- Головуючий суддя (ВАКС) : Мойсак С.М.
- Суддя (ВАКС) : Крикливий В.В., Хамзін Т.Р.
Справа № 369/3820/17
Провадження 1-кп/910/52/19
УХВАЛА
Іменем України
30 березня 2022 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
обвинуваченого ОСОБА_7,
під час судового засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 червня 2014 року за №12014100000000845,
щодо:
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
розглянувши клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби та покладених обов`язків,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 червня 2014 року за № 12014100000000845, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
24 червня 2020 року Ухвалою Вищого Антикорупційного суду обвинуваченому ОСОБА_7 було змінено запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у певний час доби на два місяці до 23 серпня 2020 року із покладенням низки процесуальних обов`язків. Згодом запобіжний захід та покладені обов`язки продовжувалися ухвалами Вищого антикорупційного суду.
16 лютого 2022 року Ухвалою Вищого Антикорупційного суду обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у відповідний час доби до 15 квітня 2022 року із покладанням обов`язків: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із квартири за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу прокурора з 22 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин; не залишати м. Київ та Київську область без дозволу прокурора у даному кримінальному провадженні або суду; утримуватися від спілкування із обвинуваченим ОСОБА_8 ; здати на зберігання до відповідного територіального органу/територіальногопідрозділуДержавноїміграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
У судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження строку запобіжного заходу та покладених процесуальних обов`язків з метою належної процесуальної поведінки ОСОБА_7, запобіганню продовження злочинної діяльності та можливого ухилення від суду.
У клопотанні прокурор звернув увагу, що ризики, визначені в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 20 грудня 2021 року з часу винесення ухвали не змінилися. Вобґрунтування клопотання, прокурор зазначив, що продовжує існувати ризик переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, знищення, сховання, спотворення речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинення іншого кримінального правопорушення та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, що у сукупності з іншими ознаками впливатиме на продовження обраного запобіжного заходу, який буде достатнім для забезпечення дотримання покладених обов?язків на обвинуваченого. Враховуючи наведе, просив продовжити домашній арешт, який належним чином забезпечує покладені на обвинуваченого процесуальні обов`язки, які також необхідно продовжити. Вважає, що з огляду на існуючі ризики переховування від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, обов`язки прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із квартири за адресою проживання без дозволу прокурора з 22 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин; не залишати м. Київ та Київську область без дозволу прокурора у даному кримінальному провадженні або суду; утримуватися від спілкування з обвинуваченим ОСОБА_8 ; здати на зберігання до відповідного територіального органу/територіального підрозділу Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну відповідають меті за ради якої їх необхідно продовжити одночасно із запобіжним заходом.
На обґрунтування існуючих ризиків та необхідності продовження запобіжного заходу із покладеними обов`язками послався на те, що до суду надано докази обґрунтованості підозри, які досліджувалися у судовому засіданні. На підтвердження своїх доводів прокурор послався на те, що обвинувачений усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого злочину може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності. Прокурор також зазначив, що місце знаходження ОСОБА_7 було встановлено лише з використанням негласних слідчих розшукових дій, оскільки останній застосовував заходи конспірації, правоохоронним органам повідомляв різні адреси свого проживання, злочин вчинено за попередньою змовою групою осіб, при цьому співучасник переховується за кордоном і може допомогти обвинуваченому покинути територію України. У власності має земельні ділянки та значні грошові кошти, які зняв з банківських установ перед затриманням. Під час досудового розслідування ОСОБА_7 вживав заходи до приховування документів. Також прокурор послався на те, що відносно ОСОБА_7 висунуто обвинувачення в рамках інших кримінальних проваджень, що може вказувати на його схильність до подібних протиправних дій; не зважаючи на ухвалу суду про арешт транспортного засобу, спромігся здійснити його відчуження на користь третьої особи; вже під час судового розгляду імітував душевне захворювання, щоб бути звільненим від кримінальної відповідальності, чим майже на рік призупинив розгляд справи по суті; особисто зняв з банківських рахунків значні грошові суми, що дозволить обвинуваченому переховуватися. Також звернув увагу на зв`язки обвинуваченого із керівниками підприємств, яким були перераховані кошти, що перебувають на теперішній час на непідконтрольній Україні території.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання. Надав пояснення аналогічні тим, які зазначені у клопотанні. Просив суд задовольнити клопотання у повному обсязі. Зауважив, що з огляду на завершальний етап судового слідства, ризик переховування, навпаки збільшився, оскільки обвинувачений мав пересвідчитися в кількості доказів, які підтверджують його причетність до скоєного кримінального правопорушення. Крім цього, просив продовжити покладені на обвинуваченого обов`язки, оскільки судовий розгляд не завершено, ОСОБА_7 може спілкуватися з іншим обвинуваченим, який переховується від суду та можуть домовитись про спільні покази.
Також прокурор зауважив, що ОСОБА_7 може скористатися військовим станом і залишити територію України, що може призвести до того, що він буде ухилятися від участі у судових засіданнях. За таких обставин, вважає, що ризики продовжують існувати, а продовження запобіжного заходу на два місяці обумовлено тим, що більше шести місяців саме через повіденку захисту неможливо завершити судовий розгляд.
Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував проти продовження запобіжного заходу, просив пом`якшити обов`язки і надати можливість виїхати з Києва у разі загрози його життю та життю його родині.
Захисник ОСОБА_6 заперечував проти продовження запобіжного заходу, посилався на те, що матеріали не містять доказів провини ОСОБА_7 . Також послався на те, що в умовах військового стану, ОСОБА_7 не зможе перетнути кордон, а тому цей ризик не має актуальності. Крім цього посилався на те, що домашній арешт в умовах військової агресії Росії загрожує життю ОСОБА_7 і у випадку небезпеки він не зможе залишити Київ. Через зразкову поведінку є всі підстави у відмові в продовженні запобіжного заходу.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, колегія суддів керується наступним.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 введено в Україні воєнний стан. 24 лютого 2020 року Законом України № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
За таких обставин, здійснення судочинства відбувається на загальних засадах та у спосіб визначений КПК України.
Згідно з ч. 1 ст.194КПКУкраїни під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він протягом грудня 2014 - січня 2015 року за попередньою змовою з в.о. директора державного підприємства «Нацпроект «Повітряний експрес» (далі- ДП «Нацпроект «Повітряний експрес») ОСОБА_8 та іншими невстановленими особами, використовуючи своє службове становище директора ряду товариств з обмеженою відповідальністю під виглядом укладання та виконання договору про залучення коштів на умовах вкладу між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сапфір Фінанс» та державним підприємством «Нацпроект «Повітряний експрес» заволоділи державними коштами на загальну суму 81950000гривень.
Діянням ОСОБА_7 надана правова кваліфікація за частиною 5 статті191КК України,заволодіння чужиммайном шляхомзловживання службовоюособою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, вчинене в особливо великих розмірах.
Таким чином, кримінальне правопорушення у якому звинувачується ОСОБА_7, відноситься за ч. 4 ст. 12 КК України до особливо тяжкого корупційного злочину із правовою кваліфікацією за ч. 5 ст.191КК України. Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Необхідно звернути увагу, що на час розгляду клопотання, здійснено дослідження письмових доказів сторін та допитано ОСОБА_7 та свідків сторони обвинувачення.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5статті 9 КПК).
Відповідно доусталеної практики ЄСПЛ термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Враховуючи стадію судового розгляду у якому досліджено письмові докази сторін та допитано свідків сторони обвинувачення, колегія суддів не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання, вважає, що підозра є обґрунтованою у розумінні ч. 1 ст. 194 КПК України.
Розглядаючи питання наявності ризиків на які посилався прокурор у клопотанні про продовження строку запобіжного заходу та позицію захисту, суд приходить до наступного:
Прокурор зазначає, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, а також перешкоджатиме кримінальному провадженню будь-яким іншим чином.
Прокурор,розкриваючи ризикпереховування,посилається,як на тяжкість можливого покарання, що передбачає позбавлення волі від 7 до 12 років, з конфіскацією майна, так і на докази, які були раніше долучені до кримінального провадження і були предметом дослідження під час судових засідань (приховування свого місця проживання, що встановлювалося засобами НСРД; ймовірність ділових та соціальних стосунків з ОСОБА_8, до якого застосовано спеціальний судовий розгляд, у зв`язку із переховуванням від суду, іншими особами, які можуть так чи інакше впливати на судовий розгляд.
Існування цього ризику, на переконання суду, пов`язане, у першу чергу, із тяжкістю кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 .
За такихобставин,у разівизнання ОСОБА_7 винуватим вінкримінованому йомузлочині,останній повиненбуде понестивиключно реальнепокарання увиді позбавленняволі,що відповідаєположенням ст.69 (призначеннябільш м`якогопокарання,ніж передбаченозаконом)та ст.75(звільненнявід відбуванняпокарання звипробуванням)ККУкраїни. Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Ризик переховування від правосуддя, колегія суддів також оцінює у світлі обставин цього кримінального провадження та особистої поведінки обвинуваченого ОСОБА_7, (сімейного стану, роботи, місця проживання, засобів до існування) і приходить до висновку, що ризик переховуватися залишається досить актуальним, вважаючи на особистість обвинуваченого та тяжкість ймовірного покарання за ч. 5 ст. 191 КК України, санкція статті якої передбачає покарання від 7 до 12 років позбавлення волі, стадію судового розгляду.
В інших кримінальних провадженнях обвинувачений ОСОБА_7 притягується до кримінальної відповідальності за підроблення офіційних документів та їх використання, підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичних осіб, протидію законній господарській діяльності, легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (кримінальне провадження №22017000000000056 від 27.03.2015 за частиною 3 статті 358 КК, частиною 2 статті205-1, частиною 3 статті206, частиною 3 статті209КК; кримінальне провадження №22016000000000037 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України), що не зважаючи на принцип презумпції невинуватості, може свідчити про випадки ймовірної протиправної поведінки, оскільки у кримінальних провадженнях №22016000000000037, №22017000000000056 відсутні остаточні судові рішення, які набули чинності. Зазначене може характеризувати особу, як таку, відносно якої є й інші обґрунтовані підозри у скоєнні інших кримінальних правопорушень.
За період з 03.03.2014 по 12.03.2015 обвинуваченим ОСОБА_7 безпосередньо знято готівку на суму 24,18 млн гривень.
Крім цього, Суд приймає до уваги, що ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що у співучасті з іншими особами заволодів державними коштами на суму 81950000 грн. На час розгляду судом клопотання про продовження запобіжного заходу та покладених обов`язків, суд не володіє інформацією, про відшкодування збитків ОСОБА_7 та виявлення цих коштів правоохоронними органами. Суд лише констатує, що останній, до його затримання, перерахував ДП «Нацпроект «Повітряний експрес» 49800грн, що свідчить про зменшення заподіяної шкоди державному підприємству на зазначену суму та підтверджується висновком експерта.
На переконання колегії суддів зазначені вище отримані ОСОБА_7 готівкові грошові суми є достатніми ресурсами для існування в умовах ймовірного переховування від суду, що посилює цей ризик.
Колегія суддів повинна врахувати наведену поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 у сукупності з іншими обставинами, при вирішенні питання про існування ризику переховування від суду і вважає, що цей ризик продовжує залишатися актуальним, з огляду на завершальну стадію судового розгляду.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_7 від суду, який з часом зменшився, але продовжує існувати.
Щодо доводів сторони обвинувачення про існуючий ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів з метою уникнення кримінальної відповідальності, то з цього приводу суд звертає увагу на стадію кримінального провадження, що справа розглядається по суті, вже досліджені письмові докази сторони обвинувачення. Цьому ризику вже було надано неодноразову оцінку у попередніх ухвалах при зміні запобіжного заходу на більш м`який та при продовженні запобіжного заходу, коли суд прийшов до висновку, що цей ризик вже втратив свою актуальність з огляду на те, що докази зібрані, а обвинувальний акт перебуває на розгляді у колегії суду. Прокурор у судовому засіданні не зміг надати підтверджуючих даних, що з моменту постановлення останньої ухвали, у сторони обвинувачення з`явилися нові факти, які б свідчили, що з`явився ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів. Проте суд зазначає, що відсутність цього ризику, не впливає на пом`якшення вже обраного запобіжного заходу та покладених обов`язків.
Крім цього, прокурор у клопотанні посилається на те, що ОСОБА_7 притягується до кримінальної відповідальності в іншому провадженні за вчинення злочину, передбаченого ст. 358 КК України, що з урахуванням вищевикладеного не виключає можливість вчинення підробок документів.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на презумпцію невинуватості, а саме, що суду не надано належних доказів того, що за вище вказаними провадженнями наявний вирок суду, який вступив у силу і провина ОСОБА_7 за ним доведена. Обставини на які посилається прокурор стосуються подій 2014 року і на час розгляду цього клопотання, прокурором нових актуальних даних щодо результатів розгляду кримінального провадження не було надано.
При оцінці доводів прокурора про існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень чи продовження кримінального правопорушення, необхідно відзначити, що колегії суду не було з цього приводу надано належних обґрунтованих доказів, тому суд відкидає цей ризик, як недоведений. Сама по собі наявність цього та інших кримінальних проваджень відносно ОСОБА_7,не можесвідчити проймовірність вчинитиінше кримінальнеправопорушення,так якце стосується минулихподій,до часуобрання запобіжногозаходу.Проте,можуть уцілому характеризувати особу та її здатність дотримуватись правових приписів.
З приводу ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, то прокурор наголошував на тому, що спроби негативної поведінки ОСОБА_7 були, як на стадії досудового розслідування, так і в суді, особливо це стосувалося імітації психічного розладу.
Колегія суддів приймає до уваги, що імітація захворювання та проведення відповідних експертиз вплинуло на тривалість судового розгляду. Вказане свідчилопро ознаки ухилення обвинуваченим від відправлення належного правосуддя та можливого покарання. Проте з моменту проведення експертизи по час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу минуло більше року і у діях обвинуваченого не виявлено поведінки щоб свідчила про перешкоджання або ухилення від судових засідань у вказаний спосіб, що у певній мірі вказує на зменшення цього ризику із часом. Проте виключити повністю цей ризик суд не може, з урахуванням минулої поведінки ОСОБА_7, стадії судового розгляду та тяжкості ймовірного покарання у випадку доведення його вини.
При вирішенні питання про можливе продовження домашнього арешту у певний період доби, прокурор посилається на те, що жодний інший запобіжний захід не зможе запобігти наведеним ризикам.
Колегія суддів уважно ставиться до того, що зі спливом часу продовження запобіжного заходу потребує більшого обґрунтування тих ризиків на які посилається сторона обвинувачення і що прокурор повинен надавати додаткові підстави щодо цього питання, проте вже надані прокурором доводи існуючих ризиків були враховані судом при зміні запобіжного заходу на більш м`який з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, а згодом на домашній арешт у певний час доби. З моменту зміни запобіжного заходу минув значний час, частина ризиків із часом відпала, через що вже було змінено запобіжний захід на більш м`який. З урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, заподіяної шкоди, поведінки обвинуваченого після зміни запобіжного заходу, суд приходить до висновку, що існуючий запобіжний захід цілком відповідає обґрунтованості підозри, встановленим ризикам та особі обвинуваченого. Інший більш м`який запобіжний захід, такий як застава не може бути застосовано, оскільки ОСОБА_7 не сплатив заставу, як альтернативний вид запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою. На час розгляду клопотання, відсутні дані про отримання доходу обвинуваченим, що виключає можливість змінити запобіжний захід на заставу.
Відсутня можливість змінити запобіжний захід і на особисту поруку, через те, що таке клопотання не було заявлено та не запропоновано осіб, які б могли взяти ОСОБА_7 на поруки. Водночас, з урахуванням доводів сторін, не може бути змінено запобіжний захід на особисте зобов`язання, оскільки найменший запобіжний захід, на думку суду, не зможе запобігти наявним та доведеним ризикам.
Не можуть бути прийняті доводи сторони захисту на відмову у продовженні запобіжного заходу та покладених обов`язків, через запровадження воєнного стану, через те, що подібна підстава для відмови не визначена нормами КПК України, а мають враховуватися ризики на які посилався прокурор і яким суд вже надав оцінку.
Отже продовжуючи для обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, колегія суддів враховує, що ризик переховування та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином залишаються актуальними, тому при продовженні запобіжного заходу, суд погоджується із доводами прокурора про необхідність також продовжити обов`язки визначені у ч. 5 ст. 194 КПК України, які встановлені в ухвалі від 23 грудня 2020 року та продовжені у тому числі ухвалою Вищого антикорупційного суду 20 грудня 2021 року, за виключенням обов`язку не спілкуватися із свідками, через те, що прокурором не доведено у необхідності подальшого продовження цього обов`язку та втрати його актуальності.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з прокурором, щодо необхідності продовження домашнього арешту у певний період доби строком на два місяці, з урахуванням того, що продовжується судовий розгляд. Також вважаємо необхідним задовольнити клопотання про продовження покладених ухвалою Вищого антикорупційного суду обов`язків, закріплених у п. 2, 4, 8ч.5ст.194КПК України, з урахуванням процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризуючих даних про особу.
Колегія суддів відхиляє доводи сторонни захисту, щодо відмови у продовженні обов`язків, через військові дії у передмісті Києва та у самому Києві. Так у випадку зміни місця проживання, через загрозу життю та здоров`ю, обвинувачений не позбавлений права звернутися до суду із клопотанням про зміну адреси застосування домашнього арешту, навівши при цьому достатні аргументи та докази проживання за новою адресою.
Керуючись ст.ст. 181, 194, 199, 331 ч.2ст. 376 КПК України, колегія суду
УХВАЛИЛА:
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, дію запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1, у відповідний час доби з 22 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин, строком на два місяці до 29 травня 2022 року включно.
Продовжити покладені на обвинуваченого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, наступні обов`язки:
-прибувати до суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із квартири за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу прокурора з 22 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин;
- не залишати м. Київ та Київську область без дозволу прокурора у даному кримінальному провадженні або суду;
-утримуватися від спілкування з обвинуваченим ОСОБА_8 ;
-здати на зберігання до відповідного територіального органу/територіальногопідрозділуДержавноїміграційноїслужби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити до 29 травня 2022 року включно.
Копію ухвали направити відповідному органу Національної поліції.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12014100000000845.
Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.
Ухвала набираєзаконної силиз моментуоголошення іоскарженню непідлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3