду мобільного телефону ОСОБА_11 від 27 листопада 2021 року на предмет його спілкування з ОСОБА_9 ; протоколу огляду від 12 січня 2022 року матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, під час яких задокументовано спілкування та зустрічі ОСОБА_11 з ОСОБА_9, ОСОБА_12 щодо повернення майна та закриття кримінального провадження №12020100060000087, розміру неправомірної вигоди за це, способу передачі та реалізації плану; матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, під час яких задокументовано розмови ОСОБА_9 з ОСОБА_5 та іншими невстановленими особами.

Суд звертає увагу, що під час розгляду клопотання не оцінюються показання ОСОБА_10 та ОСОБА_11, надані детективу, в тому числі на предмет їх достовірності з урахуванням того, що останні нічого не вказують про причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину. Обґрунтованість підозри встановлена судом на підставі інших доказів, додані до клопотання протоколи допитів учасників провадження суд використовує для встановлення кола свідків в контексті оцінки наявності ризику незаконного впливу на них та визначення кола осіб, з якими слід заборонити спілкування підозрюваного в разі покладення на нього відповідного процесуального обов`язку, а також для оцінки достовірності наданих стороною обвинувачення доказів.

У цьому контексті суд зазначає, що наведені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обставини щодо вчинення дій з надання неправомірної вигоди узгоджуються з іншими матеріалами провадження, а тому доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження доказів стосовно причетності підозрюваного до можливого вчинення вказаного кримінального правопорушення є безпідставними та спростовуються вищезазначеними документами.

За таких умов, всупереч доводам апеляційної скарги захисника ОСОБА_6, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, в тому числі відомості проведених негласних слідчих (розшукових) дій, надавши оцінку та взявши до уваги доводи сторони захисту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред`явленої підозри з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до правильного висновку про наявність на час розгляду клопотання у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити вищевказане кримінальне правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, у відповідності до вимог законодавства за наслідками розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 дійшов обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника підозрюваного щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності існування ризиків та необхідності врахування матеріального становища особи при визначенні розміру застави, суд враховує наступне.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК, а саме того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, фактичні обставини провадження та дані про його особу, в тому числі про його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК.

Щодо посилань сторони захисту про необґрунтованість висновку слідчого судді про наявність ризику того, що підозрюваний зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вбачається, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч.4 ст.369 КК, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Наведена слідчим суддею обставина, з якою погоджується колегія суддів, підвищує ризик переховування особи від органів досудового розслідування та суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності і може свідчити про можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду у поєднанні з тяжкістю можливого покарання. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії» (§80, заява №33977/96, рішення від 26 червня 2001 року), в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

Так, слідчим суддею взято до уваги наявність у підозрюваного діючого паспорту громадянина України для виїзду за кордон, що значно підвищує ризик можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, оскільки за наявності такого документу він може в будь-який момент після повідомлення йому про підозру покинути територію України.

Враховано і наявність у підозрюваного вищої юридичної освіти, значного досвіду роботи в органах прокуратури, а також зв`язків у різних органах, в тому числі в органах прокуратури, які, в свою чергу, можуть забезпечити його переховування від правоохоронних органів та суду. Також враховано те, що ОСОБА_5 проживає у будинку, в якому він не зареєстрований та не належить йому на праві власності, користується автомобілем, зареєстрованим на іншу особу, водночас в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, не зазначає особу, з якою спільно проживає, адреса реєстрації та фактичного проживання в дійсності не є адресами його проживання, а згідно з матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій має певні зв`язки з особами на тимчасово окупованих територіях України.

Щодо тверджень сторони захисту про належну процесуальну поведінку підозрюваного, то останні враховані слідчим суддею при наданні оцінки ризику переховування від органу досудового розслідування або/та суду, проте їх наявність не вказує на відсутність цього ризику.

Що стосується доводів апеляційної скарги сторони захисту про відсутність доказів, які б обґрунтовували наявність ризику можливості незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, слід зазначити наступне.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, в обґрунтування наявності зазначеного ризику слідчий суддя звернув увагу на те, що підозрюваний тривалий час працює в органах прокуратури, здобув певний авторитет і широке коло знайомств серед керівників, працівників правоохоронних і судових органів, а тому використовуючи свої зв`язки та службове становище зможе особисто чи опосередковано впливати на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні. Крім того, підозрюваний може використовувати свій вплив на працівників Офісу Генерального прокурора, які працювали разом з ним, а також на інших свідків у кримінальному провадженні, підбурювати вказаних осіб до зміни наданих показань, надання неправдивих показань або відмови від надання показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, ОСОБА_5 може використовувати вказані зв`язки для впливу на прокурорів у кримінальному провадженні №12020100060000087 ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, які володіють інформацією щодо вказівок по справі та ходу її досудового розслідування, мають безпосередній доступ до матеріалів кримінального провадження.

До того ж, при оцінці існування цього ризику слідчий суддя виходив із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

З цих підстав слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що підозрюваний може здійснити дії, спрямовані на вплив у позапроцесуальний спосіб на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою ненадання органу досудового розслідування достовірних показань щодо його участі у вчиненні кримінального правопорушення для уникнення особою кримінальної відповідальності.

Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов обґрунтованих висновків про те, що прокурор довів у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК. Посилання в апеляційних скаргах на належну процесуальну поведінку підозрюваного до та під час розгляду клопотання слідчим суддею, на цьому етапі досудового розслідування вказаних висновків слідчого судді не спростовують.

Колегія суддів зазначає, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.369 КК, має високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження наявні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості застосування запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Оцінюючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги прокурора щодо існування ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про недоведеність стороною обвинувачення даного ризику з урахуванням поведінки підозрюваного, а також того, що підозрюваного звільнено з займаної посади прокурора, чим суттєво обмежується його можливості знищити, приховувати, змінити чи спотворити речі та документи, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження та які можуть знаходитися за робочим місцем прокурора. До того ж при наданні оцінки існуванню зазначеного ризику слідчим суддею правомірно не враховано доводи прокурора про невстановлення місцезнаходження предмету неправомірної вигоди в розмірі 50 000 доларів США та ймовірність вжиття підозрюваним заходів для їх приховування, обміну, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні прямі докази, які б вказували на те, що вказані грошові кошти були передані саме ОСОБА_5 або він передавав кошти іншим особам. При цьому під час апеляційного розгляду належних та допустимих доказів в обґрунтування існування даного ризику до суду не надано та судом не досліджено, викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи щодо існування даного ризику не знайшли підтвердження під час судового засідання.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про наявність існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність будь-яких обставин, окрім наведених у клопотанні доводів щодо тривалого часу роботи підозрюваного в органах прокуратури та обізнаністю з тактикою та методикою розслідування кримінальних правопорушень, на підтвердження існування даного ризику.

Разом з тим, як вбачається з оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання стороною обвинувачення не доведено, що застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, ніж той, про який йдеться у клопотанні, не забезпечить його належної процесуальної поведінки та запобіганню ризикам, встановленим у судовому засіданні.

Слід зазначити, що будь-яких доказів на підтвердження того, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, як слідчому судді, так і колегії суддів апеляційної інстанції прокурором не надано та під час розгляду апеляційних скарг судом не встановлено.

Слідчим суддею обгрунтовано взято до уваги дані про особу підозрюваного, його вік, стан здоров`я, характеризуючі матеріали, майновий та сімейний стан, його процесуальну поведінку, зокрема враховано те, що ОСОБА_5 зареєстрований у м. Києві, проживає разом з співмешканкою по АДРЕСА_1, позитивно характеризується за місцем роботи, що вказує на міцність його соціальних зав`язків, у зв`язку з чим слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність стороною обвинувачення неможливості забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним процесуальних обов`язків обранням запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, та про можливість застосування до підозрюваного іншого запобіжного заходу (застави).

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У рішенні «Гафа проти Мальти» № 54335/14 від 22 травня 2018 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що при визначенні розміру застави слідчим суддею надано оцінку відповідним обставинам, враховано тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа та його суспільну небезпеку; вид і розмір покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим; розмір коштів, що були предметом неправомірної вигоди; майновий стан підозрюваного та наявність\відсутність майнових зобов`язань. Встановивши, що сума коштів, яка відповідає задекларованим коштам підозрюваного, вилучена органом досудового розслідування під час проведення обшуку та на час розгляду клопотання не повернута власнику, також враховано обґрунтованість пред`явленої підозри, обставини вчинення кримінального правопорушення, подані стороною захисту документи щодо підтвердження майнового стану підозрюваного та стосовно підтвердження стійких соціальних зв`язків, репутації, стану здоров`я.

З урахуванням наведеного, слідчим суддею обґрунтовано визначено заставу в більшому розмірі, ніж визначеному п.2 ч.5 ст.182 КПК, який на думку колегії суддів, всупереч доводам апеляційних скарг не є як непомірним для особи, так і значно вищим ніж вимагають обставини справи за вищевказаних фактичних обставин.

Крім того, відхиляючи доводи сторони захисту з приводу визначення слідчим суддею завищеного розміру застави, колегією суддів враховано надані під час апеляційного розгляду пояснення підозрюваним про його майновий стан, в тому числі отримання в січні 2022 року доходу від відчуження рухомого майна (продаж автомобіля).

Таким чином суд констатує, що надані із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою матеріали доводять наявність правових підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, проте більш м`якого, ніж зазначене у клопотанні; на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують саме такий обсяг втручання у права та інтереси підозрюваного з метою досягнення дієвості цього провадження, що з дотриманням процесуальних норм правомірно встановлено слідчим суддею.

В апеляційних скаргах містяться також інші аргументи сторін, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені. При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що як неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»), це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційних скаргах, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційних скарг сторін підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання захисникапідозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити.

Поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 січня 2022 року.

Апеляційні скарги залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 січня 2022 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_____________ ___________ ___________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3