- Головуючий суддя (ВАКС) : Мовчан Н.В.
Справа № 991/1374/22
Провадження 1-кс/991/1388/22
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2022 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, прокурора ОСОБА_4, розглянувши у режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_3 на рішення прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій,
УСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшла вказана скарга, в якій захисник просить скасувати постанову прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 від 06.04.2022 про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_5 від 05.04.2022 про проведення у межах кримінального провадження № 12017040000000531 слідчої дії допиту ОСОБА_5 ; зобов`язати прокурора ОСОБА_4 або інших прокурорів у цьому кримінальному провадженні провести слідчу дію допитати ОСОБА_5 у порядку міжнародного співробітництва та включити до запиту про міжнародну правову допомогу визначені останнім питання.
Скарга обґрунтованим тим, що детективи Національного антикорупційного бюро України (далі Національне бюро) здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000531, у межах якого ОСОБА_5, як колишньому Голові правління ПАТ КБ «Приватбанк», повідомлено про підозру, де розслідується причетність останнього до розтрати у 2016 році коштів ПАТ «КБ «Приватбанк».
05.04.2022 ОСОБА_5 звернувся до прокурора ОСОБА_4 із клопотанням про проведення його допиту в порядку міжнародного співробітництва.
За результатами розгляду цього клопотання прокурор виніс постанову від 06.04.2022, якою відмовив у його задоволенні.
На думку захисника проведення допиту ОСОБА_5 має важливе значення для кримінального провадження; відмова у проведенні слідчої дії порушує право ОСОБА_5 на захист шляхом надання стороні обвинувачення переваг у збиранні доказів, а також відмови у відстоюванні своєї позиції тими доказами, якими вважає за необхідне; постанова прийнята з порушенням ст. 110 КПК України, є невмотивованою, викладені у ній обставини не відповідають матеріалам кримінального провадження, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню.
Так, прокурор у постанові вказує, що у матеріалах справи відсутні дані про місцезнаходження ОСОБА_5, а також те, що останній переховується від слідства та суду.
Однак таке твердження є необґрунтованим та безпідставним, оскільки ОСОБА_5 на законних підставах проживає в Державі Ізраїль, про що повідомив слідство 04.01.2022. Крім того ОСОБА_5 та його захисники подавали до Національного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури заяви, клопотання у яких було вказано місце проживання ОСОБА_5, які посвідчував у консула в Посольстві України в Державі Ізраїль з метою ідентифікації своєї особи та точності інформації, вказаної в його заявах. Більше того, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 20.07.2021 у справі № 991/3350/21 встановила, що ОСОБА_5 на законних підставах проживає за кордоном, а саме в Державі Ізраїль, тому усі повідомлення та процесуальні документи детективи мають направляти йому у порядку ч. 7 ст. 135, ч.1 ст. 566 КПК України у порядку міжнародного співробітництва. Вказану позицію підтвердив Вищий антикорупційний суд в ухвалі від 27.07.2021 у справі № 991/3350/21 під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 . Жодних викликів та будь-яких процесуальних документів, у порядку ч. 7 ст. 135 КПК України, ОСОБА_5 не отримував. ОСОБА_5 особисто (через відеоконференцію) приймав участь у судових засіданнях Вищого антикорупційного суду під час вирішення питання про надання дозволу на спеціальне досудове розслідування, що спростовує його факт переховування.
Відповідно до поданого прокурору клопотання ОСОБА_5 сам ініціює проведення слідчої дії свого допиту, з метою надати покази з приводу повідомленої йому підозри. Однак, прокурор у постанові, за результатом розгляду клопотання, не навів мотивів і не обґрунтував підстав, з яких він відхиляє доводи ОСОБА_5 про необхідність його допиту.
Захисник стверджує, що допит ОСОБА_5 має важливе значення для кримінального провадження, оскільки під час проведення цієї слідчої дії можуть бути отримані докази щодо обставин справи та які спростовують підозру. Слідство посилається на ряд службових документів (листів, протоколів тощо), які начебто підписані ОСОБА_5, однак показань з приводу підписання таких документів сторона обвинувачення не отримала. Саме через слідчу дію (допит) ОСОБА_5 має змогу довести до слідства своє бачення обставин, що розслідуються, а також щодо всіх інших відомих йому обставин і доказів, що є у провадженні.
Захисник також звернув увагу, що детективи Національного бюро та прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури вже неодноразово, у випадку необхідності, проводили допит ОСОБА_5 як свідка за кордоном на території дипломатичної установи Посольства України. Тобто можливим є проведення допиту ОСОБА_5 у Посольстві України в Державі Ізраїль, про готовність проведення якого останній неодноразово заявляв. Однак, прокурор безпідставно відмовив у проведенні допиту та проігнорував ухвалу Вищого антикорупційного суду від 25.01.2022 у справі № 991/323/22, у якій слідчий суддя зазначив, що допит підозрюваного також може бути проведений у випадку виконання запиту про надання міжнародної правової допомоги, що передбачає долучення переліку питань, які слід поставити особі, або відомості, які необхідно отримати від особи.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 позицію, висловлену у скарзі підтримав, просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував. Вважає скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Зазначив, що прийняте ним рішення, за результатами розгляду клопотання підозрюваного ОСОБА_5, є законним та обґрунтованим. Так, у ході досудового розслідування встановлено наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний переховується від органів досудового розслідування та суду. 08.04.2021 постановою детектива підозрюваного ОСОБА_5 оголошено у міжнародний розшук, а ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 28.10.2021 та від 22.12.2021 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_5 та на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідно. З моменту повідомлення про підозру ОСОБА_5 останній жодного разу не з`явився на законні виклики детективів Національного бюро. Наразі у органу досудового розслідування відсутні відомості про місцеперебування ОСОБА_5, які були б отримані у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законодавством України та детективи Національного бюро вчиняють дії, спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного. Вказав, що підозрюваний, перебуваючи за межами території України та переховуючись від слідства та суду, нічим необмежений у своєму пересуванні та виборі місця проживання. Зокрема, з матеріалів, які надавалися за час досудового розслідування стороною захисту, встановлено, що за час проживання у Державі Ізраїль підозрюваний вже двічі змінював місце проживання. Таким чином, станом на теперішній час, у прокурора відсутні підстави для прийняття рішення про проведення допиту підозрюваного ОСОБА_5 у порядку міжнародного співробітництва. Питання про можливість та необхідність допиту підозрюваного та про порядок (спосіб) такого допиту буде вирішено органу досудового розслідування після виконання запиту про міжнародно-правову допомогу в Державі Ізраїль, спрямованого на встановлення місцезнаходження ОСОБА_5 або при його явці до Національного бюро, прокурора, затриманні та доставленні підозрюваного в орган досудового розслідування на території України. Окрім того, на теперішній час, досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинене у зв`язку з необхідністю виконання процесуальних дій в межах міжнародного співробітництва, які спрямовані на отримання доказів у провадженні. Підозрюваний не позбавлений права подавати докази та давати показання щодо повідомленої йому підозри, проте одночасно не створює обов`язку у слідчого чи прокурора допитувати підозрюваного на його вимогу та у зазначений ним спосіб. Також критично поставився до вказаних підозрюваним у клопотанні пояснень неможливості його явки на територію України, а саме відсутністю авіасполучення внаслідок воєнного стану в Україні.
Заслухавши захисника, прокурора, дослідивши письмові заперечення та матеріали скарги, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні скарги належить відмовити з таких підстав.
Відповідно до пункту 7 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
З досліджених у судовому засіданні матеріалів встановлено, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017, у тому числі, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
У межах цього кримінального провадження ОСОБА_5 звернувся до прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 із клопотанням від 05.04.2022, у якому просив допитати його як підозрюваного в порядку міжнародної правової допомоги, включити до запиту про міжнародну правову допомогу про допит визначені ним питання.
Необхідність проведення такої слідчої дії ОСОБА_5 мотивував тим, що його повідомлено про підозру у кримінальному провадженні, де розслідується його причетність до розтрати у 2016 році коштів ПАТ «КБ «Приватбанк», коли він перебував на посаді голови правління. Оскільки у кримінальному провадженні перевіряється законність вчинення ним службових повноважень, то він безпосередньо має право надати свої роз`яснення з даного приводу та довести до слідства своє бачення обставин, що розслідуються. Вважає, що вказане допоможе ефективному та оперативному розслідуванню.
Проведення його допиту вважає за доцільне провести у порядку міжнародного співробітництва на території Держави Ізраїль, з огляду на введений та території України воєнний стан, що може становити загрозу життю та здоров`ю у разі проведення будь-яких процесуальних дій на території України, а також у зв`язку із закриттям повітряного простору для цивільної авіації над Україною. Водночас зазначив, що він з 2017 року він знаходиться на консульському обліку у Посольстві України у Державі Ізраїль та останнім законним місцем перебування є Держава Ізраїль, де він знаходиться за адресою: 4674420, Herzeliya, Shaarit Aplita, 20. Разом з тим, він особисто приймав участь у судовому засіданні Вищого антикорупційного суду засобами відеоконференції. Вказане свідчить про те, що він не ухиляється від слідства та суду і готовий виконувати свої процесуальні обов`язки, а тому досудове розслідування відносно нього повинно здійснюватися у загальному порядку.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 93 КПК України ініціювання стороною захисту проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.
Тобто право сторони захисту ініціювати проведення слідчих (розшукових) дій є абсолютним, але питання про доцільність та необхідність їх проведення вирішується слідчим та прокурором, шляхом винесення вмотивованої постанови в порядку вимог ст. 220 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 КПК України про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.
Вимоги до змісту постанови прокурора визначені ч. 5 ст. 110 КПК України, в якій, зокрема, вказано, що в мотивувальній частині постанови повинні міститися відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу (п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України).
За результатами розгляду клопотання ОСОБА_5 від 05.04.2022 прокурор ОСОБА_4 виніс постанову від 06.04.2022 про відмову у задоволенні клопотання.
В обґрунтуванняприйнятого рішенняпрокурор,зазначив пронадходження клопотання ОСОБА_5 про йогодопит ізвказівкою напідстави такогозвернення; відомості про рух кримінального провадження: оголошення ОСОБА_5 у міжнародний розшук; здійснення на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.10.2021 спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_5 ; обрання, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.12.2021, стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою; неприбуття ОСОБА_5 на виклики детективів для допиту як підозрюваного; а також навів посилання на ст. 36, 110, 220, 297-5 КПК України.
Підставою для відмови у задоволенні клопотання стала відсутність у матеріалах кримінального відомостей про місце перебування ОСОБА_5, отриманих у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законодавством, у тому числі за результатами виконання відповідного запиту про міжнародно-правову допомогу. Окрім цього зазначено, що визначення необхідності у допиті підозрюваного, місця, часу та способу його проведення належить до виключних дискреційних повноважень слідчого, прокурора. До моменту відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні, встановлення на підставі достовірних доказів місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_5 та проведення інших слідчих та процесуальних дій у провадженні, підстав для допиту підозрюваного в порядку міжнародного співробітництва не встановлено.
Дослідивши у судовому засіданні постанову прокурора про відмову у задоволенні клопотання сторони захисту, слідчий суддя дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, прокурор виклав зміст обставин, які стали підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови та їх обґрунтування, посилання на положення Кримінального процесуального кодексу України, тобто постанова відповідає вимогам пункту 2 ч. 5 ст. 110 КПК України.
Перевіряючи обґрунтованість підстав для відмови у задоволенні клопотання підозрюваного ОСОБА_5 від 05.04.2022 слідчий суддя зазначає таке.
Як встановлено із доданих до скарги матеріалів на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.10.2021 у справі № 991/6571/21 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_5, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191, ч.2 ст.28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28,ч. 2 ст.366 КК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) стосовно одного чи декількох підозрюваних здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими КПК України, з урахуванням положень глави 24-1 цього Кодексу, якою визначено особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Тобто, у разі задоволення слідчим суддею клопотання органу досудового розслідування та надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування, досудове розслідування у подальшому здійснюється за відсутності підозрюваного, та його відсутність не впливає на можливість закінчити досудове розслідування.
ОСОБА_5 у своєму клопотанні від 05.04.2022 вказує на те, що він не ухиляється від слідства та суду, а тому досудове розслідування стосовно нього повинно здійснюватися у загальному порядку, зокрема, його допит щодо обставин висунутої йому підозри повинен бути проведений у порядку міжнародного співробітництва.
Так, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 42 КПК України підозрюваний має право давати показання з приводу підозри.
Водночас вартотакож зауважити,що однієюіз підставза якихслідчий суддянадає дозвілна здійсненняспеціального досудовогорозслідування,є самепереховування підозрюваного від органів слідства та суду.
Підстави, за яких досудове розслідування щодо підозрюваного, стосовно якого слідчим суддею постановлено ухвалу про здійснення спеціального досудового розслідування, здійснюється згідно із загальними правилами, визначені ч. 5 ст. 297-1 КПК України, а саме: якщо підозрюваний затриманий або добровільно з`явився до органу досудового розслідування.
Тобто, підозрюваний може реалізувати своє право давати пояснення з приводу підозри, згідно із загальними правилами досудового розслідування, шляхом добровільного з`явлення до органу досудового розслідування.
У той же час, ОСОБА_5, посилаючись на відсутність у нього можливості з`явитися до органу досудового розслідування та надати пояснення, у зв`язку із відсутністю авіасполучення внаслідок введення воєнного стану на території України, доказів цьому не надав, як і доказів, які б унеможливлювали його прибуття в Україну іншим шляхом, ніж авіасполучення.
Слід також звернути увагу, що кримінальне процесуальне законодавство не покладає на органу досудового розслідування обов`язку проводити усі слідчі (розшукові) дії, які ініціює сторона захисту, оскільки такі дії в певних випадках можуть бути неможливими, недоцільними, передчасними або ж перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження.
Процесуальна діяльність детектива і прокурора під час здійснення спеціального досудового розслідування пов`язується із способом реалізації їх повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Процесуальна самостійність прокурора реалізується ним у ході всього досудового розслідування кримінального провадження через ініціативні повноваження, перелік яких встановлений ч. 2 ст. 36 КПК України. Зокрема, йдеться про повноваження прокурора в необхідних випадках особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України (п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України).
За вказаних обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що оскаржуване рішення прокурора, з урахуванням положень ч. 1 ст. 36 КПК України, є законним, обґрунтованим, винесеним у межах повноважень.
Під час судового розгляду скарги захисник наводив також інші доводи, які з урахуванням встановлених обставин, не мають вирішального значення при вирішенні питання щодо правомірності винесення прокурором оскаржуваної постанови, тому не потребують детального аналізу слідчим суддею.
При цьому слідчий суддя керується усталеною практикою Європейського суду з прав людини, згідно якої стаття 6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, §29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, §58).
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що в задоволенні скарги захисника належить відмовити.
Керуючись ст. 2, 7, 303-309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні скарги відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1