- Головуючий суддя (ВАКС): Галабала М.В.
Справа № 758/6794/18
Провадження 1-кп/910/58/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
06 жовтня 2022 року Київ
Колегія суддів Вищого антикорупційного суду в складі головуючого судді ОСОБА_4 суддів ОСОБА_5., ОСОБА_6 розглянула питання щодо закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 в частині вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України.
Судове провадження проведено за участі сторін та інших учасників судового провадження:
прокурора: ОСОБА_7
обвинуваченого: ОСОБА_1,
захисника: ОСОБА_8
секретаря судового засідання: ОСОБА_9
У процесі розгляду суд встановив:
1.У провадженні колегії судді Вищого антикорупційного суду перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ст. 366-1 КК України.
2.Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 01 квітня 2021 року кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК, закрито у зв`язку з тим, що 27 жовтня 2020 року Велика палата Конституційного Суду України ухвалила рішення по справі № 1-24/2020(393/20), яким визнала неконституційною статтю 366-1 КК.
3.Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 12 вересня 2022 року частково задоволено заяву захисника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_10 - про перегляд судового рішення за виключними обставинами і ухвалу Вищого антикорупційного суду від 01 квітня 2021 року про закриття кримінального провадження за ст. 366-1 КК скасовано.
3.1.Ухвала мотивована тим, що рішенням Другого сенату Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (справа щодо презумпції невинуватості) від 08.06.2022 № 3-р(II)/2022 (справа № 3-20/2021(40/21) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 4 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі по тексту Рішення).
Пунктом 2 резолютивної частини Рішення передбачено, що пункт 4 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, визнаний неконституційним, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Водночас Конституційний Суд України ухвалив, що Верховна Рада України має привести нормативне регулювання, встановлене пунктом 4 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, який визнаний неконституційним, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
У своєму рішенні від 12 вересня 2022 року Вищий антикорупційний суд вказав на те, що з урахуванням принципу restitutio in integrum скасування ухвали Вищого антикорупційного суду від 01 квітня 2021 року може призвести до ситуації, коли суд має розглядати справу за фактично неіснуючою нормою кримінального закону - статті 366-1 Кримінального кодексу України в редакції, чинній до визнання її неконституційною, що суперечить самій природі кримінального провадження і будь-якій процесуальній логіці.
Так, суд зазначив, що за умови визнання неконституційною норми матеріального закону, якою встановлено протиправність і караність діяння, як це мало місце зі статтею 366-1 КК України на підставі рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року, ця норма не може використовуватися прокурором при визначенні обсягу обвинувачення особи і подальшого підтримання публічного обвинувачення на її підставі.
4.У судовому засіданні 06 жовтня 2022 року прокурор надав суду постанову від 30 вересня 2022 року про відмову від підтримання державного обвинувачення в частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК у кримінальному провадженні № 52018000000000267 від 16 березня 2018 року.
4.1.Постанова обґрунтована тим, що за умови визнання неконституційною норми матеріального закону, якою встановлено протиправність і караність діяння, як це мало місце зі ст. 366-1 КК на підставі рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року, ця норма не може використовуватися прокурором при визначенні обсягу обвинувачення особи і подальшого підтримання публічного обвинувачення на її підставі.
4.2.Верховна Рада України станом на цей час не привела нормативне регулювання, встановлене п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, який визнаний неконституційним, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням. Водночас із змісту рішення Конституційного Суду України вбачається, що закриття на цій підставі кримінального провадження повинно відбуватися за згоди обвинуваченого. Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував з приводу закриття щодо нього кримінального провадження в частині обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК.
4.3.Водночас, здійснення подальшого судового провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ст. 366-1 КК є недоцільним, оскільки притягнення його до кримінальної відповідальності при відсутності відповідного закону про кримінальну відповідальність є неможливим, а продовження судового розгляду потягне за собою безрезультативне використання процесуального часу учасників судового розгляду.
5.Дослідивши обвинувальний акт, постанову прокурора, суд дійшов таких висновків.
6.Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обіймаючи посаду заступника начальника Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки - начальника управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Генеральної прокуратури України відповідно до наказу Генерального прокурора України № 654ц від 07 червня 2016 року, будучи особою, яка відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язана подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вніс у декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», за 2015 рік, завідомо недостовірні відомості, а саме не вніс відомості про перебування у його користуванні транспортного засобу марки «Audi», модель «Q7», реєстраційний номер: НОМЕР_1 .
Як зазначає прокурор, ОСОБА_1 з 12 липня 2006 до 13 квітня 2017 року безперервно працював в органах прокуратури. Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 10 лютого 2016 року № 121ц призначений на посаду заступника начальника Департаменту з розслідування та нагляду у кримінальних провадженнях у сферах державної служби та власності - начальника управління з розслідування кримінальних проваджень у сферах державної служби та власності Генеральної прокуратури України та відповідно до наказу Генерального прокурора України від 11 лютого 2016 року № 130ц йому присвоєно класний чин старший радник юстиції.
Відповідно до наказу Генерального прокурора України від 07 червня 2016 року №654ц у зв`язку із зміною структури та штатного розпису Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 призначений на посаду заступника начальника Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки - начальника управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Генеральної прокуратури України.
В силу освітнього рівня, займаної посади та здобутого досвіду роботи в органах прокуратури ОСОБА_1, на переконання прокурора, достовірно відомо про його обов`язок як громадянина України та службової особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено органом досудового розслідування, згідно з п.п. «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 був особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тобто суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону та яка відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язана подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у п. 1, п.п. «а» і «в» п. 2, п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Відповідно до рішення Національного агентства «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 10 червня 2016 року № 2 зі змінами, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 липня 2016 року за № 958/29088, перший етап декларування розпочався з 00 годин 00 хвилин 01 вересня 2016 року для щорічних декларацій за 2015 рік службових осіб, які станом на 01 вересня 2016 року займають згідно зі ст. 50 Закону України «Про запобігання корупції» відповідальне та особливо відповідальне становище. Зазначені у цьому абзаці декларації подаються протягом 60 календарних днів з дати, визначеної у цьому абзаці.
Відповідно до п. 2 вказаного рішення Національного агентства, декларації подаються згідно із Законом України «Про запобігання корупції» шляхом заповнення відповідних форм на офіційному веб-сайті Національного агентства з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», у декларації відображається цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб`єкту декларування або членам його сім`ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право.
Такі відомості включають:
а) дані щодо виду майна, характеристики майна, дату набуття його у власність, володіння або користування, вартість майна на дату його набуття у власність, володіння або користування;
б) дані щодо транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності). Відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості;
в) у разі якщо рухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі якщо рухоме майно перебуває у володінні або користуванні, про власників такого майна також вказуються відомості, зазначені у п. 1 ч. 1 цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Рішенням Національного агентства від 10 червня 2016 року № 3 «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 липня 2016 року за № 959/29089, затверджено порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та форму декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, згідно з якою у розділі 6 декларації зазначаються відомості про цінне рухоме майно - транспортні засоби.
Згідно з роз`ясненнями щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11 серпня 2016 року № 3, встановлено, що для цілей декларування під транспортними засобами розуміється широкий спектр засобів, які не обмежуються автотранспортними засобами, а включає інші самохідні машини і механізми, зокрема легкові автомобілі. На відміну від іншого цінного рухомого майна, відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості. Крім того у декларації зазначається вартість транспортного засобу на дату його набуття у власність, володіння або користування.
В обвинувальному акті прокурор зазначає, що в період з 30 січня 2015 по 31 грудня 2015 року, що відноситься до звітного періоду декларації за 2015 рік, ОСОБА_1 користувався автомобілем марки «Audi», модель «Q7», номер кузова (VIN): № НОМЕР_2, 2010 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1 . Право власності на даний транспортний засіб, відповідно до тимчасового реєстраційного талону серія НОМЕР_3 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4, було зареєстровано на - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вартість даного автомобілю на час його придбання 30 січня 2015 року становила 864 580, 55 грн.
При викладених обставинах, ОСОБА_1, на переконання сторони обвинувачення, достовірно знаючи про його обов`язок вказати усі передбачені Законом України «Про запобігання корупції» відомості в декларації, повну та достовірну інформацію в усіх розділах декларації, сутність пред`явлених до нього вимог Законом України «Про запобігання корупції» щодо фінансового контролю, будучи службовою особою, яка для цілей декларування відповідно до ст. 50 Закону України «Про запобігання корупції» займає відповідальне становище, на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, заповнив та подав 30 жовтня 2016 року о 03 годині 40 хвилин 59 секунд щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачену Законом України «Про запобігання корупції» за 2015 рік.
На переконання сторони обвинувачення, ОСОБА_1, діючи умисно, з метою приховання інформації про користування дороговартісним автомобілем престижної марки від контролюючих, інших державних органів та громадськості, вніс недостовірні відомості у щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачену Законом України «Про запобігання корупції» за 2015 рік, а саме у розділі 6 декларації не вказав відомості про перебування у його користуванні протягом 2015 року транспортного засобу марки «Audi», модель «Q7», номер кузова (VIN): № НОМЕР_2, 2010 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1 . Разом з цим середньо ринкова вартість автомобіля марки «Audi», модель «Q7», номер кузова (VIN): № НОМЕР_2, 2010 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1 на час його придбання 30 січня 2015 року становила 864 580, 55 грн., що перевищує 250 розмірів мінімальних заробітних плат станом на 1 січня звітного періоду (2015 рік).
За таких обставин, на думку слідства, ОСОБА_1, діючи умисно, подав у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», завідомо недостовірні відомості стосовно майна, що має вартість, які відрізняються від достовірних на суму понад 250 мінімальних заробітних плат станом на 1 січня звітного періоду (2015 рік).
7.За приписами статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
8.Належна правова процедура у кримінальному провадженні обумовлює, що суб`єктом формулювання обвинувачення є прокурор. У відповідності до статті 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений не лише підтримувати державне обвинувачення в суді, а й відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його. У відповідності до статті 9 КПК України під час кримінального провадження прокурор зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
9.У відповідності до частини другої статті 337 КПК України під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення або відмовитися від підтримання державного обвинувачення. Якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що пред`явлене особі обвинувачення не підтверджується, він повинен відмовитися від підтримання державного обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові (ч. 1 ст. 340 КПК України). При цьому, якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, суд, крім випадків, передбачених КПК України, закриває кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини 2 статті 284 КПК України.
10.Відтак, враховуючи, що прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення за ст. 366-1 КК, то кримінальне провадження в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Керуючись вищенаведеним та на підставі статей 284, 369, 376 КПК України суд постановив:
1.Кримінальне провадження № 52018000000000267 в частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України, - закрити.
2.Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Судді: ОСОБА_11
ОСОБА_12
ОСОБА_13