Документ № 103446737

Справа № 991/7682/21

Провадження 1-кп/991/63/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

01 лютого 2022 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого Крука Є.В.,

суддів: Білоус І.О., Кравчука О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Слакви О.О.

прокурора Жовницької А.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисників Денисенка Ю.О., Чернілевського В.Г., Короленка О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 березня 2016 року за № 52016000000000073, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Надинівка, Козелецького району, Чернігівської області, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. ст. 368 КК України;

В С Т А Н О В И В:

1. Історія провадження

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. ст. 368 КК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 26 листопада 2021 року призначено судовий розгляд у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14 березня 2016 року та продовжено ОСОБА_1 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , обраного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 серпня 2021 року до 18 серпня 2021 року, з урахуванням ухвали Вищого антикорупційного суду від 16 серпня 2021 року до 15 жовтня 2021 року, ухвали Вищого антикорупційного суду від 06 жовтня 2021 року до 14 грудня 2021 року, ухвали Вищого антикорупційного суду від 26 листопада 2021 року до 24 січня 2022 року та ухвали Вищого антикорупційного суду від 12 січня 2022 року до 03 лютого 2022 року з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

25 січня 2022 року сторона обвинувачення звернулась до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово обвинуваченому ОСОБА_1 на тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, з визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 717 900 грн.

Також просила суд продовжити строк дії покладених обов`язків на обвинуваченого ОСОБА_1 передбачені ст. 194 КПК України, а саме: 1) цілодобово не залишати місце постійного проживання, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу прокурора або суду; 2) прибувати за кожною вимогою до суду; 3) не відлучатися із м. Києва без дозволу прокурора або суду; 4) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 5) утриматись від спілкування із свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; 6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 7) носити електронний засіб контролю. Обґрунтовуючи необхідність зміни обвинуваченому саме такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою з альтернативою внесенням застави, прокурор посилалась на наявність обґрунтованого обвинувачення щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, за обставин, визначених в обвинувальному акті, а також на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України. На переконання прокурора, на час судового розгляду вказані ризики не зменшилися та продовжують існувати, у вигляді ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду, прокурор обґрунтовує тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , та ризиком незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, з метою зміни показів або неприбуття останніх у судові засідання.

2. Позиції учасників судового провадження

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисники Денисенко Ю.О., Чернілевський В.Г., Короленко О.Л., заперечували проти клопотання сторони обвинувачення та просили у його задоволенні відмовити. Зокрема, зазначили, що з 04 серпня 2021 року ОСОБА_1 перебуває під цілодобовим домашнім арештом, належним чином виконує обов`язки, які на нього покладені, а отже підстав для зміни запобіжного заходу на тримання під вартою немає.

Прокурор Жовницька А.В. підтримала своє клопотання про зміну запобіжного заходу з продовження обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 та просила його задовольнити.

Також в судовому засіданні вказала, що обов`язок, який зазначений у клопотанні, що цілодобово не залишати місце постійного проживання, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу прокурора або суду, вказаний помилково, пославшись на технічну помилку.

3. Мотиви суду

Заслухавши доводи сторін та дослідивши надані документи, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 серпня 2021 року до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною останньому цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду. Строк тримання під домашнім арештом визначено в межах строку досудового розслідування до 18 серпня 2021 року. Покладено на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч. 5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати до детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, на першу вимогу; не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматись від спілкування із свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також із службовими особами Дніпровського районного суду м. Києва; не відвідувати місце роботи, тобто Дніпровський районний суд м. Києва; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 серпня 2021 року підозрюваному ОСОБА_1 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, застосованого до підозрюваного ОСОБА_1 , із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 строком на 60 (шістдесят) днів тобто до 15 жовтня 2021 року включно та покладено на підозрюваного ОСОБА_1 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст.194 КПК України, а саме: цілодобово не залишати місце постійного проживання, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора, або суду; прибувати до детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, на першу вимогу; не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утриматись від спілкування із свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також із службовими особами Дніпровського районного суду м. Києва; не відвідувати колишнє місце роботи, тобто Дніпровський районний суд м. Києва, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 жовтня 2021 року підозрюваному ОСОБА_1 продовжено на 60 (шістдесят) днів до 14 грудня 2021 року включно строк запобіжного заходу у виді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 . Продовжено до 14 грудня 2021 включно строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_1 , а саме: цілодобово не залишати місце постійного проживання, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду; прибувати на першу вимогу до детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва; не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватись від спілкування із свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Ухвалою суду від 26 листопада 2021 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 обраного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 серпня 2021 року, з урахуванням ухвали Вищого антикорупційного суду від 16 серпня 2021 року та ухвали Вищого антикорупційного суду від 06 жовтня 2021 року, на час розгляду кримінального провадження в суді строком на 60 днів до 24 січня 2022 року, включно. Продовжено до 24 січня 2022 року включно строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 , а саме: цілодобово не залишати місце постійного проживання, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду; прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із м. Києва без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватись від спілкування із свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Ухвалою суду від 12 січня 2022 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 обраного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 серпня 2021 року, з урахуванням ухвали Вищого антикорупційного суду від 16 серпня 2021 року та ухвали Вищого антикорупційного суду від 06 жовтня 2021 року, строком до 03 лютого 2022 року, включно. Продовжено до 03 лютого 2022 року включно строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 , а саме: цілодобово не залишати місце постійного проживання, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду; прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із м. Києва без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватись від спілкування із свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

3.1 Правове обґрунтування

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК).

Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Частинами 1, 2 ст. 331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань.

Запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора (ч. 4 ст. 176 КПК).

Розглядаючи клопотання прокурора, суд мав перевірити, чи продовжують існувати ризики, які були заявлені прокурором, їх обґрунтованість та чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

З урахуванням зазначеного суд враховував наступне.

3.2 Щодо ризиків

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні (п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Сторона обвинувачення у клопотанні посилалась на наявність двох ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме на ризик переховування обвинуваченого від суду і ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків.

Колегія суддів погоджується з доводами, наведеними у клопотанні прокурора про продовження існування ризику переховування від суду.

Вказаний ризик суд оцінює з огляду на обставини кримінального провадження та обставини, що стосуються безпосередньо обвинуваченого ОСОБА_1 .

Ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками, а також суворістю передбаченого покарання, оскільки злочин, у якому обвинувачуються ОСОБА_1 передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Крім того, звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину КК України не передбачено (ст. 69, 75 КК України).

Зазначена вище обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.

Співставлення можливих негативних для підозрюваного у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.

З клопотання вбачається, що протягом останніх п`яти років ОСОБА_1 перебував на території Республіки Молдова. Сторона захисту стверджує, що обвинувачений покинув територію України не із власної волі, а був викрадений. Наразі ГСУ СБ України розслідує обставини його викрадення та подальшого незаконного переправлення через державний кордон України та у зв`язку із цим до нього застосовані заходи забезпечення безпеки.

Суд враховує ці твердження сторони захисту. Разом з цим, оскільки сторона захисту наведені доводи не підтверджує як факт, то суд, з огляду на існуючи ризики, допущення неявок до суду, раптову зміну ОСОБА_1 місця проживання, тривале перебування за межами України, наявність стійких родинних зв`язків, вважає, що ризик вжиття ОСОБА_1 дій, спрямованих на переховування від суду, є високим.

Також, суд вважає обґрунтованим існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Оцінюючи можливість впливу на свідків, колегія суддів виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1 та 2 ст. 23, ст. КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час збирання доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Разом із цим, маючи можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачений може знати як їх персональні данні, так і зміст наданих ними свідчень на стадії досудового розслідування.

Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Отже у судовому засіданні стороною обвинувачення доведено існування ризику переховування обвинуваченого від суду та ризику незаконного впливу на свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що є підставою для продовження строку запобіжного заходу.

3.3 Мотиви суду щодо запобіжного заходу, на який слід змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 .

Оскільки ОСОБА_1 вже висунуто обвинувачення, яке суд зобов`язаний розглянути, застосовуючи, зокрема, такі засади кримінального провадження як: верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та диспозитивність, колегія суддів вважає, що на цій стадії суд не вправі ухвалювати рішення, пов`язані зі встановленням доведеності (недоведеності) висунутого проти ОСОБА_1 обвинувачення, адже такі питання вирішуються лише у вироку.

Зважаючи на всі обставини цього кримінального провадження, суд переконаний, що прокурор довів наявність достатніх підстав вважати, що існує ризики того, що обвинувачений ОСОБА_1 може: (1) переховуватись від суду; (2) незаконно впливати на свідків.

Частиною 3 ст. 176 КПК України встановлено, що суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).

Ґрунтуючись на досліджених у судовому засіданні матеріалах та поясненнях сторін провадження, колегія суддів щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховує, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 серпня 2021 року до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною останньому цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду. Покладено на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України. В подальшому цілодобовий домашній арешт продовжувався ухвалами суду від 16 серпня 2021 року, від 06 жовтня 2021 року, від 26 листопада 2021 року, від 12 січня 2022 року.

При цьому суд враховує той факт, що з дня обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з 04 серпня 2021 року по 01 лютого 2022 року останній жодного разу не порушив обов`язків, покладених на нього ухвалами суду.

Отже на переконання суду, застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді внесення застави, який є більш м`яким запобіжним заходом, аніж тримання під вартою буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладеним на нього процесуальних обов`язків та для запобігання реалізації ним встановлених ризиків.

Водночас, суд вважає, що внесення застави у значному розмірі з встановленням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченому ОСОБА_1 , і сприятиме запобіганню ризикам переховування від суду, незаконного впливу на свідків.

3.4 Щодо визначення розміру застави

Визначаючись із тим, чи слід призначити обвинуваченому розмір застави, як альтернативу триманню під вартою, колегія суддів виходить із такого.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею (п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України).

Згідно з ч. 4 та п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (абзац п`ятий ч. 5 ст. 182 КПК України).

З огляду на це, суд дійшов висновку, що розмір застави, яку слід визначити ОСОБА_1 , повинен у повній мірі гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Тому, на переконання колегії суддів, з урахуванням особи обвинуваченого, його майнового стану, тривалий час роботи на посаді судді та в прокуратурі, наявність можливості тривалий час перебувати за кордоном, розмір застави, який належить визначити обвинуваченому ОСОБА_1 має бути максимальним, встановленим п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, та має дорівнювати 300 прожитковим мінімумам для працездатних осіб.

Визначаючи такий розмір застави, суд враховує обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , майновий стан останнього та ризики, існування яких суд встановив у цій ухвалі.

3.5 Щодо покладення обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України в ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

У випадку внесення застави такі обов`язки покладаються на обвинуваченого строком на два місяці (ч. 7 ст. 194 КПК України).

У зв`язку із застосуванням до ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, у вигляді застави та встановлення ризиків кримінального провадження таких як переховування від суду, незаконного впливу на свідків, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, а саме: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися із м. Києва без дозволу прокурора або суду; 3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватись від спілкування із свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 6) носити електронний засіб контролю.

Щодо обов`язку цілодобово не залишати місце постійного проживання, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу прокурора або суду, то суд зазначає, що зазначений обов`язок при обранні запобіжного заходу тримання під вартою з альтернативою внесення застави не передбачений (ст. 183 КПК України), а фактично є обов`язком, який забезпечується про обранні запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту (ст. 181 КПК України), а отже в цій частині клопотання слід відмовити.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин, суд вважає за необхідне клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу задовольнити частково, шляхом застосування запобіжного заходу у виді застави в розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб та продовження строків дії обов`язків, а саме: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися із м. Києва без дозволу прокурора або суду; 3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватись від спілкування із свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 6) носити електронний засіб контролю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 178, 194, 372 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Жовницької А.В. про зміну запобіжного заходу - задовольнити частково.

Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави в розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 717 900 грн. (сімсот сімнадцять тисяч дев`ятсот) грн.

Продовжити строк дії обов`язків покладених на ОСОБА_1 , передбачених ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися із м. Києва без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування із свідками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

6) носити електронний засіб контролю.

Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за реквізитами: код ЄДРПОУ - 42836259, номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_1 .

Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити два місяці з моменту застосування застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що він не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у виді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у виді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Копію ухвали про обрання запобіжного заходу вручити обвинуваченому ОСОБА_1 негайно після її оголошення.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурорів, що входять до складу групи прокурорів у даному кримінальному провадженні.

Копію ухвали направити органу Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_1 до виконання.

В решті клопотання - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає.

Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя: Крук Є.В.

Судді: Білоус І.О.

Кравчук О.О.