Документ № 104276069

справа № 991/1440/22

провадження №11-сс/991/156/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2022 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

підозрюваного ОСОБА_5,

захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6,

прокурора ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2022 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12015100100003812 від 01 квітня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2022 року частково задоволено клопотання сторони обвинувачення та застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25 червня 2022 року включно з визначенням розміру застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 744 300 (сімсот сорок чотири тисячі триста) гривень, із покладенням на підозрюваного відповідних обов`язків.

При ухваленнісудового рішенняслідчий суддявказав надоведеність стороноюобвинувачення доводівщодо необхідностізастосування щодопідозрюваного запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою,врахував наявністьобґрунтованої підозри,доведеність стороноюобвинувачення наявностіризиків переховування ОСОБА_5 від органівдосудового розслідуваннята суду,незаконного впливуна свідків,іншого підозрюваногоу цьомукримінальному провадженніта перешкоджання кримінальномупровадженню іншимчином.Визначений розмірзастави співрозмірнийз майновимстаном підозрюваного,сумою грошовихкоштів,що єпредметом кримінально-протиправнихдій,зможе забезпечитиналежну поведінкупідозрюваного,запобігти встановленимризикам кримінальногопровадження тане єзавідомо непомірнимдля підозрюваного,проте застосуваннябільш м`якихзапобіжних заходів за позицією слідчого судді не зможе запобігти зазначеним ризикам.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, вважаючи її незаконною, необґрунтованою, невмотивованою, постановленою без належної оцінки доводів сторони захисту, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу та постановити нову, якою у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу відмовити.

Обґрунтовуючи свої вимоги особа посилається на те, що зазначені в клопотанні обставини є викладенням переліку господарських операцій, що не вказують на ознаки вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК, а наявність події злочину не підтверджена доданими до клопотання матеріалами.

Слідчим суддеюне наданоналежної оцінкидоводам сторонизахисту проповідомлення пропідозру позамежами строківдосудового розслідування,які напереконання захисниказакінчилися,у зв`язкуз чим ОСОБА_5 не можевважатися підозрюваниму цьомукримінальному провадженні та відносно нього не може бути застосовано запобіжний захід.

Наведені в апеляційній скарзі та конкретизовані в доповненнях до неї доводи щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності існування ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконного впливу на свідків; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, зводяться до непідтвердження у доданих до клопотання матеріалах вищевказаних ризиків.

Також захисник не погоджується з розміром визначеної слідчим суддею застави, який є завідомо непомірним для особи та неспівмірним з його доходами.

Позиції учасників судового провадження.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.

Мотиви суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК.

Колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.

З наданих суду матеріалів провадження вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, досліджені письмові матеріали клопотання детектива та надані стороною захисту характеризуючі ОСОБА_5 відомості, з`ясовані всі необхідні обставини, що повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.

На виконання вимог ст.178 КПК слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5, відомості про його особу в їх сукупності з врахуванням сімейного та матеріального стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, обставини вчинення правопорушення за пред`явленим повідомленням про підозру.

При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30 серпня 1990 року, заяви №12244/86, 12245/86; 12383/86, §32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).

Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

Відтак, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

За версією сторони обвинувачення ОСОБА_5 підозрюється в тому, що він, як генеральний директор ДП «Держінформ`юст», в період часу з 22 січня 2014 року по 26 лютого 2015 року діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, шляхом зловживання своїм службовим становищем, організував заволодіння грошовими коштами ДП «Держінформ`юст», що передбачалися для оплати за поставку ТОВ «Астен-МН» програмного забезпечення (далі - ПЗ) «TrueConf» відповідно до Договору від 22 січня 2014 року №КТ25 на загальну суму 7 719 059 грн., яка у шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та є особливо великим розміром, достовірно при цьому знаючи, що необхідного для роботи у режимі відеоконференцзв`язку визначеній кількості користувачів ДП не отримувало, а ТОВ «Астен-МН» його не поставляло, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. З ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Крім того, ОСОБА_5 після отримання фактичної можливості розпорядитися грошовими коштами, одержаними внаслідок перерахування їх за ланцюгом фінансових операцій на підконтрольну йому через ОСОБА_12 компанію Ceterum Limited під виглядом постачання ПЗ «TrueConf», вирішив продовжити реалізацію свого злочинного наміру, який надалі полягав у легалізації частини доходів, одержаних злочинним шляхом, та вчиненні дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких грошових коштів.

Так, внаслідок перерахування в період з 13 по 19 лютого 2014 року грошових коштів з рахунків компанії Ceterum Limited на рахунки компаній ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_5 вчинено фінансові операції із коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, з метою приховання їх дійсного джерела походження, на загальну суму 664 500,00 доларів США (що на момент проведення кожної фінансової операції в еквіваленті до національної валюти України згідно офіційного курсу НБУ склало 5 727 907,65 грн.).

Крім того, внаслідок перерахування у період з 31 березня 2016 року по 15 квітня 2016 року грошових коштів з рахунків Ceterum Limited на рахунки компаній SECHSTE SHAMROCK GRUNDSTUCKS GMBH та ASLV, які перед цим компанією Ceterum Limited були отримані від ТОВ «ЗЕМЗ» на загальну суму 366 055 доларів США й конвертовані в євро (317 615,56 тис.), ОСОБА_5 легалізував доходи, одержані злочинним шляхом, тобто вчинив фінансові операції чи правочини з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, використавши їх, а також вчинив дії, спрямовані на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів на загальну суму 9 415 160,7 грн (8 906 798,1 грн., як еквівалент 300 000,00 євро на 31 березня 2016 року та 508 362,602 грн., як еквівалент 17 615,56 євро на 15 квітня 2016 року).

Отже, у період з 13 лютого 2014 року по 15 квітня 2016 року ОСОБА_5 з метою легалізації грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, а також приховання їх дійсного джерела походження, забезпечив перерахування із рахунків підконтрольної йому через ОСОБА_12 компанії Ceterum Limited на рахунки компаній ІНФОРМАЦІЯ_2, SECHSTE SHAMROCK GRUNDSTUCKS GMBH та ASLV грошових коштів на загальну суму 15 143 068,4 грн., що відповідно до примітки 2 до статті 209 КК перевищує більше ніж на 18 000 тис. розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян на момент вчинення злочину (станом на 01 січня 2016 року - 689 грн.) і є особливо великим розміром.

27 квітня 2022 року детективами НАБУ ОСОБА_5 затримано на підставі п.3 ч.1 ст.208 КПК і в цей же день йому вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 та ч.3 ст.209 КК.

Як вбачається повідомлення про підозру містить, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5, стислий виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється. Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення кримінальних правопорушень, а надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо ймовірної можливості вчинення саме ОСОБА_5 вищевказаних кримінальних правопорушень.

Так, на думку колегії суддів, в матеріалах провадження наявна сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що ОСОБА_5 міг вчинити інкриміновані йому злочини, зокрема відомості, які містяться в наданих слідчому судді і досліджених у судовому засіданні наказі №1233/к від 23 вересня 2013 року про покладення на ОСОБА_5 виконання обов`язків генерального директора ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України; наказі №310-к від 03 грудня 2013 року про призначення ОСОБА_5 на посаду генерального директора державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (ДП «Інформаційний центр»); статуті ДП «Інформаційний центр», затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 02 серпня 2005 року №80/5; контракті №1 від 02 грудня 2013 року, відповідно до якого генеральний директор ДП «Інформаційний центр» ОСОБА_5 відповідно до п.п.1.1, 1.4, 2.1, 2.10 зобов`язаний безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна; наказах ДП «Інформаційний центр» №293 від 11 грудня 2013 року, №637 від 20 листопада 2014 року про встановлення права першого підпису ОСОБА_5 та ОСОБА_8, витязі з наказу №237-к від 01 листопада 2013 року про призначення ОСОБА_8 на посаду заступника генерального директора ДП «Інформаційний центр» з фінансових питань; наказі №304-к від 16 жовтня 2014 року про покладання обов`язків генерального директора ДП «Інформаційний центр» на ОСОБА_8 з 16 жовтня 2014 року; картці зі зразками підпису, відповідно до яких право підпису банківських документів мали ОСОБА_5 та ОСОБА_8 ; наказі №245-к від 01 серпня 2014 року про призначення ОСОБА_11 на посаду заступника директора ДП «Інформаційний центр» з технічних питань; посадовій інструкції заступника директора ДП «Інформаційний центр» з технічних питань, відповідно до якої ОСОБА_11 безпосередньо підпорядковується генеральному директору державного підприємства, ОСОБА_11 підпорядкований відділ експлуатації, заступник генерального директора ДП «Інформаційний центр» ОСОБА_11 повинен знати технічні умови функціонування автоматизованих систем, техніко-експлуатаційні характеристики, конструктивні особливості обладнання, призначення та режим роботи програмного забезпечення, що експлуатується; наказі №307-к від 20 жовтня 2014 року про призначення ОСОБА_5 на посаду заступника генерального директора ДП «Інформаційний центр» з питань розвитку; наказі ТОВ «Астен-МН» від 28 жовтня 2011 року №28-10/11к, від 03 червня 2015 року №03- 06/15к, згідно з якими ОСОБА_13 з 28 жовтня 2011 року по 03 червня 2015 року обіймала посаду директора товариства; картці зі зразками підпису в ПАБ «Банк Велес», відповідно до якої ОСОБА_13 мала право підпису банківських документів; статуті ТОВ «Астен-МН», затвердженого загальними зборами учасників від 06 листопада 2013 року; договорі №КТ 25 про закупівлю апаратури записувальної і відтворювальної звуку і зображення (обладнання для відеоконференцзв`язку та IP-телефонії), укладений між ДП «Інформаційний центр» (в особі директора ОСОБА_5 ) та ТОВ «Астен-МН» (в особі директора ОСОБА_9 ); ціна договору 11 106 039, 60 грн. (п. 3.1 договору); додатковій угоді №1 до договору №КТ 25, про збільшення ціни договору до 11181 422, 40 грн.; додатковій угоді №2 до договору №КТ 25, якою внесено зміни до додатку №2 до договору від 22 січня 2014 року та доповнено додатком №3.1. за яким планувалось додатково здійснити постачання 500 систем відеоконференцзвязку (ВКЗ) та IP-телефонії персональних портативних по реєстраційних службах районних управлінь юстиції. Згідно з додатковою угодою від 09 вересня 2014 року №2 вартість постачання апаратури склала 20 464 622,40 грн. з ПДВ; видатковій накладній №АС-0000002-№ АС-0000007 від 01 липня 2014 року та актах здачі-приймання робіт (надання послуг) №21 від 30 вересня 2014 року, №2 від 31 жовтня 2014 року; №21 від 27 січня 2015 року, №2 від 17 лютого 2015 року, №3 від 26 лютого 2015 року, №4 від 15 березня 2015 року та №26 від 23 березня 2015 року; рахунку-фактури на оплату товарів та наданих послуг від ТОВ «Астен-МН» до ДП «Інформаційний центр» на суми 4 993 554 грн., 250 375 грн., 160 600 грн., 3 023 035 грн., 1140 145 грн., 4 177 440 грн., 464 160 грн., 556 992 грн., 185 664 грн., 779 788, 80 грн., 2 413 632 грн., 26 515,02 грн., 700 369,68 грн.; платіжних дорученнях ДП «Інформаційний центр», відповідно до яких на рахунки ТОВ «Астен-МН», відкриті в ПАТ «Банк Велес» та Столичній філії ПАТ «КБ Приватбанк» перераховано грошові кошти в сумі 18 872 270,50 грн., з яких 6 756 000 грн. оплата за програмне забезпечення «TrueConf», яке надає можливість одночасного користування «онлайн-користувачам» в режимі відеоконференцзвязку (унікальний код) та 5971 172,5 грн. за роботи щодо доставки, налагодження (монтажу) системи відеоконференцзввязку та IP-телефонії, генерації програмного забезпечення, його інсталяції та налагодження, тестування системи проведення навчання персоналу та подальшого його атестації; акті приймання-передачі від 01 квітня 2014 року між ДП «Інформаційний центр» та ТОВ «Іволга-2», відповідно до якого державне підприємство отримало програмне забезпечення TrueConf-Server на 200 унікальних кодів; акті приймання-передачі від 01 квітня 2014 року між ДП «Інформаційний центр» та ТОВ «Іволга-2», відповідно до якого державне підприємство отримало програмне забезпечення TrueConf-Server на 1500 унікальних кодів; договорі №3/4 ВКЗ про надання послуг щодо технічної допомоги у сфері інформаційних технологій (послуг з супроводження ВКЗ) від 03 квітня 2014 між ДП «Інформаційний центр» та ТОВ «Іволга-2»; договорі поставки №22/05-14 від 27 травня 2014 року між ТОВ «Іволга-2» та ТОВ Зуївський енергомеханічний завод» про закупівлю комплектів системи ВКЗ, відповідно до якого нібито постачалось 25 систем ВКЗ аудиторних, 500 систем ВКЗ персональних та 525 комплектів програмного забезпечення для роботи системи ВКЗ «TrueConf Server»; договорі №1/09 від 25 вересня 2014 року між ТОВ «Астен-МН» та ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод» про постачання спеціалізованого програмного забезпечення (комп`ютерної програми) для роботи системи ВКЗ, відповідно до якого ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод» мав поставити програмне забезпечення комп`ютерну програму «TrueConf Server» та усю супровідну документацію, що включає у себе 500 унікальних кодів, що забезпечує можливість користуватись програмною продукцією одночасно 500 онлайн-користувачам в режимі відеоконференцій; договорі №0110-14 про надання бухгалтерських послуг від 01 жовтня 2014 року між ТОВ «Астен-МН» та ТОВ «Украудитколегія», відповідно до якого останнє здійснювало ведення бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Астен-МН»; виписці по рахунках ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод» в АТ ПУМБ та АТ КБ «ПриватБанк» згідно з якими ТОВ «Астен-МН» перераховано грошові кошти в сумі 6 004 905,6 грн. за реалізацію програмного забезпечення для ВКЗ за договорами 22/05-14 від 27 травня 2014 року та №1/09 від 25 вересня 2014 року; матеріалах тимчасового доступу в ДП «Зовнішінформ» від 18 жовтня 2017 року, згідно з якими документи ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод» та ТОВ «Іволга-2» подавались до ДП «Зовнішінформ» ОСОБА_14 ; матеріалах тимчасового доступу в ПАТ «ПУМБ», відповідно до якого право підпису банківських документів мав ОСОБА_10 ; протоколі огляду від 18 жовтня 2021 року документів ПАТ «КБ «ПриватБанк», відповідно до яких право підпису банківських документів ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод» мав ОСОБА_10, а ТОВ «Астен-МН» ОСОБА_9 ; листі компанії Trueconf ltd, згідно з яким компанією реалізовано лише ліцензію на 200 користувачів №UA1AE ДП «Інформаційний центр» через британську компанію Ceterum Limited; матеріалах виконання запиту про міжнародну правову допомогу до компетентних органів Швейцарської Конфедерації, відповідно до яких ОСОБА_12 є бенефіціарним власником рахунків Company «Ceterum Limited»; виписці по рахунках компанії Ceterum Limited та інші документи Ceterum Limited; матеріалах виконання запиту про міжнародну правову допомогу до компетентних органів Латвійської Республіки, відповідно до яких директором компанії VESTER ОСОБА_15 є громадянка України ОСОБА_16, а директором компанії TECKFORCE LIMITED є громадянка України ОСОБА_17, директором та власником компанії ASLV Limited є громадянин України ОСОБА_18 ; протоколі допиту свідка ОСОБА_17 від 10 вересня 2020 року, відповідно до якого вона до компанії TECKFORCE LIMITED не має, рахунки в банківських установах не відкривала, нікого на це не уповноважувала, договорів від імені TECKFORCE LIMITED не підписувала й не укладала; протоколі допиту свідка ОСОБА_16 від 08 жовтня 2020 року, відповідно до якого остання відношення до компанії VESTER MANAGEMENT SA не має, рахунки в банківських установах не відкривала, нікого на це не уповноважувала, договорів від імені компанії не підписувала та не укладала; матеріалах виконання запиту про міжнародну правову допомогу до компетентних органів Федеративної Республіки Німеччина, відповідно до яких грошові кошти в сумі 300 000 євро за договором позики від 23 березня 2016 року не повертались, а перераховано на рахунок ІЕ97АІВК93000802486082, відкритий компанією Intelligent Green Energy Limited; протоколі огляду від 22 травня 2020 року при проведенні якого оглянуто вилучені документи в ході обшуку, проведеного за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська (Велика Васильківська, 55-Г), ТОВ «Астен-МН», ТОВ «Іволга-2», ТОВ «Клінком Сервіс», ПАТ «Енергетичний холдинг» контролювались однією групою осіб, до якої входив ОСОБА_5 ; протоколі допиту свідка ОСОБА_19 від 19 січня 2017 року; протоколі допиту свідка ОСОБА_20 (начальник відділу адміністрування ВКЗ ТОВ «Іволга-2») від 11 жовтня 2016 року та 04 вересня 2019 року, відповідно до яких вона здійснювала моніторинг підприємств для закупівлі обладнання ВКЗ, у яких можна було придбати комплекти обладнання необхідного для впровадження системи ВКЗ; в подальшому протягом літа 2014 року у вказаних підприємств було придбано вказане обладнання та доставлено його (силами постачальників) до офісних приміщень ТОВ «Астен- МН» знаходились в місті Києві по вул. Ярославів Вал та по вул. Володимирській; договорах №1-09/14 від 01 липня 2014 року та №2-10/14 від 01 жовтня 2014 року між ТОВ «Астен-МН» та ОСОБА_20, відповідно до яких останню залучено для надання технічної допомоги при виконанні договору №КТ 25; протоколі допиту свідка ОСОБА_21 від 27 жовтня 2016, який, отримавши віддалений доступ до серверного обладнання, 21 жовтня 2014 року під відповідним логіном та паролем здійснив налаштування параметрів програми «TrueConf Server» для генерації клієнтського програмного забезпечення «TrueConf Client 6.4.4». Після чого згенероване програмне забезпечення «TrueConf Client 6.4.4» в кількості одного примірника ОСОБА_22 завантажив на комп`ютер та зробив копії більше ніж 1100 CD-R дисків та надав їх ОСОБА_20 ; протоколі огляду документів від 03 жовтня 2019 року, при проведенні якого встановлено, що оборот доставки, налагодження (монтажу) системи ВКЗ та IP-телефонії, генерації програмного забезпечення, його інсталяції та налагодження, тестування системи проведення навчання персоналу та подальшого його атестації виконувались працівниками філії «Інформаційний центр» у робочий час; протоколі огляду від 14 травня 2019 року, при проведенні якого встановлено, що громадянин Естонії ОСОБА_12 є вітчимом дружини ОСОБА_5 ОСОБА_23 ; протоколі огляду від 24 червня 2020 року - встановлено, що 12 серпня 2010 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_24 та ОСОБА_25 ; протоколі огляду від 20 липня 2020 року - встановлено, що ОСОБА_11 в період часу з 18 липня 2006 року по 20 серпня 2007 року був засновником ТОВ МН», а в період часу з 24 липня 2006 року по 26 липня 2007 року був керівником та підписантом вказаного товариства; договорі від 03 квітня 2015 року про надання послуг з розробки презентаційних матеріалів між ТОВ «Астен-МН» та ОСОБА_5, на підставі якого ОСОБА_5 перераховано 160 000 грн; висновку експерта від 02 серпня 2019 року №19/9/1-46/СЕ/19 щодо встановлення належності підписів на рахунках-фактурах ОСОБА_8 та ОСОБА_11 ; висновку експерта від 05 травня 2020 року № 167/1 - встановлено належність підпису у графі «Генеральний директор» в договорі №1/09 від 25 вересня 2014 року між ТОВ «Астен-МН» та ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод» ОСОБА_10, а також у графі «Директор» в договорі №1/09 від 25 вересня 2014 року між ТОВ «Астен-МН» та ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод» підпис виконаний не ОСОБА_9 ; висновку експерта від 17 червня 2020 року №17-3/984 - встановлено належність підпису у графі «Генеральний директор» в договорі № 22/05-14 від 27 травня 2014 року та додатку №1 до нього між ТОВ «Астен-МН» та ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод» ОСОБА_10, а також у графі «Директор» в договорі № 22/05-14 від 27 травня 2014 року та додатку №1 до нього між ТОВ «Астен-МН» та ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод» підпис виконаний не ОСОБА_9 ; висновку експерта від 18 червня 2020 року №17-3/997 - щодо відбитку печатки; висновку експертів комісійної судово-економічної експертизи від 18 грудня 2020 року №1041/50001, відповідно до якого розмір збитків внаслідок перерахування грошових коштів на користь ТОВ «Астен-МН» по договору №КТ25 від 22 січня 2014 року в частині оплати за програмне забезпечення «TrueConf» (унікальні коди) за умови, що програмне забезпечення «TrueConf» (унікальні коди) є програмою «TrueConf-Client», яку можливо безкоштовно завантажити із програмного забезпечення «TrueConf Server», що перебувало у володіння державного підприємства та із офіційного сайту компанії «TrueConf» становить 6 756 000 грн; висновку експерта від 07 листопада 2018 року № 8-4/1779 щодо належності підписів ОСОБА_10, ОСОБА_26 ; протоколі допиту свідка ОСОБА_27 від 09 жовтня 2019 року: до складу наглядової ради ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод» входив ОСОБА_28 . Особа ОСОБА_5 їй знайома, вона бачила його в кабінеті ОСОБА_28 рахунки компанії Ceterum Limited у Швейцарії не відкривала; протоколі огляду вилучених в ході обшуку предметів від 17 грудня 2020 року, під час якого виявлено зокрема електрону копію інвойсу №14-358, згідно з яким Company «Ceterum Limited» придбало за 50 000 доларів США «license payment for True Conf-Serve г» у компанії «TrueConf LTD; протоколі огляду від 27 листопада 2020 року - речей, вилучених за адресою проживання ОСОБА_5 ; протоколі огляду від 08 грудня 2020 року - мобільного телефона, вилученого у ОСОБА_5 . Встановлено листування із ОСОБА_29, ОСОБА_30 ; протоколі огляду предметів від 09 грудня 2021 року - мобільного телефона ОСОБА_18 ; протоколі допиту свідка ОСОБА_18 від 29 листопада 2021 року - компанію ASLV Limited продав ОСОБА_28 ; протокол негласної слідчої дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 07 грудня 2021 року, відповідно до якого в поштових скриньках ОСОБА_18 виявлено листування із ОСОБА_28 з приводу компаній ASLV Limited, Ceterum Limited, Intelligent Green Energy Limited; ОСОБА_18 з приводу компанії ASLV Limited, Ceterum Limited, спілкувався із ОСОБА_14 та ОСОБА_28 ; протоколі огляду носія інформації формату DVD-R із написом «Інв. 2149т від 089/07-14 ГУБОЗ МВС ШишкаІ.Р.5», на якому зафіксовано результати проведених негласних слідчих (розшукових) дій, передбачених ст.263 КПК стосовно ОСОБА_31, відповідно до якого зафіксовано розмову 14 серпня 2014 року о 18:55:31 між ОСОБА_31 та ОСОБА_5 зміст якої вказує на контроль ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_28 та ОСОБА_31 над ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод»; та інші матеріали.

Суд звертає увагу, при перегляді оскаржуваного судового рішення з метою перевірки висновків слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри що у цьому провадженні, судом не оцінюються показання свідків, відображених в протоколах їх допитів, в тому числі на предмет їх допустимості та достовірності. Обґрунтованість підозри встановлена судом на підставі інших доказів, додані до клопотання протоколи допитів суд використовує для встановлення кола свідків в контексті оцінки наявності ризику незаконного впливу на них та визначення кола осіб, з якими слід заборонити спілкування підозрюваного в разі покладення на нього відповідного процесуального обов`язку, а також для оцінки достовірності наданих стороною обвинувачення доказів.

Таким чином у цьому провадженні обґрунтованість підозри встановлена судом на підставі доказів, доданих до клопотання, а тому викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що зазначені в клопотанні обставини є лише викладенням переліку господарських операцій та не вказують на ознаки вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень є безпідставними та спростовуються вищезазначеними документами.

Водночас, колегія суддів відхиляє твердження сторони захисту щодо здійснення повідомлення про підозру ОСОБА_5 поза межами строків досудового розслідування із зазначених в апеляційній скарзі підстав, виходячи з наступного.

Так з матеріалів провадження вбачається, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12015100100003812 від 01 квітня 2015 року.

Відповідно до ч.9 ст.284 КПК, якщо закінчилися строки досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру, встановлені частиною першою статті 219 цього Кодексу, слідчий суддя може винести ухвалу про закриття кримінального провадження за клопотанням іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника.

Положеннями ч.1 ст.219 КПК визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження (Частина перша статті 219 в редакції Законів №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, №2617-VIII від 22 листопада 2018 року).

У пункті 4 § 2 розділу 4 Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, зазначено, що підпункти 11-27, 45 пункту 7 § 1 цього розділу вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Зокрема, в зазначений перелік (підпункти 11-27, 45 пункту 7 § 1) входить і підпункт 14 пункту 7 § 1 Закону, відповідно до якого, зокрема, внесено зміни до ч. 1 ст. 219 КПК, яку викладено в наступній редакції:

«1. Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить: 1) шість місяців - у кримінальному провадженні щодо кримінального проступку; 2) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо злочину невеликої або середньої тяжкості; 3) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину. Досудове розслідування повинно бути закінчено: 1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; 2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину».

Згідно з положеннями Закону України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», частини першу і другу статті 219 замінено чотирма новими частинами, у зв`язку з чим частини першу і другу статті 219 викладено наступного змісту:

«1. Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

2. Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить: 1) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; 2) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Тобто, відповідним Законом зміст ч.1 ст.219 КПК залишено в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та наразі вона є чинною.

З огляду на викладене, положення ч.1 ст.219 КПК щодо обчислення строку досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань вводиться в дію через три місяці після набрання чинності Законом України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року (15 грудня 2017 року), тобто, з 16 березня 2018 року, а тому, враховуючи пункт 4 § 2 розділу 4 даного Закону, положення ч.1 ст.219 КПК, яка наразі є чинною, може бути застосовано лише до тих кримінальних проваджень, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після 15 березня 2018 року.

Відомості про кримінальне правопорушення у цьому провадженні первинно внесені до ЄРДР за № 12015100100003812 із попередньою кваліфікацією за ч.2 ст.191 КК 01 квітня 2015 року, тобто, до введення в дію підпункту 14 пункту 7 § 1 Закону, відповідно до якого внесено зміни в частину 1 статті 219 КПК України щодо можливості обчислення строку досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та який не має зворотної дії в часі.

За таких обставин до даного кримінального провадження від 01 квітня 2015 року підлягають застосуванню положення КПК в редакції, чинній на момент внесення таких відомостей до ЄРДР 01 квітня 2015 року, тобто, положення ч.1 ст.219 КПК, які встановлювали порядок обчислення строків досудового розслідування лише після повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину та не передбачали обчислення строків досудового розслідування до повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Оскільки, у кримінальному провадженні №12015100100003812 від 01 квітня 2015 року жодній особі про підозру не повідомлялося, то під час вирішення питання щодо строків досудового розслідування у даному кримінальному провадженні підлягають застосуванню положення ч.1 ст.219 КПК в редакції, чинній на момент внесення первинних відомостей до ЄРДР за №12015100100003812 - 01 квітня 2015 року, тобто ті, які не передбачали обчислення строків досудового розслідування до повідомлення ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень 27 квітня 2022 року.

Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення (ч.1 ст.5 КПК).

Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ч.1 ст.9 КПК).

З огляду на вищезазначене, положення частини 1 статті 219 КПК України в чинній редакції не підлягає застосуванню в рамках даного кримінального провадження від 01 квітня 2015 року, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що таку процесуальну дію як повідомлення про підозру ОСОБА_5 здійснено поза межами строків досудового розслідування.

За таких умов, всупереч доводам апеляційної скарги захисника слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до правильного висновку про наявність на час розгляду клопотання у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити вищевказані кримінальні правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.

Відтак колегія суддів вважає, що слідчий суддя у відповідності до вимог законодавства за наслідками розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 дійшов обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності існування ризиків, можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу або відмови у його застосуванні, а також необхідності врахування матеріального становища особи при визначенні розміру застави, суд зазначає наступне.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК, а саме того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, в тому числі про його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК.

Щодо посилань сторони захисту про необґрунтованість висновку слідчого судді про наявність ризику того, що підозрюваний зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вбачається, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється, у вчиненні корупційного злочину, передбаченого ч.5 ст.191та ч.3 ст.209 КК, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Санкції ч.5 ст.191 та ч.3 ст.209 КК відносять інкриміновані злочини до особливо тяжких, за які передбачене основне покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування.

Наведена слідчим суддею обставина, з якою погоджується колегія суддів, особливо сильно підвищує ризик переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Зазначена обставина сама по собі може свідчити про можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду у поєднанні з тяжкістю можливого покарання. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії» (§80, заява №33977/96, рішення від 26червня 2001 року), в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, сама по собі тяжкість злочину та суворість покарання за його вчинення не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

Так, слідчим суддею взято до уваги наявність у особи документу для виїзду за кордон (паспорти громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1, виданий 10 січня 2019 року та НОМЕР_2 від 18 квітня 2014 року). В період з 2015 до 2017 років ОСОБА_5 виїжджав за кордон до держав Європейського союзу, Об`єднаних арабських еміратів, Республіки Білорусь. За інформацією, отриманої на запит з ДМС України, 18 січня 2022 року ОСОБА_5, виконуючи обов`язок щодо здачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон, передбачений ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду в іншому кримінальному провадженні, звернувся до органів ДМС із письмовими заявами про визнання недійсними його двох паспортів у зв`язку з нібито втратою та через непридатність для подальшого користування. До того ж у період з 15 грудня 2015 року до 30 квітня 2017 року ОСОБА_5 мав посвідку на проживання у Республіці Словаччина, має родичів за кордоном.

Наведене вказує на наявність реальної загрози втечі ОСОБА_5 за межі території України, можливості подальшого переховування на території іноземних країн, а також про фактичну відсутність у органу досудового розслідування дієвих механізмів попередження такої втечі та подальшого розшуку підозрюваного, оскільки у разі виготовлення нового документу можливість безперешкодно покинути територію України є вищою, ніж за його відсутності.

Крім того прийнято до уваги обставини затримання у 2017 році ОСОБА_5 в рамках іншого кримінального провадження №42015000000001624 в порядку ст.208 КПК при спробі виїзду до Російської Федерації, що підтверджено прокурором відповідним протоколом затримання.

Відповідно до службової записки старшого детектива ОСОБА_32 від 25 серпня 2020 року ОСОБА_5 не прибував до детектива за викликом, уникаючи із ним телефонних дзвінків. Так, підставою затримання ОСОБА_5 у цьому кримінальному провадженні слугувало отримання органом досудового розслідування інформації про відвідування ним впродовж минулого року дипломатичних установ Російської Федерації, з можливим вирішенням питання про ймовірний переїзд до вказаної країни. В ході розгляду клопотання детектива вказана обставина підозрюваним не заперечувалась та зазначалось про відвідування консульства Росії на прохання його батька.

До того ж, при оцінці існування цього ризику слідчий суддя виходив з того, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за №64/2022 на території України введено воєнний стан із 05год 30хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому продовжена відповідними актами та триває на час апеляційного розгляду. Вказана обставина впливає на можливість контролю безперешкодного пропуску осіб через кордони із Російською Федерацією, з якою можливість обміну інформацією в порядку міжнародного співробітництва унеможливлена.

Також, слідчий суддя врахував наявність на утриманні в підозрюваного трьох неповнолітніх дітей. Разом з цим, незважаючи на вказане слідчий суддя взяв до уваги інформацію зазначену в листі Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17 березня 2022 року №23-6855/0/6-22-Вих про дозвіл на виїзд з України особам чоловічої статі, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, та зробив висновок про наявну можливість ОСОБА_5 навіть в умовах воєнного стану безперешкодно покинути територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Отже, з урахуванням наведеного та зважаючи на тяжкість злочину та суворість можливого покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку щодо існування на даному етапі кримінального провадження ризику переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду, при цьому встановлена при розгляді апеляційної скарги помилковість висновку слідчого судді про володіння підозрюваним корпоративними правами товариств на території іноземних держав, існування вказаного ризику не спростовує.

Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність наявності ризику незаконно впливу на свідків, іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, в обґрунтування наявності зазначеного ризику слідчий суддя врахував протоколи допиту свідків, зокрема ОСОБА_18, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_33, ОСОБА_10 ОСОБА_12, ОСОБА_34, ОСОБА_35, дослідження протоколів допиту яких свідчить, про важливе значення їх показів для цього кримінального провадження, а в умовах зацікавленості підозрюваного у відверненні негативних наслідків, обумовлених притягненням його до кримінальної відповідальності, не будучи обмеженим у спілкуванні з ними, ОСОБА_5 може безпосередньо чи використовуючи зв`язки із іншими особами, впливати на цих свідків у різних формах (умовляння, підкуп тощо) з метою спонукання їх до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, що їм відомі. До того ж, слідчим суддею враховано перебування певних свідків у родинних відносинах чи підпорядкування (службовій та матеріальній залежності) від ОСОБА_5, володіння інформацією про особисті дані свідків відтак може використати ці відомості для впливу на них.

Слідчим суддею також враховано те, що за версією сторони обвинувачення, кримінальне правопорушення вчинено за попередньою змовою групою осіб. Наведене дає підстави обґрунтовано припускати про наявність можливої координації та взаємозв`язків між підозрюваними, при цьому інші співучасники можуть розробляти та узгоджувати спільні заходи щодо здійснення впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. Крім того, із матеріалів, доданих до клопотання вбачається також і координація спільних дій у межах розпочатих кримінальних проваджень між ОСОБА_5 із іншими особами, що можуть бути причетними до вчинення кримінальних правопорушень, зокрема із ОСОБА_26, ОСОБА_8 .

Також слідчим суддею враховано доводи, зазначені у клопотанні про те, що за місцем проживання ОСОБА_5 на його персональному комп`ютері виявлено файл підготовки до можливого допиту ОСОБА_10 з можливими питаннями та відповідями на них.

До того ж, при оцінці існування цього ризику слідчий суддя виходив із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов правомірного висновку про наявність ризику того, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

З цих підстав слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про те, що ОСОБА_5, не будучи обмеженим у спілкуванні із іншим підозрюваним та свідками, ознайомившись зі змістом показань свідків, протоколи допиту яких є у додатках до клопотання про застосування запобіжного заходу, матиме можливість з метою уникнення кримінальної відповідальності сам або за допомогою третіх осіб впливати на свідків, співучасників злочину, спеціалістів, експертів.

Також суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_5 не перебуваючи під вартою, з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість домовлятись із іншими співучасниками злочину про спільну позицію та процесуальну поведінку, консультувати їх з приводу можливих способів уникнення від передбаченої законом відповідальності, а також отримувати такі консультації. Крім того, із матеріалів НСРД та в силу посади, що обіймав підозрюваний вбачається наявність зв`язків серед службових осіб органів державної влади, в тому числі пов`язаних із роботою судової гілки влади. За матеріалами провадження підозрюваний обговорював, зокрема з дружиною, можливі варіанти затягування іншого кримінального провадження стосовно нього, зазначення неправдивої адреси місця проживання для правоохоронних органів тощо. Серед іншого, ОСОБА_5 не прибував на виклики до детектива, у зв`язку з чим ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 серпня 2020 року до нього застосовано грошове стягнення за невиконання процесуальних обов`язків свідка.

Посилання ж сторони захисту в апеляційній скарзі на необґрунтованість висновку слідчого судді щодо наявності ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, колегією суддів визнаються безпідставними, оскільки як вбачається з оскаржуваної ухвали хоча на вказаний ризик посилалась сторона обвинувачення при зверненні до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу, проте слідчим суддею не враховувався при застосуванні запобіжного заходу.

Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов обґрунтованих висновків про те, що сторона обвинувачення довела у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 177 КПК. Твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про належну процесуальну поведінку підозрюваного в іншому кримінальному провадженні, неврахування його майнового та сімейного стану, відсутність в матеріалах клопотання доказів, що підтверджують наявність встановлених слідчим суддею ризиків, на цьому етапі досудового розслідування вказаних висновків слідчого судді не спростовують.

Колегія суддів зазначає, що можливо вчинені ОСОБА_5 кримінальні правопорушення, у яких він підозрюється, мають високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження наявні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості застосування запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Відтак, приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 та ч.3 ст.209 КК, відомості щодо особи підозрюваного, з урахуванням встановлених обставин та характеру справи, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт чи особисте зобов`язання, не зможуть запобігти встановленим при розгляді клопотання ризикам.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У рішенні «Гафа проти Мальти» № 54335/14 від 22 травня 2018 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що при визначенні застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 744300 грн. слідчим суддею враховано обставини можливого вчинення кримінальних правопорушень, ключове місце підозрюваного у вчинені таких правопорушень, який виступав їх організатором, наявні в матеріалах провадження відомості щодо майнового та сімейного стану підозрюваного, доведеність ризиків, передбачених ст.177 КПК.

Разом з цим, доводи сторони захисту щодо визначення необґрунтованого та непомірного розміру застави жодними належними та допустимими доказами не підтверджено та під час апеляційного перегляду суду не надано. Натомість, матеріали клопотання окрім іншого містять відомості щодо отриманих підозрюваним за 2015-2021 роки доходів, перебування у власності ОСОБА_5 та його родини низки нерухомого та рухомого майна, детальний опис якого наведено слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі, наміру придбання підозрюваним нового автомобіля «TOYOTA RAV 4» вартістю понад 1000 000 грн. Наведене у сукупності із визначеним досудовим розслідуванням розміром предмета кримінальних правопорушень (15143068,4 грн.) у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5, може вказувати на відсутність ознаки непомірності визначеного слідчим суддею розміру застави.

З урахуванням наведеного, слідчим суддею обґрунтовано визначено розмір застави у визначених п.2 ч.5 ст.182 КПК межах, який на думку колегії суддів, всупереч доводам апеляційної скарги не є непомірним для особи підозрюваного.

Таким чином суд констатує, що надані із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою матеріали доводять наявність правових підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 зазначеного запобіжного заходу, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують саме такий обсяг втручання у права та інтереси підозрюваного з метою досягнення дієвості цього провадження, що з дотриманням процесуальних норм правомірно встановлено слідчим суддею.

Відсутність підозрюваного під час проголошення повного тексту оскаржуваної ухвали, не впливає на викладені у ній висновки слідчого судді. В той же час під час апеляційного розгляду особі був надано повний текст оскаржуваного рішення та відповідно час для ознайомлення з ним та узгодження позиції із захисником, розгляд скарги здійснено колегією суддів після висловлення позицій підозрюваного та його захисника щодо можливості розгляду апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, § 58).

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що як неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними захисником підозрюваного в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги сторони захисту підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2022 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12015100100003812 від 01 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

___________ ___________ ___________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3