- Головуючий суддя (ВАКС) : Криклива Т.Г.
Справа № 991/5524/21
Провадження 1-кп/991/44/21
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.06.2022 Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6,
адвоката ОСОБА_7,
представника третьої особи, щодо майна
якої вирішується питання про арешт майна,
адвоката ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду у місті Києві клопотання представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, адвоката ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_9, у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020000000001458 від 06.08.2020, за обвинуваченням:
ОСОБА_10, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України,
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_4,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України,
ВСТАНОВИВ:
I.Історія провадження
1.1 На розгляді Вищого антикорупційного суду перебувають матеріали кримінального провадження.
1.2 Ухвалами Вищого антикорупційного суду від 06.09.2021 та 23.09.2021 у задоволенні клопотання третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, ОСОБА_9, та її представника, адвоката ОСОБА_11, про скасування арешту транспортних засобів «BMW Х6», д.н.з. НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, «Toyota 4 Ranner», д.н.з. НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4, «TeslaModel 3», д.н.з. НОМЕР_5, номер кузова НОМЕР_6, накладеного ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 14.09.2020 та 17.09.2020, було відмовлено.
1.3 01.06.2022 до суду надійшло чергове клопотання представника ОСОБА_9, адвоката ОСОБА_8, в якому він повторно ставить питання про скасування арешту цих транспортних засобів.
В обґрунтування клопотання представник вказував на:
(1) необґрунтованість арешту, яка, на його думку, полягає у тому, що під час його накладення слідчим суддею не врахований факт перебування ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі і ця обставина впливає на правовий режим майна, навіть за умови, що воно було зареєстроване за ОСОБА_6 . У зв`язку з цим у слідчого судді не було жодних підстав вважати транспортні засоби особистим майном підозрюваного;
(2) хибність висновків Вищого антикорупційного суду, викладених в ухвалі від 06.09.2021, де колегія суддів неналежно оцінила ту обставину, що право власності ОСОБА_9 на арештовані транспортні засоби є правомірним і виникло в силу закону - спочатку у зв`язку з фактом перебування у шлюбі набуто право спільної сумісної власності подружжя, згодом набуто право особистої приватної власності внаслідок поділу майна подружжя на підставі письмового договору та визнано за ОСОБА_9 згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22.03.2020. Це рішення було переглянуте судами вищих інстанцій і жодних зловживань чи недобросовісності заявниці апеляційним та касаційним судами встановлено не було;
(3) потребу у застосуванні до цих правовідносин ст. 100 КПК України і поверненні його якнайшвидше володільцю, тобто ОСОБА_9 .
1.3 01.06.2022 від захисника обвинуваченого ОСОБА_10, адвоката ОСОБА_12, надійшло клопотання, в якому вона просила здійснювати розгляд клопотання про скасування арешту майна у її та обвинуваченого ОСОБА_10 відсутність, оскільки воно не стосується їх прав та інтересів.
ІІ. Позиції сторін судового провадження
2.1 Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна, адвокат ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_9, в судовому засіданні клопотання підтримав та просив суд його задовольнити. Уточнив, що він заявляє про дві підстави для скасування накладеного арешту: необґрунтованість такого накладення та втрату потреби у його застосуванні. Пояснив, що необґрунтованість застосування цього заходу забезпечення виникла з моменту постановлення слідчим суддею ухвали про накладення арешту без урахування обставини перебування ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі, що передбачає належність цього майна на праві спільної сумісної власності подружжю. Відповідно, станом на момент прийняття слідчим суддею ухвали щонайменше половина цього майна належала ОСОБА_9 . Щодо втрати потреби у накладенні арешту представник пояснив, що ця обставина виникла пізніше, а саме з моменту прийняття рішення Шевченківським районним судом м. Києва, за яким право власності на арештовані транспортні засоби повністю перейшло до ОСОБА_9 .
2.2 Захисник обвинуваченого ОСОБА_6, адвокат ОСОБА_7, клопотання підтримав. Наголосив, що ОСОБА_6 та ОСОБА_9 придбали арештоване майно у шлюбі і слідчому суді було достеменно відомо про правовий режим цього майна. Вважав, що не можна ігнорувати той факт, що наразі право власності на це майно визнано за ОСОБА_9 на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
2.3 Обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник, адвокат ОСОБА_12, у клопотанні від 01.06.2022 висловили свою позицію, що вони не заперечують проти задоволення такого клопотання.
2.4 Прокурор проти задоволення клопотання заперечував. Вважав, що порушені у клопотанні питання вже були вирішені Вищим антикорупційним судом, а нових обставин, які б вказували на необґрунтованість накладення чи втрату потреби в арешті, воно не містить.
ІІІ. Мотиви та обґрунтування суду
3.1 Заслухавши думку учасників судового засідання, проаналізувавши доводи поданого клопотання, колегія суддів дійшла до таких висновків.
3.2 Правове регулювання
У кримінальному провадженні арешт майна може бути скасований двома шляхами: оскарження ухвали слідчого судді (суду) про арешт майна в апеляційному порядку або звернення до слідчого судді (суду) з клопотанням про скасування арешту.
Так, за правилами ч. 2 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження у двох випадках: (1) якщо в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або (2) арешт було накладено необґрунтовано.
Тобто, кримінальний процесуальний закон дозволяє порушувати питання про скасування відповідної ухвали про арешт майна шляхом подання окремого клопотання слідчому судді (суду) за умови, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, не була присутня під час розгляду питання про арешт майна.
3.3 Щодо необґрунтованості арешту
Обґрунтованість арешту, як одна з його обов`язкових характеристик, визначається наявністю підстав для його накладення, об`єктивністю з`ясування обставин, які підтверджені доказами, під час його застосування, дотриманням законодавчих приписів при вирішенні питання про арешт, відповідністю майна, на яке накладено арешт, його меті тощо.
Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, адвокат ОСОБА_8, в обґрунтування клопотання про скасування арешту вказував на сукупність обставин, які, на його переконання, свідчать про необґрунтованість його накладення. Така необґрунтованість, на його думку, полягає у тому, що слідчим суддею не було враховано факту перебування ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі, який впливає на правовий режим арештованого майна, і, відповідно, зроблено висновок про належність цього майна на праві особистої приватної власності підозрюваному.
Втім, варто зазначити, що необґрунтованість накладення арешту оцінюється із урахуванням обставин, які існували на момент застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження.
В ухвалі Вищого антикорупційного суду від 23.09.2021 суд дійшов висновку, що на день розгляду клопотання про арешт майна існували обґрунтовані підстави вважати, що ці транспортні засоби перебували у власності підозрюваного ОСОБА_6 (т. 8, а.с. 235-241, п. 3.3).
Крім того, на дату набуття автомобілів «BMW Х6», «Teslа Model 3» та «Toyota 4 Runner» у власність ОСОБА_6 та ОСОБА_9 перебували у шлюбі, який був зареєстрований 24.09.2014 (т. 6, а.с. 5-8, 10; т. 8, а.с. 56-64).
З огляду на положення ст. ст. 60, 61 СК України ці транспортні засоби на момент накладення арешту були спільною сумісною власністю подружжя.
Доказів того, що на час накладення арешту вказані транспортні засоби були особистою приватною власністю ОСОБА_9, що вони були придбані за її особисті кошти або були подаровані чи успадковані нею (ч. 1 ст. 57 СК України) представник ОСОБА_9 суду не надав.
Не надавались слідчому судді також відомості про визначення часток подружжя у праві власності на зазначене майно, а також про існування договору про поділ майна подружжя, згідно з яким передбачався перехід права власності на ці транспортні засоби (т. 8, а.с. 17-34).
Враховуючи норми ст. 65, 67 СК України, що регулюють права подружжя на розпоряджання майном, що є об`єктом права їх спільної сумісної власності, та на розпоряджання часткою у такому майні, а також відсутність відомостей про визначення часток, належних кожному з подружжя, накладення арешту в межах цього кримінального провадження було можливе виключно щодо об`єктів такої власності в цілому.
Зазначене дає підстави для висновку, що накладення арешту слідчим суддею здійснене з дотриманням вимог ч. 4 ст. 173 КПК України і за наявності підстав вважати, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб та може бути виконане завдання, для виконання якого детектив звернувся з клопотанням про арешт майна.
3.4 Щодо втрати потреби у подальшому застосуванні арешту
Відсутність подальшої потреби у застосуванні арешту майна зазвичай пов`язана зі з`ясуванням або виникненням нових обставин, про які не було відомо на момент накладення арешту або які на той момент не існували.
Зі змісту наданих представником ОСОБА_9, адвокатом ОСОБА_8, пояснень вбачається, що втрату потреби у подальшому застосуванні арешту він пов`язував з постановленням Шевченківським районним судом м. Києва рішення від 22.03.2020 про визнання судом права власності на арештовані транспорті засоби за ОСОБА_9 .
В силу вимог ст. 90 КПК України рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.
В ухвалі Вищого антикорупційного суду від 23.09.2021 колегія суддів встановила, що спір про право власності у межах зазначеного цивільного провадження судом не вирішувався, оскільки відповідач, тобто ОСОБА_6, повністю визнав заявлені ОСОБА_9 вимоги та просив суд їх задовольнити. Отже, оскільки цим рішенням суду не було встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, а лише констатовано набуття позивачем, тобто ОСОБА_9, в особисту приватну власність автомобілів, то суд дійшов висновку, що згадане рішення не має преюдиціального значення для цього кримінального провадження (т. 8, а.с. 235-241, п. 3.6).
У цьому контексті варто також зазначити, що КПК України встановлює пріоритет кримінально-процесуальних обмежень на реалізацію права власності у вигляді арешту майна.
Зокрема, відповідно до ч. 7 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Такий пріоритет повністю кореспондується із завданнями кримінального провадження (ст. 2 КПК України) та завданнями арешту, зокрема, щодо запобігання відчуженню майна (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).
У зв`язку з цим, існування рішення суду про визнання права власності на арештовані транспорті засоби за іншою особою не зупиняє виконання ухвали слідчого судді про накладення арешту, яка йому передувала.
Більше того, відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Беручи до уваги мету, з якою накладався арешт на зазначені транспортні засоби (конфіскація майна як виду покарання), скасування арешту за цих умов прямо суперечитиме виконанню його завдання.
3.5 Щодо дотримання принципу «res judicata»
Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягає сумніву.
Юридична визначеність вимагає поваги до принципу «res judicata», тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а проста можливість існування двох поглядів на питання не є підставою для повторного розгляду. Відхилення від цього принципу виправдані, тільки якщо вони необхідні в обставинах істотного і незаперечного характеру (рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).
Слід констатувати, що у попередніх ухвалах суду від 06.09.2021 та 23.09.2021 колегія суддів вже надала правову оцінку обставинам, які представник знову виносить на розгляд суду.
Суд погоджується з тим, що правовідносини, які виникають в процесі дії запобіжного заходу у вигляді арешту майна, є динамічними і мають властивість змінюватись. Однак, як було встановлено судом у п. 3.3 ухвали, представником ОСОБА_9 не було надано суду належних та беззаперечних доказів того, що на час накладення арешту на майно, воно не належало підозрюваному ОСОБА_6 на праві власності.
Не повідомлено представником також нових обставин чи фактів, які б доводили втрату потреби у застосуванні арешту (п. 3.4 ухвали), в той час як ухвала Київського апеляційного суду від 15.09.2021 та постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду жодним чином не впливають ані на зміст рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22.03.2020, ані на попередні висновки суду щодо такого рішення.
З огляду на наведене, оскільки представник ОСОБА_9, не погоджуючись із рішенням суду, повторно звернувся (хоча і в особі іншого адвоката) до суду з клопотанням про скасування арешту транспортних засобів, в якому наводить аналогічні доводи тим, які вже були предметом судової оцінки, вчиненням цієї процесуальної дії порушується принцип «res judicata».
3.6 Щодо хибності попередніх висновків суду
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
З огляду на закріплену в Основному законі догму, судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, у межах провадження, в якому вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень належить судам вищої інстанції згідно з кримінальним процесуальним законом.
У клопотанні представник ОСОБА_9, адвокат ОСОБА_8, висловив незгоду з висновками суду, викладеними у попередніх ухвалах Вищого антикорупційного суду, постановлених за наслідком розгляду аналогічних клопотань.
Отже, у цьому випадку адвокат ОСОБА_8 вдався до оцінки судових рішень, ставлячи під сумнів попередні висновки суду, що вказує на неприйнятність його доводів як таких, що у будь-якому випадку не можуть слугувати підставою для скасування арешту майна.
3.7 Щодо необхідності застосування до цих правовідносин ст. 100 КПК України
Зважаючи на те, що метою арешту транспортних засобів є забезпечення конфіскації майна як виду покарання, то положення ст. 100 КПК України до цих правовідносин не застосовуються.
3.8 Висновки
З огляду на неприпустимість перегляду судового рішення, яке має статус остаточного, а також відсутність посилань у клопотанні на нові обставини та докази, які б могли свідчити про необґрунтованість накладення арешту чи втрату потреби у його застосуванні, у задоволенні клопотання представника ОСОБА_9, адвоката ОСОБА_8, необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 369, 372, 376 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
У задоволенні клопотання представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, адвоката ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_9, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_13