Документ № 105252495

15 липня 2022 року

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/8514/21

Суддя-доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/183/22

ОКРЕМА ДУМКА

судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_3

щодо ухвали від 15 липня 2022 року

(ЧАСТКОВО РОЗБІЖНА)

місто Київ

I. Зміст прийнятого рішення

1. 15.07.2022 колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду /далі Апеляційна палата/ постановила ухвалу в кримінальному провадженні, якою відмовила у задоволенні апеляційних скарг сторони захисту.

1.1. Наведеним рішенням колегія суддів залишила без змін запобіжний захід, який слідча суддя обрала підозрюваному ОСОБА_4 .

1.2. Зокрема, залишення в силі цього рішення створює передумови для затримання ОСОБА_4 закордоном і доставки в Україну до місця кримінального провадження для розгляду за його участі питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

II. Стисла позиція щодо ухваленого рішення

2. Із рішенням колегії суддів та зазначеними в ньому мотивами я в цілому погоджуюся.

3. Однак я не згідний із позицією більшості колегії суддів, у відповідності до якої слідча суддя правильно зробила, що здійснила виклик підозрюваного ОСОБА_4 для участі у вирішенні клопотання, яке підлягало розгляду у порядку ч. 6 ст. 193 Кримінального процесуального кодексу України /далі КПК/, за правилами ч. 1 ст. 187 КПК із урахуванням вимог ч. 1 ст. 297-5 КПК.

III. Детальні міркування

4. Незгода із висновками суду в наведеній частині обґрунтовується тим, що, на мою думку, слідча суддя не повинна здійснювати виклик підозрюваного для участі в судовому засіданні у випадку, коли в клопотанні про обрання йому запобіжного заходу йдеться про проведення судового розгляду із застосуванням ч. 6 ст. 193 КПК. І саме про це і йшлося в клопотанні детектива, погодженого прокурором (т. 1 а. с. 32).

5. Так, зазвичай дійсно слідча суддя після одержання клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного, який перебуває на свободі, призначає дату судового засідання і здійснює судовий виклик (ч. 1 ст. 187 КПК).

Ціллю такого виклику є не саме по собі його формальне здійснення судом, а є саме забезпечення прибуття особи, яка викликається, в судове засідання для участі в ньому. Водночас за протилежного тлумачення цілі виклику, зокрема, як такого, метою якого є просте дотримання формальних вимог закону, то мав би місце правовий пуризм у його розумінні Європейським Судом з прав людини (п. 38 рішення від 23.07.2009 у справі «Сутяжник проти Росії» / Sutyazhnik v. Russia, заява №8269/02).

5.1. Наведене обумовлено тим, що за загальним правилом, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті (ч. 1 ст. 193 КПК).

5.2. Винятком із наведеного правила є ч.6ст.193КПК,яка хочі закріплюєперелік випадків,за наявностіяких розглядклопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за відсутності підозрюваного, але насправді не містить жодних положень, котрі б урегульовували питання виклику такої особи для участі в судовому засіданні.

5.3. Водночас положення ч. 1 ст. 187 КПК щодо обов`язковості здійснення судового виклику підозрюваного є похідними від правила, закріпленого в ч. 2 ст. 134 КПК, у відповідності до якого суд здійснює судовий виклик учасників кримінального провадження, участь яких у судовому провадженні є обов`язковою.

5.3.1. Тобто, судовий виклик підозрюваного здійснюється тоді, коли він повинен в обов`язковому порядку прийняти участь у судовому засіданні (ч. 1 ст. 193 КПК), тобто, саме це в розумінні, закладеному законодавцем у ч. 1 ст. 187 КПК, є метою судового виклику, чого не відбувається у випадку, коли підозрюваний перебуває у міжнародному розшуку і застосовується спеціальний (особливий) порядок розгляду клопотання, передбачений ч. 6 ст. 193 КПК.

5.3.2. Тому, перефразовуючи наведені положення, суд не здійснює судового виклику підозрюваного, участь якого не є обов`язковою в судовому розгляді, котрий відбувається згідно спеціального порядку, визначеного ч. 6 ст. 193 КПК.

6. Поруч із наведеним, на відміну від судового виклику, метою направлення учасникам судового провадження якого є забезпечення їх прибуття для участі в судовому розгляді, що вбачається із назви ч. 1 ст. 187 КПК (Забезпечення прибуття особи для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу), судове повідомлення здійснюється з метою поінформування підозрюваного про судове засідання, яке призначене до проведення.

6.1. Адже, повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов`язковою (ч. 2 ст. 111 КПК).

6.2. При цьому, ні ст. 187 КПК, ні будь-яка інша норма кримінального процесуального закону, не передбачає здійснення слідчою суддею судового повідомлення, а не судового виклику підозрюваного. Оскільки у випадку прибуття підозрюваного для участі в судовому засіданні з розгляду клопотання про обрання йому як особі, оголошеній у міжнародний розшук, запобіжного заходу, нівелюється необхідність застосування ч. 6 ст. 193 КПК, у зв`язку з чим у разі присутності підозрюваного розгляд здійснюється у загальному порядку, передбаченому ч. 1 ст. 193 КПК.

6.2.1. Наведене, на мою думку, підтверджується й тим, що як метою судового виклику (ч. 2 ст. 134, ч. 1 ст. 187 КПК), так і метою прийняття рішень, передбачених ч. 1 ст. 188 КПК (затримання з метою приводу) та першим реч. ч. 6 ст. 193 КПК (обрання запобіжного заходу підозрюваному за його відсутності), є забезпечення присутності підозрюваного в судовому засіданні під час вирішення питання щодо застосування до нього запобіжного заходу.

6.2.2. Зокрема, ч. 2 ст. 134 із ч. 1 ст. 187 КПК регулюють порядок забезпечення присутності зазначеної особи в судовому засіданні в добровільному порядку, в той час як ч. 1 ст. 188 та перше реч. ч. 6 ст. 193 КПК передбачають примусовий порядок забезпечення участі підозрюваного в розгляді клопотання про обрання йому запобіжного заходу.

6.2.3. Так, якщо ч. 1 ст. 188 КПК передбачає прийняття рішення, яке забезпечує примусову доставку підозрюваного для участі в судовому засіданні в межах країни, то метою ч.6ст.193КПК є забезпечити можливість доставки в суд особи, яка виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошена у міжнародний розшук, для вирішення питання про обрання запобіжного заходу, в тому числі його зміну на більш м`який у порівнянні з триманням під вартою.

Отже, в обох наведених випадках ухвала про затримання зметою приводу та ухвала про застосування запобіжного заходу є лише передумовами для можливого затримання особи для подальшої її доставки до місця кримінального провадження для вирішення питання про її тримання під вартою (постанова Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №991/3441/20).

6.3. Крім того, як у випадку із затриманням з метою приводу, так і в ситуації з рішенням, передбаченим першим реч. ч. 6 ст. 193 КПК, важливою є раптовість та несподіваність такого рішення для того, відносно кого воно приймається.

6.3.1. Так, раптовість застосування затримання з метою приводу (ухвала, передбачена ст. 190 КПК) дозволяє доставити до суду підозрюваного, який переховується від органів досудового розслідування та/або суду в середині країни, завадивши його втечі, у тому числі, за кордон.

6.3.2. Водночас раптовість застосування тримання під вартою до підозрюваного, котрий оголошений у міжнародний розшук, дозволяє доставити в суд на території України особу, яка переховується від органів досудового розслідування та/або суду за кордоном, завадивши її втечі, зокрема, шляхом виїзду із країни, відповідні органи якої можуть здійснити екстрадицію до України, до іншої країни, екстрадиція з якої до нашої держави неможлива в силу відсутності відповідних угод чи сталої практики окремих іноземних держав щодо не видачі своїх громадян за рішеннями судів інших країн.

6.3.3. Тому, поінформування про судове засідання з обрання запобіжного заходу, яке має відбутися за правилами ч. 6 ст. 193 КПК, підозрюваного, оголошеного у міжнародний розшук, і щодо якого згідно з першим реч. ч. 6 ст. 193 КПК сторона обвинувачення просить слідчого суддю застосувати запобіжний захід, може нівелювати раптовість, унеможлививши його затримання закордоном та подальшу екстрадицію.

6.4. Щодо повідомлення Апеляційною палатою та Верховним Судом (т. 1а а. с. 86-87, 93-94а, 97, 99-101, 106) підозрюваного про судові засідання у цій справі, то вони здійснювалися лише тому, що саме сторона захисту ОСОБА_4 зверталася з апеляційними та касаційною скаргами. Тобто, наведене не було обумовлено вимогами ч. 1 ст. 187 КПК і здійснювалося не в спосіб виклику, а шляхом повідомлення.

7.Із наведених мотивів у даній ситуації підозрюваний не підлягав виклику за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 297-5 КПК, також незважаючи на здійснення спеціального досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

Суддя: ОСОБА_3